Переклад: mogi
Минуло приблизно два роки відколи я переродився. Мої ноги нарешті достатньо розвинулися, щоб я міг ходити.
Крім того, я нарешті навчився розмовляти мовою цього світу.
***
Вирішивши цього разу чесно спробувати змінити своє життя, я спочатку мав скласти план.
Чого мені не вистачало в попередньому житті? Навчання, фізичних вправ та їх техніки, ось чого.
Однак, будучи немовлям, я не міг багато чого робити. Крім як занурювати обличчя в чиїсь груди, коли мене брали на руки. Коли я так робив з покоївкою, вона навіть не намагалася приховати своє невдоволення; очевидно, вона не дуже любила дітей.
Вирішивши, що фізичні вправи можуть почекати, я почав вчитися читати книги, які були в будинку. Вивчення мови є надзвичайно важливим; майже сто відсотків японців грамотно володіють рідною мовою, але багато з них нехтують вивченням англійської або соромляться спілкуватися з людьми за кордоном, тому вміння говорити іноземною мовою є дуже цінною навичкою. З огляду на це, я вирішив, що моєю першою дисципліною буде система письма цього світу.
У нас вдома було лише п'ять книг. Я не знав, чи це тому, що книги в цьому світі були дорогими, чи тому, що Пол і Зеніт ну дуже не любили читати. Ймовірно, це було поєднання обох причин. Як людина, яка колись мала колекцію з кількох тисяч книг – навіть якщо це були лише легкі романи – мені було важко змиритися з цією ситуацією.
Проте навіть п'яти книг було достатньо, щоб навчитися читати. Мова цього світу була близькою до японської, тому я зміг її досить швидко опанувати. Письмові символи були зовсім іншими, але граматика була близькою до тієї, до якої я був звиклий, що, на щастя, означало, що мені в основному потрібно було вивчити лексику, зі значною частиною якої я вже був ознайомлений. Мій батько читав мені, що дозволило мені легко засвоїти слова. Моє нове «я», яке краще вчилося, мабуть, теж мало до цього якесь відношення.
Як тільки я навчився читати, я дізнався, що вміст наших книг досить цікавий. До цього я ніколи в житті не отримував задоволення від навчання, але, трохи поміркувавши, я зрозумів, що це не так вже й відрізняється від пошуку нової інформації про онлайн-ігри. І це було не так вже й погано.
У всякому разі, мені було цікаво, чи знав мій батько, що його маленький син розуміє те, що він читає. Я, звичайно, був спокійний, але думав, що звичайна дитина мого віку влаштувала б істерику чи щось подібне, тож саме так я і вчинив.
Такі були п'ять книг у нашому домі:
«Мандруючи світом» – довідник про різні країни світу та їхні унікальні особливості.
«Поведінка та вразливості фіттоанських монстрів», в якій детально описувалися різні монстри регіону Фіттоа, де вони живуть та як з ними мати справу.
«Підручник магії» – посібник мага з атакуючими закляттями, від початкового рівня до просунутого.
«Легенда про Перуґіуса» – казка про викликача* на ім'я Перуґіус та його супутників, які борються з демоном і рятують світ у класичній епопеї про боротьбу добра і зла.
(mogi: Викликач – клас, який викликає когось або щось.)
«Три мечники і лабіринт» – це історія про пригоди та події, в якій троє майстрів фехтування різних стилів зустрічаються й вирушають у глибини однойменного лабіринту.
Останні дві книги були, по суті, фентезійними романами, але інші три були корисними для навчання. Особливо мою увагу привернув «Підручник магії». Як людині, що походила зі світу без магії, можливість прочитати реальну документацію про неї дуже відповідала моїм інтересам. Читаючи цю книгу, я дізнався про деякі основи магії.
По-перше, магія була трьох типів: атакуюча магія, призначена для бою; магія зцілення, призначення для лікування ран; і магія виклику, призначена для виклику речей чи істот. І на цьому все. Здавалося, що з магією можна було робити багато різних речей, але згідно з підручником, магія була чимось, що зародилося і розвинулося в бою, і тому не використовувалося за межами бою або полювання.
По-друге, для використання магії потрібна була магічна сила, тобто будь-хто міг використовувати магію, якщо мав магічну силу. Для цього було два основних способи: використовувати вроджену магічну силу або черпати магічну силу, закладену в предметі. Будь-який із цих способів був достатнім. Конкретних прикладів не було, але в мене склалося враження, що люди, які використовували перший спосіб, були ніби власними генераторами енергії, тоді як ті, хто використовував другий спосіб, мусили користуватися батарейками.
У давні часи, як йшлося у книзі, люди в основному використовували для магії силу власного тіла. Але з розвитком досліджень у галузі магії все ставало дедалі й дедалі складнішим. Відповідно, вибуховими темпами розвивалися вичерпні джерела магічної енергії. Люди з сильними магічними запасами могли обійтися без цього, але ті, хто мав мало сил, не могли чаклувати навіть найпростіші закляття, тож старі майстри магії розробили способи черпати силу з інших джерел і спрямовувати її в магію.
По-третє, існувало два способи застосування магії: заклинання та магічні кола. Це не потребувало особливих пояснень: це просто означало промовляння слів або нанесення містичних символів, щоб начаклувати закляття. У давні часи магічні кола були головним джерелом магічної сили, але в сучасності заклинання стали набагато поширенішими. У давнину навіть найкоротші магічні заклинання займали одну-дві хвилини – не зовсім те, що можна було б використовувати в розпалі бою. Зате, якщо накреслити магічне коло, його можна використовувати знову і знову.
Заклинання стали нормою, коли одному магу вдалося значно скоротити їх. Найпростіші заклинання були скорочені приблизно до п'яти секунд і, відповідно, стали єдиним способом використання атакуючої магії. Для більш складних ритуалів, пов'язаних з магією виклику, де не можна було досягти більшої ефективності, магічні кола залишилися основним засобом.
По-четверте, кількість магічної сили, якою володіла людина, значною мірою визначалася при народженні. У типовій РПГ* гравець збільшує свої ОМ* з підвищенням рівня, але в цьому світі все працювало не так. Майже всі залишалися на тому ж рівні.
(mogi: ОМ – очки мани. РПГ (англ. RPG) – це скорочення від англ. «role-playing game», що перекладається як "рольова гра". Це жанр, де гравці беруть на себе ролі персонажів і разом створюють історію, діючи в межах вигаданого світу.)
Майже всі, що означало, що деякі люди з часом змінювалися. Мені було цікаво, до якої ж групи потрапив я.
У книзі також було сказано, що рівень магічної сили спадковий. Я знав, що моя мати вміла використовувати магію зцілення, тож, можливо, я міг мати певні очікування щодо себе. Проте я все одно відчував занепокоєння. Навіть якщо мої батьки були в цьому майстрами, я не був впевнений, що мої власні гени впораються з цим завданням.
***
Наразі я вирішив спробувати свої сили в найпростішій магії, яку міг. Підручник містив як чаклування заклять заклинаннями, так і магічними колами. Оскільки перший спосіб був зараз в моді, а я не мав чим намалювати магічне коло, я вирішив почати з вивчення заклинань. Як я зрозумів, чим більшим був обсяг закляття, тим довшим було й заклинання, аж поки воно не робилося настільки довгим, що потрібна була допомога магічного кола. Але якщо я починав з простіших речей, то все мало бути гаразд.
Найдосвідченіші маги, як писалося в книзі, могли чаклувати закляття, не використовуючи жодних заклинань, або принаймні значно скорочувати час їх промовляння. Хоча, я не був упевнений, чому тренування дозволяло людям обходити заклинання. Адже кількість магічної сили людини не змінювалася; не було ніякого підвищення рівня і відповідного збільшення максимальної кількості ОМ. Можливо, завдяки тренуванням зменшувалася кількість ОМ, витрачених на закляття? Але ж зменшення витрати ОМ не робило процес менш складним, чи не так?
Ну, хай там як. У будь-якому випадку, я просто повинен був спробувати.
Тримаючи в лівій руці підручник магії, я простягнув праву руку і почав промовляти слова.
— Нехай безкрайні й благословенні води зіллються там, де бажаю я, та утворять єдиний чистий потік звідти – Водяна Куля!
Я відчув, ніби кров накопичилася в моїй правій руці, а потім, немов ця кров витекла через мою долоню, з'явилася куля води розміром з мій кулак.
— Га! — вигукнув я, відчувши дивне відчуття, і через мить куля води впала і розбризкалася по підлозі.
Здавалося, що для підтримки закляття потрібна концентрація.
Сконцентруйся… Сконцентруйся…
Я відчував, як кров знову наповнює мою руку. Це воно. Ось так. Так, здається так. Знову простягнувши праву руку, я уявляв в голові, як все відбувалося минулого разу. Я не був впевнений, скільки магічної сили у мене було, але зрозумів, що не можу просто використовувати її знову і знову.
Мій план полягав у тому, щоб практикувати одну річ за раз, поки я не зможу її виконати. Я формував образ у своїй уяві, відтворював його знову і знову, а потім намагався втілити його в реальності. Якщо я збивався, я знову згадував цей образ, поки він не закарбувався в моїй голові.
Це було так само, як тренування комбо* у файтингах* у моєму попередньому житті. Завдяки цьому я майже ніколи не псував комбо під час реальних поєдинків. Сподіваюся, це означало, що моя методика тренувань буде ефективною і тут.
(mogi: Комбо – комбінація атак/прийомів у відеоіграх. Файтинг – жанр відеоігор, заснований на рукопашних боях між суперниками на обмеженій арені.)
Я глибоко вдихнув. Кров пробігла по моєму тілу, від пальців ніг до верхівки голови, зібравшись у правій руці і наповнивши її силою. Потім я відчув, як ця сила з'явилася перед моєю долонею. Тепер, потроху, дуже, дуже обережно, мої думки збігалися з биттям мого серця.
Водяна Куля, куля з води, вода, вологість, мокрі… мокрі штанці…
Ой. Це якось випадково вислизнуло. Повернемося до теми…
Я взявся за справу і зосередився на ній: вода, вода, вода, водаводавода…
— Ха! — вигукнув я з чистого рефлексу, витягнувши руку перед собою і розчепіривши пальці. У ту ж мить з'явилася куля з води. — Ого, що?
Плюх.
У момент мого шоку куля води плеснула на підлогу.
— Чекайте. — Я ж не вигукнув заклинання, еге ж? Але тоді… чому? Все, що я зробив, – це перенісся в той самий ментальний простір, що й минулого разу, коли пробував закляття. Може заклинання не має великого значення для відтворення потоку магічної сили?
Невже використовувати магію без заклинань було настільки легко? Це мала бути висока майстерність, чи не так? — Якщо це настільки легко, то який взагалі сенс у заклинаннях? — розмірковував я вголос. Ось він я, повний новачок, і мені вдалося успішно виконати закляття взагалі без жодних слів. Я просто сконцентрував магічну енергію свого тіла в передньому краї свідомості, а потім змусив її прийняти форму.
Ось і все. Це означало, що заклинання, зрештою, не було зовсім необхідним. Будь-хто міг зробити те, що я щойно зробив.
Гммм. Можливо, заклинання було так званим пусковим механізмом для закляття, де промовляння слів створювало ефект без необхідності зосереджуватися на енергії, що протікала через тіло. Скоріше за все, саме так і було. Це схоже на різницю між механічною та автоматичною коробкою передач в автомобілі, де все одно можна перейти на ручне управління, якщо дійсно цього хочеться.
— Використання заклинання дозволяє магічним ефектам спрацьовувати автоматично.
Це мало кілька значних переваг. По-перше, це полегшувало навчання. Замість того, щоб давати заплутані пояснення про те, як відчувати, як кров тече по венах, зливається і так далі, чаклування закляття за допомогою слів було простіше пояснити і легше зрозуміти. А потім, у міру просування в навчанні, ідея про те, що заклинання є невід'ємною частиною процесу, природно вкорінювалася.
Другою перевагою було те, що заклинання були прості у використанні. Атакуюча магія, за своєю природою, була чимось, що було необхідним в розпалі бою. Набагато швидше було випалити заклинання, ніж закрити очі і стояти, бурмотіти, намагаючись зосередитися. Крім того, в розпалі бою набагато легше було щось вигукнути, ніж виконувати серію дрібних жестів.
— Але, можливо, деяким людям перший варіант здається простішим…
Я перегорнув книгу, але там не було нічого про чаклування заклять без заклинань. Це було дивно. Те, що я щойно зробив, не було аж таким складним.
Можливо, я мав якийсь особливий талант, але я сумнівався, що це було щось, чого інші не могли використовувати взагалі, аргументував я. Зазвичай маг використовував заклинання від моменту, коли був початківцем, до моменту, коли став майстром. Після тисячі або навіть десятків тисяч заклять тіло звикало до заклинання; навіть якщо вони намагалися чаклувати закляття без слів, вони не знали, як це робити. Тому це не було чимось звичайним, і в книзі про це нічого не говорилося.
— Так, у цьому є сенс! — Зрештою, я сам був далеко не звичайною людиною. Це було круто, правда? Ніби мав у рукаві якийсь хитрий трюк. — Вона щойно активувала Крайм Каталіст без Ораторії*? — Але цей каталізатор зазвичай повинен лише відкривати канал!
(mogi: Це цитата з ранобе "Tasogare Iro no Uta Tsukai". Цитата розповідає про те, що головна героїня того ранобе відкрила за допомогою значно гіршої версії каталізатора потрібні для роботи магії "ворота", але не проспівавши зазвичай обов'язкову для магії пісню, магія все одно відбулася.)
О, от тепер я точно зацікавився!
Гаразд, гаразд. Не варто забігати наперед. Мені потрібно було заспокоїтися і зберегти холоднокровність. Моє минуле «я» теж було охоплене цим почуттям, і ми знаємо, чим це закінчилося: він задирав носа, бо краще за інших розбирався в комп'ютерах, а потім став занадто самовпевненим і сильно облажався в житті.
Мені потрібно було зберігати холодну голову. Стримувати себе. Головне було не вважати себе кращим за інших. Я був лише початківцем. Нубом*. Я був як новачок у боулінгу, якому пощастило з першого разу влучити в страйк завдяки дурній удачі. Удача початківця – ось і все. Мені потрібно було взятися за голову і зосередитися на навчанні, а не плутати це з якимось вродженим талантом.
(mogi: Нуб (англ. noob) – це сленгове слово (від англ. «newbie»), яке означає новачок або недосвідчений гравець, найчастіше в онлайн-іграх.)
Гаразд. Я вирішив: спочатку спробую закляття, промовляючи заклинання, а потім цілеспрямовано практикуватимуся, імітуючи відчуття без використання заклинання.
— Гаразд, спробуймо ще раз, — сказав я, витягнувши праву руку перед собою. Моя рука відчувалася трохи важкою, а плече – ніби щось величезне тиснуло на нього. Це була втома. Я занадто сильно зосереджувався?
Ні, це не могло бути правдою. Я був (самопроголошеним) майстром низькобюджетних MMOшок*, який міг не спати шість днів поспіль, коли ґріндив*. Неможливо, щоб це незначне розумове навантаження так мене виснажило.
(mogi: ММО – це жанр онлайнових рольових відеоігор, в якій велика кількість гравців взаємодіє один з одним у віртуальному світі. Ґріндити – діяльність, яка полягає у повторенні однотипних дій у відеоіграх для отримання вигоди, досвіду або винагороди.)
— Я вичерпав ОМ, уже? — Якого біса? Якщо магічна сила людини визначалася при народженні, то чи означає це, що я мав ОМ лише на дві Водяні Кулі? Це здавалося занадто мало. А може, оскільки це був мій перший раз, то я просто мав менше магічної сили? Ні, нісенітниці.
Я спробував ще раз, щоб переконатися, і в результаті знепритомнів.
***
— Чесно кажучи, Руді, — сказала моя мати, — коли ти втомлюєшся, тобі спочатку потрібно сходити в туалет, а потім лягати спати.
Я прокинувся і зрозумів, що заснув з книжкою в руках, а тим часом обмочився. Чорт забирай. Я не міг повірити, що обмочився в моєму віці. Це було принизливо.
Чорт. Як я міг…
Зачекайте. Мені було лише два роки, так? У такому віці ще можна було пробачити, що я мочився, правда?
Отже, здавалося, що моя магічна сила все-таки була занадто слабкою. Це трохи зіпсувало мені настрій. Але навіть якщо я міг створити лише дві Водяні Кулі, важливо було те, як я їх використовував, припускав я. Можливо, мені слід зосередитися на тому, щоб створювати їх швидше?
Уф.
***
Наступного дня я все ще почувався добре після створення четвертої Водяної Кулі. Лише після п'ятої я почав відчувати втому.
— Якого біса?
З огляду на свій досвід попереднього дня, я знав, що ще одне чаклування призведе до втрати свідомості, тому вирішив припинити.
І тоді до мене дійшло: це означало, що моя межа становила шість Водяних Куль – удвічі більше, ніж я зміг зробити вчора. Я дивився на відро, в якому було п'ять заклять у вигляді води, і дивувався, чому я зміг зробити вдвічі більше, ніж напередодні. Я був більш втомленим, бо це був мій перший раз? Чи закляття споживали більше ОМ, бо я вперше їх використовував?
Сьогодні я чаклував усі свої закляття без заклинань, тому сумнівався, що це мало до цього якесь відношення. Я не мав жодного уявлення. Можливо, наступного дня мої здібності ще більше зростуть.
***
Наступного дня кількість моїх Водяних Куль значно зросла. Тепер я міг начаклувати одинадцять.
У чому була справа? Мені здавалося, що чим більше я чаклував заклять, тим більше я міг їх використовувати. Якщо я мав рацію, то наступного дня я міг би начаклувати двадцять одну.
Ще через день, щоб перестрахуватися, я начаклував лише п'ять заклять, перш ніж закруглятися.
Однак наступного дня я зміг начаклувати двадцять шість. Схоже, я був правий – постійне використання заклять дійсно дозволило мені частіше їх чаклувати.
Мені збрехали! Що це була за балаканина про те, що магічні резерви людини визначаються при народженні? Люди просто накладали обмеження на талант, яких ніколи не існувало. Як дорослі сміли говорити дітям, де їхні межі?! — Мабуть, я не можу сприймати те, що написано в цій книзі, за чисту монету, — пробурмотів я. Те, що було написано в книзі, здавалося, затверджувало, що є межі того, чого людина може досягти.
А може, там йшлося про те, як все працює після відточування своїх навичок? Можливо, у книзі йшлося про те, що існує верхня межа магічної сили, яку неможливо подолати жодними зусиллями та тренуваннями.
Ні. Було ще зарано робити такі висновки. Наразі це була лише гіпотеза. Можливо, це було щось типу… чиясь сила зростала в міру дорослішання, чи щось таке. А використання магії в дитинстві могло швидко призвести до підвищення верхньої межі. А це означало, що тільки я мав особливу властивість, яка… ні. Я вже казав, що не вважаю себе особливим.
У моєму колишньому світі казали, що фізичні вправи під час росту сприяють швидшому розвитку здібностей; навпаки, після завершення росту поліпшення були обмеженими навіть при інтенсивних зусиллях. Можливо, ми й говоримо про магію в цьому світі, але реалії функціонування людського тіла не можуть бути настільки різними. Принцип залишався тим самим.
Це означало, що мені залишалося тільки одне: продовжувати вдосконалювати свої навички, як тільки міг, поки ще ріс.
***
Наступного дня я вирішив, що буду щодня доводити свою магію до межі, що збільшувало б її можливості. Оскільки я міг відтворити потрібне відчуття, чаклувати закляття без заклинання було досить легко. Я сподівався незабаром опанувати Початкові закляття для кожної гілки магії.
Під «Початковими закляттями» я мав на увазі найпростіші закляття, які можна було використовувати для нападу. Сюди входили такі закляття, як «Водяна Куля» і «Вогняна Куля», а також інші, закляття ще більш початкового рівня.
Закляття були розділені на сім рівнів складності: Початковий, Середній, Просунутий, Святий, Королівський, Імператорський і Божественний. Зазвичай маги, які пройшли навчання, могли використовувати просунуті закляття з тієї галузі магії, на якій вони зосередилися, але могли використовувати лише початкові або середні закляття з інших шкіл. Як тільки хтось міг чаклувати закляття рівня вище просунутого, його визнавали Святим Вогню, Святим Води чи іншим, залежно від обраної гілки.
Магія святого рівня. Я дещо сподівався, що колись стану таким же вправним. Однак мій підручник з магії містив лише закляття вогню, води, вітру та землі до просунутого рівня. Де ж тоді я міг навчитися магії святого рівня?
Ні, не варто так зациклюватися на цьому, вирішив я. У РПГ Мейкері*, якщо ви почнете зі створення найсильніших монстрів, швидше за все, це спричинить лише розчарування. Потрібно починати з чогось нізкорівневого, наприклад слайми*.
(mogi: РПГ Мейкер (англ.RPG Maker) – це серія програмних конструкторів для створення рольових відеоігор, в першу чергу японських рольових ігор. Слайм (англ. Slime) – ворожа (не завжди) істота, створена зі слизу)
Хоча особисто я ніколи нічого не доводив до розуму в цій грі, навіть коли починав зі слаймів.
***
У книзі були перераховані такі закляття води початкового рівня:
Водяна Куля: жбурляє сферичний снаряд води.
Водяний Щит: створює виверження води з землі, утворюючи стіну.
Водяна Стріла: випускає в ціль струмінь води довжиною приблизно двадцять сантиметрів.
Крижаний Удар: вражає супротивника купою льоду.
Крижаний Клинок: створює меч з льоду.
Це були всі закляття початкового рівня, але кількість магічної сили, яку вони вимагали, була дуже різною, приблизно від двох до двадцяти разів більше, ніж базове закляття «Водяна Куля». Для своїх основ я дотримувався водяної магії; якби я спробував вогняну магію, я міг би випадково спалити будинок.
Говорячи про магію вогню, кількість магічної енергії, яку ти вкладаєш у закляття, впливає на температуру результатів, тому логічно, що просунуті закляття льоду працюють так само. Але попри те, що в книзі стверджувалося, що і «Водяна Куля», і «Водяна Стріла» повинні летіти в повітрі, я з якихось причин не міг змусити їх це робити. Я не був впевнений чому. Я щось не так розумів у заклятті? Я не міг точно сказати.
У підручнику з магії дійсно щось йшлось про розмір і швидкість заклять. Можливо, після створення снаряда мені потрібно було наділити його додатковою магічною енергією, щоб контролювати його рух?
Я вирішив спробувати. — Га? — пробурмотів я, коли моя водяна куля стала більшою. — Ого!
А тоді: Плюх!
— Ох…
Я знову впустив її на підлогу.
Після цього я експериментував із збільшенням та зменшенням Водяної Кулі. Я спробував створити дві Водяні Кулі одночасно, а потім спробував змінити їх розміри окремо.
Я відкрив для себе дещо, але все одно не зміг змусити свої закляття летіти.
Вогняні та вітряні закляття ширяли в повітрі, оскільки не підлягали гравітації, але через деякий час вони згасали і зникали. Я спробував використовувати вітер, щоб перемістити кулі полум'я, але у мене склалося враження, що щось було не так.
Гмм…
***
Через два місяці, завдяки помилці в моїх дослідженнях, мені вдалося змусити Водяну Кулю летіти. В результаті нарешті стало зрозуміло, чому заклинання були ключовою частиною процесу.
Всі заклинання проходили за схожим алгоритмом: створення заклинання, визначення розміру, визначення швидкості, а потім активація. Заклинатель був тим, хто регулював ці два проміжні кроки перед завершенням закляття.
Спочатку заклинатель викликав форму закляття, яке хотів використати. Потім був проміжок часу, протягом якого він міг додати додаткову магічну силу, щоб вплинути на його розмір. По-третє, після визначення розміру, заклинатель мав ще один проміжок часу, щоб відрегулювати швидкість закляття. І нарешті, заклинатель випускав готове закляття зі своєї руки.
Так це працювало… або, принаймні, так я це розумів. Секрет полягав у тому, щоб додавати магічну силу у два окремі етапи після початкового чаклування. У цьому був певний порядок. Якщо не зробити щось, щоб налаштувати розмір закляття, не можна переходити до регулювання його швидкості. Логічно, що якщо спробувати спочатку змінити швидкість закляття, то воно лише збільшиться, і нічого більше.
У цьому ключі, використовуючи закляття без заклинання, заклинатель повинен був тримати весь процес у своїй голові. Це здавалося незручним, але справді скорочувало час, необхідний для наповнення закляття силою, що впливала на його форму та швидкість. Це дозволяло чаклувати закляття на кілька секунд швидше.
Я також зміг вдосконалити процес створення початкового закляття. Наприклад, цього не було вказано в книзі, але можна було заморозити «Водяну Кулю» і перетворити її на «Крижану Кулю» – якось так. Якщо я продовжуватиму навчання, то, можливо, зможу створити «Імператорського Фенікса»* (хе-хе!) або щось подібне.
(mogi: Імператорський Фенікс (англ. Kaiser Phoenix) – це заклинання з серії ігор Dragon Quest.)
Багато речей могли спрацювати; все залежало від того, які ідеї спадуть на думку. Це починало ставати цікавим!
Проте, фундаментальні знання були важливими. Мені потрібно було розвинути свій магічний потенціал, перш ніж починати експериментувати.
Зараз у моєму режимі тренувань було два пункти: збільшити свої магічні резерви та зробити безмовне чаклування природним. Ставити занадто амбітні цілі на початку призведе лише до розчарування. Секрет полягав у тому, щоб починати з малого.
Гаразд. Настав час взятися за справу. З того моменту я щодня практикував закляття початкового рівня, аж доки не був на межі втрати свідомості від виснаження.