Роланд стояв на міській стіні і дивився на північ. Протягом останнього місяця він неодноразово перевіряв замок, район біля шахти і міську стіну, постійно слідуючи цьому маршруту з трьома точками. Принц ретельно перевіряв деталі, щоб нічого не забули.
Ополчення навчилося вправно поводитися зі зброєю. Завдяки повторюваним тренуванням Картера вони змогли вивчитись тримати спис, поки капітан ополчення не давав команду бити.
За спиною ополченців стояв загін стрільців. Кожен мисливець, який залишився у Прикордонному Місті та володів луком чи арбалетом, був включений до цього загону. Ці досвідчені мисливці – це основна сила для вбивства демонічних звірів. Стоячи на міській стіні, вони майже не могли промахнутися на відстані дванадцяти чі.
Останньою лінією оборони були Залізна Сокира, Картер і два мисливці з елітної команди, які виконували накази Залізної Сокири. Чотири рушниці, зроблені завдяки деталям, що виготовили ковалі, і зварені завдяки здібності Анни, передані для використання. Вони вступатимуть у справу лише тоді, коли нападе змішаний вид або у випадку, коли мисливці не зможуть пробити шкури демонічних звірів. У них не було конкретної точки, тож їм чотирьом доведеться патрулювати всю стіну. Вони будуть з’являтися там, де потрібні.
Що стосувалося вибухівки, то її тримали під посиленим захистом на складі біля стіни. Порох за потреби легко доставити на стіну, а задля безпеки вибухівка зберігалась у спеціальних посудинах, щоб випадково не стався вибух. Зуби і пазурі демонічних звірів можуть пошкодити цемент, але вибух пороху може підняти у повітря шматок стіни.
Роланд організував два бойових навчання і з вибухівкою теж. Завдяки цим тренування ополчення звикло до громового гулу і вже не було настільки наляканим, щоб кидати зброю. Іншою перевагою стало те, що у принца була така потужна зброя, а це значно підняло моральний дух людей.
– Ваша Високосте, – Баров потягнув комір, – ми вже витратили більшу частину грошей, отриманих за руду, тож, якщо Місяці Демонів триватимуть стільки, скільки передбачив астролог, боюсь, що їжі не вистачить до кінця зими.
– Тоді заповни весь склад, – не вагаючись сказав Роланд, – і не припиняй торгівлю з Вербовим містом. Першу парову машину доставили на шахту, а місце обвалу вже очистили від гравію. Ми можемо дещо отримати протягом зими. Особливий попит мало необроблене коштовне каміння, на ціну не потрібно звертати особливої уваги. Натомість продайте його якнайшвидше, наші склади мають бути заповнені їжею.
Баров кивнув:
– Я негайно зроблю це, Ваша Високосте. Просто…
Побачивши нерішучий вираз на обличчі помічника міністра, Роланд, безумовно, зрозумів, що той хоче сказати.
– Не хвилюйся, я вже підготував човен. Якщо лінію оборони прорвуть, я покину місто.
– Радий це чути, – полегшено зітхнув Баров.
Роланд усміхнувся йому:
– Іди, у тебе багато справ, а я маю дещо зробити.
Після того як Баров пішов, принц повільно піднявся на сторожову вежу. Це найвища точка в центрі міської стіни. Звідси чудово видно густий ліс і гори, все це тягнулась вдалечінь. Холодний вітер овіяв його лице, але йому було все одно. Лише тут він зміг трохи вгамувати своє хвилювання перед майбутньою битвою.
– Ти збрехав йому, – сказав хтось поруч, – ти не збираєшся нікуди їхати.
– Життя таке складне, деякі речі ліпше зберігати в таємниці.
– Я не розумію що ти кажеш, якщо вже життя принца складне, то що говорити про нас? – Соловейко з’явилась з туману. – Навіть якщо ти не станеш королем, доки живеш тут протягом п’яти років боротьби за трон – ти володар цього місця. Замість того, щоб перейматись такими речами, проводь більше часу з Анною, боюсь… у неї не так багато часу.
Роланд на якусь мить задумався:
– Я не думаю, що вона помре протягом Місяців Демонів.
– Чому?
– Вона сказала, що не програє демонічному поглинанню, – він зробив секунду паузу, – і я їй вірю.
– Ти насправді віриш відьмі, – Соловейко похитала головою, – але ми прокляті Дияволом.
– Невже? Я і тобі вірю.
– …
************
Браян, одягнений у повсякденний одяг, стояв перед надгробком Сірка.
Він ніжно погладив табличку прикріплену до гладкого каменю, на ній були виведені слова: «У пам’ять про мовчазних героїв Прикордонного Міста. Сірко».
– Моя мрія здійснилася. Коли закінчаться Місяці Демонів, Його Королівська Високість проведе для мене церемонію посвяти в лицарі. Але я не хочу сидіти на лікарняному ліжку і чекати. Мої рани вже загоїлись, тож міська стіна – це місце, де я повинен бути. Місяці Демонів наближаються, демонічні звірі можуть бути сильними, але вони покладуть свої голови на лінії оборони, яку ми всі разом створили, тому їм не вдасться зробити і кроку вперед. Я теж захищатиму це містечко і розмахуватиму мечем і за тебе також. Не все ще закінчилось. Той, хто винен у твоїй смерті, ще живий… але він не проживе довго. Це пообіцяв мені принц. Коли я прийду наступного разу, то принесу тобі добрі новини.
Браян нахилився і поклав букет квітів перед надгробком.
– Що ж, до побачення, мій друже.
****************
– Сестричко Анно, ти не боїшся? – запитала Нана, лежачи на ліжку.
– Чого я маю боятися?
– Демонічне поглинання, Соловейко сказала, що воно буде взимку, бо я стала відьмою восени, тож це вперше…
– Ну, вперше, – Анна на якусь мить задумалась, – це буде боляче і часом здаватиметься, що краще померти.
– А! – скрикнула Нана й одразу затулила рот рукою.
– Але ти виживеш, як і я.
– Не знаю… – прошепотіла Нана. – Я не така сильна, як ти.
– Я не така вже й сильна. – Анна заплющила очі. В її голові виникла сцена їхньої першої зустрічі з Роландом. У тому холодному і темному підземеллі він загорнув дівчину у свій одяг, сказавши, що найме її на роботу – вона досі почувалася неймовірно через цей спогад. – Ти теж матимеш речі, що дадуть тобі жагу до життя, навіть якщо воно буде важким.
– Такі, як…?
– Такі, як стейк із соусом, – зітхнула Анна, – звідки я знаю, про що ти мрієш… М-м?
Помітивши, що Нана витріщилась на неї, дівчина провела по обличчю рукою:
– У мене що, брудне лице?
– Ні… – Нана похитала головою, – я була трохи здивована, ти ніколи зі мною так багато не говорила… Сестричко Анно, коли ти заплющила очі та говорила, то була такою гарною.
Анна закотила очі, зіскочила з ліжка і підійшла до вікна.
Нана пішла за нею:
– На що ти дивишся, на Туманний ліс?
– Ліс на заході, – сказала Анна трохи сердито, – тут ти можеш побачити лише річку Червона Вода.
– Сестричко Анно, поглянь! – дівчина вказала на небо.
Анна здригнулась, а затим відчинила вікно, холодний вітер, змішаний з маленькими сніжинками, увірвався до кімнати.
Вона протягнула руку, спіймала сніжинку і відчула прохолоду на пальцях.
– Пішов сніг.
***************
– …
Після тривалого мовчання Соловейко сказала:
– Ти не брехав.
– Звичайно, – засміявся Роланд, – я рідко кажу брехню.
Соловейко більше нічого не сказала, вона нахилила голову, в її очах було щось незрозуміле.
Несподівано вона відчула холод на шиї і підняла руку, щоб торкнутись до неї. Соловейко підняла голову і помітила, що пішов сніг. Під сірим небом танцювала незліченна кількість сніжинок, їх підхоплював холодний вітер, і десь поряд лунали команди для ополчення.
…Місяці Демонів почалися.
Сайт, блог і телеграм канал.