Шун
------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--
...Блін, і що мені робити?
Скільки б я не думав про це, до відповіді так і не прийшов.
Король Демони Ариел.
Папа Дустін.
Я чув заяви кожної сторони. Представники двох ворожих таборів розпочали битву за долю світу. Обидва противники говорили дуже мало, і це незважаючи на серйозність ситуації, ніби вони випаровувалися одне перед одним. Хоча, з іншого боку, скільки думок було вкладено у ці короткі повідомлення? Навіть я, будучи реінкарнованим, тобто до деякої міри не належить до цього світу, зміг відчути наскільки ж для них ця ситуація є глибоко особистою.
Обидві сторони впевнені у своїй правоті. І це абсолютно точно.
Я не знаю, що ця за насмішка долі, але один з ключів, який визначає майбутнє битви знаходиться у мене. Якщо б я зайняв сторону Короля демонів, то ключ до системи, який у мене є, не так вже й важливий, але ось для Папи наявність цього ключа дуже важливо.
...з точки зору ідеалів, мені більше імпонує Папа. Я бачив, як багато людей померло. Тому я не хочу, щоб люди помирали далі. Але коли я почув заяви папи й короля демонів, то почав сумніватися в тому, чи варто мені взагалі залізти у їхню битву.
Розпочнемо з того, що я реінкарував. Король Демони і Папа боролися за долю цього світу з самого його початку. Так само й всі люди цього світу, нехай вони не пам’ятають, знову і знову відроджувалися в ньому. А ми - реінкарнатори, які у цьому світі проїздом, тому не повинні влізати в місцеві розбірки, вірно? Можливо. І мені починає здаватися ... Якщо у мене немає повної впевненості в тому, чия сторона правильна, то може не робити вибору взагалі буде найкращою позицією.
- Не визначився?
У цей момент до мене підійшла Катіа.
- Ну, взагалі-то... Так, є така справа.
- Ну так розкажи, в чому сумніви. Іноді, знаєш, просто одна розмова допомагає прийняти рішення.
- Ти маєш рацію.
Після цього, я в загальних рисах описав свої думки. Я перескакував з однієї частини пояснення на іншу, просто озвучував те, що мені приходило в голову, думаю, з цього потоку слів було складно створити цілісну картину. Але Катіа слухала мене, не перебиваючи.
- Хм... Я так розумію, що на емоціях-то ти хотів би підтримати Папу, але оскільки не впевнений в наслідки те як зазвичай за своєю звичкою знову почав сумніватися. Так?
- Грубовато і досить жовчно... але вірно.
Я тільки і можу, що криво посміхнутися на слова Катіа.
Все вірно, мені не вистачає рішучості.
- Як Герой, який успадкував свій титул від брата Джуліуса, я повинен продовжувати справу всього його життя. Принаймні, я так планував. Але не впевнений, що війна з демонами є саме тим, чого він хотів би. Найважливішою рисою Джуліуса було те, що він завжди намагався боротися за тих, на чиєму боці правда.
І це не через його титул Героя.
Просто Джуліуса мав міцну вдачу.
Він був крут далі нікуди. Його впевненість у своєму шляху та силі просто стримувала. Його сила волі і впевненість у своєму шляху, це саме те, за що я його поважав.
У такій ситуації як наша, я впевнений, що Джуліус міг би знайти свій власний шлях, навіть не маючи всієї інформації. Я не можу цього зробити.
Якби на моєму місці був Джуліус, то яка була б відповідь?
Я не знаю.
Але я впевнений, що рішення він прийняв би негайно і відразу почав приводити його в життя. Можливо, у випадку з Джуліусом він не сидів би і не шукав третьої дороги.
Навіть знаючи, що ця мета недосяжна, я впевнений, Джуліус б воював за неї до самого кінця.
Ми з ним дуже різні.
- У порівнянні з Папою, Джуліусом чи Королем демонів я відчуваю себе просто... Просто дрібна злишка...
Ці слова заспокоїли мене і відвернулися.
- А чи варто себе порівнювати з кимось? Навіть ти і дрібничка пузатая.
- А?
Мені здавалося, що я занурююсь у самобичування і Катіа сказала щось дуже дивне.
- Шун, ти ж сам сказав, що воля і готовність йти за своїм вибором, це те чого тобі не вистачає. І начебто тут немає помилок.
- Все вірно.
- Но! Щоб щось зробити, хіба потрібно бути кимось великим?
- Що?
- Я хочу зробити те. Я хочу зробити це. Такі думки зазвичай привабливі, поверхові і... дуже дрібнички. Але хіба це не нормально, навіть якщо воно мале? По-перше, нам не слід порівнювати себе з історичними персонажами та великими героями. Звичайно, рішучість і воля таких людей просто надзвичайні, правда? Порівняно з ними, будь - яка людина може здаватися слабким і негідним.
- Можливо, ти і права ...
Якщо ти приймеш аксіму позицію, що не маючи цілковитої упевненості в чому-небудь, то тоді це буде означає, ніби майже всі люди у світі повинні сидіти на попі рівно і нічого не робити.
- По-моєму, ти утрируєш?
- Можливо.
Коли я спробував заперечити її аргументи, Катіа охоче погодилася.
- Гаразд, давай відкладемо поки що питання впевненості у своїх діях і всього такого... Те, що ти реінкарнував не означає, ніби ти зобов’язаний не брати участі у виборі долі світу. Наприклад, Кіоя та інші підтримують Короля Демони і те, що вони реінкарнували.
- ...І правда
З цієї точки зору я не розглядав ситуацію.
У таборі короля Демони є Кіоя та Негіші, а також Вакаба. Як я зрозумів, ці троє займають найвищі позиції в табелі рангів Армії Короля демонів.
Якби моя думка про те, що реінкарнатори не мають права втручатися в долю світу, була б правильною - то і вони не повинні були б втручатися у ту битву.
Ось тільки...
- У цих трьох точно є повна впевненість у тому, що вони підтримують вірний бік.
Особливо Кіоя.
Коли я згадую його, і те, що він мені там говорив, моє серце стискається. Мабуть, найбільше мене тоді шокувало. Це його слова про те, що мій меч не вартий битви з ним.
Можливо ми і реінкарнували, але зараз ми живемо у цьому світі. Отже, як і всі інші мешканці цього світу, ми маємо право воювати за нього.
- Думаю, тут ти права.
Адже ми також живемо у світі, в якому панує мир.
- І взагалі, думати про те, що ми недостатньо впевнений у своєму виборі неправильно. Впевненість ця така штука, яку з боку не побачиш, тому, важливо тільки те, що ти сам думаєш про свою позицію. Іншими словами, найважливіше те, що ти повинен вирішити, в якому майбутньому хочеш жити.
- В якому майбутньому, говориш ...
- Так. Ніби в нашому минулому світі говорили щось про це.
Я підняв голову і подивився в очі Катіа.
- Краще щось зробити і шкодувати про це, ніж нічого не робити.
На її обличчі з'явилася проказана усмішка, як у дитини, яка тільки що зробила якусь шалість.
- Тому я теж вирішила зробити щось, про що можу шкодувати.
- ...? Що ти маєш на увазі?
- Якщо ти використаєш оцінку на мені, то зрозумієш.
Коли вона сказала мені це, я активував оцінку і схилив голову на бік в замішанні. А потім...
- Е, чого!
Коли її станне вікно з'явилося переді мною, щось в ньому було дивним. Кількість її здібностей... Стала дуже маленькою.
- Що?
Потім, коли я побачив одну з її останніх здібностей, я здивовано вигукнув вдруге.
[ Цілодобово]
Одним з можливостей Володаря Правителі - семі Благодятелів.
Ти ж знаєш, що я мав унікальну здатність?
Після її слів все стало на місце. У Катіа була унікальна здатність "Трансформація". Вона ще довго бурчала на тему того, що ніколи не буде його використовувати.
Ефектом цього вміння є можливість перетворювати здібності назад в окуляри. Іншими словами, цей скілл дозволяє тобі перерозподіл своїх здібностей. Тільки, якщо його використовувати повертається не 100% окулярів, тому чим більше ти використовуєш цю здатність, тим більша кількість очок. Тому вона не хотіла використовувати її. А тепер, з огляду на нашу ситуацію, ми розуміємо, що вона зробила.
- Ти використала Трансформацію.
- В точку. Правда, за це довелося заплатити більшістю моїх здібностей.
Катіа майже не має інших здібностей. Все, що вона має - це сама здатність Целімудрії і ще ті здібності, які треба набрати, щоб отримати доступ до неї. Усі здібності, які впливають на фізичні показники зникли, тому вона зараз слабша. Але з огляду на те, що її фізичні показники залишилися приблизно 1000 років, то зараз вона зможе боротися на рівні звичайного солдата.
Ось тільки, враховуючи наступаючу битву, такі показники смішні. Хоча, треба визнати, що і раніше ми зі своїми показниками в цій битві будемо тільки заважати під ногами.
Виходить, що якщо Катіа зробила це ось ...
- Отже, ти вибрала?
- Все вірно. Я не хочу бачити, як мої друзі, рідні чи близькі помирають.
Поки я мучилася, Катіа взяла і зробила свій вибір. Зрозуміло... Все вірно. Я шлепнув себе ладонами по щоках. Намагаючись себе трохи підбадьорити.
- Я теж вибрав свій шлях, нехай я краще потім шкодуватиму про нього, ніж не буду нічого робити.
Не важливо, який би вибір я не зробив, все одно хтось буде незадоволений. Яка б сторона не перемогла, впевнений, я буду шкодувати про понесені втрати. А якщо я не буду вибирати, то й далі мучуся від цього все своє життя. Тому мудро вибирати і дотримуватись його, а не мучитись через те, що він не вибрав.
- І взагалі, я не впевнений, що моє рішення на щось глобальне вплине.
Можливо, мене зітруть в пил ще до того, як я зможу дістатися до самої глибокої частини Великого Лабіринту Елро... Та що там, швидше за все так і буде. Малоймовірно, що я зі своєю силою зможу хоч якось вплинути на результат цієї битви. Но.
- Ходімо.
Якщо вирішив щось зробити, то зроби це зараз. Можливо, я просто боюся, що якщо промедлю з вибором, то знову почну в ньому сумніватися.
- Я сподіваюся на тебе мій лицар. Адже я слабка леді, яка втратила майже всю свою силу.
Сказала Катіа, привівши до мене.
- А-Ага.
....Блін, я почав красти.
І саме в цей момент двері відчинилися з гучним БА-А.
- Ти вирішила, що можеш випередити мене, Катіа.
- Хто перший встав того і тапки.
- Здохни.
- С-Стойте!
Щоб зупинити Суе, яка явно збирається вбивати, мені доведеться почати діяти.