Глави: 261-265

Без 15.Не люди.

Ми дивимося один на одного. Гнів піднімається у моїй грудях, і я відчайдушно намагаюсь боротися з ним. Якщо я дозволю гніву взяти над собою верх, то знову втрачу себе. Ось чому, в той момент, коли я поверну поглядом Софію, я використовую всі свої сили на те, щоб придушити гнів, що бурить у мені.

Я просто не можу пробачити те, що творить Софія. Зачаровування магією, промивання мозку і примусове рабство. Це те, що я ненавиджу найбільше. І все, що вона може сказати після того, як усе це наробила, це просто "Ну я ж вампір", ніби це вирішує всі проблеми - я точно ніколи не зможу пробачити її.

Крім того, десь на краю своєї свідомості я помітив, що тема нашої розмови якось змістилася. Все почалося з того, що Софія перетворила Валдо в вампіра. Мало того, до цього вона відмінила дію магії зачарування, яку раніше розкидала на всіх підряд, але це все не важливо. У даному випадку важливо те, що сам Вальдо думає про те що він став вампіром.

- Пан Валдо

- Так?

Коли я звернувся до нього, Валдо відповів невірним голосом. З його точки зору, що Софія, я, обидва могутні монстри. І коли ми починаємо міряти погляд у такому вузькому, замкнутому просторі, то зрозуміло, що тут може раптово стати дуже небезпечною. Зрозуміло, що він не може стримати свого голосу від тремтіння.

- Пане Валдо, а що Ви думаєте на тему того, що ви стали вампіром?

Над моїм питанням Валдо замислився.

- Думаю, це честь.

Мабуть, він задумався, які слова підібрати для відповіді. Таким чином, він коротко сказав, що він сам хотів стати вампіром і не змінив свого рішення, навіть після того, як дізнався, який ефект зачаровує магію. Значить, з питанням Валдо у мене немає претензій.

- Вальдо підтвердив, що він сам хотів стати вампіром, так що тут я не бачу проблем. Тим не менш, пані Фелміна повинна отримати вибачення. Оскільки її життя було зруйноване через втручання Софії. Неважливо що ти думаєш про це, але це явно твоя вина. Щодо ж усього того, що ти наговорила про васпірів і чого...

Не відриваючи свого погляду від очей Софії, я сказав все це. За короткий час я зрозумів, наскільки Софія одержима тим, що вона вампір. Але це не має нічого спільного з тим, що відбувається. Не важливо, вампір ти чи ні але ви не маєте абсолютно ніякого права знищувати чуже життя. Мало того, вона ще й напрочь забула про скоєне.

Софія дивиться на мене, не поворухнувши навіть м'язом. Тим не менш, її зіниці злегка потрібуються. Я думаю, навіть вона відчуває, що не має права. Вона зараз виглядає як маленька дитина, яку лають дорослі і яка відчайдушно шукає шлях виправдатися.

Раптом я згадав дещо ще. Ми ж з нею обидва перевтілені. Якщо скласти наш поточний вік і вік нашого колишнього життя, то ми вже досить старі. Однак вона поводиться, як справжня дитина. Чому?

- Софія

Мої роздуми перервав голос пані Широ. Дуже тихий голос, але ось прихована в ньому сила змушує відразу до нього прислухатися. Почувши цей голос в очах Софії з'явився слабкий вогник. Вона що розраховує на підтримку?

- Вибачся перед пані Фелміною.

Але, слова які вимовила пані Широ, зовсім не ті, яких Софія очікувала від неї. На мить на її обличчі з'явився обгорілий вираз, а потім її обличчя миттєво стало червоним. Вона кинула швидкий погляд на Фелміну і ...

- Не заривайся, якщо тебе випадково назвали пані!

Коли вона сказала це, то вилетіла з кімнати. І це все що ти змогла відповісти? Схоже не тільки я, але й всі інші знаходяться в непорозумінні ситуації, у кімнаті виникла напружена тиша.

Атмосферу розрядив Вальдо, який кинув благаючі погляди на інших людей в кімнаті, а потім подивився у бік дверей, за якою скрилася Софія. Побачивши все це, Фельміна почала палко дивитись на пані Широ. У відповідь Широ мовчазно кивнула. Побачивши це, Фелміна разом з Валдо залишила кімнату.

У кімнаті залишилися тільки я і Широ. Я дивлюся на обличчя пані Широ. На ньому немає емоцій. Але схоже вона чимось незадоволена.

- У Вас є хвилинка?

Я звернувся до пані Широ, бо побачив, що вона готується встати. Я взагалі-то прямував сюди, оскільки у мене були питання до неї. Просто Софія влетіла і все пішло наперекосяк. А поки я займався розпитуванням і прийняттям рішень, я природно не міг займатися іншими речами.

- Чому Софія себе так поводиться?

І все одно, задав я зовсім не те питання, яке повинен був. У мене є важливіші питання, які вимагають рішень. Можливо, враховуючи те, що раніше ми з нею билися на смерть, я відчуваю її якесь народження?

На моє питання, пані Широ деякий час не відповідала. Я звик до цього під час нашої розмови, поки я був в іншому вимірі, розмова з пані Широ вимагає багато терпіння. Оскільки вона залишилася сидіти на місці, схоже вона вирішила відповісти. Якби вона не хотіла відповідати, то просто встала б і пішла.

- Бо вона не людина.

Це відповідь, яку вона дала після тривалої паузи, була занадто загальний, щоб я зміг правильно його зрозуміти. Зрозуміло, що вона не людина, з іншого боку я теж. Але навіть якщо ми обидва не люди, я все одно не розумію її.

- Люди не можуть зрозуміти почуття павука. Павук не розуміє, що таке жаба.

Схоже, що моє непорозуміння вплинуло на мою особу. Почувши наступну фразу пані Широ, я здається зрозумів. Навіть якщо ми і обидва не люди, але я гри, в той час, як Софія вампір. Хоча ми всі виглядаємо схожими, але між нами є суттєва відмінність. Саме тому ми не можемо зрозуміти один одного, напевно саме це хотіла сказати пані Широ.

Так, я дійсно мало чого знаю про васпіри. Тому і не розумію, чому Софія так зациклилася на тому, що вона вампір, і що саме так вона й повинна жити. Вона ж розуміє, що не має права і в жодному разі не хоче просити вибачення, можливо будучи вампіром вона просто не може визнати свої помилки. І все ж, це ніяк не вибачить її поведінки.

З другого боку, звинувачувати її в тому, що вона не погоджується з цим. Можливо мені потрібно дізнатися більше про вампіри.

Коли я підняв голову, після роздумів цього всього, то побачив, що пані Широ щось їсть. Якщо я не помиляюся, то це нога гігантської жаби. Пані Широ, зберігаючи абсолютно невгасимий вираз обличчя, засуває її собі в рот і поїдає. Так-а-ак, схоже моє розуміння психології нелюдей явно потребує перегляду. Я зрозумів це, просто побачивши цю ситуацію. Мало того, я явно є не в тому положенні, щоб ставити ще які-небудь питання, і так і не запитавши нічого з те що я збирався, Я у повній прострації покинув кімнату.

Кров 32. Глупота.

Останнім часом на мене стільки навалилося, здається, що моя голова просто розпухла від усіх цих проблем. Коли я прокинулася наступного дня і згадала все що накоїла вчора, навіть я не змогла зрозуміти, що ж на мене раптом сталося.

Слова Ворота правдиві. Хоча я й досі не можу пригадати Фелміну і що там сталося, але взагалі не думаю, що я її помічала. Навіть я розумію, наскільки це жорстоко. Я розумію, якого це, вважати когось своїм кров'яним ворогом, в той час, як він просто цього не помічає, і який шок очікує когось, коли він розуміє, що його просто не помічали. Оскільки я сама пережила щось схоже, у мене з Вакабою Хіірой, коли я ще була Негіші Акіко було все так само. А після того, як ми переродилися, у нас стали зовсім інші стосунки, що змушує мене почуватися не в своїй тарілці.

Те, що я зробила з Фелміною, це погано, я розумію. Розумію я. Розумію, але не думаю, що я повинна вибачатися.

Якого біса? "Госпожа Фелміна", так! Я не очікувала, що її назвуть пані. І її так назвала МАСТЕР!

Вздох. Треба заспокоїться. Останнім часом я себе дивно веду, коли справа стосується Майстра? Я звичайно пам'ятаю, як все розвивалося в моєму попередньому житті, але по-моєму у новому життя все пішло зовсім іншим шляхом. І це набагато гірше.

Проте, я вважаю, що питання з Фелміною дуже дратує мене, і я не думаю що в майбутньому це зміниться. Якщо я вибачуся зараз, то це будуть просто порожні слова, оскільки я зовсім не відчуваю себе винною. Якщо і буду просити вибачення, то тільки дійсно відчуваючи за собою провину, і коли трохи охолону.

І ось ще що мене найбільше бісить, це цей бродяга який сує свій ніс куди не треба і також має зухвалість вказувати мені, що мені потрібно вибачитися - цей Вортх. З чого це він вирішив що має право засуджувати мене! Погано, коли роблять погано? Я це і без тебе розумію! Саме через це мене останнім часом вивертає навиворіт!

Заведений своїм роздратуванням я підскочила з ліжка, на якому раніше лежала. Вчора я так і не повернулася в гуртожиток, і вирішила залишитися на ніч у особняку. Коли я відкрила фіранки, на мене впав сонячне світло. Він не може перетворити мене в порох, але він навіює мені смуток.

Я думаю, вони напевно тільки і чекали часу коли я прокинуся, бо в цей момент у двері постукали. Коли я сказала, що не можу вдягнутися, одна служниця з особняка запитала мене, чи мені потрібно допомогти одягтися. Я ввічливо відхилила пропозицію, і попрямувала в їдальню до столу з приготованим сніданком. Де і побачила, що всі інші вже там.

Майстер теж там. Обличчя її абсолютно нічого не виражає, але відчуває, що всі її думки тільки про їжу, яка зараз на столі. Зважаючи на це, я не думаю, що вона буде мені щось говорити.

- Доброї ранку

- Доброго ранку.

Я обмінялася вітанням з Вратхом та іншими. Здається, атмосфера в кімнаті стала напруженішою, коли ми знову почали міряти свої погляди. Ніхто з нас ще не готовий зробити перший хід, це зрозуміло.

Через деякий час, після того як ми почали нашу дуель поглядів, принесли їжу. Я впевнена, що просто знаходиться в тій самій кімнаті, де ми з Вратхом міряємося поглядами - вже боляче, так що я дуже здивована, щоб служниці не дозволили цьому вплинути на свою особу. Я відвела свій погляд від Вратха, який ніби захищався і сиділа поруч з Майстерем.

Сніданок пройшов у повній тиші. Після того, як сніданок закінчився, Вратх знову подивився на мене. Він хоче поговорити зі мною.

- Софія, я думаю зараз відмінний час, щоб відвідати Релігії Божественного Миру

Тишину розірвало довге речення, яке виголосив Майстер. Схоже вона зовсім не помічає напруженої атмосфери, оскільки повністю її проігнорувала і заввела розмова зовсім про інше, схоже у неї залізобеттонні нерви, але про що це вона? Якщо я правильно почула, вона сказала щось про Релігію Божественного світу, вірно?

- А? Ти взагалі про що?

Як же мене це бісить в Мастері, вона роздає вказівки людям абсолютно нічого не пояснюючи, просто дає висновки, пропускаючи частину з поясненнями. Я взагалі не розумію, з якого мені слід перейти до Релігії Божественного світу. І взагалі, де вона знаходиться, ця найбільш релігія божественного світу? Чи її церкви розкинуті по цілому світі?

На обличчі Майстра відсутній якийсь вираз. Але мені здається, що вона дуже здивована. Вона що не розуміє, що треба хоча б пояснити що і як? як же мені хочеться, щоб вона припинила так робити.

- Релігія Божественного світу?

Поки я намагалася зібрати свої розбіжні думки, шепіт Вратха привів мене в себе. Судячи з того, як він це прошепотів, він абсолютно не в курсі, що значать слова "Релігія Божественного світу". Ага, напевно це через те, що він завжди жив серед демонів? Я звичайно не знаю всю його історію в деталях, але я чула, що він народився гобліном. Тоді немає нічого дивного в тому, що він не має жодного уявлення про існування релігії на території людей.

Релігія Божественного світу є дуже поширеною релігією. Вони називають системні повідомлення Гласом Божим, спонукають людей прокачувати свої рівні та здібності, щоб частіше чути цей голос і вся така безглуздість...

Я взагалі-то думала ще додати до цього всього також те, що ці потворні вбили моїх батьків. Але в даний момент це не так важливо, тому не варто кидати біссер перед свинями, пояснюючи йому це все. І взагалі, радій, що я знизила до пояснення. Після мого пояснення, Вортх сказав "гмм", а потім його обличчя засяяло розумінням.

- Пані Широ, це ж пов'язано з доктриною...

На слова Ворота, Майстер кивнула. Гей, чому це вони повністю ігнорують мене та говорять про щось своє цілком мені незрозумілим? Ви що там, думки один у одного читаєте?

- Може, тоді я теж зможу поїхати на ці переговори?

Майстер знову кивнула. Вона ж цим тільки що підтвердила, що він може до нас приєднаються, вірно?

Тільки мені однієї здається, що і так складна ситуація тільки що стала ще важче?

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 1)

Якось так вийшло, що вгор вирішив теж брати участь, і ніхто не викликав заперечень. Або ж можна сказати, що вампірники просто не дали можливості заперечити, поки вона все ще нічого не розуміла, я їх телепортувала. І ось ми зараз у штаб-квартирі Реліґії Божественного Миру! Як і раніше я телепортувалася прямо в кімнату Папи.

Поздоровлення, Папа випустив документи які тримав в руках, на що та ж година відреагувала охорона, тоді як помічники стояли явно у повному шоку. Коли я минулого разу сюди телепортувалася, тут був тільки Кусама, напевно в той раз всіх вигнали з кімнати для таємних переговорів? З іншого боку, зазвичай він поводиться культурно.

- А6

У той момент, коли охорона вже майже кинулася вперед, заговорив Папа.

- Варіант 3. Дійте відповідно.

- Так, сер!

Почувши слова Папи, охорона тієї ж години покинула кімнату. Тато схоже використовує кодові слова, так що б я не могла зрозуміти що він наказав, але думаю "Варіант 3" це напевно мій покличеної? Або чи він приготував різні дії, щоб зреагувати на будь - яку ситуацію? Може, переговори вже можна вважати проваленими?

- Мені б дуже хотілося, щоб Ви не з'являлися так несподівано за допомогою телепортації, а замість цього як і всі використовували головний вхід.

- Я проігнорувала слова Папи. Малоймовірно, що нас зустріли б з розпростертими обіймами, якби ми зайшли з головного входу. Як ми взагалі повинні були домогтися аудієнції?

- Це не дуже відповідне місце. На даний момент готують зал для переговорів. Можу я попросити Вас почекати трохи в приймальні?

Схоже він хоче сказати щось на зразок "Ви так раптово з'явилися, що мені треба трохи часу щоб все підготувати" хоча напевно мені це тільки здається. Я кивнула в якості згоди.

- Тоді, прошу Вас слідувати за мною.

Наш провідник показав нам, як служити на ньому. Нас відвели до кімнати очікування, дали чай і місце для відпочинку.

- Скажи, а ми взагалі де?

Вампірник поставила це питання, хоча він трохи запізнився.

- Священна земля Алеїус. А той чоловік - Папа.

Священна земля Алеїус - це штаб-квартира Реліції Божественного світу. І природно Папа, як головний керівник знаходиться тут. Після такого припущення вампірник може зрозуміти, що відбувається.

- А? І що ми тут робимо?

Поправка. Схоже вона все ще нічого не розуміє.

- Пані Широ. А як ви інформуєте людей про те, що релігія — це Богствий світ?

Замість бідних питань, які задає вампірник, він поставив правильне запитання. Адже я розраховувала на васпиральника як головного переговорника. Може, було б краще відправити на переговори з Папою огра?

- Майже всі

На початку я знала вже досить багато, ну а потім ще й провела додаткове розслідування. Я збираюся використовувати свої знання сьогодні, щоб зрозуміти чи релігія готова підтримати нас у божественному світі.

- Виходить, причина наших переговорів в тому, що Ви хочете, щоб демони і релігія Божественного світу таємно об'єдналися?

Огор просто читає мої думки, це навіть трохи лякає. Хоча прикласти кілька мізків не так вже й складно. Чесно кажучи, це взагалі очевидно.

- Якщо вийде.

- Значить залежить від того, як підуть переговори... так значить.

Обличчя огра прийняла стурбований вираз, коли він зрозумів ситуацію. Побачивши, наскільки багато залежить від цих переговорів, він явно зібрався. Якщо все вийде, то це буде перший випадок, коли демони і люди укладуть таємну угоду між собою.

- Эй! Що взагалі відбувається? Я теж хочу розуміти що і як!

Вампірник розсміялася, але я її проігнорувала. Здається, що я даремно покладала на неї великі надії. Треба було покласти переговори на гра. Але що трапилося, то сталося. З іншого боку, між вампірчиком і Релігією Божественного світу існують певні рахунки, тому вона буде корисною для їхнього лідера. Звичайно, якщо вампірчик вибухне з котушок і почне все ламати, то переговори будуть розірвані, але я думаю, що все буде нормально. А якщо щось не так, то у короля Демона просто буде ще одна проблема - нічого страшного. Ну ще може Балто помре від перевтоми. На мені це ніяк не вплине, так що турбується ні про що.

У той же час, я затягла собі всі смаки, які нам принесли до чаю, а гру пояснював вампірнику. якісь дивні у них відносини, не зрозумієш, чи то хороші, тобто погані. Вчора були погані, але сьогодні ніби нормально спілкуються. Якщо вони зможуть зрозуміти одне одного, то можуть згладити гострі кути. Я з мого боку ніяк не допомагаю їм, це ж так стомливо.

Після 30 хвилин очікування схоже підготовка закінчена. Вампірчик і вігри теж закінчили свій обмін інформацією, як же добре, що вони не стали лізти з запитаннями до мене. Вони звичайно там щось дуже жарко один з одним обговорювали, але я їх не слухала, можна сказати в одне вухо залетіло, до іншого вилітало, так що може питання і ставили, проте я його просто не почула. І взагалі, я не з тих дівчат, які легко спілкуються з іншими. Отже, нехай це запам'ятається.

Нас знову супроводжує помічник у розкішній кімнаті для переговорів. Крім того, довкола кімнати є бар’єр між прослуховуванням та підмотуванням, отже виглядає так, що релігія Божественного світу серйозно ставиться до даних переговорів. Це трохи незручно, тому що я не напружувалася з приводу даних переговорів. У мене були всі думки лише про те, як організувати дані переговорів, так що мені ніколи не було думати про будь-яку нісенітницю!

У центрі кімнати для переговорів знаходиться великий стіл, я сіла на те місце до якого мене підвів помічник. Я сіла на центральний стілець, так що вампірчик і гру сіли з боків від мене. Ну і гаразд, буду по центру. Навпаки, тато сидить по центру і бачить ще людей, які виглядають як великі шишки. Серед них є кілька молодих людей, яким тут явно не місце. Мабуть, Кусама є реінкарнатором релігійного світу під опекою Релігії. Зазвичай він себе веде як важливу персона, але думаю він просто звичайний невдаха, який сам розуміє, що перебуває не на своєму місці. І що, тебе таке становище влаштовує?

Так, подивимося, що з цього всього вийде. Ог, я розраховую на тебе!

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 2)

- Добре, може ця зустріч і не була призначена заздалегідь, але в будь-якому випадку давайте почнемо переговори між Релігією Божественного Світу та демонами.

Після цих слів Папи офіційна частина переговорів почалася. Папа почав говорити першим, може бути він хоче заволодіти ініціативою в даних переговорах - це його план? Зазвичай люди саме в цей момент починають демонструвати свою силу та владу і намагаються морально затиснути опонента. Правда я в усьому цього не розумію. І взагалі, я абсолютно не проти, щоб переговори вів хтось інший, так що якщо він візьме на себе цю роботу, то я слова проти цього не скажу. Або, швидше, мені взагалі не хотілося б говорити.

- Думаю треба почати з перегляду. Почну мабуть з себе. Я 57 Папа Релістії Божественного Миру, Дустен шістдесят перший. Я знаю.

Після перегляду Папи, інші люди на його стороні столу так само представилися, але якщо чесно, мені вони всі не цікаві, хіба що вважати Тату і Кусуму. До речі, хоча папа на посту Релігії Божественного світу тільки 57-й, назвав себе Дустіном 61-им. Цікаво, наскільки багато людей зрозуміли це.

Ця заява означає, що він вже прожив 60 життів і це 61 життя. Таким чином він заявляє, що знає про це і розуміє причину цього. Саме тому він назвав себе саме так. Як би було показано своїм ім’ям, що за його спиною стоїть досвід 61 прожите життя. Або може навіть більше.

- Я Сайджі, член с-сець загону під неостаннім контролем Папи. Реінкарнований, у минулому житті мене звали Кусама Шинобі.

Кусама представився трясучим голосом. Він ще й слова плутає. Що за "неостанній"? Думаю він хотів сказати "непосередній", але очевидно через нервів переплутав слова.

Я чую, як огра збоку від мене тихо прошепотів "Кусама?". До речі, як я пам'ятаю, в огра і Кусуми були дуже непогані відносини. Кусама може бути постійною і тусуватися з Натсумом, але деколи він спілкувався також з іншими хлопцями. Так що швидше, він не стільки був другом Натсума, скільки просто спілкувався з ним, але при цьому абсолютно не ідеалізуючи його. Кусама був звичайним хлопчиком. Навіть тепер він став підручним наймогутнішим чоловіком, але його характер не сильно змінився.

- Таким чином ми всі представилися. Може бути тепер Ваш черга, міс Жах Лабіринт?

Бргх! Якийсь чур раптовий початок? Я знаю, що люди називали мене цим неприємним прізвиськом, подібним до того, які пани дають одне одному, але хіба можна його так просто вимовляти на людях? Ні, я не про те думаю. Як він взагалі дізнався, що я і жах Лабіринта це одне обличчя? Звідки береться витік? Він двічі вразив мене з першої ж фрази, а батько не клади до рота палець! Очевидно, він знаходиться в іншій лізі порівняно з Аргнаром. Мені не можна розслаблятися.

Поводься як гарна! Все буде добре. Ну і що, що вони це знають, так, це трохи бентежить, ну й що! Просто веди себе як завжди.

- Я себе називаю Широ. Будь ласка, використовуйте це ім’я.

І будь ласка не варто використовувати прозвита, типу жах Лабірінту, добре? Я повністю проти цього. І взагалі, вампірник, чого це ти з таким вражений обличчям втупилася на мене? Я щось не так сказала? Навіть я можу говорити ввічливо.

- Госпожа Буро значить. Вибачте, але як ви себе почуваєте і отримуєте статус серед демонів?

Папи, що пронизує очі. На зовнішній вигляд, звичайний старичок, але очі як два гостро наточені леза. Цього можна було сподіватися від правителя релігії, яка займається контролем людства в тіні. Його зовнішній вигляд зовсім не відповідає змісті.

У будь-якому випадку, яке незручне питання. Взагалі-то у мене немає офіційного статусу. Може сказати, що я родичка Короля демонів? Хмм, якщо все піде так далі, то може мені попросити у короля Демони якусь офіційну посаду? Так, після того як тут закінчу, треба буде цим зайнятися. Це значно спростить моє завдання в подальшому. Гаразд, про подальші дії будемо думати потім, як зараз йому відповісти?

Я не була представником демонів, а керівником цього світу.

Викрутилася! і до того ж повернула слова про те, що я адміністратор! Чудово вийшло, уникнула атаки опонента і при цьому нанесла удар! Бачите, навіть я можу вести розмову якщо постараюся! Звичайно ж для цього мені потрібно залучити свій мозок на 100%, від чого мої мозкові клітини можуть вибухнути і кров'ю піде горлом! Тому не треба мене напружувати занадто часто!

Оскільки я стараюся не говорити нічого, що потрібно, то швидко глянула по боках і натякала, ніби тепер їх черга стане. Побачивши мій погляд, вони повинні зрозуміти, що я закінчила з виставою. Здається, наступна презентація буде вампірчиком.

- Мене звати Софія Керен. Реінкарнатор. Називати своє ім'я з минулого життя не збираюся. Можу сказати, що я дочка того графа Керен, чий будинок був зруйнований.

Бргх? Навіть мої союзники роблять такі необдумані заяви! Ей, ти ж це спеціально, так? Хмм, з іншого боку я сама і привезла її сюди сподіваючись що вона трохи виросте, а замість цього вона тут такі заяви робить! Будь ласка, постарайся вести себе більш відповідно і вибирай зручний час для такої інформації! Не варто відразу заходити з козирів!

- Дзвони Вратх. Теж Реінкарнатор, як і Софія, я уникаю уявлення про своє минуле. Якщо потрібно, можете уточнити в Кусуми пізніше.

Фуф. Хоча б огра представився як нормальна людина, добре, дуже добре.

- Я Гоблін, який еволюціонував в огра.

Бргх? Я не знаю, який вплив він намагався досягти, але багато людей з Релігії Божественного світу витягнулися! Особливо у Папи! Схоже він зараз глибоко задумався.

Хмм? Як дивно? Тільки уявили, а ситуація настільки ускладнилася.

Тільки мені здається, що ці переговори добром не закінчаться?

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 3.

Погляд Папи

---- --------...-- ...-- –--

Навіть коли я назвав її Жахом Лабіринта, вона ніяк не відреагувала. Вона просто назвала своє ім'я - Широ. Абсолютно не змінюючи вираз обличчя. Я не можу прочитати її емоції. Крім того, її очі завжди закриті, так що по них я теж нічого не розумію. "Глаза дзеркало душі", як кажуть у світі Сайджі. Я тоді ще подумав, що це дуже точний вираз коли почув його вперше. Коли я спілкуюся з кимось, то завжди дивлюся опоненту в очі. Загалом, за правилами можна читати емоції по руху очей. А якщо очі закриті, це означає, що цим шляхом не можна отримати цю інформацію. Звичайно ж, якщо заплющити очі, то ти не зможеш отримати жодної інформації. Чи той, хто заплющує очі, може покладатися на певні органи чуття?

У будь-якому випадку, мені цікаво, чи пані Широ вважає нас гідними її уваги? На даний момент, все що вона зробила, це села і представилася, а буде продовження? Я сподіваюся на це, але подивимося.

На картинці білого павука в книжці я припустив, що пані Широ має відношення до жаху Лабіринт. Враховуючи дуже специфічну поведінку жаха Лабіринта, це цілком можливо. Отже, припущення, що жах Лабіринт - це реінкарнатор має певний ґрунт. Якщо це так, то все стає зрозумілішим. У такому разі можна припустити, що пані Широ і є жахом Лабіринту. З розлогих шматочків інформації можна скласти таку картину. Навіть щоб підтвердити цю інформацію, ці переговори вже мають сенс. Вона точно перевіряє нас. І вона також сказала, що Адміністратор.

З книжки, яку вона дала мені, я здогадувався. Ось тільки, коли хтось ось так, у звичайній розмові заявляє що він адміністративний, в це якось відразу важко повірити. Я не міг стриматися від того, щоб подив не вплинув на моє обличчя. Питання тільки в тому, чи вийшло у мене чи ні. Краще припускати, що не вийшло. Якщо припустити, що вона дійсно пройшла весь шлях до підхоплення в рангу адміністраторів, то не важливо, закритий її очі чи ні, вона все бачить у світі. І навіть якщо це не так, хоча вона просто еволюціонувала з павукоподібних монстрів, то все одно у неї є можливість спостерігати за світом відмінні від тих методів, які використовують люди. Так що краще припускати, що причина по якій її очі закриті не в тому що вона не може бачити, а в тім, щоб їй не потрібен зір.

Минув час, коли я починав переговори з такою невдалою ситуацією, що всі козири знаходяться в руках ворога. Це як розмова з паном чорним драконом. Не впевнений чи вона дійсно Адміністратор чи ні. Чи справді написана ця книжка в мені? І відповідь на питання, що є істинною інформацією, це і є головним питанням даних переговорів. У той же час, якщо з'ясується, що все написане правда, то я думаю одне це коштує будь-яких переговорів. І якщо щось піде не так, то це може вплинути на долю всього людства. І якщо в книзі є правда, то нам треба її підштовхувати.

Небагато того, але перед тим як ми ще тільки почали переговори, вже виникли труднощі. Хто міг подумати, що обидва її супутники реінкарнували! Крім того, очевидно, що великі претензії до людства в цілому.

Софія Керен. Єдина донька Графа Керен, лорда Сарієра, яка мала великий вплив на релігію Богині. Там почалася війна, щоб усунути вплив релігії Богіні на цю територію. І граф Керен та його дружина були вбиті. Дочка пропала безвісти, але оскільки розтягнена мережа релігії Бога не змогла з’ясувати її долю, виникла думка, що вона або загинула, або була викрадена ельфами. І потім, оскільки вже через неї пан Чорний дракон почав задавати питання, то я думаю малоймовірно, що вона потрапила до ельфів. І тільки подумати, що вона змогла прочана повз наші пости спостереження і отримати притулок на території демонів. Може вона туди потрапила за допомогою телепортації. А може їй допоміг пан Чорний дракон? З огляду на її поведінку, вона добре знає, що релігія — це Божество і втягнена у цю війну. Вона, очевидно, буде дуже негативною до нас.

Вратх. Це ім'я я вперше чую, але я пам"ятаю, що той чоловік зійшов з розуму огра, який спровадив шорху в Імперії. Я теж підозрював, що він реінкарнований. Чому він став ворогом людства невідомо, а запитати у нього неможливо? Тому що він явно не гнівався. Найімовірніше, він використовував здатність "Гнев". Коли людина використовує здатність гніву, всі показники тіла миттєво збільшуються, але при цьому раціональність свідомості зникає. У постійних битвах з людьми він постійно активував цю здатність, так що в якийсь момент просто втратив можливість її вимкнути. Потім Імперія вирішила не зв’язуватися з ним і просто витіснити його на територію демонів, що й було виконано. Так все мало бути, але зрештою він якось зміг повернути свою свідомість і тепер явно став підтримувати демонів. На відміну від Софії не зовсім зрозуміло, наскільки він ненавидить людей, що теж представляє з себе деяку проблему. Його погляд, очевидно, завжди впливає на обличчя інших людей. Хотілося б зрозуміти, що він за людина, попросити на цю тему Сайджі, але зараз явно не час і не місце для цього.

Стоп. Він впевнено сказав, що якщо ми хочемо знати його ім'я, то можемо з'ясувати це у Сайджі. Іншими словами, Сайджі з ним знайомий. А де Сайджі міг з ним познайомитися? Він же завжди поруч зі мною. Він завжди був під наглядом, хоч би куди йшов. І що це означає? Якщо подумати, то в той момент, коли він був величезним, можливо він говорив з Сайджі, як з ще одним реінкарнованим? Але Сайджі в той час заявив, що можливості поговорити з величезними не мав. І він не брехав. Інші люди в його команді зробили точно таку ж доповідь. Якщо так, то чи можливо зрозуміти це по обличчю? Сайджі каже, що його обличчя зовсім не змінилося і у Вакаби Шіроро з попереднього життя залишилися такими ж. Тоді немає нічого дивного, якщо у Вратха обличчя буде таким же, вірно? Значить обличчя Софії так само повинно бути таким же як і в попередньому житті?

Треба все це буде уточнити в Сайджі, але зараз усе це не так важливо. Важливо, що пані Широ привела цих двох з собою. А це означає, що для цього у неї була якась причина.

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 4.

- Так, з представленням закінчили, тепер давайте перейдемо до основного питання.

Після хвилини мовчання, Папа продовжив переговори. Старовичок, а ти дивовижний. Чи можеш і далі розмовляти, незважаючи на таку зловісну атмосферу? Я б так не змогла. Постарайся старичок, не програй старий, ми всі на тебе сподіваємося.

- Чи дозволите Ви мені говорити відверто про зміст цієї книги?

Тато кажучи це, витягнув книгу, яку я йому дала в свій останній візит. У ній описано стан світу, дії демонів, які робляться через це, і трохи інформації про реінкарнованих у вигляді бонука. І найголовніше, ідея про формування анти-ельфійської коаліції. У книзі немає мого плану на збереження миру. Залежно від підсумків переговорів, я можу повідомити їм його, але Папа в такому випадку швидше всього стане моїм ворогом. Отже, на даний момент достатньо того, що ми зможемо домовитися про війну з загальним ворогом - тобто проти ельфів. Якщо вони дадуть відповідь "так", нам буде легше діяти, а якщо відповісте "ні" - то досягнення стає трохи складнішим. З іншого боку, "складніше" не означає, що це якось вплине на загальну картину.

У відповідь на слова Папи я трохи кивнула. Я не планую говорити відверто, але і вони думаю теж цього робити не будуть.

- Для початку, про деякі невідповідності з поточної ситуації. Я хочу висловити свою думку Релістії Божественного світу.

А? невідповідність?

- Судячи з книжки, можна зрозуміти, що в найближчий час світ очікує повний колапс, але за підрахунками Релігії Божественного світу, повна колекція має бути принаймні через 100 років або й більше. Щодо цього невідповідності мені і хотілося б отримати пояснення.

Чорт. Це буде складно.

- Неправильні обчислення.

- Ні. Думаю, що вірні. Так, в даний момент наповнення МА енергією знаходиться на критичному рівні. Все ж таки, ситуацію можна розгорнути і компенсувати втрати. Як і навчала нас Богиня, якій поклоняється релігія Божественного світу.

Схоже я їх недооцінила. Хоча різниця в силі у нас надто велика, так що висновок переговорів не змінює нічого. Або так я думаю. Але я занадто недооцінила цього старого хлопця. Не думала я, що він настільки добре розуміє як працює система. Якщо він все це розуміє, то розкусити мій план зможе без особливих додаткових пояснень. А це небезпечно. Цей старий хлопчик, зовсім не схожий на Куро і Короля демонів, він відразу ж побачить найбільшу проблему в моєму плані. Масова раптова смерть для всіх людей у цьому світі через руйнування системи.

І саме через це він стане моїм ворогом. Хоч він і підняв Табу до максимуму, але його головна мета - це виживання людства. Таким чином, я не можу базікати про свій план тут і зараз. Тато не зможе зупинити мене власними силами. Він лише правитель, а я - адміністратор. Ось тільки він може передати інформацію Куро. І якщо Куро скаже мені, щоб я відмовилася від реалізації свого плану, я не зможу змусити його силою слідувати йому. Тоді все піде насмарку. Треба всіма способами цього уникнути.

І що робити? Якщо я не дам задовільної відповіді, вони почнуть щось підозрювати. І добре, якщо вони просто відмовляться співпрацювати, а що коли докопатися правди? Я не думаю, що це так, але я боюся такої перспективи. Я розраховувала на інше, цей старий знає занадто багато.

- Простите. Можу я зробити уточнення?

Вратх підняв руку. Папа кивнув.

- Судячи з того, що Ви сказали нещодавно, ви приймаєте врахувати тільки силу. Це означає, що вони не зважали на зношеність душі.

Прокляття. Якщо він почне розмірковувати над цим, даючи інформацію Релігії Божественного світу і пристосувавши мій прогноз майбутнього, то це може дуже зашкодити мені. Я звичайно хотіла, щоб він вів переговори, але не треба торкатися чутливих речей. З іншого боку, якщо я зараз спробую його перервати, то це виглядатиме підозріло. У такому випадку вони явно докопуються до того, що я не хочу говорити - про справжні факти. А у Папи явно достатньо інформації, щоб зробити ще один додатковий крок і побачити правду. Але якщо його не зупинити, то все буде ще гірше. Що ж робити?

Чи радше він спеціально поставив це запитання? Його зацікавлена думка не тільки про людей з Релігії Божого світу, але й на мою думку. Виходить, він закидкує в розмові з Релігією Божественного світу, намагаючись прочути мої справжні наміри? Це погано. Я взагалі-то вважала, що беру з собою союзників, але можливо я помилялася і привела із собою ворога.

ДОПОМОГИ мені вампірчик! А-а- а, марно. Вона просто сверне поглядом людей з Божественного світу. Навіть гірше, відчуття, що вона на них зараз кине!

Бргх. Якщо я помиляюся хоч у чомусь, то це може стати кінцем усьому. Що робити? З одного боку, папа Реліґії Божественного Миру з іншого боку Ворота, і я між ними як між скіллою та харібдою. А ще є і вампірник, ніби мені проблем мало. Ця криза явно виходить за межі моїх можливостей, о...але!

Будь крутишкою! Все путем. Може бути я трохи і підтримую свою репутацію, але її завжди можна виправити потім... Напевно.

Пряма вказівка головного тіла клонів! У даний момент я починаю свої перші серйозні переговори! Усім клонам, допомагати думати переважному тілу! Повторюю, всім клона допомагати думати базовому тілу і намагатися вкласти правильні слова у мої уста!

Ухо-ха-Ха. Може, я маю лише одну здатність спілкуватися від звичайних людей, але в мене більше десяти тисяч клонів, якщо вони об'єднають зусилля, то я стану розумнішим за сотні! Вперед, допоможіть сказати вірні слова! І таким чином викрутиться з цієї делікатної ситуації.

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 5.

Погляд Вратха.

---- --------...-- -- - ...--

Вибач Широ, але я планую скористатися цією ситуацією на повну котушку. Софія мені описала, на чому ґрунтується ця релігія Божественного світу, поки ми були в кімнаті очікування. Папа сказав, що релігія Божого світу має чітке розуміння функціонування системи. Якщо це так, то я зможу більше дізнатися про стан світу.

У цей момент, всі мої знання походять від Табу і того, що мені сказала Широ. Можливо, інформація в Табу і є правдивою, але я не можу сказати те ж саме про інформацію від пані Широ. І в даний момент у мене є чудова можливість поставити питання ще одну сторону, так що я планую отримати відповідь.

З іншого боку, якщо ставити свої інтереси вище за інших, все може закінчитися тим, що переговори пані Широ зірвуться. А я веду спокійне життя в даний момент тільки завдяки їй, можна сказати, що вона мені життя врятувала. Якщо я зроблю щось, що викличе її незадоволення, мене просто викинуть на вулицю. У найгіршому випадку просто вб'ють. Можливо, її справжні спонуки і важливі, але якщо вона буде ціною мого життя, то не варта цього. Виходить, мені треба якимось чином отримати інформацію, при цьому не даючи зайвих козирів у переговорах з Релігією Божественного світу, а краще за все, рухаючи переговори в потрібний бік. Схоже, що це практично неможливо.

В минулому житті я був звичайним студентом, а в цьому світі я дійсно мауґлі, який все своє життя провів у лісах і бігах. А проти мене виступає пані Широ, яка вважає себе адміністративним керівником цього світу і з іншого боку сидить папа Релігії Божественного миру — найбільшої релігійної організації серед людей. Отже, це просто астрономічний рівень.

Якщо чесно, я навіть не уявляю до якого моменту, пані Широ буде терпіти моє втручання, так що треба поводитися обережно. в якийсь момент, мені можливо доведеться припинити збирати інформацію про справжні наміри пані Широ і зосередитися на переговорах. Хоча, я думаю, що релігія Божественного світу притиснута до стінки і напевно захоче співпрацювати з пані Широ, так що тут проблем не повинно бути. Те з чим треба бути обережніше, це питання про те, як далеко я можу зайти в своїх пошуках щодо планів пані Широ. І тут треба бути максимально обережним.

- Отже, щодо зношеності душ, наскільки релігія Божественного світу в курсі цієї ситуації?

Спробуємо натиснути на це питання. Я нічого не знаю про це питання, всі мої знання почерпнули від пані Широ. Що правда, що брехня? Я не можу цього зрозуміти.

Я дивлюся на обличчя пані Широ. Ніяких змін. Чи це означає, що я можу продовжувати? Її обличчя зовсім не змінюється, тому складно щось зрозуміти.

- Релігія Божественного світу не вважає це істотним.

Хмм? Щось дивне відчувається у словах Папи. Судячи з усього про виношеність душ, вони взагалі не мають ніякого уявлення?

Якщо все що говорить пані Широ правда, то вже дуже велика кількість душ не може відродитися через свою зношеність. Наприклад, усі ті люди, яких я знищив під впливом гніву були ізольовані в певному місці з абсолютно певною причиною. Наскільки я знаю, це все влаштував бог, який був укладений в чорну броню, що просто побив мене. Отже, в даному випадку це правда. А якщо це не так, то я зможу легко з'ясувати це, просто поговоривши з чоловіком у чорній броні. Звичайно, є якийсь ризик, але вона навряд чи змогла підговорити його. Або може вона просто не подумала про це, або вважає, що у мене не буде можливості поговорити з ним - так що можливо все. Але я не можу заперечувати все підряд, повинен бути якийсь базис.

Якщо припустити, що зношеність душі дійсно має місце, то погляд Папи явно страждає не повнотою. Отже, у них недостатньо інформації для точного прогнозування часу на прихід колапсу. Чи, може, вони просто не переймаються цим?

- Не істотно, так. Навіть те, що близько десяти тисяч душ більше не зможе відродитися?

Очі Папи розширилися. Згодом він знову став спокійним, але єдиний хто зміг зберегти спокій. Інші члени Релігії не могли приховати своїх тривог.

Можливо я перестарався. Скинув чудову карту, коли ворог взагалі нічого не має. Крім того, не отримавши жодної інформації взамін.

Хоча не так страшно. Проблема буде тільки в тому випадку, якщо пані Широ хотіла приховати цю інформацію від Релігії Божественного світу. Тоді вийде, що я розкрив противнику важливу інформацію.

Я кинув швидкий погляд в її сторону. Пані Широ навіть не поворухнулася. Виходить, я нічого страшного не наробив? Я ще не бачив пані Широ у гніві. Я начебто поки не сказав нічого такого, що могло б фаталально вплинути на успіх переговорів. Принаймні я сподіваюся...

Як же важко, коли не можна по обличчю зрозуміти думку іншої людини, все через те, що пані Широ саме така.

- Це правда?

Можливо, він вважав, що не варто зберігати такий вид розваг, оскільки голос Папи став дуже серйозним.

- Адміністратор Гуіридистодіз знає про це. Його ім'ям клянусь, що це дійсно мало місце бути.

Замість мене на запитання Папи відповіла пані Широ. Якщо вона повідомила ім'я цього чоловіка в чорному, то це явно говорить про те, що це правда. Не знаю вже, що він за адміністратор, але сильно сумніваюсь, він дозволить кому-небудь говорити брехню від свого імені. Яскравий блиск у очах Папи тільки підтвердив мою здогадку.

- Хотілося б знати саме вашу думку, пані Широ, як багато часу протягне цей світ?

Тато таке запитання.

- Дуже мало.

Пані Широ відповіла на це дуже двозначно. Замість того, щоб сказати точну дату, вона сказала тільки "скоро". Книжка, яку вона дала мені, не була точною. Хоч і не обманюють, але й не говорить цілковитої правди. Ось що я витримав з її слів.

- Може бути є більш точна дата?

Схоже тато думав про те ж саме. Може бути голос його і оксамитний, але в ньому явно чути, що відмова у відповіді неприємний.

- Це питання Ви напевно повинні задавати не мені.

Тон голосу папи явно проігнорували.

- Будь ласка зрозумійте мене вірно, я прийшла з боку. Можливо, я і допомагаю врятувати цей світ з співчуття. Але вирішення проблем цього світу лежить в першу чергу у руках самих людей, які повинні понести певні жертви заради цього. Якщо вам здається, що хтось з боку вас неправильно інформує про стан світу, то ви звичайно можете тягнути все до останнього моменту, а потім носитися із очима повні жаху, коли змінити нічого вже буде неможливо.

Ці слова просто починаються сарказмом "Невже ви самі не бачите стану світу, коли навіть люди з боку обізнані про це".

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 6.

Погляд Папи.

---- --------...-- -- - ...--

Якщо ви відкидаєте всі мої слова, то нам нема про що говорити. Почувши це, я зрозумів свою помилку. Я занадто зарвався, вірно? Чесно кажучи, мої слова легко витлумачити як образу. Оскільки вони ставлять під сумнів слова пані Широ. виходить ми самі перекрили собі можливість до домовленості. Вона вирішила, що з нами говорити немає сенсу.

Цього треба уникнути будь - якою ціною. Оскільки вона знає справжнє ім'я Чорного дракона, то це як мінімум означає, що вона з ним спілкувалася. Хоч вона сама є адміністратором чи ні, питання складне, але з огляду на те, що вона щонайменше має можливість спілкуватися зі справжнім адміністративним наглядачем... Це змушує нас серйозно сприймати її слова.

Більше того, світ очевидно в більш серйозному стані ніж ми про це думали. Щодо ж такого феномену як "Виношеність душі" у мене є тільки здогадки, оскільки ясного пояснення я не отримав, хоча я можу приблизно зрозуміти, що це означає. І враховуючи, що цим питанням займався особисто пан Чорний Дракон, то це явно дуже важливо. Неймовірно важливо. Настільки, що пані Широ здивована тим, як місцеві жителі просто не помітили цього.

Вже не важливо, які в неї справжні наміри. Все що вона на даний момент просить, це об'єднати зусилля проти ельфів. Нам не потрібно допомагати їй у зв’язку з глобальною кризою. З точки зору пані Широ, це напевно все, на що ми летимо. Що ж до порятунку світу, то пані Широ планує зробити це самостійно. Вона не потребує допомоги Релігії Божественного Миру. Це все що їй потрібно. І ми занадто зарвалися порахувавши, що маємо якусь вагу в вирішенні даної проблеми. Я не можу дозволити, щоб релігія Божественного світу втратила її довір’я. Якщо це станеться, то ми залишимося в повному незнанні про заходи для спасіння світу.

- А язичок б тобі треба підрізати.

Той, хто це сказав, був генералом армії Реліґії Божественного Миру. І перш ніж він зміг продовжити я втрутився.

- Заткнитесь, генерал.

У той момент, коли він почув слова "заткніться" вираз його обличчя повністю помінялося.

- Що?

- Я сказав замовкнути. Якщо переговори з цими людьми проваляться по Вашій вині, то я думаю Ви розумієте, що станете коротшими на голову, причому не ви один.

Я обвів поглядом всіх, хто в даний момент виявив хоч крапельку неповаги до пані Широ. Сподіваюся, я зміг донести до них, наскільки важливими переговори ми зараз ведемо. Якщо чесно, то слова генерала могли завдати такої глибокої рани, що одними словами їх не можна було викупити.

Після цих слів пані Широ може просто повернутися і піти. І якщо все станеться саме так, то я не тільки голову самого генерала, але й голови всієї його сім'ї принесу їй на блюді, лише щоб загладити його провину. А якщо він і нетерпелива, ми билися з ним пліч-о-пліч від самого початку. Так що не хотілося б його втрачати.

- Пробачте, що мій підлеглий. Якщо хочете, я виставлю його з цієї кімнати щоб він не перешкоджав переговорам.

Після моїх дій, схоже всі за цим столом зрозуміли, що мають справу з істотою набагато більше ніж її становище. Хоча я заздалегідь попередив їх про це, але вони ще ніколи не спілкувалися з тим, хто настільки вищий за них, мабуть, просто не можуть в таке повірити.

- Це не важливо.

Коротка фраза. Яка показала, що не важливо, є він в кімнаті чи ні. Здається вона все ще вважає, що подальші переговори мають сенс. У такому разі, все ще можна виправити. Але один хибний крок і все буде скінчено. Мені треба дуже ретельно вибирати свої слова.

- Почувши ваші слова, я зрозумів як мало я знаю. Тому смиренно прошу допомоги від пані Широ. Я розумію, усю безцеремонність даної прохання, але прошу Вас обміркувати ваше рішення?

Можливо, спочатку ми не будемо надто тісно співпрацювати, але завжди є можливість в подальшому його збільшити. А якщо переговори закінчаться нічим, то релігія Божественного світу буде просто відкинута в сторону і не отримає ніякої інформації про стан миру. З іншого боку, якщо ми завоюємо її довіру, то зможемо більше дізнатися про те, що нас цікавить.

Почнемо з співпраці в знищенні ельфів. Якщо чесно, якщо ми зможемо знищити ельфів, прихованих бар'єром, який ми навіть подряпати не можемо, то це просто чудова пропозиція. Знищення ельфів чудово вплине на Релігію Божественного світу, а також на стан самого світу і жодні негативні наслідки. Таким чином я мимовільно вже вирішив якою буде відповідь.

А в цей час, мені треба буде знайти похід до пані Букове. Чим більше вона нам довірятиме, тим легше буде діяти далі.

- На сьогодні достатньо. У майбутньому я сподіваюся на зближення наших позицій, це прийнятно?

- Так, ми прикладемо всі сили, щоб допомогти Вам.

Я відповів не задумуючись. Виходячи з слів пані Широ, на сьогодні переговори закінчені. Я б хотів задати ще багато питань, але тут нічого не напишеш. Ще до початку цих переговорів, ми вже не могли дати ніякої іншої відповіді крім "так". А якщо відповідь "Так", все інше пані Широ не цікавить. Можна обговорити це пізніше, але не варто зараз влізти у їхнє обговорення. Хоч переговори не закінчилися розривом, але і вдалим їх назвати складно. Натомість переговори зупинились у крок від провалу. Принаймні у мене склалося таке відчуття.

- Тоді найближчим часом ми повернемо наші плани.

Тоді пані Широ почала підніматися.

- Зачекайте.

Її зупинила Софія.

- Я ще не закінчила.

Схоже наші переговори продовжуються. І схоже в не дуже приємному напрямку.

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 7.

Погляд Вампірника.

---- --------...-- -- - ...--

У мене немає сім'ї. Можна сказати, що єдиною моєю близькою людиною є Меразофіс, але ми з ним не біологічні родичі. У мене не залишилося біологічних родичів. І знаєте хто в цьому винен? Їх убила релігія Божественного світу.

Можливо дідусь і бабуся, з якими я зустрічалася лише раз, все ще живі, але навіть якщо я знову зустрічаюсь із ними, я не думаю, що у мене до них будуть якісь родинні почуття. Навіть до своїх біологічних батьків я не відчувала контакту з родичами після реінкарнації.

І все ж мої батьки любили мене. Якби не війна, якби все тривало так само як колись, то я могла б втішатися щасливим життям з люблячими батьками. Меразофіс не став би вампіром, Ноірія яка впала в момент мого втечі все ще була б жива. І не тільки Ноїрія. У особняку було багато слуг, які залишилися з моїми батьками до кінця.

Якби не війна, то я б росла в цьому місті, у ньому оточеному турботою батьків і слуг, приховуючи факт того, що я вампір, можливо я змогла б жити звичайне людське життя. У мене могла б бути саме таке життя.

Тепер я вже не можу відкинути свою вампірську частину. Але якби я жила по-іншому, то могла б жити як звичайна людина. Правда не знаю, була б я тоді щаслива чи ні.

І все одно, це ніяк не змінює того факту, що цей варіант мого існування був у мене вкрадений. До цього моменту, рівень бітів між країнами був вище мого розуміння, тому я нікого не звинувачувала. Ні, я визнаю, що у мене є неприємні спогади пов'язані з Майстером. Але через це мені треба було пройти, так що я можу придушити ці почуття в мене.

Після довгого часу мої емоції заспокоїлися. Але ось в даний момент, прямо переді мною знаходиться причина всіх моїх бід. І це не Майстер, яка змусила мене страждати. Прямо переді мною той, хто організував цю війну. Той, хто вбив моїх батьків, спалив мій будинок і знищив моє світлове майбутнє.

- Чому Ви пов'язали війну з країною Сарієра?

Я поцікавилась, чи моє бажання вчепиться у горлянку, яка просто захолоджує мене. До цього моменту я думала, що причиною всього є релігійні аспекти. Лише після того, як я слухала сьогодні і після всього, що почула під час бесіди з Вратхом, то зрозуміла, ніби релігія Божественного світу не є звичайною релігійною організацією.

Моє питання поставлене саме тому що я це зрозуміла. Навіщо було розв'язувати війну?

Звичайно, звичайні релігійні розбіжності тут не мали жодної ваги. Релігія Божого світу тільки зовнішньо нагадує релігійну організацію, яка є групою людей які зайняті спасінням миру. Правда це звучить так, як звичайно говорять про релігійні організації, але вони не просто сидять і моляться за спасінням. Вони докладають зусиль, щоб вирішити проблему самостійно.

Тому я не розумію, чому релігія світу Бога вирішила завдати удару релігії Богині. Адже релігійні війни завжди тривають століттями. Здається, що релігія Божественного світу не хотіла, щоб війна тривала довго і не хотіла вбити якомога більше людей, інакше було б зрозуміло. Натомість, здається, головною метою війни було зменшення впливу релігії на Бога.

і не просто зменшити вплив. Наскільки я пам’ятаю, пані Аріел врятувала мене і чітко сказала, що релігія Божественного світу хоче повністю стерти з лиця землі Релігію Богині. І вона була впевнена в цьому, напевно у неї були для цього серйозні підстави.

Наскільки я пам'ятаю, пані Аріел сказала "Це просто неминуче мало статися". І сказала, що мені потрібно вирішити, як я буду робити наступного разу. У той момент я була ще дитиною, так що нічого не могла зробити. Аріел тоді сказала, що важливо знати, як я виберу наступного разу, коли щось подібне станеться. У той момент я відповіла "Сражатися".

З того часу я стала набагато сильнішою, і мої фізичні показники зросли. Думаю, що мені достатньо сил, щоб легко перебити всіх в цій кімнаті, виключаючи Майстра і Ворота. І я не знаю, яке рішення мені прийняти наступного разу, все залежить від відповіді Папи.

- Релігія Богині вірить у богиню. Все інше доступне людям. Тому ми повинні знищити Релігію Богіні. Правда не думаю, що всі високопоставлені керівники релігії Божественного Міра погодяться зі мною.

Почувши відповідь Папи, я від подиву моргнула. Мої батьки загинули з цієї причини? У цей момент вся нагромаджена мною злість кудись зникла.

- Це одна з причин, але основна причина не в цьому.

Слова Папи продовжили влітати у мої вуха, зменшуючи мій гнів. Його слова були дуже важкими, чого я не сподівалася.

Нам треба знищити Релігії Божественного світу, перш ніж Богиня помре.

Мурашки пробігли по моїй шкірі. У словах Папи відчувалася приреченість. І невелика доза гніву. Відчувши все це, я просто втратила можливість говорити.

- Якщо все піде далі, бо йде зараз, то Богині доведеться компенсувати брак енергії своєю силою. Для будь - кого зрозуміло, що коли особа, яка підтримує систему, почне підтримувати мир, то вона не витримає. Зрозуміло, що Богиня доживає свої останні дні. Крім того, очевидно, що в той момент коли Богиня помре, її місце займе пан Чорний Дракон.

Здивований, він дивиться на обличчя Майстра. Не звертаючи уваги на його погляд, він продовжує дивитися на Папу. Її очі все ще закриті, але це просто відчувається.

- Якщо Чорний Дракон стане підтримкою системи, тоді голос системи замінюється на голос Чорно-місяця. У цей момент Релігії божественного світу чекають значних випробувань. Ми повинні бути готові до цього. Щоб спокійно пережити заміну божества.

Релігія Божественного світу завжди твердила, що системні повідомлення є Божим голосом і всі повинні докладати якомога більше зусиль, щоб частіше його чути. Якщо цей самий голос замінюється, то це потрясе на основі цієї релігії і стане дуже серйозною подією. Не важливо, як вони пояснюватимуть це, але віра захитається. Зрозуміло, що вони хочуть приготуватися до цього. Але як це пов’язано з знищенням релігії Богині?

- Щоб зменшити наслідки, ми повинні зробити все можливе. Якщо Богиня помре, то про це слід сказати прямо. Але, згідно з Біблією, Богіні буде заперечувати це.

Тато продовжив. І це зрозуміло, адже не всі зможуть змінити свій світогляд і жити спокійно.

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 8.

Погляд Вратха.

---- --------...-- ...-- –--

-Почекайте хвилинку. Ви кажете, що релігія Богині знає про них з Вами одне божество. Але при цьому Ви думаєте що вона цього не визнає?

Взагалі-то я не повинен був влазити у діалог, але я просто не міг стриматися. До цих переговорів Софія трохи просвітила мене з приводу Релігії Богіні, хоча й сама знала небагато, оскільки чула про неї тільки тоді, коли вона все ще була дитиною, так що вона не дуже розбирається в ситуації. Але навіть назва релігії показує, що вони поклоняються Богу. Тож навряд чи вони знають, що поклоніння Богу — це одне і те саме.

Але, згідно зі словами Папи, це знання доступне. Богині не було б змісту у знищенні релігії, оскільки вони мають одне божество.

- Я Вас запевняю, що ці знання будуть доступні. Оскільки ми плануємо широко поширювати це знання.

Тато охоче відповів на моє запитання. Тоді що це означає?

- Розумію, у вас дуже багато питань які Ви хотіли б поставити, але спочатку вислухайте те, що я Вам скажу. Ми вважаємо, що в момент смерті Богиня для того, щоб наша релігія не втратила своїх послідовників, релігія Богіні повинна бути дуже ослаблена або ми просто будемо поглинені Релігією Богини. Організація війни, в якій і постраждав місто пані Софії, стала одним із кроків у зменшенні впливу релігії Богіні.

Багато чого тут приховано, схоже він дав загальний висновок.

- Ви просто боїтеся втратити своє тепле місце, так?

Софія запитала Папу з загрозою в голосі.

- Якщо Ви так вирішили, то я готовий віддати своє життя, щоб довести протилежне, прямо тут і зараз. Якщо це затоне Вашу ворожість, я з радістю зроблю це.

На мить я навіть не міг зрозуміти про що він говорить. Думаю всі інші були в такому ж стані. Після короткого миттю тиші, члени Релігії Божественного Міра в кімнаті почали вигукувати заперечення, а Софія сидить з обгородженим виразом на обличчі. Тільки вираз обличчя пані Широ не змінилося.

- Щось не так? Я не буду чинити опір. Ви можете забрати моє життя прямо тут і зараз.

У голосі Папи зовсім немає жартівливих ноток. Він дійсно готовий віддати своє життя, прямо тут і зараз. Дуже дивна ситуація.

- У чому підступ?

Через деякий час Софія поставила питання хрипким голосом.

- Ні, я завжди готовий пожертвувати своїм життям заради справ, от і все.

На це заява не Софія, а решта Релігії Божого світу. Різні слова типу "Без Вас нам буде складно", "Перекрерати дурнити, "місце його життя візьміть мою" і всякі інші викрики чулися навколо Папи та Софії. При цьому і Папа, та Софія ці викрики повністю ігнорували, і продовжували дивитися один одному в очі не рухаючись з місця. Оскільки тато не відводив очей, то це свідчило про серйозність його слів.

- Думаєш твоя смерть буде безболізнаною?

- Для мене це не важливо. Смерть просто ще одна веха на шляху. Не важливо, скільки разів я помру, неважливо скільки раз я буду відродитися, не важливо скільки разу я втрачу свою пам'ять, я ніколи не поверну зі свого шляху.

- Якщо ти помреш тут і зараз, хіба це не зруйнує все, що ти досяг?

- Навіть якщо я помру, релігія Божественного світу продовжить своє існування. Вона була створена для цієї мети. Не думаю, що така організація розвалиться через смерть однієї людини.

Софія стиснула свої зуби. Тато повністю впевнений у своїх словах. Заради закінчення угоди він жертвує будь - чим і ким завгодно. Це також спосіб показати, що не місце йому важливе як таке. Для людини, яка готова заради справи пожертвувати життям, становище займуся нею в організації - це така дрібниця.

- Якщо Богиня помре, і Чорний дракон займе її місце, у Релігії Божественного світу настануть тяжкі часи. У такий час ми не можемо дозволити Релігії навіть найменшого шансу на перемогу. Саме через те, що ми можемо знищити їх у будь-який момент, релігія Богині і продовжувала існувати, але ось того, чого ми не можемо допустити, це щоб релігія Богаини зайняла керівне становище в суспільстві. Тільки не вони, які нічого не роблять, крім коли моляться до тієї богині і зовсім не розуміють як функціонує система.

Тато говорить рішуче, але без будь - якого натиску.

- Що ж до мого стану, не буду приховувати. Якщо релігія Божественного світу перестане існувати, то я думаю світ стане ще на крок ближче до прірви. Хоч би що зі мною було, релігія Бога світу повинна залишитися. Крім того, релігія Богині зовсім забула про мету свого існування і повністю порвала з правильним шляхом.

Щодо Релігії Богіні, я не знаю точно що і як. От тільки у словах Папи відчувається легкий наліт відразу, хоча може бути це лише моя уява.

До цього моменту релігія Божественного Міра діяла заради всього світу і повинна продовжувати діяти так само. Якщо ж у якийсь момент релігія Божественного Світу перестане бути потрібна людству, тоді я з легкістю покладу свої повноваження. Якщо ж вона стане тягарем, то я її знищу.

Зрештою папа висловив свої найліпші спонуки. Все заради людства. Для цього він не може змінити свого життя навіть смерті.

- Навіть якщо доведеться вбити когось хто захищає людей?

- Іноді мало людей повинно бути вбито, заради того, щоб врятувати велику кількість людей, в такому випадку я вб'ю без роздумів. Коли я думаю, хто повинен вижити, релігія Божественного світу чи Богині, то оцінюю, які принесуть більше користі людству, тоді в цьому випадку релігія Богаіні стала перешкодою. Ось і все.

Софія запитала, чи хтось тремтить голосом, тоді як тато відповів відразу і без жодних сумнівів.

- Вбивати людей, яких ти присягався захищати, як убого.

Як би визнаючи свою поразку, Софія перейшла на особистості.

Саме тому я намагаюся уникати надто великих жертв.

У цей момент я відчула такий шок, ніби мене вдарили по голові.

- Я не зупинюся до тих пір, поки моє тіло і моя душа не зітруться в пил. Якщо це дозволить врятувати світ, я з радістю проведу вічно в пеклі як покарання за свої вчинки. У даний момент я прошу у Вас вибачення за свої дії.

Я прошу вибачення. Я вбив твоїх батьків, спалив твій дім і позбавив тебе майбутнього.

Почувши ці слова Софія зітхнувши підняла свої очі і подивилася вгору.

Інтермедія. Таємні переговори. Частина 9

Отже, послаблення релігії Богині - це і було головною метою Релігії Божественного світу і цього не можна було уникнути. Релігія Божественного світу заохочує зростання фізичних показників та здібностей заради зміцнення системи, крім того, створює мережу агентів впливу на людство для стабілізації ситуації у світі. Щоб зменшити смертність людства, потрібно щось, щоб демонам напасти і вирізати всіх. І саме через такі дії Релігії Божественного світу демони не змогли завоювати людство, хоча їх фізичні показники і вищі. Контролюючи все, щоб не було цілковитої війни між людьми, вони спростовують ненависть і невдоволення демонами. Таким чином, вони маніпулюють думки людей і інформацію, яку дають людству.

Але якщо Богиня помре, їхній вплив на людство зменшиться. Якщо Божий голос дійсно змінюється, то для Релігії Божественного світу, в якої все вчення будується саме на цьому голосі, очевидно будуть серйозні проблеми, які не так легко буде вирішити. Що не роби, але віра людей у такому випадку обов’язково захитається. Багато людей, можливо, зрікаються своєї релігії, релігії Богіні і тоді все стане дуже погано.

Релігія Богині не настільки добре знає, як релігія Божого світу, а також вона може навчати і використовувати інформацію для людських потреб. Звичайно, релігія Божественного світу може відправити своїх таємних агентів до релігії Богині і тоді створити з цієї релігії приймача для Релігії божественного миру, а можливо, й зовсім інша ситуація, але якщо взяти до уваги час та зусилля, які потрібні для цього, то це просто знищити форму поклоніння Богові. Крім того, релігія Богині не розуміє як функціонує система. Отже, замість того щоб замінити Релігію божественного миру на релігію Богіні, він не буде приймати рішення папи.

І потім, смерть Богині мала відбутися багато пізніше. Але потім, через те що дехто своїми маніпуляціями призвів до того, що величезна кількість енергії була витрачена на безтовкову атаку по Д, час життя Богині істотно скоротився. Я вважаю, що релігія протягом багатьох років відмирала б від влади. Потім довелося швидко змінити свої плани, оскільки ситуація стала дуже загрозливою і виникла необхідність негайно вирішити зменшити вплив релігії Богіні, навіть якщо доведеться воювати.

Релігія Бога, готуючись до смерті, готує свої приготування. Частина яких є маніпулюванням інформацією. Щоб після зміни голосу системи не сталося хаосу, вони вже почали розпускати чутки про те, що голос може змінитись. Ці чутки продовжують поширюватися і розходжуватись по населенню, а навіть на основі цих чуток було підготовлено. Наприклад, Богиня завагітніла і її чоловік заступив на службу замість неї до народження дитини. У такому разі вони не будуть думати, що Бог у Релігії божественного світу і в релігії є один. Ті, хто розумніше і самі це зрозуміють.

Навіть якщо це не зовсім так, то для звичайних людей немає можливості перевірити цю заяву. Якщо релігія Божественного світу зможе розпустити чутки наперед, то це додасть ваги їхнім словам, коли вони зміняться Божого голосу. Хоча, очевидно, що вони значно зменшуються.

Чи це означає, що Богині не мала жодного значення в війні з Релігією? Можливо, але не все так просто. Навіть у Релігії Богіні мало людей вважає, що Бог є одним і має релігію. За словами Папи, не достатньо просто змінювати голос системних повідомлень, щоб зробити висновок про смерть Богіні. Так що мало людей зрозуміє, що Богиня померла і буде в розпачі. Але якщо інформація про те, що релігія Богині та Релігії Божого світу стане загальнодоступною, то з’являється можливість зробити релігію Богомінов основною плямою після зміни його голосу. Я думаю, що твій тато здатен і на таку інтригу. Але не він зможе її використовувати, просто недостатньо часу.

Якщо Богиня помре, то це означає, що їх вже притисли до стінки. Богині й досі не торкалася думки про те, що її не вважали справжнім ворогом. Або, можливо, у Папи є якась симпатія до Бога. Через що йому і важко було вирішити на знищення релігії, яка поклоняється їй.

Смерть Богині буде дійсно важливою подією для всього світу, коли все більше й менше зростатиме. І оскільки часу залишилось дуже мало, то не існує можливості вирішувати проблеми політичними або ідеологічними розв’язаннями. Тому було прийнято рішення про фізичне знищення релігії Богіні.

Навіть для Релігії Божественного світу дуже важко прискорити план знищення релігії, який розрахований на кілька століть. Саме тому мене, хто в той час була відома як жах Лабіринта, використовували для того, щоб розв'язати війну. Зараз, коли я знаю більше інформації, я розумію, що це було неминуче. У той час я навіть не знала про Релігію божественного світу, тому на полі бою влаштувала форму різанини. Ну, помилялася трохи з ким не буває!

Релігія Божественного світу, здається, все ще веде до знищення релігії. Це важко назвати війною, але вони серйозно зменшили вплив країни Сарієра, навіть повністю ізолювали їх у дипломатичному плані. У даний момент вони просто чекають, коли країна Сарієра втратить терпіння і нанесе відгукний удар. У цей момент вони знищать Релігію Богіні, а якщо й не знищити, то принаймні істотно перепише. Для цього плану, зараз усі безпризорні люди з'явилися під час війни збираються Релігією Божественного світу і в таємниці тренуються.

Звичайно, дорога Папою загрожує великій крові, але з нею він не сверне. Навіть якщо йому доведеться вбити 10 000 людей, щоб врятувалося 10001, він це зробить без будь-якого жалю. Така людина, цей самий Папа Дустін. Навіть Король демонів вважає його найбільшим серед людей. А дещо, він навіть більш небезпечний ніж Куро або Король демонів.

Заставити його відступити від плану не вийде. Якщо тільки у нього не залишиться іншого шляху, крім відступу, переговори з ним немає сенсу. З іншого боку, зараз ми обговорюємо анти-ельфійську коаліцію. Отже, ймовірність її згоди надзвичайно велика.

Правда, нам довелося викласти на стіл більше козирів, ніж я очікувала, і схоже подальший просування у переговорах поки не буде. Оскільки розмовляти в оточенні такої великої кількості людей, які не знають мене, для мене дуже важко, то як тільки ми досягнемо згоди з приводу ельфів, я тітко втечу від сюди. І коли цей момент настав, все зіпсувала вампірник. Мені навіть здавалося, що вона дійсно планувала вбити Папу.

Що ж, можливо це і не найгірший варіант, оскільки мені все одно б довелося усунути його в майбутньому, так що я не проти. У результаті, повна поразка вампірника на словесному фронті. Вона ж ще занадто молода і в даний момент, все ще не розібралася навіть з тим, як їй жити далі, природно що проти цього старого у неї не було ні шансу. Він монстр ідеологічної обробки, у нього навіть прізвисько є, Воля Чоловества.

- Ми зрозуміли, що Ви готові пожертвувати собою заради справи.

Оскільки у Вампірника просто немає слів, я вирішила втрутитися, щоб закінчити переговори якомога швидше.

- Я сподіваюся, що ми зможемо налагодити чудові стосунки з Вами в майбутньому. Наступного разу я знову приїду до вас.

Так! Час бігти!

- Стійте!

Так, чорт забирай! Досить мене зупиняти! Я хочу звідси піти!

- Вторгнення демонів вже не зупинити?

- Саме так.

- Коли воно відбудеться?

- Як тільки приготування буде закінчене.

ПОМОЖУЙТЕ - МЕНЕ - ВАЙТІ!

- Добре. Коли очікувати Ваш повторний візит?

- Через 10 днів в той самий час

- Тоді ми будемо готові до цього часу. Я щиро дякую Вам за те, що ви змогли виділити свій час на наші зустрічі.

- Я так само дякую Вам за такий добрий прийом, хоча я не попередила вас про своє прибуття, спасибі. Так...

Я вклонилася, а потім активувала телепорт. Бар'єр, який заважає телепортуванню? Це мене не зупинить!

Я викинула вампірщика і велетня в кімнату у особняку, а потім знову телепортувалася. В іншому вимірі. Де буду тільки я і нікого крім мене.

Я так виснажена. У мене зовсім немає сил. Мені хочеться просто лежати і нічого не робити, і щоб поруч немає нікого. Так і зроблю. Коли я думаю про те, що мені доведеться пройти через щось подібне всього за 10 днів, я просто хочу померти. Мабуть наступні десять днів проведу тут просто відпочиваючи.

Інтермедія. Таємні переговори (закінчення).

Погляд Папи.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."

Я залишив наведення порядку в кімнаті переговорів на інших і попрямував прямо до своїх спочинків. Закриваючи двері і переконавшись, що мене ніхто не бачить, я просто впав на стілець. Мої ноги трясуться, мене все тремтить. Я дуже зітхнув.

Неважливо, скільки б разів я цього не відчував, я все ще боюся смерті. Цього разу я вижив, але не знаю що станеться через 10 днів.

Я боюся смерті. Але ще більше мене лякає те, що в той момент, коли я не буду поряд, світ буде зруйнований. На переговорах я зробив вигляд, що все буде чудово, навіть якщо мене не поряд і я дійсно думаю, ніби релігія Божественного Світу не розвалиться без мене. І все ж, я не можу подолати почуття, що щось непередбачене відбудеться в той момент, коли мене не буде поруч.

Я змусив свої коліна перестати трястися, потім встав і взяв з шафи пляшку вина. Зазвичай я собі такого не дозволяю, але після того напруженого дня думаю це мені не зашкодить. А це дуже важливо, адже під час короткої зустрічі мій організм і дух були виснажені.

- Може поділишся?

Я розвернувся в сторону голосу, який пролунав несподівано, на стільці зараз спокійно сидить пан Чорний Дракон.

- Схоже навіть у тебе після спілкування з нею коліна трясуться.

- А ось підглядати неправильно.

Я відповів на його жарт своєю жартівливою усмішкою, усмішка Чорного Дракона стала ще ширше. Я подав зітхання, який майже прорвався назовні, приготував два келихи і сів навпроти Чорного Дракона. Наливши вино, я передав чашку Чорному Дракону і наповнив її та свій келих.

- Ну що ж, будемо здорові!

Ми легонько стукнулися келихами. Я нахилив келих і вино скочувалося всередину, закриваючи старе горло. Мій перший ковток, за дуже довгий час, схоже він справив сильний вплив на моє тіло через чур.

- Ну і що ти про все це думаєш?

У той час коли я задумливо втупився на свою склянку мене запитав Чорний Дракон, у теж час наливаючи собі другий келих.

- Не можу сказати нічого особливого.

Я сказав те що думаю. Під час переговорів, я так і не зміг нічого зрозуміти про дівчину на ім'я Широ, яка вважає себе адміністратором. Та і з приводу її характеру, у мене навіть здогадок немає, замість цього, весь час наших переговорів вона мене тестувала. І слова які вона сказала в самому кінці "Ми зрозуміли, що Ви готові пожертвувати собою заради справи", у них містився підсумк всього цієї розмови. Вона перевірила, а я був об'єктом цього тесту. Таким чином, вона відразу показала хто тут головний, а хто підлеглий.

- Так і думав. Навіть я не можу зрозуміти про що вона думає.

Чорний Дракон виглядає в доброму настрої, він посміхається покаяючий келих вина.

- Вона сказала, що вона Адміністратор, це дійсно так?

- Я взагалі-то не повинен відповідати на таке питання, але так добре. Вона абсолютно точно Адміністратор. Крім того, вона розуміє набагато більше мене у системі й пристрої.

Почувши підтвердження від уст Чорного Дракона, я відчув, що на мої плечі лягав ще більший тягар.

- Якщо Адміністратор починає особисто займатися вирішенням проблеми, значить все настільки погано?

- Все дійсно погано.

Чорний Дракон сказав це абсолютно спокійно, наливаючи собі третій келих.

- Але не треба так сильно турбуватися про це. Чи вона отримає її, чи я зникну? Зрештою, все це не так важливо. Давайте подивимося, як все буде розвиватися за її планом, адже все що мені потрібно зробити, це просто зробити вигляд, що я нічого не знаю.

Коли Чорний Дракон говорив про те, що він може зникнути, я вловив у його голосі нотки задоволення.

- І Вас це влаштовує?

- Ти про що?

- Про те, щоб стати наступною опорою для системи.

- Ах ось ти про що.

- Розумію, що після смерті Богиня у вас не залишиться сенсу жити. Але й тоді вона буде ще меншою.

- Може так і було раніше, але після всіх прикладених зусиль не так просто буде кинути все на довільно. Саріел не хотіла б, щоб я все кинув. І потім, моє існування в світі де немає Сарієл абсолютно безглуздо. Отже, мати життя в ім’я світу, який так кохав Сарієл, видається не таким вже поганим вибором.

Він говорить дуже тривожні слова, але якщо я почну ставити йому запитання, то впевнений, що він їх просто проригує. Він ніколи ні на кого не покладався. Та й немає нікого, хто б мав достатньо сил щоб встати з ним. Тому він завжди діяв сам. Я теж не настільки сильний, щоб допомогти йому чимось.

Можливо, саме в цьому причина. Того, що Чорний Дракон зараз в такому чудовому настрої. Оскільки з'явився хтось, хто рівний йому по силах.

- До речі. Знаєш, як вона називає мене, коли думає що я її не почую?

- Навіть уявити не можу

- Невдаха

О Боже. Говорити про те, хто досяг найвищої вершини, що він невдаха. Вона сама зухвалість. А на переговорах вона поводилася спокійно і акуратно, таке відчуття, що ми говоримо про абсолютно різних істот

- Думаю таке прізвисько було неминуче. Я завжди намагався приймати будь - які рішення. Тому в якийсь момент я і втратив право вирішувати, що робити далі. Я просто став слідувати плану. Чи вона зробить це з її планом, чи помилятиметься на своєму шляху і все піде прах? Я буду дивитися на це все до самого кінця. І не так вже й важливо, який буде результат.

Судячи з слів Чорного Дракона, пані Широ може зробити багато того, про що я і подумати не міг. Крім того, сказавши все це мені, він обиняками сказав, щоб я їй не перешкоджав.

- Молюся, щоб той сценарій, про який Ви говорите, не нашкодить людству.

Таким чином я відповів на його натяк. Навіть якщо це попередження від пана Чорного Дракона, якщо цей план може завдати шкоди людству, то я не буду в ньому допомагати. Хоча вибір тут явно буде зроблено не мною.

- Зрозуміло. Дякую за обід.

Я й не помітив, коли пляшка встигла опустелити. А я за цей час зі свого келиха зробив тільки один ковток. Схоже Чорний Дракон випив всю решту пляшку. А поки я дивився на пусту пляшку, він зник зі стільця, на якому знаходився до цього.

Без 16.Правосуддя?

І саме тому я повинен уникати безглуздих жертв.

Папи все ще звучать у мене в голові. Той старий, що не здригнувся рукою, вбиватиме тих, кого присягнув захищати. Дехто повинен померти, щоб інші вижили. Він має силу і волю, щоб реалізувати все це.

Вбивство це погано. Причини цього не є важливими. Причина, чому люди вбивають погано, полягає не в тому, що вони живуть на землі. Просто це те, що робити не можна, від слова зовсім. Не через якусь там теорію чи ще щось, сама природа людей змушує їх уникати цього.

Але що буде, якщо тобі треба вбити якусь кількість людей, щоб інші змогли врятуватися? А що, коли ти хоч знаєш, що це неправильно, але іншого виходу немає?

Усі його дії спрямовані на те, щоб змінити світ, оскільки він їх бачить. Ось тільки робить все це не для себе, а заради існування цього самого світу. Заради існування світу він готовий заплатити своїм життям, щоб вбивати інших, якщо це допоможе врятувати когось ще.

Чи це правда? Чи, може, його вчинки — це зло?

Врятувати когось - це безумовно добре діяння. Вбити когось - це певне зло. А якщо відразу й те і друге? Як нам зрозуміти зло чи добро?

Я не знаю. Чи це правильний шлях, чи ні?

Але, я точно знаю дещо. Хоч би як сильно ти переконуєшся, що його шлях неправильний, він не звернеться. Можливо, він і виглядає милим старичком, але в його очах світиться переконання у своїй правоті, що межує з божевіллям. Щоб не сталося, я просто не можу уявити ситуацію, в якій він би зупинився. А якщо його не зупинити, то все буде саме так як він сказав: або світ спасеться, або його тіло і душа будуть перетворені на порох.

Чи Папа вибрав правильний шлях? Навіть якщо виявиться, що він не вірний, я впевнений, він просто зробить з цього висновки і продовжить свою справу далі. Допоки його душа і тіло не перетворяться на порох.

Він лякає. Його віра просто божевільна, це не якісь там фізичні показники чи здібності, - жахлива сила віри. Якщо ми зіткнемося в прямому бою, то я абсолютно впевнений у своїй перемозі. Тільки перемога не буде нести ніякого сенсу. Навіть після смерті, він повернеться і продовжить свою справу. Знову і знову. І ніхто не може бути таким же цілеспрямованим, як він.

А що ж я? У цьому сенсі я дуже слабкий. Я хотів померти, але не міг зносити жодного злочину. Саме тому, після свого порятунку я не хочу вмирати, ось наскільки я убогий і як я слабкий.

Мої фізичні показники та здібності, напевно, більше ніж більшість у світі. Правда я точно знаю, що наскільки б ти не був сильним, завжди знайдеться хтось сильніший тебе, так що, напевно, треба вважати мене вищим середнього. Я дуже сильний, але в той же час дуже слабкий. У мене немає балансу між силою тіла і силою волі.

Мені треба стати сильнішим і в цьому сенсі теж. На відміну від Папи, я не можу досягти такого божевільного рівня віри. І все одно, я повинен прийняти всю відповідальність за всіх тих людей, причиною смерті яких став я і зробити так, щоб мої дії могли зробити ці жертви не беззмістовними. Ось моя мета. Тільки ця думка дозволяє мені жити і рухатися вперед.

Мої фізичні показники вже повністю відновилися. Пора мені вже перестати прохолоджуватися в особняку. Мені треба розібратися в тому, що відбувається у цьому світі.

Мені треба поговорити з пані Широ. Щоб дізнатися про її мету. І які методи вона планує використати для досягнення цієї мети.

Якщо наші шляхи збігаються, я з радістю допоможу їй. Якщо ні... Сподіватимемося, що цього не станеться.

До того моменту, коли я все для себе вирішив, якраз настав час обіду, але як це не дивно, пані Широ на ньому не з'явилася. Замість неї за столом сиділа Софія, яка була сама не своя і до їжі майже не торкалася.

Мабуть, вона все ще думала про багато речей після зустрічі з Папою. Але я не можу зрозуміти її думку.

Вона народилася в країні, яка поклоняється релігії Богині і наскільки я зрозумів, її рідне місто було знищене Релігією Божественного світу. У моєму рідному селі так само знищили людей, що я можу до деякої міри зрозуміти її почуття. Почуття гніву настільки засліплює, що ти просто втрачаєш контроль над собою.

У моєму випадку я зміг помститися власними руками. Але Софія не може цього зробити. І не тому, що сили недостатньо, а тому що в цьому немає сенсу. Оскільки вона побачила, що тато — це справжній лік. Побачивши його нестримну віру, думаю, що навіть Софія зрозуміла, наскільки безглуздо вбити тата.

Чи вона є правильне рішення? Не знаю. Ось тільки, оскільки я випробував це на собі, то я абсолютно знаю, що поки ти не відомстиш, ви не зможете продовжити жити спокійно.

Софія жила по цей час, не маючи можливості помститися. Можливо саме через це, вона робила те, що в принципі не можна робити і почала скасовуватися до зла? Бажання помсти могло розпалити її зсередини, змінюючи характер. Варто подумати.

І ось, навіть якщо вона і вб'є його, вона не зможе помститися. Зазвичай помста закінчується тоді, коли людина помирає. Але з Папою все не так. Навіть якщо його і вбити, це нічого не вирішить. Якщо хочеш помститися, треба зруйнувати все, що йому дороге. Думаю Софія це зрозуміла, і так само усвідомила, що це буде жахливо складно.

Так і не торкаючись своєї їжі, Софія встала.

- Може бути все-таки перекусиш?

Я сказав ці слова не подумавши. Не варто було їх говорити. Оскільки в очах Софії я побачив нескразне роздратування.

Кров 33. Минуле життя і теперішнє життя.

Що він там ляпнув? "Може бути все-таки перекусиш"? Але тільки недавно він сам заборонив мені їсти. Напевно він знущається наді мною.

Ні, я зрозуміла. Він просто нічого не розуміє. Він так і не зрозумів, що для вампіра, їжі та є кров інших.

Але знаєте що. Він тільки недавно називав мене злом, напевно він просто не розуміє, що він насправді сказав, коли запропонував мені перекусити?

Я дивлюся на нього не кажучи ні слова. Обличчя Ворота перекосилося, наче він змутився. Але я можу посперечатися, що він так і не зрозумів чому я розлютилася.

- "Перекусити" так? То ти порадиш мені випити чиюсь кров, так? Ти ж недавно назвав мене злом?

Ці слова вирвалися з мене майже проти моєї волі, коли я дивилася на тупе обличчя Вордха. Коли я побачила, що він запаникував від моїх слів, то відчула себе трохи краще.

- Або може бути ти хочеш запропонувати мені свою власну кров? Адже ти сам сказав мені, що я не можу використовувати гіпноз на інших, вірно? Це ж жахливий злочин позбавити іншого його волі, вірно?

За допомогою цієї нагоди я розлютила його. Зазвичай в спорі мені не перемогти. Але цього разу він сам загнав себе в кут, і я збираюся йому помститися по повній, через те що він мені нещодавно висловив.

- Скажи мені. Нещодавно, коли ти назвав мої дії злом і все інше, ти сам - то наскільки складно для вампіра отримати кров від інших, якщо не використовувати гіпноз?

Вратх мовчить. Схоже, він є з тих людей, які стараються замовчати свої проблеми коли не знаходять аргументів на власний розсуд.

- Можливо з людського погляду, вампіри це зло. Добре, а мені тоді що накажеш зробити? Здух?

- Я не це мав на увазі...

- Що правда? А я думаю, що ти мені це запропонував? "Не використовувати гіпноз". І які варіанти у мене тоді залишаться? Нападати на інших і забирати кров силою, або благати їх як жебрак, щоб вони поділилися своєю кров'ю? Я вже це казала, але хіба ти думаєш, що люди так легко розстануться зі своєю кров'ю? Звичайно, що ні. Тоді виходить, що єдиний метод, який ти мені залишаєш це нападати на них і забирати кров силою? Але хіба це буде не набагато гірше, ніж те, що я робила раніше.

Взагалі-то, я справжній предок. Зі мною все трохи не так, і я можу жити без крові. Але після того, як я спробувала смак крові, якщо навіть мені заманеться жити без переливання чужої крові не впевнена що я зможу відмовитися від неї. Але якщо він дізнається про це, то розмова явно ускладниться, з іншого боку, звідки він знає, якщо я йому сама не розповім. А я розповідати це не планую.

Якщо я використовую гіпноз, то можу стерти спогади про те, що сталося і вони отримують задоволення. Ти це не знав? Взагалі-то, коли вампір висмоктує з тебе кров, то ти відчуваєш задоволення. І я теж щаслива, коли п'ю кров. У цьому випадку ми обоє отримуємо задоволення, всі щасливі. Це ж найкраща ситуація, вірно?

Начебто те, що я сказала про відчуття задоволення - це правда. Хоча я взагалі ніколи не була укушеною, але я чула про це від тих, кого кусала я, вони казали, що отримуєш таке ж задоволення, як і від сексу. Саме через це, після того як я когось кусаю, все зазвичай закінчується сексом.

На обличчі Вратха якийсь дивний вираз, коли я описала йому ці відчуття. Що з ним не так? Він що незайманий?

- Ти що незайманий?

- Бргх!

А навіть поперхнувся від подиву, прямо як в комедії.

- Ч-Ч-ч-Щт-Що за питання?

Зрозуміло, незайманий. Хммм.

- Давай так, ти даєш мені випити своєї крові, а я литую тебе незайманості?

Я сама здивована словами, які я сказала. І знову ж таки, він настільки обгорілий, що просто застиг. Ми дивимося один на одного в мовчанні.

- Я не опухуся до такої недоторканості.

Першим опам'ятався Ворота. Невпевненим голосом він дав свою горду відповідь.

- Скажи, а ти не надто покладаєшся на свій досвід з попереднього життя?

Ці слова знову вилетіли з мене, схоже я говорила не розумом, а серцем. Все вірно. Коли вона прожила своє життя, то й пройшла через те, що її вже немає. В минулому житті я була людиною, і хоч у нашому житті все життя я зберегла людські риси, але всередині я зовсім не людина. Тож зрозуміло, що мій погляд на світ докорінно змінився.

"Могли б ваші батьки пишається вами, коли бачите як ви себе поводите?"

Ці слова Меразофіса назавжди оселилися в моєму серці. Схоже я знайшла свою відповідь, нехай і не до кінця. Поки я ще не підібрала точних слів, але я вже зрозуміла, що брати за вихідну точку.

Себе. Я вампир. Все так, як Вратх і говорив. Вибір простий, або залишитися людиною і померти або стати вампіром і продовжити жити. Або так, або так. При такому виборі, природно я виберу життя вампіра.

Якщо подумати, то всі мої метані раніше були так дурні. Ну і що, що я зло. Я вампир, і що тут такого страшного якщо я поводжуся як Вампір? Дивно вважати, що люди і вампіри будуть думати однаково.

- А може це ти занадто забула своє минуле, Негіші Акіко?

Я не знаю, чого він хоче досягти, постійно називаючи мене ім'ям з мого минулого життя. Але він просто має талант виводити з себе інших!

- Не бачу в цьому нічого поганого? З моєї точки зору, чіплятися за людяність не будучи людиною - це просто ідіотизм, Сасаджима Кіоя.

Я відповіла так само, назвавши Вратха його іменем з попереднього життя. І, почувши своє ім'я, його обличчя спотворила гримаса.

Хммм. Не знаю, чому йому так не подобається його ім'я з попереднього життя. Але якщо він його так ніколи й не любить, тоді може почати його з цього моменту постійно називати Киоа?

Без 17 років, звичайні пожирають слабких.

- І взагалі, що за ім'я "Врат"? Чи ви вже маєте спроможність гніватись, тому що вибрали собі таке ім’я? Звучить як будь-яка чуніб'я. Слухай... А може, ти й справді чуніб'ю? Тоді вибач, що зачепила твої почуття. Я зроблю вигляд, що не чула твого прізвисько і буду звати тебе Кіоя.

Софія посміхається, намагаючись образити мене. А мені нічого їй сказати у відповідь. Її думки легко читаються по її обличчю. Вона, очевидно, хоче з'являтися наді мною. Судячи з її усмішки, вона планує і далі словесно атакувати мене. Враховуючи, що у неї є до цього певний привід, це в загальному зрозуміло.

Чуніб'є. Я не думав, що хтось мене зможе так назвати. Хоча, якщо подивитися на це з іншої точки зору, моє ім'я дійсно схоже на ті прізвиська, які себе беруть чуніб’є. У той момент, коли я змінював своє ім'я, я був повністю виснажений морально, так що я взяв перше попадане ім"я яке прийшло мені на розум. Може воно і схоже на чунібове. Але на своє виправдання хочу зауважити, що я і уявити не міг хто-небудь з моїх однокласників так само реінкарнує в цей же світ, я думав, ніби ніхто не зрозуміє значення даного імені.

Коли тобі в обличчя кидають звинувачення у тому, що ти панчохи, якось дивно почуваєшся. Таке дивне відчуття, наче на тебе несподівано вилили захват. З іншого боку, якщо я чуніб'є то тоді і пані Широ теж виходить панно?

- Давай на секунду, просто для сміху, припустимо, що я чуніб'ю, тоді виходить, ніби ти і пані Широ так само вважаєш опіню?

Софія не зможе нічого сказати проти Широ. Навіть враховуючи наше короткочасне знайомство, я можу це сказати точно. Так що я саме це і використовував для того, щоб завдати удар. Хоча з огляду на те, наскільки це жалюгідний аргумент, я відчуваю смуток. Взагалі-то ми повинні були б говорити про щось серйозне, як так вийшло, що ми зараз сперечаємося про те, хто є, а хто не є чуніб'єм?

- Бргх! Ти що придурок! Майстер така! Така... Така!

Здається, що вона втратила дар мови і не може нічого заперечити. Або ж вона, можливо, злякалася цих слів. Вона настільки боїться пані Широ?

- Я, я зовсім не це хотіла сказати! Я навіть не думала про те, чому вона завжди біла, не тільки тіло, але й весь одяг, і зовсім не подумала про причину її очей завжди закриті, може вона сліпа або щось на зразок того - я про це абсолютно не думаю!

Тільки мені здається, що вона зараз висловила все що в неї було на думці? Софія, я вже давно це запідозрив, але зараз ця підозра перетворилася на впевненість, ти ж просто тупа, вірно?

Ого.

- Хтось мене кликав?

Ні я, ні Софія не помітили коли вона з'явилася, але пані Широ вже тут, причому прямо за спиною Софії.

- Гаразд, гаразд. Ось значить як ти про мене ... Ик... Ти думаєш. Чуніб'єм означає вважаєш. Та-а-ак значить.

Хм? Вона зараз сама на себе не схожа. Поведінка зовсім не схожа на її нормальне поведінку, а її зазвичай біле обличчя, зараз все розмальовується. Крім того, я ніколи не бачив на обличчі пані Широ якогось вираження, але зараз у неї усмішка до вуха.

Софія замерла на місці, тиша така, що можна почути, як тане лід. Пані Широ притиснула свою голову до плеча Софії. А потім пані Широ ригнула, а обличчя Софії спотворив жах.

- М-Мастер? Кажите, Ви що, пили... Алкогольне?

- Д-а-А! І воно таке смачна!

Начебто, коли пані Бурохіла знайшла щось смішне у цьому. Взагалі-то пити спиртне можна тільки з 20 років. Хоча, так, навіть я розумію, що читати мораль з цього приводу не час і не місце.

І все-таки, пані Широ виявляється п'яна в стельку. Я чув щось про те, що її характер повністю змінюється після випивки, але подібного я ніяк не очікував. У неї що, роздвоєння особистості?

- Мій одяг білий, бо так про-о-доще. Якщо сильно захотіти, то я можу її і розфарбувати, але мені ле-е-є-ньо, так що я не буду цього де-небудь їсти. Мода? А мода смажна?

Цікаво, це напевно те, що називають "злетів з котушок" від випивки? Пані Широ стримує Софію за руку не даючи тій втекти, хоча Софія відчайдушно намагається вирватися з цієї боїв. Обличчя Софії абсолютно біле, схоже вона просто в жахі.

- Що ж щодо того, що мої очі весь час закриті, це щоб мої злі очей ні на кого не дивилися! І це не якась чуніб'єва придумка, а справжні злі очі, зрозуміло! Якщо я погляну ними на Вас, то Ви можете померти, хочеш попрось-о-обувати?

- А-а-ак! Ні, не треба мені нічого показувати! Я вірю, верю... Так що нічого показувати не треба, добре!

Вона ледь не зависне. Це просто моторошно дивитися, напевно, треба мені втрутитися і все це припинити.

- Пані Широ, може бути хва...

Хрусть*

У той момент, коли я якраз звернувся до пані Широ, вона відкусила вухо Софії. Ні, є звичайно й такі речі як любовні покусання за вушко... Але тут зовсім інше, вона вухо з м'ясом відкусила. Пані Широ фактично знаходиться на певній відстані від Софії, просто у тій раптово зникло вухо. Поки я дивлюся на все це в подиві, пані Широ почала щось жувати.

*Хрум*

- Ні, ні! Мене знову хочуть з'їсти! Невже знову!?

- Хе-хе-хе-ге. Та не парься ты так.

- А... Эй!? Не знімай мені одяг! Стій, досить! Я тобі не їжа, зрозуміло! Досить очейіти, спаси мене!

А? Схоже я злегка зазирнувся на все це.

- Пані Широ, припиніть... Припиніть, кому кажу!

У той момент, коли моя рука вже майже дотяглася, щоб відділити Софію від пані Широ, очі господині відкрилися. Зрозуміло, що я від здивування зупинився. У неї дивні очі, з безліччю зіниць.

...

....

...

- А?

Я і не помітив що сталося, пані Широ кудись зникла. Але вона ж тільки що була прямо переді мною. І не тільки пані Широ, Софія теж зникла. А ні, точніше сказати, що Софія лежить зараз на підлозі, а вся її одяг складається з суцільних шматків.

- Эм?

Це що, ілюзія або щось на зразок того? те, що я бачу зараз перед собою, зовсім не так саме, як було всього мить тому.

- Ти прийшов в себе?

Софія запитала мене втомленим голосом. Її голос не дає їй сили встати.

- Що сталося?

- Хто знає? Ти просто застиг на місці і перестав рухатися.

Виходить, на мене якось діяли.

- Закон джунглів, "Сильні пожирають слабких", як же це огидно.

Єдине що я зараз можу зробити для Софії, яка сидить зараз на підлозі, опустивши голову, це зняти свій піджак і кинути їй на плечі.

261. Водка - найкращі ліки.

Я прокинулася на своєму ліжку в особняку. Як дивно. Я ж точно пам'ятаю, як вчора заперлася в іншому вимірі з вином і печивом. Мабуть, сильно напилася і сама не помітила, як повернулася сюди та заснула?

Як же незручно, що я забуваю все що відбувається коли я напиюся, з іншого боку - неважливо. Звичайно, я можу зробити так, щоб алкоголь не п’є мене, але який тоді сенс пити спиртне? Безалкогольне вино, це вже не вина, а просто сік! Ну, якщо знадобиться, я зможу отримати всю інформацію про вчорашній з моїх клонів, які зараз в особняку просто скрізь. Насправді я не буду цим займатися зараз. У тому сенсі, ну правда, хіба вам не буває трошки страшно визначити у знайомих що відбувалося в момент коли Ви попалися вкусити?

Я знехтувала головою і почала перевірку свого фізичного стану. Від алкоголю мене нудить не буде, просто перевірка на всяк випадок. Так, як завжди тіло в відмінному стані. Крім того, шкіра стає здоровішою і майже світиться. Так-а, алкоголь схоже дуже добре впливає на моє здоров'я.

Я залишила свою кімнату і поснідала в обідній кімнаті. Вампірчик і Ворота вже сидять там.

- Доброго ранку.

- Д... добре.

Звичайне вітання від Вратха і привітання від вампірника, обличчя якої чомусь зморщилося. Пам’ятник під час нашої подорожі їй також доводилось кілька разів так само поводитися, що вона просто не любить вставати рано - вранці?

- Хмм.

Думаю, моя відповідь не така вже й важлива, тому я просто щось промила. Я сіла поруч з вампірчиком. З якоїсь причини вампірник сидить так, ніби проковтнула кіл.

- Емм

А?

- Щодо того, що сталося вчора, я думаю Вам треба припинити це.

Вратх сказав ці слова з вкороченою у голосі. Хмм? Вчора? А що було вчора?

Я кинула погляд на вампірника. Правда, оскільки мої очі так і залишилися закритими, то вона цього не відчула. Вампір утупився на Ворота, ніби не вірить в те, що він сказав. А? Що ж це? Що сталося вчора?

- Софія теж проти цього, і я так само вважаю, що змусити когось щось робити проти його волі - це погано. Зрозуміло, що в той момент Ви були п'яні, але навіть у такому стані є речі які собі можна дозволити, а деякі речі яких дозволяти не можуть.

Алкоголь. Напилась.

Всі клони в особняку! Скинути запис пам'яті за той час, протягом якого основне тіло було п’яним! Клони які приховано розміщені по всьому особняку почали транслювати свою пам'ять мені. Я переглядаю спогади один за одним, намагаючись зробити з них безперервний запис.

БРГХ!? ЯКОГО!

це ж я вчора! Що я роблю? Схоже я нажралася і стала до всіх чіплятися! А потім і більш жахливі речі!

Так. Цього не може бути. Просто не може бути. Якщо подивитися на себе п'яну з боку, то це просто кошмар якийсь.

Я притиснула вампірника і поглянула на Ворота своїм Злим Око Стазіса, коли він намагався мене зупинити. Я робила що хотіла. Хоча, я так вільно в цей момент спілкувалася! Ой, не час радіти. Що ж робити?

Я повернулася до васпірника. Вона намагається відсунутися від мене, при цьому не встаючи зі стільця. Так, є ж рішення.

- Вибач.

Так.

Емм, вампирчик. А чому в тебе на обличчі такий вираз недовір’я? Взагалі-то якщо я роблю щось погане, то я завжди прошу за це вибачення? Треба б на деякий час відмовитися від алкоголю. Що буде якщо я нап'юся, а в цей час десь рядком буде знаходиться D. Ні, занадто страшно це репрезентувати. Час перейти на чай. Угх, так не хочеться... Але треба.

Я переклала свій погляд на Вратха, його обличчя було очевидним полегшенням. Можливо він вже приготувався до смерті, враховуючи що він почав мене відчитувати. Ну, складно його в цьому звинувачувати. Я б і сама не повірила в все це, якби зараз не подивилась запис ЦЬОГО власними очима. Алкоголь також має свої недоліки. Жахливо.

- Майстер. А ти точно справжній Майстер?

Вампірчик почала говорити щось дивне. Я хотіла уточнити що вона мала на увазі, сказавши, реальна я чи ні.

- Може приболіла? Може з'їла щось не те? А може у тебе дах поїхав?

Эй, эй. Це що ще за натяки? Це мене засмучує, так що я просто шумкнула її по голові.

- Ай! За що? Це жорстоко, я ж просто турбуюся про твоє здоров'я!

- Ні, взагалі-то було за що Софія.

Вампірник запротестувала, Ворота спокійно відповів. Хмм, хм. Я тільки вибачилась, а навколо стало так шумно. На відміну від Бога, якого звати Зла, я можу поводитися пристойно. Я зовсім не D! Не D!

- Але Майстер, ти ж на саму себе не схожа? Майстер це ж втілення жаху? Майстеру подобаються масові вбивства людей, а потім поїдання їх плоті, я завжди думала, що ти представник найбільш глибин пекла?

Вампірщик про мене говорить як про якогось Великого Володаря Зла. А? Що правда? Я справді так себе поводжу?

Емм, емм. Якщо подумати, то саме я стала причиною знищення міста вампірщика, так і під час тієї війни я там трохи різанина влаштували, а якщо добре покопатися у пам'яті, я ніби її годувала своїм рагу з ельфійського м'яса. І потім, судячи з того чому пристрасть все це говорить вампірчик, вчорашню мою дію у п'яному вигляді було не перший раз? Якщо так, то зрозуміло звідки ноги ростуть. Дуже зрозуміло. Ой, нет! Отже виходить, що для вампірника я просто монстр, який нападає на людей і пожирає їх тіло! Але взагалі-то вона не далека від правди, так що і не заперечуєш!

- Ей, по-моєму ти через чур перегнула палицю?

- Та ні, вона взагалі-то права.

- Що?

Воріт дивиться на мене з обгородженим виразом. Досить! Не дивись на мене так! Я відвернула своє обличчя, щоб не зустрічатися з його поглядом.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Д: Я почула, що один Паук погано про мене відгукується, тому я мушу піти його залагодити.

І Ви думаєте я Вас відпущу? А ну, приймайтеся за свою роботу.

262. Якщо захочеш зупинити мене, тобі доведеться мене вбити.

Ну, не дивно, що Вратх шокований. Звичайно, він сам влаштовував бійню, але не з власної ініціативи, а лише тому, що був під контролем гніву. У моєму ж випадку все по-іншому, я робила це з власної ініціативи, повністю усвідомлюючи, що творю. Я вирішила і зробила. І немає в мені ні каяття, ні жалю! І потім, якщо взяти до уваги те, що я планую зробити в майбутньому, всі мої попередні дії здаватимуться просто невинною жартом.

Здається Воріт не знає що сказати, тому що його рот відкривається і закривається, але жодних звуків не видає. Вампірник схоже теж не в своїй тарілці, через дану ситуацію. думаю настав час заявити про свою позицію в цьому питанні. Яким би шляхом вони потім не вибрали, це вирішувати тільки їм самим. Це не моя справа. Якщо звичайно вони не почнуть намагатися заважати моїм планам.

- Я і в майбутньому планую влаштувати бійню.

Сказала я в першу чергу. Можливо, вбиватиму я не своїми руками, але все одно, саме я задумалася і здійсню приготування до повномасштабної війни між демонами та людьми. І зрозуміло, що кількість трупів з обох боків часто перевищить те число людей, яке було вбито мені під час війни між Релігією Богині та релігією Божественного світу в Сарієра. Можливо, саме під час цієї війни я і вб'ю поточного Героя. Оскільки мені треба чітко синхронізувати свої дії з його вбивством, вбити його особисто буде найкращим варіантом. Якщо з Героєм прийде велика армія, то напевно доведеться знищити їх усіх. В залежності від ситуації, можливо, мені доведеться самотужки перебити його армію і вбити самого Героя. Іншими словами, це буде справжня м'ясорубка. Не важливо, як я вбиватиму своїми руками чи чужими, це не змінює того факту, що буде бійня і купа трупів.

- Вже Ви самі для себе повинні вирішити, як реагувати на це. Але якщо встанете у мене на шляху, не чекайте пощади. В іншому випадку Ви можете жити так, як вам заманеться.

Прикриваючи трохи свої очі я повідомила це вампірнику і Ворота. Просто подивившись у мої очі, люди вже відчувають жах. Я думаю, що тільки люди у світі можуть спокійно дивитися мені в очі - це Король демонів і Куро. Щоб відчувати цей страх і все одно чинити опір мені - це вимагає виняткової мужності. У такому випадку я просто розмажу їх приклавши все сил, лише з поваги до їхньої сміливості. Пощади моїм ворогам чекати не варто. Навіть якщо не в їх силах хоч як-небудь пошкодити мені, я все одно вкладу всі сили для їхнього знищення.

Я знаю, що навіть найслабше створіння може стати набагато сильнішим і в кінцевому підсумку бути сильним. Я сама пройшла через все це. Так що мені не можна розслаблятися, навіть якщо ворог і виявиться слабким. У слабких способи, якими вони можуть перемогти сильнішого.

Саме тому, щоб нічого подібного не сталося, я все ретельно готую. І неважливо, сильний ворог чи слабкий, кінець буде один. Все заради перемоги. Я все-таки Павук. Тож, коли я вибираю павутину, наслідки битви вже були визначені. Зараз я займаюся створенням своєї павутини. Дуже далеко і широко, павутиння простягається по всьому світі. Щоб мені було зручно і безпечно.

- Я не прошу, щоб Ви відповідали прямо зараз, але будь ласка я благаю Вас обміркувати свої плани на майбутнє.

Цікаво, що виберуть Ворота і Вампірчик. Залежно від цього, можливо доведеться змінити мої плани. Щоб все пройшло без сука і задорозки. Не можна допустити навіть найменшої перешкоди моїм планам, треба усунути будь-яку можливу перешкоду ще на ранній стадії.

Вампірник навряд чи піде проти мене, судячи з її виду. А от щодо Вратха не впевнена. З пам'яті Вакаби Хііро, я так і не змогла зрозуміти характер Ворота. І навіть у цьому світі він пройшов багато часу, тому його характер може бути дуже змінився за цей час.

Я їх попередила. Думаю треба трохи почекати, перш ніж приводити план в подальше рух.

*Вітох* ці розмови так мене стомлюють. Чи радше слід сказати, що останнім часом я надто багато розмовляю? Якщо так і продовжуватиму, то у мене голос може взагалі розколотися. Моє горло не пристосоване для вимови більше 10 слів на день! Може, я відправлюся в Японію для того, щоб трохи заспокоїтись?

Мені треба терміново щось випити, щоб промочити горло. О, якраз у кишені є склянка з кавою взятим з будинку Д. До речі, я ще ніколи не куштувала кави. Цікаво, наскільки добре воно промочить моє горло, але неважливо.

Я витягла склянку з кави зі сховища в іншому вимірі. Чорна кава. D дуже любить чорну каву.

- А? Це ж! Це ж алюмінієва баночка з каву!

Ой. Упс. Не варто було діставати її перед Вампірчиком і Вратхом. Мабуть я занадто багато говорила і через це так втомилася, що почала робити помилки. Так, і як мені тепер з цього положення викручуватися? Хм?

Бдих!

- А? Эм! Що сталося?

- Чте плоизошел? Шо це-о- о з моїми ясками?

- Ой!? Майстер!? З Вами все в порядку!?

Мигдачі шанують пралісло з моїми рятівниками до гаварення.

[Екстренна ситуація. Різкі зменшення розумових здібностей головного тіла. Виявлено ненормальність функціонування на фізичному рівні. Пожадливість слонів у нормі. Перевірка того, як ця субстанція впливає на головне тіло. Почати дію очищення.

Припинити операцію очищення. Зараження детекстовано в клоні відповідальних за операцію очищення. Ефект є тимчасовим. Можливо, ефект з часом ослабне. Рекомендується карантин головного тіла в іншому вимірі. З подальшим сподіванням повного відновлення.]

- Эм? Вона зникла.

- Прості чари чи щось подібне напевно?

- Що зараз тут сталося?

- Схоже їй стало погано після кави.

- Кофе. Пам'ятаєте, я десь читав, що для павуків кава відіграє таку ж роль, як і для людей наркотики, але навряд чи це саме так вплинуло на них?

- Не думаю. Надто мала доза для таких масштабних наслідків.

- Я перелякалася коли вона впала на підлогу, але судячи з того, що вона змогла використовувати просторову магію, з нею все буде в порядку?

- Можливо?

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Ми не мусили карати себе, а самі покарали. Кожного разу вона мене дивує своїми абсолютно непередбачуваними викрутами.

263. Я безсильна проти кофеїну.

А? Де я? Кто я?

Хмм? Ні, правда, де це я? У мене в пам'яті якийсь раптовий провал, що взагалі сталося? І до того ж, я відчуваю себе просто огидно. Хочеться блювати, але не можу. Таке відчуття, що в просторі між горлом і шлунком якийсь водоворот з жахливих відчуттів, які то приходять, то йдуть. Тіло теж все мляве, голова болить. З того часу як я стала богом, це вперше стало для мене настільки огидним.

Це небезпечно, тому треба провести швидку перевірку свого здоров'я, чи не загрожує цей стан моєму життю. Хоча моє становище огидне, але життя не є небезпечним. Це мене не дуже заспокоює, оскільки я не знаю, що спричиняє такий стан. Тому мені важко розслабитися. Я скачала пам'ять зі своїх клонів, намагаючись заповнити провали у своїй голові, щоб зрозуміти, що ж сталося.

Схоже, все сталося в той момент, коли я випила каву, як дивно. Якого біса? Оскільки кава з будинку D може вона туди щось підмішала. Але коли я перевірила звіт про спроби лікування своїх клонів, то не було жодних зовнішніх субстанцій в організмі. То це причина мого жахливого стану - ...кофеїн?

Якого біса? Кафеїн, це ж просто кофеїн? Те, що завжди було і буде в каві та напоях, які його містять. То чому ж мені стало настільки погано від нього? Правда, з чого раптом?

Але ситуація стала ще складнішою. Отже, моє тіло просто не в стані виносити кофеїн. Коли мої клони намагалися позбавити основне тіло від кофеїну, вони самі постраждали, так що схоже несумісність тут на самому базовому рівні. Сила, з якою навіть боги не можуть впоратися - кофеїн. Жахливо. Я просто не можу зрозуміти людей, які п'ють цю гидоту. Я думала, що в мене імунітет до будь-яких ядам але виявляється,що є щось зовсім несподіване.

*Вітох*. Поки полежу тут, чекаючи поки мій фізичний стан не покращиться. Хоча клони, які побачили, що основне тіло впало і потребує допомоги, діяли ідеально, перемістивши мене у інший вимір. Коли б моє тіло було зовсім беззахисне, то хто знає як би все обернулось. Хоча, навіть якби хтось спробував мене вбити, я б не померла. Навіть якщо основне тіло помре, я не помру.

Ні, самовпевненість - це погано. Адже звичайний кофеїн відіслав мене на той світ. Звичайний кофеїн. Найпоширеніший кофеїн.

Взагалі-то, я не настільки вразлива, щоб хтось в межах системи зміг би мене вбити, принаймні так я думала, але завжди є маленька ймовірність. Щось на зразок битви слона з мурашкою. Якщо битися чесно, то питань хто переможе, навіть не варто. Але що станеться, коли мурашка залізе в вухо слона? Можливо, тоді перемога буде за мурашкою.

Я можу сказати це з упевненістю. Якщо зі мною буде битися звичайна людина, то шанси перемогти, у нього немає. Але є така річ, як невдалий збіг обставин. Я сама приклад того, як хтось, хто слабший може перемогти сильнішого.

Але в моєму випадку це було не так добре, як чіткою підготовкою і плануванням. Але я дуже часто зустрічалася з опонентами, які на перший погляд здавалося непереможними. Наприклад, Алаба, або мама. Але все одно, всі кого я перемогла були більш мені одного рівня зі мною. Я ніколи не впадала у бій, якщо не бачила жодного шансу на перемогу.

І ось до чого це все призвело. У мене не було шансу на перемогу, так що я вирішила схилитися перед D. Намагалася стати народженим D, ніж вступати з нею у конфлікт.

Моєю головною метою завжди було забезпечення мого виживання. Правда до цього часом примішується толіка упертості. Через це самого впертості є речі, якими я не готова пожертвувати, але думаю, що таке у всіх. Якщо я відмовлюся від цього, то залишусь сама собою.

Хоча саме моє існування річ досить мутна. Спочатку я була павуком. По примхи D я стала її заміною. Мало того, вона припускала, що я помру, тому в моїй пам'яті немає багато важливих речей. Звичайно ж, не настільки щоб я почала в чомусь сумніватися, але провалів у пам'яті Вакаби Хііро безліч. Наприклад, мені здається, що у мене є батьки, але не можу згадати їх облич. Незважаючи на те, що моя пам'ять просто викопана дірами, я ніколи в ній не сумнівалася. Оскільки D зробила так, щоб я про це не задумувалася.

Так що все, що мені залишилося це залишатися собою. Моя пам'ять суцільна обман, і не може бути якимось базісом, за який можна вхопитися. І навіть всі мої здібності та фізичні показники, які я так довго холила і лелеяла - це лише сила системи розробленої D.

Коли я змогла позбутися опіки системи, то думала, що нарешті стала вільною. Без проблем цього світу, без постійних небезпек, я думала, що почну спокійне і тихе життя. І ось, до чого це призвело, нічого не змінилося, завжди є хтось сильніший за тебе. Наприклад, абсолютно непереможний D, я не важливіша за склад на травіні, який підкоряється законам світу. Крім того, усе моє існування - це брехня, і це неприємна правда.

Мені набридло. Той чоловік, яким я вважала себе ніким. Моя власна пам'ять - зовсім крихітна. Я з таким же успіхом могла просто народитися в Великому Лабіринті Елро, спокійно рости дитиною, вилізти з шкаралупи, як і всі інші мої родичі. Все це D могла зробити просто по клацанні пальців.

Я народилася, щоб стати розмінною пишкою в грі Д. Але замість цього, я була в захваті від того, що виживе. Чим дуже здивувала D, через що мені поки і дозволяють жити. Моя особиста думка нікого не цікавить. Все залежить від того, що здасться D більш зручним.

Все що є мною, все пов'язане з D. І ставши її ріднею, я стала пов'язана з нею ще сильніше, ніж було раніше, стало зв"язано з неї нерозривно, як не смикайся. Якщо подивитися з цієї точки зору, то D фактично моя мама. Але оскільки вона народила мене тільки для того, щоб я померла, мені не хочеться мати такого батька.

Можливо все, що я зараз думаю - це просто підлітковий період. При цьому я намагаюся тримати свої почуття в узах, щоб не дай бог, не образити D, при тому старанно робити не те, що від мене очікує вона. Я не хочу бути її зменшеною копією. Я зараз займаюся своїм власним проектом, який торкнеться весь цей світ, ну Ви в курсі.

Ох! Як же хріново. Мабуть через те, що моє тіло ослабло, мої думки почали плисти в негативному напрямку. І не просто тікати, а ще й затягувати мене в це болото.

Зазвичай я не настільки песимістична. Зазвичай я кажу щось на кшталт "Я та, хто я є і буду робити те, що мені заманеться!"

Але щоб я не робила, все це зводиться до однієї простої думки. Щось на кшталт "Цікаво, а в чому зміст мого існування".

Навіть мені сама здається, що це дитяче питання. Я думаю, що все так і є. Але оскільки мене створили для того, щоб я померла з пам'яті, гадаючи, ніби це брехня, то чи не починаю задумуватись над змістом мого життя? Я цього не знаю. Я живу, бо хочу жити. Думаю цього достатньо, але з іншого боку, паршиві думки ніяк не хочуть покидати мою голову. Чи, прийнявши людську форму, я стала самолюбцем?

Уфф, досить, припини! Думаю, весь цей марення дійсно пов'язаний з поганим станом мого тіла. Напевно, коли моє тіло відновиться, все повернеться до норми. Так що я поки піду посплю. Так, так і зроблю.

264. Основне тіло отримало роботу.

Я прокинулася, проспивши всю ніч, і відчуваю себе набагато краще. Мене трохи турбувало питання, що робити, якщо мій стан не покращиться, але все вирішилося само собою, так що я змарнувала страждання.

Зараз треба взятися за питання отримання офіційного титулу до моменту, коли я поїду на наступні переговори з Релігією Божественного світу, потрібно поговорити про цю тему з Королем демонів. Мені ж усього і треба, що гучна назва, добре б ще, щоб і справ немає робити, так.

- Хочеш попрацювати Широчка? Добре, станеш командиром 10 армії.

Що? Коли я між справою запитала "Можеш ти мені дати будь-яке призначення" на мене завантажили армію. Як це взагалі можна? Правда, чому?

- Чому?

- Балто зараз займається реорганізацією армії, але навіть при наявності солдатів, нам не вистачає командирів щоб повести їх за собою. 10 армій поки що сформовані, так що навіть спискові склади ще не утверджені. Таким чином, Армія Короля демонів не може дозволити в такий складний час дозволити комусь залишатися осторонь!

Все це вона говорила з ногами на стіл і поїдаючи цукерки. Добре, не зосереджуймося на тому, хто тут залишається осторонь, судячи з того що вона сказала, це одна із головних позицій у війську короля демонів.

- До речі Куро взяв на себе управління 9-ою армією.

Кожному адміністратору з армії. Але нам ж взагалі-то армія не дуже і потрібна? По бойовій силі достатньо нас в одне обличчя, щоб замінити будь-яку армію? Хоча, можливі різні варіанти.

- Ні, правда, у нас жорстка нестача професіоналів. Ми намагалися витягнути командирів з регіонів, але більшість із них зовсім не придатні до бою. Правда як управлінці вони дуже гарні.

На території демонів ваша ситуація залежить від вашої сили. У більшій чи меншій мірі звичайно. Але оскільки в управлінцях люди м'язи, які вміють мислити, то якість життя більшості набагато менша за людську. Переваги і недоліки, як завжди.

Так що ось тобі офіційне призначення, я скажу Бальто, щоб він надав вам список солдатів яких ще не розподілили по армії, так що ти зможеш підібрати в свою армію потрібних тобі людей.

- У мене ж в цьому досвіду немає?

- Та все шляхом, не переживай. Було б бажання, а все інше додасться.

Ось таким чином я і стала командиром армії. До того ж, здається Король демонів хоче мене серйозно припхати до цієї роботи. А мені ж потрібно було красиве звання, і щоб відповідальності немає, як же все так сталося?

Тим не менш, на мені тепер купа відповідальності, або швидше, мене змусили на себе взивати все це, так що відмовитися не вийде. Мені навіть дали кімнату в замку Короля Демони для мого особистого користування, так що Король демонів явно планує зайняти мене надовго.

Я так легко отримала роботу, що навіть не хотіла її мати. У мене і так було звання кандидата в родичі D, тому я поки що вважала себе під час навчання. З такої точки зору, мабуть, можна вважати, що мене підвищили? Или нет? Я не пам'ятаю, щоб я колись працювала, так що не зовсім добре розумію ці корпоративні відносини. Як Вам таке оголошення:

... Що не може знайти роботу і не бачить перспектив для себе. Армія короля демонів шукає вправних працівників. Хоча ви не можете гарантувати собі, що зможете жити у хорошій зарплаті, зручний робочий час. Будь ласка, запишіться на співбесіді. Ми Вас чекаємо...

Ой, схоже я всередині вже погодилася з Королем Демони, щось на зразок "можна спробувати". Але якщо серйозно, то можливо власна армія, це не така вже погана ідея. Зазвичай я просто використала клонів, так що взагалі не думала про це. А коли я використовую клонів, то мені доводиться діяти зухвало, таємно. А якщо у мене буде армія, то це означає, що я зможу робити і прямі дії. На даний момент не зрозуміло, що це плюс або мінус.

І якщо питання про організацію армії, то зрозуміло, що мені знадобиться помічник. Тому я запитала вампірника і Ворота, чи вони можуть мені допомогти.

- Мені вчитися треба

- Я повинен про це подумати.

Вони відмовилися. Неймовірно. Я думала, що хоч хтось з них погодиться, але вони обидва в цьому солідарні. Прокляття.

Тоді, оскільки Фельміна зараз у моєму підкоренні я поставлю її стати помічником. Вона взагалі-то дворика, отримала чудову освіту, так що вона зможе керувати армією. Таким чином, я дала їй звання заступника командира. Коли я прийняла це рішення, вона погодилася з дещо невпевненою посмішкою на обличчі. Думаю всередині, вона просто в паніці, але назовні нічого не показує, її двірянське вміння приховувати свої емоції просто вражає. Хотілося б, щоб дещо вампірник теж навчилася не так явно показувати на своєму обличчі, що у неї на душі.

Пізніше ввечері, Бальто прийшов і приніс з собою величезну купу документів включаючи список солдатів, а я сказала, що я б не відмовилася отримати у своєму розпорядження Мера який і так вже в армії. Мені відмовили культуро, сказавши, що йому вже підкорялися армію і він незабаром повинен замінити Бальто на посту командира 4-ої армії. Потім за Бальто, схоже, залишиться загальне управління всіма арміями під прямим керівництвом короля Демони, так що він напевно буде працювати ще більше. Схоже Бальто буде ще більше працювати, але не помре ж він від цього, вірно? Наприклад, Мера виглядає як труп або навіть гірше. Вони виглядають настільки замученими, що я використовувала магію для відновлення їхньої сили. Постарайся Бальто. Живи Бальто.

Наступного дня мій офіс у замку короля Демони був підготовлений, і я залізла з головою в обробку документації, яку мені передавали Бальто. З документами по створення нової армії ми закінчили протягом половини дня, потім організували командний склад до кінця дня; здатність Балто виконувати свою роботу просто вражає. Може бути краще все залишити на його сприйняття? Але тоді він помре від перевтомлення. Ось тільки, будь ласка, не треба мені підбирати документи швидше, ніж я встигаю їх прочитати, добре? Що ж ти за людина така, Бальто.

Ось таким чином поки я і грала в оглядки з документами, у мить ока пролетіло кілька днів. Оскільки всі ці дні я просиділа, не рухаючись з місця, моя нижня точка і спина болять. Крім того, оскільки я тримала свої очі закритими і при цьому читала документи, мої очі теж якимось дивним чином втомилися. Замість звичайної різанини в очах, з'явилася якась напруженість у магії очей, так напевно буде простіше описати. Крім того, я стільки писала, що моя кисть захворіла. Перетворити тіло бога в таку руїну... Податкова робота, це просто жах якийсь. Я тільки кроешком почала розуміти, через які муки проходить Бальто. Як же я рада, що призначила Фельміну заступником командира. Я точно не зможу подолати цю проблему сама. Мені явно пощастило, що у мене є такий здібний помічник, як Фельміна.

Тепер, хоч не вся паперова робота закінчена, мені треба переміститься на нове поле бою. Час відправлятися на другий етап переговорів з Релігією Божественного світу.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Д: Бумачна робота так стомлює.

Покоївка: менше слів більше за слова!

265. Король демонів звичайно тунеїдка, але іноді все-таки вмішується.

- Ну що, рушаємо!

Тільки Король демонів сказала ці слова зі широченою посмішкою на обличчі, як та ж година я відправила її ударом на землю.

- Злюка! Як так можна, вродлива дівчина кидається до тебе з обіймами і в відповідь ти її б'єш!

- Я тебе не звала. Уйди.

Король демонів, у даний момент лежить на підлозі в мимовільній позі, закривши обличчя руками, я почала копати її безвольне тіло, і після кількох пінків випихнула її за двері. Потім зачинила двері і зітхнула трохи спокійніше. І чого вона взагалі сюди приперлася?

- Ні, правда. Я серйозно хочу, щоб ти взяла мене з собою. Ти ж зараз збираєшся піти до Релігії Божественного світу, вірно?

Відчинивши двері, які я щойно закрила, Король демонів спокійно увійшла в кімнату, кажучи цю дурість.

- Це не місце для такої тунечки як ти.

Король Демони настільки ошукана моєю відповіддю, що я просто чую, як її щелепа впала на підлогу.

- Навіть Широчка, вважає мене тунеїдкою, хнык ...

Але ж так все і є, чи не так. Замість тебе всю роботу на себе взивав Бальто.

- Якщо вже все дійшло до цього, то тоді я сама знищу весь цей світ!

- Припини.

Хоча, якщо Король демонів дійсно візьметься за це, вона напевно зможе цього досягти. Але це не та тема, на яку варто жартувати.

- Так, залишимо жарти поки, ти візьмеш мене з собою.

- Які жарти?

- А?

Король демонів застигла на мить.

- Ти що і правда вважаєш мене марною тунеїдкою, що так? Правда?

Схоже вона дійсно готова розплакатися, і що мені з нею робити? У пошуках підтримки я кинула погляд на Фелміну, але вона зараз розкладає по стопках документи і від неї тепер виходить відчуття "Я працюю, не заважайте". Схоже вона взагалі не хоче мати ні найменшого доторку до того, що зараз відбувається. А мені здавалося, що останнім часом вона стала досить імпульсивною.

- О? Це ж дівчина яку ти пригріла, вірно Широчка?

Король демонів помітила, куди мій погляд спрямований на Фелміну. Відчувши погляд, Фелміна підняла голову і зустрілася з Королем демонів.

- Добрий день. Мене звати Фелміна. Родинна назва відсутня.

Хоч буквально недавно вона робила вигляд "Мене це ніяк не стосується", але в даний момент вона відповіла дуже дипломатично, зберігаючи спокійний вираз обличчя. Мабуть, біля дворян це в крові. У неї немає родинного імені, бо її вигнали з сім’ї. Таким чином, у неї є ідеальне виправдання, щоб не уявлятися повним ім'ям, як покладено будь-якої леді. Хоча, мені здається, що це без сумніву її сильно турбує.

- Ой, як мило. Дякую за доброту. Я Ариел. Король Демони.

Коли Король демонів представився, Фелміна просто застила на місці. Вона кинула швидкий погляд на мене, так що я в підтвердження злегка кивнула.

Ага. Фельміна вперше бачить Короля Демони. Або ж мало людей знає, що король демонів це саме цей Король Демони. Думаю їй і в голову не могло прийти, що ось це убозтво - Король демонів. Вона відчайдушно намагається зберегти відрасовий вираз на обличчі, але схоже вона зараз вся покрилась потім? Думаю так, оскільки я чітко чую, наскільки прискорилося її серцебиття.

- Отже, і навіщо тобі туди йти?

Щоб не дати Королю демонів цього побачити, я звернулася до неї. Я турбуюся про сережки моїх підлеглих, я такий добрий бос. Однак серце Фельміни почало стукати ще швидше. Незбагненна.

- Ні, ні, нет! Широчка. Я ж уже й раніше тебе просила, пам'ятаєш? Якщо ти прямуєш до Релігії Божественного Миру, я йду з тобою - я впевнена, що я багато разів тобі це казала!

Ага, значить вона все-таки не жартувала... да. А мені здавалося, що ця тунечка абсолютно не хоче працювати. Вибачте. Ну як же можна уявити, що цей трут дійсно захоче попрацювати, можливо це знак, який вказує на кінець світу? Гей, що там взагалі відбувається? Світу приходить кінець!

- Так, ти там не думаєш про мене ніяких гадостей, вірно?

Та нічого такого. І навіть якщо ти й думала, що все одно не зможеш цього довести. Хоча, якщо я візьму з собою короля демонів, то проблем не повинно бути. Я думаю, навіть якщо і залишити її тут, то розлука від неї все одно ніякого. Вона ж тунеядка.

Вибору немає, доведеться додати й тунеїдку як ще одного члена команди до нашого бойового підрозділу переговорників з Релігією Божественного світу. Коли я натякнула Вампірчику і Огру на черговий раунд переговорів, вони погодилися в ньому брати участь. Коли я запитала Фелміну, чи хоче вона туди піти, вона відповіла як справжня Японка "На жаль я не думаю, що буду там корисною", таким чином повідомивши про своє небажання брати в цьому участь. Мені навіть стало цікаво, що буде якщо я її силою туди притащу, так що кивнувши, я сказала їй "Це не важливо, тому ти йдеш". Це була сила, яку я міг відчувати. На такий варіант відповідь можна тільки "Так" або "так". У тебе немає права на відмову! Мені здається, або навіть на її обличчі усмішка стала якоюсь зухвалою.

Таким чином, у компанії короля Демони та Фельміни ми і пішли за Вампірчиком і Огром. У процесі цього ми наштовхнулися на брата Балто - це який хуліган. Він взагалі-то не повинен зараз бути в замку, але чому то, я постійно на нього скаржуся? Схоже він мене теж помітив, оскільки зараз же витріщився на мене. Може він цього і не помічає, але в його очах якийсь огидний вираз, він здається просто поїсть мене очима, хотілося б щоб він це припинив. Ніби підкоряючись моєму бажанню, Балто перемістився на Короля Демони, яка зараз поруч зі мною. Вираз його обличчя став дуже похмурим. У порівнянні з цим поглядом, попередній його погляд на мене - просто квіти. Ось те, як він дивиться на Короля Демони, ось це я вам скажу справжній погляд.

- Стерво, куди це ти прямуєш?

Хуліган природно відразу ж почав кричати!

- Думаю я сама можу вирішувати, куди мені йти?

Король Демони наче не помітила його криками!

-Пока брат вколюється як проклятий, забуваючи про сон ти тут прогуляєшся?

Мені здається, що я почула звук, з яким на його скрині вискочили вени.

Місце, куди ми вирушаємо явно не те місце де можна відпочивати, але навіть якщо і сказати це хулігану, він цього не повірить. І потім, навіть якщо і повірить, то швидше за все з'ясовує там собі не порозумітися. Все-таки, зараз ми йдемо прямо в руки нашого ворога.

- Ой, який стра-а-атий! Врятуй мене Широчка!

Говорячи це, Король демонів вчепилася до мене, правда в її голосі немає ні краплі страху. Отвали. З іншого боку, час на всі ці ігри у мене дійсно немає, так що витрачати його на хулігана непристойну розкіш.

- Ей, не варто ховатися за когось на зразок неї. Якщо тобі щось не подобається, так і скажи.

- Не подобається.

що доводиться робити щось, чого просить цей хуліган. Але ще більше мені не подобається коли хтось чіпляється до мене, так що я відібрала її від себе і сказала

- Дістали!

Ну і добре. Може мені дійсно варто залишити їх тут усіх. Мене це дратує, тому я нехтувала королями демонів і хуліганами й пішла далі.

- Эй, погоди секунду!

- Почекай мене Широчка!

Плювати на всіх, просто пхати. Сподіваюся хуліган не буде слідувати за нами, але ось довбана Король демонів обхопила мене за пояс і повисла на мені. Так, ти мені зараз хребт зламаєш. Мене це трохи бісить, так що я вдарила так, що вона мішечком впала на підлогу. Я дійсно подумувала про те, щоб просто залишити її прямо тут, але все одно не збавишся, так що я схопила її за шкірку і потягла за собою. Ми ще навіть не почали домовлятися, і чому все встигло так дістати? Я відчуваю, що це буде важкий день.

https://literna.net/uk/books/295-pavuchok