Коли вони повернулися до замку, Роланд повернувся до Агати й запитав: «Ти щось згадала?»
«Найімовірніше, Армію Божої Кари було успішно створено лише після повного падіння Такіли. Я не дуже на цьому розуміюся», – відповіла вона, хитаючи головою. «Але... все точно не настільки просто, як сказав церковний священик. Принаймні, це не пояснює, як новокоронований папа може перебрати контроль над Армією Божої Кари від попереднього папи».
«Також дуже дивно, що вільні Воїни Божої Кари самостійно рухаються до Варварської Території». Агата продовжила після короткої паузи: «Варварська Земля, як ви її називаєте, повинна бути Родючими Рівнинами з чотирьохсот років тому. Там немає нічого, окрім руїн святого міста. І надто неправдоподібно стверджувати, що їх спокусили демони».
«Хто знає», — недбало зауважив Роланд. «Ти також бачила, що їхня кров блакитного кольору. Їх не можна вважати тим самим видом, що й ми». Його не дуже цікавило, що саме приваблює Армію Божої Кари. Найбільше йому зараз хотілося знати про їхню ахіллесову п'яту та про те, як ефективно захиститися від їх нападу на його лінії захисту. Як можна було побачити з попередньої хвилі метання списів, відсутність укріплень робила Армію Божої Кари досить загрозливою. «Якщо вони справді вразливі до шуму, можливо, здатність Ехо може...»
«Я не рекомендую це робити». Стародавня відьма відкинула його ідею. «Такий шлях пов’язаний з багатьма ризиками».
«Справді, досить ризиковано підкрадатися близько до їхнього командира, але ми можемо...»
«Ні, я говорю не про Ехо, — перебила його Агата. — Я говорю про тебе».
«Про мене?» — здивувався Роланд.
«Якщо Ехо потрібно підкрастися до командира, їй знадобиться Туман Соловей. У такому разі ти залишишся без захисту. Церкві потрібно буде лише відправити чисту відьму з особливими здібностями, щоб запросто розібратися з тобою», – без вагань відповіла вона. «Хоча ти звичайна людина, слабка та безсила, ми зараз не можемо обійтися без тебе, якщо хочемо перемогти демонів. Тож захист тебе все ще є найважливішим завданням. Ми не можемо ризикувати тобою».
«Я справді не можу зрозуміти, хвалиш ти мене, чи ображаєш». Роланд гірко засміявся. «Коли настане той час, я одягну Божий Камінь Відплати».
«Божий Камінь Відплати — це лише засіб підстраховки. Це не повністю надійний бар'єр», — прямо заявила Агата. «Навіть Соловей не є повністю надійним рішенням, але у нас немає кращого способу».
«Поки я жива, з Його Величністю нічого не станеться». Соловей не могла стриматися, щоб не показати свою постать. Було очевидно, що слова Агати їй не дуже сподобалися.
«Сподіваюся на це». Стародавня відьма більше не заперечувала цього твердження. Вона повернулася, щоб вийти з кабінету, але зупинилася, коли дійшла до дверей.
«У чому справа?» — запитав Роланд.
Агата деякий час помовчала, перш ніж відповісти: «Я не знаю, чи варто мені говорити про це... Окрім її величезної сили, причина, чому леді Аліса змогла стати Королевою Міста Падіння Зірок, а також Головою Трьох Вождів, полягала в тому, що її інтелект і методи перевершували більшість відьом. Кілька разів її рішення рятували Союз від краху. Без неї Такіла не вижила б настільки довго. Багато людей вірили, що якби вона народилася до першої Битви Божественної Волі, то закінчила б цю безнадійну війну ще на ранній стадії».
«Що ти намагаєшся сказати?»
Вона повернула голову назад і злегка насупилася. «Я маю на увазі те, що могутні воїни, на яких вона покладала надії врятувати відьом, не повинні були стати такими».
«Ти вважаєш, що нинішня Армія Божої Кари, можливо, не така, як та, що була винайдена 400 років тому?» — здивовано запитав Роланд.
«Воїни Божої Кари не бояться магічної сили, ніколи не панікують і надзвичайно могутні. Здається, вони справді мають велику перевагу над демонами. Але... вони не зможуть створити вирішальну різницю. Крім того, їм потрібен командир, куди б вони не пішли, і вони не мають можливості здійснювати атаки на великі відстані. Я вважаю, що Леді Аліса не вирішила б покладати великих надій на таких воїнів». Агата зітхнула. «Звичайно, це лише моє передбачення. Лише Церква знає, що саме сталося з Союзом після падіння Такіли».
Довго після того, як вона вийшла з кімнати, Роланд все ще був поглинутий своїми думками.
Слова Агати справді були розсудливими. Невже проєкт «Армія Божої Кари», за реалізацію якого Королева вирішила заплатити настільки величезну ціну, мав на меті лише створити дорогу, але громіздку машину для вбивства?
Якраз коли він збирався вийти з замку, щоб подихати свіжим повітрям, раптово задзвонив Символ Слухання, який носив Соловей.
«Це Блискавка. Моя позиція на північному заході, в небі над хребтом Холодного Вітру! Я щойно помітила, що ворог відступає. Повторюю, ворог відступає!»
«Відступає?»
«Вони всі біжать до святого міста, гу!» — додала Меґі.
«Розумію». Роланд негайно викликав охоронця ззовні. «Повідомте Залізну Сокиру, Едіт, герцога Кальвіна та всіх членів Департаменту Радників, щоб вони з’явилися сюди на зустріч».
«Це, безсумнівно, хороша новина», — схвильовано подумав Роланд. Він не думав, що армія Церкви покине хребет Холодного Вітру і відступить прямо до високогір’я Гермеса. Таким чином, у нього буде шанс евакуювати всіх мешканців міста, перш ніж Святе Місто відвоює Хребет Холодного Вітру.
«Вони бояться», — засміялася Соловей.
«Можливо. Але їхній відступ свідчить про те, що Церква не в змозі відправити підкріплення у стислий термін часу», — припустив Роланд, погладжуючи підборіддя. «Наші попередні прогнози не були помилковими. Цей контингент із понад 1000 осіб, ймовірно, був передовими силами, які Церква зібрала в останню хвилину. Якщо вони не проявлять ініціативу атакувати наші ряди, я справді не знаю, що мені робити з Церквою».
Коли він вирішив використати цю тактику, він уже в певному сенсі вирішив відмовитися від Хребта Холодного Вітру. Зрештою, той був набагато ближче до Гермеса. Тепер, коли у нього з'явилася можливість запобігти тому, щоб містяни стали жертвами пігулок божевілля, він відчув значне полегшення.
Відповідні члени швидко зібралися в приймальні. Роланд переповів їм розвідувальний звіт Блискавки та оглянув усіх присутніх. «Чи є якісь запитання?»
«Ваша Величносте, чому б вам не охороняти Хребет Холодного Вітру безпосередньо?» — здивовано запитав герцог Кальвін. «Він стратегічно розташований, і до святого міста веде лише один шлях. Хіба це не вигідніше місце для оборони, ніж підніжжя гори?»
«Це лише так здається. Насправді ж воно оточене горами з трьох боків, а схили проходять прямо над його вершиною. Ворогу потрібно лише використати мотузку, щоб проникнути крізь нашу лінію оборони». Роланд знизав плечами. «Ми вже детально обговорили це в Місті Невервінтер. Можеш запитати деталі у Едіт. Ще хтось?»
Побачивши, що ніхто не відповідає, він віддав наказ. «У такому разі Перша Армія проведе евакуаційну кампанію. Запаси зерна та золоті роялі можна залишити. Ми повинні евакуювати мешканців — чи по власній волі, чи силою, але я не хочу, щоб жодна людина залишилася на Хребті Холодного Вітру. Крім того, місцева знать може мати більш переконливий ефект. Я маю на увазі, зокрема, знамениту Перлину Північного регіону». Він зробив паузу. «Залізна Сокира та Едіт, ви двоє будете відповідальні за це завдання».
«Так!»
«Як забажаєте, Ваша Величносте».
«Щодо відділу радників», — він глянув на графа Елтека та інших. — «Ваше завдання — допомогти герцогу Північного регіону організувати доставку евакуйованих людей. Це включатиме підрахунок кількості людей, реєстрацію їхніх особистих даних та пошук для них їжі та житла. Зрозуміло?»
«Так, Ваша Величносте», – хором відповів натовп.
«Чудово, тоді почнемо негайно!» — Роланд стукнув по столу та вигукнув.