Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Звільнити цю відьму

Розділ 41 - Поява демонічного звіра

0% of chapter read

Як і говорив Браян, коли на Прикордонне Місто посипався сніг, він не припинявся ні на мить.

За одну ніч місто немов огорнуло шаром білої тканини. Рано-вранці снігу вже не сипало стільки, скільки було вночі, а небо залишалося сірим. Роланд почувався трохи дивно, думаючи про те, що не побачить сонця кілька місяців.

Це не мало жодного сенсу. Він думав, що дещо дивно шукати здоровий глузд у світі, де існує магія, але як демонічні звірі могли впливати на погоду? На жаль, у нього не було погодного супутника, що надав би йому фото скупчення хмар.

Прямуючи до міської стіни на заході, Картер не міг не зітхнути:

– Місто доволі пусте, хоча ще залишилась купка людей, які поїдуть разом зі шляхтичами.

– Це добре, принаймні вони нам не заважатимуть, – Роланд видихнув, вгору піднялась біла хмаринка, – я попросив Барова провести перепис населення цієї зими.

– Що це?

– Це статистичні дані, які збирають, коли ходять від дверей до дверей і записують, скільки людей залишилось, їхні імена та чим вони займаються, а потім реєструють цю інформацію, – пояснив Роланд. – Таким чином ми можемо швидко й ефективно використовувати людські ресурси протягом війни, а після неї розподіляти пенсію.

– Е-е… Людські ресурси? – Картер кліпнув очима, а затим посміхнувся. – Ваша Високосте, ви справді змінились.

– О?

– Ви говорили речі, які я не розумів, і робили загадкові та незрозумілі речі, що зовсім не підходили статусу принца, але зараз… – Картер зупинився на мить, ніби роздумуючи над своїми подальшими словами. – Чи були то химерні правила тренування, чи новітні винаходи алхімічної майстерні – вони напрочуд ефективні. Можливо, саме про це говорив мій дідусь, що надзвичайні люди бачать те, що прості люди ігнорують. Я починаю думати, що, можливо, ви зможете стати наступним королем.

– …навіть так? – Роланд раптом відчув тепло у серці. Чи є щось прекрасніше, ніж визнання підлеглими його важкої праці? На якусь мить він відчув, як сила наповнює тіло, а похмуре небо не так вже і гнітило.

Рухаючись міською стіною, ополчення розчищало прохід од снігу, і коли з’явився принц, люди вклонялися на знак поваги.

Роланд подумав, що їх потрібно навчити військового вітання:

– Якою була ситуація минулої ночі?

– Жодних слідів демонічних звірів, – відповів Залізна Сокира. – Ваша Високосте, відповідно до попереднього досвіду, у нас є відносно спокійний період після першого снігопаду. У цей час мало демонічних звірів, а ті що з’являються дрібні і слабкі.

Роланд кивнув:

– Продовжуйте пильнувати.

Територію за міською стіною перетворили на казарми. Коли все тихо, більшість людей відпочивали там, щоб зберігати сили. Для охоронців запровадили систему патрулів. Через низьку температуру кожен загін проводить чотиригодинне патрулювання, перш ніж їм на зміну приходять інші.

Все це запровадив Роланд. Одного разу він запитав у Браяна і дізнався, що фортеця Довга Пісня не дуже переймається захистом від демонічних звірів. Найнещасніших новобранців відправляють спостерігати за демонічними звірами, залишаючи на стіні на цілий день. У результаті – або недбальство, або дезертирство. Наприкінці зими 20-30 людей можуть повісити за невиконання обов’язків або порушення наказу.

А коли вони помічали демонічного звіра, то починався безлад. Людей не розділяли на групи, кожна з яких обороняла певну частину стіни. Думаючи про рівень військового мистецтва у цю епоху, Роланд уже все зрозумів. Наголошували на особистій хоробрості, честі і дозволяли розбої. Навіть лицарі піддавались імпульсу, тож не слід очікувати надто багато.

Після того, як Роланд пройшовся міською стіною, здавалося, що все добре, однак виявилось – він не помічав одну проблему.

Тобто ситуацію з перешкодами.

Наразі вони приводитимуть демонічних звірів до центру стіни, але якщо Браян мав рацію, то за два-три місяці перешкоди зникнуть під снігом. У такому разі будь-яка точка на стіні довжиною 600 метрів може стати ціллю демонічного звіра, а ополчення не може захищати всю стіну.

Відправити людей, щоб розчищати сніг, не можна, швидкі види демонічних звірів, наприклад, вовки можуть завдати значних втрат ополченню.

Можливо, доведеться покладатися на силу відьом.

Наприклад, нехай Соловейко крадькома виведе з міста Анну, дівчина розтопить сніг вогнем – і вони тихо повернуться назад так, як відьма потайки забирала Нану із дому Пайн.

У цю мить закричали з наглядового пункту зліва.

– Погляньте туди!

Роланд і Картер поглянули в той бік, на який вказувала людина, там на снігу з’явилась маленька тінь, що повільно рушила до стіни.

– Ваша Високосте, чи потрібно… – мисливець, який відповідав за оборону, повернув до нього голову, запитуючи.

– Згідно з навчанням, ти сам повинен вирішувати трубити в ріг чи ні, – сказав Роланд, – тут у тебе більше досвіду, ніж у мене.

Чоловік вагався, але зрештою просто зарядив арбалет і продовжив спостерігати.

Роланд задоволено кивнув. Зараз порядок на міській стіні важливий. Поки що невідомо чи під час нападу великої кількості демонічних звірів на Прикордонне Місто вони зможуть швидко організувати оборону відповідно до навчання.

Тінь потроху наближалась. Коли вона наблизилась на відстань близько 50 метрів, Роланд зміг її розгледіти.

Можливо, це різновид лисиці?

Його хутро було сіро-чорним, очі червоними, і коли він підійшов ближче до міської стіни то важко дихав.

– Це створіння, здається, недавно стало демонічним звіром, тож не є великою загрозою, – сказав Залізна Сокира, піднявши лук, щоб прицілитись.

– Ти маєш на увазі, що вони заражені подихом пекла, яке знаходиться на захід звідси?

– Це не тільки на заході, – сказав Картер. – Брама Пекла відкривається на спустошених землях і будь-яке місце, що не захищене Непрохідним Гірським Хребтом, буде атаковане демонічними звірами, таке часто трапляється на півночі. Там є величезна прогалина, ніби хтось вирізав шматок гірського хребта, саме це місце є основним напрямком атаки демонічних звірів.

Цей божевільний звір на мить завмер перед величезною перепоною, задер голову, ошкірився і загарчав на людей на стіні. Коли він збирався стрибнути, Залізна Сокира відпустив тятиву лука – і гостра стріла пробила шию звіра, від чого той впав на землю.

Роланд помітив, що кров була чорною.

Чому відьми залишаються при здоровому глузді після пробудження, а звірі скаженіють і їхні тіла змінюються, якщо на них впливає одна і так ж сила? Роланд подумав, що коли йому випаде така можливість, то він має поглянути, що там за Непрохідним Гірським Хребтом. Зі спогадів попереднього принца, те місце забуте і туди не ступала нога людини. Однак, якщо там нікого не було, то всі припущення, про які говориться у стародавніх книгах, неможливо перевірити, а тому їх правдивість сумнівна.


Сайт, блог і телеграм канал.

Previous chapterNext chapter