Через чотири дні, задній двір однієї з лабораторій шахти Північного Схилу.
У землі викопали дві глибокі ями круглої форми, вони були широкими зверху і вужчими внизу. Внутрішній діаметр вужчої частини був близько 20 см, а ширшої – десь 26 см. Це форми, які Роланд хотів використати для відливання гармат. Їхні внутрішні стінки були випечені Анною, тож поверхня спеклася в одне ціле, ніби панцир. Нижня частина камери призначена для отримання стінок кращої якості під час відливання, але що вище, то більше домішок і бульбашок вони міститимуть. Він пригадав, що шести- і восьмифунтові гармати називалися так через вагу снарядів, тож Роланд вилив кілька дванадцяти фунтових ядер, а потім з допомогою їх обчислив внутрішній діаметр трубки і товщину стінок гармати.
За відсутності вимірювальних інструментів, він просто налаштував стандарт, відрізавши залізний шматок розміром з ніготь підмізинного пальця, узявши це як основну одиницю – один сантиметр, затим взяв залізні бруски інших розмірів і позначив на них лінії.
Діаметр, виміряний залізною лінійкою, дванадцяти фунтової залізної кулі був приблизно 12 см. Тож найтонша товщина стінки встановлена у розмірі чотирьох сантиметрів, тоді як найтовща – 7 сантиметрів, щоб запобігти вибуху камери. Стосовно довжини, він знав, що є багато видів гармат, у нього були уявлення щодо гармат лінкорів і танків, але Роланд нічого не знав щодо стародавніх гармат.
Враховуючи, що чим коротший ствол, тим менша вага і менший розхід матеріалів, він махнув рукою і взяв значення у 1,5 метра. Якщо результати тесту не задовольнять, це можна буде відкоригувати пізніше.
Коли вперше винайшли артилерію, дерев’яну основу закільцьовували залізними кільцями та зміцнювали залізним порошком, тож гармата дещо нагадувала випалену всередині бочку. Роланд усвідомлював, що така гармата має ризики витоку повітря і вибуху, тому обрав виливання і свердління. Для парової свердлової машини не було суттєвої різниці у складності між шестифунтовою гарматою і дванадцятифунтовою.
Виходячи з ідеї, що калібр це лише принцип, він, природно, обрав дванадцятифунтову гармату з більшим дулом і товстішим стволом. Усе, що має більший калібр, важко використовувати як польову зброю. Щодо ваги снарядів, то неважливо це дріб чи залізні кулі, якщо ними можна стріляти. Зрештою, він запозичував ідеї з історії, а не копіював зі зразка.
– Починаємо, – глибоко вдихнувши, сказав Роланд Анні.
Вона кивнула, взяла сталевий злиток і розмістила його над отвором. Спалахнуло зелене полум’я, злиток швидко почервонів і почав танути, утворюючи невеликий водоспад із розтопленої сталі, що лився прямо в отвір. Розплавлений метал світився червоно-помаранчевим і був настільки яскравим, що на нього важко дивитися. Щоб захистити зір відьми, Роланд спеціально встановив опору біля отвору, тож їй потрібно було лише заздалегідь обрати позицію. Таким чином вона могла спиратися на опору, стежачи за тим, щоб розплавлений метал стікав униз, але не дивитися на сам отвір.
Кількість цих сталевих злитків нарощувалася повільно. Одної Анни не достатньо, щоб розпочати еру великого виробництва сталі, але для неї не було проблемою виготовити невелику партію – найважча проблема – підтримка температури на одному рівні – вирішена, тож можна отримати сталь досить високої якості.
Ось чому Роланд наважився налаштувати розмір ствола. У порівняні з чавунними і бронзовими трубами, литі сталеві труби, очевидно, мали вищу міцність. Навіть якщо розмір неправильний, ризик вибуху набагато менший.
Кількість розтопленої сталі збільшувалася, а – сталевих злитків зменшувалася. Роланд не міг не відчувати душевного болю. Коли ж він зможе збудувати купу доменних печей для виготовлення такої кількості сталі, яку б не міг використати? Довгий час виробництво сталі було одним із критеріїв визначення могутності великих держав.
Після заповнення обох форм щоки Анни почервоніли. Роланд дістав хусточку й обережно витер піт з кінчика її носа. Спочатку Анна показала невеликий опір, але зрештою вона завмерла, слухняно заплющивши очі і дозволивши про неї подбати.
Її обличчя пашіло червоним, а ніжна шия викликала бажання вкусити. Оскільки Роланд був вищим, то побачив, що комір відкриває ключицю. Вони стояли досить близько, тож він відчував ніжний аромат.
– Кхем, добре… – Роланд прибрав хусточку, вгамовуючи емоції. – На сьогодні все. Молодець, я попрошу, щоб на кухні приготували стейк з чорним перцем.
«Не зараз, – подумав він, – це точно викличе підозру у використанні інших. Потрібно почекати, доки вона повністю не звільниться…»
Анна розплющила очі, хоча весь піт витерли, її обличчя здавалося червонішим, ніж раніше. Вона кивнула Роланду на знак подяки.
******
Протягом кількох наступних днів Роланд їздив туди-сюди між замком і шахтою Північного Схилу.
Окрім ствола гармати йому потрібно було зробити багато розточувальних інструментів.
Інструмент для розточування був подібним до ствола гармати і мав точно такий же діаметр як снаряд. Анна нагрівала його знову і знову, щоб інструменту надали потрібної форми молотком. Він відрізнявся від звичайного спірального ножа, на перший погляд, знаряддя виглядало як залізний прут. Єдиною відмінністю були рівці у верхній частині головки для видалення металевого сміття. Остання частина – це загартування для підвищення твердості розточувального інструменту.
На відміну від сучасних високоточних свердел, Роланду потрібен лише залізний стрижень, який може робити отвори. З огляду на велику швидкість зношення, вони з Анною зробили п’ять простих розточувальних інструментів за тиждень. До цього перевірили можливості свердлової парової машини – випуск стволів для рушниць зріс з двох на місяць до десяти на день.
Коли все було готово, шахтарі викопали дві заготівки для гармат, після чого їх очистили від зайвого бруду і возом перетягли до кузні.
Ці дві заготовки зжерли мало не весь запас сталі, яку накопичив Роланд, тож без перебільшення можна сказати, що вони безцінні. Під час транспортування принц наказав Картеру і двом лицарям зайнятися охороною, через що головний лицар почував себе трохи непотрібним. Хто крастиме таку важку річ?
Ковалі шліфували і вирівнювали зовнішній вид гармат, як того і вимагав принц, після чого заготівки відправили на заднє подвір’я замку. Вони виглядали як два темно-сірі сталеві бруски округлої форми, що випромінювали чіткий металевий блиск.
Роланд не міг дочекатися початку свердління, разом з Картером вони перемістили заготівку і закріпили її так, щоб головка розточувального інструменту була точно в центрі сталевого бруска.
Зіткнувшись з цим історичним моментом, він змістив клапан парової машини. Розточувальний інструмент почав повільно обертатися, і невдовзі набрав стабільну швидкість.
– Уперед! – вигукнув принц.
Почувши це, головний лицар штовхнув рухому основу, що контролює глибину контакту між інструментом і каналом ствола. Коли головка торкнулася поверхні, різкий шум затьмарив гуркіт парової машини. Розтоплене сало, яке вони використовували як мастило, влилося в просвердлений отвір, і вийшло через рівці з потемнілою металевою стружкою. Відьми одна за одною виходили з дерев’яного будиночка, залишилася тільки Блискавка, яка наполягала на тому, що хоче побачити все на власні очі. Їй здавалося, що ця темна машина набагато прекрасніша за будь-який пейзаж.
Більше розділів тут. | Непряма підтримка: зайти і погуляти по цьому сайту. | Пряма підтримка.