Глава 154 - Вони Лґут. Частина - 1
Я кивнула, але відразу замовкла. Ест...? Я згадала, як Королева обурився при вигляді гусені. Я з тривогою подумала, чи не повториться те ж саме з підлеглим Королеви.
- Ваша Величність? Ви погано виглядаєте. - Маркіс Фаранг з тривогою подивився на мене: З вами все гаразд?
Я швидко викинула з голови думки про Королеву. Да. Зараз не це важливо. Якщо МакКен синя птиця, то...
- Синя птиця поранена?
Маркіс Фаранг похитав головою:
- Я не став наглядати. Але ж не можна використовувати поранену пташку як посильного, вірно?
Я вважаю, що птах поводилася не так дивно, щоб привернути увагу. Природно, що птах, який спить або кульгавий, буде виділятися.
Чи був МакКен той самий птах, який прилетів до моїх покої? Я не була впевнена в цьому.
- Ви повинні бути любите птахів.
- Ні, але ... Маркіс Фаранг.
- Так, Ваша Величносте.
- Ти можеш перевірити, чи не поранена птах? Чи є у неї рана від стріли?
- Це буде зовсім не складно. - Маркіс Фаранг посміхнувся: - Ви справді любите птахів.
- У мене є ще одна дивна прохання...
Маркіс Фаранг підняв брови, як би сказати - Про що ще ти хочеш попросити? Я знала, що мої наступні слова звучатимуть шалено, але далі:
Навіть якщо синя пташка взагалі нічого не їла, то чи ви можете випустити її з клітки?
- Що? - Маркіс Фаранг подивився на мене в повному замішанні: - Ви знаєте цю пташку?
- ... Я думаю, що так.
- Це зовсім не складно. Але птахи люблять годівниці.
- Будь ласка.
- Хм. Це дивно, але я так і зроблю.
Маркиз Фаранг кивнув. З полегшенням я підійшла до письмового столу, витягла кілька аркушів паперу і помила перо в чорнильницю. Я повинна відповісти на лист Гейнлі.
- ...
Я повертала ручку в руках, але нічого не придумала. Що ж мені йому сказати? Я озирнулася назад, і мартиз Фаранг з посмішкою підняв руки:
- Не хвилюйтеся, я не буду підглядати.
Збентежені, я знову почала дивитись на папір. Я б написала щось коротке, як зазвичай. У будь - якому разі лист не може бути надто довгим, бо його мусить нести птах. Мені так багато хотілося сказати, і я зробила все можливе, щоб підвести підсумки.
« Імператор хоче розлучитися зі мною і знову одружитися з наложницею. Я випадково почула, як він обіцяв їй розлучитися зі мною. Чим швидше почнеться судовий процес, тим краще...
... Я здивована, що ти познайомився з моїм братом. Я теж хочу тебе побачити...
... Мені подобається золотий..."
Це здавалося правильним. Я склала лист і дала його маркеру Фаранг. Він сидів на дивані і неквапливо пив каву, але потім встав і швидко взяв листа:
- Я чув, що Кошар вже деякий час перебуває у Західному Королівстві.
- Зрозуміло...
Король Гейнлі любить вільно і невимушено, так що Кошару легше з ним ладити, ніж з імператором Солешу.
- Сподіваюся, що так.
- Не хвилюйтеся занадто сильно. - Маркіс Фаранг сказав мені свої потішаючі слова і поставив чашку з кави: - А тепер мені пора йти.
- Вже?
- Якщо ви хочете отримати відповідь раніше.
Маркіс Фаранг посміхнувся і, виходячи, помахав листами у руці. Коли він пішов, я сіла біля вікна, відчуваючи себе трохи краще. Це добре, знову отримати контакт з Гейнлі. Синя пташка здається теж в безпеці...
Думки, які мучили мене в кареті, повернулися. Що я робитиму, коли потраплю в Західне королівство? Мій перший період імператриці був складним. Може бути, удруге буде легше?
Я впевнена у своїй роботі і довгій кар'єрі, це особисті стосунки виявилися бурхливими. Крім того, я була імператрицею іншої країни і маю бути в центрі цікавих розмов. Важко визначити, чи це приведе до політичного відчуження або відкритості.
- ...
Може бути, я занадто забігаю вперед? Моє обличчя почервоніло, коли я втупилася у далекі небо, але, на щастя, мене перервали, Коли я почула, як графиня Еліза кличе мене з вітальні:
- Ваша Величність!
Я швидко відчинила двері. Але, судячи з виразу обличчя графіні Елізи, новина не з приємних.
- Що відбувається?
Я відчула, як у мене ховалося серце. Графінія Еліза притиснула руку до грудей і з подивом сказала:
- Вони кажуть, що це брехня. Фальшиві батьки цієї жінки куплені бароном Лант!
- Що означає брехня?
- Це лорд Кошар наказав їм діяти як фальшиві батьки!
- Неможливо.
Я мало не задихнулася від обурення. Якщо мій брат підкупив їх, то природно барон Лант не зміг би цього зробити. Лора, яка в'язала у вітальні, обурено заволочила:
- Дурниці!
- Дайте мені мій плащ, леді Лора.
Вона швидко пішла в мою спальню. Я накинула плащ на плечі і вийшла зі своїх спокійів.
Мені потрібно зустрітися з цією парою особисто.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr