Сувій стояла позаду Його Високості Роланда, уважно спостерігаючи, як той пише рукопис. Проміння осіннього сонця падало крізь вікно їй на спину, через що здавалося, наче все її тіло окутане теплом.
«Ах, окрім електронних прибутків і втрат, який що ще так було, а-а-а-х… онлайн-класи, терміново повертайтесь до мене». Принц час від часу писав щось на папері, а потім починав спиратися лобом на руки, розмірковуючи і вимовляючи якісь складні для розуміння дурниці. Спочатку Сувій трохи хвилювалася за здоров'я принца, але пізніше вона виявила, що це був звичайний стан Його Високості, коли він намагався пригадати свої «знання».
Проте сьогоднішні симптоми виявилися набагато серйознішими, ніж будь-коли раніше.
На жаль, я не можу йому допомогти… Сувій легко зітхнула, якщо і була відьма, яка могла б допомогти йому в цьому відношенні, я боюся, що це була б лише Анна. Вона вже занотувала весь зміст попередніх книг, які Його Високость написав зі свого розуму, але це було лише занотовано, не більше того. Знання про цю математику та природні принципи були чимось набагато глибшим, одного лише прочитання було достатньо, щоб у людей паморочилися голови, не дивно, що Його Королівська Високість почувається настільки збентеженим.
«Як щодо того, щоб закінчити на сьогодні?» Сувій не могла більше терпіти, тому заговорила.
Роланд вирішив здатися та відклав перо, притулившись спиною до стільця, а потім сказав: «Я справді заздрю тобі за твою чудову пам’ять. Якби я міг бути таким, як ти, навіщо мені взагалі було б хвилюватися про іспити? Мене б прийняли до відомої школи і я потрапив би на вершину життя».
Вона автоматично проігнорувала пізнішу половину слів іншого як нісенітниці: «Ваша Королівська Величносте від вас також вимагали, щоб ви складали ці іспити в палаці?»
«Так, ах, щоб відрізнити, який принц видатніший за інших», — пробурмотів він собі під ніс.
«Насправді інколи запам’ятовувати все це погано», — сказала Сувій з усмішкою. «Наприклад, поганий досвід або моменти, коли ви відчували глибоку біль або сум, або коли ви не можете забути, коли ваше життя все ще було щасливим».
У той час, коли вона жила в регіоні Морського Вітру, через те, що вона була бідною, їй доводилося незліченну кількість разів зазнавати знущань і побоїв. Вона до сьогодні чітко пам’ятала місце кожного удару, перекошені від злості обличчя кривдників і біль від кожного удару. Лише знайшовши притулок у старого капітана зі зламаною ногою, її життя стало трохи кращим. Насправді життя в нетрях, де кожен грабував, воював і вбивав один одного, мало чим відрізнялося від замерзання чи голодної смерті.
Довгий час вона дуже ненавиділа себе, чому всі її страждання все ще були яскравими в її пам’яті. Оскільки пам’ять про ці ситуації була ще настільки чіткою, жахи, які вона переживала ночами, були повторенням її нестерпного минулого. Пізніше, під час свого повноліття, коли вона пробудила свою побічну здатність «магічна книга», вона нарешті зрозуміла, що її надзвичайна пам’ять насправді була чимось, що прийшло до неї як до відьми.
Роланд, ймовірно, міг здогадатися, що вона хотіла сказати, тому він усміхнувся з вибаченням і сказав: «Можливо ти маєш рацію».
Сувій раптом відчула, як тепло протекло її серцем.
Було лише небагато людей, яким були цікаві думки відьми, не кажучи вже про те, що ця особа була навіть видатним членом королівської родини.
«Це не важливо, ці часи вже минули, Ваша Високосте».
Роланд Вімблдон, порівняно з іншими дворянами, яких вона бачила... ні, він дуже відрізнявся від взагалі будь-яких людей, яких вона зустрічала. Він володів багатьма вченими знаннями, але цілими днями думав лише про те, як йому навчити інших людей, він був дворянином, однак він не відкидав людей, які були нижчими за рангом, він насолоджувався похвалою натовпу, міг діяти необачно, але це не було для нього всім на світі, натомість він дбав і про почуття інших людей.
Спустошене та убоге місто зазнало карколомних змін протягом одного року його правління. Свободу і мир, яких так прагнули відьми, справді дарував їм Його Високість Роланд. Якби вона не пережила цього на власному досвіді, то ніколи б не повірила, що на світі може бути такий правитель.
Сьогодні Сувій виявила, що її власний спосіб мислення зазнав деяких змін. До цього вона зовсім не схвалювала бажання Його Високості взяти за дружину відьму, але тепер вона відчула, що незалежно від того, з ким Його Королівська Величність одружиться, він займе трон Грейкасла. Він не був схожим на інших людей, які дотримувалися рутини, віддаючи перевагу жадібним до влади та корумпованим дворянам, він радше волів покращити життя свого народу.
Вона ледь помітно відчула, що цей приплив сил був сильнішим за будь-яку попередню силу.
«Ах, ну й чорт з ним, — раптом сказав Роланд, потираючи голову, — це остання сторінка».
«Ви продовжите запис завтра?»
«Ні, просто дайте йому все як є. Разом з навчальним матеріалом з фізики цього мало б вистачити йому на деякий час». Його Королівська Високість взяв новий папір і швидко написав на ньому кілька символів, перш ніж продовжити: «Зрештою, це копія книги з «давніх часів», тож це нормально, що більша її частина відсутня».
Сувій взяла папір і побачила назву книги – «Проміжна хімія (залишок)».
…
Закінчивши запам’ятовувати, Сувій вийшла з офісу та збиралася повернутися до мерії, коли її увагу привернув чудовий пейзаж саду.
Після завершення розширення замкового муру подвір'я майже досягло розмірів міської площі. І ось, не минуло й тижня, як воно вже було вкрите всілякими рослинами. Не було сумнівів, що це був шедевр Листя.
Сувій йшола по перевалу, утвореному двома рядами оливкових дерев, крок за кроком прямуючи до глибини саду. Пройшовши повз рядок цукрової тростини, вона побачила Листя, що сидить на березі ставка.
Інша сторона не заплела волосся в косички, які вона зазвичай носила вдень, натомість сьогодні вона накинула голову, повну зеленого довгого волосся, через одне плече. Її бездоганно білі ноги легенько хлюпали у воді, вона тримала в руках кілька пшеничних зерен і час від часу кидала їх рибам, що плавали біля її ніг. Не в змозі стриматися від голосного сміху щоразу, коли одна з цих риб наближалася до неї та обережно торкалася її пальців.
«Твої ноги повністю вилікувалися?» — запитала Сувій, сівши поруч.
«О, це ти, вчитель Сувій», — вона на мить розгублено закліпала очима, а потім радісно кивнула та сказала. «Так, міс Нана повернула їм первісний вигляд. Тепер мені нарешті не потрібно терпіти біль у пальцях ніг взимку».
«Чи всі ці рослини, які ти посадила в саду, є покращеними версіями?»
«Що ж, — сказала Листя, починаючи радісно вказувати на кожну з них, — ось сарай для винограду, ось фруктові дерева, а ось посіви. Я також попросила Його Королівську Високість привезти мені партію компосту, щоб я могла перевірити якість поглинання нових культур. Крім того, на фруктових деревах є десятки пташиних гнізд, а посланці, яких виростила Мед, сплять на верхівках дерев».
Сувій з любов’ю погладила її волосся і сказала: «Я думала, що ти будеш першою відьмою Союзу Відьом, яка еволюціонує. Зрештою, коли ми були в межах Непрохідного Гірського Хребта, твоя здатність була не гіршою за здібності Кари».
«Його Королівська Високість сказав, що можливість розвивати свої здібності приходить разом з розумінням наших здатностей. Я вже давно вважала, що рослинні клітини справді змушують людей відчувати себе розгубленими, але тепер я вважаю, що в корені вони всі однакові. Пучок крихітної трави, з’єднаний разом, може перетворитися на гнучкі ліани, але якби вони були різними, як би щось подібне взагалі стало можливим?»
Сувій відкрила рота, але вона не знала, втішати її чи погоджуватися з нею, тож, нарешті, сказала: «Твої здібності, навіть без еволюції, вже можуть настільки багато зробити для Його Високості».
«Я відчуваю, що я вже не далеко, — сказала Листя, хитаючи головою, а її очі були наповнені яскравим блиском, — тварини живі, рослини живі, і навіть деякі їх частини разом також живі… птахам потрібні дерева, щоб будувати гнізда, а їхній послід приносить їм живлення. Ліс може забезпечити живу істоту всіма її потребами, і в той же час ліс розширюється за рахунок вологості, яку забезпечує все живе». Вона зробила паузу: «Подивися на цей сад. Я вважаю, що вже знайшла спосіб, як рухатися вперед».