Глава 107 - Вибір на цей раз. Частина -2
- Нехватка чарівників...
Гайнлі сів за стіл і пробіг очима звіт. Це був дуже секретний документ, таємно скопійований з офісу магів, коли він був у Східній імперії.
Він задумливо хмикнув, оскільки був зацікавлений в зменшенні числа користувачів магії. Точне число не було відомо, але швидкість зниження виявилася несподівано значна.
Магі - це стовп влади у Східній імперії.
Хейнлі усміхнувся і закрив звіт, коли його погляд привернула синя пташка, яка пурхала прямо перед вікном. Коли він відкрив вікно, синя пташка швидко приземлилася в кімнаті і важко засинала.
- Ти вже повернувся?
Хейнлі посміхнувся і погладив пальцем крихітну голову птаха, потім відстежив лист від ноги. Птах вугрумо б’є головою, і як тільки Гайнлі взяв листа, він відступив назад і перетворився на людину.
Звичайно, це був МакКенна. Гайнлі бачив, як ця мета трансформувалась незліченною кількістю разів і не поспішав поглянути на неї. Замість цього він зосередився на листі.
- Я страждав через це.
- У тебе буде ще десять днів відпустки.
- Є деякі речі, про які я знаю і без вас.
Хейнлі скричав губи і пробіг очима листа, але невдовзі його усмішка згасла й змінилася похмурим виразом обличчя.
МакКенніна вже знав зміст листа, і він збентежено відступив назад і спробував зайняти себе натягом одягу.
- МакКенна.
- Так, Ваша Високість.
- Вона не може приїхати.
- Ви впевнені?
- Не прикидайся переді мною неосвіченим.
- Я... да.
Гейнлі зітхнув, склав листа і поклав його в ящик столу:
- Не перетомлюйся. Ти повинен думати про своє здоров'я...
Гейнлі запалився і знову сів за стіл. Він був засмучений, і йому не хотілося, щоб хтось приставав до нього.3
- Ваше ... Ваше Високість. - МакКенна, вже одягнений, підійшов до столу замість того, щоб вийти з кімнати.
- У чому справа?
Гайнлі підняв голову, і МакКенна обережно пояснив, що чув під час своєї подорожі.
- Насправді у Східній імперії було досить шумно. Це викликало справжній переполох, і в їжі наложниці імператора знайшли ліки від викиднів.
Хейнлі підняв брови:
- І імператриця пов'язана через це?
- Це ... ...
- За лаштунками є ще дещо, про що ти мені не розповідаєш. Що це?
- Є одна історія, яку мало хто із знаті Східної імперії знає. Тільки це...
- ?
- З чуток, саме брат імператриці започаткував ці абортивні препарати.
МакКенно неохоче додав, що не впевнений чи зможе він розповісти цю історію. Тим часом Гайнлі був шокований.
- А як же імператриця? З нею все гаразд?
- І жінка, і дитина, які вживали препарат, в порядку.
- Але імператриця?
- Я впевнений, що з нею все гаразд, враховуючи, вона його не їла.
- Справа не в цьому. Як імператор Свешу ставиться до імператриця?
- До того часу, як я прибув, все вже заспокоїлося, так що я не знаю.
Вираз обличчя Гайнлі спотворився.
Він згадав, як імператор Совішу прихильно поставив Раште на спеціальному бенкеті. Коли Гайнлі озирнувся, він згадав обличчя когось, хто був засмучений, і його серце почало боліти.
- Отже, імператриця не може приїхати через це.
- Гадаю, що так.
- Вона була байдужа, бо я могла б хвилюватися...
- Хіба це не означає, що вона не покаже слабкість імперії?
Це було досить неупереджене спостереження, але Гайнлі похитав головою. Він просто сидів, і МакКенна вирішив піти. Хоча Гайнлі виглядав глибоко стурбованим, це була його особиста проблема.
Але як тільки МакКенн зібрався відкрити двері, Гайнлі тихо заговорив:
- Тільки не так.
МакКенні зняв руку з дверної ручки і повільно повернувся. Хейнлі стояв з непроникним, але сумним виразом обличчя. Здавалося, він твердо вирішив щось зробити:
- Залишайся там, МакКенна.
Він витягнув аркуш паперу і почав швидко щось дряпати на ньому. Через кілька хвилин він закінчив і простягнув листа лицарю.
- Будь ласка, зроби для мене ще одну річ. Передай це Елгі.
- Ви хочете, щоб я повернувся в Східну імперію?
- Ти найшвидший.
МакКеннін прийняв листа з надзвичайною покірністю.
***
Свешу вирішив влаштувати невелику вечірку, щоб підбадьорити Рашту. Хоча жодних офіційних запрошень не було розіслано, це все ще був королівський захід, і багато хто зібрався, щоб бути присутнім. Третина гостей хотіла зблизитися з наложницею імператора, а інша третина використала це як можливість зав’язати зв’язок із вищою обізнаністю.
Імператриці не було, тому в центрі уваги була Рашта. Вона сміялася і базікала з гостями, сяяла, коли отримувала їхню похвалу та лестощі.
Але її усмішка зникла, як тільки вона побачила обличчя, яке не хотіла бачити.
- Ця молода леді недавно переїхала до столиці, віддаленої сільської місцевості. Вона чарівна дівчина, і я хотів представити її вам, міс Рашта.
До Раште підійшов двірянин, щоб представити їй гостя.
Це була не хто інша, як Ріветті, дочка Вікінта Ротешу. Рашта була настільки обшарпана, що не помітила сміху аристократів і того, щоб кілька палаців замінювали свою репутацію. Саме вони постійно говорили Алану про Наложницю імператора Раште.
Хоч старі чутки і були поховані під поруч гучних скандалів, деякі палаци все ще сумнівалися або були впевнені, що Рашта дійсно колишня рабиня Віконта Ротешу. Дехто навіть думав, що коли Рашта дійсно є рабинею віконта, то вона відреагує на Алана або Ріветті.
Рашта раптом зрозуміла, що зустріч з Ріветі була запланована навмисно. Але замість того, щоб розсердитися вона змусила себе зобразити веселу посмішку:
- Ми раніше не зустрічалися.
Ріветті здивовано подивилася на нього, але незабаром теж посміхнулася у відповідь. Рашта мала приємний вираз обличчя, але її серце впало. Але перш ніж вона встигла щось сказати Ріветті...
- Вибачте, вибачте мене.
Несподівано з’явився Алан, взяв сестру за руку і сказав їм поспішати додому. Він глянув на Рашту, але не привітався з нею, нічого вже про те, що знає її ім'я.
Ніби вони були абсолютно незнайомі.
Алан і Ріветті пішли. Заохочення було легшим, і невеликий натовп розпорошився у цілковитій байдужості. Зевакі, які спостерігали за тим, що відбувається, знову лагідно поговорили з Раштою, але вона вже не могла насолоджуватися вечіркою. Вона відчувала себе незручно серед людей, які навмисно привели Ріветті, а потім зробили вигляд, що не мали ніякого злого наміру.
Замість того щоб постійно спілкуватися з дворянами, вона використала нагоду вийти з кімнати. Але наткнулась на Алана не так вже й далеко.
Побачивши її, він заколенувся і підійшов ближче:
- Батько наказав мені вдавати, що я тебе не знаю, але я вирішив тобі розповісти про Ану.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr