Розділ 475

Шисуї уважно озирався, дивлячись на мирну, але галасливу Дерню Скритого Ліста, де шінобі Учиха спокійно розмовляли з іншими людьми.

- Клинок Тотсука намагається обдурити нас. Це не справжня Коноха, хоч тут і красиво!

- Так, це прекрасне місце, Як шкода, що це ілюзія.

Шисуї активував Шарінган і почав збирати три томое в один візерунок чотирикутного сурикана.

Все навколо почало обсипатися і падати, як розбите скло. Лінії горизонту ламалися, небо розтекло як вода.

Оживлена Дерівня, близькі родичі, друзі сім'ї, всі вони занурилися в один червоний хаос.

Ітачі подивився навколо.

- Ось він справжній світ Тотсука-но-Тсуруги.

Ітачі дивився на Шисуї і все навколо своїм Мангек'є Шарінгом.

- Гей, що це за запах? Такий солодкий, наче вино.

Ітачі розгубився.

- Не до добра це. Нам треба знайти вихід звідси швидше, ніж ми п'яніємо, інакше ми знову будемо всередині світу Тотсука.

Шисуї хмурився.

- Але я нічого не бачу і не відчуваю!

Ітачі дивився своїм Мангек'є Шарінгом лівого ока.

- Я бачу вихід!

Як раптом небо обкинулося на них, все перевернулося і вони почали падати в порожнечу.

Через деякий час вони змогли приземлитися і стати на ноги.

Ітачі гойдав головою. Вони з Шісуі опинилися в гробниці, де пропали.

Кргх....

Каміння у вигляді гарбузів, що засмоктало їх, тепер тріщало.

Тріщина ставала все більшою. Тепер весь трун був у тріщинах.

Бах....

Гроб розсипався на сотні дрібних шматочків.

Ітачі прикрив ліве око.

- Це ключ до відкриття Тотсука-но-Тсуруги!

Ітачі, саме імітуючи свою здатність Мангек'є Шарінгена лівого ока - Тсукіемі, зміг витягти себе та Шіцуї з світу Тотсука.

Шисуї встали з землі.

- Я відчуваю щось у своєму тілі.

Ітачі дивно подивився на нього.

- Що це?

Шісуї доторкнувся до себе і сказав невпевнено.

- Здається, дзеркало, я не побачив!

Шисуї тут же подивився на Ітачі і вона хором сказали.

- Дзеркало Ята!

Вони прийшли сюди, щоб знайти клинку Тотсука, хоча знали, що клинок і Дзерколо можуть бути разом в одному місці. Вони знайшли клинок Тотсука і Дзеркалало Ята одночасно.

Ітачі розсміявся.

- Шисуї-кун, ти знайшов дзеркало Ята, а я запечатую клинок!

Шисуї кивнув у відповідь і став посередині гробниці.

- Це було випробуванням. Ми його пройшли, значить варті цих артефактів.

Ітачі погодився.

- Так, і ці два артефакти вибрали більш сумісного з собою шінобі. Вони не пропадуть, поки наші душі цілі. Тому наші предки, мабуть, не могли залишити їх у спадок або передати іншим членам клана.

Від самого початку пошуків Ітачі та Шісуі поставили запитання, чому б не залишити артефакти всередині клана, передавши їх молодому поколінню, а не ховати усередині труни.

І вони отримали відповідь, тільки заповнивши два божественних артефакту в свої руки!

Не всі можуть керувати, тому що вони дуже сильні і зливаються із душею шинобі. А вже після цього їх неможливо відділити від нього.

Їхні предки добре розуміли це, поки володіли ними. Тому вони залишили випробування, яке може пройти лише шинобі клана Учиха і ще багато пасток по дорозі.

А після....

А після обох божественних артефактів пропали на сотні років, тому що наступні покоління Учиха так і не змогли пройти випробування світом Тотсука.

Складність і страх перед випробуванням підвищувалися тим, що кам'яне вивалення поглинає тіло шинобі. І кожного разу, коли хтось застрелює всередині ілюзії назавжди, то його тіло не повертається назад. Цей фактор відбив бажання у багатьох інших шінобі Учиха випробувати свою силу заради Божественного артефакту.

По-перше, дедалі менше людей пам'ятали про те, що таке "запечатувач", втрачалися підказки як знайти його.

Шисуї встав і сказав.

- Для клинка потрібно було не тільки Мангек’є Шарінгун, але й гендзюцу Манґеке Шерінґена, здатне створити інший ілюзорний світ, як моє Тсукіємі. Ітачи, якби тебе не було поруч зі мною, ми б не справилися. Твій Тсукіемі - це такий рідкісний дар, навіть серед шинобі Учиха з Мангек'є Шарінгом.

Ууррхх...

Шлунок Ітачі закучав від голоду.

Ууурр-рхх...

А потім і шлунок Шисуї.

- Треба поїсти! - сказали обидва.

Доставивши відразу чотири військові пігулки, Шісуі та Ітачі почали жувати по одній.

- Я не знаю, як довго ми пробули всередині, але сподіваюся, що Курото-кун отримав наше послання. Він, мабуть, обшукався нас, пішли!

Ітачі відповів.

- Так, нам треба терміново повернутися в Деревню!

Тоді крук приземлився на гробницю.

- Це ворон Курото-куна!

Шісуі швидко помітив крука, дістався до нього і взяв записку з його ноги.

Кар....

У гробницю прилетів інший крук, а потім ще й ворон.

Один за одним ворони почали злітатися навколо них. Пустий зал з труною тепер був повний ворон.

Дивлячись на дюжини круків з записками на ногах, Шісуі та Ітачі подивилися один на одного.

- Щось трапилося у селі?

https://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom