Глава 151 - Зустріч у Західному королівстві. Частина - 2
У цей момент Рашта була у Західній башті разом з Совешу. Були кілька інших палаців, присутніх разом з двома журналістами.
- Ці люди стверджують, що вони твої батьки, Рашта.
Совешу представив чоловіку Раште. Вона обережно обмінялася кількома словами з кожним із них, і він спокійно спостерігав за нею.
Він не знав, чи пара з Сінего Бохе була її батьками. Він наказав допитувати їх, і було кілька правдоподібних причин, чому Рашту можна вважати їхньою біологічною дочкою. Посол Лінґелл також підтвердив цю інформацію і повідомив про неї через кілька днів після свого приїзду.
Чи вони були справжніми батьками Рашти чи ні, пара барона Ланта повинна визнати, що вони фальшиві. Якщо виявиться, що обидві пари шахраями, то доведеться залучити до справи ще одну пару. Принаймні, цього разу вони могли б заявити, що дізналися про Раште з газет...
- Ах.
Вздох Рашти донісся до вуха Совешу, і він повернувся і подивився на неї. Її очі були вологими, коли вона стояла перед дверима камери чети з Блакитного Бохе.
- Я думаю, це мої батьки.
Благородна пара також розплакалась.
- Ми тебе шукали так довго.
- Ми могли тільки здогадатися про те, як сильно ти страждала.
Це було дійсно душевне возз’єднання. На очах журналістів на очі виступили сльози, і вони швидко зміталися над своїми записними книжками. Ніхто з них не вимагав підтвердження аналізу крові, оскільки це вважалося ганебним серед аристократів і простолюдців. Вони ніколи не використовувалися, крім необхідних умов.
Після недовгої зустрічі Солешу наказав охоронцям відкрити двері камери. Благородна пара вийшла, прив’язали Рашту до своїх обіймів і знову заплакали. Я трохи почекав, поки вони заспокоїться, а потім тихим голосом попередив їх:
- Якщо ви шахрай, то будьте на лаві підсудних.
Очі пари широко розкрилися від страху, але вони кивнули. Рашта проводила їх у свою кімнату. Так само як і рекомендував герцог Елгі, вона буде поводитися з ними так само, як зі своїми батьками. Але тільки зараз.
Але коли вони підійшли до її відпочинку, прямо перед дверима стояв неприємний чоловік. Коли Рашт побачив його, то це напружилося, але голос звучав рівно.
- Що тут відбувається?
- Я прийшов як твій опікун. Що це?
- Мій опікун? Чому ти мій опікун? - Рашта спокійно представила своїх нових батьків: - Це мої опікуни.
- Опекуни? Це ті самі, що були в газеті? Вони стверджували, що вони твої батьки?
- Я з тобою не сперечаюся.
Виконт Ротешу сердито фиркнув.
- Ні, це шахраї!
Розгніваний вибух вітру, вініконта Ротешу, викликав у Рашти почуття задоволення. Їй було приємно бачити його страждання.
- Мої батьки не шахраї!
Рашта прямо накричала на нього, і Віконт Ротешу тільки ще більше побагровел.
- Батьки!
Замість того щоб відповісти, Рашта повела батьків у свою кімнату.
- Він зараз піде.
Коли двері зачинилися, Марта, одна з батьків, занепокоєно запитала:
- З тобою все гаразд?
- Так.
Рашта різко відповіла і жестом запросила їх сісти на диван. Вона сіла навпроти них і ніяк не могла дивитися на кожного з них.
- Марто і Ґіллім... це те що ви сказали, вас так звуть?
- Так.
- Дякую, що сказали, ми ваші справжні батьки, міс Рашта.
Деякий час вони розмовляли. Марта і Ґілім були дуже добрі один до одного - може бути, тому їх обрав герцог Елгі? Вони були такі сердечні й турботливі, що Раште хотіла, щоб вони стали її справжніми батьками. Чим більше вона говорила з ними, тим частіше їй хотілося, щоб це було правдою.
- Не знаю, чи ти чула що-небудь від герцога Елгі, але ми дійсно втратили двох дочок.
- Ми були змушені бігти, коли на нас напала група бандитів. Кожна дитина була занесена нянею... і з тих пір ми нічого про них не чули.
- Ми весь цей час шукали наших дочок.
- Ми так довго шукали і соромилися все своє становище.
Марта і Ґіллім взяли Рашту за руки й міцно збили їх.
- Одна дочка того ж віку, що і міс Рашта. Друга - на кілька років молодша.
- Ми все ще шукаємо її.
- Є ще одна донька.
Вони коротко розповіли свою історію і запитали про Раште, що їй подобається, як вона жила, чому у неї такі шрами на руках...
Розмовляючи про минуле, Рашта плакала і обіймала батьків. Хоча вони є фальшивими батьками, котрі були навчені стерти її минулу особистість, любов цих людей наповнювала їй серце. Вона турбувалася, чи не хочуть вони використовувати її, як шина Ротешу, але їй не доведеться турбуватися про це.
Рашта сирота... але якби у мене були мої батьки, вони б були такими ж, як ви.
***
Віконт Ротешу повернувся додому в набагато гіршому настрої, ніж Рашта. Він ніколи не забуде її відмови. Через неї Кошар напав на нього і покалічив, а вона насолоджується тим, що приховала свою особистість та прийняла фальшивих батьків.
Це неприйнятно. Які ідеї з’являться у неї пізніше, коли вона народить дитину імператора?
Я повинен взяти ініціативу в свої руки.
***
Зрештою Кошар прибув у столицю Західного королівства і вже проходив через палацові ворота. Лише за кілька днів Кошара обожнювала і розважала його різними історіями. Цей чоловік чув чутки про те, що Кошар жахливий шахрай, але не вважав їх правдою. Кошара має запальний характер і вкрай жорстоку вдачу, але не так вже й легко чути чутки.
Але найбільше ця людина була зачарована бойовими здібностями Кошара. Коли вони зіткнулися з групою бандитів на кордоні, то вчинили серйозний інцидент. Кошар легко справився з десятьма бандитами наодинці, і в очах цього чоловіка він був найпривабливішим злодієм у історії про героя.
- Якби я був жінкою, то обов'язково закохався б у лорда Кошара.
- Я хочу, щоб ти уважно обдумав мої роздуми.
- Щось добре?
- Я бачу, ти не годуєш їх жодної поваги.
- Ха-ха-хо! Взагалі-то у мене є сестра, схожа на мене. Вона ще не заміжня.
- Хіба ми приїхали? А, ось і він.
- Лорд Кошар? Лорд Кошар! Тільки не це! Вернись!
Чоловіка вдалося зловити Кошара і доставити його у умовне місце зустрічі.
На здивування Кошара, Король Хейнлі вже чекав його там. Коли Кошар пройшов через головні ворота, йому прислали повідомлення, але він не очікував, що король відразу прийме його.
Чому королю Гайнлі так не терпиться побачити Кошара Лілдер Тробі?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr