Глава 12 - моє гніздо - частина 1
Зрештою, я не могла терпіти цього й видала свою думку. Сумління дивувало мене. Мої очі були мокрі від сліз, але я прикусила язик, щоб стримати їх. Імператриця не повинна плакати, вона має бути гордою.
"Ви сказали, що це чиїсь чутки, немає доказів, я їх джерело. Ви звинувачуєте мене в чутках, джерело яких ви не знаєте?»,- Сказала Імператриця.
"Як би я не думав про це, ніхто, крім вас, не зміг би взяти з цього користь" - сказав Совешу.
"І що б я отримала з цього?" - сказала Імператриця.
"Рашта для вас як суперниця, чи не так?" - сказав Совешу.
"?." Імператриця дивувалася на Совешу.
« Хіба ви не розповіли мені, що Рашта була рабинею? Ви так і не сказали ні слова про джерело чуток. Я не думав про це раніше, але це могли бути ви з самого початку.."
Обвинувачення Совішу було одностороннім і образливим. Мені вдалося стабілізувати дихання і зберегти самовладання. Але чим більше я старалася зберігати спокій, тим підозрілішим здавався зі мною. Це зайняло мить, але врешті-решт мені вдалося змусити голос звучати нормально.
"Ваша наложниця не суперницечка для мене...",- сказала Імператиця.
"Що??" - Запитав Совешу.
"Ви не мій коханець, так як вона може бути для мене суперницею?" - Сказала Імператриця.
Вираз обличчя Совішу тремтіло. Я випрямила спину і посміхнулася йому, практикуючи сотні разів перед дзеркалом.
« Я цінна для вас, а я така ж сама, як і всі інші. Я втомилася від цього, тому дозвольте мені повторити це, Ваша Величносте, не зв'язуйте мене з вами і вашою наложницею.."
Я обернулася і побачила двері міністра фінансів. Міністр фінансів нервово ступав по коридору, він повернув голову в мою сторону. Його очі розширилися, коли його погляд впав на мене. Було очевидно, що я не можу керувати виразом свого обличчя.
Я усміхнулася йому, швидко вийшла з коридору і попрямувала до Західної частини. Я підбігла до свого укриття, де не було фрейлін. Я обняла своє тіло і поламала сльози, як могла. Імператриця не плаче. Вона не плаче перед іншими. У моїй голові були Совішу і його наложниця, вони були настільки малі та неважливі, що не могли змусити мене плакати. Але в моєму серці була діра.
Кінець кінцем, стало темно. Я довго сиділа у своєму кріслі. Я була впевнена, що мої фрейліни шукають мене, і я повільно розгорнула своє тіло. Після того, як я годинами сиділа в одному положенні, мої руки і ноги були жорсткими, наче дерев'яна лялька.
Потім пролунав пронизливий крик. Я підняла очі і побачила велику пташку, що спускалась з неба.
Імператриця.
Це була красива пташка, яка принесла записку від п'яного іноземця. Вона попрямувала до мене, потім приземлилася на мої коліна і подивилася на мене. Це виглядало так чудово, що я засміялася, птах моргнула своїми великими очима і нахилила голову ближче до мене.
"Ти знову прилетіла до мене." - Сказала Імператриця.
Знову ж таки, записка була прив'язана до ноги птаха. Я обережно розгорнула записку і побачила, що там було написано.
- Чи хотіли б ви дати цьому птаху ім'я? Ви можете дати його їй, якщо хочете.
Я окинула його поглядом, і птах подивився на мене. Її погляд був більш проникливим, ніж зазвичай. Чи знала вона, що в мене депресія?
"Птация".
-...
"Птация".
-...
Я подивилася в її яскраві очі і майже повірила, що вона мене зрозуміла.
Ні, це було безглуздо ... але розумні птахи могли б розуміти людей, вірно? Я помедлила секунду, озиралася і обняла птаха та прошепотіла в її пташину голову.
« Це... Моя секретна місцевість.»,- Сказала Імператриця.
Птах посунувся і подивилася на мене пустим поглядом. Я погладила птаха по спині і продовжувала соромитися говорити з нею.
« Мені ніде плакати. Але тут я можу поплакати до глибини душі. Це секрет, так що більше нікому не кажи.»,- Сказала Імператриця.
Птах знову моргнула своїми великими очима. Потім вона повільно підняла крило і притиснула його до моєї щоки, ніби намагаючись заспокоїти мене, і я посміхнулась.
"Гарший птах" - сказала імператриця.
Я дякувала їй в пернату голову, птах виготовила смішний звук і постукала своїм дзьобом.
Чи іноземець хотів отримати відповідь? Це була дійсно розумна істота. На щастя, я взяла папір для заміток і ручку. Я викинула їх, замислилась над правильним ім’ям птаха і записувала його.
- Я назву цю пташку "Королева".
Коли я закінчила писати, то підняла очі і побачила птаха, який втупився на мою записку так, ніби вона могла читати літери. Пташка постукала по слову « Круролева» великим кігтем.
« Це твоє ім’я. Передай, будь ласка, цю записку своєму господареві.»,- Сказала Імператриця.
Я прив'язала записку до ніг птаха, потім обережно обняла її.
Я імператриця. Так ... Що б не трапилося, я була Імператрицею. Хоч би що сказав наложниця Солешу, Імператриця була імперайтрицею. Я витягла носовичок, протерла опухлу ділянку навколо очей і перевела дихання. Пам'ятай, що говорила мама - Ти не повинна з ними зв"язуватися.
« Люди знають, що я імператриця, яку не любить Імператор. Мета мого життя - не завоювати любов Імператора.
Я навчалась і жила, щоб бути найповнішою Імператрицею. Я людина, і мені боляче, але я не могла впасти в розпач. У мене вже було достатньо жалю до себе. Тепер я повинна була встати.
Я затамувала подих, знову поцілила птаха в голову і дозволила йому злетіти до неба. Птах, здавалося, не хотіла розійтися зі мною, вона кружляла над моєю головою, але врешті-решт, повернулася і полетіла в даль.
Я знову начепилася і повернулася до палацу.
***
Велика пташка летіла прямо на поблизьку гору. Вона ковзала по деревах, поки не знайшла відповідне місце, яке вже було зайняте зграями птахів, і приземлилася там. Коли великий птах почав панікувати інших дрібних птахів, велика пташка зависла на скелі, де було багато відкритого простору.
Потім, сталося щось неймовірне, птах перетворився в молодого сивоволосого хлопця. Він був дуже красивий, і все його тіло було точно пропорційно і з чітко обкрученими м'язами.
"Називала чоловікаКоролевою" - Сказав Він.
Молодий сивоволосий хлопець бурчав про себе і почухав голову. Синя пташка, яка була на дереві поблизу, злетіла вниз і також перетворилася в людину, цього разу з блакитним волоссям. Чоловік з голубим волоссям витягнув червоний плащ із дупла іншого дерева і почав лаяти молодого хлопця.
« Що ви маєте на увазі? Ви сказали, що збираєтеся розвідати місцевість. Ви більше нікуди не летіли, чи не так?»- Запитав чоловік.
"О-о. Ні, я розвідував місцевість тільки і всього ...»,- відповів молодий хлопець.
"Летали до красуня?" - Запитав чоловік.
« Про що ти говориш? Я літав на розвідку.
"...Ви впевнені?" Запитав чоловік.
Гарний молодий хлопець посміявся, коли чоловік недовірливо втупився на нього.
"Ви мені не брешете?",- Запитав чоловік.
Чоловік з голубим волоссям накинув червоний плащ на плечі молодого хлопця.
« Цього звичайно ніколи не станеться, але будь ласка, звертайте увагу на ваші дії, Ваше Високість. Пам'ятайте, що ви спадкоємець західного царства.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr