Глава 69 - Хто носитиме червоне плаття? Частина - 2
Я намагалась тримати вираз обличчя якомога спокійніше, оскільки в приміщенні дедалі голосніший британець. Була ще одна жінка, одягнена в плаття майже ідентичне моєму. Я відразу дізналася про неї по незвичайному сріблястому волосі і ніжному роті.
« Боже мій. Від яскраво-червоного сукня до туфель, намиста, сережок і навіть білої маски з пір'ям - концепція та розташування були однаковими.
Рашта повернула голову в напрямку інтересу натовпу, а потім здивовано вигукнула: « О?» Коли вона побачила мене
Кімната занурилася в тишу. Ніхто не говорив, але їхні думки були чітко написані на їхніх обличчях. Якщо б вони подивилися на вираз мого обличчя і Рашти, стало зрозуміло, що ніхто з нас не планував це навмисно. Усі затамували тривогу і зацікавлення.
Я стояла нерухомо і дивилася на Рашту. Мені було що сказати їй, але я не підійшла до неї перша. Якщо це було вибаченням або виправданням, то вона повинна підійти до мене. Мене вчили, що імператриця не просить своїх підлеглих просити вибачення.
Рашта підійшла до мене з великим подивом: « Твоя Величність, Ваш костюм... з Раштою... вона вагалася: « Ви навмисно одягали такий же вбрання, як у мене?»
Графінія Еліза вибухнула гнівом: « Це грубо, міс Рашта.»
Неприємне відчуття піднялося до моєї шиї, але я залишалася спокійною і злегка усміхнулася їй: « Я прийшла сюди в своєму власному тілі. Хіба це не ти хотіла наслідувати мене? доки Рашта дивилася на мене з спантеличеним виразом обличчя.
« Навіщо мені це робити? Цього разу Ваша Величність, Ви одягнені як я, вірно? "
« Чому це?»
«!»
"Це робить нас обох посміховиськом, ти повинна розуміти це."
Рашта зітхнула із приголомшеним виразом. Як політик, я знала, як захищатися за допомогою розрахунків, а вона захищала себе своїм обличчям. Коли я пройшла повз неї, вона зняла маску і кинула її на підлогу. Я пішла прямо до свого придатного місця, не озираючись назад, і графиня Еліза та інші фрейліни оселилися поруч зі мною.
Тим часом група людей наблизилася до Раште, щоб підбадьорити її. -Не плач- Я чула, як вони кажуть. Серед них, здавалося, був простий народ, який дивився поперемінно між мною і Раштою з подивом та цікавістю.
Сер Артіна нахилився до мене і промовив тихим голосом: « Чи я можу подбати про людей, які говорять грубі речі? »
"Залиш це." Я відповіла настільки недбало, наскільки могла, і відкинулася на спинку сидіння. Було легко отримати владу над публікою, але це могло призвести до великих наслідків. Людям подобалися сильні особистості, але вони ненавиділи їх за використання своєї влади. Якби я спробувала перешкодити їм говорити тільки через мій настрій, це неминуче б привело до наслідків.
"Людина, яка прибула першим, повинна вважатися першою, хто одягнув сукню".
« Ви маєте на увазі севоловоласову дворику?»
"Вона виглядає невинною".
« Чому імператриця намагається скопіювати одяг іншої людини?»
« Я чула, що наложниця Імператора була сьомою. І вона не дворянка, вона вийшла з простого народу, як ми!"
« Справді? Отже, імператриця намагалася спроектувати її? "
Я проігнорувала цю розмову і зберегла спокій. Здавалося, що ці люди були простолюдинами і вони були повністю одержимі таємничою та невинною зовнішністю Рашти. Вони дивилися на неї, ніби вона була феєю з іншого світу.
Я сховала свої тремтячі ноги. Я чула, як інші люди встали на мою сторону і сказали, що це Рашта копіює мене. Рашта виглядала так само - дивлячись на те, що люди були на її боці, вираз її обличчя не було задоволеним. Я відвела очі від неї і змусила себе подумати про щось інше. Наприклад, хто розповів Рашті про деталі мого одягу? Коли я злилася на неї, то не була в ній найважливішою.
"Хто це передав їй інформацію?" Я подумала.
Визначити винуватця було важко, бо плаття вибирали не за один день. Було багато часу, методів і людей, які могли передати це.
І знову за мене з нескверною люттю сказала Лора: « Графінія Еліза, так поводяться інші наложниці? Я так зла!»
« Тому що наложниці законні, до них важко доторкатися, коли вони мають прихильність. Багато наложниць робили і гірше, леді Лора.
"Що може бути гірше?"
« Якщо ви подивитеся на минулих імператриць...»
Графиня Еліза раптом зупинилася, прикриваючи рот віялом і дивлячись кудись поверх мого плеча. Я поверну голову і побачила, як вона заходить до кімнати. Він знехтував дрес-кодом і одягнувся в простий костюм, у той час як Рашта радісно кинулася до нього.
Вона покликала його ніжним голосом. Її очі були червоними, коли вона притислася до Совешу і сказала йому щось, але я не могла почути, що саме вона сказала. Але він подивився в мою сторону, і наші очі зустрілися. Я слабо посміхнулась йому і кивнула. Рашта теж подивилася на мене, повиснувши на руці Свешу, і я також безтурботно посміхнулася їй, а потім навмисне відвернулась до графіні Елізе. Я чула базікання молодих чоловіків і жінок, захоплених зустріччю імператора та Рашти.
"Ваша величність."- графиня Еліза з тривогою вимовила моє ім'я. Я усміхнулася їй і потягнулась за своїм келихом вина. Коли я доторкнулася до нього, то відразу пожалкувала про це, але вже було запізно. Я підняла свій келих і зробила ковток. Але Графіня Еліза постійно намагалася щось сказати мені очима. Я знову поглянула в сторону і побачила, що Совешу наближається. О... він, мабуть, йде сюди, щоб сісти поруч зі мною. Рашта все ще чіплялася за його руку.
"Ха-ха-х, я був такий здивований, коли увійшли імператиця і міс Рашта в одних нарядах!"
Навіть великий князь Лілтіанг брав участь у сплетнях.
"Насправді, міс Рашта перша з'явилася в цьому плаття, а потім була імператриця".
"Але вони виглядають по-різному, тому що у кожного з них своя аура."
Я трохи усміхнулась і зробила ще один ковток. Ті, хто стояв на боці Рашти, казали, що я її скопіювала. Люди, які мені не подобалися, були тут і моє серце стискалося ще сильніше. Тим не менш, моя усмішка була стерта з обличчя при наступному зауваженні Свешу.
« Так, це неймовірно. Я попросив імператрицю прийти в червону сукню.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr