Інтермедія. Лише сон. 300-01
Натсум Кенго
---- -----...----- ...--..."
Ой, здається, я помер.
Хоч я й розумію, що це повинно було викликати якісь почуття, але у мене таке відчуття, ніби це чиїсь проблеми. Гаразд, нічого зробити з цим я все одно не можу. Сни завжди з часом закінчуються. Була б це реальність, я б зараз запаникував. А так, померти під час сну, це ж лише означає, що ти скоро прокинешся, от і все.
Нарешті цей відстійний сон закінчився. Сон дійсно був так собі. Я, в ньому став принцем Імперії, це ж повна маячня, вірно? Я швидко зрозумів, що це просто сон. Інших варіантів не може бути, так? Це не звичайний сон, а свідоме сновидіння.
У той момент, коли я зрозумів, що всі навколо сну, яким можу керувати, я почав робити все, чого мені хотілося. Це ж мій сон, значить я можу в ньому творити те, що захочу, вірно? Робити все, що завгодно, — насолоджуватися розкішшю. Я ж все-таки принц, так що всі навколо з радістю виконують усі мої побажання, мені здається, не було нічого, чого б я не міг отримати.
Хоча деяких речей не було, таких як смарфони або телевізор, та й їжа була якась відстійна, так що великого задоволення я від неї не отримував. Але тут все зрозуміло. Сон був у мережнгі фентезійного світу. До речі, дивно, що у їжі був смак, зазвичай такого вві сні не буває. І потім, якщо це сон і все таке, хіба не повинна бути незабутній смак? Чому мій мозок став таким замкненим щодо їжі. Навіть коли я говорив про свій гнів кухареві, смак їжі все одно не змінювався. Боже, як же мені не вистачає смаку маминої приготування. Одного цього було достатньо, щоб я почав прагнути прокинутися, але цей сон тривав просто вічність.
Піднімати рівень, вбиваючи монстрів, прямо як у грі, було спочатку весело, але швидко набридло. Більшість монстрів були занадто слабкими, а до місць з сильними монстрами було дуже довго діставатися. Оскільки я був принцом, то ніхто не дозволяв мені лізти в небезпечні місця. Чому цей сон так сильно впирається на дрібні деталі? Це ж сон, значить тут є і можливість переноситься з місця на місце?
Тож, коли я пішов до академії, мені було дуже нудно. Від академії я так само багато не очікував. Думав, що все буде як завжди, спочатку цікаво, а потім швидко наздоженеш. Але все виявилося зовсім не так, як я думав. І якщо бути точним, то це було через них.
Кілька моїх однокласників були там. Хоча, враховуючи, що це був мій сон, нічого дивного в цьому напевно не. Дивно було, що я зустрів Ямаду і Оошіму, з якими в реальному житті не був близьким. Оскільки це мій сон, то за логікою, першим мені повинен був зустрітися Іссеї. І чому його ніде немає, зрозуміти не можу. Навіть вчитель з'явився у моєму сні, і хоча вона знає інформацію про те, де знаходяться всі мої однокласники, але коли я запитую Іссеї, вона відмачується.
Хоча мені не подобається, що Іссеї поруч немає, але оскільки є інші однокласники, поки це можна витримати. Може бути, цей нудний сон, нарешті стане трохи більш цікавим. Так я думав на початку. Чомусь всі мої однокласники в академії, крутилися біля Ямади.
Він завжди приваблював людей до себе. Багато людей навіть вважали його видатним. У той час, як навколо мене збиралися не ті, кому я був цікавий як людина, а тільки люди, яким я цікавився як принц Імперії. До Ямаде так само намагалися підкотити, але їх відразу загортав Оошіма, який завжди був поруч з ним. Завдяки цьому він не займався політичними мареннями, так що жив у своєму задоволення. Такий стиль життя приваблював до нього ще більше людей.
А я тільки і міг, що за всім цим спостерігати з боку. Ніби між мною і ним виросла стіна, яку не подолати. Я знаю. Ямада завжди не дуже добре ставився до мене. Хоча повинен визнати, що характер у мене той ще. Якщо я не маю Іссеї, то в мене набагато краще виходить створювати собі ворогів, ніж друзів. Саме завдяки Іссеї я зміг стати лідером серед хлопців. Оскільки він завжди підтримував мене, я міг показати все на що здатний. А в даний момент, його немає поруч зі мною і через це навколо мене збирається різне убозтво.
Як Ямада може бути таким щасливим, коли мені так пасує? Чому в моєму сні, я повинен бути нещасливий? Якщо вже спиш, то сон повинен бути приємним. Це ж просто сон. Значить, я можу робити те, що захочу, вірно? Якщо ти подружишся з ним, то не зможеш стати його ворогом. А потім подивимося, хто з нас крутіший.
І все ж, незважаючи на всі мої приготування, я програв. Моя гордість потоптана в пил. Оскільки це був сон, я продовжував робити все більш неприємні речі і зрештою навіть скочувався до спроби вбивства. Мало того, що я програв як останній лох, але ще й мої здібності і фізичні показники були вкрадені. Мене просто не помітили, як набридливу муху.
Але я не здався. Це ж мій сон. Якщо я продовжу рухатись до своєї мети, то в якийсь момент моє бажання буде виконано. Я зібрав усю силу, яку мені було легко зносити. Крім того, цього разу мене підтримує Вакаба, так що перемога практично в моїй кишені.
А? До речі, якщо подумати про це, коли це Вакаба мені допомагала? Моя пам'ять в цьому відносини якось зривка, хоча, чого ж тут дивного, у сні з спогадами різні дивні речі можуть творитися. Навіть найсвідоміший сон залишається сном.
Я був такий задоволений, що у мене з Ямадою буде матч - реванш. Я йому в обличчя кинув рукавичку виклику, будучи повністю впевнений у своїх силах, а потім все пішло не так. Ні, ну як так? Ямада, ти занадто сильний. Чому в моєму власному сні саме ти поводишся як Герой. Міняємося місцями - зараз же.
А потім хтось роздробив мою голову. Навіть у свій останній момент мене вбили, просто походяючи, майже не помітивши моїх зусиль, проклятье. Це так дратує, що залишається тільки сміятися.
З іншого боку, настав час прокинутися. Це був відстійний і нудний сон, але думаю, він повинен мені показати, що не варто занадто зариватися? Напевно. Коли я прокинусь, то постараюся поводитися більш культурно. Я завжди робив тільки те, що спало мені на думку. І кожен раз, поруч зі мною був Іссей, який допомагав мені впоратися з наслідками, напевно, треба щось у своєму житті міняти.
Перш за все, після того як я прокинуся, скажу мамі "Доброго ранку". Цікаво, що вона приготувала на сніданок? Сподіваюся щось смачненьке. Зазвичай я себе так не веду, але після такого довгого сну відчуваю певну тугу за домом.
Потім, у школі я розповім Іссеї про свій сон. Треба його відрубати за те, що його не було поруч зі мною в моєму сні. Мені майже хочеться сміятися, коли я уявляю що за обличчя у нього буде, на ньому, напевно буде написано великими літерами "Що ти взагалі несеш?"
Так... Треба буде і Ямади поговорити теж. Я скажу йому, що в моєму сні він був справжнім героєм. Він мене ненавидить, але може бути ця розмова якраз і стане хорошим приводом для примирення. Якщо поряд зі мною буде Іссей, то я впевнений, що зможу зробити перший крок. Хоча, на мою думку, Ямада спочатку не розумітиме того, з чого я вирішив заговорити.
Оххх. Цікаво, чого ж я не прокидаюся? Час повертатися. Знову в реальність.
Отже, ось я прокидаюся.
Ну, швидше...
Чому ж я ніяк не можу прокинутися...