Шисуі мовчки йшов вздовж довгих вулиць кланових земель Учиха поки з острія його короткого клинка повільно капала кров.
Він був одягнений в чорний плащ з золотими писаннями, а на обличчі була маска з символом вогню. Він йшов, як смерть і ауру були такими ж смертельними!
Озброєні шінобі Учиха валялися по обидва боки вулиці, розтягнувшись на землю і носячи кров’ю. У повітрі стояв щільний запах заліза, який забивав ніздрі.
- Чорт.
- Ааа, моя нога...
- Кллан Учиха зрадили....
Крики й гнів були чутні з усіх боків. Вони звинувачували Аматсуків у нападі на них.
Очевидно, багато хто ще міг кричати лише тому, що їх ніхто не збирався вбивати. Шисуї позбавив їх можливості пересуватися, але місяць-другою в лікарні і вони знову постануть на ноги. Шисуї було призначено вбити лише пару шінобі, найлютіших радикалів клану.
Шісуі чув їхній крик, але не слухав. Він згадував розмову з Курото.
Тоді Курото сказав йому, що не хоче, аби Шісуі вбив своїх соклановців. Він убив лише стільки, щоб викликати в них гнів до Аматсуків! Клан Учиха повинен був усвідомити свою слабкість!
Але як це зробити? Залишити їх лежати пораненими на землі і пройтися вздовж них гірською походкою та з клинком у руці.
Шінобі Учиха ніколи не були дурними. Вони розуміли, що це клинок міг забрати їх життя в будь-який момент і тепер, навіть ображуючи Амацуками, боялися крикнути щось невпопад і померти по-справжньому.
Гнів, змішаний з кров'ю шінобі клана Учиха, нарешті вийшов з них. Село, яке вони так сильно не ненавиділи, так і не відчули на собі його. Вони не змогли навіть залишити каннові землі, як все закінчилося, ну або майже.
Несподівано два Хо Мусубі з Аматсуками і Кагуцучі засіяли шіноби клану Учиха всі вулиці. Кров була всюди, на землі, в стінах!
Фіуу...
Бах....
Сигнальний вогонь клану Учиха злетів високо в небо і вибухнув у нічному небі.
Шисуї повернув голову на звук, але він виглядав спокійно. Він знав, що Курото особисто займеться цими відступниками, яких найняли для підтримки повстання Клана Учиха!
.......
За межами клану Учиха.
Какаші ховався в невеличкому лісі, не зводячи очей із меж клана Учиха.
Позаду нього була ціла юрба шінобі Анбу.
Це були найсильніші й найміцніші шини Анбу Конохі, кожен з яких відбирав особисто один зі старійшин.
Їх місією було придушення повстання Клана Учиха, найскладніша місія з усіх!
Асума слухав крики й стони, які доносилися з боку Клана Учиха і запитав Какаші.
- Це Аматсуками! Що ж нам тепер робити?
Какаші відповів йому.
- Курото-кун сказав, щоб ми не нападали до тих пір поки шінобі клана Учиха не виряться за межі кланових земель!
Асума кинув.
- Сподіваюся, що нікому з них не вдасться це зробити. Боже, як же я сподіваюся!
Фиу...
Бах...
Вздовж лісу вибухнув сигнальний вогонь, який привернув увагу всіх.
Асума поспішаю крикнув.
- Чорт забирай, це ж сигнальний вогонь. Це початок повстання!
Якаші дивився у напрямку сигнального вогню, відповідаючи йому.
- Якщо я не помиляюся, то це за межами стіни. Напевно, це сигнал до атаки шінобі-відступників і найманих вбивць. Вони повинні вдертися у Деревню зараз.
- Якщо вони пройдуть крізь стіну, хіба це не означає, що ми ...!
- Нічого страшного. Візьми двадцять загін Абу і йди туди. Ти зустрінеш всіх найманців і нукенів, якщо вони пройдуть через стіну!
.......
Верхній поверх будинку Хокаґе.
Третій Хокаґе не зводив очей із нічного неба, коли воно осяяло сигнальним вогнем.
Тсунаде стояла поруч з ним.
- Цей сигнальний вогонь, сенсей, це що, початок повстання?
Третій Хокаґе запитав Тсунаде.
- Ми знайшли Райкаґе і Мізукаге?
Тсунаде помочила головою.
Сили Деревні були спрямовані на придушення повстання Учиха і мало кого можна було відправити на пошуки загону Райкаґе та Мізукаге.
Третій Хокаґе призадумався.
- Райкаґе і Мізукаге не з'явилися в умовну точку збору, що значить, вони наздогнали неприємності!
- Можливо, це Акатсуки!
Тсунаді добре розуміла, що на Райказі та Мізукеґа могли напасти або Аматсуки, або Актацукі. І раз перші допомагають їм у Деревні проти клана Учиха, тоді залишається тільки другий варіант.
Крім того, Акатсукі націлені на Хвосталих Звірей, які є в загоні і Райказі та Мізукаґе.
Третій Хокаґе додав.
- Джарія ще не повернувся?
Тсуна ніяковіє переступила з ноги на ногу.
- Повинен був уже. Я не знаю, де він і що з ним сталося!
......... ... .......
Високі вежі на околиці Деревні.
Чорна тінь пролетіла вночі. У тіні можна було побачити лише посмішку.
- Дурні Учиха все ж зважилися на це! Цього достатньо, час мені підлити масла у вогонь!
Тінь посміхнулася і зістрибнулась з даху, прискорюючись, поки зовсім не зникла, як привид.
Незабаром тінь з'явилася знову на південному сході Деревні.
Ця ледь помітна будівля була таємною цитаделькою, сховищем Анбу з маленькою темницею під нею.
- Хто там?
Помітивши тінь чотирьох шінобі Анбу оточили його.
- Пффф!
Зате тінь легко і швидко притягнула всіх чотирьох до себе!
Фцик....
Фцик....
Один короткий клинок швидко розправився з усіма. Чотири шінобі Анбу впали на землю.
Тінь покінчила з охороною і пройшла всередину будівлі, вирізаючи всіх на дорозі. Усі охоронці навіть не змогли попередити про це. Убийте їх усіх, тінь прийшла до темниці.
Тінь стояла навпроти чорного пошкодженого ящика.
- Ось вона!
Без сумніву, ця чорна скринька була Ящиком Абсолютного блаженства, запечатаний під час минулого нападу на Коноху.
Це ящик завдав так багато шкоди Скритому Ліссту, що тепер тримався тут, в темниці, під охороною купи фуіндзюцу.
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 836 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom