Розділ 66. Слякоть. Частина - 1
Після завершення моєї місії в Вірволі я залишилася ще на один день, а рано вранці поїхала до Імператорського палацу. Був вечір, коли я нарешті приїхала.
« Я додав солі для ванну з ароматом троянди, щоб допомогти Вам зняти втому, Ваша Величносте."
« Дякую.»
До моєї подяки, графиня Еліза розрахувала приготування моєї ванни з моїм прибуттям. Я опустила ногу у гарячу воду, а потім почала поколюватись і поступово занурювалася у воду.
"Як ваша подорож до Вірволу, Ваша Величність?"
« Це було досить приємно».
« Слава Богу. Я хвилювалася, тому що це був такий короткий графік."
"Що нового сталося, поки мене не було?"
Мої м’язи розслабилися у теплій воді, і я почала відчувати сонливість. Графиня Еліза вилила мені на плечі воду, коли я намагався відігнати сон, але повіки мої були важкі.
« О... навіть не питай. Було дуже шумно."
"Шуно?"
"Герцогиня Туанія і молода дворянка підростали."
Я була здивована тим, що будь - яка думка про сон розвіялася. Я прокинулася. Хто бився з ким?
"Герцогиня Туанія?"
« Ґерцог Елгі орендував цілий оперний театр і влаштував вечірку - Сюрприз. Майже всі важливі світські люди прийшли".
"А герцогиня Туанія була запрошена?"
« Так. Але під час вечірки я бачила герцогиня Туанія і герцог Елгі розмовляли один з одним на балконі."
Я згадала їх попередній конфлікт на чаєпіті у герцогині Туанія. Герцог Елгі вибачився перед нею?
« Вони були найпочеснішими чоловіками й жінками, і кожному було цікаво знати про це. Першим, хто покинув балкон був герцог Елгі.
"Місс Рашта була поруч?" Лора втрутилася у розмову.
"Рашту запросили, але в той час вона розмовляла з великим князем Лілтеангом". Більшість моїх фрейлін, здавалося, були там. Графінія Еліза дуже зітхнула і продовжувала: « Хтось запитав герцога Елгі, наскільки привабливою він вважає герцогиню Туанія".
« Він сказав щось негативне?»
« Я чула, як він сказав, що розуміє, чому так багато чоловіків закохалися в герцогиню".
«?»
« Я не знаю, що сталося потім. Пізніше, коли герцогиня Туанія вдарила герцога Ельгі по щоці, піднялася метушенька. Та ще перед такою кількістю людей."
Лора розхажила взад-вперед, ніби їй не терпілося заговорити і з нетерпінням прийшла до розмови: « Це було божевілля! Герцогиня Туанія вдарила по щоці герцога Елгі от так. Пак! Потім обличчя герцога Елгі іскрилось. Раптом жінка підбігла і схопила герцогиню Туанію за волосся!»
Та що ж це таке ...? Я подивилася на Лору, і вона швидко пояснила.
« Вона була однією з колишніх коханок герцога Елґі. Вона гналась за ним після їх розлуки."
« Її було наказано покинути столицю вчора»
« Хто-небудь знає, чому герцогиня Туанія вдарила герцога Елгі?» - запитала я.
(Сміх)
Тож ніхто не знав чому, але це означало, що люди говоритимуть про це.
« Не хвилюйтеся, Ваша Величносте. Більше двох десятків таких інцидентів відбуваються щороку, вірно? "
« Всі будуть пліткувати, а потім перейдуть до наступного інциденту».
"Так..."- я пошевели руками у злегка охолодженій воді. Я перевірила час, потім встала двадцять хвилин потому і натягнула халат.
Такі інциденти, подібні до нападів герцогіні Туанія і принца Елгі часто траплялися в вищому суспільстві, і змінювалися тільки персонажі. Як імператриця, я не могла вийти за межі державної влади і в мене не було іншого вибору, крім як дозволити цьому інциденту піти. У будь-якому випадку, я б зачепила гордість герцогині якби згадала про це. Коли я вийшла у своєму халаті, фрейліна принесла мені чай з льодом.
"Спасибі". Я кивнула, коли прийняла чашку і подивилася у вікно. На моє здивування, я побачила знайомий силует у темряві.
"Королева?" Чашка випала з моєї руки, і я швидко підбігла до вікна, щоб відкрити його. Виснажений птах залетів у кімнату.
"Королева, ти в порядку?"
Вона виглядала втомленою, як ніби вона подорожувала далі, ніж зазвичай. Принц Гейнлі брав Королеву з собою в Вірвол? Але якби він це зробив, він би посадив птаха в клітку і посадив у карету ...
Але турбота про Королеву була моїм першочерговим завданням, і я взяла її на руки та сіла на ліжко.
« Випий це, королева.» Лора принесла холодну воду в мисці, і Королева жадібно ковтнула її. Як тільки вона відсвіжилася, вона злетіла і облетів кімнату три рази.
« Тепер ти в порядку?»
- Гу!
Зраділа її відповіддю, я встала і підійшла до неї. Я давно хотіла обійняти її і поцілувати в її милий лобик. Але королева, яка зазвичай стояла як лялька, ухилилася від мого дотику.
"Королева?"
Вона приземлилася на стіл і дивно подивилася на мене, наче про щось тривожилася.
« Королева? Все добре?» Я подивилася на неї з тривогою. Королева нахилила голову з боку в бік, зітхнув і підійшла до мене. Потім вона взяла мій рукав у дзьоб і намагався злетіти.
"Королева?"
З якоїсь причини вона хотіла, щоб я підняла руку. Я підкорилася, але вона продовжувала піднімати мою руку до стелі.
Я намагалася прибрати руку, але він продовжував плескати крилами доти, доки не впав на землю у знеможенні. Ніколи я не чула такого гучного пихту, і ніхто з птахів не бачив із видовженими перед ним ногами. Чи були всі птахи такими? Він виглядав як втомлений чоловік. Я обережно потягнулася, щоб доторкнутися до його голови, і Королева закрив очі і слабо потерв голову про мою руку.
"Королева, що не так?"
- Гу ...
« Ах! Королева, ти ..."
-!
« Ти намагаєшся мене кудись відвести?»
-...
Я так и планувала.
« Куди ти хочеш, щоб я пішла? Я догоню, якщо ти полетиш вперед. "
Я підняла упалу пташку і запитала, чи можу я поцілувати його в лоб, але він не відповів. Натомість він перевірив свої крила, як людина, яка дивиться на свої руки, потім зітхнув і вилетів у вікно.
« Що він робить? Він дійсно намагався відвезти мене до принца Гейнлі? "
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr