Аріел
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
- Хіба розділити Королев надвоє це не шлях до поразки?
Королева з континенту Даздолдія повідомила, що ворожа армія почала атакувати.
При цьому на континенті Касанагара - тиша і спокій.
Очевидно, що їхнім планом є концентрація всієї бойової сили в одній точці для прорвання.
І очевидно, Софії здається, що можна було влаштувати все краще. Але це не так.
- Якби я зачинила тільки одну з сторін, вони атакували б нас з іншою, - відповіла я з кривою посмішкою.
Релігії Бога світу мають багато телепортів, розкиданих по всіх країнах.
Звичайно, вони можуть перекинути свою армію куди завгодно, нехай і з деякою затримкою. До того ж, з затримкою це все одно буде швидше, ніж перекидання військ на захист.
У підсумку, у нас просто не залишилося іншого вибору, крім як розвернути оборону на обидва вході і чекати атаки.
Тоді ми можемо відкликати Королеву, яка захищає інший вхід.
- Можемо. Але в той момент, коли ми це зробимо, ті хто сидить у засідці війська кинуться туди.
Я, звичайно, сумніваюся, що там схована в засідці ціла армія, але це не означає, ніби там немає маленької елітної команди, яка чекає нашої помилки.
А враховуючи, що на боці ворога б'ються стародавні дракони, перемогти їх без Королев буде складно.
- Відхід у глухий захист, це не найкраща стратегія.
- Не завжди.
По суті, захист має багато переваг.
Перевага нападників у тому, що вони можуть вибирати коли і де нападати. Іншими словами, у них є право першого ходу - але це їх єдина і остання перевага. Після того, як вони почали атакувати, залишаються тільки недоліки.
І я думаю, що зможу відбити свої інвестиції навіть якщо мені і доведеться розміняти одну з Королев.
- Ну, війна тільки почалася. Чим довше ми їх затримаємо, тим ближче до перемоги. Тож чому б нам просто не посидіти і не подивитися на речі, які відбуваються?
Великий Лабіринт Елро величезний.
Просто щоб дістатися з верхнього рівня на нижній, знадобиться купа часу. Звичайно, є кілька шахт, які можна добратися безпосередньо, але я вже прийняла контрмери. Хо-хо, якщо вони спробують, то це навіть зручно. Якщо вони ходитимуть звичайним маршрутом, це займе багато часу і якщо спробують зрізати, то там вони й загинуть.
Не важливо, з якого боку ви зайдете, якщо доведеться здохнути.
- Але треба сказати, людей там просто море.
Софія сказала це, дивлячись невидимим поглядом кудись вдаль.
Точніше, не кудись, а в цілком визначене місце, я думаю. Вампіри мають можливість контролювати своїх молодших, тому вона зараз, швидше за все, дивиться очима Меразофіс-куна, який залишився на поверхні.
- У них просто не було іншого вибору. Тому вони кинули на нас усе, що мали.
Я очікувала, що вони провозяться трохи довше, перш ніж почнуть атаку, але вони зібралися дуже швидко. Очевидно, що це через те що вони в розпачі.
Думаю, вони вважають, що зробили правильний вибір. Чим швидше вони почнуть бійку, тим краще буде для них. Краще, вони почали так швидко діяти й не мали проблем. Чим довше мине час, тим більше буде поширюватися хаос серед людей. Адже кожен у світі має табу.
А мати Таббу, це дуже неприємно. Перегляд меню Табу викликає головний біль. Через це, більшість людей, напевно, намагається на цей пункт меню не дивитися. Але так не вийде. Табу дуже наполегливо. Вони не можуть уникнути його вічно. В якийсь момент, вони, нехай і нехоті, переглядають зміст меню. Після цього вони почнуть відчувати провинність і заклик до викупу. І це буде їм заважати битися проти нас.
Не знаю точно, але чим більше часу мине, тим більше людей нас підтримуватимуть. А ще, виросте кількість суїцидів. Після чого у всіх країнах почнеться справжній хаос, який не дозволить їм битися. Отже, батько так і поспішає, сподіваючись вирішити конфлікт якнайшвидше. Не маючи можливості все ретельно обміркувати, він зробив найлогічніший крок. У мене і раніше з ним виникали проблеми, треба сказати, що він дуже неприємний противник.
- Наша основна мета, виграти час. Навіть зараз, Широчка працює над тим, щоб завалити систему. Тому ми повинні захищатися це до останньої краплі крові. Все просто, адже так?
Сказавши це, я тхнула пальцем у двері позаду себе. Там вхід на самой глибокий рівень Великого Лабіринта Елро. Двері, що ведуть до серця системи цього світу.
Це місце, де знаходиться Сарієл.
А для Папи перемогою, навпаки, буде вважатися якщо він зможе дістатися сюди раніше, ніж система зникне, після чого, може використовувати можливості Правителя щоб закрити систему.
Іншими словами, якщо вони прорвуться через нас, то все скінчено.
Звичайно, ситуація може змінитися залежно від результату битви між Гуірі та Ширкою, але все одно це не змінює того, що повинні робити ми.
Ми віримо в Широчку і будемо захищати цей вхід з усіх сил. Зробимо все, що зможемо. Ось і все.
- Хм....
Здається, Софія про щось тривожиться.
- У тебе якісь питання?
- Просто я не розумію, який план придумав Дустін.
- Я ж казала тобі...
Яка ж дитина! Вона мене що, взагалі не слухає?
- Я не щодо того, що потрібно для перемоги, я стосовно того що він планує робити після виграшу.
- Що він буде робити після перемоги?
- Я в тому сенсі, що всі дії Дустіна зараз тільки наближають колапс системи, так?
- Ага.
Я зрозуміла, про що вона.
Мене це теж турбує.
Мета Папи - перешкодити нам, тобто зберегти систему працездатної, як і раніше.
Незабаром Сарієл досягне свого кінця. Потім Гуірі замінить її собою, він заповнить систему своєю силою, зробивши її мінімально стійкою.
От тільки це буде дурістю.
Душі людей вже і так знаходяться на межі, як у Саріїла. Якщо вже душа Саріел на межі, то душі людей, тим більше. Душам людей доведеться трохи відпочивати, щоб відродитися у цьому світі. Це означає, що людей у системі буде все менше і менша кількість енергії.
Навіть якщо система продовжить роботу, як зараз, то її можливості однозначно помітні.
- Може, тато щось приховує від нас.
- Ховає?
Я кивнула.
- Не думаю, що Папа сам не розуміє наслідки своїх дій. Тому, мені здається, що у нього повинен бути варіант, який дозволить йому якось викрутитися з ситуації.
Ми ж говоримо про Папу. А це справжній монстр в плані інтелекту, він просто не може не мати ніякого плану на цей випадок.
Напевно він щось придумав.
- Але що?
- Хто знає. Якби я це знала, то все було б простіше.
Я потиснула плечима.
- Я знаю одне. Сам факт, що він приховує щось від нас, означає для нас неприємний факт.
Це абсолютно точно.
Що б він не придумав, для нас там нічого доброго.
- Ага. Інакше кажучи, для нас буде краще, якщо ми їх розмажемо.
- Якщо коротко, то є така справа.
Не знаю, які плани у Папи.
Але це не змінює нічого, що нам треба зробити.
- Ну що ж, люди... Покажіть, на що ви здатні.