Глава 90 - депозит Великого князя. Частина - 1
Слова Совішу, що говорили вчора, не виходили у мене з голови. Ранній холод пробіг по моїй шкірі мурашками, але це не охолодило вогонь всередині мене. Спів птахів нагадало мені про Королеву і тільки посилило мою депресію.
Дитина наложниці не може бути принцом або принцеса. Але Совішу висунув припущення, що якщо ми не зможемо зачати дитину, можливо я усиновлю його...
Мені це не подобалось.
Було б краще усиновити будь - яку іншу дитину, ніж народжених від Совешу та Рашти. Скільки б я не роздумувала над цим, Я не думаю, що зможу полюбити їхню дитину. Ні, я абсолютно впевнена, що не буду.
- Ваша Величність.
Голос графіні Елізи перервав мої роздуми, і я відірвала погляд від вікна. Я була настільки занурена у свої думки, що навіть не помітила її присутності:
- У чому справа?
Я намагалась виглядати невимушено, і вона заговорила зі мною, знизивши голос:
- Великий князь Капмен тут.
- Він?
- Так.
Я увійшла в вітальню і побачив Великого князя Капмана, який стояв з капелюхом у руці. Це перший раз, коли я бачила його з тих пір, як він вдарив Совешу. Я подивилася на його руку, щоб переконатися, що з ним все гаразд, але він не виглядав ображеним.
- Все в порядке. Дякую за турботу.
Він помітив мій погляд?
Великий князь Капмен відповів різко як раніше коротко змахуючи рукою. Саме тоді раптове осяяння наздогнало мене:
- Дія зілля закінчилася.
Я уважно дивилася на нього, але коли він відповів, його голос був холодний:
- Ти говориш так, ніби тільки і чекала, коли ми розлучимося. Ти хотіла, щоб я поїхав?
Я здивовано втупилася на нього, а він зітхнув і вибачився:
- ...Мені дуже шкода. Я в нестабільному емоційному стані. Ось чому я перекрутив те, що ти сказала. Сподіваюся, ти зрозумієш.
- Ах. Тоді зілля все ще ...?
- Так.
Коли я ближче придивилась до нього, то помітила, що його рука тремтить. Ще більше турбот з'явилося в моїй свідомості:
- Невже ефект зілля діє так довго?
- Ось це мене і турбує.
Великий князь Капмен знову зітхнув. Водночас він відрегулював відстань між нами. Здавалося, він хотів триматися від мене подалі.
Ти сказав, що створив його?
- Я хотів зробити щось для чорного ринку, коли був студентом Академії... селі зазвичай так не діє.
Великий князь Капмен ще раз зітхнув.
- Наскільки воно зазвичай ефективне?
- Це просто відчуття, коли ти вперше закохуєшся. Це не повинно тривати так довго, і протиотрута повинна була спрацювати.
- Ти коли-небудь використовував його на людині?
- Звичайно, я так і зробив. Інакше я не дав би його тобі. Він зітхнув утретє: - Цей препарат існує вже кілька років. Якби він працював так потужно, то вже б дуже поширився.
Це правда. Симптоми, які виявляв Великий князь Капмен, були не просто закоханістю, а всепоглинаючою, гарячкою пристрастю. Такий препарат... у нього було б багато застосовувань.
- Може, це побічний ефект?
Я з тривогою дивилася на нього, але він не відповів на моє запитання.
- Я покидаю імперію.
Знову...
Він прийшов, щоб попрощатися.
У цей момент в мене все почало розпливатися. Я не була такою близька з великим князем Капменом так, як з принцем Гейнлі, Королевою або герцогинею Туаною, але моє серце страждало від цих повторюваних розставок. Я почала беззв'язно бурмотіти, перш ніж зрозуміла це:
- А як наша торгівля? А що сказати про дипломатичні стосунки? Це все ще в процесі. Якщо ти підеш...
Імператор цього не хоче.
- Але я відповідаю за це.
- Поки це пов'язано з державними справами, ти не можеш укладати угоди без остаточного схвалення свого чоловіка.
Моє серце закололося, але вже з іншої причини. Я була зла. Я була зла, що всі мої зусилля встановити дипломатичні відносини з Руїбт впали, як замок з піску, і все це через почуття Совешу.
Я стояла з щільно стиснутими губами, а великий князь Капмен стиснув мою руку.
- Не засмучуйся.
- ...
- Будь ласка. Якщо ти засмучена, у мене так болить серце. Будь ласка...
Він притиснув руку до грудей, визираючи сумне. Я змусила себе посміхнутися йому, але це не спрацювало, і я змінила свої слова в іншому напрямку:
- Отже, дипломатичні відносини повністю закінчилися?
Великий князь Капмен обережно забрав руку від грудей, ніби перевірив, чи вдалося йому придушити свої почуття.
Оскільки я не можу укласти угоду зі Східною імперією, то повернуся до інших країн. Неважливо, яким чином.
- Зрозуміло. - Я проковтнула комок у горлі і, вклонившись, слабо посміхнулась йому: - Дякую, що розповів мені про обставини.
- Я буду дивитися інші країни, щоб дізнатися, як усунути наслідки зілля.
Він говорив, не відводячи свій погляд. Я неохоче поблагословила його:
- Я ... Я сподіваюся, що твої союзи підуть добре. - Я знала, що він багато працює і хотіла, щоб він знайшов найкращого торгового партнера. З іншого боку, я не хотіла цього для нього. Всередині, здавалося, все перевернулося: - ...хоча я кажу це тільки наполовину щиро.
Великий князь Капмен широко розкрив очі і розхвилювався. Він так сильно зігнувся, що йому довелося витерти сльози з очей. Чи його люб’язне зілля посилило реакцію на мої слова? Я не знала, чому він сміється, але він так часто робив це останнім часом, що я злякалася. Я почувався так, ніби зрадила очевидне бажання.
Він може сказати щось за моєю спиною.
- Все добре. Це було так мило.
- Що?
Він мовчки посміхнувся, і я не знала, що сказати. Іноді те, як він говорить ... ніби він відповідає на мої думки. Я ніяк не могла захитатись.
Великий князь Капмен відкрив було рот, щоб заговорити знову, але потім зупинився. Хіба він не збирався попрощатися? Йому боляче говорити це? Буде краще, якщо я спочатку попрощаюся?
Я завжди пам'ятатиму його як людину, яка показала мені, що означає бути коханою. Він не був мені таким дорогим, як принц Гейнлі, але я насолоджувалася знайомством з ним весь той час, що у нас було. Я спробувала попрощатись, коли Великий князь запропонував мені несподівану пропозицію.
- Поїдемо разом.
-!
- Я хочу, щоб ти поїхала зі мною. Я б із задоволенням.
Я з подивом дивилася на нього. Що? Я застила на місці, а він притиснув капелюх до грудей.
- Твоє серце згорить, якщо ти залишишся тут. Давай підемо на континент Хва. Ти житимеш без болю, і тебе будуть оточувати найкращі речі у світі.
- Великий князь...
Це знову зілля заговорило? Але хоч я чекала, він не забрав свої слова. Дивлячись мені в очі, він простягнув до мене тремтячу руку:
- Я зроблю все приготування, якщо ти дозволиш.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr