З Хокаги Курото попрямував до Клану Учіха.
Як тільки він опинився біля кордонів у Вчах, двоє шінобі Анбу приземлилися перед ним.
- Хокаге-сама!
Як і очікувалося, Дерівня виставила дозор по всьому периметру через цю ізоляцію.
Курото не хвилювало шінобі Анбу.
- Помітили щось незвичайне в Клані Учиха за останні три дні?
Один з синобі Анбу похитав головою.
- Ні, Хокаґе-сама, все тихо і спокійно.
- Чудово. Можете бути вільні. Знімайте дозор.
Шинобі Анбу переглянулися між собою.
Спостерігаючи за кланом Учиха, троє людей отримали інше завдання від П’ятого Хокаґе. Кого їм слухатися: знімати дозор чи продовжувати спостереження?
Курото помітив це замішання.
- Чому ви ще тут?
Два шінобі Анбу швидко прийшли в себе.
- Вибачте, задумалися!
Два шінобі Анбу повернулися до нього спиною і зникли в різних напрямках, обходячи клан Учиха з кола та повідомляючи всім іншим про припинення Дозору навколо клана Учіх.
Шінобі Анбу не могли повірити, що Курото збирався йти в клан Учиха без спостереження з боку.
- Наказ П'ятого Хокаґе?
- Він один?
- Що йому потрібно?
Курото в мантії П'ятого Хокаґе самотужки увійшов у канові землі Учиха. Жінки і чоловіки Учиха дивилися на нього з великою ворожістю.
Клан Учиха пережив багато чого за останні дні.
Їхнє повстання було зірване нападом Аматуків, Дерівня не звинувачувала їх ні в чому, але як злочинці, які планували пограбування і не змогли його здійснити, вони боялися, що правосуддя рано чи пізно здійсниться над ними.
Крім того, Аматсуками позбавили їх патріарха Мангек’є Шарінгана, а ще двоє з них програли Амацуком і не могли боротися. Вони втратили сім Джонінів, яких холоднокровно вбили. Уся ця серія подій втоптала гордість Клану Учиха до землі.
Сім шінобі ранги вище Джона були для Учиха величезною втратою. Три Елтіних Джоніна, Ангуй, Гуандоу і Юську, герої клана, були другою ударною силою клан після її Мангек’є Шарінгів.
Для Клана Учиха, одного з стародавніх кланів Конохі, це було схоже на втрату опори під ногами.
Але Курото увійшов в каннові землі абсолютно один, без будь-якої сторожи, не злого задуму, що хоч якось заспокоїло стривожених Учиха.
Курото пройшов по довгій вулиці пряміком до особняка Учиха.
Ітачі, Шісуі та Шиніки квапно вийшли йому назустріч.
- Хокаге-сама.
Курото зайшов слідом за ними в особняку і сів.
- Як ваші справи?
Курото явно питав їх про стан і настрій клана після провалу повстання.
Шісуі відповів першим.
- У клані все спокійно, як ви і думали. Мої товариші злі тільки на Аматсуках. Немає жодних доводів для повстання.
Учиха спочатку вели себе тихо через страх, страху, що в момент слабкості Дерня може добити їх і знищити весь клан.
Але потім поранені шинобі повернулися з лікарні Конохи і розповіли, що за ними доглядали та лікували так само, як і решта шенів Деревні без будь-якого уможливлення. Крім того, їм допомогли приховати сліди повстання, що тепер жадібні помсти Учиха відчували сором і вину.
Курото кивнув, тому що він добивався саме цього.
Учхівські гніви завжди були з двох причин.
Перша - селиня завжди обробляла їх несправедливо, кожен наступний Хокаґе придушував їх, що їхня скарга зростала.
Друга - клан Учиха був сильним.
Це створювало явну різницю між силою решти кланів і цілою Дерені навіть та силою клана Учиха. Усвідомлення власної могутності породжувало жагу до влади, даючи їм відчуття, що вони зможуть справитися з Деревнем.
Курото націлився саме на дві причини.
Він втоптав їх у землю, використовуючи Аматсуки, щоб навіть еліта Клана Учиха зрозуміла, як вони нікчемно слабкі, коли відділені від решти Деревні.
А ще він не докорив і переслідував їх за злочин та підготовку бунту, виявляючи справедливе відпущення гріхів. Терпіння клану допомагає забути про колишні образи.
У світлі останніх подій Курото добився всього, чого хотів для Клана Учиха.
Курото вже хотів йти, як раптом застиг у крок від дверей, повернувшись до Ітачі.
- Як твій батько? Він щось дізнався?
Ітачі почухав голову.
- Минуло багато днів. Він весь цей час ходив задумливим, але не хвилюйтеся, він сам віддав свій Мангек'є Шарінгун. Він більше не загрожує Деревні!
Курото витягнув контейнер, в якому були очі старійшини головної гілки, які він відібрав у Ао Ву.
- Забери звідси свою силу очей.
Ітачі взяв маленький контейнер, зняв з очей Копіюючу печатку Шарінга, яку наклав раніше і відновив силу свого Мангек'є, віддаючи контейнер назад.
Курото сховав Бьякуган і звернувся до нього.
- Відведи мене до свого батька. Без моєї обіцянки він не повірить, що клан у безпеці!
Ітачі кивнув і повів Курото на задній двір особняка.
По дорозі натовп наткнувся на Саську, який біг по коридору.
Побачивши Курото та інших, він привітався і швидко втік.
Курото посміхнувся йому.
- Здається, Саске чимось зайнятий.
Саске здавалося набагато більше, ніж раніше. На його тілі були пов'язки, які не змогли приховати опіки від ран, мабуть, від тренування віршуванням вогню.
Судячи з його поспішного кроку і лязганю металу в його сумці шінобі на стегон, він квапився на тренування у Академію.
Ітачі дивився слідом своєму молодшому братові.
- Мангек'є Шарінган мого батька сильно шкодив йому.
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 870 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom