Розділ 48. Метелик суспільства. Частина - 1
« Я віддаю перевагу іноземцям? Про що він говорить? Було важко зрозуміти, що він мав на увазі. Це тому, що я розмовляла з великим князем Капменом?
« Я не буду заважати імператриці звертати увагу на інших чоловіків, але я сподівався, що вони не будуть іноземцями".
Як я і підозрювала. Я збиралася сказати, що не можу відмовити Великому Князю Капмену, але потім передумала.
"Вам не варто турбуватися про це." Я продовжувала втягуватися у дивні непорозуміння, особливо з принцом Гейнлі, але Совешу перший привів наложницю. Малоймовірно, що я приведу свого коханця до відмежовування, але в будь-якому випадку, Совішу не слід критикувати мене за те, як я роблю. На мою думку, це було чесно. Проте, здавалося Совешу мав іншу думку щодо цього.
« Як мені байдуже? Ви не моя дружина?»
Я хотіла заперечити: « Ви порадилися зі мною перед прийомом міс Рашти?» Але я знала, що він скаже мені, ніби я знову заговорила про неї, тому що ревну.
Совішу висихнув: « Вам подобається князь Капмен?»
« Не зрозумійте мене неправильно. Ми просто розмовляли. "
« Так, я радий це чути... але я б хотів, щоб Ви були більш уважні".
***
Після цього відбулася наступна зустріч з міністром фінансів та урядовцями у щорічному державному бюджеті, яка включала зарплату чиновників суду, королівських охоронців і різні заходи.
« Податкові походи приблизно такі ж, як минулого року».
« Як очікувалось, система залишиться незмінною, ми не покрили витрат».
"Ми можемо використовувати бюджетний план минулого року"- сказала я.
« Добре. В цілому, жодних етнічних конфліктів не очікується, тому ми можемо встановити його подібно до попереднього віку."
Поки все пройшло гладко. Ускладнення виникли, коли справа дійшла до Рашти. Імператор звичайно давав своїм наложникам значну, хоча й необґрунтовану суму грошей щороку. Оскільки не існувало стандарту і кожен імператор платив різні суми, було важко вислатись на попередні випадки.
« У Вас є окрема бухгалтерська книжка для міс Рашти? Це повинно бути досить легко розрахувати." - сказала я.
« Книги на казну не поводилися. Оскільки гроші ще не призначено, їх слід перерахувати. Зараз імператор піклується про неї."
"Ах, ось як." Я не думала, що Совешу коли-небудь дасть мені бухгалтерські книги.
« А що, коли ми візьмемо як приклад графіню Мальті, Ваша Величність? Вона була простолюдинкою до того, як стала наложницею на початку правління імператора."
"З того часу ціни виросли, тому я не думаю, що вони співпадають між собою".
« Ми все ще повинні використовувати якийсь ліміт. Як тільки її буде встановлено, його буде важко зменшити, але якщо з'явиться нова наложниця - ах, вибачте."
« Все добре. Ви маєте рацію, ми повинні бути впевнені.." Зустріч тривала довше, ніж я думала, і коли я вийшла з кабінету із міністром фінансів, було холодно. Сонце ще світило, але небо було не таким яскравим.
"Я пропустила обід". Моя зустріч з великим князем Капменом була призначена від ранку до полудня, а після обіду я пропустила обід, коли зустрівся із міністром фінансів. Коли я зрозуміла, що не їла, то раптом відчула голод і прискорила свій крок. Я також запитувала себе, чи прилетіла Королева.
Я поквапилась, і на стадії розвитку до східних та західних палаців я побачила підол блакитної спідниці, що визирала з кущів. Сер Артіна, який слідував за мною, насупився.
« Хто це? »
"Я не знаю," відповіла я хитаючи головою. Як тільки я почув слова, власникка стирчить спідниці вийшла з кущів, це була віконтеса Верді
"Ваша Величність."- звернулася вона до мене.
Коли наші очі зустрілися, вона відірвалася і швидко озиралася навколо. Переконавшись, що тут більше нікого немає, вона наполегливо поманила мене до себе. Але я не підійшла, і Сер Артіна докорив їй: « Грабіжники ».
Віконтеса Верді енергійно похитала головою. На її обличчі промайнуло розчарування, потім вона знову оглянулася і підійшла до мене: « Мені потрібно терміново щось сказати Вам. Можливо, я більше не Ваша фрейліна, але не можу заспокоїтися поки не скажу вам це."
Її губи тремтіли. Я не дав серу Артіні знову намовляти її і подав знак Віконтесі Верді продовжувати розмову.
- Віконтеса стиснула руки разом: « Я думаю, віконт Роті дещо знає про міс Рашта. Її слабке місце. "
"Слабо місце?" - запитала я.
"Я не чула деталей, але я думаю, що вона..."
Звук чогось клацнулої перервав її. Я повернулася до шуму, але віконтеса Верді знову зникла в кущах.
"Що це раптом?"- я подивилася на місце де стояла Верді, і побачила, що хтось ще наближається до мене.
Це була Рашта: "Ваша Величносте." Вона виглядала ще гірше, ніж раніше і в неї були темні кола під очима. Вона привітала мене коротким уклоном і сказала слабким голосом: « Хто був там тільки зараз? »
Я похитала головою, і вона пильно подивилася на кущі, де зникла віконтеса Верді. Я не знала, чи помітила вона віконтесу або ні, але було ясно, що вона підозрювала, ніби там хтось був.
Рашта зітхнула. Замість того, щоб питати більше про людину, яка зникла, вона похмуро озирнулася на мене.
« Ну... Ваша Величність. Нічого, якщо я запитаю у Вас дещо? "
"Давай."
"Річ йде про герцогину Туанія".
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr