Нападник, який вилетів з Здача Хокаґе, тепер дуже швидко втікав геть, стрибаючи то вгору, то вниз, покидаючи жваву частину Деревні.
Шінобі Анбу гналися за ним, не бажаючи здаватися. Абу ніколи не відступляться від ворога, який насмілював атаку на Хоказі. Вони не боялися використовувати всю свою силу постійно доганяючи його за допомогою Техніки Телесного мерзенння.
- Пффф!
Дивлячись назад на Анбу, які не упускали його з уваги, обличчя нападника чигало сильне бажання вбити їх.
Він повернув на довгу вулицю.
У той час величезна довга вулиця була порожньою, бо мешканці сховалися у своїх домах. Ніхто не знав, що відбувається, скрізь царював один суцільний хаос.
Нападник тихо стояв серед вулиці, жорстоко дивлячись на переслідуваних його Анбу.
Фух... фух....
Абу швидко нагнали його, оточивши з усіх боків. Скрізь лунали пориви вітру від швидкого руху шинобі. Вони були всюди, на вулицях, під дахами, в балконах, створюючи навколо ворога одне велике коло.
Шинобі Анбу були всі в масках. Вони відразу ж дали жителям зрозуміти, щоб вони закрили вікна і не висовувалися. Решта людей вже не пускали на цю вулицю.
Багато мешканців Деревні мали шінобі. Раптова поява такої великої кількості шенобі означало, що сталося щось серйозне. Абу навіть не варто було їм говорити, щоб вони сховалися, тому що вони самі втекли подалі.
Поки Анбу дивилися на нього, нападач сказав, посміхнувшись.
- Це все чи є ті, хто ще не встигли наздогнати?
Шінобі Анбу послухав його слова, подивившись один на одного.
За ним у погоню спустилися три підрозділи Абу, всього 12 чоловік разом в капітанами. Ця величезна група шінобі досить проти одного ворога.
Той, хто напав холодним оком, обернув синьобі Анбу.
Лідер організації просив його не видати своєї особистості, тому йому доводилось від самого початку переслідувати грізне бажання крові ворога.
- Але тепер свідків немає, ніхто не дізнається про мої сили!
Той, хто напав на нього, швидко підняв руки і почав складати ручні печатки.
Вони також почали готувати свій ніндзюцу, коли побачили, як він складає ручні печатки.
- Вірш Землі: Земляна в'язниця!
- Вірш вогню: Снаряд вогненного дракона!
- Вітер поринає!
За секунду Анбу застосували три технології, знехтувавши ним попідемою землі і атакуючи сатанинську техніку вогню та вітру!
Нападник не схилявся, простягнувши руки вперед просто на технології вогню і вітру.
Фыыириртт...
З якимось різким звуком обидві техніки безслідно зникли його долоні. Неначе і не було тільки що технік стихії вогню та вітру перед його долонею. Дивовижне чудо!
Той, хто напав відразу, вдарив ладонами по землі туди, де була техніка стихії і вона теж розсипалася.
- Що це...?
- Він пожер наш ниндзюцу!
- Це ж легендарний Кеккей Генкай Вірші Тьми!
- Але він же з клану Учиха!
Нападник скрикнув рот в усмішку, коли його тіло раптово випарувалось.
Вжух....
Нападник блискавиці опинився за спиною одного з Анбу.
- Ты....
Анбу не встиг йому відповісти, коли чорний кулак вдарив його прямо в груди, пробиваючи її наскрізь.
Другий чоловік, що стояв неподалік, замахнувся на нього довгим клинку і хотів розрубати його.
Цей синобі Анбу вивчав кендзюцу понад десять років. Він вважав матером кендзюцу навіть серед шенобі Анбу. Він був упевнений у своїй атакі.
Але в міліметрі від ворога, який навіть не думав ухилитися, він підняв руку. "Він що, намагається рукою зупинити мій клинок?"
- Попався! - З радістю подумав про себе шінобі Енбу.
Фцик...
Усмішка швидко зникла з його уст, тому що до нього дійшов глухий металевий дзвін.
Першим, що він побачив, так це те що клинок, з яким він тренувався вже більше десяти років, розлетівся на дві частини. Він не тільки не відрубав йому руку, але і втратив свій клинок через свою наївність.
Хрш....
Не чекаючи, поки Анбу усвідомить свою помилку і вдаряє йому кулаком горло, як і його попередника.
- Його тіло якесь дивне. Не наближайтеся до нього!
Ніндзюцу не діють на нього!
- Затримайте його за допомогою зброї!
Анбу негайно змінили тактику бою.
Але той, хто нападав, не дав їм виконати задумане. Він випарувався і з'являвся знову, як привид, забираючи кожен раз по одному житті. Більше половини загинуло від 12 - го до Анбу.
- Відступаємо!
Коли залишилося лише три шенобі, капітан Анбу наказав відступати.
- Куди це ви зібралися?
Напав на трьох Анбу, які були готові бігти і простягнути руку.
Коли він змахнув своїм кулаком, хвиля повітря вразила шинобі Анбу.
Їхні тіла м’яко впали на землю.
- Моя чакра....
- Він може висмоктувати чакру по повітря. У нього дійсно є Кеккей Генкай Вірші Тьми!
Напавши на них, він проминув їх і кивнувся двома в двох Анбу. Потім підійшов до капітана, ступивши на його голову ногою.
- Слабак!
Фырш...
І, говорячи про це, той збільшив вагу ноги і розморозився його голову, сламавши на додачу маску Анбу.
Розправившись з усіма, хто його переслідував, він вистрибнув і зник із вулиці Лон.
Невдовзі той, хто нападав, був у лісі поблизу Деревні.
Невдовзі він знайшов половину тіла, яка лежала на землі і запитала нападника.
- Швидше, чому так довго!
Напавши на Хоказі шінобі був ніхто інший, як власник п’яти Кекей Генкавів, Хіруко. Він зняв плащі і відповів йому.
- Все пройшло просто чудово.
Потім Хіруко закричав, розриваючи чорний плащ, його м’язи в тілі почали скорочуватися і здуватися, змінюючи свою форму. Тепер його зовнішність більше не була схожа на Шісуї, а на справжнє тіло.
Він посміхнувся після.
- Ця техніка набагато краща, ніж технологія презирства!
Техніка порядку Примарного тіла була просто чудовою. Вона дозволяла керувати своїми м’язами, змінюючи їх на власний розсуд, як і все тіло.
Хіруко озирнувся навколо і запитав.
- А де Шинно? Хіба ми не повинні були зустрітися тут?
.......... ......
У цей час Конохе.
Чунін Конохі, зійшовши зі стіною, завалився у піднесене зітхання.
Шинно поплескав його по голові.
- Взгляни свою смерть!
Шинно вже не був схожий на людину. У нього на спині були тигрові смуги, поясниця була вся у вовни, здається, ведмедям. Тепер усе його тіло лише жахало.
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 296 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom