Курото був у веселому настрої, задоволений, бо він рухався дуже швидко, в мить піку прибув на тренувальний майданчик.
Він дивився на Анко, яка була навіселе.
- Анко-чан, вистачить, навіщо нам проблеми?
- Чому? - Анко не слухала Курото зовсім.
- Що... Чому? - Нерозгадано запитав Курото.
- Ти знаєш, що я маю на увазі! - Через алкоголь в крові вона була дуже емоційна сьогодні. Вона підстібувала його, її вираз обличчя змінювалося кожну секунду, поки вона не крикнула.
- Чому ти так спілкуєшся з іншими так, ніби нічого не сталося? Чому ти не переймаєшся тим, як вони ставляться до нас? Орочимару кинув нас, нас зневажають все, а тобі на це байдуже?
Курото видихнув, коли Анко завела розмову про це. Він зрозумів, що вона не змирилася з тим, Що Орочимару "відставив" її.
На відміну від інших однолітків, Курото та Анко було помічено як колишні підлеглі Орочимару, тому інші завжди будуть тикати в них через це факт. Їх сенсей, Джонін, зрадив Деревню!
Однак, різниця між Курото та Анко в тому, що Ханко тихо слухала всю критику роками, поки він був зайнятий своїм проектом і місією Анбу, у нього навіть не було часу посидіти й подумати над цим.
Курото зітхнув:
- Анко-чан, чому тебе так хвилює те, що думають інші?
Анко сама цього не розуміла.
- Я.... Я не знаю, а ти, як тебе це може не хвилювати?
Курото похитав головою, гірко посміхнувся і тихо подумав про себе.
- Ну і в чомусь праві, я був шпигуном Орочимару, коли він втік, тому кожного разу, як вони тикають у мене пальцем і звинувачують мене, вони абсолютно праві. Єдине, що змінилося - я став його партнером, а не підлеглим.
Анко дістала два куна і сказала:
- Я хочу кинути тобі виклик Курото!
Курото кинув.
- Згоден!
Він бачив у цьому виклику тільки спосіб випустити цілу пару, який накопичився в ній, він просто виявився тим, кому можна було довіритися, тому що вони були в одній команді генінів!
Анко зачепила очі, приціпляючись і кидаючи кунаї.
Свисток...
Курото навіть не активував Бьякуган, щоб відбити кунаї.
Слідом за кунами до нього кинулися Сховані тінню руки-змії.
Шш... Шшш... Шшш...
Курото стояв на місці, доставши кунай другою рукою і відрубуючи їх голови.
Анко була здивована, що йому не треба було навіть рухатися зі свого місця.
Вона розуміла, що Курото став сильнішим за останні кілька років.
Какаші, геній свого покоління, який так легко знищився з її потужною технікою.
Курото посміхнувся, відклавши клинок Кусанагі.
- Якщо це все, що ти можеш, тоді закінчимо битву прямо зараз, ти мені нічого не зможеш зробити!
Анко переповнив гнів, вона склала ручні печатки і крикнув.
- Вірші Огня: Снаряд огньоного дракона!
Окремі вогнища вогню вишикувалися в одну пряму лінію, яка жгла на своєму шляху все.
Курото все ще стояв з байдужістю на обличчі, вклонившись за допомогою телеекрані.
Анко вирішила приєднатися до Курото, вступивши у тайдзюцу.
Бам, бам, бим.
Це були глухі звуки удару кулака об кулак, так само як і нігера по коліно.
Анко била з усієї сили, напружуючи кожен м'яз для удару, щоб вибити з нього все лайно. Вона ніби билася з ворогом, а не із колишнім командувачем. Але її атаки провалилися, Курото не наносив атак у відповідь, але схибився або блокував її удари.
Вона продовжувала так цілу годину, після чого Курото нарешті запитав:
- Тепер краще?
Анко більше не могла стояти на ногах. Вона впала на землю і розплакалась.
Курото лише притиснув їй голову і потішав її.
Анко нарешті сказала:
- Я ненавиджу його!
Курото розумів, що вона має на увазі Орочимару.
- Через що ти його ненавидиш: тому що він втік з Деревні, або через те що не взяв тебе із собою?
Ці слова вразили її, наче блискавка.
- Якщо причина в першому, то не варто звинувачувати себе у цьому. Наш учитель мав свої мрії, які не могли здійснитися, якби він продовжував жити в Деревні, яка стримувала його. Але якщо причина в другій, то стань сильніше і дай йому зрозуміти, що він не взяв тебе з собою!
Курото пішов, залишивши Анко перетравити його слова.
Пробігши біля озера, він помітив Ітачі, який сидів коло каштанової кеної в одязі клана Учиха. Вони були ровесниками, які сиділи, розмовляли і їли знамениті триколірні данго.
Така рідкісна усмішка на обличчі завжди серйозного Ітачі.
- Точно, треба взяти з собою даного додому, Юї так обожнює їх!
Курото змінив напрям бігу, відправившись на вулицю, де був знаменитий магазин Данго.
Пробираючись туди, він здивувався довгої черги в Рамен Ічіраку.
- Хм, Рамен Ічираку, як завжди, набитий биком! - подумав Курото, зауваживши серед довгої черги малюка з блискучим жовтим волоссям.
Дитина лускала голову, стискаючи в руці купони зі знижкою від Ічіраку.
- Узумаки Наруто! - Як тільки Курото дізнався малюка, він оглянувся навколо.
Ну звичайно, недалеко від нього на дереві сидів шінобі Анбу.
Шинобі Анбу завжди стежив за ним, тому що він мав половину К'юби, а його здоров'я - стратегічна зброя Конохі.
Непомітно активувавши Бьякуган, Курото подивився на Наруто.
- Серйозно? Курото поспішав, побачивши ярой і невтомий чайок, яка лютою та розлюченістю переповняла все його тіло.
Цікаво, що він зможе зробити проти такої сили?
Окрім чакри К’юбі, у Наруто теж достатньо чари. Запаси чакри і сильна регенерація завжди були на користь Узумаки, навіть у порівнянні з Сенджу.
Курото помітив також присутність чакри його батька і матері в ньому, була ще одна чайкра, запечатана у ньому. Можливо, чакра Відсунки Асури. Всього п'ять видів чакри в одному тілі.
- Узумаки Наруто дійсно дитина з пророцтва! - Він з дитинства перевершив багатьох шінобі, тепер тільки треба розвинути свою Техніку Болтовні і він стане ідеальною дитиною з пророцтва!
Reborn intoto World with Tenseigan / Переродився у світі Наруто з Тенсейганом: Глава 169 - Кінецьhttps://literna.net/uk/books/309-pererodzhenii-u-svit-naruto-z-tensei-hanom