Коли місяць майже зник з обрію, Ґорон Вімблдон побачив, як у нічній темряві насуваються стіни столиці.
Нарешті він повернувся сюди через кілька місяців. Думаючи про це, принц відчув, як втома від довгої подорожі значно зменшилась. Але він залишався пильним, натягнув поводи коня і поманив до себе помічника, щоб той розвідав ситуацію.
Якщо все пройшло по плану, астролог Ансгер уже мав замінити міську охорону людьми Ґорона. Після того, як помічник подасть сигнал, опуститься боковий підвісний міст.
Ґорон широко розплющеними очима дивився вперед, побоюючись, що не помітить слабкий вогонь.
Він очікував недовго, але йому здалося, що час зупинився. Коли повіки затремтіли і майже опустились, Ґорон нарешті побачив далеке мерехтіння – два внизу стіни і три над, як вони і домовлялися. Він глибоко вдихнув і махнув рукою, наказуючи своїм людям рухатись вперед.
То ж він тепер лише за крок від трону.
Ґорон проїхав разом зі своїм помічником крізь бокові ворота у міській стіні.
За його спиною було двадцять вершників, які мовчки натягували поводи, керуючи конями, щоб повільно просуватися вперед.
Міську стіну столиці збудували з каменів привезених з Хребта Упалого Дракона, це каміння світилося червоним під світлом смолоскипів, а тому здавалося просякнутим кров’ю. Міська стіна мала ширину двадцять чі, а під час її будівництва загинуло понад тисяча рабів, робітників і каменярів.
Крізь цю могутню стіну не могли проникнути армії, що складалися з десятків тисяч людей, але він зміг зробити це з легкістю. Ґорон подумав, що будь-які лазівки для проникнення у, здавалося б, непереможні фортеці з’являлися зсередини цих сам фортець. Чомусь він раптом подумав про нове Святе Місто. Чи можна зруйнувати їх пишну і непроникну стіну з середини?
– Ваша Високосте, я давно на вас чекаю. – Проїжджаючи крізь ворота, він почув голос астролога, який чекав його з іншого боку міської стіни. Побачивши, що з’явився Ґорон, Ансгер спустився з коня і поклонився, вітаючись.
Ґорон відкинув зайві та дещо тривожні думки, мабуть, це тому, що він надто збуджений і не може не думати про різні речі.
– Ти чудово впорався! Охорона палацу теж замінена?
– Ваша Високосте, виникли деякі проблеми. Срібного лицаря, який погодився служити вам, перевели на південні землі три дні тому. Тож замінені ще не всі.
Ґорон нахмурився, бо це означало, що він не зможе завести до палацу двадцятеро людей. Охоронці не будуть зупиняти його, але і не дозволять стільком озброєним людям увійти до королівського палацу.
– Ну гаразд, вистачить і кількох, решта охоронятиме двері і не дозволятиме стороннім заходити, щоб вони не змогли завадити мені. – Він трохи вагався, але все-таки прийняв рішення. Хоча не все йшло за планом, але ситуація досі під контролем. Охоронці батька зазвичай залишалися у зовнішній кімнаті на ніч, тож поки був хтось, хто затримає їх на деякий час, він точно зможе з ними розібратися.
Коли вони увійшли до внутрішньої частини міста, все виглядало таким, як принц і запам’ятав. Хоча він ішов уночі, та все одно міг впізнати кожну вулицю. Без сумніву це його місце. Люди зіскочили з коней і швидко попрямували до палацу. Коли вони наблизились до дверей, більше ніж двадцять людей розійшлися згідно з новим планом і причаїлися біля палацу. Як і сказав астролог Ансгер, хоча охоронці були здивовані появою принца посеред ночі, але коли Ґорон збрехав, що має доповісти щось важливе, відчинили двері та впустили його.
Зрештою, він старший син короля і перший в черзі на престол.
Принц та астролог Ансгер пройшли через сад і головний зал до резиденції короля Вімблдона III. Астролог підняв факел і махнув збоку в бік, з темряви негайно вийшов охоронець та опустився на коліна перед двома людьми.
– Ваша Високосте, будь ласка, ідіть за мною.
Ґорон принюхався і відчув запах крові.
Хіба Ансгер не сказав, що частина охоронців успішно замінена? Принц придивився до охоронця, це справді був дехто знайомий, лицар, що служить графу, який підтримував плани Ґорона. Це його трохи заспокоїло.
– Що сталося? Хтось зайшов до палацу?
– Ваша Високосте, король увечері викликав до себе покоївку, вона побачила заміну охоронців, коли виходила, – відповів лицар. – Будьте певні, ми з цим вже розібрались.
Покоївка? Батько давно не торкався до жінки – з того часу, як померла мати. Ґорон був трохи здивований, але зараз не час розбиратися з такими дріб’язковими речами. Він кивнув і, нічого не кажучи, пішов за охоронцями до резиденції, решта слідувала за ним.
Ґорон міг пройти по палацу із заплющеними очима від початку і до кінця. Він прожив тут понад двадцять років і добре знав, де розташовані таємні тунелі та приховані двері. Проте мета полягала в тому, щоб переконати батька передати йому трон, тож не було сенсу крадькома проникати до спальні. Принцу довелося позбутися охорони, що була зовні, щоб дати королю повністю усвідомити ситуацію, тож вони зможуть сісти і серйозно поговорити про успадкування трону.
Якщо він не зможе його переконати…
Ґорон Вімблдон глибоко вдихнув, подав іншим знак рукою зупинитися і зняв зі спини свій дворучний меч.
У кінці коридору були бронзові двері – це єдиний вхід до кімнат короля. За дверима приміщення з охоронцями, вони остання лінія оборони. Там, як правило, стояло два-три охоронці, які, у разі небезпеки, були готові кинутись на захист короля.
Спочатку Ґорон злегка штовхнув двері, щоб зробити невелику щілину. Затим, стукнувши двері плечем, він увірвався до кімнати з мечем напоготові, але тут не було ні душі. У цю ж мить принц відчув сильний запах крові.
У нього промайнуло лиховісне передчуття і він побіг прямо до спальні.
Там Ґорон побачив приголомшливу сцену.
Вімблдон III сидів на ліжку, спиною притулившись до подушок, халат був відкритий, а в груди встромлений ніж. Кров стікала по животу, просочуючи ковдру.
Біля батька стояв молодший брат Тіфіко Вімблдон.
– Як… як це сталося? – Ґорон був ошелешений.
– Як і ти, старший брате, – Тіфіко зітхнув, – я не хотів цього робити.
Він плеснув у долоні – і велика кількість воїнів у броні зайшли до кімнати, оточуючи першого принца.
– Це шахова партія і я хотів закінчити її за правилами. Брате, ти знаєш? Третя сестра не планувала дотримуватись правил, звичайно ж… як і ти. Інакше, чому ти так поспішав повернутися до столиці, почувши астрологічний прогноз Ансгера. Серйозно, якби ти не з’явився, я б не знав, що робити.
– Астрологу!
Він стиснув зуби й озирнувся. Астролог Ансгер відступив і сказав:
– Я вам не збрехав. «Зірка Апокаліпсису почала відходити від Сонця» – це означає, що людина збилася з правильної дороги, але також означає падіння.
Тепер Ґорон все зрозумів. З самого початку він потрапив до добре продуманої пастки. Запах крові, що він відчув біля входу до палацу, не належав ніякій покоївці, а Срібного лицаря нікуди не відправляли. Але найбільше по ньому вдарив той факт, що астролог Ансгер, який піклувався про нього понад десять років, а в дитинстві навчав його читати і писати, зрештою, обрав другого принца – так само, як і батько.
– Тіфіко Вімблдоне! Ми обоє його сини, але він прикладав найбільше зусиль для тебе, призначив тобі найкращу територію, але саме ти напав на нього першим! Ти диявол, який прийшов прямо з пекла!
Гнів промайнув у очах Тіфіко, але швидко зник.
– Ти справді так думаєш? Дорогий брате, якби ти не зміг переконати його під час цього приїзду передати тобі трон, ти справді б тихо пішов? Не обманюй себе.
Сайт, блог і телеграм канал.