Глава 74 - Доброта. Частина - 1
"Говоріть повільніше, герцогиня". Я стиснула її руку, коли говорила заспокійливим голосом. Герцогиня подивилася на мене, її широкі очі були пронизані болем.
« Він не піде на суд, Ваша Величносте".
"І ніякого суду?"
"Справаіконта не буде передана головному судді".
Головний суддя був одним з адвокатів герцогині. Якщо він таємно сказав герцогині, цілком ймовірно, що це правда.
« Чому? А це тому, що міс Рашта вагітна?
Герцогиня закусила губу і кивнула: « Так. Я вважаю, що Імператор буде пред'явити Виконту Лангделу звинувачення не в замаху на вбивство цієї жінки, а у вбивстві королівської дитини."
У цьому випадку кару було безперечним наслідком для вікінга Лангделя. Совішу хотів би, щоб це сталося в будь-якому випадку. Якщо б справа дійшла до головного судді, Солвешу був би стурбований тим, що скаже віконт Лангдел на відкритому суді.
"Я чула, що після того, як він наніс удар « цією жінкою», він кричав"- сказала герцогиня.
"Так".
"Виконт Лангдел..." Герцогиня глибоко зітхнув і подивилася на мене великими очима. « Виконт Лангдел - чесний молодий чоловік. Він не буде робити це без причини. Я знаю. Навіть якщо б він мав причину, то не повинен нападати на людей. Але принаймні спробуйте встановити для неї судовий план. Таким чином, він зможе захистити себе ...!"
Сліза потекла з очей герцогині Туанія і скочилася по її щоці. Мабуть, боляче було тому, що чоловік, який захищав її честь, тепер був під загрозою страти. У минулому брат герцога Туанія наклав на себе руки через любов до герцогині Тотанії. Вона ніколи не дозволяла собі показати це, але інцидент, можливо, був травмуючим для неї.
« Я і сама збиралася поговорити з ним» Я потерла її спину і почекала, поки вона трохи заспокоїться, а герцогиня Туанія подивилася на мене круглими очима: « А ви зможете? »
Я кивнула на підтвердження: « У мене теж є власні підозри».
« Ви маєте на увазі...?»
« Я підозрювала, що міс Рашта намагається дискредитувати вас".
«Тоді слух правдивий?»
« Я дізнаюся».
Герцогиня Туанія стиснула кулаками.
« Зараз Імператор у від'їзді. Не думаю, що він відправить Вікента Лангдела на суд, але не хвилюйтеся, я поїду віконта. "
« Дякую. Дякую, Ваша Величносте." Герцогиня глибоко зітхнув. Я дала їй свою хустинку, але вона просто взяла його в руку і не витерла сліз. Через деякий час вона склала його і запитала: « Чи можу я забрати його? »
"Так". Герцогиня убрала носовичок і важко зітхнув. Її слова трохи допомогли мені зрозуміти: « Для віктора Лангела це спрацює... Я коли-небудь віддам Вам за цей добрий вчинок".
« Добрий вчинок? Не кажіть так. Цього недостатньо, щоб називатися добрим вчинком».
« Ви простягли мені руку в найважчий час. Це доброта.(Сміх) Герцогиня дивилася на мене так: « Чи можу я обійняти вас? »
Я кивнула, і вона нахилилася й обняла мене, погладила спину неначе потішала мене. Потім вона відірвалася. Я запитала її, але вона просто посміхнулась і встала. Не пояснюючи, герцогиня Туанія з витонченим захопленням вклонилася і вийшла з кімнати.
***
Наступного дня.
Я послала одного з своїх лицарів дізнатися про положення віконта Ланґделя. Рыцарь повернувся раніше, ніж очікувалося, прямо перед полуднем.
« Допит Віконта Лангдела завершено, і Імператор прийняв рішення, Ваша Величність".
"Яке?"
« Він буде засуджений на смерть».
"Невже це дійсно станеться..."- подумала я про себе.
« Дякую, що повідомили мені про це." Я вийшла з кабінету і вирушила прямо до в'язниці, де тримали віконт Лангдел. Охоронці були здивовані, побачивши мене, але вони не заважали мені увійти. Совішу, мабуть, не наказав їм це.
На першому поверсі в’язниці було шість камер, п’ять з яких були порожні. Я пішла в єдину камеру, яка була зайнята. Хоча там були решітки, сама камера була обставлена як громадська кімната.
Віконт Лангдел сидів, обхопивши голову руками, і слабо підняв голову, почувши мої кроки. Його очі розширилися від подиву, і коли він спробував встати, він гойдався і наткнувся на грати. Коли мої очі звикли до темряви, я помітила, що його обличчя було в синцях, і з розбитих губ стікала кров.
« Простіть, Ваша Величність. Я повинен поклонитися, але мої ноги не слухаються".
« Все добре. Вам не потрібно кланятися. коли вона вибрала герцогиню на новому балі. Тепер він був у темній камері, побитий і зламаний.
« Але чому він посміхається? »- подумала я і на моє питання незабаром відповіли.
"Невже всі зараз говорять про те, що ця жінка зробила з герцогинею?"- сказав він.
«!»
Віконт Лангдел пробурмотів крізь розбиті губи: « Я закричав. Всі знають, я голосно закричав. "
«...»
« Тепер я розумію, що це було безглуздо. Я повинен був підтвердити інформацію, яку знайшов, замість того щоб спочатку відвідати цю жінку. Я надто швидко покінчив з цим...."
Ось чому він кричав на Рашту, коли його стримував герцог Елгі.
Віконт Лангдел слабо притулився до стіни з насмішкою посмішкою на обличчі. Я подумала: « Ніхто про це не говорить. Це питання поховане."
Віконт Лангдел здивовано відкинувся назад, широко розкриваючи очі.
« Захоронено? Що зробила ця жінка, похована? "
"Было забуто, коли виявили, що Рашта вагітна".
«Тоді... AAA. Беремна? Беремна. Цього не може бути."
Віконт Лангдел вчепився пальцями у своє волосся, ніби хотів вирвати їх звідти. У нього все ще була усмішка на обличчі. Його там не було, коли всі дізналися про вагітність Рашти, і Совішу, здається, також не згадав цього.
« Віконт. Ви будете страчені без суду."
Віконт Лангдел стиснув зуби, ніби він цього не знав. Він обхопив голову руками, видав болючий звук і почав беззв’язно бурмотіти. Я нахилилася до його рівня, але він був у занадто сильній агонії, щоб помітити мене.
« Віконт. Дивіться на мене.»
Він повернувся на мій голос, але його очі нічого не бачили. Я привернула його увагу, постукала пальцями по палицях решітки.
« Віконт. Подивіться на мене. "
Його очі нарешті зосередились на мені.
"Я б не сказала вам цього, якби Вам судилося померти".
«!»
« Ви розумієте, що я маю на увазі?»
« Чи є спосіб врятувати мене? »
"Є".
(Сміх)
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr