Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Павучок

Останній рішучий бій (ч.8)

0% of chapter read

  Кусама Шинобі

  ------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

aвтop пeрiвoда - Barmaglo , редактор - Voiceover

  Ой, блін....

  І як все так повернулося?

  Якщо чесно, вся ця дурниця з долею світу і всім іншим - для мене річ занадто важка. Можна мені не брати в цьому участь? Хотілося б.

  Ну, правда реінкарнували і так у всьому цьому по самий помідори. І звичайно, в такі часи їх взагалі затягне до самого серця хаосу. А може й ні.

  Оскільки я реінкарнатор, а також мої батьки спецкомандували Релігії божественного світу, то схоже, що мене - це правда.

  Мій батько був одним з головних в Інквізиції Релігії Божественного Світу.

  Через це, або скоріше завдяки цьому, те, що я реінкарував, зрозуміли ще в моєму дитинстві, і старий швидко взяв мене під своє крило. Після цього мене навчали різних штучок інквізиторів, тому я не раз й двічі хотіла послати їх на довгий час.

  Тренування у них особливі, то ще лайно.

  Але коли я почув, що сталося з іншими реінкарнованими, я почав розуміти - незважаючи ні на що, мені все ж пощастило.

  Якщо б мене не приохотила релігія Божественного Міра, то затягли б ельфи до себе, вірно?

  Верно. Пішли вони нафіг.

  - Ось такі справи. Я ніби як в боргу перед дідусю і все таке. Не хочу зв'язуватися з усією цією долею світу, але типу, бігти я теж не можу, повинен я старому, розумієш.

  - Ось значить як.

  - Ага, ага. Тому я не дам вам дістатися до дідуся.

  - Тоді, мені доведеться прорватися силою.

  Сеструня в Білому балахоні витягла диск (вроде їх чакрамом називають?) і кинула його.

  Ой.... І чому все вийшло саме так?

  Ні, зрозуміло, це тому що дідусь вирішив попастися з Вакабою, не подумавши своєю тиковкою, до чого це призведе.

  Тому зараз підручні Вакаби і атакують мене.

  Хоп! Я втік від чакраму, який пролетів повз мене.

  Я ж не просто так тренувався в інквізиції, та й читерні скили реінкарнованого у мене є. Може бути порівняно з Вакабою і Саша я не дуже, але зрозуміло те що я ніколи нікому не програю.

  Проблема в тому, що мій противник теж не проста людина.

  Я б'юся з підручною Вакаби, однією з тих хто в її десяти-й армії.

  Еліта демонів, яких Вакаба тренувала особисто.

  Безбарвні пучки з фотошопа, які вдягнулися на однакових білих балахони. Досить поважна риса.

  І якщо вони знаходяться тут у штаб-квартирі Релігії Божественного Миру в Святій Землі Алеїус, то це вторгнення.

  Ніби Вакаба на боці захисту, а значить повинна захищатися, хіба ні?

  То чого ж ви сюди приперлися?

  Я взагалі не хотів брати участь у битві біля Великого Лабіринта Елро, тому мене залишили тут як охорону.

  Довбаний дід...

  Я маю на увазі, адже напевно він цю ситуацію передбачав, так?

  Не дивно, що коли я сказав, щоб залишитися прикрити тили, він з радістю погодився. Я ще тоді подумав, що він якийсь підозріло хороший ... І ось, найте вам.

  Більшість армії Алеїуса пішли до Великого Лабіринту Елро. Залишився тільки маленький гарнізон.

  Ну і кілька добровольців, як я. Серед добровольців є і загін інквізиції моєї Дідулі. Інквізиція бореться разом з гарнізоном охорони проти ворогів в білому одязі. І ситуація у нас... Ага, без шансів.

  Що не роби, у нас жодного шансу на перемогу.

  Кожен з цих одягнених у білу одежу дуже сильний.

  Інквізиція Релігії Божественного світу - це еліта з елліту, яку серйозно тренують від самого дитинства.

  А ці в білому одязі так само сильні, якщо не ще сильніше.

  Мало того, їх ще і багато.

  Якби такий ворог був один, ми б з ним ще як-небудь впоралися, але враховуючи їх кількість, це безнадійно. Гарнізон складається з звичайних солдатів, тому вони не дуже сильні. Ні, вони намагаються як можуть, але максимум, на що вони здатні, це тільки затримати їх на небагато.

  Хммм, точно, це ж і є та річ, яка називається "стояти намертвити"?

  ... Щось мені зовсім не смішно.

  Настав час перевернути хід бою за допомогою своєї читерської сили!

  Але ні. І не те щоб боляче, але навіть для мене це буде складно, навіть важко.

  Мій супротивник - це начальниця цих хлопців у білих одягах, а вона дуже сильна.

  Її чакрам і мій сюрікен, які я мітнув, зіткнулися.

  У той же момент я зблизився з нею, помахавши своїм мечем ніндзя!

  ...але вона врятувалася від удару чакрамом в її руці.

  Навіть коли я використав велику техніку файрбола, що вилетів з мого рота, вона легко відобразила його якоюсь магією темряви. Судячи з тих ударів, якими ми обмінялися, наші здібності майже рівні.

  Що за справи...

  Я пройшов тяжкі тренування інквізиції, вірно?

  І до того ж, я, будучи реінкарованим, почав тренуватися з самого народження. У порівнянні з Вакабою та Сасією, які стали сильнішими в боротьбі на смерть, я, звичайно, їм не рівня і все ж вважав себе достатньо сильним.

  Ага, у тэнгу зламався ніс.*

  - Ти ж реінкарував. Якщо розповіси, де сховався батько, то зможеш піти живим.

  Сестру в білому продовжує стежити за кожним моїм вчинком.

  Наші здібності рівні. Якщо ми викладемося по повній ... Я не впевнений, хто з нас виграє. Крім того, якщо б ми боролися з повною силою, то всі, хто переміг би, не відійдуть у минуле без поранень.

  Але, у ворога є перевага.

  Якщо вона потягне трохи довше, то їй на допомогу прийдуть її товариші. Через це, вона не намагається атакувати. Вона знає, що з часом її шанси на перемогу не стануть гіршими.

  Можливо, саме тому вона і пропонує мені шанс розійтися світом.

  - Взагалі-то я не проти ...

  Я на мить кинув погляд в сторону.

  Там мій батько б'ється з трьома ворогами в білих одязі.

  А перед початком бою мій тато сказав мені:

  - Якщо захочеш втекти, то біжи.

  Ось так. Селяни, загалом.

  Крім того, дідка тут все одно немає.

  Не пощастило вам хлопці, але ви просто витрачаєте тут час даремно.

  І все ж.... Якщо ми зможемо затримати цих білих одягів тут, то сили Вакаби стануть слабшими.

  І чим довше ми їх тут затримаємо, тим краще. Але з іншого боку, ми вже і так їх затримали достатньо. Тому, ризикувати своїм життям через кілька хвилин не варто.

  Хоча... якщо...

  - Ну, розумієш, якщо я не проти хоча б трохи, то я підведу своїх, а це не дуже-то круто.

  Наприклад, кинути свого батька битися в одного, це зовсім не круто.

  - Тому, постарайся не бити мене вже занадто сильно.

  - Зрозуміло. Значить, доведеться тебе вбити.

  - Я ж казав, що не треба мене сильно бити?

  Ой, бліїин...

  І чому все так повернулося?

Переклад зроблено командою Kraken


  від автора: дєвенька в білому - це Фелміна

  Сила реінкарованого, який отримав належне навчання = сила еліти з еліт, минулих школи в стилі паучка.

  1. Тенґу - істоти з яп.міфів, як у чоловіка і дуже довгим носом, що живе в горах. Всі тэнгу - дурники, проказники і п'яниці. І все ж, вважається, що тенґа неперевершені воїни і фехтовальники, володіють вмінням польоту, а також колись вперше навчили військове мистецтво людей. Якщо цікаво, можна подивитися малюнок "Слон проти гангу"

https:/ upload.wikimedia.org / Wikedia/commons/thumb/4/48/Elephant_and_ a_flying_tengu.jpg/220ppx-Елепhант_nd_a_ flyying tangu. jpeg

https://literna.net/uk/books/295-pavuchok

Previous chapterNext chapter