Розділ 33. Пийте воду. Частина- 2
Рашта відкинулась на ліжка, обнімаючи подушку і визирнувши як втілення утонченої краси в тонкому нічному сорочці кольору лаванди. Біля неї лежав Совішу, який проводив пальцями по її м'якому срібному волосі.
« Принц Гейнлі відомий своєю жорстокістю і тим, що він бабник. Не довіряй людям так сліпо.
« Я не знала...»
« Це правда. Будь-хто може помилятися. Тільки не роби тієї ж помилки в майбутньому." - попередив її Совішу.
"Але це не моя вина, так?"
« Звичайно. Це все він. "
Рашта приклонилася головою до плеча Солушу: « Але я рада, що Його Величність захистив мене».
« Я теж радий. Сподіваюся, ти почуваєшся краще. "
« Завтра особливий бенкет! Розслабмося і спілкуймося з людьми. Я хочу дружити з принцесою Соджу. "
Рашта посміхнулася і похлопала подушку, як барабан. Совішу, який зазвичай посміхався її прекрасній поведінці, була як камінь.
"Що сталося, Ваша Величність?"
« Ти...»
"Ваша Величність?"
"Рашта, завтра ти не зможеш відвідати спеціальний банкет".
Рашта втупилася на Совешу широко розкритими очима. Він відчув збентеження після того, як повідомив їй несподівані новини, за винятком того що так не повинно бути.
« Що? Чому, Ваша Величність?»
« На бенкеті можуть бути тільки двадцять особливих гостей».
"Хіба я не можу бути однією з них?"
« Ми з імператрицею запрошуємо по десять осіб, і ми вже розіслали запрошення ..."
"Ви можете змінити правила і додати ще одного..."
« Але Рашта. В той момент, коли ми будемо змінювати правила, спеціальне банкет стане не таким особливим."
Рашта зробила шокований вираз обличчя на відмову, і Совішу відчув потребу пояснити: « Як я вже сказав, це тільки для запрошених. Я не знаю, чому ти думаєш, що це раптово зміниться. "
« Але я твоя наложниця. Твоя леді, я подумала, що я можу прийти без запрошення ... Вам слід було запросити мене теж.
"О боже, Рашта"
Сумління витер сльози, які з’явилися в неї на очах. Але сльози знову зібралися, і хусточок був безполезенний.
« Ти дійсно хочеш піти?»
« Я сказала всім на обіді, що піду на спеціальний бенкет».
Совішу нахмурився: « Ти повинна була запитати мене».
« Дуже важко питати. Крім того, Його Величність запросив мене на вечерю зі спеціальними гостями, тому я подумала..."
"Це моя вина." Совешу зітхнув і погладив плече Рашти, але вона продовжувала плакати, очікуючи, що Совішу змінить свої слова. Але хоч би скільки вона чекала, цього не сталося.
« Отже, врешті-решт ти не візьмеш мене".
Рашта плакала, як дитина, і Свешу стиснув щелепи. Коли він побачив, як придворні палаци плачуть таємно, то дивувався, що Рашта чесно виявляла свої справжні почуття.
« Вибач, Рашта. Тільки не плач. "
« Ви бачили, що сталося сьогодні. Якщо я не прийду, принц Гейнлі щось скаже гостям. Він сказав, що збирається поширювати чутки".
Слова Рашти мали сенс, і Совешу знову зітхнув. Однак багато гостей були іноземними членами королівської родини та впливовими дворянами і вважалися найважливішими людьми року. Щоб розв’язати наложницю, потрібно відвести визначного гостя в сторону міжнародної проблеми.
« Не хвилюйся, я буду там. Я не дозволю принцу Хейнлі сказати щось погане про тебе.
Вираз обличчя Рашти все ще залишався похмурим. Обдумавши тему, Совешу нарешті зітхнув.
« Я запитаю імператрицю, чи не знайдеться у неї вільного місця. Деякі з гостей є підданими цієї країни, тому нам не потрібно турбуватися про міжнародну проблему».
***
Ранкове сонце світило крізь тонкі штори, відкидаючи тіні на підлогу у формі віконних рам.
Я позіхнула і піднялася з ліжка. На душі у мене було спокійно, незважаючи на вчорашній інцидент. Можливо, це було через принца Хейнлі і Королеви ...
Я похлеснулася в обличчя, щоб прокинутись і пішла до ванної, аби привести себе у порядок. Мої дами приготували ванну з пелюстками троянд і сіллю. Мій одяг було знято, і я занурилась у теплу воду. Завдяки цьому мої м’язи розслаблюються. Я заплющила очі і притулилась до ванни, коли фрейліни вирізали мою голову обережними рухами.
Після ванни я наделала халат і пішла в спальню. Оскільки це був останній день святкування Нового року та особливого бенкету, моє вбрання було екстравагантним і не надто сильним.
Після того як я одяглася, я надів діамантові сережки і корону. Корона була зроблена не для церемонійних цілей, і вона не була занадто великою та важкою. Я переглянула свої нотатки про спеціальних гостей, поки пані вкладали волосся так, щоб вони відповідали короні.
Однак перш ніж вони закінчили, прибув один із секретарів Свешу. Оскільки я вже була одягнена, то дозволила йому увійти.
"Ваша Величність, Імператор хотів би поговорити з вами."
"Прямо зараз?"
"Так, йдеться про спеціальний банкет, тому будь ласка, затопіться"
Це, мабуть, терміново, якщо мова йде про спеціальний банківський банк. Я кивнула і наказала фрейліні швидко покінчити з зачіскою.
« Ми доробимо, коли Ви повернетеся»
« Це нормально? Я не хочу турбувати тебе двічі. "
« Все добре.»
"Тоді ти можеш поснідати поки мене не буде".
Коли я слідувала за секретарем Совішу в східний палац, мені пригадували різні сценарії з гостями. Хтось раптом оголосив війну? Хто-небудь з іноземних гостей скаржився на країну? Чи один з нас образив їх? Хтось раптом оголосив про їх відсутність?
"У чому справа?"
Я відразу запитала, як тільки вона увійшла до його кімнати. Рашта сиділа на ліжку, але я зробила вигляд, що не знаю її. Але я помітила, що вона дивиться на мене, точніше, на корону на голові.
Я нахмурилась від дискомфорту, але Рашта продовжувала дивитися з зачарованим виразом обличчя і не відвертала очей. Совешу заговорив першим.
« Чи можете ви звільнити місце для ще однієї людини?»
« Щось не так? Чи є будь-які повідомлення про те, що секретар Бімелі або головний маг Калензано можуть бути присутні? "
Секретар і головний чарівник були ті, у кого спочатку були домовленості. Вони були запрошені, але не прийшли на новорічну церемонію через те, що відмовились з інших причин.
"Ні, це не вони".
«Тоді...? »
Кому на землі ми повинні були створити місце? Я уважно вивчала з Совешу, який ніби застиг у незручному мовчанні.
"Я хочу взяти Рашту з собою."
« Ви можете зробити це? »
« Імператриця? Чому Ви не відповідаєте мені? "
Я збиралася вибачитися, але швидко відкинула це тому що я не думала, що це те, за що мені треба просити вибачення.
« Ні, Ваша Величність.»
Я відмовився від свого сумління.
« Все одно місце. Є, один або два людей, яких імператриця може попросити поступитися."
« Можна отримати згоду, якщо вони згодні. Але якщо прийдуть секретар Бімелі або головний чарівник Калензано, вони будуть ображені раптовою відміною запрошення ... Для вашої наложниці.»
Вираз Свешу став ще холоднішим.
« Я розумію сенс твоїх слів, імператриця».
« Якби це був мій коханець, або навіть якби то була інша наложниця, а не Рашта".
"Тоді чому б нам не виключити таких людей, як герцогиня Туанія?"
« Я не хочу завдавати болю людям, якими я дорожу, Ваша Величносте".
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr