295. Битва за ельфійське село (Часть 5)
---- -----...----- -- -- - ...--..."
Погляд короля Демони
---- -----...----- -- -- - ...--..."
- Як убого.
Цей відштовхуючий тембр голосу виходив з динаміка, який знаходиться десь поблизу.
- І це все на що ти здатна. Єдиний, кого я можу назвати небезпечним - це Гуіріедієз. Проти мене, який готувався до битви з богом, невже ти думаєш, що в тебе є хоч один шанс на перемогу? Виглядаєш як маленька дівчинка, і мізків стільки ж.
Може бути, це просто моя уява, але щось він сильно розлютувався. Можливо, просто радий зустрічі.
- Звичайно ж, я не буду ображати тебе, зберігаючися, адже ми з тобою знаємо один одного так давно. Вважай, що тобі випала честь бути зламаною з допомогою всієї моєї сили. Я настільки тебе ціную, що навіть вирішив використати проти вас Ґлорія типу Омега, яку створили для битви з Гуірідістодиезом.
Його слова не принесли мені великого задоволення. Прямо переді мною знаходиться машина, яка схоже сильніше мене.
- Як це зворушливо. Наша, так довго очікувана зустріч один з одним нарешті завершилася сьогодні. Ззовні теж все скоро закінчиться. Прощай моя найбільша помилка.
Потім машина вдарила мене.
*
Повернемося у часі.
Після того, як ми з Ширкою і компанією роздягнулися, я почала спускатися вниз по сходах, яка здавалась нескінченною. Десь там затаївся Потимас.
Коли я нарешті досягла кінця сходів, то потрапила в приміщення схоже на великий склад. Думаю, що цю кімнату використовували для зберігання роботів, від яких Широчка на поверхні нещодавно позбулася. Щоправда, роботів тут не тільки зберігали, але й виконували їх обслуговування, оскільки всередині залишилися машини, які виглядають як авто тих. персоналу.
- Ласкаво просимо.
Раптом почувся несподіваний голос. Завдяки еху в приміщенні було важко зрозуміти джерело звуку. Проте навіть ехо не могло приховати особистість того, хто заговорив зі мною.
- Потимас
- Він самий.
Потимаса не дуже цікавиться моїми словами. Того ж моменту за мною пролунав гучний звук. Розійшовшись, я побачила великий металевий прохід, по якому спускалася вниз.
- Як нерозумно. Невже так складно було здогадатися, що це пастка?
Коли я почула слова Потімаса, моє тіло почало втрачати силу. Сила, яка постійно підтримувала мене через моє тіло і створюючи високі фізичні показники мого тіла, зникла. В момент, коли мої фізичні показники і здібності стали недоступними, я не можу використовувати нічого, крім того, на що здатна моє поточне тіло.
Якщо чесно я не очікував, що ти сама, охоче зайдеш до мене в пастку. Коли шлях до ворога такий очевидний, невже не закрилася думка про те, що щось тут не так. Ти просто безглузда дівчина. Хоча ні, але звичайна комаха.
Велика кількість роботів, яких я бачила на поверхні з глибин складного приміщення. Вони оточили мене, яка через бар'єр не могла використати свою магію і наставили на мене власну зброю.
- Це занадто просто. Після довгого опору. Думаю, що ти заслужила щонайменше смерть без страждань.
Спалахи пострілів гармат. Пулі, що наближаються з усіх боків, подібні до бджіл - але мене так просто не взяти!
Я стрибнула високо вгору, зробила кувирок в повітрі, так щоб мої підошви торкалися стелі, а потім відштовхалася від нього. І приземлилася вниз, прямо на робота. Броня робота не витримала удару, і він перетворився на металобрухт.
- Ого
Потимас проговорив здивованим голосом. Але тон його голосу вказує на те, що він все ще упевнений у своїх силах.
- Ти так нічого і не зрозумів.
Щоб похитнути його впевненість, я зробила це.
- Я прийшла сюди, щоб змусити тебе відчути розпач. Як ти думаєш, який для цього найпростіший шлях? Пройти через всі пастки і перешкоди, які ти приготував напрямку, поки не дістану до тебе.
- Хмпф. Говорити то ми всі можемо.
- Використай позосталий час свого життя, щоб привести свої справи в порядок. Оскільки скоро я прийду за тобою, після того як розгублю всі твої пастки і машини, якими ти так гордишся. І коли я прийду до тебе, ти будеш валятися у мене в ногах і благатиме мене пощадити тебе.
Почувши мої слова, Потімас тихо засміявся.
- Ну спробуй дрібна, може у тебе що і вийде.
Поки я думала, що він вже закінчив з розмовами чи ні, всі роботи навколо мене направили свої знаряддя на мене. У той момент, коли я відстрибнула з тієї точки, де стояла, це місце було прошито сотнями куль.
Звичайно, я відчуваю себе впевненою в перемозі, але ситуація не дуже добра. Якщо б тут не було перешкод, то все було б простіше, але битися там, де я не можу на повну використовувати свої фізичні показники, дуже незручно. Хоч я і робила вигляд, що впевнена в перемозі, але шанси на перемогу у мене 1 до 10 000.
Бар'єр заважає активації магії. Він тимчасово заважає доступу енергії системи, найприємніший вид бар'єри у світі. Якщо ваша система зникає, то все що залишається — це тільки те, на що може зробити ваше тіло або й менше. В моєму випадку, оскільки я виглядаю як маленька дівчинка, то і можу використовувати тільки сили тіла маленької дівчинки. З людського погляду, моє тіло припинило ріст на початку дорослішання. Як мінімум тільки одне це вже можна назвати гідною причиною, для того щоб шкодувати, що я не підросла трохи більше. Це тіло таке крихке, і в нього майже немає м'язів. У цьому світі фізичні можливості визначаються як можливість тіла, помножані на підтримку магії. В моєму випадку, більша частина моєї сили доводиться саме на магічну частину, оскільки моя фізична сила занадто незначна. Коротше кажучи, те, що я зараз намагаюся пояснити, означає, ніби втративши магію, я потрапила в великі неприємності!
Так було б! Мабуть, саме на це і розраховував Потімас? Я прорахувала, що така ситуація можлива, так що підготувалася контрмери.
У бар'єру блокування магію є одна слабкість, він не може блокувати магія, яка вже знаходиться всередині тіла. Іншими словами, якщо я активую магію всередині свого тіла, тоді блокувати її не можна. Разом з Ширкою я практикувалася в умонастрою битися і застосовувати магію, яку запасали всередині тіла під впливом бар'єру. Це дуже відрізняється від того, щоб використовувати здібності. За допомогою цієї тактики можна самостійно виконувати ті дії, які зазвичай виконує система. Навіть якщо доступ ззовні блокований, але енергія, яка дала мені фізичні показники все ще знаходиться всередині мого тіла. Таким чином, все що мені потрібно було навчитися робити це використовувати її без допомоги системи. Це стало результатом цього навчання, що хоча всередині бар'єри бойової магії я не можу користуватися, але можу підтримувати свої фізичні можливості майже на такому рівні, як якби у мене був доступ до системи. Мої бойові здібності, такі як Атака приблизно 90 000, захист, близько 90 тисяч і швидкість — коло 90. Ці роботи, які не дотягують навіть до низькорівного дракона, не є для мене серйозними противниками.
Я пройшла через робота, які бігли в мою сторону наче ураган і перетворили їх на металобрухт. А потім з глибин приміщення з'явився інший робот. Робот цей сильно вирізнявся на фоні попередніх моделей. Він був зроблений у формі людини, з тонкими кінцівками, і весь якийсь кутовий. Висота приблизно 3 метрів, не дуже-то великий.
- Це наша таємна зброя. Якщо зумієш його перемогти, то навіть я буду вражений.
- Будь ласка.
І стиснула кулаки. Не важливо, що він спробує зробити я його в дрібну крихту порву!
- Але правда, я сумніваюся, що ти зможеш зробити йому почесне опір.
Проігнорувавши слова Потімаса, я зробив крок вперед. Точніше хотіла його зробити. Але голова закрутилася, і я відчула сильний біль.
- Що?
Не розумію, що сталося. Все що я зрозуміла, це те, що в даний момент я лежу на підлозі. Правда, не розумію чому. А коли я спробувала піднятися, то не змогла поворухнути навіть пальцем.
- Яке здоров'я.
Як би глузливо наді мною, сказав через динаміки Потімас.