Залізна Сокира знав, що за ним стежать.
Мисливці, що брали участь у пробному вибухові, переїхали до двоповерхової будівлі біля замку. Визирнувши з вікна, можна побачити кам’яні стіни й охорону, що була поряд зі входом.
Він не переймався цим, і навіть думав, що це доволі необачно з боку Його Високості поставити тільки двох охоронців.
Досі Залізна Сокира чув у своїй голові рев пробного вибуху – жодна зброя не викликала в нього такого потрясіння. На далекому півдні він бачив, як з-під землі вириваються оранжеві пожежі, що могли палати десятиліттями. На Нескінченному мисі він бачив, як бурхливі вітри здіймали величезні хвилі, що затуляли небо і сонце… Однак все це було силою небес, волею Матері Землі чи Морського бога, батіг, яким вони карали людей.
Але Його Високість власноруч заволодів силами трьох богів, отримавши силу божої кари, хоча це не повністю схоже на грім і блискавку з небес, та він уже знаходився вище інших людей.
Якщо хтось з Міста Залізного Піску знав таємницю, йому, як правило, відрізали язик. Звичайно, це не найбезпечніший спосіб зберігати все в секреті. Лише мертві ніколи не відкривали таємниць. Щодо чужинців, то вже лише їхній вид уважався богохульством, жоден із них не міг увійти до основного ядра клану Моджін.
Принц знав, що він напівкровка, та все одно дозволив стати свідком небесного покарання. Навіть більше, Його Високість велів йому сформувати загін із мисливців, така довіра запала Залізній Сокирі в серце.
У Місті Залізного Піску він зазнав низки зрад і підступів, тому втік до південного регіону Сірого Замку. Але навіть там він страждав через мішану кров. Зрештою, Залізна Сокира прийшов до Прикордонного Міста, повністю зневірений. Він збирався присвятити решту свого життя полюванню. Залізна Сокира ніяк не очікував, що принц проявить до нього прихильність.
Він не мав жодних сумнівів, що принц Роланд, маючи таку зброю, переможе в битві за трон.
Залізна Сокира був у захваті, думаючи про можливість служити майбутньому королю.
– Усім спуститись вниз!
Коли Залізна Сокира почув слова і визирнув назовні, то зрозумів, що голос належав головному лицарю четвертого принца – Картеру Ланнісу.
Спочатку він поправив одяг, швидко спустився вниз і став прямо перед Картером. Залізна Сокира теж брав участь у тренуванні ополчення, тому знав, що Його Високість надає перевагу дисциплінованим і добре організованим військам. Проте інші мисливці були набагато повільнішими, шість чоловік витратили майже сім хвилин тільки на те, щоб вишикуватись.
– Всі йдуть за мною до старого місця. – Картеру на це було все одно, він повів людей за собою до міської стіни.
Це було те саме місце, де відбувся пробний вибух, але цього разу без позначених меж.
Окрім Роланда, тут було ще четверо лицарів, підлеглі Картера. Залізна Сокира помітив, що принц пояснює щось лицарям, тримаючи в руках металеву палицю дивної форми.
Помітивши мисливців, Роланд поцікавився:
– Ну як вам життя на новому місці?
– Дякуємо за турботу Вашої Високості. – Всі поклонились, кажучи, що в новому домі дуже комфортно.
По правді кажучи, новий будинок, до якого вони переїхали, набагато кращий за їхні старі халупи, Залізна Сокира думав, що тут не буде свистіти вітер і текти вода, а дах зроблений не з соломи, а з черепиці.
– Це добре, – кивнув Роланд. – Ця було зроблено з міркувань безпеки. Коли закінчаться Місяці Демонів, ви зможете повернутись додому. До того ж я виплатив вашим родинам зарплату за перший місяць, ви можете зустрічатися з ними на вихідних. Звичайно, у супроводі охоронців.
– Спасибі за вашу доброту, Ваша Високосте. – Радісно сказали мисливці.
Це справді здивувало Залізну Сокиру. Якщо залишити осторонь закони людей пісків, навіть військове керівництво Сірого Замку не мало бути таким невимогливим. Чи могло це бути через особисту терпимість Його Високості? Залізна Сокира трохи занепокоївся, якщо принц хоче боротися за трон, то має бути жорстоким і без краплі милосердя. Це те, що він вивчив, коли жив у Місті Залізного Піску.
Але коли четвертий принц сказав, що далі буде випробувана нова порохова зброя, Залізна Сокира негайно відклав ці тривоги подалі. Він, не кліпаючи очима, дивився на Роланда, який показував людям дві дивні палиці.
– Ця річ називається крем’яною рушницею, – сказав принц. – Я розповім вам, як нею користуватись.
…….
Залізній Сокирі знадобилось лише пів години, щоб повністю зрозуміти, як користуватись новою зброєю.
Насипати чорний порошок, який викликає небесну кару, тобто порох, у спеціальне барильце, потім запхнути свинцеву кулю за допомогою шомпола аж до кінця каналу ствола. Затим покласти порох до запалювальної камери, прицілитися, а потім натиснути на курок.
Хоча Залізна Сокира вважав, що у нього є талант убивати – він вміло користується мечами, ножами, молотами, сокирами і списами, – але це завдяки рокам тренувань та бойовому досвіду. За пів години розібратися, як працює нова зброя, таку швидкість навчання можна порівняти лише зі швидкістю, з якою можна опанувати ручний арбалет.
Іншу рушницю передали Картеру.
Головний лицар теж зацікавився цією новою зброєю і не хотів її відкладати.
Після кількох пробних спроб, Роланд попросив обох вистрілити, щоб побачити результат. Два лицарі вже підготували ціль. На відстані 30 чі (приблизно десять метрів) на дерев’яній палиці встановили пластинчасту броню.
Залізна Сокира і Картер слідували за методом стрільби, який продемонстрував принц, підняли рушниці, щоб прицілитись, і натисли курок.
Сильний шум під час першої стрільби шокував усіх присутніх, Залізна Сокира не став винятком, але незабаром обличчя людей зробились здивованими.
У пластинчастій броні, що була їхньою ціллю, з’явився невеликий отвір. Свинцева кулька пробила найтовстішу пластину.
Перед пострілом Залізна Сокира ретельно вивчив броню. Очевидно, це не був виріб якоїсь посередньої ремісничої майстерні. Відмітина у вигляді молота і ковадла біля краю, що мав облягати шию, вказувала, що це обладунок від Товариства ковалів королівства Сірий Замок. Найтовстіша частина була десь в половину пальця, цього вистачало для того, щоб витримати постріл із ручного арбалета з близької відстані. Щоби пробити такий вид броні потрібно обрати важкий арбалет, бойовий молот чи алебарду.
Отже, крем’яна рушниця схожа з арбалетом у використані, але перша була набагато потужніша. Швидкість перезарядки близька до швидкості використання ручного арбалета. Що стосувалося точності… Ціль на відстані 30 чі давала небагато інформації.
– Ваша Високосте, кількість одиниць цієї зброї…? – запитав Картер.
– Наразі дві одиниці, ще максимум дві ми зможемо виготовити до початку Місяців Демонів.
Залізна Сокира помітив, що Картер розслабився, почувши це. Він міг здогадатись про що думає головний лицар. Якщо таку зброю легко виготовити, то знадобиться кілька днів, щоб швидко навчити бійців стріляти з рушниць. Вони не будуть обмежені віком, роботою чи статтю, навіть тендітні жінки зможуть становити величезну загрозу для лицарів.
Хоча ця зброя не приголомшувала так сильно, як небесне покарання, вона все одно була потужна. Залізна Сокира вважав, що з цим вони зі стіни з легкістю зможуть вбивати великих, товстошкірих демонічних звірів. Якби він мав при собі крем’яну рушницю, коли зіткнувся з гібридом, то результат би був зовсім іншим.
Серед них тільки Роланд знав справжнє значення цієї зброї.
Він власними руками відчинив двері для битв з вогнепальною зброєю.
Сайт, блог і телеграм канал.