Глава 168 - Шокувана з Хейнлі. Частина 1
- Будь ласка, почекайте тут хвилинку.
Маркіз Фаранг підійшов до воріт і заговорив з охоронцем, але той не подав жодного натяку на те, що впізнав його. Потім маркер Фаранґ виліз на великий камінь біля стіни і заглянув через неї. Він повернувся в будинок, прищепивши язиком:
- Рицарі оточили не тільки парадні ворота, але й весь особняк.
Ні - ні. Совішу, ти що, намагаєшся мене замкнути? Я кинулася до головних воріт. Коли лицарі побачили мене, вони збентежено переглянулися. Здавалося, вони жаліли мене, але не відступили.
- Чому ви тут?
- Вибачте, ваша Ве... Наяве.
- І як довго ви збираєтеся там стояти?
- Скільки накаже Його Величність. - Голос лицаря був твердий.
- Я збираюся особисто зустрітися з Його Величністю. Забирайтеся з дороги.
Я сердито спробувала відкрити ворота, але лицарі перешкодили мені шлях.
-!
Я була здивована, що вони стояли на своїх місцях і не дивились мені в очі. Я вже збиралася повернутися в будинок, коли почула наближення холодний голос Гейнлі:
- Тримати під вартою короля і королеву Західного королівства... Хіба ви не знаєте, що це перетвориться на міжнародний інцидент?
Спочатку я подумала, що він сам з собою розмовляє, але це прозвучало так, ніби він загрожує. Рицарі зжали губи, але відповів йому вже зовсім інша людина:
- Кого хвилюють міжнародні справи, коли хтось забирає чужу дружину?
Це був Совешу. Я не бачила, як він під'їхав у своїй кареті позаду шеренги лицарів, але незабаром він вийшов вперед, і лицарі розступилися, пропускаючи його. Білі прутії залізних воріт були бар’єром між нами. Совешу подивився на мене і Хейнлі.
- Я ніколи не відбирав "чужу дружину".
- Боже мій, король Хейнлі! Вам не слід було б вчора влаштовувати такі хвилювання, якщо ви збиралися брехати.
- Ви не маєте ніякого відношення до Нав'є з того моменту, як розлучилися з нею. І вона не просто "чужа дружина".
Погляд Совішу загострився від слів Хейнлі.
Хіба Совешу не виспався? Я помітила темні кола у нього під очима. Він тримався з гідністю, як завжди, але виглядав втомленим. Я думала, що він буде святкувати шампанське після розлучення. Можливо, у нього зникло бажання тости після того, як я знову виходжу заміж? Мені хотілося бути злою, але я зберігала спокійне обличчя, щоб не привертати до себе надмірної уваги.
Але коли справа доходить до Совішу, то самовладання вислизає тоді, як втомлений. Він грубо схопився однією рукою за грати воріт і загрозливо закрив їй, насмішкуючи на Гайнлі:
- Король Хейнлі, король бабник. Ви спокусили невинну Нав'яну, так?
Це несправедливо з Гайнлі, адже саме я йому запропонувала. Але він, мабуть, залишався спокійним заради мене і нічого не відповів. Зрештою я зробила крок уперед і сказала:
- Це я зробила йому пропозицію.
Сумілий подивився на мене так, ніби я щойно вдарила його:
- Невже ти так сильно хочеш бути на його боці?
Незважаючи на моє щире визнання, він все ще вірить у те, що Гайнлі схиляє мене до себе.
- Так.
Після того, як вона дала паузу, Совешу видав шалений сміх:
- Ти робиш це, щоб помститися мені?
- Відомстити?
- Ти вибрала його, щоб розгнівати мене?
- Ні.
- Хіба ти не знаєш, що він незрілий бабник? Тобі не потрібно руйнувати своє життя, щоб помститися.
- Я нічого не руйную.
- Наяве. Він просто використовує тебе.
- Ми обидва використовуємо один одного.
-!
-!
Совішу, здавалося, вражений моєю відповіддю. Дивно те, що Гайнлі, який посміхався поруч зі мною, в той же час широко розкрив очі від шоку.
Ох ... На жаль.
За таких обставин, мабуть, було б краще, якби я не визнала нашого шлюбу політичним міркуванням. Я вирішила вибачитись перед Гайнлі пізніше, а потім знову повернулася до неї.
Його чорні очі горіли люттю. Його обличчя можна було уявити, що я відняла у нього трон.
- З тим шляхом, по якому ви пішли, і з тією, з ким ви вирішили йти, вам не слід дивуватися, Ваша Величносте.
- Я хочу бути з тобою, Найвіле!
- Але вчора ви скасували наші стосунки в суді по браконьєрних справах.
- Це було так... - Совішу кілька разів відкрив і закрив рот, а потім знову кинув на Гайнлі лютий погляд: - Я не хочу відпускати тебе до цього новачка, який нічого про тебе не знає.
Хейнлі все ще здавався заціпенілим після того, як почув мою відповідь раніше. Він відповів не відразу, хоча Совешу стріляв в нього очима
Він все ще в шоку?
Я обережно потягнула його за край рукава і помхала рукою перед ним, а він моргнув та посміхнувся:
- Але тепер у мене достатньо часу, щоб дізнатися Навіле, Ваша Величність.
- Король Хейнлі...!
Совішу рвав вперед і схопився обома руками за решітки. Але цього разу він не міг продовжити розмову.
- Ваша Величність. - Маркіз Карл, який стояв поряд з Совешу, тихо звернувся до нього: - Тут занадто багато очей.
Суму моргнув і, нарешті, оглянувся.
Це...
Справді, око багато. Багато людей з цікавістю спостерігали за лицарями, які жили навколо особняка.
Совешу стиснув зуби і кинув лютий погляд на Гайнлі та мене, але швидко розгорнувся і забрався назад у свій екіпаж. Незабаром він зник. Але, рыцари залишилися на місці і не зрушились ні на дюйм.
Залишатися тут більше не було сенсу, тому ми з Гайнлі повернулися в особняку. Я пояснила батькам, що не зможе стримати цілу сім’ю. Вона запитала, чи я хочу перевдягтися покоївкою. Я дійсно опинюся в пастці, якщо залишуся на п'ятнадцять днів.
Ми послали служницю на розвідку і незабаром переконалися, що цей план зовсім не простий. У той час як в лікарні дозволялося заходити і виходити з дому, їх ретельно перевіряли. Коли слуга переліз через стіну, його привели назад. Моя сім'я по черзі виходили один за одним розпитуючи, кого саме обмежили, і незабаром стало зрозуміло, що в охоронців тільки дві цілі - я та Гайнлі.
Наступного дня мої батьки спробували зустрітися з Совешу, щоб попросити про моє звільнення, але він відмовився зустріти їх. На цей момент я вже почала нервуватись.
Чим довше мене тут протримають, тим гірше для Гейнлі...
Король без супроводжуючих в чужій країні, який одружився з колишньою імператрице. Я побоювалась, що репутація Гайнлі буде заплямована навіть у Західному королівстві.
- Все в порядке.
Чи мої почуття написані на моєму обличчі? Хейнлі стояв біля мене і дивився на лицарський бар'єр. Він обережно взяв мене за руку.
- Краще було виїхати тихо і не створювати перешкод. Але я приготувався до гіршого.
- Ти маєш на увазі сера МакКенну?
- Так. Через кілька днів Західне Королівство подасть офіційний протест. - Куточок рота Хейнлі підвівся вгору: Твій колишній чоловік боягузливий, але він хороший імператор. Він буде змушений відкликати свою охорону.
- Да...
Я рада це чути...
- Швидше ... Королева, я хотів би запитати тебе дещо.
- Що завгодно.
- Щодо... того, що ти сказала вчора.
- ?
- Я...
Вчора я стільки всього наговорила, а тепер не розумію, про що саме він говорить. Коли я подивився на нього, Гайнлі опустив очі і з посмішкою похитав головою:
- Неважливо.
Про що він тільки думає?
А! А це випадково не...
- Це про те, що я сказала про політичний шлюб?
- Що?
- Мені дуже шкода. Я сказала це, не подумавши.
Гейнлі тупо втупився на мене, потім почухав щоку і посміхнувся:
- Не те щоб...
Ні? Гейнлі зітхнув. Він міцно стиснув мою руку і тихо заговорив зі мною:
- Я думаю про тебе не тільки як про політичного партнера.
- ?
- Я просто хотів це сказати.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr