дракон темряви Рейз
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
Переклад зроблено на
Я давно шукав це місце, де можна застосувати цю силу... Силу клинка.
І нарешті це місце знайшлося. Де і я міг показати свою силу в повній мірі - після чого й померти не шкода.
Ми, кого називають Великими драконами - насправді невдалі копії справжніх драконів.
Хімери, створені під час експериментів Потімаса.
На відміну від гуманоїдних хімер, Ариїл та інших людей, яких взяв під опіку притулок богині Саїсел, ми, « Величні стародавні Дракони», всі виглядали як справжні дракони.
Тому нас ніхто не захищав, а ставилися до тварин.
А можливо і що десь були наші товариші, яких знову зробили лабораторними піддослідними і які померли там. Ніхто цього не знає.
І більш ніж ймовірно, так все і було.
Тим, хто захищав нас був наш майстер, Гуірієдіез-сама.
Ось чому ми шануємо нашого майстра.
І в цьому ми, безумовно, схожі на Аріел, яка поклялася у вірності богині Сариїл.
Якщо Аріел і відрізняє нас, то це той факт, що система вважає нас монстрами.
Навіть в очах цієї богині ми були просто звірами.
Тож ми зробили свій вибір і пішли за нашим майстром.
Ми відмовилися від спорідненості з людьми, але ми відмовились ставати і просто монстрами, замість цього стали лідерами свого власного клана.
Кожен з нас взяв на себе відповідну роль, збільшуючи кількість наших соклановців і закладаючи основи для виживання в цьому світі.
Хіуван очищав забруднені порції.
Ієна взяла під контроль всі моря і океани, щоб люди трималися подалі від відкритого моря.
Ніер, Рендо і Гоука взяли на себе контроль за різними територіями й почали розвивати їх.
Я ж був відповідальний за друкування меча Короля Демонів.
І головна причина полягала в тому, що я не мав вільної території для управління. Їх взагалі було небагато.
А інша причина - моя сила була досить специфічною в порівнянні з іншими.
Якщо ж станеться так, що прийде час для меча короля Демонів, то й моя сила буде потрібна.
І меч короля Демони був запечатаний у мені.
Далі я просто розвивав свої навички в одній конкретній галузі.
Спосібності битися з богом.
Сила, яка була б ефективною проти богів.
Іншими словами, навички атакувати душі.
Єретичні Атаки, які безпосередньо шкодять душі.
Коррозійні атаки, що дають абсолютну смерть.
Магія безодні, що руйнує душу.
Майже всі окуляри навичок я вкладав у них, і їм віддавали пріоритет.
І все це на випадок, якщо якийсь бог раптом вторгнеться в цей світ.
Але такий сценарій малоймовірний.
За словами нашого майстра, головний адміністратор і бос лорда D-сами вважають високоранованим персонажем серед богів, що вселяє страх усім іншим.
Немає жодного бога, який би вирішив вторгтися в світ під контролем шановної D.
А якби хтось зважився, то це був би просто наївний ідіот.
Отже, моє існування було лише страховкою.
Вторгнення чужого бога - подія майже незбагненна, але все-таки можливо, а значить я повинен бути готовий до цього.
Ось тільки, хоча я і існує для підстраховки, це заведомо пустельник.
Якщо якийсь бог нападе на нас, то перший хто зустріне ворога - це наш майстер.
Якщо черга дійде до мене, то вже після того, як мій майстер програє.
А я ніяк не можу перемогти ворога, якого не переміг майстер.
Я занадто слабкий, а тому безполезенний в якості страховки.
Не можна не робити жодних контрмерів, але навіть якщо їх зробити, я не можу стрибнути вище голови.
Ось хто я є.
Мій час настане, тільки якщо мій майстер програє, а значить практично гарантовано, що я програю і тому нічого не змінюється. Насправді я істота, яка не має значення, є я чи ні.
Цей факт змушує мене сміятися.
Я страховка з одним шансом на мільярд перемогти, якщо мій лорд програє - з однією перспективою на тисячу.
Істота, яка існує з однієї простої причини: « Просто на випадок».
І ось чому я до цих пір тупо не розумів причини, навіщо я взагалі існуєю.
Я хотів знайти місце, де я міг би зіграти якусь роль.
Місце, де міг би реалізувати свою силу.
Місце, де моє існування могло показати свою значимість.
І це точно той час і місце!
Мій клинок метнувся до Аріел. Вона надто пізно повертається.
І її захисники не встигають.
Пeвoд cтaнyєтьcя на бiльшe.
Аріел з якоїсь причини здається дуже ослабла.
Хоча битва вже почалася, вона навіть не збиралася вставати зі свого стільця і що зовсім незрозуміла, але дала все вирішувати своїм підлеглим таратектам.
Але це почуття хибності стало цілковитою впевненістю, коли королева захистила її.
Аріел тепер настільки ослабла, що навіть не може нормально боротися.
З силою Аріел, їй не потрібно взагалі покладатися на підлеглих, як Королев і Таратектів Маріонеток.
Ариїл має силу, щоб самотужки знищити всіх нас, стародавніх драконів.
Але вона не може!
І нарешті, Королева захистила її від атаки, яка ніколи б не змогла подряпати її, навіть якщо б це було пряме потрапляння.
А це вже вирок.
Отримай!
А відразу за цією думкою мене схопили за руку, звідкись збоку.
Мій меч зупинився якраз перед тим, як встромитися в тіло Аріел.
Рука, яка вхопила мене за зап'ястя, витягнулася просто з нізвідки.
Раптом щось раптово долбануло мене, і мене разом з цим залізним тараном віднесло, кубарем прокатавши по землі однією купою.
Я поспішно відчепився від цієї фігні і схопився на ноги.
А потім я побачив, що це було, і я ніби зламався.
- Майстер...?
Це був мій майстер, найкращий на світі Гуіріедідес-сама!
Но... його броня іздрана в криваві клочика, світло пішов з його очей, і порожній погляд безупинно дивився у простір.
Тільки не кажіть мені... Він ... і справді... Мертвий...?
Поки я ланцюгів у шокі, поруч зі мною хтось з'явився.
Причина, чому мене не атакували відразу, хоча я сам застиг у ступорі, полягала в тому, що цей "хтось" теж була в ранах.
Її біле вбрання у кривавих плямах, а нижня пауча частина тіла також червона.
Один з її очей розквашений, а куточок постійно стікала кров, ніби текли сльози.
Незважаючи на такий хворобливий вигляд, її око все ще палало полум’ям рішучості.
Неначе захист Аріел, переді мною з'явився білий бог.
Переклад зроблено командою Kraken
* Щодо меча Короля Демони - в LN-версії передбачається, що ця зброя наділені здатністю вбити бога і створене D, використовувалися попереднім Королем демонів у атакі, яка й привела до початку історії. Ну і щодо Рейза, там він відіграє трохи більш помітну роль в історії.
* « З одним шансом на мільярд... з одним шансом на тисячу." Це звучить скоріше для пафосу, не сприймаючи ці цифри буквально.