Глава 43 - Захист залізної стіни. Частина - 2
Сумління крикнуло до мене: « Ви з ним?»
Я не хотіла відповідати, тому що мої почуття до Совешу все ще залишалися без дозволу.
"Так."- грубо відповіла йому я, і складка лоба Совешу стала глибше.
« Принц Гейнлі. Як довго Ви збираєтеся залишатися тут? "
Принц Гейнлі відповів з широкою посмішкою, хоча в нього був конфлікт лише кілька днів тому: « Два-три тижні, я думаю.
« А це не надто довго? Західний король не буде здоров'я, і наслідному принцу погано залишатися осторонь."
Я не соромився виявляти свою антипатію до принца Гейнлі, яка виникла після конфлікту Принца Гайналлі з Раштою. Однак спостереження Совішу не було помилковим.
"Спасибі за Вашу турботу." - принц Гейнлі відповів просто посмішкою і більше нічого не сказав. Над ними панувала напружена тиша.
"Я відколююсь, Ваша Величносте."- я швидко попрощалася з Совешу, тому що ми б тільки поранили один одного, якби я залишилася. Однак він виглядав ображеним і знову покликав мене: « Імператриця».
Цей погляд ... він просто хотів образити мене перед принцом Хейнлі? Це була моя перша думка з минулого досвіду. На мій жаль, чи, можливо, це було благословення, він спочатку поговорив з принцом Гейнлі.
« Мені потрібно поговорити з іператрицею, і я сподіваюся, що Ви підете своїм шляхом".
« Я з нею гуляв, Ваша Величносте".
« Я маю що сказати імператриці, принце Хейнлі".
Совешу підвівся між мною і принцем Гейнлі, і він простягнув мені руку, щоб я взяла її.
Коли я подивилася на принца Гейнлі, то побачила, що його губи були щільно стиснуті, наче він хотів, щоб я не слідувала своєму чоловікові. Я взяла Совешу за руку, мені стало шкода принца Гейнлі, який виглядав як сумний золотавий ретрівер, а Солежу кинув на нього шалений погляд.
« Чому ви дивитеся на імператрицю з сумним виразом обличчя? » — сказав він.
« Імператриця показала мені околиці, і Імператор забрав мого провідника».
"Імператриця - моя дружина, а не гід для принца". Совішу обняв мене за плечі. Я не могла відмовити йому, зітхала і пішла поруч з ним. Тільки коли принц Гейнлі втік з виду, він опустив руку.
« Чому ви гуляєте з цим бабієм?»
« Я зіткнулась з ним по дорозі, коли йшла з роботи".
« Я можу дозволити цим людям зайнятись. У палаці багато інших людей, але він хоче, щоб імператриця була його гідом? "
« Принц Гейнлі є наступником могутньої нації з величезним багатством і військовою силою. Нам не потрібно псувати з ним відносини."
Совешу подивився на лицаря, який вклонився і відійшов. Совішу опоруся рукою об колону і пильно подивився на мене. Я підозрювала, що він не хотів, щоб я розвивала стосунки з людиною, яка принижувала Рашту.
« Я не хочу, щоб Ви піклувались про нього".
Я знала це. Він був дуже передбачуваний. Він усміхнувся і підкреслив свої слова: « У нього гарне обличчя, а він поводиться як домашній пес перед вами. Але він буде лише скандалом, якщо ви будете спілкуватися з ним. "
"Скандал?"
« Другієні дворики і молоді леді прив’язуються до цього метелика, вважаючи їх стосунками. Однак, імператриця є одним з найпочесніших людей у цій країні. Ви представляєте Імперію. Де честь Імператорського Будинку, якщо вас полонить західний бабнік? "
« Моя честь не була заплямована розмовою з ним. Якщо ви не будете розглядати цю дружбу як дружба з будь-яким іншим дворянином, Захід був би незадоволений вами. "
« Ви не будете слухати мене»
« Якщо йдеться про міс Рашта...»
« Хто сказав, що це Раште? Чому тут згадується ім'я Рашти? "
Тому що вона була причиною, чому він ненавидів принца Хейнлі. Я дивилася на Совешу, незважаючи на його удавання в незнанні, він розчаровано зітхнув: « Ви справді ненавидите Рашту».
« Я назвала це ім'я лише тому, що вона - причина, чому Ви хочете вигнати принца Гейнлі»
« Ні. Ви ненавидите її, тому ви використовуєте її як щит у всьому. "
Я була дуже втомленою. Я не хотіла відповідати йому тим же: « Я піду, якщо ви продовжите в тому ж дусі».
"О Раште..."
Я зробила кілька кроків і зупинилася. Коли я обернулася, вона прочистила горло і його голос пом’якшився: « Так. Я говорив з Вами надто різко. "
« Про що ви говорите? »
« Тери дні тому. Я не повинен був винуватити Вас в тому, що приїхав віконт Ротешу ... Я був засмучений. Мне жаль.»
« Да...»
Сумління продовжував п'ятися на землю замість мене.
"Він втрачає самовладання, коли справа доходить до Рашти, але приходить в себе приблизно через три дні?" Я повинна це пам'ятати, якщо наступного разу знову станеться щось з Раштою. Я усміхнулась механічно, кивнула і знову обернулася.
"Імператриця". Але Совішу знову покликав мене. Я обернулася, і він вагався підійшов до мене.
« Ваш день народження дуже швидкий. Останнім часом ми дуже віддалилися один від одного ... Можливо, ми можемо поїхати на вілу щоб помиритися. Що ви думаєте про це? "
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr