Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Ласкаво просимо до Мультивельної

Розділ 25

0% of chapter read

Далеко-близнюки, у світі, оповите темрявою, в той час як відбувалося третє за день затемнення, Морварг насолоджувався рідкісним відпочинком. Лідери його світу не знали, що про нього і думати, але принаймні почали залишати його в спокої. Відряди вбивць викликали гнів, але зрештою лише підживлювали його сили.

Він підніс до губу важкий кухоль з амброзією і смакував смак. Деякі трофеї з інших світів занадто добрі, щоб від них відмовитися.

Тут його спокій був порушений: в особисті покої увійшов один з його прибічників.

Лорд Морварг, наш джерело на Землі повідомляє, що новий кандидат намагається зайняти місце їх п'ятого першопроходця і знаходиться на своєму першому випробуванні.

- І що з того? Вони ледве утримують третє місце. Новий першопрохідець не кине виклик нашому пануванню. Дайте йому трохи часу, щоб зміцнитися. Якщо вже на те пішло, мене цікавить Цзян. Правда хлопець засвоїв урок і не стане зі мною зв'язуватися. Потрібно буде влаштувати для нього пастку. Принаймні, він виріс настільки, що його варто забрати.

Слуга схилив голову.

- Так, володарю. Виконується.

Морварг відкинувся назад і знову випив амброзії. Монстри давали більше сили, ніж вбивство смертних, але сутність, висмоктована з мертвих, була смачніша. Їхня безпорадність та розпач підгощували їхній смак. Проте першопрохідці були найлагіднішими з усіх. Вони давали і силу, і чудовий смак. Він зітхнув у очікуванні.

*** Маррареш, Земля*

Тим часом на Землі Аніка Патель і Нурі Галід, двоє з Першопрохідців землі, зустрілися в маленькому кафе у Марракеші. Коли вони тягли чай, Нурі нарешті сказала: - Дякую, що прийшла до мене. У мене тут деякі сімейні справи, через які мені важко покидати будинок.

- Я ненадовго. Я мушу повернутися до Індії, щоб перевірити себе. Я поважаю те, що ти робиш з усіма цими сімейними обов'язками. Це, мабуть, важко з вашою культурою... Ні, вибач. Я не хотіла, щоб це прозвучало так. Просто... Неважливо. Ти сама знаєш, як це важко. Не мені тобі нагадувати.

- На все воля Аллаха, кожному з нас призначено долати труднощі. Тільки ми повинні пам'ятати, що боремося не тільки за себе. Сім’я допомагає мені підтримувати зв'язок з реальністю. Було б легко втратити голову, враховуючи все, на що ми здатні, - відповіла Нурі.

- Моє село багато значить для мене, але все змінюється так швидко там, де я живу, що сумніваюсь що більшість людей взагалі помітили зміни в мені.

- Це на краще. Навіщо змушувати їх хвилюватися перед тим, як прийде суд Аллаха? Або ми переможемо, або нас чекає ще суворіше випробування.

Аника кивнула. Їй не було по собі без шкіряного доспеху і магічного спорядження, але мани на Землі було недостатньо, щоб підтримувати їх попри зростаючий рівень витоку.

- Вважаю, ти хотіла поговорити про нового кандидата.

- Це повинен бути член сім'ї Дена, інакше він навіть не зміг би приступити до випробувань. Ден і Цзян не ладили, але я вважала його компетентним Першопрохідцем. Сподіваюся, його наступник буде таким же, але я задаюся питанням, чи ми не дивилися на все це неправильно. Аллах хоче випробувати нас, але можливо частина цього - випробування нашого милосердя. До цих пір ми завжди дозволяли кандидатам вчитися самостійно, але з початкової п'ятірки Першопрохідців залишилися тільки ти і я, та ще Цзян і Еміль.

- Так ти хочеш, щоб ми допомогли цьому новому кандидату ... Чи вони пережили його?

- А хіба це не може бути одне і те ж? - запитала Нурі.

***

Гудіння наростало, а потім гострі голки раптово покрили кожен дюйм тіла лисиці, крім морди. І вистрілили назовні так само швидко, як і з'явилися. Встромлені в кам’яні стіни лігви часто вибухали, коли їх зарізали на поверхню. Камені розліталися в сторони і рикошетом металися по кімнаті від ударів деяких голок.

У тунелі ми з Невинном чули свист людей, які пролітали повз голок, але жодного не зачепило. Наші супутники всередині кімнати пощастило куди менше. Дорі вдалося розпластитися по землі, але і так в неї потрапило кілька голок, і порядку поплатилося шматками підірваного каменя, що мечеться по печері.

- Я беру Дорі, уздоровлений Крега, - сказав Невін.

Я підкорився команді. Ми були в бою, і я не збирався ставити під сумнів його накази, будучи повним нубом. Крегу дісталось сильніше. Його спина була видрана безліччю голок, але вдячне зцілення вже діяло на ньому, відновлює 5 очок здоров'я в секунду після мого попереднього застосування. Швидкий ефект зцілення закрив частину ран і подвоїв лікування за секунду.

З моїм розумом, досягнувши такого високого рівня, я міг дозволити собі застосувати заспокійливе закляття тринадцять разів підряд і все ще отримувати достатньо мани в хвилину, щоб застосовувати його знову. Тож я просто застосував його на ньому ще двічі, вилікував інші рани і додавав потужний ефект зцілення з часом.

Дорі і Крег повернулися до роботи, і перш ніж моє заклинання встиг закінчитися знову, Креґ вигнав шипастий кінець свого молоту в череп монстра зверху. Цей чоловік впав, і я попрямував до кімнати, але Дорі підняла руку в кулак.

Може, я не місцевий, але дізнався універсальний знак "стоп" коли побачив його. Я замер на місці, доки секунди через три Дорі не розсміялася: Ця тварина не повинна мати ніяких посмертних ефектів. Просто приколювалася над тобою.

Решта засміялися, і я приєднався до них зі слабким смішком, додавши: - Було б смішніше, якби я взагалі знав, що посмертні ефекти можливі.

Вона похитала головою.

- Мені потрібен час, щоб звикнути до думки, що ти абсолютно неосвічений.

Криг розсміявся, але сказав: - Не неосвічений, а Першопрохідець. Він не зобов'язаний все знати. Тому йому потрібно зібрати команду більш досвідченими місцеві, щоб вони допомогли йому орієнтуватися в мультивсесвіті.

- Поки вони пливуть у його кілватері до слави. Не забувай цю частину, - додав Невін.

Я простоал: - Не знаю, чого ви всі від мене очікуєте, але радий допомогти, чим зможу.

- О, ти вже допоміг. Повір мені, ти вже допоміг, - сказала Дорі. У куті мого зору вислухали повідомлення, але я не звертав уваги на них усіх. Труп боса все ще лежав там, але навколо нього стояли два срібних скриньку, золотий сундук і рубіново-червоний ящик.

Криг побачив їх одночасно зі мною і пробурмотів: - Мати милосердна, розіб'й мене гром.

У цей момент я б дійсно засумнівався в програмі перекладу, але був занадто схвильований видом чотирьох скарбниць. Звичайно, мені довелося задати нубське питання.

- А що означають кольори?

- Вони означають, що ми не тільки відбили нашу плату, але й отримали понад те, - розсіяно сказала Дорі, продовжуючи бенкетувати на сундуки.

Невинн подивився на мене.

- Медні скрунди - для базових речей, яких, як бачите, у нас немає. Це досить зазвичай, нам говорили, що в цьому підземеллі переважно випадають звичайні або незвичайні сундуки. Срібний - це звичайний, а золотий, звичайно ж, незвичайний.

https://literna.net/uk/books/308-laskavo-prosimo-do-multivelnoi

Previous chapterNext chapter