Розділ 157 - тайна історія. Частина - 2
Я чекала сера Артину протягом декількох днів, але це був герцог Елгі, який несподівано прийшов до мене в гості.
- Хм. Ви точно показуєте, коли вам незручно.
Я здивувалася, чому ця людина прийшла до мене, але герцог Елгі просто посміхнувся, повісив плащ на спинку крісла і сів. Хоча мені нічого йому сказати, я все ще залишаюся імператрицею, а він - гостем у моїй країні. Я також відвідувала його без попереднього повідомлення і тому теж посміхнувся йому:
- Що привело вас сюди?
Герцог Елгі ухилився від відповіді, замість цього розглядав мій стіл прищеплена мовою:
- Чому у вас так багато документів?
- Це всього лише робота.
- Ви працюєте одна? А як щодо секретаря?
Секретар запідозрить, що я планую на декілька років вперед, тому мені доводиться працювати самостійно. Коли я знову запитав герцога Елгі, навіщо він прийшов, він мовчки втупився на мене.
- Дюку? Чому ви так виглядаєте?
Він на мить підняв очі до стелі, а потім швидко похитав головою:
- Ви вбиваєте мене почуттям провини.
- Почуття вини?
Про що він говорить? Я запитала, чи він просто підпер головою рукою і подивився на мене. Не знаю, як довго він це робив, але потім нарешті встав і вибачившись вийшов з кімнати.
Та що з ним таке?
Його езотерична поведінка спантеличила мене, але я не маю часу йти за ним і питати, що він має на увазі.
Навіть до повернення сера Артіни, перед розлученням, у мене було стільки справ, що мені не вистачає часу на ніч. Я попросила графиню Елізу принести мені що-небудь перекусити і знову сіла за стіл. Все, чого я хотіла зараз - це щоб сер Артіна приїхав раніше Верховного первосвященика.
Але наступного дня прибув Верховний первосвященик. Він перешіпнувся. Він відвідував тільки тоді, коли відбувається щось дійсно важливе і навіть відмовлявся від запрошень на новорічні свята.
Від сера Артини як і раніше немає ніякої звістки.
Як тільки Верховний первосвященик прибув до Імператорського палацу, він негайно вирушив у подорож. Коли я почула, що вони розмовляють наодинці за зачиненими дверима, у мене підсувалися ноги.
Ні, зі мною все буде в порядку. Сумління може перешкоджати заяві про повторний шлюб, але це не вихід. Хейнлі не змінив своєї думки про мою пропозицію. Вам не потрібно просити про другий шлюб, коли ви схвалюєте розлучення...
***
Верховний первосвященик згадав, якими молодими були Сувішу і Нав’ята в день їхнього весілля. Чим вищий рівень правопорушень і чим вищим стає становище, тим частіше шлюби траплялися в юному віці.
Священик не міг пригадати, як ця пара виглядала в молодості. У той час він дражнив, розмовляючи з ними і називаючи їх парою - курчат. Молоді і наречена кричали у відповідь - "Він курча, я орел" та "вона курчаток, а я орлан".
Це був прекрасний час. Вони тримали один одного за руки і сяяли, коли дивились одне на одного, та чіплялися одна до одної протягом усього прийому. Через те, що маленька Нав'ята годинами ходила на підборах, Совішу носив свою наречену на спині, змушуючи людей сміятися. Верховний первосвященик був упевнений, що майбутнє цієї пари буде сповнене щастям.
Але розлучення. Розлучення!
Як тільки він увійшов до палацу, то відразу зустрівся з Совешу. Коли двері зачинилися і в кімнаті залишилися тільки вони двом, Верховний первосвященик з подивом подивився на імператора.
- Імператор Совешу. Що це означає? Розлучення?
Молодий наречений, який тримав свою наречену за руку впродовж цілої шлюбної обітниці, тепер став зрілим чоловіком. Його тіло було сильним і мужнім, а довгі ноги були скрещені, коли він сидів. Під акуратно прибраним волоссям було видно обличчя настільки досконале, що він здавався живою статуєю з храму. Але під холодною, поважною зовнішністю цього чоловіка переховувався молодий наречений, який любив свою наречену.
- Скажіть мені, що я помиляюся.
Верховний первосвященик говорив від чистого серця, сидячи в кріслі навпроти імператора. Але Совішу зруйнував його очікування:
- Це правда. Я вирішив розлучитися з імператрицею.
- Імператор Совешу!
- Ви читали документи про розлучення?
- Так, але імператриця ні в чому не винна!
- Вона не причина цього, але вона і є причиною.
Імператриця...
- Я не можу контролювати Кошара.
- А як щодо безплідності? Що це за історія?
Вираз обличчя Совішу стало серйозним, і Верховний первосвященик заговорив більш твердо:
- Якщо ви говорите, що імператриця безплідна, то повинна бути одна причина, чому ви так вважаєте.
- ...Те, що я вам скажу, не може покинути ці стіни.
Первосвященик вважав безплідність лише приводом. Хоча за всі ці роки імператриця так і не народила дітей, немає вагомих підстав підозрювати її безплідність.
Здається, що у Совешу є інші ідеї. Совішу зробив паузу, перш ніж, нарешті, говорити.
- Це сталося, коли я ще був наслідним принцом...
***
Принцеса була обмежена перед великою подією.
- А хіба її живіт не буде прикрити спідничкою? У будь-якому випадку, що поганого, якщо вона буде трохи пухенька?
Сумління співачки не справило на нього жодного враження. Спадкоємець і наслідкова принцеса будуть представлені глядачам, а люди стікаються побачити молоду пару. Вони мали виглядати якомога досконалішими.
- Ви теж не повинні здаватися.
Навіть у Совішу було менше їжі, ніж зазвичай, на додаток до чотирьох годин в день суворої практики меча, тренування з лицарями і верхової їзди. Відповідальний чиновник не хотів відмовлятися від гарної зовнішності зарученої пари.
Нав’язливість може виснажитися від їжі.
Зрештою Совішу вирішив попросити допомоги в своєї матері і пішов у спочинок імператриці.
Матері в кімнаті не було. Але на столі стояла коробка з апетитним на вигляд печивом. Коробка була наполовину обгорнута блискучим папером і шовковими стрічками - можливо, це подарунок? Покоївка, мабуть, спаковувала її перед тим, як принести чай Совішу. Звичайно, він розумів досить добре, щоб залишити подарунок в спокої, але ... ...
Він озирнувся. Покоївка ще не повернулася. Він швидко схопив коробку з печивом і вийшов.
- Ваше Високість?
Горничка повернулася з чайником і покликала його, але Совешу втік, не відповівши. Він пішов прямо до Навота, яка читала товсту книгу у своїй кімнаті.
- Наяві!
Як тільки він увійшов, вона з радістю усміхнулася і побігла йому назустріч.
- Ваше Високість!
Він замкнув двері, відвів Нав’є в кут кімнати і відкрив коробку з печивом, яку щойно потяг.
- Що це?
- Їж.
- А нам можна? Ну добре...
Нав’ята сама дійшла такого висновку і відразу потягнулася за печивом. Вона відкусила шматочок, і на її обличчі з'явилася усмішка.
- Ти теж співаєш небагато.
- Ти їси. Я в порядке.
- Я знаю, що ти теж голодний. Я чула, що ти не можеш перекусити.
- ...
- Якщо я зніму все це самотужки, вони помітять, що я не голодна і мене відразу ж поймають.
Нав’ята взяла печиво і піднесла його до рота Совішу.
Діти із задоволенням ділилися один з одним печивом.
Але через кілька годин він опинився у великій небезпеці. Імператриця була надзвичайно розлюченою.
- Печива було для графіні Софії!
Графиня Софія була улюбленою наложницею його батька. Солешу став похмурим:
- Ти можеш зробити їх знову. Ні, але чому ти даєш їй солодощі?
Імператриця нетерпляче фиркувала, але відповіла чесно:
- Печінка схрещена ліками. Основним ефектом аборту є викидень, але безплідність також може бути побічною дією.
Його очі розширилися від подиву.
- Відповідай мені, принц. Печінка... Ти його з'їв?
Імператриця з тривогою дивилася на нього. Коли Сувешу злегка, майже непомітно кивнув головою, імператриця випустила крик.
- Я чула, що ти ходив до принцеси. Ви їли їх разом?
Він збрехав:
- Я з'їв його сам.
Хоча він молодий, то знав, що повинен тримати це в таємниці. Він здригнувся і знову збрехав:
- Я попросив її з'їсти його зі мною, але вона відмовилася.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr