Глави: 201-210

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (чсть 1).

*Ельфійський табір за кордоном бар'єру*

Якщо запитати, яке найнебезпечніше завдання можуть надати ельфам, більшість відповість патрулювати територію за бар'єром.

Сам бар'єр є абсолютною охороною, яку не можна пробити.

Тільки цього недостатньо, щоб не бути трохи обережним.

Ельфи відправляють солдатів на патрулювання території навіть у мирний час і тим більше, якщо відбувається щось підозріле.

Тому що, на думку багатьох людей, це найнебезпечніше заняття в тому, що за бар’єром живе небезпечний монстр.

І ім'я йому Королева Таратектів.

Монстр, який має міфологічний рівень і яких існує лише п'ять по всьому світу.

Ось одна з них.

Королева Таратектів зробила цей ліс своїм місцем проживання.

Мало того, поблизу ельфійського села.

Королева Таратектів створює своїх відпрісків за допомогою здатності "Нерест".

І ці монстри намагаються атакувати ельфів при будь-якій можливості.

Якщо це тільки недавно вилуплені монстри, то це не так вже й небезпечно.

Ось тільки з кожною еволюцією небезпека цих монстрів зростає в геометричній прогресії.

Ті таратекти, які еволюціонували і перетворилися на дорослих тарактів, по рівні сили стають рівними драконам.

І вони ховаються в ельфійському лісі за бар'єром.

Навіть монстри малого рівня небезпечні, якщо вони зроблять гніздо і хтось потрапить в їх мережу, у такому випадку навіть найсильніший ельф буде приречений.

Тому за бар'єром безпечно, а ось поза перепоною доводиться постійно ризикувати своїм життям.

Найнебезпечніше місце для ельфів.

Ось тільки зараз зовні бар'єра з"явилася нова небезпека.

Об'єднані сили людей.

Армія відома Ренгзантською імперією.

У місці, де колись були Таратекти, тепер розташувалися люди.

А Таратекти кудись зникли.

Ельфи думають, що мабуть армія їх просто знищила.

З іншого боку, навряд чи вони змогли б знищити королеву таратектів, ось тільки королева рідко діє сама.

Так що, схоже вона просто пішла.

Те, що загрожувало ельфам до цього моменту було вигнано тим, хто загрожує Ельтанам в даний час.

Тільки вигляд загрози змінився, так що мало хто з ельфів радий цьому зміню.

Спостерігачі ельфів дивляться на військо ворога.

Перш за все важливо уточнити дії магів, які займаються приготуванням величезної магічної формули весь час, поки вся інша армія захищає їх протягом декількох днів.

Ельфи які живуть довше і мають вищий рівень інтелекту ніж люди, природно краще обізнані про здібності, аніж люди.

Але, як вони не копаються у своїх знаннях, підготовлена магія зовсім не схожа на будь - що. Невідома магічна формула.

Величезний розмір цієї формули перевищує рівень магії навіть стратегічного класу, вона десь у два рази масштабніша.

До того ж, підготування формули протягом кількох днів - це також ненормально.

Не можна зрозуміти, що станеться якщо ця формула буде активовано навіть маючи всі знання ельфів.

Спостерігачі ельфів шукають спосіб перешкодити активації магії.

От тільки такої можливості немає.

Основна стратегія ельфів у бою, це залізти на дерево вище і закидати ворога зверху стрілами та магією.

Хоча ліси Гарам і складаються з величезних дерев, проте простір між ними більше ніж у природному лісі, однак їм все одно доводиться переміщати армію по такій території важко, вони повинні ламати будівельні майданчики, щоб обійти дерева.

Тому атака зверху дуже ефективна.

Стратеги ельфів - це партизанські дії, вони знають ліс, крім того їх спеціально тренують для битви в лісі.

Підтримувати один одного вогнем, заганяючи ворога в потрібне місце і водночас незалежно одна від одної.

Спостерігачі розсипаються по всій території і розглядають армію з різних напрямків та кутів.

У цей момент голова спостерігача відділилася від тіла.

Так і не зрозумівши що сталося.

Навіть не зрозумів, що тіло вже померло.

- Хех. Так легко підпустити когось до себе зі спини, хіба ельфи так вже й сильні?

Це хлопчик, який обезголовив всіх ельфів поблизу.

Сам себе, він називає нінзей.

Чорний одяг і катана на боці.

Цей катаний він і збезголовлював ельфів.

- Цей старийан занадто все ускладнює.

Хлопчик почухав свою голову, оскільки в глибині він не розуміє у чому проблема.

Стан табору, в якому готуються до активації магії відображено в його очах.

- Гаразд, в будь-якому випадку все треба робити серйозно, навіть якщо це і фарс.

Хлопчик вирізав усіх ельфів навколо сам.

Він дивиться, як магія вдарила на бар'єр і перешкода розлетілася на шматки, після чого криво посміхнувся.

Виглядає так, ніби причиною падіння бар'єру була магія.

Але ось хлопчик бачить, що щось тут не так.

Щось крім цієї магії зруйнувало бар'єр.

Хлопчик зміг це побачити, мало того, він заздалегідь знав про це.

- Гаразд, пора йти. Може для Кена це і погано, але моє життя мені дорожче.

Хлопчик подивився на армію яка марширувала внизу.

З легкою зневагою, після чого оглянувся навколо.

- Тут все закінчено, у інших теж все має бути в порядку. Навряд чи щось могло статися, вірно?

Хлопчик розчинився в лісі, пересуваючись безтурботно, наче йому нічого не загрожувало.

І як ніби тільки цього і ті, хто чекав монстри, теж почали рух.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (чсть 2).

*Место проживання реінкарнованих людей*

- Бар'єр що дійсно проб'ють?

- Про що ти думаєш? Давай швидше, треба йти.

За кілька годин до падіння бар'єра.

У місці проживання реінкарнованих людей двоє колишніх авантюристів швидко готуються до догляду.

Тагава Кунізо і Кушітані Асака.

Звичайно в цьому світі їм дали інші імена, але Куніхіко та Асака називають один одного іменами зі свого колишнього життя.

Так вони звикли.

У них обох були батьки з однієї групи найманців.

Тож усі свої часи вони росли разом, народилися, зробили перші кроки та подорожували.

Якщо десь війна, найманці йдуть туди. Якщо треба когось супроводжувати, то найманці йдуть за наймачем. Якщо з'являється небезпечний монстр, найманці вирушають на його знищення.

Оскільки вони подорожували з місця на місце без будь-якої мети, то спокійно перетинали континент із кінця в кінці, не знаючи, що їх шукають ельфи.

Будучи реінкарнованими, вони почали ходити швидше за всіх інших дітей.

Вони були друзями в тому світі з дитинства, і це теж було для них справжнім другом.

Вони вже ставились одне до одного як одна сім’я, і те що вони зблизилися було для них звичайним явищем.

Через це, коли Куніхіко сказав "Я стану авантюристом!" і вступив до найманців, Асака пішла за ним, як-бутто так і було потрібно.

Таким чином вони стали авантюристами і переїжджали з місця на місце.

У той час вони мали багато пригод, і чимало людей побачили, що їхня сила більша за силу звичайних осіб.

Можна сказати, що через це вони зараз і знаходяться тут.

Їхня слава дійшла до ельфів, і їх відвезли в те саме місце, де тримали інші реінкарновані люди.

Після того як їх привезли сюди, вони були раді бачити тих, кого не бачили вже так довго.

Після цього їх почали розпитувати про те, що відбувається зовні, і їхнє легковажне мислення відразу зникло.

Вони зрозуміли, що потрапили в ситуацію, коли їх більше не випустять від сюди.

Куніхіко швидко втомився від життя без пригод і досягнень.

З іншого боку, Асака була задоволена поточним становищем.

Хоча вона завжди слідувала за Куніхіко, проте була цілком нормальною дівчиною.

Життя авантюриста небезпечне, і для Асакі, яка хотіла стабільного та спокійного життя, тут було набагато зручніше й комфортніше, ніж усі пригоди разом взяті.

Починаючи з Кудо, багато реінкарнованих людей в ельфійському селі були незадоволені своїм становищем тут.

Асака теж зрозуміла, чому вона почала жити разом з ними.

Коли сонце піднялося, весь день вколюватися і до ночі відрізатись.

Ніяких насолод.

Мало того, вона відчувала, що за ними весь час спостерігають ельфи.

Зрозуміло, що Асака почала дедалі більше дратувати навколишнє середовище.

З іншого боку, з погляду Ассірії, яка знала наскільки небезпечною є зовні, це можна було витримати.

Асака, яка побувала в багатьох місцях, навчилася пристосовуватися до будь - яких обставин.

Якщо ви не вмієте адаптуватися до оточення, то можете померти і навіть якщо це вмієш, можна легко вмерти, хіба що вам пощастило.

Так все було зовні, або скоріше треба сказати, скрізь у цьому світі.

З погляду Асаки, ельфійського села, де безпека була гарантована, це не таке вже погане місце.

Ось тільки більшість з тих, хто знаходиться тут, включаючи Кудо, не знають про те, наскільки зовні небезпечно.

Хоч вона знає про небезпеку зовні, то таки не може прийняти її.

Вона відчуває, що Вчитель щось приховує, але всі її дії спрямовані на забезпечення безпеки учнів. Асака розуміє це, оскільки життя авантюристів навчило їх розбиратися в людях.

Але оскільки вона теж вважала, що викрадати людей — це погано, то залишила все як є.

На відміну від Куніхіко, Асака вважає, що ціна на мирне життя не важлива.

З іншого боку Куніхіко не приховував своїх почуттів.

Він говорив те, що думав, і те що чув.

Для будь-якого хлопчика слова "пригоди" дуже привабливі, так що його часто запитували про його досвід у цьому світі.

і Куніхіко із задоволенням все це розповідав.

Перша перемога над монстром.

Підняти рівень.

Тож усі, хто слухав ці історії, були в захваті і засмучені.

І хоча дехто дивився на Куніхіко як на героя, який реалізував їхню мрію, були й ті, хто почав розуміти небезпеку життя зовні, почувши історію Квінхіко.

Їхня поява в ельфійському селі впливала на всіх реінкарнованих, на кого у ліпшому напрямку, а на чиємусь гірше.

Дилема.

Що краще, спокійне життя в полоні або свобода, але при постійному небезпеці?

Звичайно, це не те, що можна так просто вирішити.

Але час, коли доведеться вибирати схоже настає.

Ті, хто хотів мирного життя, здається помилкою.

І тепер, коли ельфійське село знаходиться в небезпеці, у них немає можливості щось зробити.

- Будь ласка. Тільки без непотрібного ризику.

Оскільки Квініко та Асаке мали бойовий досвід, то дозвіл на участь у битві було видано для Куніко і Асахі.

Всі інші реінкарновані люди залишилися дивитися, як йдуть ці двоє.

Кудо постаралася підбадьорити їх, влаштовуючи прощальний обід.

- Ага. Не дочекаюся, коли зможу піднятися на борт великого корабля.

Куніхіко радісно розсміявся і в той же момент його очі стали дуже холодні.

- Отже, Огі, може бути ти розповіси мені, навіщо ти отруїв нашу пишу, перш ніж ми зібралися йти?

Всі погляди схрестилися на Огіварі, який в цей день знову займався приготуванням.

Огівара під цими поглядами виглядав дуже захоплено.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 3).

*Место проживання реінкарнованих людей*

Огівара хвилюється.

Хоч він помістив отруту в їжу двох авантюристів, то не здається, що вона вплинула.

Він поламав своє хвилювання і намагався виглядати як зазвичай.

Хоча місія провалена, але зберегти свою безпеку важливіше, так що будемо сподіватися, що з іншими хто знаходиться в селі ельфів все буде нормально.

Добре хоч, що ці двоє не помітили, вони отруєні.

Мабуть, вони мають високу опірність до отрути, з чим він і не справився.

Так він думав.

- Отже, Огі, може бути ти розповіси мені, навіщо ти отруїв нашу пишу, перш ніж ми зібралися йти?

Почувши слова Куніхіко, Огівара різко збліднув.

Його помітили.

-Ч-що ти маєш на увазі?

Він намагався виглядати невинним.

- Не намагайся приховати це. Я вже знаю, що це зробив саме ти.

Чітке звинувачення, яке не можна трактувати по-іншому.

Огівара перестав думати про можливість якось виправдатися.

Він не казав щось типу "А де докази?"

Це може спрацювати тільки там, де є офіційний закон і порядок. А тут інший світ, де немає поліції і юристів.

Огивара вже винен в очах Куніхіко, і погане виправдання зробить все тільки гірше.

- Ох. Я просто хотів, щоб Ви не могли ходити після прийому цього отрути.

Усі почули це.

Очевидно, Куніхіко і Асака вже майже впевнені у тому, що Огівара зробив це сама.

Хоча вони й досі не впевнені, але реакція інших була надзвичайно здивована. Два студенти, які пройшли серйозну школу авантюристів легко бачили все це.

Тому вони зрозуміли, що всі крім Огівара невинні.

- Погано. Може мені тобі вдарити, щоб ти розповів нам причину?

- Ні. Хоча я намагався вас отруїти, але при це думав тільки про Вашу безпеку, зрозуміло?

Куніхіко який вже почав рухатися вперед.

Було зупинено словами Огівара.

Огівара відчайдушно шукав вирішення проблеми, намагаючись не виявляти своїх почуттів.

- Що ти маєш на увазі?

- Все просто. Якщо ви двоє підете туди, то помрете.

Куніхіко зробив ще крок уперед.

Огівара зробив крок назад.

Очі його помістилися з Куніхіро і зупинилися на ельфах, які прийшли, щоб проводити Квінхіко та Асаку, мало того, він шукав ельфів які ведуть приховане спостереження.

Тепер, пане або пропав.

- Натсума діє безштовсно відправивши свою армію сюди. Те що сказав Шун правда, ось тільки на половину. Армія Натсума - це лише прикриття, головна мета - геноцид ельфів, і вона вже почала реалізовуватися.

- Що?

- Здивований! Я був спеціально впровадження, щоб передавати інформацію звідси назовні. Так що все вже розплановано, і всі ельфи помруть. І оскільки Ви нічого не зможете змінити, я не раджу вам йти на поле бою.

Куніхіко зупинився.

Асака глянула на нього, намагаючись зрозуміти, чи говорить Огівара правду.

Огівару дійсно привезли сюди серед реінкарнованих.

Ось тільки на відміну від Куніхіко та Асахі, яких привели близько року тому, Огівара потрапив сюди понад 10 років тому.

Для інших людей це було б неможливо, але ось для реінкарнованих можливо і таке.

Що робив Огівара в той час, коли його привели до села ельфів?

Його привели сюди, але він зміг зв'язатися з людьми ззовні.

Огівара легко відповів на це запитання.

- Я агент церкви, і отримав спеціальні тренування, в збірі інформації. Моя унікальна здатність називається "Беззбережний поклик", це можливість використовувати телепатію без обмежень. Вона може пройти через бар'єр, і не можна бути блокована як звичайна телепатія. Я весь цей час тримав зв'язок з тими, хто зовні. І природно я приховував це вміння за допомогою "Скритті". Отже, мабуть ельфи подумали, що моя унікальна здатність - "Гей Тайдзутсу 1ур".

Дії ельфів на слова Огівари були миттєвими.

Вони активували магію, яка повинна блокувати тіло.

Це магія вітру, яка не дає тілу рухатися.

Огівара ухилився від неї.

Куніхіко та Асака, які були авантюристами, бачать, що це не нова поведінка.

Але й до висококласного фахівця ці дії далеко.

Але це означає, що він зміг отримати такі можливості за ті кілька років, які пройшли до того, як його відправили в ельфів, так щоб він явно пройшов значні тренування.

- З ельфами можна сказати вже все скінчено. Ти хочеш безглуздо померти за ельфів, чи вижити? Що ви виберете?

Реінкарновані люди засмучені його словами.

Вони не дуже люблять ельфів.

Але коли це говорять кимось вголос, це все одно шок.

Огівара говорить все це для колишніх авантюристів Куніхіко і Асахі.

Якщо він зможе перетягнути їх на свою сторону, то можна вважати, що він переміг.

Але Огівара забув через хвилювання.

Що він вже напав на них, намагаючись їх отруїти.

Асака притиснула Огівару до землі.

А він цього навіть не встиг зрозуміти.

- Ельфи. Ми самі розберемося в ньому. Ваше втручання не обов'язково.

Асака сказала це холодною мовою.

І ельфи підкорилися.

- Ти нам все розповіси.

Асака підняла Огівару і зайшла до найближчого будинку.

І хоча ельфи хотіли піти туди, але Куніхіко блокував їх шлях.

- Ти занадто безпорадний.

Асака яка встановила захист від прослушки підійшла ближче до Огівара.

- Кажи таке, якщо ти вийдеш проти ельфів, то що буде з іншими, хто не може битися?

Огівара нічого не може відповісти на слова Аси.

Місія Огівари полягала в тому, щоб переконатися, що реінкарновані не будуть ні у що втручатися.

Це не має значення.

- І все що ти зміг придумати, це отрута? Так вбого.

- Нічого не міг вдіяти. Я не міг говорити, бо навколо завжди були ельфи.

- Тоді може бути можна було використовувати твою здатність "Безглежний поклик"?

- Ой.

Асака зітхнула подивившись на безглуздий вираз обличчя Огіни, який тільки що це зрозумів.

- Ну що ж, треба зайнятися тортурами.

- Що?

- І тоді ельфи можливо не будуть так наполегливо дивитися.

- Э? Типу зробити вигляд, вірно?

- Але ж буде дивно, якщо ран не стане, так?

Крики Огівари розносилися по дому, оскільки від прослушки було знято захист.

Звичайно, що всі присутні були навколо них.

Після недовгого катування Огівар викладав усе Ассірку.

Асака і Куніхіро почали діяти, маючи цю інформацію.

І мета була не бій, а виживання.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 4).

*Ронант*

Бар'єр пробитий, і армія почала рух.

Але ось тільки, щось в тому, як був пробитий бар'єр, є дивне.

- Вчитель, щось не так?

- Умм. Що ви скажете щодо того, як був пробитий бар'єр тільки що?

- Ось як, значить Ви вчитель теж відчуваєте, що щось тут не так?

- Якщо вже ти це відчув, то я тим більше це відчую.

Навіть мій тупий учень і то, відчув, значить все так і є.

Здається, що бар’єр був зруйнований тим магією.

І хоча магічна формула була настільки складна, що навіть я не зміг в ній розібратися, але ось ті хто займалися її створенням були слабкі.

І хоча було сказано, що це маги церкви, але все що я бачу, це як вони махають руками і все.

Тоді, що призвело до падіння бар'єру?

В той момент, коли магія вдарила по бар'єру, щось ще нанесло удар.

Якщо так, то це означає, що тут є ще хтось крім нас?

І яка його мета?

Може ельфи заманюють нас у пастку?

У такому разі наступ стає небезпечним, але, хмм...

- З цього моменту ми почнемо діяти незалежно від армії. За мною.

- А? Чт-, Учитель!

- Не смикайся. Цей ідіот Юго взагалі нічого навколо не бачить. Навіть якщо ми почнемо діяти за своєю ініціативою, він цього просто не помітить.

- А варто це всіх цих проблем!

- Думаю, треба як мінімум заявити про себе.

- Тут!

Моя інтуїція кричить про це.

Я повинен з'ясувати, що за істота знищила бар'єр.

Так що геть сумніви.

Судячи з точки удару, я вирахував приблизне місце розташування.

І ми почали рух у ту сторону.

Ось тільки, з кожного дерева на нас обрушувалися удари і ми швидко зав'язали.

Ельфи стріляють магією і списами.

- Зрозуміло. Хоча там важко триматися і переміщатися, але з огляду на їхню перевагу у висоті вони це компенсують. Виходить, що весь цей ліс - це величезна пастка.

- Вчитель, годі ними захоплюватись, зробіть ж що-небудь!

Учні відчайдушно відбиваються від ельфійської магії.

Схоже битва йде на рівних.

І хоча є поранення, але втрати серед тупих учнів немає.

Я злегка засмучений.

- І це все на що здатні ельфи?

- Вчителю? Ви чули про що я говорив?

Ельфи завжди вважалися найсильнішими чарівниками.

Коли я побачив їхні здібності на власні очі, то зрозумів, що все це брехня.

Досить сказати, що все що вони можуть це тільки битися з тупими учнями.

Ельфи виявилися слабкими.

- Хмф.

Я сконструював магію.

Активація.

Ельфа пробила магію і він помер.

- Так нормально?

- Д-Да.

Я перебив всіх ельфів і продовжив рух по лісі далі.

- Яка швидкість конструювання магії.

- А хіба взагалі можливо створювати магію з такою швидкістю?

Взагалі-то, для початку ця магія взагалі не повинна була бути самозакоханою. Додати цю можливість на ходу, він явно геній.

І їх так розважають, такі дитячі іграшки.

А?

Я відчув рух магії.

Зрозуміло.

Силен.

Швидкість явно відрізняється від тієї, що показували нещодавно ельфи.

Підкріплення?

Я подивився в ту сторону, за допомогою "Глаза 1000 миль".

Вони діють так само, як ельфи раніше, ховаються за деревами, використовуючи їх як щит і атакує з далекого пробігу.

Напевно цей ворог занадто сильний, для учнів.

Добре.

Час стати трохи серйознішим.

Я сконструював магію.

Поки тільки 10 зарядів.

Мощь подвоїть.

Оскільки відстань велика, то поліпшувати точність наведення.

Магія яку я випустив пробила тіла ельфів.

Хоча деякі з них були охоронені, магія пробувала їх захист.

Дехто намагався відбити магію зустрічним пострілом, але моя магія пробила їх чари.

Дехто намагався втекти, але магія наздогнала їх.

Я Телепортувався.

Я бачу лише ельфів, які змогли захиститися від моєї магії.

Ось тільки не до кінця, у зв'язку з чим він зараз залив кров.

- Навіть телепорт вивчив, справжній монстр.

- Який же я монстр. Це просто Ви занадто слабкі.

- Дерьмо.

Ельф вклав свої останні сили у створення магічної конструкції.

Так повільно.

Я активував свою магію швидше ніж він і Ельф помер.

- Чудово.

- Дурниці. Перемога над таким рівнем ворога, не те, чим можна пишатися.

- Взагалі-то це ельфи. Вони кажуть, що вони мають набагато ліпше за людей. Це може зробити тільки для вчителя, щоб його вбити з такою легкістю.

- При такому рівні вбивати їх легко. Я думаю, що навіть поточний Герой буде сильнішим за їх.

- Вчитель, а чому ми тепер відступаємо?

Я злегка задумався над питанням учня.

Так, я розумію, що зараз на думці у учня, якщо б я доклав усіх сил, то ми могли б перемогти в цій війні.

Ні, якби я діяв один, то шанси були б 50 на 50, а от зі своїми учнями ми змогли би перемогти.

От тільки не хочу мені цього робити.

Я напевно дурний.

Але мені не хочеться бачити, як вмирають мої учні.

І я не хочу бачити, як помирає Герой.

У мене був колись учень.

Учень якого я не зміг навчити до кінця, через політичні дрижки.

Він провчився у мене лише 13 днів.

У нього був талант, який можна було б розвинути, якби я був поруч.

Хоча він переважно користувався мечем, але також мав талант до магії.

Якби я продовжував навчати його, демони не змогли б перемогти.

Хоча все це лише припущення.

Чого можна навчитися за 13 днів.

Однак мій найліпший учень, Герой Джуліус, був безсумнівно.

Взагалі-то мені наказали його навчати одна спеціальність.

Але коли я почав навчати інших, то зрозумів, що знайшов щось важливе.

Напевно вона бачила що так і буде?

Не знаю.

Я не можу зрозуміти причину її дій.

Я вже побачив, що молодий брат мого колишнього учня виріс сильним.

І хоча я не відчуваю ніякої відповідальності через смерть Джуліуса, все одно є ще й емоції.

Ось чому я не хочу битися тут.

- Благай у мене така.

- О-о- о.

Я вирішив не поширюватися щодо моїх справжніх причин.

Хоча, якщо я зіткнуся з Героєм ще раз, то може варто його потренувати більш серйозно.

Хоча я програваю чисту силу, тільки в моїй перемозі є багато інших можливостей, окрім того, як тиснути силою.

Я міг би навчити його як битися так, щоб ніколи не програвати.

Я не знаю, чи ми зустрінемося знову.

Для початку треба хоча б пережити цю битву.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 5.

*Фіримес*

Я одна на передовій.

Шун і Катіа в ар’єргарді.

Шун занадто м'який.

Або ж, якщо говорити прямо, занадто наївний.

Може він і може битися з монстрами, ось тільки навряд чи зможе вбити людину.

Ось чому я вирішила, що він буде у прикрих.

Умови я призначила Хірінфу.

Він теж розуміє, що Шун занадто м'який і прийняв мій план.

Я вдячна Шуну.

Мабуть, я б сама не змогла пробитися через Великий Лабіринт Елро.

Але тепер, я маю показати себе як вчитель.

Я не можу використовувати Шуна або ще когось.

Бар'єр зруйнований.

Якщо чесно я майже не вірила в це, але він реально був пробитий.

Для інших ельфів це стало ще більшим шоком, ніж для мене.

Стіна абсолютної охорони, яка завжди була поруч з ними, від самого дитинства була знищена.

З огляду на те, що за бар’єром є ще й небезпечні монстри, легко зрозуміти причини цього шоку.

І хоча я передбачала такий розвиток подій, ось тільки інші ельфи напевно навіть не думали, що таке можливо.

- Все заспокойтеся.

Я сказала запанику тим ельфам.

- Бар'єр може і пробитий. Ось тільки машина, яка його створює неушкодженою. Нам просто треба протриматися до тих пір, поки бар'єр не відновиться.

Я дочка Патріарха.

Крім того, я реінкарнована і мої здібності високі, так що мій голос має вагу для ельфів.

Може бути для довгоживих ельфів я і виглядаю маленькою дівчинкою, навіть якщо до мого віку і додати вік свого колишнього життя, але все одно, вони прислухалися до моїх слів.

І, схоже, коли я почув ці слова, вони почали поступово заспокоюватися.

- Крім того, ми в лісі. А може бути краще місце битви для ельфа ніж ліс. Людської армії не перемогти нас. Давайте покажемо їм, як це безглуздо, нападати на ельфів у лісі.

Я намагаюсь розпалити їхній дух.

В реальності ситуація зовсім не так хороша.

Хоча у нас є перевага в території, ось тільки перевагу іншої сторони в людській силі, просто величезний.

Крім того, ворог Ренґзанської імперії, чия армія має величезний досвід у боротьбі проти демонів.

Зрозуміло, що битва буде жорстокішою.

Може ельфи теж це розуміють, але ось створення потрібного мислення.

Ельфи за кивнули і почали рух.

Ми рухаємося по лісі тихо, наче ми не воїни, а вбивці.

І, мабуть, частина правди в цьому є.

Ми перестрибували з дерева на дерево, і зрештою досягли армії, яка просувається по лісі.

Оскільки вони змушені йти лісом, не можна зберігати побудову.

Просуваючись вперед і вдаючись до перешкод, вони мусять затримуватися й уникати перешкоди.

Я телепатувала наказ на атаку.

Магія і стріли вдарили у армію, яка зав’язалася лісом.

Їх просто розстрілюють, а вони не можуть нічого зробити проти ударів які наносяться зверху.

Можливо, цей загін ніколи не тренували для бою в лісі.

І хоча лицарі які знаходяться на обрії і несуть щити та змогли дещо захиститися, але ось стрілкові загони в тилу і підрозділу коньниці у центрі помирали без можливості хоч щось зробити.

Погано це, товпилися настільки, що неможливо рухатися.

І навіть якщо навколо їх і вільніше, що дає можливість переміщатися, ось тільки в лісі занадто багато перешкод, які не дають нормально рухатися.

У полі ми б мали різні результати.

Від нашої атаки вони захистилися б щитами в першій лінії

Потім відповіли б ударом стрільців з задньої лінії і добили б нас, випустивши концю.

Але все це тільки у чистому полі.

А зараз ми в лісі, і ми ельфи.

Місце де вони не можуть вільно діяти, і атака зверху до якої вони ніколи не звикли.

Вони не досягають нас, оскільки ми використовуємо стовбури дерев як щит.

Хоча є солдати, які намагаються вказіватися на дерево, але їх тієї ж години збивають.

Але навіть якщо і залізуть, що вони зможуть зробити ельфам, які мають здатність "3D-маневрування".

Не у багатьох ельфів є "просте маневрування", але навіть 3D-маневрація достатньо щоб спокійно подорожувати лісом.

На нестабільному майданчику, яке з себе представляє дерево, люди не зможуть перемогти ельфів.

Однак, це досвідчена могутня армія.

Так що продовжувати безкарне биття не вийде.

Вони припинили будівництво і замість цього перемішали загін зі щитами та змовою.

Після чого почали відстрілюватися, ховаючись за щитами.

Ті солдати яким щитів не вистачило, кинулися до дерев намагаючись ухилитися від наших атак.

Багатьох з них вбили, але їх було забагато і дедалі частіше нам доводиться приймати бій прямо на гілках дерев.

Хоча моя задача завершити мого колишнього учня, але ось завдання ельфів це протриматися до моменту відновлення бар'єру.

Якщо подумати, то з такою кількістю ворогів і нашими привілеями на території краще буде вимати противника поступово відступати.

Ось лише судження про загону поблизу, вони зіткнулися з нестандартним магом, чия сила жахає.

Крім того, є загони від яких не зрозуміло чому раптово перестали діяти інформація.

Мій загін діє добре, можна сказати, що противник несе жахливі втрати, ось тільки їх занадто багато.

У будь-якому випадку, мені треба думати про свій власний загін.

Про всіх інших нехай піклується Потимас.

І хоча він і є для мене батьком, все одно залишається загадкою.

Думаю, що він напевно підготував пару сюрпризів.

А ось Юго Ван Ренґзанд.

Один з моїх учнів, якого раніше звали Натсума Кенго.

Учень який зійшов з правильного шляху, ні, не так, колишній учень, якому я дозволила зійти з правильної дороги.

Не можу сказати що зробив би Шун.

Не знаю, як би він повівся в останній момент.

Можливо, якщо я вб'ю Юго я і не зможу називатися вчителем.

Але все одно, я повинна зробити це, ціна не має значення.

Я просто повинна.

Це останнє, що я можу зробити для свого учня Натсума.

Можливо це моя горда.

Я не проситиму вибачення.

Просто я вб'ю тебе.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 6.

*Фіримес*

Я відкинула всі сумніви.

Я вистрелила магій на максимальної потужності в Юго.

Магія "Небесний вітер 4ур.", Вебер дракона.

Просто кажучи, це магія, яка створює торнадо.

Може це звучить і просто, але взагалі-то на землі, це справжнє стихійне лихо.

В Японії їх практично немає, але в Америці вони часто руйнують будинки.

Люди швидко гинуть.

Якщо ворог типу Шуна або монстра А класу, то можливо вони і змогли б втриматися.

Ось тільки Юго втратив всі свої здібності і фізичні показники.

Так, з того моменту минуло багато часу, але він все одно не зміг би відновити той рівень сили який у нього був раніше.

Я знаю, що в нього є одна з можливостей смертних гріхів.

Але Юго має здатність "Похоть".

Судячи за записами ельфів, "Похочати" це можливість промивати мізки.

Рівень гіпнозу вражає, і тільки в бою його використовувати не можна.

Може його фізичні показники і виросли трохи завдяки звуженню, але це його максимум.

Він не зможе пережити удар моєї магії.

Торнадо охопило і розірвало солдат.

Після чого досягла Юго.

- У, А-а!

Торнадо знищено мечем Юго.

Що?

Це найсильніша магія з усіх, що мені доступні!

Мої показники магії насправді перевищують 1500, і ось підсумк!

Але як?

- Ока-а-А! Я так хотів з тобою зустрінеться, ти знаєш? Хоча і не думав, що наша зустріч відбудеться тут.

Юуго прокричав це.

Його голос як у божевільного, я відчуваю, що він божевільний.

- Хоча я взагалі планував зайнятися тобою, після того як знищу твоє рідне місто, вташу всіх твоїх дорогих учнів, а ось вже потім загнати тебе у глибини відчаю. Чому ти раптом тут?

Я вистрелила магій знову, замість того, щоб відповідати.

Цього разу куля вітру спрямована лише в Юго.

Ось тільки вона теж відбивала мечем Юго.

- Ха-ха-Ха! Ніби така убога магія спрацює! Скажи, ти серйозно вважала, що я залишуся слабаком на решту життя після того як ти позбавила мене сили?

Я вирішила, що магія непридатна і витягла цибулю.

Як і всі ельфи, я вмію ним користуватися.

Я наклала "Маги вітру" на стрілу і запустила її.

Стріла прискорена вітром вилетіла зі швидкістю кулі.

Це схоже на кулю вітру, тільки тепер у неї є матеріальне наповнення.

Цього разу він звернувся.

- Здивована, так? Хочеш знати, чому я такий сильний!

Юго спокійно стрибнув уперед.

Він скоротив дистанцію між нами за одну мить.

Я поклала нову стрілу і вистрелила відступаючи.

Юго ухилився від неї, замість того щоб відбивати її мечем як раніше.

Схоже він не може використовувати для цього меч.

Напевно нерозумно було б на це розраховувати, але напевно він боїться отримувати прямий удар стріли.

Як я і думала, Юго повернувся від стріли.

Його швидкість руху зменшилась і відстань між нами зросла.

- Куди ти тікаєш? Хіба ти не хочеш обійнятися зі мною Ока!

Я знову вистрелила.

У той же момент ельфи які зайняли позиції навколо атакували Юго одночасно.

- Жартуйте зволите!

Юго відкинув магію і стріли.

Це несподівано.

Я наказала телепатії ельфам відступати.

У них явно мало шансів проти Юуго з його дивними здібностями.

- продовжимо нашу розмову! Знаєш, я навіть тобі вдячний? Саме через те, що ти мене звела з розуму і з'явився я поточний!

Ніхто тебе не зводив, ти сам все зробив!

Ні, я не буду цього говорити.

Все-таки частина моєї провини у всьому цьому є.

- Завдяки тобі, я отримав силу! Ти знаєш про що я, вірно? Здатність "Похоть", неймовірна здатність яка дозволяє підкорятися своїй волі будь-кого!

Я знову вистрелила.

Він ухилився.

- І крім того, у мене є ще одна здатність! Вона і зробила мене найсильнішим! Це здатність "Жадність"! Завдяки їй ми можемо отримати частину можливостей переможеного ворога! Як ти думаєш чому я на передовій веду армію в атаку? Бо так я зможу вбити більше ворогів, і їхня сила стане моєю!

Я була приголомшена, і мої рухи сповільнилися.

Здатність "Жадність".

Одна з можливостей семи смертельних гріхів, яка дозволяє забрати частину сили ворога.

Вона забирає здатність випадково. Може забрати як фізичний показник, так і здатність або окуляри здібностей.

Крім того, здатність забирається не повністю, рівень здатності при цьому падає.

Навіть якщо ворог мав здатність 9 рівня, але отримати можна тільки 1 рівень.

Чому все це.

Ось в чому причина, що Юго продовжує мене переслідувати не використовуючи при цьому атаки далекого радіусу дії і може легко відображати мою магію.

Не тому, що він цього не хоче, але мабуть, просто не може.

Навіть якщо він і отримав чиюсь здатність, але вона першого рівня.

Магія першого рівня не така вже й сильна, і навіть якщо він її використовує, вона нічого не зможе зробити.

Ні.

Все це зараз неважливо.

Важливо те, що тепер Юго став сильнішим, ніж раніше.

Скільки він для цього вбив?

Скільки злочинів він вчинив, щоб стати сильнішим?

Я замерла всього на мить.

Але Юго встиг скоротити дистанцію і замахнувся мечем.

- Попалась!

- А!

Меч пробив броню вітру, яку я завжди накладаю на себе і розсік мою руку.

Я викликала вибух магії вітру між собою і Юго таким чином наростив дистанцію між нами.

У ближній бою у мене немає шансів.

- Не погано.

А от Юго здається, що він не поранений.

Я не задумуючись вистрілила знову.

Юго легко ухилився.

Все ж таки, підготовка закінчена.

Я стріляла не просто так.

Якщо Юго буде змінювати, він би помітив, що я відступаю по колу.

Стріли встромлені у землю, стали опорними точками для створення бар’єру.

Хоча його сила менша за той бар'єр, який захищав село ельфів, це спроба імітації технологій стародавніх часів, така здатність відсутня.

Юго залишився всередині бар'єра.

Я не просто закрила його.

Повітря швидко виходить через бар'єр.

Керувати вітром - це те саме, що керувати повітрям.

Хоча цей світ відрізняється від того світу в якому я була раніше, але кисень тут також існує.

Закони цього світу не дуже відрізняються від фізичних законів Землі, хіба що вважати магію якою на землі немає. Але вся ця магія, здібності, просто надлаштування фізичних законів, а так вони незмінні.

Тому, як і на Землі, коли нема чим дихати, то вижити неможливо.

І хоча бар'єр не змінює форми, ось тільки чим більше повітря виходить, тим більша різниця між атмосферним тиском зовні і всередині.

Людське тіло не може витримати таких змін. Навіть якщо це вдасться, людина помре від нестачі кисню.

Така магія, яку я створила сама.

І хоча Юго намагається знищити бар’єр, все ж таки немає сенсу.

Може це і груба копія, але все-таки це бар'єр з давніх часів.

Його важко активувати, якщо не бути обережним, але після активації його ще нікому не вдавалося розбити.

Я перемогла.

Але не варто було мені розслаблятися.

Блискавка вдарила мене збоку.

- Кх, а!

Моя свідомість почала зникати.

У той же час підтримка бар’єри стала нестабільною.

І Юго не упустив своєї можливості.

- Ха-ха-хо! Майже вдалося! У тебе майже цього вдалося, ти знаєш? Відмінно Юрі.

Юрі стоїть і посміхається.

Коли Юго було оголошено Героєм, її призначили святим.

Оскільки Святий завжди йде за Героєм, не дивно, що він тут.

Швидше дивно було б якби її тут не було.

Я стала необережною.

Пуґо дуже багато уваги приділяла і забула перевірку навколишнього середовища.

Не варто було так робити.

Юґо, без сумніву, вдарив по мені мечем, і мої дії скинуті після того як я отримав шок від блискавки.

Я дещо змогла ухилитися, але отримала рану на животі.

Боляче!

Боляче!

Як же боляче!

- Ти була небезпечною противником. Але тепер я переміг. Хі-хі-хи. Я тебе не вб'ю. Оскільки ти повинна будеш побачити, як я виріжу всіх ельфів! А що робити з однокласниками? Якщо вони співпрацюватимуть, я зроблю їх своїми рабами. А от хтось відмовиться, мабуть варто катувати на твоїх очах? Упевнений у тебе буде дуже цікаве обличчя, коли ти будеш на це дивитися, вірно? Ха-ха-хо, не можу цього дочекатися.

Зупинися!

Я повинна зупинити його.

Але тіло погано рухається через біль.

Юрі придала мене до землі.

- Який приємний вигляд. Сильно відрізняється від того, що було раніше. Ну і як це? Чи відчувати себе потоптаним у землю? що буде далі? Все марно, вірно? Я не буду промивати тобі мізки. Я просто поставлю тебе страждати і занурюватися в розпач, поки ти не з'їдеш з розуму!

Боляче.

Я налякана.

Я нічого не можу зробити.

Я не можу встати.

Я більше не можу терпіти біль.

Хтось допоможіть мені.

Хто-небудь мене врятує.

Юурі здуло з мого тіла.

Тінь рубала мечем по Юго.

Юго відступив від удару.

Переди мене людина яка тримає щит.

Перед Юго стоїть хлопчик, який тримає меч в руках.

- Я спізнився Вчитель.

- Покладіться на нас.

Почувши ці слова, я вирубалася.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 7.

* Потимас*

- Вони прийшли?

- Д-да.

- Зупини їх. Можеш використати ЦЕ.

- Зрозуміло. Яку кількість я можу взяти?

- Усіх.

- Перепрошую?

- Бери їх усіх.

- Усіх?

- Так. Розкидай їх по всіх напрямках крім того місця де знаходяться Фрімес і Герой.

- А це не занадто?

- Причина падіння бар'єра не ясна. І якщо моя здогадка правильна, то боюся, що і цих сил не вистачить.

*Ронант*

- А це що таке?

Ці слова самі вирвалися в мене.

Було дещо дивне

[Оцінка неможлива]

Це другий раз за моє життя, коли "Оценка" не спрацювала.

І перший раз це було з тією істотою.

Ось тільки минулого разу було написано "Оценка заборонена", а в цей раз "Неможлива".

Іншими словами, переді мною щось незрозуміле, яке я ніколи не зустрічав за все своє життя.

Щось схоже на голку металевої броні лежить переді мною.

Я вжив слово "хоже", тому що це очевидно не створювалося для того, щоб її носив людина.

У нього чотири ноги і чотири руки.

Це вже дивно.

А?

Вісім ніг!

Може це підлеглий того створіння!

Та ні, не може бути.

Ця дивна річ не може зрівнятися з тією красунею.

Воно просто імітує ту істоту, причому досить грубо.

І все ж, що це?

І хоча воно і знищено, але напевно його рух був таким?

Кажуть, що "Кукловод" може керувати маріонетками використовуючи щось на зразок "Телекінезіс", але хіба це схоже на марионеттку?

Крім того звання Кукловод рідкісне, я наприклад нікого з ним не бачив, так що не можу нічого конкретного сказати.

Проте, оскільки ця річ знищено, значить хтось тут нещодавно пройшов до нас.

І це, мабуть, той, хто знищив бар'єр.

і хоча мені цікаво, що це за маріонетки, але слід поспішати, щоб нагнати того, хто зруйнував бар'єр.

Мене врятував лише випадок.

Я б не зміг ухилитися.

Я вирішив змінити свою думку і став дивитися на маріонетку.

Це мене і врятувало.

У цей момент в районі мого живота щось пролетіло.

Моє тіло відкинула назад просто тиск повітря від пролетіючого миттю удару.

Крапка через яку пройшов удар була якраз на моїй голові, якби я продовжував сидіти.

- Вчитель!?

- Відступаємо!

Я швидко перекатався по землі.

Мій наказ виявився беззмістовним, оскільки моїх підлеглих розірвало кров усюди.

Це дійсно можна описати тільки як "Розірвало на осмітки".

У моїх підлеглих відривало частини тіла, і в тілі з’являлися дірки.

Коли щось невидиме промайнуло, в той же момент мої підлеглі помирали жахливою смертю.

Я подивився в той бік, звідки схоже і летить це щось.

Там стояло щось схоже на повалену маріонетку, ось тільки ця, була діючою.

Щось схоже вилітали з циліндра який вона тримала в руках.

Я тієї ж години вистрілив магію в неї.

Я не стримувався.

Ось тільки маріонетка легко ухилялася від пострілу.

Це погано.

Маріонетка явно сильніше за мене.

- Всім хто мене чує, відступ!

Я прокричав це.

Хоча я не знаю, скільки з моїх підлеглих вижило, все ж втрати стануть ще серйознішими, якщо вони продовжуватимуть бій із маріонеткою.

І хоча учні в мене тупі, але хотілося б, щоб хоч хтось з них вижив.

І я прикінчу цю маріонетку, яка вбила моїх учнів, навіть якщо це буде коштувати мені життя.

Я створив формулу.

Основа моєї магії, яку я продовжував відточувати з тих пір, як зустрів ту істоту.

Оскільки це основа, вона секретна.

Я створив десяток вогняних стріл.

Поставив їх під свій контроль і вистрілив.

Стріли вогню летіли з великою швидкістю.

Ось тільки маріонетка змогла ухилитися більше ніж половина.

А ті, що потрапили, здається не нанесли серйозного урона.

Захисні здібності у неї великі, оскільки вона імітує броню.

Крім того, швидкість рухається з високою швидкістю.

Незрозумілою атакою, яку неможливо побачити очима.

Силен.

Можливо, я так само сильний, як та, з якою бився раніше.

Телепортування.

Я з'явився за спиною маріонетки.

І тієї ж години створив магію.

Заморозивши ноги маріонетки.

І потім вдарив "Магій вітру".

Заморозжені ноги маріонетки майже розсипалися.

Ось тільки майже.

Але й це добре.

Тепер швидкість руху повинна впасти.

Рука маріонетки повернулася ніби у неї немає ніяких шарнірів.

Мене це налякало, і я відстрибнув убік.

Оскільки це маріонетка, вона може не мати обмежень, які мають люди.

Але я б ніколи не повірив у це, якби не бачив на власні очі.

Ціною за цю атаку стала моя права рука і обидві ноги.

Я не зміг ухилитися.

Але і ворогу дісталося.

Я витерпів біль і сконструював магію.

І встиг зробити це до того, як маріонетка знову націлила свій циліндр на мене.

"Магия вогненного пекла 4ур".

Маленька вогняна кулька, розміром з кулак.

Він вдарив у верхню частину тіла маріонетки.

Дія магії коротка.

Але вогонь плавить все.

Жорстка мгла це магія яка стискає величезну кількість магії вогню в маленький об'єм.

Найсильніша магія, якою я володію - мій козир.

Велетенське тіло маріонетки розтопилося жаркою мглою і перетворилось на калюжу.

Я зробив це.

Усмішка з'явилася на моєму обличчі, але, тут же зникла.

Я побачив ще кілька маріонеток, які рухаються неподалік.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 8.

*Шун*

Здається, вчитель втратила свідомість.

Хоча рани і складні, але смертельними не повинні бути.

- Ганно, підлічи вчителя.

- Поняла.

Оскільки я дуже поспішаєш, то ніби Анна запхалася. Але нічого не можна тут зробити.

Я оглядав поле бою за допомогою "Ясновидіння".

І коли Юго побачив той час, він пішов до нього.

Хоча це і порушення інструкцій, які мені дали ельфи, але вбити Юго це серйозна заявка на перемогу.

І я думаю, що заради цього вони пробачать мені мою неслухняність.

Крім того, я думаю, що повинен сам розібратися з Юго.

- Хіринф, захисти Вчителя і Анну.

- Зрозумів.

Хірінф відповів коротко.

Зазвичай він спробував би зупинити мене, якби я почав з кимось битися самотужки.

Але цього разу не став.

Я думаю, що Хірінф все розуміє.

- Тоді я займусь Юрі.

- Катіа Юрі під ...

- Я знаю. Вона така ж, як і я була нещодавно. Я не вбиватиму її.

Дивні почуття я бачу на обличчі Катіа.

Зло на Юго.

И жаль к Юури.

Крім того, Юрі зовсім не змінилася.

Тільки мізки їй промив Юго.

якщо все б повернулося інакше, можливо я зараз був би на її місці.

Катіа напевно ненавидить Юго.

Але вона зробила це і довірила мені все.

І я її не підведу.

- Так, так. Не тільки Ока, але й ти тут.

- Ага, для того щоб зупинити тебе.

- Ха! Смішно. Ти? Мене? У тебе немає шансів!

Впевненість у перемозі просто виходила від тіла Юго.

Я оцінив Юго продовжую тримати меч.

[Людина 61ур ім'я Юго Ван Ренгзанд

Стан:

ХП: 3169/4831 (зелена)

1542/1711 (Синя)

СП: 2577/2577 (Желлтая)

: 2663/3255 (червона)

Середня атака: 3889 + 400

Середня охорона: 1255 + 400

Середня магія: 998 + 200

Середня опірність: 2384 + 200

Середня швидкість: 2939 + 400

Функціональність:

[Автоматічне відновлення хітів 6ур.] [Скорочення видобутку мани 2ур ] (Заниження споживання манами 2ур.) [Колонність реконструкції стамінен 7ура]... [Чорстова магія 3ур 1ур.] [Покращене оглушення двор : [Атака єретичної магії 4уру] (ДУХ бога війни 2ура) [3D- маневрування 2ур ," Ковзання 4 р. [Командація 10ур [Магия тяжіння 1ур] [Magia maphive vr.] (Червонічна магія 2ур) [Король демонів (1уран н. е.) [Яристість 4 р."] "Пеєдиність 3ур". [Схоть] Спротивленням проти сорогованн [Злобленна] [Сила геркулеса 8ур ] [Крепий чотирир.] (Маг 4 р.) [Завщина 2урс

Рахунок здібностей: 217

Назва:

[Вбивця монстрів] [Правитель людей] (Безпощадний) [Мастер божевільник]

]

Дивна статистика.

Хоча вони низького рівня, але можливості у нього багато.

І окуляри здібностей якісь дивні, зазвичай число кругле.

Напевно отримані за допомогою "Жадності".

Деякі з сильних здібностей, ймовірно, отримані за допомогою цього позіхання.

Те, що я отримав від Володаря похоті та Жадності, повинно бути сильним. Крім того, ще є звання Майстра божевілля, якого раніше ніколи не бачив.

І те що зачепило мою думку це здатність "Король демонів".

"Король демонів" і "Герой" можна отримати або оплатити велику кількість очок здібностей, або вводячи себе, так як потрібно.

Оскільки Юго каже, що він Герой, я не думаю, щоб він купив здатність "Король демонів".

Іншими словами, він отримав її за дії, які відповідають діям "Короля демонів".

Навіть я не уявляю, що ж потрібно зробити, щоб отримати таку здатність.

Наприклад, щоб отримати силу Герой, треба поводитись як Ґеро.

Наприклад, Хірінф заробив свою здатність Герой саме так.

"Король демонів", який є схожою здатністю, тільки з протилежним знаком, також можна так заробити.

І Юго отримав цю здатність.

Він її отримав.

Я підняв свої фізичні здібності активувавши "Дух бога війни" і "Бойову магію" та зосередився на Юго.

На його обличчі блукає божевільна усмішка.

Схоже, його вже не вилікувати.

Я спокійно направив меча на мого колишнього однокласника.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 9

*Катіа*

Юрі мітила магію блискавки.

Але вона в мене не потрапила.

За вбивство дракона у Великому Лабіринті Елро, мене отримали звання "Вбивця змія".

Воно додавало здатність "Сила Дракона", вона піднімає фізичні здібності і заважає ворожій магії, коли активовано.

Звичайно, це не так вже й сильно як у справжнього Дракона, але достатньо, щоб відбити магію низького рівня.

І зараз Юурі стріляє саме такою магією, бо вона швидше активується, а їй треба не дати мені підійти до неї.

Юрі можливо і має високі показники оскільки стала Святий, але я також не з останніх, серед реінкарнованих.

Крім того, у мене схоже є перевага здатності "Сила Дракона".

Юурі все робить правильно.

Я універсальна і здатна вести бій на близькій дистанції, в той час як Юрі чистий маг.

Якщо я до неї приближуся, то моя перемога гарантована.

Тому вона не стала використовувати могутню магію з тривалим часом активації, а натомість вирішила стріляти слабою чарівницею, але часто, щоб уникнути цього.

але навіть так, це просто затягне бій трохи довше, результат все одно не поміняється.

Я нейтралізувала кинуту в мене блискавку за допомогою "Сили дракона" і вийшла практично неушкодженою.

Магія блискавки, від якої важко ухилитися або захиститися, досить небезпечна, якщо немає "Сили дракона".

Хоча я не відразу зрозуміла це, коли отримала цю здатність у Великому Лабіринті Елро, але завдяки цьому бійка проходить набагато легше.

У відповідь на дії Юрі я також вдарила магію.

Я не можу використовувати магію вогню до якої у мене схильність, в лісі.

Буде неприємно, якщо тут все загориться.

Тож я використала "Магию світла".

Промінь світла пробив плече Юурі.

Хоча це теж низькорівнева магія, схожа на блискавку, яку використовує Юрі, але у неї немає захисту "Сили дракона" так що вона не може захиститися.

Юрі закричала від болю.

Крім того, на її обличчі також є подив.

Вона що, думала що зможе перемогти не дозволивши мені наблизитися до неї?

Я універсал, ти в курсі?

Я ж не просто так тренуюся разом з Шуном від народження.

Юурі повинна це знати.

З іншого боку, вона знає мене, як я була у шкільній школі.

Хоча минуло небагато часу, я брала участь у багатьох битвах і стала сильнішою.

Хоча "Сила Дракона" допомагає, але в той самий час і допомагає те, що у мене великий досвід бою.

За час перетину Великого Лабіринта Елро я брала участь у бійках не на життя, а в смерті, чого не доб'єшся жодними тренуваннями.

І ось мій досвід і все через що я пройшла, зіткнувся з Юурі, і відразу стала відчуватися різниця.

- Чому?

Юурі мітнула блискавку, закривши це.

Я відбивала її за допомогою "Сили Дракона" і швидко відновила отриманий урон.

- Ти зрадила Юго, і все ж таки стала у мене на шляху, чому?

- Я нікого не зраджувала, проста знову стала собою.

- Не кажи всяких дурниць!

Я сама була під гіпнозом Юго.

Я знаю, як він діє.

Його не можна перебірити за допомогою умов.

Ось чому я вирішила заткнути її з допомогою здібностей.

Промінь світла знову вдарив в тіло Юурі.

Промінь летить зі швидкістю світла, так що його настільки ж важко відбивати, як блискавка.

Я вистрелила в ступню Юрі.

Юурі впала на землю з пробитою ступнею.

Оскільки Юрі здатна лікувати, то це не так вже й легко.

Я скоротила дистанцію і проткнула тіло Юрі своєю улюбленою рапірою.

Хоча здається, що рана смертельна, але я можу дозувати голий урон за допомогою сили [Сдержання].

Я підлечила Юрі, щоб вона не померла і зв’язала її.

Поки я ганятиметься за Юрі, хто відступала, між мною і Шуном з іншими накопичилася велика відстань.

Тому треба негайно повертатися.

І до мого повернення Юго вже лежить на землі, а Шун тримає свій меч на рівні очей Юґо.

Як я і думала.

Шуна не можна перемогти будь-яким підробкою під Героя.

На відміну від Юго, який весь вкритий ранами, у Шуна ні подряпини.

Він справжній читер.

Якщо подумати, то Шуна не зачепило навіть в той момент, коли ми билися з Земляним драконом у Великому Лабіринті Елро.

- Все вже?

- Ох.

Коли чоловіки починають перекидатися словами, стає важче.

- Ні, ні, ще не все закінчено!

- Все скінчено. Тобі не перемогти мене

Юго намагається піднятись, але в нього це погано виходить і він знову падає на землю.

Хоча я розумію чому, але схоже він просто не вміє здаватися.

- Шун добий його. Ти маєш на це право.

Взагалі-то я сама хотіла б добити його.

Він стільки неприємностей мені приніс.

І це вже не виправити.

Отже, я хотів би вилити свою злість на ньому.

От тільки Шун втратив куди більше мене.

Так що він має більше прав на те, щоб його добити.

- Ні. Я не вбиватиму тебе.

І тут Шун сказав щось жахливе.

- Що?

Раптом мої думки вирвалися.

Але це зрозуміло.

- Що ти хочеш цим сказати? Тільки не кажи, що плануєш його залишити в живих?

- А-Ага.

- Ну жартуй так!

Я знала, що він дуже наївний, але щоб до такого ступеня!

- Навіть якщо залишити його живим, буде купа проблем і ніяких плюсів! Він небезпечний, поки живий. Його треба прикінчити тут і зараз.

- Пробач Катіа. Я розумію твої почуття і я не збираюся його прощати. Але ми залишимо його живим. Щоб він міг жити далі, і платити за свої гріхи.

Шун дивиться мені в очі.

Я бачу там тверду рішучість.

Кажи йому щось марно.

Нічого не поробиш.

Можливо, потім мене зненавидить Шун.

Але Юго не можна залишати живим.

Я почала готувати магічну формулу, щоб добити Юго.

- Як я і думав, така наївність.

Голос громів.

Я шокована.

Я зачинила руками своє обличчя інстинктивно, і щось повністю замкнуло мене.

Схоже це тіло Шуна.

С-с-сміливо то як!

Як тільки небезпека минула, Шун відпустив мене.

Ах.

- Хто?

У місці, де зараз дивиться Шун чоловік б'є ногами Юго.

У Юго вже немає голови, яка була розчавлена його правою ногою.

Після удару утворився щось на зразок маленького кратера і по землі проходить тремтіння.

І від куди він взагалі взявся?

Здається, звідки це взялося?

не про те треба зараз думати.

Проблема в цьому істоті.

На його голові два роги.

Однак, як і людська фигура.

Схоже Великан.

Високоранго роду гігантських монстрів.

Небезпечний вид, який розумні як і люди, при цьому мають силу монстрів.

Але це не має значення.

Я дивлюся на обличчя і мої очі відкриваються від подиву.

У Шуна напевно таке ж обличчя.

- Невже минуло так багато часу, що мене забули?

Я, ні ми обидва знаємо це обличчя.

Хоча дещо змінилося, але ось обличчя збереглося.

- Кіоя

Шун сказав ім'я.

Це наш найближчий друг з минулого життя, Сасаджима Кіоя.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 10.

*Софія*

І що мені робити?

Кіоя кудись пішов.

- Пані, що нам далі робити?

Сама б хотіла запитати.

Але мені ж тепер треба дати якісь вказівки?

Адже після того, як Кіоя втік, я тут головна, вірно?

Умм....

Від відповідальності у мене розболівся живіт...

Так, робимо все як завжди.

- Меразофіс, управління на тобі.

Перекинемо всі справи на когось іншого.

Взагалі-то на початку я планувала залишити все на Кіоя, але він втік.

Правда.

Що за справи, кинув мене і змучився на зустрічі зі своїми друзями?

Я ж не можу самостійно керувати армією.

- А що пані планує робити?

Я відповідаю на питання про Мегафіса неквапливо, з деякою паузою.

Під час цієї паузи я знайшов причину для своїх дій.

- Тут Герой. Було б грубо не привітати його, ми ж таки підлеглі Короля демонів, вірно?

Що за чорт.

Я сказала це і відразу ж подумала, що це по ідіотськи.

Йти до ворога, щоб його привітати, так можуть діяти тільки Чотири Небесних короля.

- Зрозуміло.

- Ой? Тобі це не подобається?

- Ніколи. Все що робить пані вірно.

Мерозофіс схилив голову на знак поваги.

Я наче змогла його обдурити.

Тоді відправляюсь за Кіоя.

Я спокійно йду.

Полю бою, де люди б'ються з ельфами.

І ніхто не звертає на мене увагу.

Під час прогулянки я розглядаю, як просувається війна.

Після огляду з центру поля бою, за допомогою "Глаза 1000 миль", схоже на поле битви нічия.

Герой теж тут.

Що з правим і лівим крилом? Ага, люди майже повністю знищені ельфійськими роботами.

Це й зрозуміло.

Якщо ворог робот, то звичайній людині не перемогти.

Ого?

А цей старий крутий.

Він розмазав робота.

Ой?

Що це майстер робить?

Цей старий що, один з її підлеглих?

Гаразд, Майстер краще знає, що йому робити.

О как?

Кусама переможений робот і відступив.

Ну що ж Кусама не так вже й потужний, тому те, що він вижив після того як з роботом втік.

Або може ельфи його спеціально не чіпають як одного з реінкарнованих?

Завдяки здатності "Нінзя", бігти у нього добре виходить.

Справжній нінзя.

А?

Мерозофіс рушив вперед армію.

Не знаю, чи добрий час вибрав.

Більшість людей вже втрачені, не враховуючи тих, що у центрі.

Звичайно, вони хотіли б протриматися довше, але якщо ворог робот не зробить нічого.

З цього моменту це стане трибічним битвою між армією демонів, людей і ельфів.

Взагалі-то, оскільки армія людей зараз затиснута між двома військами, то бій швидко перетвориться на війну між армією демонів і ельфів.

З запобіжником все буде в порядку?

Хоч він має звання командира четвертого війська демонів, то дійсна його сила є нижчою за нас.

Він звичайно сильніший, ніж інші фальшиві командири, але я думаю, що під час зіткнення з роботами буде складно.

Треба йому трохи допомогти.

Здатність "Король мертвих" активація.

Навколо багато трупів, вони не стануть великою силою, але щонайменше затримають ворога.

Трупи по всьому полі бою почали повільно вставати, стаючи силою від моєї здатності.

Зомбі.

Вони рухаються повільно і не зберегли своїх здібностей за життя.

Фізичні показники теж мінімальні.

Вони не зупиняються доти, доки їхнє тіло повністю не знищене.

І навіть якщо їх убити, досвід не отримаєш, бо в них немає душі.

Дуже неприємна здатність.

Крім того, вони огидні.

І смердять.

Я поставила мету зомбі Ельфів, людей і роботів.

Налаштувала, щоб ті, хто помер на полі бою після цього, автоматично ставали зомбі.

Ось тепер добре.

Буде пушевим м'ясом.

Ого?

Киоя убил Натсуме.

Ну, це нормально.

Напевно люди, які вийдуть з промивання мозку зараз влаштують ще більше хаос?

У будь-якому випадку, Дустін готував все для цього, так що все має пройти без проблем.

Так, я вже поруч з Героєм, так що може мені затаїтися і подивитися що буде далі?

-Кіоя, ти дійсно Кіоа?

- Ага. Найсправжніша Сасаджима Кіоя. Давно не бачилися, Шун, Каната.

- Чому ти тут?

- А? Хіба не ясно? Щоб перерізати всіх ельфів.

- Ч-Що!

- Ніколи не розумів, навіщо Шун з іншими перейшли на сторону ельфів. Мабуть, ельфи Вас просто обдурили.

- Що ти маєш на увазі?

- Ельфи це прокляття цього світу. Захищати їх, це божевілля. Так що ще не пізно відступити. Як ти на це дивишся?

- Та ні за що...

- Кіоя розкажи детально в деталях.

- Та без проблем. Але Каната ти стала дуже красивою. Я не очікував.

- Дякую.

- Ухо-ха. Таке відчуття, що спілкуюся не з тобою, а з кимось іншим.

- Ми і є інші. Минуле і справді відрізняється, світи в якому ми жили є інакші. Тому не варто змінюватись.

- Так. Упс. Продовжимо розмову.

-! Стоп! Кто?

О?

Мене помітили?

Все ж таки він Герой, навіть якщо і зіпсутий

Так тепер треба придумати, як би мені шикарно з'явиться.

- Усім привіт?

- Ти хто?

- Ой? А хіба не прийнято спочатку уявляти себе самим, а потім питати чуже ім’я?

- Я Шуріен

- Радий, що ти такий слухняний хлопчик. Я Софія Керен. Я знаю.

- Це Негіші Акіко.

- Чег-го!

І навіщо він відкрив моє минуле ім'я без дозволу?

Я тобі потім це пригадаю!?

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 11.

*Шун*

Кіоя несподівано з'явився.

І Негіші Акіко, яка представилася як Софія.

Чому вони разом?

В минулому житті вони зовсім не спілкувалися.

Напевно в цьому світі вони десь зустрілися і далі діяли разом.

- Я Софія. Я відмовилася від свого минулого імені.

- Все одно коли-небудь це б відкрилося, так навіщо його приховувати?

- Не вказуй мені що робити.

Колишня Негіші, Софія втупилася на Кіоа.

Так, поведінка цієї Софії сильно відрізняється від способу життя Негіші.

В минулому житті вона була мовчазна, завжди дивилася в підлогу і навколо неї була моторошна атмосфера.

А в даний момент, у неї презирливий тон розмови, дивиться прямо вперед.

Якби Кіоя цього не сказав, ніколи б не зрозумів, що це одна і та ж людина.

Від неї з минулого життя не залишилося навіть натяку.

- Ох.

Магія вистрілила в Кіоя і Софію.

Ельфійська магія.

Обидва спокійно її блокували.

- Залп!

Ельф схоже в званні капітана прокричав це.

Як відповідь, всі навколишні ельфи вистрілили одночасно.

- Зачекайте!

Мене не чують.

Хоча я хочу сказати, що вони не вороги, ось тільки Кіоя чітко сказав, ніби прийшов знищити ельфів.

Отже, ельфи вважають його ворогом.

- Мешаете

Софія махнула рукою.

Ельфійська атака відбита і червона рідина з’явилася з її рук.

Рідина звивалася, наче мала власну волю, після чого швидко атакувала ельфів.

Коли я хотів зупинити її, було вже занадто пізно, будь ельф до якого доторкнулася рідина, почав розкладатися істочуючи сильний сморід.

- Кхм!

Коли я обернувся на голос, то побачив, що Хірінф прийняв атаку червоною рідиною на свій щит.

Рідина прилипає до щита і, здається, намагається обліпити його повністю.

Анна і Вчитель перебувають поряд з ним.

- Зупини це.

Я помахнув мечем і направив його вістрію на Софію.

Кіоя зупинив мене.

- Як дивно. Ти серйозно думаєш, що можна когось розрубати таким мечем?

Він мене легко відштовхнув.

Це показує, що фізичні показники значно вищі за мої.

- Софія. Хіба той, хто там ззаду лежить не Вчитель?

- А? Правда?

- Швидше за все

- Тоді добре. Зупиняю.

Софія клацнула пальцями і червона рідина швидко покинула щит Хіринфа.

Після цього рідина яка була всюди почала тягнутися до руки Софії і зникати, наче проникала прямо в тіло.

Я ніколи не чув і не бачив такої здатності.

Що ж це?

- Гаразд, Вчителье. А що щодо того напів-ельфа?

- Без поняття

- Тоді напевно можна її вбити.

Слова Софії мене нагальмували.

Я підняв свій меч.

- Ага, Шун ось тільки розлютитися. Що ти тоді робитимеш?

- А я тут при чому? Я ж нічого йому не роблю. Якщо він нападе я його розмажу, так що б він тільки вижив.

- Він взагалі-то більш-менш мій друг, ти в курсі?

- Тоді і домовся з ним. Мені байдуже.

Не знаю як Кіоя, а ось Софія явно небезпечна.

Її поведінка, плюс невідома здатність.

Треба думати, що вона досить сильна.

Крім того, "Оценка" не працює і на Кіоя та Софії.

[Оценка заборонена]

Таке я бачив тільки один раз.

Коли використовував "Оценку" на вчителі вперше.

Вчитель казала, що це привілей правителя.

Іншими словами, це означає, що люди переді мною Правителі.

Оскільки я зосередився на Софії, то не дивився за довкіллям.

Але за коротким криком я зрозумів, що щось змінилося.

У той момент, коли я повернувся, я побачив як багато ельфів атакують Хірінфа.

Всі ельфи з пошкодженням, напів розплавлені, ті, кого нещодавно вбила Софія.

- Ох

Софія зітхнула.

Це що, її проробки!?

Чорт.

Хірінф відпадає від Ельфи щитом і мечем, але це лише мала ефективність.

Мене намагалися рубати мечем, коли я кинувся на допомогу.

Той, хто вдарив мене мечем, це Юго без голови.

[Зомбі: "Існування типу голема". До того часу, поки тіло повністю не знищено, воно продовжує рух]

Коли я його оцінював, то замість статусу було показано тільки такий опис.

Схоже нас дійсно атакують зомбі.

І навіть бити в голову не має сенсу, оскільки безголовий Юго спокійно продовжує рухатися.

Для того щоб припинити це, здається треба повністю зруйнувати тіло.

Яка ж неприємна здатність.

Я підірвав зомбо-Юго за допомогою магії.

Катіа спалює зомбі повністю з іншого боку.

Я намагаюся підтримати Хірінфа.

- Ох

Стріла пробила груди Анни, яка займалася лікуванням учителі.

Стрела випущена зомбі ельфом пробила її серце.

Її хіти швидко падають.

Якщо щось швидко не зробити, то нічого не допоможе.

Але зомбі ельфи стоять на моєму шляху.

Хірінф і Катіа не можуть рухатися, тому що оточені зомбі ельфами.

- З мого шляху!

Я розрубав їх і добрався до Анни.

У той же момент хіти Анни досягли 0

Я активував "Милосердя" без роздумів.

Я не дам Анні перетворитися на зомбі.

[Сприємність досягнена. Здатність [Табу 9ур] стала [Табу 10ур.]

[Показувач досягнути. Активація ефекту Табу. Інфляції]

Щось виливається в мене хто тільки що вдало воскресив Анну.

- А-а-А- а-е!

Моя голова палає.

Моє серце ніби вибухне від цього головного болю.

Але не дивлячись на мою агонію, щось продовжує проникати в мій мозок без жалю.

Катіа спалила зомбі ельфа і кинулася до мене.

Хірінф підняв щит для нашого захисту.

Хоча Кіоя і Софія говорять про щось я не чую про що, оскільки все затьмарить головний біль.

- Шун! Тримайся"

Катіа використовує "Лечібну магію"

Безпогано.

Цей біль неможливо вилікувати.

[Інсталяція завершена]

У той же момент коли я почув слова Божественного голосу, хтось телепортувався.

Ісло телепортувалося поруч з Кіоя і Софією.

І я знаю цю істоту.

Біла дівчина.

Звичайно, я не міг забути її.

Останній ворог Джуліуса, та, кого мені показав Хірінф.

Чому ж я тоді цього не помітив?

Ні, все стає зрозуміло якщо придивитися.

Хоча це важко побачити, але навколо неї накладено заборону для розпізнавання.

Завдяки цьому її можуть описати лише як повністю білу.

Тому я і не розпізнав її на тому зображенні, яке мені показав Хірінф.

але в той момент, коли я побачив її на власні очі, я зміг пробитися через заборону і особистість її відразу стала ясною.

- Вакаба.

Це ніхто інший, як ще одна з реінкарнованих, та хто повинна бути серед мертвих Вакаба Хііро.

У цей момент моя свідомість більше не могла боротися з болем і я вирубився.

201. Король демонів і Королева

Прохід, який сполучає верхній і середній рівень Великого Лабіринта Елро.

Я чекаю тут.

Я Контроліруюча Королеву, в даний момент моє тіло значно зросло.

За зовнішнім виглядом мене вже важко відрізнити від тієї Королеви, якою я була раніше.

Завдяки цьому широкий прохід здається вузьким.

Коли я думала про це, той кого я чекала на нього.

- Привіт.

Король демонів сказав так.

Хоча мені було сказано, що король демонів йде геть, я вирішила поговорити з Королем Демони хоча б цього разу.

Цього разу Король демонів поводиться зовсім по - іншому.

Минулого разу, він пам'ятає вбив мене без жодних розмов.

А.

Ой.

Я не можу говорити.

Я зовсім забула про це, оскільки зазвичай спілкуюся з основним тілом через зв’язок душ.

Хоча я і думала, що стала розумніший після того як об'єдналася з Королевою, але схоже не до кінця.

- Вибач. Без телебачення ти не зможеш говорити. Вибач.

Король демонів заговорив до мене за допомогою телевізора, ніби побачивши мої думки.

У короля Демони є телепатія?

Ну і добре.

Дуже зручно говорити телепередачі.

- І хто з вас зараз розмовляє зі мною?

Я вже знаю, що зв'язок з Контроліруючою королем демонів втрачено.

Іншими словами, Контроліруюча Короля демонів програла у війні душ, і як наслідок Король демони поковтнув її.

Так я думала.

але в даний момент я відчуваю дивлячись на Короля демонів, приблизно те ж саме, що і я відчувала спілкуючись з Контроліруючою королем демонами.

Не можу зрозуміти, хто з них переміг, Король демонів чи Контроліруюча короля демонів.

- Оба. Найпростіша відповідь.

- Що ти маєш на увазі?

- Важко пояснити. Я відчуваю, що Аріел більший від мене, але також я усвідомлюю себе як Контроліруюча Короля демонів, іншими словами ми переміщалися один в одному.

Правда?

Король демонів Аріел змішалася зі своєю колишньою Контроліруючою тілом.

Ну, можна було таке і очікувати.

Раптом я думала, що є така можливість.

Ось тільки побачити це в реальності, як то ...

- Ти зіпсувала Короля демонів.

- Навіщо так грубо!

Взагалі-то все так і є.

Куди поділися Харизма, яка була у тебе під час першої нашої зустрічі?

Дивно, що я так спокійно спілкуюся з кимось незнайомим.

що це інша людина.

- Отже, що ти плануєш робити далі? Якщо хочеш війни з основним тілом, то краще цього не робити. Оскільки вона працює над своїм безсмертям.

- Що за дивна робота?

- Відкладає велику кількість яєць, щоб було, де відродитися.

- Ага. Так ось в чому причина того, що вона спокійно пережила, коли я вбила її.

- А, ой.

Схоже, Король демонів не знала цієї інформації.

Прокляття.

- Гаразд, це не важливо, оскільки я не планую продовжувати наше зіткнення.

- Навіть так? Тоді все добре.

Спасена.

З іншого боку, все одно це було не небезпечно, тому що зробити хоч щось з усіма тими яйцями які були відкладені, рішуче неможливо.

- Умм. Замість того щоб чинити опір, ми можемо об’єднати наші зусилля.

Король демонів посміхнулась.

Я відчуваю в глибині цієї усмішки клокотливий гнів.

Ось значить, який Король демонів?

- Зрозуміло. Напевно буде нормально? Головне тіло теж думає, що з цим світом треба щось робити.

- Ти згодна? Гуірі й досі не помітив цього, оскільки він не має жодного права на втручання і незабаром зникне світ. Нам треба це запобігти, будь-якою ціною.

- Так. Хоча, враховуючи те, що основне тіло недавно знищило армію, час трохи відстрочений.

- Що там таке? Можеш розповісти в деталях?

......

Я розповіла історію про те, як основне тіло вплуталося у війну і закрутило кровопролиття.

- Чудово!

- А ти не проти? Вони взагалі-то поклонялися тобі і твоєму Майстерові.

- Та порядок. Релігія божественного миру є більш корисною, ніж ті, хто втратив свою основну мету.

- Це так?

- Ага. Папа релігії Божественного світу підняв здатність "Табу" до максимального рівня.

- Правда?

- Правда. І хоча не можна сказати, що він наш союзник, але мета у нас одна. Він справді ставить виживання людей як свою головну мету, так що зрештою ми з ним будемо мати розбіжності.

- Хмм? Ви, мабуть, погодитесь, що ви не проти знищення людей.

- Так, не проти.

- Не проти? Я думала, що твій майстер засмутиться.

- А по барабану. Схоже після того як я змішалася з частиною тебе, я змінилася. І спосіб мислення змінився.

- Ага. Зрозуміло. Не знаю тільки, добре це або погано.

На даний момент дії головного тіла схоже не викличуть проблем з Королем демонів.

Натомість вона вважає, що це було зроблено правильно.

- Ось чому я хочу зустрітися з основним тілом для того, щоб обговорити перемир'я і об'єднати зусилля, що скажеш?

- Дай подумати. Мені треба обговорити. Я домовлюся...

Умм?

Це, тільки не кажи мені?

- Хмм? Щось сталося?

А, правда?

Головне тіло, нарешті.

Треба ж, як несподівано.

- Вибач. Я зникаю.

- Що?

Немає часу пояснювати, так?

Взагалі-то, мене повертає в головне тіло, оскільки основне тіло запустило підхоплення.

Напевно, в такому випадку теж саме відбувається і з іншими королевами, так?

Аах.

Ну, це не означає, що я помру, просто повернуся в той стан, у якому була раніше, але напевно я як окрема істота зникну?

Хоча я не знаю, що станеться з тілом, але чи помре душа, коли він залишить його?

Що ж до Короля демонів, то зв'язок з нею перервано, так що вона в безпеці.

Якби у мене був час, я могла б телепортувати її до основного тіла.

Але вибач, тобі доведеться знайти головне тіло самостійно.

Наступного разу ми закінчимо розмову.

І головне тіло витягло мене з тіла Королеви.

202. Бог

[Споможність стерти]

[Показувачі стерти]

[Звання стерти]

[Очки здібностей стерти]

[Запитання стерт]

[Виповнений D з любов'ю [Божість для чайників] інсталенн

[Вознесіння завершено. З цього моменту Ви більше не отримуєте підтримки системи. Дякую, що вибрали нас.]

Зміни відбувалися поступово.

Це дуже відрізняється від тих еволюційних подій, які відбувалися зі мною до цього моменту.

Сила, яку давала мені система зникла і я з'явилася в цьому світі маючи свою власну силу. З іншого боку, це означає, що всі обмеження, які накладала система, теж зняті.

Моя душа, яка в значній мірі змішувалася з іншими душами за моєю волею.

І поділена на частини здатності "Палелева свідомість" знову стала цілісною.

Частини Королеви і Короля демонів, які я змогла захопити до цього моменту повільно розчиняються в мені, не те убозтво що намагалася зробити я, а воно дійсно було поглинуте.

Всі мої частини зникли і з їх попелу народилася нова, чиста я.

І після цього моя свідомість повільно вийшла на поверхню.

Я відкрила свої очі.

Перше, що я побачила - це біла стіна.

Щось схоже на кокон.

Коли я доторкнулася до нього від розсипався.

Схоже він зроблений з моєї павутини.

Мабуть, я сплила його для свого захисту у стані несвідомості.

За розсипаним коконом я побачила ту саму підземну будівлю, в якій і вирубалася.

Я вийшла з кокону.

А?

Це дивно, але я йду на двох ногах.

Це ефект підхоплення?

Я створила дзеркало за допомогою чогось, що здається розширенням "Магії Землі".

Я дивлюся на тіло, що відбивається у дзеркалі.

Верхня половина майже не змінилася.

От тільки очі стали дивними.

У кожному з моїх червоних очей, тепер по чотири маленькі очі.

Що це?

Я спробувала використати кожен з них.

Вони рухаються так як я і бажаю.

І в дзеркалі я бачу, як багато маленьких очей дивляться пересуваючись у різні сторони.

Огидно.

Прикрию-но очі.

Наприклад, можна використовувати рентгенівський зір, тому очі закритий мені ніяк не завадить.

Залишимо в сторону мої очі, проблема у нижній частині тіла.

Я стала повністю Людиною, замість павука ким я була до цього моменту.

Хоча це нормально, але з огляду на скільки часу я прожила як павук, я відчуваю деяку втрату.

Коли я подумала про це, моя нижня частина тіла розділилася.

Точне змінилося.

Дві ноги розділилися на частини і перетворилися з 8 павукоподібних ніг.

Тільки око там тепер немає.

Коли я подумала, то повернулася до двох ніг.

Схоже можна змінюватися між ними.

Бути здатною до трансформації це зовсім непогано.

Коли я продовжувала веселитися з трансформацією, я почула здивований голос збоку.

- І скільки ти плануєш ще гратися?

Привіт, Гуірігуї.

- Схоже ти все-таки стала Богом. Я здивований, як мало часу тобі для цього знадобилося.

Взагалі-то я сама цього здивована.

Ось тільки, що далі?

Я навіть не можу говорити, бо маю проблеми з спілкуванням.

Смартфон з'явився поруч.

"Ой. Привіт". Це Бог Зла D, яка любить Вас всіх.>

Появилась.

Може зіпсувати будь-яке задоволення.

Я все розумію після підхоплення.

Це жахлива особистість.

<Похоже, Павучок досяг Божественності, вітаю. До речі, говорю про всяк випадок, оскільки ти досягла божественності, я не можу більше читати твої думки. Так що маєш це на увазі.>

Правда?

Чудово!

Тепер то вона не зможе порушувати моє невід'ємне право на особисте життя, ха-ха!

О, а отримуваний [Божість для чайників] є дуже корисним. Дякую.

[Боже] для чайників, як і зрозуміло з назви, містить базові знання про божественність.

Таким чином, я можу з повним правом називатися Богом.

- D. Це ти їй допомогла?

Вона тільки зробила невелику допомогу, але здобула божественність власними силами. Я майже нічого не робила.>

Та вона бреше!

З огляду на те, скільки вона робила, не можна так голіти.

Я не вру. Я робила тільки всяку дрібницю. Навіть вижити було вже складно, ну а досягти божественності - це явно більше ніж я могла уявити. Ось чому ти мене так зацікавила.>

Э-э-е?

Вона ж сказала, що не може читати думки!

<\ Не можу, але можу їх передбачити.>

Та якого фіга.

"Кстаті, а чому б тобі не одягнутися?>

Ах, вірно.

Я ж повністю гола зараз.

Я створила одяг, використовуючи павутину.

Зробила труси, а верхню частину закрила чимось на зразок халата.

Оскільки нижня частина може трансформуватися, мені потрібно вільне плаття.

<> Всі біле. Може хоч разфарбуєш його трохи?>

Лишні проблеми.

Звичайно, можна і додати квіти, але типово павутина біла.

< > Ти взагалі-то дівчина, так що повинна піклуватися про те, щоб бути красивою, вірно>>

Суцільні проблеми.

- Гаразд, залишимо моду і все інше поки, що далі будеш робити?

Да.

Чесно кажучи, божественності я досягла якось раптово.

Іншими словами, тепер я дорівнюю Адміністратору.

Хоча проти Гуірігурі в прямому зіткненні виграти і не зможу.

Навіть якщо ми рівні, але ось прожив він довше і досвід у нього набагато більше.

"Оценка" неможлива.

Я вже вийшла за кордон системи.

Я перетворила всю силу, нагромаджену у своїх здібностях, в енергію для своєї душі і поглинула їх.

Тож можливості використовувати я більше не можу.

Хоча і можу створити їх подоба за допомогою магії.

Оскільки "Оцентка" щільно закладена на систему, я ймовірно не зможу використовувати її, якщо тільки не хапатиме системи.

Ось чому я на даний момент не знаю, наскільки я сильна.

Я настільки сильна, що ніхто з тих, хто знаходиться у системі, не зрівняється зі мною.

Отже, навіть якщо Король демонів і припиняться, я виграю. Хі-хі-хи!

- Ого, базікаєте, можна і мені?

Коли я подумала про це, Король демонів з'явився.

203. Невідома ділянка

- Привіт, привіт. Новонароджена дівчина, на ім’я Аріел, прийшла!

Ох, хто-небудь заткни її.

Смартфон затих.

Гуірігуї дивляться в сторону і мовчить

Я роблю вигляд, що нічого не помітила.

- А? Все так погано?

Ага.

Просто кошмар.

Лайно, просто лайно.

Виявляється Король демонів став таким жалюгідним, і як ти тепер будеш дивитися людям в очі?

Я?

Ні.

Я тут взагалі не при чому.

Повністю невинна.

- Гей, що таке?

Ґуірігуї нічого не говорить.

А D щось пробурмотала.

- А? Схоже щось не так. Я відчуваю, що мені тут не раді, а я тільки з'явилася.

*Тиша*

- Досить. Просто помовч. Коли ти починаєш говорити мені стає так сумно.

- Так грубо!

- І причина цієї грубості в тобі!

Гуірігури сів, наче його ноги перестали тримати і закрив обличчя руками.

Він що, плаче?

З іншого боку, коли твій старий друг так радикально змінюється в таке жалюгідне істота...

Я його навіть розумію.

І хоча я його розумію, але раптово повний сил Гуірігарі схопив мене за голову.

Ай... Боляче, боляче!

- Це ж твоїх рук справа, вірно? Як ти тепер будеш це виправляти?

Здаюся! Здаюся!

Як не глянь, нічого вже не виправиш?

- Так, Гуірі, таке відчуття, що ти мене повністю ігноруєш?

- Та зовсім ні. Ось тільки злегка засмучений, наскільки ти більш жалюгідна, ніж я очікував.

- Взагалі-то можна було б це сказати якось пом'якше.

- Я так лагідно як можу.

- А ти не занадто грубий?

Мене відкинули в сторону.

Уфф!

Моє обличчя серйозно поранене.

Боляче.

Ох, оскільки автоматичного відновлення теж немає, доведеться все робити самостійно.

- І навіщо ти сюди прийшла?

- Та ось хотіла з тим пауком поговорити.

А?

А-а, якщо подумати, то в останній раз коли я її бачила вона щось говорила про спільні зусилля.

Так, точно, це з пам'яті Королеви, яка була в Великому Лабіринті Елро.

Оскільки в цей момент почалося підхоплення, переговори з Королем демонів перервалися на половині.

Хм?

Цікаво, а як Король демонів потрапив сюди?

Від Великого Лабіринта Елро до цього підземного будинку велика відстань.

Вона що, телепортуватися навчилася?

Цікаво, що стало з тілом Королеви.

- Ох. Хоч у мені і половина тебе, але коли в тебе таке обличчя, я не можу зрозуміти, що ти думаєш.

Як грубо.

Перш ніж сказати щось я завжди серйозно обдумую.

<>Пауча думка N1, чому Король демонів тут? >

Эй, эй!

D, а ти точно не читаєш мої думки, так?

Ти ж їх читаєш, вірно?

- Хмм? Ти про що?

< Marvelпавук думає про себе, що вона говорила з тобою в Великому Лабіринті Елро у подобі Королеви, але після того як вона прокинулася ти відразу ж опинилася тут, ось вона і вважає як ти так швидко тут виявилася.>

- А? А-а, вона ж щойно прокинулася.

- Ага. Тільки що

- Взагалі-то пройшло вже 47 днів з того моменту, як я і Королева розмовляли у Великому Лабіринті Елро, зрозуміла?

Що?

Правда?

Чи підхоплення забирає стільки часу?

Ох.

Зовсім не схоже на еволюцію.

- До речі, вперше спілкуюся з тобою обличчям до обличчя. Приємно познайомитися з Божественною Д. Я Ариел Король демонів цього покоління.

& lt; Дуже приємно познайомитися. Правда ось не знаю, чи дійде побачитися ще раз або ні.>

А?

Король демонів і D ніколи не зустрічалися?

"О! Мислль N2, що сталося з Королевою? Думка N3, а що Король демонів і D не зустрічалися раніше?>

Умм.

Ти ж явно читаєш мої думки, вірно?

- Ну, Королева можна сказати що жива. Ось тільки без душі вона більше схоже на купу м'яса, але і відчуття, що життя в ній блитися. Можна її використовувати, якщо засунути всередину якусь душу на заміну.

Зрозуміло.

Хоча я думала, що вона помре, але схоже вона вижила, так?

- Тільки я зустрічався з D в цій ері. Навіть Саріель не зустрічався.

<Так, але в той момент він тільки - лише вставав на ноги, як новонароджений олень.>

Гуиригуірі насупився.

Значить це правда, так?

- Не так часто такий низькорівний бог як я маю можливість зустрітися з високорозвиненим божеством на кшталт тебе.

Ум, це виходить D вважається великим божеством?

Я взагалі-то завжди вважала, що вона божевільна, неспроможна, жахлива Богиня.

РРЕНТ:

Ай!

Ой-ой-о

Хоча не знаю, що вона зробила, але це очевидно дуже боляче.

Дуже, дуже боляче.

Навіть описати складно. Щось на зразок супер - боляче.

Що це?

Так карають Боги?

Важає.

- І чому ця дівчина так почала кричати і смикатися?

<outhile, з головою у неї проблеми.>

Эй.

Що це за проникливе обличчя, жалюгідний Король демонів?

- Переговори щось не дуже просуваються.

- Ага. Хотілося б поговорити про серйозні речі, ну що павук, ти ж не будеш битися проти мене?

Ні, ні, нет.

Все в порядке.

Взагалі-то з самого початку я затіяла бійку з Королем демонів оскільки вважала, що він зможе взяти мене під контроль завдяки здатності "Контроль родичів" раніше або пізніше.

І хоча у мене і була "Нуліфікація Єретичних магії", але навіть вона не могла б захистити від цього повністю.

Але тепер, коли я була перебудована під час підхоплення, зв'язки наших душ повністю стерті, так що я не думаю, що бій має сенс.

Тож я кивнула підтверджена.

- Це значить так, вірно? Тоді можна об’єднати зусилля?

Ах.

Він теж саме сказав під час розмови з Королевою.

Так.

Я негативно помостила головою.

204. Легко

- А-а-А?

Глупотий вираз на обличчі короля демонів, який не думав, що я відмовлюся.

Все вірно.

Хоча все вказувало на те, що відповідь буде іншою, вона не може повірити тому, про що говорить.

Це як поставити питання комусь з найкращими намірами, і раптом зрозуміти, що вчинив дурість.

-П-Чому?

Так.

Тепер я досягла божественності, тому мене вже не хвилює доля цієї планети.

Причина, чому я так хотіла стати Адміністратором це наближення кінця для всього тут існуючий.

Саме для того, щоб запобігти всьому цьому я і хотіла стати адміністратором.

Але коли я стала Богом, то зрозуміла, що можу і не робити нічого.

Я можу спокійно залишити цю планету, використовуючи магію просторового простору.

Так, я це можу.

Хоча це не можливо за допомогою магії вимірювань, але тільки якщо користуватися обмеженими здібностями.

Як раніше зробили Герою і Король демонів, можливо навіть повернутися на землю, якщо пробити межу вимірювання за допомогою магії телепортації.

Хоча це заметети багато днів для створення цієї магічної формули, все одно вона станеться перед тим, як загине.

Тому для мене немає причин намагатися щось зупинити.

Навіть буде цікаво побачити, як усі люди у даній зоряній системі загинуть.

І хоча мені цікава доля Вампірщика та інших реінкарнованих людей, але я їм нічого не повинна, щоб ще й їх рятувати.

Це вплив підхоплення?

Гнів на мешканців цієї зоряної системи значно зменшився.

Мабуть, причиною цього гніву була душа короля демонів хто зараз стоїть проти мене.

Оскільки все було поглинуто і перероблено під час підхоплення, то я думаю, що зараз я можу обмірковувати цю проблему без перешкод.

що я зараз наблизилась до того, яка була в момент мого народження?

З другого боку, деяка злість таки залишилась.

Точніше схоже на роздратування.

Але це зовсім інша злість, щось з фільмів.

Як злості на злочинців з фільму.

Схоже на це.

Так що вибачте, що не виправдала очікувань, але я спокійно піду з цієї зоряної системи!

"О! Мисль паучка ch4, я піду з цієї зоряної системи, бо тепер я Бог і вільна."

Ага.

Так що, бувай-бувайте.

- Не варто так робити.

Проте Ґуірігуї попереджують мене з серйозною особою.

Чому?

Більшість зірок керують Богом. Ця зірка була створена драконами, але її покинули. D зараз для власної зручності виконує цю систему. Зірка знаходиться в юрисдикції D хто високорангова Богиня так що інші боги втручатися не будуть, але як тільки ти вийдеш за межі зірки все зміниться. Якщо хтось намагається переміститися в зоряну систему, де живуть розумні, місцеві Боги будуть цьому перешкоджати.

Що?

Іншими словами, у кожної зірки є адміністратор, і якщо я заявляюся туди без запрошення, мене атакують?

< MedlockКстаті Земля так само знаходиться під моєю Юрисдикцією.>

Ось значить як?

Тоді мені буде зручніше переміститися і жити на Землі.

<outя не буду заперечувати якщо ти повернешся на Землю, але за двох умов.>

Хнык, явно нічого доброго.

"О- перше ти станеш моєю родичкою".>

Ага, зараз!

Ні за що.

Якщо я стану підлеглою такою ненормальною, то напевно випробую щось гірше смерті.

Я просто скажу, щоб ти зрозуміла. Стати моєю родичкою це рідкісна можливість, розумієш?>

Це так?

Я поглянула на Гуірігуї з легким сумнівом.

- Ставай родичкою D, ти гарантуєш свою безпеку. Напасти на когось з її рідних це все одно, що атакувати неї. А ідіотів які вирішують напасти на D не так вже й багато. Серед богів вона одна з найсильніших.

Правда?

<$Кроме того, можеш творити все що забажаєш, якщо будеш дотримуватися нескладних правил. Правда іноді доведеться виконувати мої прямі вказівки.>

Хмм.

Якщо подивитися з цього боку, то пропозиція не така вже й погана, так?

"О - о, і далі співпрацюватимеш з Королем Демони."

Умм?

< (#Хочу подивитися чим все це закінчиться. Так що це скоріше наказ, ніж умова.>

Ага.

Зрозуміло.

Що ж робити?

Переваги прийняття пропозиції D, у тій підтримці, яку вона може запропонувати.

За словами Гуірігуї, це багато.

А в мінусах, перебуває під впливом і контролем, дуже неприємної істоти на ім'я Д.

Навіть без слів Гуірігурі зрозуміло, що вона змогла спроектувати систему і тому є набагато сильнішою за мене, ніж Бог.

Якщо грубо, мені з нею не тягатися.

Зазвичай, якщо я щось не могла перемогти, я докладала всіх зусиль, щоб втекти, ось тільки цього разу я не впевнена, що зможу утекти.

Тоді краще підкоритися, так?

Але це ж Д.

- А якщо ти підеш зі мною, я дозволю тобі їсти смаки стільки, скільки хочеш, йде?

Умм.

Ум.

Умм.

Так, із задоволенням!

З того ж треба було починати.

Я докладу всіх зусиль.

Мотивація на максимумі.

Смаченята.

Хе-хе-хе-ге...

- А з нею точно все в порядку?

< Medlock немає в порядку. І це очевидна проблема.>

205.Король демонів у компанії з богом.

Так.

Тепер, якщо все вирішено, треба кувати залізо, не відходячи від каси.

Ми теж можемо знищити людей і демонів.

- Эй. Ти що це затіяла?

Не зупиняй мене Гуірігії!

Моє райське життя чекає на мене!

<ox, вона планує влаштувати катастрофу, щоб убити і людей та демонів>

- Ти думаєш я тобі це дозволю?

А, ой.

Прости.

Чи ж ви тепер не можете припинити випускати цю могутню божественну аура?

Це неприємно для мене, бо я тільки нова богиня.

- От блін. Аріел, може ти її якось втихомириш?

- Аха-ха-хо. Не впевнена, що зможу.

Король демонів раптом стала різко серйознішою.

- Якщо говорити грубо, я стала набагато чеснішою сама з собою, на краще або до гіршого. Я робитиму те, що хочу зробити, і не буду робити того, чого я не хочу. А якщо щось загрожує моєму життю, я зроблю все що завгодно, щоб це запобігти.

- Навіть геноцид, так? Суцільні проблеми.

Умм.

І чому вони всі говорять про мене наче я якесь стихійне лихо?

Я взагалі-то розумію, що Ви говорите, ви в курсі?

"Ось ти така дивна, що розуміння тебе неможливо>

А це не занадто!

Ні.

А чого це Король демонів і Гуірігуї почали кидати при цих словах?

- Нічого не напишеш. Я піду за нею.

- А це можливо?

- Іншого шляху просто немає. Я єдиний хто в цій зоряній системі може зупинити когось на зразок неї. Якщо вона почне виходити з під контролю в той момент коли мене не буде поруч, все може закінчитися катастрофою. А оскільки я не знаю, в який момент її перемкне, я повинен весь час приглядати за нею.

Ось значить як, ну і добре.

Скільки ж проблем.

- Дуже добре! У мене тепер два бога в підлеглих!

- Я не підлеглий. Я - спостерігач.

- Ладно, ладно. Тим не менш, можу ж я для зручності називати Вас обох своїми підлеглими?

- Мені без різниці

Я кивнула.

- Супер. Тоді я намалюю наші плани на майбутнє. Перш за все, ми підемо до демонів і почнемо їх збирати.

- У тебе є з чого почати?

Звичайно, я часто спілкувався з ними після того, як отримав титул Короля Демонів. Я доручив ветерану Аґна й хлопчикові Балто зібрати демонів. І ось в той момент, коли я планувала вийти на перший план як Король демонів, хтось, підло напав на мене, так що процес загальмувався.

Цікаво, і хто ж міг зробити таку дурницю.

Правда, навіть і уявлення не маю.

- Ох, як багато очей, і всі кружляють і дивляться в різні сторони. Мені погано.

Як і думала, очі слід тримати закритими.

Так і зробимо.

- Продовжимо розмову, як я і говорив, коли демони закінчать приготування, я думаю почати війну з людьми.

- Все настільки погано, що треба починати війну? Не так давно, ось вона, помішала ж багато людей, так що цього же повинно схопити, чи не так?

Ах, да.

Гуіригуїрі ж не знає, вірно?

Але, мабуть, король демонів не говорив йому про це.

- Ґуірі, зараз наповнена область Mу складає 3%.

Ґуірі широко відкрив очі після цих слів короля демонів, яка зараз повністю серйозна.

- Неможливо!?

- Хоча до цього моменту запаси і поступово зростали, досягнувши 71%, але були повністю втрачені. Мабуть, причина криється в Героті та Королеві демонів.

- Судячи з часу це схоже на те, але як це можливо? Якщо стільки енергії було витрачено, навіть я, який втратив право на втручання, помітив би це.

< = Якщо тільки енергію б використовували в цій зоряній системі>

- Ось воно що, зрозуміло.

<o так, це пов'язано з історією про появу тут реінкарнованих людей, про які я говорила з тобою. Першими Герою і Король демонів переробили Магію вимірювань, вирахували мене як того, хто керує системою та влаштовує атаку. Таким чином, ділянка МА була знищена а енергія використана. >>

Умм?

А хіба раніше вона не говорила про це трохи по іншому?

Хіба ти не казала, що ділянка M була пробита при відкритті портала в інший вимір?

Судячи з того, що вона говорить зараз, виглядає як вони зробили це до цього.

Вони спеціально використовували енергію, щоб зашкодити адміністратору. Вони могли знати, що система продовжить діяти навіть якщо він помре. Тож якби все пройшло за їхнім планом, вони б могли самі стати адміністраторами. Ось тільки вони помилилися коли вирішили зв'язатися зі мною, хто є системним адміністратором. Толі вони дійсно думали, що зможуть вбити мене або просто не знали про мою присутність. Швидше за все останнє> >

Ага.

Вона говорить про це так, наче атака з таким споживанням сили - це дрібниця.

А це зовсім не так.

- Є лише одна людина, яка може на таке.

- Так.

Схоже, що король демонів і ґуірігуї знають злочинця.

- Потимас!

Журавлина походить з тіла Гуірігуїри.

- Скільки він ще буде шкодити, до тих пір поки не заспокоїться?

Крім того, він Правитель. Він має право вторгнення в область M. Якщо ми вб'ємо його зараз, то діра в цій області прискорить руйнування цього світу. Якщо взяти до уваги, що він це заздалегідь прорахував, то мені не залишається нічого більшого, як тільки вразити його геніальним розрахунком.

- Чорт.

Ці двоє просто висять злобою

Ой, боюся, боюсь.

- Ось через це і необхідно зробити термінові дії. Дуже приємно те, що останнім часом енергія стала ще більшою. Я використовую цей час для тренування демонів. І після цього відбудеться вражаюча битва з людьми. І краще б, щоб жертви в ній було більше.

Король демонів з радістю посміхається, Гуірігуї хмураються і мовчать.

Без 1.Сасаджима Кіоя.

Я взагалі-то в старий час був дуже негнучкою людиною.

Я робив тільки те, що вважав правильним.

Хоча мені й казали, що мною пишаються і що я роблю все правильно, але думаю, більшість людей дражнила мене.

У дитячому садку, коли дорослі діти намагалися зайняти наш майданчик, я бився з ними.

Через те, що ми прийшли перші на майданчик, а вони намагалися нас вигнати.

Я відчайдушно бився, змушуючи старших хлопців плакати.

Драку зупинила доросла медсестра.

Звичайно, мене відрубали.

і чому мене, хто все робив вірно, лають?

У той момент я цього не розумів.

Хоча тепер я почав це розуміти, оскільки ця бійка зачепила і тих, хто був разом зі мною, то їх побили через те, що я став битися.

Були й ті, хто плакав.

Поганими були ті старші хлопці, які прийшли захопити нашу ігрову майданчик.

Так що все вірно.

Я мав рацію, коли з ними бився?

Я все ще не знаю відповідь на це.

Однак я зрозумів, що правильні речі не завжди виглядатимуть такими після певного часу.

У той час, я тільки почав це розуміти.

Після цього я намагався зробити все правильно, всюди де можна.

Зазвичай за допомогою кулаків.

Я припинив вимагання в молодшій школі.

Я просто почав бити тих, хто вимагав гроші.

Якщо не карати, то це тривало б вічно.

Я не вчив якихось особливих бойових мистецтв.

Але я був невразливим і непереможним, хоча по моєму дрібному росту про це й складно було здогадатися.

Я легко контролював рухи свого тіла, як я хотів, не знаю вже талант це або щось ще.

Хоча можливо я не зміг би перемогти тих, хто дійсно серйозно займався бойовими мистецтвами, але ті, які були старшими за мене перемогли мене не могли.

і це було погано.

Коли я закінчив молодшу школу, всі відвернулися.

Мені навіть дали неприємне прізвисько "Бес".

А я не хотів нічого поганого.

Але я все-таки робив щось не так.

Мабуть, уся справа в тому, що мордобой робив добро.

Саме в той момент я увійшов у пору дорослішання.

І накоїла депресію.

Оскільки зі мною ніхто не спілкувався в моєму місті, я направив документи на вступ подалі від того місця де жив.

А потім намагався не висовуватися якомога більше.

Мені пощастило, що школа Гейшін куди я потрапив, була досить тихою, і там не було чогось типу вимагання грошей і так далі.

Хоч ті, хто розпускав плітки за спиною Негиші наприклад, що вона ходячий жах, ніхто не намагався застосувати силу.

Скоріш за все, декотрі дівчата лаяли Вакабу.

Ось тільки, сам Вакабу це схоже ніяк не зачепило, так що я зміг змусити себе не втручатися.

Я зміг завести друзів і вони двоє, запросили мене взяти участь разом з ними в он-лайновій грі.

Хоча я не знав нічого про те, що таке он-лайн гри, але грати було весело разом і я швидко втягнувся в це.

Те, чим я займався, бився на передніх краї і працював ковалем.

Я робив нам зброю як коваля, а потім бився тим зброєю яке сам і створив.

Я створював різні види зброї і часто змінював їх.

І хоча Шуі Каната мені постійно твердили, щоб я зупинився на чомусь одному, але користуватися всілякою зброєю було весело.

Але навіть у цьому веселощі була ложка дегтя.

Злі гравці.

Читаючи форум, я почувався погано.

Існують такі злі люди.

І на відміну від реального світу, проблему не можна було вирішити кулаками.

Я нарешті зрозумів.

Після того, як я пішов до старшої школи, то зрозумів, що не можна робити нічого доброго.

але все одно, мене це злило.

І я випускав свій гнів у грі.

Так я говорив собі.

Але все одно, невдоволення все ще було десь глибоко всередині мене.

Я дійсно дуже негнучкий.

Таким чином я і проводив своє шкільне життя не навчивши нікому рило.

Якби я знав, що все закінчиться саме так, поміняв би я щось?

Не знаю.

У будь-якому випадку я помер.

Хоча я не знаю, чому смерть пов’язана з смертю, все ж мені важко заперечити її смерті.

Тому що я перевтілював.

Якщо чесно, то спочатку я ніяк не міг повірити в це.

Я знав про існування реінкарнації з книг, які я брав у Каната.

Тому коли я реінкарнував, мені все це здавалося нереалістичним.

Але розуміння і реальність - це різні речі.

До того ж реінкарнація явно відбулася не на землі.

Це був так званий фентезійний світ.

Оскільки в ньому були гобліни.

Не знаю вже, на якому рівні у них тут цивілізація, але явно не занадто висока, вірно?

Крім того, тут існує магія.

Я бачив її застосування і думаю, що це справжня магія, а не якийсь трюк.

Кілька днів після народження я все це обдумав.

Якщо чесно, я напевно не зміг би це все пережити, якби вчинив як всі люди.

Інакше кажучи, вже не сприймуть дійсності.

Але в будь-якому випадку, мені довелося все це прийняти.

Я бачу довкола прості будівлі.

Це маленьке село і структура будинків проста.

Селяни, які приходять і йдуть

Ну взагалі-то вони не люди.

Тіло менше, ніж у людини.

Зелена шкіра.

Гострі вуха.

Могутні ікла.

Незважаючи на те, що в іграх є явні гобліни.

Я перебуваю в селі гоблінів.

І я народився в ній.

Коли я опускаю очі, то бачу зелену шкіру.

А, так, забув сказати.

Я теж Гоблін.

206. Чорне і біле.

Погляд короля демонів

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Я відчуваю полегшення, коли бачу, що Гуірігуері розуміє і приймає мої вчинки.

Впевнити Гуірі в необхідності діяти, це головна проблема, і тут є великий прогрес.

Те, що Гуірі визнав себе моїм підлеглим, хоч і на словах, було великим досягненням.

Таким чином, я зможу його змусити виконувати будь-які роботи впираючи на нашу угоду.

Хоча всередині він дуже незадоволений тим, що ми плануємо зробити, але розуміє потребу цього, він неохоче погоджується.

Можна сказати, що я перемогла найстрашнішого ворога.

А я думала, що в найгіршому випадку мені доведеться битися з ним.

У такому випадку, моя поразка була б очевидною.

Так, є така думка "Ну що ж поробиш", але якщо можливо, я хотіла б жити ще.

До цих пір, я діяла тільки пасивно.

Я направила Королевів Таратектів у певні місця і змусила їх почати виробляти потомство.

Крім того, я розташувала своїх підлеглих навколо села ельфів, щоб залякати їх і не дати їм зробити щось несподіване.

Взагалі-то це виявилося марно.

Пробити бар'єр навколо села ельфів виявилося неможливим.

Потимас розуміє це, тому навіть не звернув уваги на мої дії.

І я розумію чому.

Весь цей час я виконувала наказ Саріелі, тоді як мої товариші намагалися зробити все можливе для миру і померти.

І весь цей час я намагалася це зробити.

Тепер настав час більше не діяти.

Я думала, що якби мене і вб'є Гуірі, то принаймні нагромаджена мною енергія повернеться у світ, так що все буде гаразд.

Я навіть не могла подумати, що раптом з’явиться ще сильніший ворог.

Я подивилася на свого колишнього смертельного ворога.

Біла дівчина, на обличчі абсолютно ніякого вираження з самого початку розмови.

Вона настільки гарна, що здається куклою.

Оскільки вона зачинила свої очі через те, що їй напевно не подобаються, то стала ще більше схожа на ляльку.

Хмм.

Красуня.

Судячи з моїх спогадів, Контроліруюче тіло аж ніяк не могло зрозуміти наскільки прекрасними є ці речі.

Оскільки у неї є деякі мої риси, вона не зовсім така ж як була в попередньому житті, але все одно красуня.

І чому вона сама цього не розуміє?

Загадка.

І хоча моя душа зараз майже наполовину складається з її, але якщо чесно, я взагалі не розумію про що вона думає.

Її вираз обличчя абсолютно незмінний, і вона не говорить.

Про що вона думає? А може взагалі ні про що не думаєш?

Я навіть цього не знаю.

Вона може зараз щось серйозне обмірковувати, а може не думати ні про що.

Все так складно, передбачити щось взагалі неможливо.

Оскільки вона зберегла деякі бажання, то напевно не буде важко контролювати її за допомогою їжі принаймні першого часу.

Так і потім, через її непередбачуваність, Гуірі теж пішов зі мною, так що все вийшло не так вже й погано, вірно?

- Так що ми почнемо діяти, але для початку нам треба повернутися на територію демонів.

- Пробач, але мені доведеться на деякий час Вас залишити.

- Хмм? Зачем?

- Мені потрібно перевірити всю зоряну систему, зазирнути в кожен куточок, щоб зрозуміти, є ще подібні будівлі, як було тут чи ні.

- Ага.

Зрозуміло, що це треба зробити.

Я теж не могла уявити, що такі споруди все ще існують.

Більшість з них було знищено під час встановлення системи.

Я не думаю, що є ще такі ж місця, але перевірить не завадить.

- Тоді покладаюся в цьому на тебе Гуірі.

- Умм. І коли ми звідси підемо, ця будівля теж повинна зруйнувати.

- Ага.

Якщо люди його знайдуть, можуть бути неприємності.

Добре чи погано, що паучок її знайшла?

Умм.

До речі, може бути мені припинити її називати паучком.

Все-таки ми тепер більш або менш соратники.

- Ну що, вирушаємо. Вакаба або мені тебе називати Хіірі?

- Обидва погано.

Хмм.

Вона заговорила?

Е-е, а-а, о-о-у?

А ні, звичайно ж вона вміє говорить.

Я й не думала, що вона втратила голос.

Ум.

Але чому їй не подобається, коли до неї звертаються по імені?

Вона не повинна мати неприємних спогадів про це ім'я.

- Тоді як мені тебе називати?

<> Що щодо Шиraорі?

D хто мовчала до цього моменту втрутилася.

< > Ти майже мій родич, так що я дала тобі нове ім'я як Богу, як тобі?>

Після деякого роздумування Павучок повільно кивнула.

І хоча я не знаю, що вона думала в цей момент, оскільки вираз її обличчя не змінювалося, але схоже вона погоджується на це ім'я.

- Тоді я буду звати тебе Широчка?

Согласна.

Ну, називати її Широринка було б не так гучно.

- А Говірі тоді буде Куро.

- З чого це раптом?

Ґуірі відповів мені з подивом.

- Так, так. Гуірі це ж Драконячий бог з легенд, вірно? Хоч твоє справжнє ім'я в легендах не збереглося, але ніколи не знаєш, що і де випливе, так що тебе треба як мінімум змінити ім"я.

Я дала йому належну причину.

Гуірі подумав про це трохи і повільно кивнув.

- У такому випадку, не проти.

Ах, схоже він просто вирішив, що заперечувати з цього приводу не варто зусиль.

На нього так легко вплинути, а це недобре.

Ось чому він завжди буде з тих ким користуються, і постійним невдахою.

Правда він сам так не думає.

207,початок.

- Тоді, я знищу цю структуру. Ви ж не будете проти поки побути без мене, вірно.

- Окей. Але коли ми зустрінемося?

- Ви ж будете на території демонів, вірно? Я туди й прийду. А до цього, всю підготовку я залишаю на Вас.

- Чудово. Все буде готово до моменту прибуття Куро.

Розмова між Королем демонів і Куро закінчилась.

З смартфону почувся голос, як тільки дочекався цього.

<Тоді я Вас теж покидаю. Оскільки я продовжу спостерігати за вами, будь ласка, намагайтеся розважити мене, добре?>>

Вона сказала так і смартфон з легким "Пуф" зник.

Хоча я бачила це кілька разів вже, але щоразу дивуюся телепортом, який вона використовує.

Навіть враховуючи, що вона переміщає тільки смартфон, але наскільки ж фіолетова техніка.

Якщо я спробую зробити те ж саме, мені напевно знадобиться щонайменше 10 хвилин на побудову цієї формули?

А ось порахувати таку формулу магії з нуля, займе роки.

Зі своєї точки зору, я навіть не знаю як до цього підступиться, це занадто складно.

Навіть за цим, я розумію наскільки D високорівневий Бог.

І я привернула увагу цієї неприємної особи.

Чесно кажучи, мені не подобається, що за мною хтось буде спостерігати.

З Королем демонів, де все підкорення просто видимість, усе гаразд, але ось з D це явно не пройде.

І мені це не подобається.

Хоча мені це не подобається, але чи можу я цього якось уникнути? Важко це.

Стан D як бога вище ніж у мене.

І набагато більше.

Навіть якщо я докладу всі сили в бою, шансів немає.

Я згадую момент, коли я вперше зустрілася з Земляним драконом Алаба.

Я в той момент була так слабка.

Не те що битися з Земляним драконом в той момент, навіть втекти і те, не вийшло б.

Зараз ситуація схожа.

Різниця в тому, що Алаба мене проігнорував, а ось D явно збирається стежити за мною.

І я не думаю, що ця шкода, яка руйнує будь - який добрий спосіб дій Бога, дозволить мені спокійно піти з її нагляду.

У такому випадку, єдине що залишається робити, щоб вижити - це робити що вона сказала.

І мене це просто дратує.

Але якщо вибирати життя або честь, очевидно, я виберу життя.

Ну і також, я як її родичка тепер, так що не думаю, що вона буде сильно заважати.

Я робитиму що скажуть, поки не зможу їй щось протиставити.

- Так. Тоді Широчка, рушаємо.

Я кивнула у відповідь на слова короля демонів і покинула будову.

Після того, як ми вийшли, земля задрижала і дірка яку я зробила щоб дістатися до будівлі зачинилася.

Схоже, що Куро почав нищити будівлю.

Якщо подумати, я так багато часу провела тут.

Але оскільки я завжди була без свідомості, то не відчуваю емоційної прив'язаності до цього місця.

І взагалі, Король демонів не повинна була мене тут знайти.

Куро підсказав їй?

А, ладно.

Тепер вона не ворог, так що мені без різниці.

- Ти хочеш пройтися пішки? Чи, може, швидко добратися до місця призначення? Можемо подивитися на цікаві місця якщо підемо пішки. Гроші у мене є. У будь - якому разі, Куро буде змушений багато часу завершити перевірку миру.

Хмм?

Яка цікава пропозиція.

Подорожуючи, ми насолоджуємось різними кухнею.

З іншого боку, якщо повернутися швидко, то я зможу нежитися в ліжку і користуватися будь-якими речами, які доступні Королю демонів.

Вибір складний, але подорож і їжа важливіші.

З того часу як я вибралася з Великого Лабіринта Елро, я ще ніколи не була в місті, де живуть люди.

Як павук, важко щось купити і тут же на місці з'їсти.

Все що мені вдавалося з місцевих їжі, це тільки підношення.

До речі, а що там відбувається з Вампірчиком в її місті?

Більше місяця пройшло з того моменту, як я востаннє перевіряла її.

І цікаво, що там закінчилася війна, тому треба подивитися.

Ясновидіння, емм, як же воно там було?

Я відкрила свої очі і налагодила зір.

Тепер, коли система не допомагає мені, я мушу робити все сама.

Я намагаюся наблизити вигляд, базуючись на тих відчуттях, які я відчувала, коли використовувала око 1000 миль.

О, вийшло.

Я наговорила на повну.

Хоча не зі швидкістю світла, проте територія проноситься з великою швидкістю.

А коли я досягла міста, то зупинилася.

Хмм?

Воно що горить?

Я обережно розглядаю місто.

Люди бігають довкола, намагаючись врятуватись.

Люди зі зброєю їх переслідують.

Солдати які атакують і захищаються.

Ага, вторгнення.

Уфу.

Хоча я не знаю, що там відбувається, але здається війна все ще триває?

Озброєння тих, хто напав на нього добре, так що це явно не бандити.

У тому розумінні, що вони мають однакову уніформу.

А хіба тут не повинно бути захисників цієї країни?

Гаразд, все це не важливо.

А що там з Вампірчиком?

Вона ж начебто донька господаря цього міста, вірно?

Судячи з усього, я думаю, що він є їх головною метою.

Я шукаю Вампірника.

Ось ти де.

Все ще жива.

Хмм.

Хоча може бути, що вона померла б, то не страшно. Але було б неправильно дозволити їй померти після того, як стільки за нею спостерігала.

Гаразд, нічого не зробиш.

Треба її врятувати.

- А? Що?

Я схопила Короля демонів і телепортувалася з нею.

Ох, телепортуватися складно.

і хоча у мене й вийшло, але явно потрібна практика.

Кров 1.Негіші Акіко.

Я себе ненавиджу.

Як так сталося?

Я жахлива і в мене немає ніяких переваг.

Я погана у спорті і в навчанні.

Хоча моя сім’я не є бідною, у нас менше грошей ніж в інших.

Ось чому у мене немає нічого, чим я могла б пишатися.

Особливо поганий мій вигляд.

Як же я його ненавиджу.

Бледна шкіра.

Дуже худе тіло.

Якщо подивитися у дзеркало, то обличчя як в небіжчика, затягнуті щоки і заплющені очі.

Відчинивши рот, я бачу зіпсовані зуби.

Тільки клинки в мене відмінні.

Через те, що я виглядаю як зомбі і маю довгі клинки, мене називали Вампіром.

Мені сміялися всі хлопці, починаючи з молодшої школи і я стала сприймати всіх людей як перешкоду.

Знущання почалося з простих дрібниць.

Спочатку вони обзивали мене так, щоб я це чула і потім сміялися з мене.

Якщо б це робив лише один чоловік, то можна було б терпіти, але коли їх стає все більше і менше, людину заганяють в кут.

У моєму випадку все це вилилося в гнів.

Чому у мене такий вигляд, а в усіх інших він правильний?

Я злилася на все, гнівалася і заздрила людям, які глузували наді мною.

Так темні почуття оселилися в моєму серці.

Ось чому, щось повинно було статися раніше або пізніше.

Здається, що з мене насміхались не дуже.

Але вони знущалися наді мною, бо їм це було цікаво.

Слегка интересно.

Вони самі не знають, як глибоко вони ранять цих людей.

Вони цього не зрозуміють, поки самі не відчують.

Всі знущання йшли як завжди.

Пильна ганчірка, яку пірнули мені в обличчя під час прибирання. Якщо я пам'ятаю вірно, почалося саме так.

І це переповнило чашу мого терпіння.

Я прийняла те, що я Вампір як вони і хотіли і вкусила його.

Не дуже добре пам’ятаю, що сталося далі.

того, кого я покусала в лікарню і наступного дня прийшов до школи весь у бинтах

Схоже я мало йому не перегризла артерію.

Мені пощастило, що я не потрапила куди треба, так що рана виявилася не серйозною.

Мене викликав вчитель.

Цього разу вчитель навіть не намагався приховати свого обличчя, яке постійно кривіло.

Мене за цей випадок не покарали.

Вони, мабуть, не хотіли, щоб цей скандал вийшов за межі школи.

Хлопчик якого я покусала, теж мовчав.

Взагалі-то не знаю, що там з ним далі було.

Оскільки мені треба було вибратись, я написала, що піду до школи Гейшін після випуску і більше не ходила в школу.

Може це було і погано, але школа мені нічого доброго не дала.

Так я вийшла зі школи без випускного.

Тоді я вирішила почати все з нуля в старшій школі.

Так я думала, ось тільки реальність відрізняється від очікувань.

Мій характер виявилося не так-то легко змінити, навіть якщо оточення і змінилося

Мій довбаний характер, як я тебе ненавиджу.

Вигляд також не змінився.

Тільки в кіно страшні люди стають красунями доклавши зусиль.

У моєму випадку, якби я не намагалася нічого не виходить.

Це може зробити лише пластична хірургія.

У мене так і залишився зовнішній вигляд зомбі, в той час як всі навколо мене дівчата підросли та покращували.

Я знаю, що мене за спиною називали Настійним Дітим Кошмара, скорочено НаДіК.

Хоча я не стала заперечувати, тому що була набагато терпеливішою в початковій школі, але щоразу як я це чула, у мене щось переверталося.

А найбільше мене бісила Вакаба Хііро.

Вона так само, як і я майже не розмовляла з іншими.

Ось тільки була велика різниця в зовнішності.

Вона не любила деяких дівчат і заздрила їм.

Кожного разу як я це бачила, я ніби дивилася на себе у дзеркало.

Я що так само огидно виглядаю, як ці люди?

Відповідь очевидна.

Що стосується мене, то не тільки поведінка, але й душа в мене страшні.

Але є надія.

Що ж мені робити?

Може бути моє життя змінюється, якщо моє обличчя стане красивим?

Вся моя життя, це велика помилка від самого початку.

Зовнішній вигляд не відображає людської душі.

Це середовище, яке бачить лише зовнішній вигляд і робить людину страшною.

Ті хлопці, які кажуть, що "Зоряний вигляд не має значення" просто блукають.

Ось що я зрозуміла.

Я хочу померти.

І народиться заново, але вже з нормальним зовнішнім виглядом.

Не обов'язково народжуватися красунею.

Хочу просто стати як всі нормальні люди.

Я вже не думала, що моє бажання здійсниться.

З ранку я слаба, бо маю низький кров'яний тиск.

Часто я не можу прокинутися протягом першої години навчання.

У цей день, я так само не змогла боротися зі сном і поклала голову на стіл.

Голос вчителя Оказаки вбаюкав як справжня колискова.

Вчителька Окараки хороша жінка, яка піклується про мене на відміну від мого класного керівника в молодших класах.

Я заснула, слухаючи її голос.

Коли ж я прокинулася, то побачила незнайому стелю.

Я більше не в класі.

І це явно не медичний кабінет школи.

Я кілька разів втрачала свідомість і потрапляла в медичний кабінет, так що як там виглядає стеля я в курсі.

Коли я спробувала оглянутись, то не змогла.

Тіло не рухається так як я хочу.

У мене немає сил.

У цій ситуації я нічого не можу вдіяти, але я побачила дещо несподіване.

Рука.

Це маленька, дуже мала рука.

Прямо як у дитини.

Дивно.

Кров 2. Друга спроба

Я перевтілювала.

Переродилася.

Хоча спочатку я нічого не розуміла, але через кілька днів ця картина стала яснішою і мені довелося її прийняти.

Спочатку я думала, що сплю.

Я завжди хотіла спати, я не могла розслабитись.

Я думала, що я зараз перебуваю в класі і просто задрімала.

Ось тільки, не буває таких снів, які тривають кілька днів підряд.

Зараз я дитина.

Я сплю, прокидаюся, їм, плачу і спати знову.

Ось життя.

Між цими справами я оглядаю навколишнє середовище і намагаюсь зрозуміти, що в мене за ситуація.

Спершу, це не Японія.

Це точно.

Мало того, на Землю теж не схоже.

Люди не мають темного волосся і очей, навіть немає ознак електрики.

Більше схоже на середньовічну Європу, в наш час знайти місце без електрики практично неможливо, ну якщо не брати якісь дикі куточки Африки, мало того немає і інших зручностей, які є у нашій цивілізації.

Мабуть, це так зване переродження в іншому світі?

Мертва людина народжується в новому світі з пам’яттю про свій минулий світ.

Хоча я ніколи не думала, що це станеться, але з реальністю важко сперечатися.

Отже, чим більше ми шкодуємо про минуле, тим краще будемо думати про майбутнє.

Крім того, я рада цією ситуацією.

Все-таки я переродилася.

У новому житті я позбудуся свого колишнього виду.

Все з чистого аркуша.

Я можу тільки радіти цьому.

У мене гарні батьки.

Мама, навколо неї така тепла і турботлива аура.

Що ж до тата, то він цілком протилежний, рішучій і непохитному.

і хоч вони різні, але обидва гарні.

при таких красивих батьків, я теж повинна бути красивою.

Мало того, схоже мої батьки мають високий соціальний статус.

Кімната обрана мені досить велика.

Навіть якщо судити за розміром кімнати, то вона явно більше, ніж та дешева зйомна квартира, де я жила у своєму попередньому житті.

Крім того, є слуги.

Не схоже, що він король, але явно хтось з дворян.

Боги нагородили мене за всі ті труднощі, які я витерпіла в попередньому житті.

Щаслива усмішка з’являється на моєму обличчі, коли я думаю про те, що чекає мене в майбутньому.

Бачачи свою матір і служницю, яка з любов’ю піклується про мене та усміхається.

Я щаслива.

Діти сплять багато.

Хоча це і так, але все одно буває час, коли я пильную.

А оскільки я дитина, то не маю чим зайнятися.

Я сова, тому частіше прокидаюся вночі.

Звичайно, я не хочу плакати ночами, але я була дорослою в попередньому житті.

І хоча у мене є і фізіологічні потреби, але я не хочу будити сім'ї та слуг, тільки тому що мені нічого робити.

Я використовую цей час, щоб займатися магією.

У цьому світі вона є.

Серед слуг є людина, яка може використовувати магію вогню я бачила як він їй запалює лампу.

Хлопці з меншої школи один час імітували мангу, в той час я думала, що вони ідіоти, але здається я почала розуміти їх небагато.

Якщо тут є магія, то я хочу уміти використовувати її.

Я почала тренуватися, щоб задовольнити це своє бажання.

Але я не знаю, як користуватися магією.

Я пробувала і так сяк у той короткий час, коли не спала.

Як наслідок, я поступово зрозуміла те, що називають магією.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Чущість магії 1ур.]

У той момент, коли я почала розуміти що таке магія, я почула цей голос.

Хоча пройшло небагато часу, щоб у мене прокинулася тугальгія, але голос якого я почула, говорив на Японському, який в цьому світі до цього моменту не чула.

Я швидко почала оглядатися довкола, але нікого не було поруч.

Незважаючи на це, мені було моторошно від того, що я почула цей загадковий голос, і в цей день заснути я так і не змогла.

Схоже цей голос, голос Божий.

У цьому світі є така річ як здібності, і схоже голос Бога можна чути в той момент, коли вони підвищуються у рівні.

Це висновок, зроблений мною з фрагментів підслухованих мною розмов.

Ось тільки не зрозуміло, чому цей голос говорить на Японській.

Усі розмови по цілому світі ведуться іншою мовою.

Англійська теж не схожа.

Напевно, є своя мова цього світу.

З цього видно, що інші чують Божий голос своєю мовою.

Тоді чому я чую його на Японській?

Напевно, тому що власник цього голосу і є Богом який реінкарнував мене у цей світ.

Тоді нічого дивного в тому, що голос говорить на японському немає.

Я подякувала йому від усього серця.

Таким чином я і продовжувала повільно рости.

Оскільки я лягла і нічого не робити незручно, то почала пробувати повзати.

І я змогла почати це робити майже відразу, хоча в мене були сумніви щодо цього, але я намагаюся не рухатися у присутності інших.

Я вивчила мову.

Хоча важко сказати, що вивчила його весь час, я до деякої міри розумію, про що йде мова.

Я прислухаюся до розмов і починаю трохи дізнаватися про цей світ.

Релігія, яку звуть Богіні.

Культура і історія.

Стан моєї родини.

Усе це я поступово впізнаю.

І говорять і думають тут трохи по іншому, ніж в Японії.

Я порівнюю їх з собою і відчуваю деяку розгубленість, коли бачу нашу різницю.

І в той момент, коли я насолоджувалася життям дитини.

Це був інцидент.

Кров 3. Зустріч з павуком.

Це був час, коли мене вивезли з міста вперше.

Мене добре охороняли, оскільки я була найстаршою дочкою власника міста і ніколи не займалась цим містом.

Було вирішено взяти мене з собою, щоб показати мені дідусеві, який живе в іншому місті.

Ззовні, вперше з початку мого нового життя.

Але мета не така вже й далеко від міста.

Один день, подорожі в кареті.

Я прибула в місто, де народилася і зустрілася з дідусем та бабусею.

Вони молоді, щоб їх так називати.

Хоча й мама теж досить молода, тому вони рано виходять за чоловіка.

Мої дідусь і бабуся також палаци, які керують цим містом.

Отже, ми провели кілька днів і пішли додому.

На зворотному шляху це і сталося.

Нас атакували бандити.

Їх було шестеро.

Оскільки це явно мало, щоб нападати на дружину і дочку місцевого лорда, напевно вони діяли без будь-яких планів.

Все просто, вони напали на нас, оскільки їм здалося, що в кареті їде хтось з багатих.

Проблема в тому, що від цієї атаки у нас немає можливості захиститися.

Охоронців четверо, а бандитів 6.

Хоча я чула, що в останні роки кількість бандитів зросла, але не думала, ніби вони нападатимуть на подорожніх серед такої жвавої дороги.

Схоже, що люди у цьому світі думають зовсім по-іншому, ніж ми в Японії.

І хоча охоронці билися відчайдушно, але повільно і вірно давали їх числом.

І ось один з охоронців отримав поранення від бандита.

- Меразофіс?

Мати інстинктивно скрикнула.

Поранений охоронець був палацом, який служив матері з її народження.

Стосунки між ними були як друзями дитинства, і він дуже відданий матері.

Оскільки в мами вітер гуляє, вона напевно не помітила, що Меразофіс любить матір як жінку.

Але він похитнув ці почуття і став відданим слугою матері.

І такий відданий слуга був поранений.

Кров впала.

Людина, яка тільки недавно ходила і посміхалася, зараз впала і не рухається.

І кров витікає з тіла Мегафіса разом із його життям.

* Згладжує*

Рот з якоїсь причини заповнився слиною.

Напевно через близькість смерті.

Якщо охоронців переб'ють, то ми наступні.

Оскільки мати ще молода, її можуть і захопити.

А ось дитина напевно позбудеться.

Хоча може вони і могли б використовувати мене для отримання викупу, але я так не думаю.

А я тільки-тільки почала своє нове життя і що, померти в такому місці?

Ні.

Я боюсь.

Я не хочу вмирати.

Я хочу жити.

Хто-небудь допоможіть!

Напевно воно не чув мого крику який виходив з самого серця, але несподівано з'явилося.

Один з них несподівано впав і втрачав кров.

За ним стояв чисто білий павук.

Щось близько одного метра розміром, нереально великий для Землі.

Я чула про це в розмовах.

У цьому світі є монстри.

Думаю це не дивно, враховуючи наявність магії.

Ось тільки одна річ знати, а інша побачити цей жах своїми очима.

Пошаровані, як і я, бандити були розбиті на шматки павуком.

Усередині їх розлетілися по сторонах і жахлива картина з'явилася переді мною.

*сглутанно*

Я знову відчуваю це.

Мабуть через нудоту.

Я постаралася стриматися.

Поки я думала, що павукоподібний монстр вбив одного з бандитів магії, а потім подбав про інших двох.

Мабуть використовували магію Землі.

Оскільки щось з'явилося і пробило голову бандита із великою швидкістю.

Але я не зрозуміла, що сталося з двома іншими людьми.

Коли вони намагалися втекти, їхні рухи раптом сповільнилися і вони впали на землю.

Не розумію, що воно зробило.

Павук повернувся до нас.

Тривога почала зростати.

Ми наступні.

Ми, які не могли перемогти навіть бандитів.

А цей монстр перерізав їх за секунду.

Вижити неможливо.

Охоронці направили мечі на павука.

Але їхні тіла тремтять від страху.

Вони, мабуть, також розуміють, що у них немає шансів.

Але все одно, вони намагаються захищати нас до кінця.

Паук ще не атакує нас, а здається оцінює.

Холодні червоні очі дивляться навколо.

Очі вперлися у Меразофісу, який лежить на землі.

Павук наблизився до нього.

Після цього павук активував магію і вилікував Меразофісу.

Магія Лечення.

- Невже, це посланець?

Мати швидко вибралася з карети.

Зі мною на руках.

- Пані Серас! Це небезпечно!

Охоронці намагалися змусити матір повернутися до карети, але вона проігнорувала їх і рушила до павука.

Павук обернувся.

Я раптом відчула, що всі його вісім очей дивляться на мене.

Мурашки пробігли по всьому моєму тілу.

Я боюсь.

Що це?

Хіба повинні такі монстри існувати?

Воно надихає страх бути однією своєю присутністю.

І багато таких монстрів у цьому світі?

У такому випадку, схоже я народилася в ненормальному світі.

- Ти посланець?

Я згадала деякі слова матері.

Посланці, якщо я не помиляюся, це ті, хто служать Богині, релігії в яку вірить мати?

Богині служать різні раси, такі як дуже мудрий старий або зелений охоронець з міфів зі складним ім'ям.

Серед них є павук, який шив одяг для Богіні.

З погляду матері, яка вірить у Богиню, цей павук виглядає як її посланець?

Мені здається, що ця жахлива істота є повною протилежністю Боговіні.

Але мати вважає, що це посланець.

Мало того, вона його дякує і вимовляє щось на зразок молитви.

Павук переглянув свою увагу на матір.

- Оцінка!?

Мати в подив прошепотіла.

Це ім'я здібності?

Напевно зручна здатність, можу я якось її отримати?

[В даний момент у Вас є 75 000 очок здібностей

Здатність [Оцінка] може бути придбана за 300 очок

Хочете її купити?]

Раптом я почула голос Бога.

Коли павук зник, я захвилювалася на мить.

Хоча мати кричала "Будь ласка почекай" в спину павука, який віддалявся на жахливої швидкості, але я вважаю, що нехай він краще йде.

Моє тіло розслабилося після випробувань.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Спротивність страху 1ур.]

Таким чином я змогла вижити.

Але пізніше, оскільки павук оселився біля міста, де я жила, знову з’явилося хвилювання.

Біс 2. Гоблін.

Приблизно рік пройшов відтоді, як я переродився в гобліна.

Рік виглядає як у цьому світі довшим, ніж на Землі, щось близько 400 днів або більше.

І це не дивно, адже неможливо точно визначити дату в селищі гоблінів.

Гобліни ростуть швидко, і я виріс у підлітковому віці, якщо говорити з людського погляду десь за 1 рік.

Це тільки зовнішній вигляд, всередині все зовсім по-іншому.

Я все ще погано розумію мову гоблінів, і мої рух набагато слабші, ніж повинні бути, якщо судити за зовнішнім виглядом.

Але все одно, ростуть гобліни явно швидше людей.

Для людської дитини 1 рік, це все ще подорожуйте, але я вже спокійно можу ходити сам.

А це плюс.

Перш за все, після того, як я почав ходити, я розпочав шукати, чи є ще якісь колишні люди, крім мене.

Я навіть причину своєї смерті не знаю.

Чому помер? Чому реінкарнував?

Оскільки я цього не знаю, то подумав, що може бути ще хтось хто потрапив у таку ж ситуацію.

Але це було б надто просто.

Хоча я намагався шукати серед гоблінів народжених приблизно в той же час як і я, але все що я зрозумів, це що між ними реінкарнованих немає.

З іншого боку, це теж важко назвати.

Хоча з іншими гоблінами я практично не говорив, але зрозумів дещо поки ходячи по селі.

Я знав, що один рік дорівнює близько 400 дням з розмов старших.

Гобліни ростуть швидко, а мозок розвивається повільно.

Хоча діти гоблінів такі ж, як я, але тільки за розміром.

Вони майже не відрізняються від мозку дітей.

Ніхто з дітей не може говорити.

Мабуть, мене хто вміє говорити, нехай і погано, дорослі гобліни вважають генієм.

Це не так вже й багато радості.

Оскільки найбільше цінуються гобліни, це бойові здібності, а не здатність думати.

Несподівано, але схоже на гобліни цього світу цілком заточені на бій.

Гобліни мають бути слабкими, дурними і брудними. Але вони зовсім відрізняються від цього.

Слабкі.

Частково це так.

Прості гоблін слабі і живуть мало, після чого помирає.

Це якщо гоблін звичайний.

але ось тільки в цьому світі є концепція рівнів.

Крім того, існують здібності й магія.

Схоже на гру, але для цього світу це цілком нормально.

А монстри, які досягають певного рівня еволюціонують.

Гобліни не винятки.

Серед гоблінів села можна спокійно побачити хоббітів, які більші за звичайний гоблін.

Коли хтось еволюціонує в Гобгобліна, його тривалість життя зростає і сила росте.

І чоловіки, і жінки звичайних Гоблінів намагаються збільшити свій рівень еволюціонування.

А єдиний спосіб підняти рівень, це перемогти монстра.

Тому всі гобліни заточені на війну.

Тому що вони не зможуть довго прожити через короткий період життя і слабкості, якщо не еволюціонують.

Наступний пункт - безглуздя.

Частково це так.

гобліни заточені на бій, тому вивчення чогось відволікного їх не цікавить.

Напевно я найрозумніший у цьому селі.

Навіть не напевно, а точно.

Але це не означає, що вони дурні.

Вони використовують хитрі засідки в бою і знають як полювати ефективно.

Так що їхня голова в цьому відношенні варить не погано.

Натомість гобліни подібні до монахів, які ціле своє життя присвятили вивченню бою.

Називати ченців безглуздо, це просто смішно.

Брузь має два значення.

У сенсі брудного зовнішнього вигляду і в значенні образи.

Гобліни яких представляють всі, слабкі і дурні, але при цьому хитрі.

але насправді гобліни інакші.

Вони солдати які знають що таке честь.

День гоблінів починається з молитви.

Богині хто охороняє цей світ і дає нам той хліб.

Після цього робота розділюється між ними.

Гобліни, які не пройшли еволюції тренуються, а ті хто еволюціонував в Хобголіні займаються з молодими людьми.

І формується мисливські групи, які виходять з села.

Деревина стоїть біля підніжжя гори, а це небезпечне місце, з багатьма злобними монстрами, які живуть поблизу.

З гоблінів, включених в мисливську групу повернеться тільки половина.

Але гоблінове село продовжує існувати завдяки їхній плідності.

Так я думаю.

Після повернення гоблінів їх зустрічають, ховають загиблих.

І далі вони моляться за їжу, яку отримали ризикуючи своїм життям.

Гобліни постійно ходять по краю смерті, намагаючись підтримати життя села.

Тому гобліни, які залишають село, дають засухану квітку.

Щось типу Амулета.

Це має означати "Будь ласка, повертайся живий".

Вони вирушають у небезпечну подорож і повертаються, не забуваючи про головне.

Жити.

Щоб вижили інші.

Немає ніякого правосуддя, немає зла, про яке я думав у попередньому житті.

Є щось цінніше цього.

Я дивлюся на тих гоблінів, які залишають село і почуття починає наповнювати моє серце.

Я почав плакати, не помічаючи цього.

Щось в їхній поведінці змусило мене зробити це.

Кров 4. Зворотний відлік

[Вампір]

Я різко втягнула у себе повітря, побачивши результат оцінки.

Після того інциденту я дізналася, що я можу отримувати здібності за допомогою окулярів здібностей.

Я відразу купила Оценку і почала експериментувати.

Як результат стало зрозуміло, що користі від оцінки немає.

Хоча я використала оцінку на все, що бачила навколо, але все це з'являлося як "Крувати", "Стена" і "Зтол".

Після того, як я почав використовувати свої здібності, у мене почався головний біль.

Якщо поглянути на щось раз, то немає особливих проблем. Але коли я оцінила більшість речей у кімнаті, моя голова розболілася не жартома.

І це не мало сенсу. Та ще й головний біль.

І хоча все це може бути через те, що здатність 1 рівня, але не думаю що є сенс її підвищити.

Недостатня здатність.

Результат який я отримала оцінки свою руку був "Вампір", це сталося, коли я вже планувала закінчити з оцінкою.

Здається, мені знадобилося дуже багато часу, щоб зрозуміти що сталося.

Напевно це якась помилка, так що я оцінювала ще і ще, але результат залишився таким же.

Чому?

Чому все так?

Тільки ця думка кружляла в моїй голові, я не могла думати більше ні про що інше.

- Пані! Їй погано!

Схоже я сама загнала себе, і покоївка послала за лікарем.

Я обережно оцінила покоївку і результат був [Людина]

Батько і мати, які ввірвались у кімнату й знали про мій стан, також оцінили мене. Обидва [Людина].

Іншими словами, я не тому стала Вампіром, що хтось з батьків був вампиром.

Схоже це якась мутація, яка привела мене до того, що я народилася вампіром.

А ось лікар тепер може виявити, що я вампир.

Я відчуваю, що блідію все більше і більше.

Не знаю навіть, кров по тілу вампіра переміщається так само як у людей або по іншому.

- Почекай.

- Дорогой?

- Ти теж це відчула, вірно? Дитина активувала оцінку.

Добре б вирубитися від втоми.

- Не знаю що це таке, випадковість або жарт Богів, але дитина має здатність оцінка. А симптоми, які ми бачимо, це ймовірно перевтомлення. І хоча це лише припущення, однак дитина не може відключити можливості і постійно її використовує.

- А це небезпечно!

- Небезпечно, але боюся, що це не та проблема, з якою може допомогти лікар. Нехай лікар досліджує її на всяк випадок, але все що нам залишається це помолитися, щоб дитина змогла взяти під контроль.

- Тільки не це....

Я чула про що шепочуться біля Отця, матері та слуги.

і схоже вони неправильно зрозуміли симптоми.

Хоча може це наполовину і вірно, так що це не зовсім помилка.

Я маю на увазі, що вони зрозуміли, як я використовую Оценку, так?

Кількість моїх помилок продовжує зростати.

Доктор приїхав і оглянув мене.

Я не можу чинити опір.

Я повністю у владі лікаря і відчуваю, що готова втратити свідомість від напруженості в очікуванні його слів.

- Як я чув з розмов, це перевтомлення від оцінки. Схоже вона занадто перенапрягалася і її тіло не витримує цього. Ось тільки судячи з того, що я бачу на даний момент, активація здатності вона зупинила. Так що гірше їй не стане.

Батьки зітхнули з полегшенням.

А ось я не відчуваю полегшення.

-Вам слід стежити за її станом протягом одного дня, щоб переконатися, що все гаразд. Якщо що трапиться, звіть мене.

- Дякую лікарю.

Лікар залишив кімнату не сказавши нічого важливішого.

Мені треба бути обережнішим.

Можливо, лікар поговорить з батьками окремо.

Але ось тільки схоже, що моє дитяче тіло не витримує такого тривалого нервового навантаження.

Я намагаюся боротися зі слабкістю, бажаючи дізнатися, помітив щось доктор чи ні.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Спротивливість сонливості 1ур.]

Це дає мені змогу протриматися трохи довше.

Але все одно, я вирубалася раніше, ніж дочекалася, коли повернулася батьки.

Коли я прокинулася, батьків поруч не було.

Я думала, що оскільки мати так хвилювалася, то вона буде поруч коли я прокинуся, але її немає.

І я знаю чому, почувши розмови між слугами.

Схоже, той павукоподібний монстр звів своє гніздо поблизу міста.

Через це люди в місті не знають що і думати, тому й мати та Батько змушені займатися цією проблемою.

Я відчуваю полегшення.

Все-таки я жива, так що самого страшного не сталося.

Це тільки відклало проблему, але коли-небудь, те що я Вампір можуть помітити.

Взагалі-то, павук усіх розгадув - це проблема, але цього разу я йому вдячна, тому що в такому випадку про мою проблему можуть забути.

І чому я народилася Вампіром?

Я ж реінкарнувала, тому не розумію - чому?

Тільки не кажіть мені, що це все через те прозвучення, яке мені дали в моєму попередньому житті?

Якщо у мене і нове життя піде кувиром через це, я цього не переживу.

Але факт того, що я Вампір це не змінить.

Якщо хтось застосує на мені оцінку, то все відразу ж закінчиться.

Я звичайно не знаю, як тут ставляться до васпірів, але думаю, що не дуже добре.

Так що мені треба зробити так, щоб цього ніхто не дізнався.

Але розкриття моєї справжньої природи, це тільки питання часу.

У палаців є церемонія вступу в повноліття пов'язана з оцінкою.

Дитина йде до натовпу, щоб похвалитися своєю дитиною перед іншими.

і там відразу ж стане зрозуміло, що я Вампір.

Треба уникнути цього будь-яким шляхом.

Але як?

Кров 5. Стратегия виживання.

Мої дії після того, як я дізналася що я Вампір були швидко.

Я красеня, ймовірно, буду красунею. І ось у тому, що я вважала своїм безтурботним життям, намітився різкий перелом.

Я повинна приховати те, що я Вампір будь-яким шляхом.

Мені треба зрозуміти всі можливості, про які я не особливо думала.

Ні, я звичайно проковтувала трохи магію, але ось всі інші можливості мене майже не зацікавили.

Мені здавалося, що всі ці здібності це просто те, щоб зробити життя зручнішим.

Я дворянка, так що навіть якщо у мене і не буде здібностей, я спокійно зможу прожити.

Але тепер все змінилося.

Мені треба дістати здатність, яка зможе приховати, що я Вампір будь-яким шляхом.

оскільки є оцінка, має бути і щось, що може заборонити оцінку.

Проблема лише в тому, як отримати цю здатність.

Як я не намагалася отримати її за окуляри здібностей, як до цього отримала оцічку, але це виявилося неможливим.

Здається, Бог не реагує на точну назву здібності.

Але я не знаю, що за здатність мені потрібна.

Я намагалася використовувати слова "замінки", Заборонення і т.д, але потраплянь немає.

Мені треба дізнатися назву всіх здібностей.

Мені потрібна інформація.

Тому мені потрібні книжки.

З підслухованих розмов слуги таку інформацію не отримаєш.

Вони тільки про павука і балакають.

Хоча мене це й дратує, але зараз не час для цього.

Слухи добрі, коли треба дізнатися про те, що відбувається в даний момент, а ось за знанням слід звертатися до книг.

Я почала думати, і вирішила діяти вночі, коли всі сплять.

Я не можу діяти вдень, тому що в цей час навколо мене весь час б'ються слуги.

Але з огляду на мою нічну природу, робити щось вночі для мене навіть легше.

Протидія сонливості також була корисною.

Якщо подумати, то як Вампір я і повинна себе краще відчувати вночі.

Мій стан вдень є сонним, а коли я бачила кров бандитів, то мій рот заповнився слиною, так що якщо придивитися багато чого вказувало на це.

Тільки кров я не пила з народження, та й під сонцем не перетворююся на порох.

Цікаво, що вампіри у цьому світі відрізняються від Вампи на Землі?

Якщо я знайду якісь книги з Вампірами, то потрібно буде їх прочитати.

Я вислизнула з кімнати намагаючись залишатися непомітною.

Хоча я й не показувала цього іншим, але вже можу стояти і ходити.

А двері легко відкрити, якщо їх не замикати.

Оскільки я живу у величезному особняку, то не знаю де бібліотека.

Крім того, не всі сплять ночами, є і охорона.

Я намагаюсь не помітити, що мушу йти непомітно.

Я обережно перевіряю кожну кімнату в пошуках бібліотеки.

і повертаюся назад тим же шляхом, коли втомлюсь, щоб заснути як невинне дитя.

Так тривало кілька днів.

Оскільки я і далі діяла кілька днів, то отримала здатність [Незамітність].

Цікаво, що ця здатність робить мене менш помітною?

У даний момент це було б непогано.

Мало того [Новий зір] збільшилося до 3 рівня.

Воно у мене з народження? Чи я просто цього не помічала? Не знаю вже що з двох, але схоже нічний зір у мене було.

і нарешті я знайшла бібліотеку

З цього моменту, я проводила в бібліотеці кожну ніч, читаючи все підряд.

Хоча спочатку було важко читати, але коли я думала, що це впливає на моє життя, то починала докладати ще більше зусиль.

Якби я почала з книг, таких як кривий кодекс, було б дуже важко, але на щастя бібліотеці були і книжки орієнтовані на дітей, які саме для того, щоб навчити дитину читати.

Оскільки вони виглядають старими, мабуть ще батько вчився в них.

У бібліотеці є багато книжок, які орієнтовані на хлопців.

Таким чином нічний зір піднявся до 6 рівня, а Спротив сонливості стала 2 - процентним рівнем, аж поки я вчилася читати.

Потайність стала триста, і з'явилися можливості безшумності та відчуття присутності.

Я збираю дедалі більше здібностей, які потрібні в основному вбивцям.

Після цього я вирішила, що прийшов час читати всі книги підряд.

У цьому світі на корінцях не пишуть назви книги.

Тож не можна зрозуміти, про що ця книга говорить.

Тому я не маю вибору, окрім як продовжувати читати все підряд, поки не знайду потрібну книгу.

Завдяки цим діям я отримала здатність Концентрацію, пам'ять, здібності до обчислень і Паралельну свідомість.

Як не подивися, але наявність таких здібностей у дитини це дивно, вірно?

Схоже, я все більше і частіше копіюю собі яму.

Але зробити нічого не можу, варто питання про моє виживання.

Якщо мені вдасться приховати факт, що я Вампір на церемонії Оценки, то мені доведеться приховувати і все інше.

Так я і проводила весь час, вдень вів себе як дитина, а вночі забираючись у бібліотеку.

Оскільки Паука та інші події відбувалися в моєму домі, стало важко пробиратися до бібліотеки.

Чим більше людей навколо, тим більша можливість бути виявленою.

У якийсь момент мені доводилося здаватися і повертатися до себе.

Цей паук так сильно турбує нормальних людей.

Але його дії дедалі більше мене цікавлять.

Він діє прямо як людина.

Хоча й вирубує бандитів по сусідству без будь - якого співчуття, але при цьому лікує мешканців міста.

Мати звичайно говорить, що це Священна тварина, але я то бачила його на живу, так що скоріше це зловий монстр з людською свідомістю.

Це тільки не кажіть, що це теж реінкарнований?

Такого просто не може бути.

Це було б вже занадто.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Переклад 1ур.]

Кров 6. Несподівані зміни.

Коли я звикла до життя в якій є постійна проблема павука, як зазвичай опівночі, я сиділа у бібліотеці і вивчала книжки.

Я передбачаю, що незабаром сонце зійде і обережно вислизнула з бібліотеки.

Оскільки я продовжую жити таким життям, мої здібності значно зросли.

Крім того, я виріс і мав здатність протистояти сонливості. Тому тепер можу спокійно спати цілу ніч.

Може для дитячого тіла це і не дуже добре, але я завжди можу допасти цей час вдень.

Тільки мати і слуги турбуються, що я так багато сплю, але оскільки я дитина, то вирішили що мені це можна.

Я відчула присутність людини за допомогою її здатності відчувати себе присутністю.

Це Меразофіс.

Меразофіс виходить в сад тримаючи в руках треніровий меч.

Після того інциденту, Меразофіс тренується так щодня, щоранку.

Це або через те, що він злиться що був переможений бандитом не маючи нічого зробити, або може бути він хоче захистити матір наступного разу.

Якщо судити за його характером, то швидше останнє.

Мати для нього все.

Він зробить усе, що завгодно, аби мати була щасливою.

Ось така він людина.

Це не означає, що Меразофіс слабкий.

Але і сильним його не назвеш.

Якщо порівняти його з тими, хто зараз трапляється у нас в будинку, то він десь на середньому рівні.

Я думаю, що як палацовий він хороший, хоча він може так і не думає.

Я повернулася до себе в кімнату під свист тренірового меча.

І ось знову виникла проблема.

У цей день я не пішла в бібліотеку.

А все через огидного мужика середніх років, який довго сперечався з матір'ю, чи майже до півночі.

Хотілося б щоб він якомога швидше пішов, оскільки він огидний і нав'язливий, і я від нього втомилася.

Як тільки відкриває рот, так суцільним потоком нарікання.

Він постійно направляє нас.

Він говорить навіть таке, від чого мені хочеться закричати "Що!?"

В один день він курив сигари в кімнаті, а на наступний заявив, що "Ця кімната пропахла сігарами. У ній жити не можна! Негайно виженіть того ідіота, хто здогадався курити в будинку!", так і хотів йому сказати "Ну й забирайся звідси".

І хоча його слуга сказав йому, що це він сам і курив, але він відразу ж з обуренням це відкинув сказавши "Такого просто не може бути".

Наступного дня бідний слуга більше не з'явився.

І краще б його просто звільнили.

А потім чоловік помер.

Легко.

І хоча я не спала всю ніч, нічого не помітила.

Не спрацювало відчуття присутності, я тільки відчула, що хлопець несподівано впав.

А потім в особняку піднявся шум, незважаючи на те, що була ніч.

Добре, що я не поїхала в бібліотеку.

Якби пішла, мене точно б зловили.

А все через те, що причина його смерті невідома.

Це — Священна звірина, яка покарали грішника.

Схоже цей чоловік зумів образити навіть павука.

Батько зібрав слуг цього чоловіка і запитав їх, що сталося.

І хоча у мене чудові п'ять органів чуття, як і можна очікувати від вампіра, я не змогла почути про що вони говорили з батьком, зі своєї кімнати.

Може, павук використає цю привід для нападу на місто?

Шумна ніч пройшла в такій нервовій атмосфері.

Три дні пройшло, а павук так і не зробив, на відміну від очікуваного.

Я не знаю в деталях, як смерть цього чоловіка вплинула на дипломатичні відносини.

Але здається, що всі його проблеми чекали на нього.

Це те, що я змогла вловити з розмови слуг.

Якщо подумати, що буде далі, то швидше за все все йде до війни.

Схоже батько не проти її розв'язати.

Він часто навідував людей з армії в той самий час, спостерігаючи за діями павука.

Хоча нічого ще не вирішено, але очевидно може статися.

Думаючи про це я задрімала, оскільки був день.

А потім звук вибуху і землетрус пробудили мене.

Я не знала, що сталося, а мати обняла мене.

Поруч з нею стоїть Меразофіс, який уважно дивиться по сторонах.

Ми приготувалися до негайного втечі.

Але вибухи й землетруси закінчилися і настала тиша.

Слуги обережно почали шукати причини цього.

Батько давав накази і все почало швидко розвиватися.

Усе це я бачила в обіймах мами.

Гніздо павука було повністю знищено, і доповідь про те, що павук зник.

Після цього все розвивалося з шаленою швидкістю.

Релігія Божественного світу оголосила публічно знищити фальшиву божественну звірину, яка пустила коріння Сарієра.

Країна Сарієра - це місце, де я народилася.

А Божественний звір, мабуть, це павук.

Світ Саріера природно почала заперечувати.

Крім того, тому що військо без дозволу було використане, то вони вимагали компенсації за завдану шкоду Богом звірині.

У відповідь почули "Ми пошкодили монстра, так що будьте вдячні".

Ясно, що релігія Божественного світу наривається на бій.

А країна Саріера в загальному теж була не проти.

Хоча мені хотілося зупинити їх, тільки що може зробити дитина.

Я молилася, щоб батько здобув перемогу, дивлячись як він залишає місто разом з армією.

Кров 7. Війна.

Війна закінчилася нічиєю.

Армія батька повернулася понісся втрати.

Якщо судити за зовнішнім виглядом армії, то здається, що вони програли, але не в війні.

Причина у павуку.

Схоже, що він не загинув у тому вибуху. Раптом павук з'явився на полі бою.

І почав різати всіх не розбираю хто друг, а хто ворог, врешті-решт, його змогли знищити наклавши потужні закляття на те місце, де Герой стримував монстра.

Але після цього обидві армії зазнали великих втрат, і це призвело до того, що не можливо було продовжувати ще одну війну.

Отже, обидві армії відступили.

Хоча я тішуся, що батько повернувся живим і неушкодженим, але мене турбує тільки те, наскільки важко було подолати проблему, а не її розв’язання.

Схоже Герой, який теж мав потрапити під удар магії був у таємниці захищений великим магом імперії.

Я чула, що він використовував магію телепорту якраз за секунду до удару магії.

У будь - якому разі, у країні все ще панує неспокій.

В першу чергу через те, що розбита армія, в другу, тому що розбита вона з вини Божественного звіра.

У теорії ця війна мала бути заплатою за Божественного звіра.

Хоча насправді причиною були великі тертя між релігією Богіні та релігіями Божественного миру.

Але зараз виявляється, що Божественний звір якому поклонялися, виявився як і говорила релігія божественного світу, небезпечним монстром.

І в цьому є причина.

Виявилось, що релігія Божественного світу була права.

А це дуже погано.

Отже, вони діяли правильно, коли напали на Сарієра.

Тож, коли батько повернувся, він знову почав працювати.

Війна то не скінчилась.

Мабуть, незабаром вона знову розпалиться.

Релігія Божественного світу вважає релігію Богомині ворогом, і вони навряд чи упустять такий шанс.

Звичайно, щоб реорганізувати частково спустошену армію, потрібен час. Але релігія могутнього світу має вплив у всьому світі.

Тому, ймовірно, вони мають варіанти з підготовкою нової армії.

З боку країни Сарієри все набагато гірші, вони завжди були сильнішими за своїх сусідів.

але в даний момент все навколо налаштовані проти них, а армія частково знищено.

Якщо говорити про те, чи є шанси на перемогу в даний момент, то я хоч і не працюю спеціалістом, але відповім, що швидше за все ні.

Цю війну не варто було затівати з самого початку.

Якщо б армія виводила тільки країну Оуцу, то Сарієра напевно перемогла б, але в той момент коли релігія Божественного світу стала реальністю, шанси на перемогу стали примарними.

До того ж імперія підтримує країну Оутсу.

Але проблема релігійних війн саме в тому, що ніхто не збирається відступати.

Мені цього не зрозуміти, але для країни Сарієра немає іншого вибору крім як битися.

Хто переможе на полі бою в сутичці армій.

Там би країна Сарієра і здалася, таким чином звичайні люди б не постраждали.

Хоча армія була б і втрачена, але можна було б домовитися про компенсації та ще будь-яких преференцій.

Але все пішло прахом, коли на полі бою з'явився невважливий фактор.

Потері обох армій астрономічний.

Переможцю нема.

Війна продовжувалася.

І для Сарієра це погано.

З цього моменту не буде справедливої війни, в якій перемога або поразка вирішуються на полі бою.

Буде затяжна війна.

Можливо, міста теж постраждають.

Перше, що це місто, де я живу.

Він біля кордону країни Оуцу, і місце де з’явився павук, який став яблуком сварки.

Батько намагається домовитися про евакуацію сім’ї.

Тільки час не вдалий.

Перш за все, проблема з часом.

Якраз почався сезон збору врожаю.

Територія навколо міста - це величезні поля.

Увесь збірний урожай надходить до міста по дорогах, які йдуть у кожне село.

Далі з міста роздано врожай Сарієра по цілій країні.

Ми не можемо кинути врожай який потрібний країні.

Тому евакуювати тих, хто повинен відповідати за цю роботу неможливо.

Ті, хто займається транспортуванням, можуть евакуювати вантажі по місцях призначення. А от інші не зможуть вибиратися так, як їм би хотілося.

Крім того, існує ще одна проблема.

Це схоже на керівництво Саріера, яка вирішила принести місто в жертву.

Якщо коротко, вони вирішили дозволити ворогу атакувати місто і взяти його.

Війна не може бути без втрат.

І керівництво країни вирішило звести до мінімуму втрати.

Отже, евакуюють тільки зерно та найважливіші люди, тож не можливо евакуювати інших людей.

Іншими словами, вони вирішили стати рабами ворога.

Там же потрапили і батько з сім’єю.

Батько докладав усіх зусиль, щоб дозволити мамі і мені бігти.

Але нічого не вийшло.

Хоча мої дідусь і бабуся намагалися у секреті підготувати для нас втечу, це було схоже на розкриття.

Ймовірно, домовленість між керівництвом нашої країни і ворогом вже була успішною.

Інакше вони поводилися б по - іншому.

Час збору врожаю був дуже нещасливий.

Оскільки солдати й фермери в цій країні не пов'язані між собою, то поразка на збір врожаю не вплинула, але я все одно не можу сказати нічого, крім того що все вийшло дуже погано.

Якщо ворог зміг все це передбачити, то можна сказати, що Саріера вже переможена.

Наближена ворожа армія означатиме нашу смерть.

Кров 8. Вибір.

- Дорогой

- Вибач. Все це моя вина

- Ні. Ти зробив все що міг.

Мати обіймає батька, намагаючись підтримати його в той час як він повісив голову.

- Софія, я хотів би бути поруч з тобою поки ти не станеш дорослою. Але я не зможу, пробач свого жалюгідного Батька.

Батько обережно обіймає мене.

Це, наскільки я пам'ятаю, вперше коли він обіймає мене.

Але я відчуваю його любов.

Мати взяла мене на руки і поцілувала.

Якщо чесно, то стосунки між батьками і дітьми для мене не такі важливі.

Оскільки у мене є пам'ять з попереднього життя, то я не можу відчувати ці відносини, як щось значно інше, ніж не намагаюся.

Тому я і відчуваю себе дещо винною, коли на мене виливають свою любов.

Але коли я думаю, що все це може закінчитися, мене охоплює жаль.

Я повинна була побути з ними довше.

Я все ще не могла їм відплатити за турботу.

Напевно через те що у мене є пам'ять про минуле життя, їм здається що я холодна з ними.

Якщо б я більше контактувала з ними, то напевно змогла б і більше прив'язатися до них.

Тоді ми, мабуть, стали б справжніми батьками і дітьми.

Але вже надто пізно.

- Меразофіс, Ноірія. Позаботься о ней.

- Так.

- Так.

Мерозофіс і Ноїрія почули голос свого Отця.

Обидва вони змінили одяг з одягу слуги, на вбрання звичайних людей у місті.

Використовуючи нерозбірливість яка зараз панує в місті через вторгнення ворога, вони постараються видати себе за сімейну пару, щоб допомогти мені бігти.

Якщо мене приймуть за звичайну дитину, то можливо я зможу врятуватися.

Це єдине, що загнаний у куточок землі Батько зміг зробити.

Окрім нас і старих слуг у особняку, нікого не залишилося.

Усі змішалися з телегами і залишали місто.

Але ось за мною і мамою ведеться жорстка стежка.

Тому єдиний шанс на втечу, це скористатися нерозберихою.

Крім того, вона не може нічого зробити і навіть сама врятуватися. Її часто бачили з батьком та її обличчя всім відомо.

Навіть для мене зможу я сховатися чи ні, це питання везіння.

А мої мати і Батько точно не виживуть.

Так що це останнє прощання.

Всі хто залишився зараз в особняку, це старі слуги які вирішили померти разом з Отцем і Матір'ю.

Молодих слуг у наказному порядку змусили відправитися подалі.

А Меразофіс і Ноірія залишилися з нами до самого кінця.

Саме тому було доручено саме їм таке важливе завдання.

Я думаю що батько знає, що Меразофіс боґот Мати.

Саме через те, що знає, він йому і довіряє.

Мерозофіс теж це розуміє, і тому служив батькові ще відданіше.

Оскільки я ніколи не відчувала любові, то не розумію почуттів Батька чи Меразофіс.

Але між ними є певна довіра.

- Я обов'язково захищу пані.

- Так. Сподіваюся на тебе.

Мама обняла мене і Ноїру сльозами.

Батько який обережно передав мене Меразофісу.

Його руки в цей момент злегка тряслися.

І ось я попрощалася зі своїми батьками

Після цього я більше ніколи не зможу їх побачити.

Коли ми вийшли з чорного входу, вогонь вже запалився біля воріт міста.

Ми влились у натовп людей, які втікали.

Ми йшли за натовпом і пішли до воріт, щоб вийти за межі міста.

Але солдати ворога вже стоять біля воріт через які нам треба пройти.

- Ми виходимо.

Мераофіс схопив Ноїру за руку і витяг з натовпу людей, щоб той не загинув.

І тут моє відчуття Присутності спрацювало.

- Стоп.

- Я сказав стоп.

Тінь з'явилася в глибині алеї.

З обох боків алеї з'явилися люди.

По чотири з кожної сторони.

Мабуть, вони стежили за нами з того часу, як ми покинули палац?

Відчайдушна ситуація.

але ось тільки щось дивне.

- Ви хто?

- Ми не зобов'язані відповідати. Захистити дитину.

- Ціль дитина! Забрати!

Люди, які стояли в одному кінці алеї кинулися до людей, що стояли на іншому боці.

Я звичайно не знаю всіх обставин, але схоже ці люди з різних організацій?

Можливо, ти зможеш втекти за допомогою цієї ситуації.

Ось тільки всі надії відразу зникли, оскільки наближаюча людина проколов Ноїрію.

- Ноирія!

- Віддай дитину!

Обстриг меча, який мітнув до Меразофіса.

У той же момент Меразофіса відштовхнули в сторону.

Меразофіс пригнувся і намагався протаранити ворога з іншого боку.

Намагаючись прорватися і втекти.

Але не зміг і його тіло впало.

Навіть падаючи, він намагався захистити мене.

Я бачу вираз болю на обличчі Меразофіса який впав на бік.

Коли я намагаюся зрозуміти, що сталося, то побачила в його спині отклинний кинджал.

Бой між незрозумілими людьми в алеї продовжується.

Ноірія лежить там же де і впала.

Кругом кров і її порожні очі. Можна сказати, що вона вже мертва.

Якщо це піде і далі, то Меразофіс теж не виживе.

Я витягла кинджал з його спини своїми маленькими руками.

Свіжа кров потекла з тіла.

Так він помре.

А якщо він помре, то я наступна.

І шлях щоб це змінити є.

Тільки один.

Але якщо я це зроблю, то вже не зможу бути людиною.

Мало того, я не знаю, чи зможу я взагалі це зробити.

Я навіть не знаю, чи можна це взагалі здійснити в цьому світі чи ні.

Я дивлюся на Меразофіса який може померти в будь-який момент.

Я бачу в його очах, як він проклинає свою безпорадність.

- Пані, вибачте.

У його голосі з'явилися хрипи.

Я зважилась.

Я впилася своїми зубами у шию вмираючого чоловіка.

Біс 3. Створення зброї.

Мені вже два роки.

Дорослі, які вже мають право виходити з села в чотири роки.

Людям, мабуть, дивно чути про те, що дорослі стають з чотирьох років, але якщо взяти до уваги швидкість росту гоблінів, то це не так вже й незвично.

Це, мабуть, дуже довгий період.

У цьому світі гобліни живуть по 10 років.

Якщо перерахувати в Земні роки, то 11.

Якщо пощастить, то можна прожити ще більше, щось близько 13 років.

Саме стільки часу має гобліна.

Вони повинні еволюціонувати за цей час.

Щоб еволюціонувати їм потрібно підняти свій рівень до 10.

Це не означає, що вони зможуть еволюціонувати в хобгобліну.

Коли гоблін стає 10 рівня, він може еволюціонувати в три види: Гоблин воїн, Гобин лучник, Губінн шаман.

Є вибір у що еволюціонувати.

Але схоже еволюція залежить від накопичення даних.

Силен у ближній битві, тоді Воїн.

Швидкий і хитрий, тоді твоя доля лучник.

Силен у магії і можеш чарувати, шаман.

Найчастішим це воїн.

Найпопулярнішим шаманом є те, що гобліни мало хто має схильність до магії.

Лучник також не дуже популярний, оскільки йому важко полювати і після наступного еволюції він зазвичай займається справами села.

Взагалі-то я не думаю, що лучник слабший за воїна.

Навпаки, він непоганий, бо вимагає професіоналізму у своїй роботі, на відміну від інших професій.

Після першої еволюції треба підняти ще 10 рівнів і ось тоді можна буде еволюціонувати в гобгобліну.

Після цієї еволюції занепокоєння про час життя вже не має сенсу.

Кажуть, що він приблизно дорівнює терміну життя людей.

Але ось тільки зазвичай гобгобліни помирають раніше, ніж стримуються від старості, все ж навколо надто небезпечно.

Навіть після еволюції боротьба за своє життя не припиняється.

Навколо багато гоблінів мого віку.

І хоча вони ще й діти, але не мають часу на ігри, як тільки зможуть виконувати роботу, то відразу починають допомагати своїй сім’ї.

В моєму випадку, це робота на полі.

Навіть якщо село знаходиться в тіні гори, де світла мало, але рослини все одно тут більш-менш можуть рости.

Вони розводять неприхітні овочі.

Для дитячого тіла це важка робота.

Перш за все, треба постійно піклуватися про землю, щоб вона не вимерла.

Оскільки вона вимерзає, варто тільки відволіктися, то треба її регулярно гріти.

Щоб не пошкодити рослині чи її корені, потрібно використовувати вогонь та спеціальні інструменти.

Потрібна сила і багато нервів для такої тонкої роботи.

І ще є збирання врожаю, ванни, посіви нового і т.д.

Оскільки овочі, які ми вирощуємо - це один із видів монстрів, то якщо переплутати час збору врожаю, можна самому стати обідом, так що треба поводитися обережно.

Важка робота.

Але завдяки цьому моя сила виросла і з'явилися додаткові здібності.

А одного дня ця робота взагалі припинилася.

Все сталося в той момент, коли мисливиця команда принесла м'ясо до столу.

У той момент я так сильно захотів, щоб у мене був нормальний ніж, для того щоб розрізати це тверде м'ясо.

Спалах освітила весь будинок і в наступній миті у моїй руці був ніж.

Хоча й більш облагороджений, ніж той, який я уявляв, але це явно був нож.

Батько взяв з рук ніж із здивованим виразом.

І вийшов з дому.

Він повернувся зі старого села.

Старостой називають того, хто найдовший з усіх гоблінів села.

Один з небагатьох гоблінів, який дожив до того, що його можна назвати старим.

І старий щось дав мені.

Це камінь Оценки.

Магічний предмет, єдиний на ціле село, який дозволяє використовувати Оценку.

Якщо хтось використовує цей камінь, то кажуть він зможе побачити свої власні здібності.

Я перевірив свої показники за допомогою каменя.

[Гоблін 1ур ім'я Разраз

Стан:

ХП: 69/69 (зелена)

(Синя)

66/66 (Желта)

: 51/66 (червона)

Середня атака: 68

Середня охорона: 66

Середня магія: 33

Середня опірність: 31

Середня швидкість: 65

Функціональність:

[Чувствість магії 2ур] [Маніпулювання магією 1ур] (Скорність відновлення стаміни 3ур.] "Заниження споживання станини 6ур"]... [Концентрація трирс ). [Маг тривр] [Зашита 2ур.] (Ривок 7урс.)]

Те, що впало мені в очі - це здатність створення Орузії.

Коли я повідомив про це старійшину, він сказав мені оцінити цю здатність за допомогою оцінок.

[Збудження зброї: створення зброї споживає ману. Якість створеної зброї залежить від рівня спроможності і затраченої мани]

Чому? Тому що це дуже важливо.

Нож я створив саме використовував цю здатність.

Після цього мене призначили на роботу з створення зброї.

Гобліни у своєму селі могли створювати тільки примітивну броню і зброю.

Оскільки в них не було потрібного обладнання, то й матеріалу.

Спочатку я створював усі мотлохи.

Через те, що моя мана була мала і рівень здібності теж був малим.

Але з часом рівень здібності виріс від постійного використання, так само виросла мана, крім того я отримав здатність прискорювальне відновлення мани.

Є певні обмеження в тому, яку зброю я можу створювати за допомогою здібностей.

Перш за все, я не можу створити щось, що не є зброєю.

Я можу створити все, що має речову кремку, але коли треба щось створювати, то нічого не виходить.

Броню неможливо створити.

Тільки шити чомусь є винятком, їх я можу створювати.

Машини створювати не можна.

Навіть пістолет створити не можна.

Іншими словами, я можу створювати тільки щось примітивне як меч і копії.

але все одно це корисно, оскільки в селі гоблінів важко дістати звичайну зброю, а я можу його клепати до тих пір, поки у мене є мана.

Кров 9. Слуга.

Я п'ю кров Меразофіса.

Вампірські інстинкти підказують мені, що робити.

Солодка рідина, що тече всередину мого горла, настільки смачна річ я ніколи не куштувала ще.

Я поставила собі за мету висмоктати все до кінця і попрямувала свою силу назад.

Тіло Мегафіса вигнуло дугою, і моя сила почала діяти.

Його тіло почало повільно регенерувати.

[Сприємність досягнена. Здатність [Вампір 1ур.]

[Показувач досягнути. Виявлено [Ініціатор]

[Як ефект звання [Ініціатор], можливості [Родне домінування][Спротив ненормальним станом 1ур.] отримано ]

[Спротив сонливості 4ур] об’єднано з [Побор ненормального стану 1ур.]

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив ненормальним станом 1ур.] стала[Зорення ненормальним станам 3урс.)

Я витягла мої ікла.

У той же момент блідий Меразофіс повільно піднявся.

Рана на його спині вже загоєна.

Один з чоловіків помітив, що відбувається і кинувся до нас.

Кінжал мітнувся зміїєю вперед.

Мерозофіс зупинив його своєю рукою.

Пробивши тіло та кістки, кинджал проколов руку Меразофіса наскрізь.

Меразофіс стиснув обличчя людиною рукою, ніби нічого не відчув.

Спочатку Меразофіс спіймав чоловіка за обличчя рукою, а потім повиганяв його лице в стіну.

Голова людини закрита каптуром виявилася між рукою і стіною і просто лопнула.

У той же момент і рука Мегафіса зламалася не в силах витримати його силу.

Мерозофіс підняв тіло зламаною рукою.

І впав у шию.

Я це не бачу, оскільки його спина загородила мені весь огляд, але люди які атакували нас, напевно бачили як Мегразофіс п'є кров.

Здавалося, що все навколо завмерло.

У даний момент, тільки Мегафіс продовжував рухатися.

Він наситився? Тому що відштовхнув від себе труп.

И завил.

Цей звук змушує людей тремтіти від страху, тому що його явно не може зробити людина.

Люди явно налякані.

Меразофіс кинувся до шокованих людей продовжую ричати.

Найближчі до нього чоловік прийшов себе і рушив на перехоплення.

Меч чоловіка прорубав живіт Меразофісу.

Але це не зупинило його.

Меразофіс вдарив людину в обличчя, не звертаючи уваги на розрізаний живіт.

Чоловіка здуло ударом і він з усієї сили зіткнувся з іншою людиною.

Його шия повернута під немислимим кутом, і той в кого він потрапив теж виглядає не дуже добре.

Але це все, чого вдалося досягти.

Мерозофіс стоїть перед людьми, які мають розпоротілий черево і розломаних кулаків.

- І скільки Ви ще плануєте грати?

Меразофіса підкидає тіло в повітря.

Мабуть, це магія вітру, бо я відчуваю присутність магії.

Це зробила жінка на якій, так само як і на інших наде капюшон.

Тіло Меразофіса з великою силою відкинуто і він котиться по землі, зупиняючись біля мене після удару об стіну.

Навіть після зміни в Вампірі здібності Меразофіс все одно залишилися на рівні звичайної людини.

Хоча він став набагато сильнішим, ставши моїм, але все одно він слабший тих людей, які усе своє життя присвятили бою.

Навіть якщо ти щодня тренуєшся з мечем, різниця в здібностях надто велика.

Справжня різниця полягає у рівні.

Меразофіс який все життя був слугою мав мало можливостей для бійки з монстрами, на відміну від авантюристів або солдатів.

Через це його рівень низок.

Не важливо скільки ти тренуєшся, але різниця в рівнях закрити не так просто, крім того є ще й питання бойового досвіду.

Крім того, Меразофіс був слугою і не мав на увазі боїв.

Навіть якби вони мали рівні, він не зміг би перемогти.

Якщо він перетворився на вампіра і почав атакувати не думаючи про завдані ним пошкодження, але результат все одно буде один.

Мої очі зустрілися з очима упадного Меразофіса.

Його очі порожні.

Я відражаюсь в його порожніх очах.

Я виглядаю жахливо через страх.

Меразофіс виглядає здивованим.

Життя повільно повертається в його очі.

Він змушує виснажене тіло стати на одній силі волі.

Жінка яка з'явилася вирубала половину людей зі свого боку та всіх інших.

- Вампір, так? Схоже, вона тільки на початку шляху і її показники найнижчі, але якщо вона виросте, будуть проблеми.

Жінка говорить сухим голосом, який не передає жодних почуттів.

- А засновник ось ця дитина, так?

- Що ж робити?

- Убий її.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив страху 1ур.] стала[Знедонення 2урс

Мене трясе те, як спокійно були сказані ці слова.

- А так можна?

- Я скажу Оке, що ми не змогли прибути вчасно через розвернуту війну. Якщо залишити її живою, вона може призвести до проблем.

- Поняла.

Чоловік намагався обійти Меразофісу.

Мерозофіс має достатньо сил, щоб стояти.

- Я не дозволю Вам доторкнутися пані.

І все одно він став на шляху.

- Якщо не будеш заважати, то я дозволю тобі померти швидко. Навіщо ти намагаєшся захистити це створіння? Вона Вампір, які принесли стільки страждань цьому світу, ти знаєш це?

Запитала жінка.

- Це неважливо. Я пообіцяв захистити її. Мені довірили цю справу.

Мерозофіс відповів спокійно.

- Нерозумно.

- Да ладно. Чи ж вона могла б визнати наявність духа?

Голос тих, хто говорить про дурість свідчить зовсім без емоцій.

А другий голос говорить з жартома інтонацією, так не підходить до цього місця.

- Привіт, привіт. Мега дівчина Аріел з’явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

Всі навколо застигло після появи цієї дивної пари жінок.

Кров 10. Дивна жінка і небезпечна жінка.

- Аріел, так?

- Я ж вже уявила, що за питання?

Жінка в капюшоні стоїть навпроти дивної жінки.

Схоже, що чоловіки навколо неї не можуть вирішити, як діяти з несподіваними людьми.

Жінка в капюшоні не звертає на них ніякої уваги і мовчить.

Моє тіло повільно злетіло.

А точніше, хтось підняв мене за кирку.

Коли я повернулася, то не змогла побачитися з людиною, яка підняла мене.

Чому Вакаба Хііро тут?

І чому вона біла?

Чому в неї заплющені очі?

Вона що не вмирала?

Або її теж реінкарнувало, як і мене?

Але чому вона виглядає дорослою на відміну від мене?

Незважаючи на мої запитання, Вакаба Хііро підняла мене з заплющеними очима.

І хоча очі закриті, але таке відчуття що вона мене розглядає.

Мало того, я відчуваю піднесене відчуття небезпеки.

Не знаю, що з нею таке, але вона відчайдушно небезпечна.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротивність страху 2ур.] стала [З протистоянням страху 3ур ]

І хоча рівень здібностей і піднявся, ось тільки злегка запізнився.

Очі Вакаба Хііро закриті але я відчуваю, як її погляд змістився на низ мого тіла.

І хоча вираз її обличчя не змінилося, але схоже вона щось відчула.

І обережно поклала мене на землю.

Меразофіс повільно кульгава підвівся між Вакабою Хііро і мною.

Він дивиться на Вакабу Хііро з настороженістю.

Вакаба Хііро спокійно підійшла до Меразофісу і наклала лікувальну магію.

- Що?

Це здивувало Меразофіса.

Я теж здивована.

Мерозофіс тримався на одній силі волі, його рани були жахливі.

І в мить він повністю зцілений.

- Ти не ворог?

Вакаба Хііро спокійно кивнула на питання Меразофіс.

Але Меразофіс не послаблює пильності.

- Ехех. Як же неприємно, що я не можу використовувати оцінку в цьому тілі. Не можу зрозуміти, чи ти фальшивка.

- Справжня. І той, хто зайняв чуже тіло не має права називати мене підробкою.

- Ой у мене від сорому вуха почервоніли.

Це розмова між дивною жінкою і дівчиною в каптурі.

- І так Потимас, немає в даний момент ти жінка, то що напевно Мимотаса, да? Чому ти тут?

- І правда, навіщо?

Жінка в капюшоні придурюється.

У той же момент ситуація швидко змінилася.

- Швидко сказав.

Я не розумію що сталося.

Я лише моргнула, коли раптом пронісся сильний рик і ударна хвиля.

Коли я розплющила очі, чоловіки вже зникли.

Тільки кров і шматки тіл, які раніше належали чоловікам розмазані по стінах.

- То це справжня, так?

- Ти ж це знав з самого початку, так? А тепер швидко все виклав.

Сильний тиск походить від цієї жінки, яка показує, що всі жарти раніше це була просто маска.

Будь-хто, хто зараз побачить її відразу б обробився.

- Схоже, в глибині ти не помінялася. що через збіг обставин ти так себе поводила, це мене бентежило.

- Тепер, коли ти переконався, може викласти причину своєї присутності? Або мені доведеться її з тебе витрусити?

- Ні те, ні інше.

А потім сталося те, що я ніяк не могла очікувати.

Жінка в капюшоні підірвала свою власну голову своєю магією.

Тіло жінки загублене голови впало.

- Блін! Творить що захоче, тому що сидить в чужому тілі.

Дивна жінка сплюнула.

але коли вона обернулася, жахливий тиск який вона випускала зникло.

- Як з Вами все гаразд?

Дивна жінка спокійно заговорила.

Лише в такому разі він не ослаблює пильності.

- Ой. Та годі, не варто так напружуватися. Все одно це абсолютно марно.

Солодкий запах торкнувся мого носа.

У той же момент я різко захотіла спати.

Я швидко припинила дихати.

Я відчуваю магію, яка усипає!

Хоча я можу протриматися деякий час, оскільки маю опірність до ненормальних станів, але Меразофіс не зміг протистояти їй і звалився на землю.

Сонливість накочує і на мене, хоча я не дихаю.

Хоча я і борюся з усіма силами, але моє тіло повільно втрачає силу.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив ненормальним станом 3ур.] Стала[Зорення ненормальним станам 4урс

Рівень навичок виріс, але це не дуже допомогло.

Тільки трохи відсунув час, який знадобилося для того, щоб мене накрила темрява.

Коли я прокинулася, то була в лісі.

Вона стояла в наметі і горіла.

- О, вже прокинулася.

Дивна жінка з'явилася переді мною.

Вакаба Хііро сидить поруч з нею.

Коли я поглянула на Меразофіса, він знаходиться поруч зі мною.

- Я представлюсь заново. Я поточний Король демонів, Аріел. Приємно познайомитися.

Дивна жінка знову почала говорити щось дивне.

Ну це і зрозуміло, вона ж дивна.

Вона говорить дивне, тому що дивна? Чи дивина походить від її розмов?

- Охо-ха-Ха! Широчка, дивись, дивися. Її очі були шоковані.

Ні, у неї ж заплющені очі.

Ось тільки вона кивнула, тобто може бачити?

- Ну що, Меразофіс? Тепер віриш моїй розповіді?

- Не можу я в це повірити.

- Тоді давай і запитаємо, не відкладаючи на потім

Дивна жінка витріщилася на мене.

[Привіт?]

Раптом я почула голос у себе в голові.

І хоча це схоже на голос Бога, існує різниця.

[Це здатність називається Телепатією. Оскільки я зараз приєдналася до всіх присутніх, за допомогою телепатії ти можеш говорити спокійно з іншими]

Цікаво, це така мозкова версія телефонії?

[Ось таке питання пані. Ти реінкарнована? Відповідай так чи ні]

Мене дуже здивувала поставлене запитання.

208. Стандарти фентезі і перше зібрання.

Трохи раніше.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Місце телепортації всередині міста.

Оскільки я вперше не можу собі уявити, то трохи промахнулася повз ціль.

Ми з'явилися в коробці, де нікого немає. Але якщо я зроблю помилку наступного разу, може статися щось неприємне, як телепортації у камінь або тіло людини.

- А? Це де? Кто я?

Я стихнула Короля демонів, яка схоже нічого не розуміє.

Оскільки головні вулиці заповнені натовпами евакуйованих людей, я переміщаюсь по дахах стрибків.

- Емм, може поділишся що тут відбувається?

Оскільки Король демонів говорить це здивованим голосом, мені доведеться пояснити.

- У цьому місті реінкарнована, але у неї проблеми, так що я її спасу.

- Широчка заговорила? Довше того, довга пропозиція?

Як грубо.

Коли треба, я кажу.

Крім того, Король демонів це наполовину я, так що мені з нею розмовляти легше.

- Зрозуміло. Ось тільки реінкарнована, так? Интересно. Ніколи не думав, що Широчка буде влізати у такі справи.

- І нікуди я не влізаю. Тільки цього разу, оскільки дорогою.

- Цендере.

Ми прибули на місце.

У цей момент жінку прокололи і вона померла.

- Ого. Схоже на бійку.

Що відбувається?

Схоже дві групи людей зіткнулися через вампірника.

Ага, і істота, яка тримає вампірника та захищає її, це той якого я лікувала раніше.

- Ельфи? А вони тут звідки...

Король демонів прошепотів щось.

Ельфи?

Це одна з рас, яка є унікальною для фентезійних світів?

Такі, з довгими вухами, схильністю до магії і довго живі?

Такі, так?

бо вони носять капюшони, які не видно.

Король демонів напевно зрозумів це застосуванням Оценку, як же незручно, що я не можу її використовувати.

Король демонів намагалася рвати вперед.

Я зупинила її.

- Почекай трохи.

- Навіщо?

- Поява в критичний момент залишає краще враження, вірно?

Король демонів був здивований, коли я це сказала.

- А Широчка начиталася бульварщини.

Чому?

Поки ми це говорили, охоронець впав.

Коли я вже подумала, що пора, Вампірчик почав смоктати кров охоронця.

Атмосфера навколо них змінилася.

І у вампірника і в того охоронця зсілася кров.

Охоронець повільно підвівся і вдарив одного з людей, які схоже ельфи.

Ого, кровячи.

Охоронець розчавив голову.

Крім того, почав пити його кров.

- Ага, він не в собі після еволюції.

- А хіба Вампірізм це еволюція?

- Ага. Спеціальний її вигляд.

Зрозуміло.

Так, охоронець переможений.

Він відкинуто магією тільки що - небудь, жінки з легкістю.

- А? Хіба це Потимас?

Небезпечні нотки прослизнули у голосі короля демонів.

Потимас?

Схоже я вже чула це ім'я раніше.

А, це ніби той, хто стояв за дурною атакою на D.

- Потимас ельф?

- Так. І просто огидний хлопець. Але там внизу не його головне тіло. Він просто захопив і використовує чиєсь тіло. А сам сидить десь у безпеці. Паразит, який всіх інших вважає просто речами і інструментами. Ось такий він - Потимас.

Захопив інше тіло, так?

Хмм?

Я теж пам'ятаю чуже (Королева) тіло.

І дивилася за цим з безпеки.

І мене не цікавило ніхто крім мене самої.

- Ха? Мені тут прийшла думка в голову, виходить Широчка теж параз. Бргх!

Божественне покарання.

- Хоча в цій атакі немає ніякої сили, але її не можна уникнути і вона пробиває Нуліфікацію фізичних нападів. Це Божа сила?

Король демонів говорить, поки з її носа тече кров.

- Гаразд, але все ж. Ельфи цього світу зовсім не такі, як уявляють. Якщо чесно, але для цього світу вони не приносять нічого крім проблем.

Моя концепція ельфів зруйнована.

- І хоча це і тимчасове тіло, але для Потімаса здатися так. Чому? А, ладно.

Король демонів рвався уперед, і я не мав часу зупинити її.

- Привіт, привіт. Мега дівчина Аріел з’явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

Що?

Що за нісенітниця вона містоить?

Вона що тупа?

Гаразд, неважливо.

Зараз залишимо ельфів на Короля демонів.

Є дещо важливіше.

Я рушила вперед, щоб захистити вампірника.

Я підійшла зі спини.

і підняла її.

Хмм.

Діти, напевно, смачні, оскільки такі м'які.

Хоча вони маленькі, але й не мають достатньо їжі.

Щічки у неї такі м'які.

Може мені спробувати всього шматочок.

Може щечку, або ручку.

Я потім її відразу вилікую.

Лише шматочок.

Ой.

Вона обмочилася.

Ех.

У такій ситуації, коли вона боїться померти, то напевно немає нічого дивного в тому, щоб обмочитися, так?

вона ж все-таки дитина.

Але всередині ж вона старша за мене, і як тепер почувається?

Якби це була я, то напевно померла б від сорому.

Або скоріше, я б без роздумів знищила всіх хто хоч крок за очі бачив мою ганьбу.

Зробимо вигляд, що нічого не помітили.

Це так зване милосердя.

Мені навіть є перехотілося.

Я повільно повернула вампірника на теж місце, де вона була раніше.

Охоронець помітив мене і став на захист вампірника прихрамлюючи.

І хоча Король демонів говорив, що під час еволюції вони втрачають здатність тверезо мислити, але як я бачу він себе адекватно.

Ось тільки схоже, що він скоро вирубиться зовсім з іншої причини.

У нього жахливі рани.

З іншого боку, він все ще живий.

Гаразд, якщо вже я зайшла так далеко я так і бути вилікую тебе.

Умм.

Все одно, з моєю Магією лікування це не приносить жодних труднощів.

- Ти не ворог?

Оскільки охоронець запитав мене, я кивнула у відповідь.

З іншого боку я і не союзник.

Що ж до Короля демонів, то вона перейшла в дію.

Все крім жінки на ім'я Потимас миттєво знищено.

Потім вона почала погрожувати Потімасу, ого, він вчинив самогубство.

Напевно йому не боляче, оскільки це не його тіло?

Напевно це так само як і в мене коли я відновлююся з яйця?

Яйця, яйця!

Чорт.

Я зовсім про них забула.

Що там відбувається?

Вони ж повинні були проклються, вірно?

Мені треба розібратися з цим пізніше.

Король демонів використала магію з назвою "Ветер дреми" який додає до вітру здатність присипання, ніж відправив Вампірника і охоронця в сон.

- Пора відступити

- Навіщо ти їх приспати?

- Нам тут не дадуть нормально поговорити, і до того ж вони нам не вірять, так що викрасти їх буде швидше.

А, вірно.

Тоді треба переміститися у відповідне місце.

І цього разу потрібно переконатися, що ніяких помилок не буде.

209. Операцію за переконанням слуги вампіра.

Ми їздили в зручному місці лісу.

Я залишила майстра і слугу вампіра на піклування Короля демонів і транслювалася в місто знову.

Потім почала збирати здобич.

Я створила окремий простір і закидала все туди.

Хоча я намагалась відтворити місце зберігання з здатності просторової магії, але це складно.

Схоже, вся магія пов'язана з простором складною.

Я встановила крадену намету і почала готувати просту страву з інгредієнтів, які я вкрала.

Король демонів дивиться на мене блискучими очима.

Допомогла б.

Коли я почала їсти приготовану їжу, охоронець прокинувся.

Король демонів сказав, що його ім’я — Меразофіс.

- Де ми?

- В лісі. оскільки я хотіла поговорити без перешкод, я Вас приспала і перенесла сюди.

- Ось...значе як?

Мерозофіс це занадто довгий, буде Мерой.

Мера все ще діє обережно.

Ну ми все-таки дивні і незрозумілі.

В основному через те, що Король демонів поводиться по дурні.

Ніхто не повірить, що вона реальний Король демонів.

- Дякую за наше спасіння.

- Та не за що. Взагалі-то ти просто потрапив під руку. Ми захистили цю дитину.

Король демонів ткнув пальцем у вампірник, яка зараз мирно спить.

- Можна дещо уточнити?

- Давай. На що зможу, відповім.

- Місто, ні, що сталося з лордом і леді?

- Король демонів глянула на мене.

Я похитала головою.

Я переглянула, як стан сім'ї вампірника на будь-який випадок, коли я займалася здобиччю.

Результат негативний.

Напевно він здогадався по моїй реакції про це.

Мера приглушено розплакався.

і після декількох хвилин протягом яких текли сльози, він їх витер і підняв заплакане обличчя.

- Вибачте, я не повинен був цього показувати.

- Ні. Пролити сльози в пам'ять про когось, хто пішов, це нормально.

Король демонів дивиться на Меру, ніби шкодує про нього.

Вона щось подібне говорила і коли рятувала їх, так що, схоже він їй подобається.

- Ще одне питання. Там мала бути ще одна жінка біля пані. Про неї щось відомо.

- Ти ж бачив це сам, вірно? Вона померла.

- Я так і думав.

Напевно він просто сподівався на чудо.

Щось на кшталт "Я не чекаю багато, але раптом".

Хоча він намагається виглядати спокійно, але не може приховати свого розчарування.

- Тоді запитаю ще раз. Хто ви взагалі?

- Тоді, відповім серйозно.

Повітря навколо короля демонів наповнилось страхом.

Мабуть, вона включила в дію невиключені перед тим сили залякування.

Хоча на мене це не впливає, але ось на інших ефект був миттєвий.

Пот покрил все тіло Мери.

Його обличчя застигло від страху.

Я відчуваю, що всі створіння які знаходяться в цьому лісі терміново почали його покидати.

- Я єдина і сама справжня Король демонів. Король демонів Ариел. Я знаю.

О, коли вона позбудеться своєї звичайної поведінки, то стає дійсно подібною до короля демонів.

З таким тиском у повітрі, Мера просто не може повірити.

Зрозуміло, що ті, хто може випустити таку ауру звичайними людьми, не є такими.

- Король демонів. Чому?

Мабуть, він зараз трясеться і хоче бігти якомога далі, але він залишився на місці та хоробро захищає вампірника.

Крім того, він навіть зміг задати питання, хай і тремтів голосом.

Неймовірна сила волі.

- Хмм. Широчка, що нам робити?

Вона має на увазі розповісти йому чи ні?

А це має значення?

Я кивнула.

- Тоді я розповім.

Король демонів виключила залякування і почала спокійно пояснення.

- Деякі напівдурки в цьому світі зробили дещо безглузде і заманили неприємність в іншому світі.

- Що?

- Просто слухай. Через це молоді люди з іншого світу загинули. Тому Бог, який був відповідальним за це, забрав їхні душі і дозволив їм переродитися у цьому світі. Їх називають реінкарнованими.

- А-а-А

Мера слухає з особою, яка виражає повне непорозуміння.

Звичайно, якщо така дивна історія раптово починають розповідати...

- Так що ці реінкарновані народилися з пам'яттю про своє минуле життя. Крім того, Бог дав їм певні бонуси. Хоча і не знаю точно, пов'язано це з цим чи ні, але люди які Вас атакували схоже полювали за реінкарнованими.

- Умм, і до чого веде ця історія?

- А? Ти погано вмієш робити висновки, твоя пані одна з реінкарнованих.

- Що?

Обличчя Мера стало здивований.

Але не так, як очікував Король демонів.

- Хмм. Ти мені не віриш, вірно?

- Звичайно, я не можу повірити в цю дурну історію.

- Так значить? Хіба ти цього не бачив? Пані ж очевидно краще за інших розуміє що відбувається навколо, так? Мабуть поводилася дивно для дитини?

- Це...

- По твоєму обличчі видно, що це так.

Звичайно ж.

Хоч би якою гарною була акторка, вона не може поводитися так, як поводиться дитина.

Якби вона могла, їй б впору було давати оскур.

Її не виявили лише тому, що вона мала тіло справжньої дитини.

Люди часто не помічають щось, якщо це не вкладається у їх картину.

- І я думаю ти вже це зрозумів, але пані не людина. Вона вампир.

- Я так і думав, значить ось як?

- Хмм. До речі ти теж вампір.

- То те, що мене вкусила пані, було не моєю нісенітницею, так?

- Так. Схоже пані отримала здатність вампіра від Бога. Ось чому вона народилася вампіром. Очевидно, вона робила різні речі шляхом спроб і помилок за її показниками.

- Що?

- Судячи з того, що вона має здібності такі як пам'ять і здатність до обчислення, чи вона хотіла спосіб приховати факт що він вампир?

- У тебе що є здатність оцінка?

- До того ж, 10 рівня. Вражає, вірно?

І таке самовдоволене обличчя.

- Гаразд, ми зможемо у всьому переконатися, коли пані прокинеться. До речі, ми врятували пані Ґорпжу тому що у нас є з нею дещо спільне. Широчка теж реінкарнована.

Оскільки Мера втупився на мене я злегка кивнула.

І хоча він здається злегка відсахнувся, але напевно мені просто здалося.

210. Операцію за переконанням пані вампіра.

- Отже, питання для пані. Ти реінкарнована? Так чи ні.

Король демонів поставив запитання вампірнику, яка прокинулася за допомогою телепатії.

Я розумію для чого це, найпростіший шлях змусити Мера повірити це примусити саму її сказати про це.

Тиша трималася деякий час.

У цей час я поїдала приготовану страву.

Хмм.

Смак непоганий.

але і не скажеш, щоб смачно, дивний смак.

Швидше можна сказати, щось на зразок піде.

Якщо буде вільний час, напевно мені треба навчитися готувати.

Хмм.

Що не так?

Може м'ясо потрапило занадто вегетаріанське?

Чи вони харчувалися переважно травою і листочками?

Кров я з м'яса вижала, оскільки вона знадобиться для двох вампірів.

Може буде краще, якщо зробити соус до страви?

- Що ви зробите зі мною?

- Вампірник нарешті висловила свою тривогу, поки я думала про приготування.

Оскільки це телепатія, її рот не рухається.

- Ха, невірно! Я ж казала, тільки так чи ні.

Король демонів сказала це, показуючи скреводжені руки.

- Чесно кажучи, я зараз тримаю твоє життя у своїх руках. Я тобі не ворог, так що атакувати не буду, але я і не союзник. Якщо ти мене образиш, я залишу тебе тут в глибині лісу, а кругом монстри, розумієш?

Хоча ти і не показуєш ніякого бажання робити щось таке.

Але ефект від слів виявився відмінним.

Занепокоєння, яке не приховувало вампірника.

Побачивши це неспокійне обличчя, або швидше, навіть той момент коли вампірник відповів на поставлене телепатічно питання, Мері відкрив рот від подиву.

Побачивши реакцію вампірника, він почав вірити в історію короля демонів.

І хоча головою він її прийняв, але ось тільки схоже не серцем?

Тому й застиг.

- Так що, все залежить від твоєї поведінки.

- Розумію. Відповідь на твоє попереднє питання - так.

Король демонів усміхнулася на цю відповідь, а Мера звів очі в небо.

- Тоді може уявитися? і постарайся щоб Меразофіса було зрозуміло.

- Д-Да

Тривала пауза і вампірник почала повільно говорити.

- Мене звати Софія Керен. Моє колишнє ім'я Негіші Акіко.

- Так, так. И?

- І, емм, мені один рік і два місяці з народження.

Я чула, що рік у цьому світі 411 днів і ділитися на 10 місяців.

Іншими словами, один місяць складається з 41 дня.

Я також чула, що одного дня ми назвемо новий день і йде першим у році.

Іншими словами, один рік і два місяці - це щось близько року та чотирьох місяців за земним календарем.

- Так, так. И?

- А? И, да? Умм.

- Хіба ти не приховуєш щось важливе?

- А, е, умм. Да.

- Тоді давай кажи.

Король демонів чекає відповіді від вампірника посміхаючись.

Хоч вона і хоче, щоб та зізналася, що вона Вампір вголос, але наскільки ж паршивий характер треба мати, аби змусити когось говорити те, про що вже й так відомо.

У тому сенсі, що ельфи ж говорили про вампірів, вона їх не чула?

Або чула і забула?

Вампірник постійно кидає погляд на Меру.

Мера спокійно дивиться на вампірника, не відвертаючись.

- Я... Вампір.

Вампірчик схоже все-таки здалася.

- Ага. Я знаю.

- А?

- До речі, я це все говорив Меразофісу не так давно.

- А? Ээе?

Вампірчик здається дуже схвильована.

З нею точно все гаразд?

Оскільки Мера став вампіром, він не може цього знати.

- Пані, я розумію що я став Вампіром і так само розумію, що пані теж вампир.

Мера сказав це вампірнику не через телепатію а голосом.

- Вибач. У той момент я змогла придумати тільки це.

- Не варто вибачень. Вибачатися повинен я.

- А?

- Я не зміг захистити Держу. Простите.

Мера схилився.

Вони тут всі рухомі на вибачення.

- Крім того, якби Ви цього не зробили, я б помер. Так що я відчуваю до вас тільки вдячність.

- Але ти тепер Вампір? Ти не зможеш вести нормальне людське життя?

- Я готовий до цього. Щоб захистити Держу я готовий піти на це.

- Меразофіс. Ти такий...

- Лорд і Леді довірили мені Держу. Так що я буду захищати Вас до кінця свого життя.

- Меразофіс

Прям як в кіно.

А, Король демонів плаче?

Вона що так зворушена цим?

Умм.

Може це я дивна?

- Я почула Вашу історію! Ви станете моїми підлеглими! А я візьмуся захищати Вас!

Ага.

Щось усередині Короля демонів перешаралось.

Ну і добре.

Оскільки ми їх врятували, то не дуже добре тепер сказати їм.

- І це непогана пропозиція. Все-таки я Король демонів. До речі, у цьому світі немає нікого, хто зміг би мене перемогти. Так що для Вас буде вигідно стати під мій захист. До тих пір поки я за Вами доглядаю, ніхто не зможе навіть дертися в Вашу сторону. Мало того, Ви зможете жити серед людей. То чому б вам не поїхати зі мною на територію демонів?

Вампірчик і Мері обмінялися поглядами.

- Я піду за панікою.

- Розумію. Але можна дати мені час, на думку.

- Звичайно, звичайно. Без проблем.

- Можу я задати кілька запитань?

- Якщо зможу відповісти, то відповім.

- Тоді, емм, що це ви там їсте?

- Хмм? Домашня приготовленка Широчки. Ельфійське м’ясо приправлене овочами.

Обличчя вампірника різко зкрилось.

Біс 4. Імена.

Завдяки своїй здатності створювати Орусію життя в селі поліпшилось.

Оскільки, якщо речі мають лезо я можу його створити, то я створював все необхідне для щоденних потреб, такі речі як кухонні ножі, ножині і т.д. і здатність зростала.

Крім того, гоблінами використовували паршиву зброю з вбитими авантюристами або кісток монстрів. Отже, після отримання нормальної зброї кількість гоблінів почала зростати.

Минуло пів року з того часу, як я дізнався про спроможність створення зброї.

Кожного дня протягом цього часу я робив зброю.

Завдяки цьому моя мана, яку раніше виснажувала навіть після створення простого ніжика, на даний момент значно виросла, і зараз я можу створювати досить добру зброю.

Я оцінив створений меч.

[Змінений меч: Атака 96, міцність 1099: Меч створено здатністю]

Я взяв камінь оцінки у старійшини, щоб перевірити якість зброї.

Якщо судити за його потужністю, то можна сказати, що зброя добра.

Атака додає до показу тих, хто його використовує.

Простість показує, наскільки міцна зброя і коли вона стає низькими, то легше зламати її.

Щось типу зашиті зброї, і я думаю, що його можна зламати одним ударом, якщо атака здатність буде вищою, ніж її міцність.

З іншого боку, якщо атака буде менш ніж 1099, то меч один удар не зламається.

Так що можна сказати, що він досить сильний, вірно?

Крім того, атака піднімається на 96.

Оскільки моя особиста атака зараз 81, просто взявши до рук цей меч, я подвоїю свої показники.

Мені варто шкодувати, що у мене така низька атака, а навіть в меча сильніше? Чи, навпаки, радітиме тому, що меч такий добрий?

Складно це все.

Нічого не поробиш, оскільки я створюю зброю все півроку, тому бойові здібності я не дуже то розвиваю.

Різні речі відбулися протягом цього півгодія.

Гобліни одного віку зі мною з тих кого я знав, замерзли до смерті, деяких з'їли монстри під час збирання врожаю.

Старші гобліни які пішли на полювання не повернулися.

І мій старший брат еволюціонував в гобгобліна.

У моїй сім’ї є 4 старших брати, шестеро молодших сестер, одна молодша сестра, молодший брат і я. Всього 15 чоловік.

Для людей це величезна сім’я, але за мірками гоблінів не така вже й велика.

Оскільки час виношування короткий і родючий, часто можна народжувати дітей.

Але ось тільки смертність теж велика.

Я чув, що сталося з 4 старшими і 1 молодшим братом.

Все жорстко.

Він мав стати моїм першим молодшим братом.

Але не зросло.

Уся сім’я горіла.

і в мене на деякий час пропав апетит.

У той час мій старший брат Разараз потішав мене.

Хоча це не так легко назвати потіхою.

Він просто стукнув мене.

- Нічого пошкодував. Жир і живи далі. Це те, що повинні робити ті, хто вижив.

Він сказав так і почав запхати мене силою.

Після того як я показував ознаки смутку, мене змушували їсти.

І я зрозумів, що так я можу і померти, тому перестав сумувати.

Те, що сказав брат Розараза правда, і крім того, у мами вже був живіт.

Життя гоблінів вражає.

Так народилася моя молодша сестра.

Тоді я присягнувся захищати її.

Розараза став головним воїном села.

Він став високим гобліном, наступною еволюцією Гобголіна, і його показники виросли настільки, що навіть порівнювати з іншими Гоблинами стало смішно.

Мої старші братися пишаються цим.

Усі брати хочуть бути такими, як брат Розараза.

Але оскільки я маю здатність створювати Оруза, у мене трохи інша ситуація.

Навіть незважаючи на те, що я ще молодий і не можу ходити на полювання, я став незалежним у селі.

Полювання небезпечне.

Але якщо я не піду на полювання, то не зможу підняти рівень і моє життя швидко закінчиться без еволюції.

І хоча село не може собі дозволити мене втратити, але вони повинні дозволити мені полювати.

Через це старійшини сперечаються.

У будь-якому випадку це справа далекого майбутнього, коли я зможу піти на полювання, так що думаю до того часу вони щось вирішать.

Напевно мені підійдуть охоронці з кращих воїнів села.

Я хочу, щоб брат Розараза мене охороняв.

Якщо це можливо, звичайно.

Я дав ім'я створеному мечу.

[Ім'я, Коготь]

Меч отримав ім'я на мить засвітився.

Я спробував провести його оцінку знову.

[Коготь: Атака 116, міцність 1199: меч з ім'ям створеної сили.]

Атака зросла на 20, а міцність на 100.

Це ефект здатності [Іменування]

Оскільки я давав імена всій зброї, яка створила, то в якийсь момент отримав цю здатність.

Дача імені піднімає цифри названого.

У даний момент рівень здатності 2.

Позначники зброї, після отримання імені ростуть.

Насправді, здатність діє не тільки на зброю.

Якщо я дам ім'я чомусь живому, то і його показники виростуть.

Навіть якщо у нього раніше було ім'я, то воно просто буде перезаписано на нове.

але серед гоблінів в селі ніхто не дозволив мені змінити їх ім'я.

Для Гобліна ім'я священно.

Навіть якщо вони розуміють, що змінене ім’я стає міцнішим, ніхто з них не погоджується на зміну імені.

Я поважаю їх рішення.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

- Капітане. Я прикінчив гобліна.

- Зрозуміло. Як втрати?

- Нульові. Хоча й було небезпечно. Останнім часом у них з’явилась добра зброя.

- У гоблінів що, коваль завився?

- Нереально. Це гобліни, так? Але якщо так і є, потрібно його приручити за допомогою спроможності капітана. Завдяки цьому ми зможемо ліпше обзавестися зброєю, коли будемо в такому глушині.

- Так. Не можна дозволяти Гоблінам розширяти простір свого існування. Зроби щось.

- Так.

Кров 11. Що мені робити, якщо моя однокласниця перетворилася на монстра?

Погано.

Все дуже погано.

Виглядає, як звичайні підсмажені і перемішані овочі.

Але ось ознаки того, що використовувалися під час приготування паршиві.

Як не глянь, але це виглядає як порізані рештки людей на дошці для м'яса і навколо землі.

І це не жарт.

Це м'ясо точно, таке. бо я Вампір.

Це неможливо з такою спокійною особою.

Мало того, це робить людина, яку я знаю.

- А ти Вакаба Хііро, вірно?

Дівчина мовчазно продовжує їсти приготовану страву, знехтувавши моїм запитанням.

Та все ж, як не подивися, це точно Вакаба Хііро, моя однокласниця з попереднього життя.

Хоча обличчя і поведінка трохи змінилися, а тіло стало абсолютно білим, але я все одно впевнена, що це вона.

Після того як я переродилась у цьому світі, мені вдалося багато про що роздумувати.

Може бути і ще реінкарновані крім мене.

Взагалі-то я навіть не знаю, як ця реінкарнація взагалі відбулася.

Навіть якщо я померла в минулому світі, то не розумію причини цього.

Звичайно, моє тіло було слабке, але не настільки ж щоб раптово померти.

Але може раптово прийшла смерть, від чогось типу серцевого приступу чи інсульту, не знаю.

Але я не думала, що моя однокласниця з'явиться у такому вигляді.

оскільки в книжках трапляються сюжети, де відразу багато людей переміщаються у інший світ, може і в моєму випадку перенесли одразу всю групу.

Щось на зразок того, що в класі відбувся якийсь вибух.

Я багато про що думала, але якщо судити по Вакабу Хііро, то напевно це не так.

Вакаба Хііро не має особливого вигляду з її колишнім життям.

Можна припускати, що її обличчя і поведінка змінилися в зв'язку з тим, як все пройшло більше року.

Але не дивно, чому вона біла.

Оскільки в ній мало змін, то вона ймовірно не реінкарнувала, а була перенесена сюди.

Але все одно, бачити як вона спокійно займається канібалізмом, просто нереально.

Я й раніше не розуміла, про що вона думає, але тепер... Про що вона взагалі думає?

- Широчка? Взагалі-то до тебе звертаються?

Дівчина, на ім’я Аріел, була шокована Вакаба Хііро за плече.

Але вона її проігнорувала і продовжувала їсти свою їжу.

Її почали трясти сильніше.

Спочатку трясла, а потім і клала кулаком їй в обличчя.

Емм, ти звичайно представилася як Король демонів нещодавно, але це що, серйозно?

- Добрим словом і пістолетом ...Верно.

Що правда?

- Ну вистачить вже. Якщо ти не будеш розмовляти, ми ж не зможемо нікуди просунутися?

Ариїл встала і заговорила з Вакаба Хііро.

- Хлопотно.

- Умм.

Коли я вже почала думати, що вона все-таки щось скаже, вона заявила саме це.

- Ха-а, ладно. Історія Шеринка, яка змусить нас розплакатися і оповідача та слухача. Я Вам її зараз повечеряю.

Ариїл викинула кулак у бік неба і встала в позу.

Ми тільки зустрілися, а вона весь час намагається позерувати?

- Померла і відродилася в якості монстра павука. Місце де вона народилася це найбільший і страшний Великий Лабіринт Елро. Вона втекла від канібалів, майже вбили жабою і билися в смертельній битві зі змією, а потім провалилась у яму. А там її очікував Земляний дракон, який спав у глибинах землі! Ледве втік... Гх!

- Занадто довго.

Вакаба Хііра схопила Ариїл, яка так пристрасно вещала за волосся, і відкинула її убік розтиснувши кулак.

Що це за жарти?

Поки що я намагаюся сортувати те, що Аріел сказала.

Вона померла і відродилась, значить вона реінкарнувала як я?

Я бачила ім'я Великий Лабіринт Елро в книжках.

Там було сказано, що це величезний лабіринт, який сполучає континенти.

Вона там народилася?

- Підсумовуючи це, ти реінкарнована, яка народилася павуком і вибралася з Великого Лабіринту Елро.

Меразофіс дійшов правильного висновку.

- Yes! That's right!

І чому на англійській?

На лобі в Меразофіс з’явилася глибока складка, а обличчя виражає подив.

Уммо, почекайте.

А чому Англійською?

- Емм, а Ви Аріел вмієте говорити на англійській?

- Хмм? Можу. Там були складні обставини, так що не бери в голову.

Хоча я б хотів розібратися в цьому, але не схоже, що вона стане це розповідати.

- Павукоподібний монстр з Великого Лабіринта Елро. Чи це справді Бог?

- Ага, це Широчка.

Що?

А?

Що?

Так, минутку.

А?

Божественний звір, який був білим павуком з'явився в той момент коли мене атакували бандити, вірно?

А потім оселився поруч з містом, так?

І став причиною війни, я правильно розумію?

- Моя відповідь. Війна не моя вина.

Вона що, здогадалася, що я хочу сказати? Вакаба Хііро пророк.

- Але якби тебе там не було!

- Була б я, не було б, війна все одно почалася б. Оскільки релігія Божественного світу хотіла знищити релігію Богині. Мене просто використовували як виправдання.

Оскільки релігія Божественного світу збиралася помазати релігію Богині повністю, вони напевно планували захопити всю країну. Але все, чого вони змогли досягти в одному місті, так що це не дуже важливо.

- Но, но!

- Можеш вважати, що тобі просто не пощастило. Світ сповнений неприємних несподіванок.

І все ж почуття, які неможливо описати словами Аріел сказала філософським тоном.

- До речі, божественна тварина виглядає як людина, це ілюзія або щось інше?

- Ні, Широчка еволюціонувала в людську форму. Хоча всередині все ще залишається павукоподібний монстр. До речі, а вона виглядає так само як і в попередньому житті? Я не дуже добре можу це зрозуміти.

Мерозофіс спробував змінити тему розмови.

Здається йому не подобається який напрям прийняв нашу розмову.

Я дивилась на Вакаба Хііро, яка виглядає зовсім безсердечно.

- Широорі

- А?

- Моє ім'я в даний момент. Так що не клич мене Вакабой Хііро.

І хоча я не розумію причини, але зрозуміти можу.

Я теж не хочу, щоб мене звали моїм ім'ям з попереднього життя, так що, вона напевно така ж.

Я буду звати її Широорі.

Але ось щодо прощення за її дії, це зовсім інше питання.

Кров 12. Релігія Божественного світу і ельфів.

Оскільки було так багато подій, я сильно хотіла спати і вирубалася.

Хоча у мене було ще багато запитань.

Коли я прокинулася, то лежала в наметі.

Було темно, так що сонце ще не зійшло.

Поруч зі мною спав Меразофіс, при цьому виглядав він як мертвий.

Коли я обережно, щоб не розбудити Меразофіса вийшла з намету, було ще темно.

Але далеко небо вже почало світляти, так що незабаром схід.

Прокинутися рано вранці, це дивно, я все-таки Вампір.

- О? Ти вже встала?

Коли я почула голос, то повернулася і побачила Аріел, яка сиділа на тому ж місці, де й вчора.

- Ти хочеш, щоб я використала телепатію? Або можеш говорити?

Що краще?

Я взагалі-то можу говорити.

Але моя вимова все ще дивна, і оскільки я дитина, то для мене говорити дуже важко.

Хоча я і можу розмовляти, якщо вибору немає, але якщо є така зручні річ як телепатія, то краще використовувати її.

- Телебачення.

і хоча я спробувала сказати "Телепатія", але це важко зрозуміти через шепелявність.

Не вміти нормально говорити неприємно.

- Окей. Зрозуміло.

Я інтуїтивно відчула, що Аріел приєдналася до мене телепатично.

Зручна здатність, і мені можливо доведеться її часто використовувати поки не навчаюся говорити нормально, так що потім треба її купити за окуляри здібностей.

Адже за весь цей час я купила тільки Оценку, а всі інші окуляри здібностей не торкалися.

Я зберігала їх для того, щоб здобути здатність, яка зможе приховати, що я Вампір, але тепер приховувати це, сенсу немає.

-Ти міцно спала, напевно втомилася.

Аріел сказала це з усмішкою.

Трохи бентежить те, що інші бачили як я сплю.

А?

А Аріел сиділа тут і дивилася замість сну?

- Ти що, не спала?

- А? Так, оскільки я маю більш високий рівень схиблення сонливості, який називається Нуліфікація ненормальних станів, мені не потрібно спати. Я можу спати, коли захочу.

Не потрібно спати.

Виходить Нуліфікація ненормальних станів, це чудова здатність?

Хоча по ній і не скажеш, особливо якщо взяти до уваги всі ті дурні пози, які вона

Показала вчора, але якщо подумати, то вона легко перебила всіх, хто атакував мене.

Я не знаю, що вона сказала про те, чи вона є королем демонів, або ні. Але її здібності були винятковими навіть якщо вони виглядають безглуздо.

- У мене таке відчуття, що про мене зараз зневажливо подумали.

І всі відчувають.

Я намагаюся зробити вигляд, що не розумію про що це вона, хоча серце в мене всередині і стискалося.

- Оскільки двоє інших ще не прокинулися, то можеш ставити свої запитання.

До речі, Меразофіс в наметі, але я не бачу ніде Широорі.

Де ж вона?

- Що це?

Коли я почала озиратися навколо, то дещо побачила.

- А, це будинок Широчки.

Не розумію, що Аріел має на увазі.

Це схоже на білий кокон.

Круглий кокон зроблений з білої павутини.

Широорі всередині?

- Не варто до нього наближатися. Оскільки я не знаю, що вона зробить в напівсонному стані.

У мене якесь погане передчуття, так що краще послухатися Аріел.

- Що з містом, Отцем і матір'ю?

Перше питання.

Я розумію, що відповідь швидше за все буде не той на який я сподіваюся.

Але я повинна знати.

Місто захоплене армією Оуцу, що напала. Хоча це швидше можна назвати військом Божественного миру. Твоєму Отцеві і матері не пощастило. Такі ось справи.

Я так и думала.

Але це було жахливо.

Ось тільки сльози не було.

Я настільки безсердечна? Чи це просто шок?

-Кстаті, про тих чоловіків хто атакував Вас, з одного боку були посланці релігії Божественного світу, а з іншого ельфи. Схоже обидві групи знали, що ти реінкарнована і прийшли за тобою.

- Ельфи?

Якщо згадати, то ніби слово "Ельфи" прозвучало відповідно до тієї страви.

Ні, я розумію про релігію Божественного світу, але Ельфи тут?

- Я не знаю навіщо Ельфам реінкарновані. Це лише Потимас, який є лідером ельфів ще той паразит. Отже, явно задумал якийсь пакість.

- Ось як?

- Ага. Настільки паразитний, що майже доставив цей світ до ручки.

Це грубий спосіб говорити про когось.

Але слова Аріел показують її почуття і схоже вона ненавидить ельфів.

Мені завжди здавалося, що ельфи якось більш високі.

- Люди з релігії Божественного світу теж. Хоча я не знаю, коли вони тебе вирахували, але схоже ти їх мета. Можливо, саме це місто було атаковано тому що ти була тут.

Мені стало важко дихати.

Це... наша вина?

- Це лише припущення. Можливо, це була лише одна з цілей. Оскільки папа релігії Божественного світу людина, яка на чолі всього ставить ефективність. Він може завдати шкоди релігії Богині і при цьому заодно виконати якісь свої секретні плани. Його дія зазвичай мають кілька шарів, такий він тактик.

Моя вина.

Моя вина.

Моя вина.

Ці слова крутяться в моїй голові.

- Навіть якщо я й скажу тобі, що не варто на цьому зациклюватися, то думаю це погано допоможе, але просто в світі почалися певні зміни. У будь-якому випадку ти не могла на них вплинути. Деякі речі можна зробити і які неможливо зробити, просто не варто думати про це.

Це легше сказати, ніж зробити.

- Важливо те, що ти плануєш робити далі. Цього разу ти нічого не могла змінити. А те що трапилося, переробити вже не можна. Тоді наступного разу коли трапиться щось подібне, що ти будеш робити, стояти і дивитися? Або спробуєш битися? Що вибереш?

- Я буду битися.

Я відповіла миттєво.

Все вірно.

Я не дозволю чомусь подібному статися знову.

-Тоді, що ти збираєшся зробити, щоб затримати битися? В даний момент якщо щось трапиться результат буде таким же. Важливо що ти будеш робити. Ти можеш відчувати депресію, або тривогу. Але якщо ти вирішуєш битися, то вже не можна зупинятися.

Все вірно.

Все так як вона і говорить.

Можливо я помилилася щодо неї.

Хоча я й думала, що не можна покладатися на неї і вона тільки знає, як жартувати, але те що вона зараз говорить це правильно.

Як вона і сказала, мені не можна зупинятися.

Так, я зважилася.

Кров 13. Заздрість.

- Ну, все залежить від тебе з цього моменту. Ти все ще молода, так що поспішати сенсу немає.

Я кивнула у відповідь на слова Аріел.

Верно.

Хоча я постійно про це забуваю, пам’ятаю моє минуле життя, але все ще є дитиною.

У мене все життя попереду.

Часу достатньо.

Крім того, я Вампір, так що можливо жити зможу довше ніж люди.

- Так що? Що далі? Якщо підеш з нами, я буду рада. Якщо вирішиш залишитися на території людей, я намагатимусь тобі допомогти, але не раджу цього.

Все вірно.

Що мені тепер робити?

Дома, де я могла б повернутися немає.

Оскільки релігія Божественного світу та ельфів полюють на мене, то нам треба уникати гонінь.

Не знаю, що сказати про ельфів, але релігія Бога світу дуже популярна серед людей.

Тому у неї і великий вплив.

Краще, ми повинні думати, що всі люди не поклоняються релігії Богині — це поклонники релігій Божественного світу.

А релігія Богині мене не захистить.

Натомість, коли вони дізнаються про те, що я жива, то з радістю допоможуть мені пізнати релігії Божественного світу.

Отже, здається мене переслідуватимуть і релігія Богині та релігія Божественного світу.

До тих пір, поки я перебуваю серед людей, я не зможу жити спокійно.

Мало того, Меразофісу і мені треба приховувати той факт, що ми Вампіри.

Хоча до цього моменту мені вдавалося це приховати, але тільки тому, що я була дитиною і одна була сама, проте так не може тривати вічно.

Хоча зараз мені не треба смоктати кров, але я можу це робити ще в дорослому віці.

Можливо мені не потрібна кров, оскільки я ще дитина.

А ось Меразофісу кров потрібна.

Отже, все як Аріел сказала, залишатися на території людей небезпечно.

Можливо я б і могла ховатися серед людей.

Але це постійне життя у страху, коли будь-яка помилка може стати фатальною.

А що сказати про те, щоб вирушити на територію демонів з Аріел?

Думаю їй можна довіряти.

Хоча ми не дуже довго знайомі, вона несподівано виявилася надійною і гідною довір’я.

Але якщо Ариїл вірить і можна, то довіряти Широорі неможна, а також демонам — це не факт, що вони заслуговують довір’я.

Крім того, я не знаю як будуть дивитися на Вампіра демонів, тим більше на того хто раніше був людиною?

Хто такі демони?

Я не настільки добра, щоб вірити тим, кого я навіть не бачила.

От тільки вибору особливого немає.

Аріел сказала, що все залежить від мене, і дала мені право вибору, але ось тільки вибір дуже обмежений.

Якщо я відхилю пропозицію Аріел, то все що мене чекає — це постійне життя в бігах.

У ситуації, коли я не зможу довіряти нікому крім Мегафіса, мені доведеться завжди жити в страху перед тим, що можуть будь-коли прийти мої вбивці.

Це жахливо.

Перш за все, оскільки я ще дитина, мені потрібен хтось хто зможе захистити мене як мінімум кілька років.

А Меразофіс один цього не потягне.

І хоча мені не хочеться про це думати, але якщо щось трапиться з Меразофісом...

- А що Аріел планує робити?

- Не поспішаючи повернутися на територію демонів.

- Тоді можу я піти з вами?

- О, ти зважилася?

- Ні. Я все ще роздумую. Тож чи не могли б ви провести мене до межі території демонів і людей? Там я все і вирішу.

Навіть мені здається, що це сексуальне рішення.

Можна також сказати, що це відкладання проблеми на потім.

Але, я весь цей час жила серед людей і не можу так просто вирішитися на те, щоб перейти до демонів.

- Так, нормально. Я думаю, що бути обережним краще, ніж діяти підданим погляду.

Оскільки голос почувся сміхом, мені стало легше.

Все ж моє прохання можна розглядати по - різному, залежно від особистості людини.

Якщо чесно, то це все одно що сказати "Я тобі не вірю, так що поживемо-пізнаємо".

- Гаразд, до території демонів неблизький шлях, так що у тебе буде достатньо можливостей прийняти своє рішення.

Аріел сказала це так, ніби бачить мене наскрізь.

Я почуваюся не дуже зручно.

Схоже я просто показала наскільки я слабка.

Навіть після реінкарнації, я не змінилась.

І це не лише питання здібностей.

Коли є хтось сильніший за мене, я почуваюсь неповноцінною і почуваюся незручно.

І назва цього відчуття - заздрість.

Чому у мене все так, коли в інших геть як?

Коли у іншого все добре і прекрасно, я не можу нічого вдіяти з собою як думати так.

Я реінкарнувала, народилася в хорошій сім'ї, все ж було добре!

І ось, я Вампір, кругом війна, батьки померли, будинок втрачено, Я майже загинула.

Чому все це сталося зі мною!

У мене ж було таке жахливе минуле, хіба нове не повинна бути краще!

Гнів, який не на кого звернути.

Ці почуття збиралися все більше і більше, поки не перетворилися на заздрість, до якої я завжди ненавиділа.

Навіть у найлагідніших ситуаціях вона залишалася спокійною.

Я все розумію.

Це просто спалахнула лють.

Це соромно і неприємно.

Навіть на секунду не можна відчувати такого до того, хто тебе врятував.

Але я нічого не можу вдіяти.

Я не можу контролювати цим почуттям.

Можливо через це.

Я і отримала здатність [Ревність]

І рівень цієї здатності ріс день від дня, і зараз досяг 7 рівня.

Кожного разу, коли Божий голос повідомляв про ріст Ревності, мене це дратувало, бо я вважала, що всі мої почуття стали відомі.

- Розповісти тобі про Широчку?

Про неї?

- Вона ж сама нічого не розповість. Тому розповім я.

Взагалі-то я нічого про неї знати не бажаю.

Але схоже мені варто послухати цю історію.

Кров 14. Правда й брехня

- Питання, чому ми змогли тебе так вдало врятувати?

Ариел несподівано поставила таке запитання.

Якщо подумати, справді, чому?

Я не думала про це, оскільки голова була зайнята іншими думками.

- Ви гналися за ельфами?

Вона все-таки їх ненавидить.

- Бу-у. Неверно.

- Тоді дивилися, як проходить війна?

Вона багато знає про релігію Божого світу.

- Бу-у. Теж невірно.

- Вибач. Більше думок немає.

не можу більше нічого придумати.

Якщо це не пов'язано ні з ельфами, ні із війною, я не можу зрозуміти чому Аріел там потрапила.

Самозванний Король демонів, який просто випадково проходив повз це занадто.

- Правильна відповідь, щоб врятувати тебе!

Вона дала правильну відповідь, зробивши щось на кшталт "Тадам".

Я похитала головою.

Врятувати мене?

Зачем?

- Це тому що я реінкарнована?

Я сказала трохи подумавши.

Не знаю вже навіщо ельфи та релігія Божественного світу полюють за реінкарнованими, але схоже бути перевтіленим означає бути ціллю.

Тоді виходить, що вона там була з тих же причин, щоб забрати мене, вірно?

Хоча може бути і краще, на відміну від ельфів вона принаймні не намагається мене вбити, але тоді виходить що й їй вірити неможливо.

- Хмм. Звичайно, можна так сказати, але не зовсім.

Відповідь якась необгрунтована.

- Що ти маєш на увазі?

- Ну, Широчка хотіла врятувати тебе, ось тому ми і врятували.

- А?

Эм?

Що це означає?

- Оскільки вона себе так поводиться, то її часто не розуміють, але Широчка хороша людина. Якщо у когось неприємності або хтось потрапив в біду і шукає допомоги, то вона починає допомагати не задумуючись. Вона з тих, хто завжди підбирає і обігріє бездомного кошеня. Я тільки зробила Широчку допомогу, а та, хто хотіла тебе врятувати була вона.

А?

- Але чому вона себе тоді так веде?

- О. У неї досить складний характер, вона хоче виглядати злою. Навіть якщо вона і робить щось хороше, то завжди намагається знайти якесь виправдання. Якщо грубо, вона софіст. Хоча вона робить щось добре, але при цьому каже щось на зразок: "Мені треба зробити це, щоб отримати щось, тому це не вважається добрим". Така ось Ціндере.

- Що це... як?

- У твоєму випадку, схоже вона турбувалася про тебе довгий час. Вона зробила гніздо поруч з містом, щоб приглядати за тобою, вірно? Мабуть, вона знала, що ти Вампір. Оскільки все могло скластися дуже неприємно, якщо б це виявилося, я думаю, що вона на всяк випадок готувалась тебе врятувати.

- Не може бути, цього не можна...

- У той момент Широчку переслідувала дуже неприємна особистість. Для неї залишатися на одному місці було дуже небезпечно. І все ж вона зробила гніздо, яке природно сильно виділяється.

- Переслідувач? Можливо, це той момент, коли вона зникла і її перемогла релігія Божественного світу?

- Так. Хоча релігія Божественного світу тут і не зовсім. Для них це було слушним випадком для помазатися до події.

- Значить так?

- Ага. Релігія Божественного світу насправді дуже добра у поширенні будь-якої дезінформації, знаєш про це? Але вони мають найбільшу мережу інформаторів. Для них запустити будь-який слух легший. А цього разу, ця інформація стала причиною війни, вірно? Оскільки релігія Божественного світу хотіла розпочати війну з релігією Богині, то інформація про те, що божественна звірина, якій поклонялася релігія богині була дуже корисною. Якщо приписати це собі, то цього могло бути достатньо для того, щоб привести все навколо в рух.

- Виходить вони ввели своїх противників в оману за допомогою дезінформації?

- Верно. Але навіть якщо б не було такої новини, то релігія Богині таки підвела би до такого становища, що жодний вибір — тільки щоб воювати. Як і казала Широчка, раніше чи пізніше це б сталося, Буковень просто стала зручним приводом.

Да ладно.

Тоді виходить, що вся війна сталася через помилку?

Але Аріел каже, що війна все одно була б.

А Широорі просто виявилася втягнута у все це.

А?

Почекай.

- От тільки я чула, що вона з'явилася на полі бою і почала різати всіх підряд без розбору.

- Щодо цього. Оскільки мене там не було, то я дізналася про це з того, що на початку Буковень атакувала лише воїнів релігії Божественного світу. І тільки потім почала бити всіх підряд. Тож, беручи до уваги характер Широчки, вона могла просто відповідати на напад з боку релігії Богіні? Якщо хтось діє як ворог, вона не знає пощади.

- Чому релігії Богині атакувати Божественного звіра? Це ж божевілля!

- Важко сказати. З нашої точки зору, люди слабкі. І тілом і розумом. Коли хтось страшний починає різати ворога без пощади, і мало того, при цьому має форму монстра. Сказати які дії будуть зроблено складно. Якщо щось настільки страшне з'явиться перед ними, тоді можливо, що вони атакують просто на одних рефлексах. Крім того, Буковень мав бути вразливим. Можливо, солдати піддались страху і почали атаку.

Тоді що виходить?

Якщо все так, то ситуація в яку догодила країна Сарієра, з їхньої вини?

Оскільки вони зрадили і атакували Божественного звіра, який був їхнім союзником.

А за це армія була частково знищена.

Я не можу цього прийняти.

- Напевно ти не зможеш в це повірити. Я ж не можу запропонувати нічого крім здогадок. Але все одно, пам'ятай одне. Хоча Широчка була в такому стані, що не могла довго рухатися, коли з’явилася така нагода, вона примусила тебе рятувати. Правда, вона буде заперечувати це якщо ти задаси їй таке питання, але схоже вона за тебе сильно хвилювалася.

Ось тільки.

Навіть якщо ти це й кажеш, то мої почуття до неї не можуть так сильно змінитися.

- Гаразд, чому б Вам не познайомитися один одного краще під час подорожі?

Коли я вже збиралася кинути на слова Аріел, то раптово зупинилася.

Щось виповзало з кокону.

Це ноги.

Довгі білі паучі ноги.

Вони розрізали кокон, що складається з павутини.

Та хто з'явився у Буковені, в якої замість ніг був павук.

Вона вибралася з кокона і потягнулась.

Павуки ноги теж потягнулися.

Після цього низ зник всередині сукні наче його туди затягнуло.

Хто ж вона така? Зараз вона знову виглядає людиною.

Але трохи раніше вона виглядала як явний монстр!

Дізнатися ближче це?

А я зможу?

Кров 15. Маленька дитина починає знущатися

Я ж здохну.

Я точно помру.

Йде перший день моєї подорожі з Аріел і Широрі.

І, схоже, це буде мій останній день.

І всьому Широорі.

Коли настав час вирушати, вона зупинила Меразофіса, який хотів взяти мене на ручки.

і сказала одне слово "Пешком".

І хоча Меразофіс питав, чому вона не відповіла.

Натомість вона дала йому пляшку червоного напою.

Мабуть, у крові.

Я дещо дізналася від Аріел про Вампіри.

Оскільки я справжній предок, здається у мене немає слабкостей Вампірів.

Саме тому на мене не впливає сонячне світло і я можу не пити крові.

Але Меразофіс інший.

Хоча Меразофіс відрізняється від звичайних Вампірів, він отримує урон і якщо не питиме крові, то не виживе.

Оскільки він може терпіти сонце в такій кількості, від якого звичайний Вампір вже помер би, я думаю, що він явно краще їх.

Судячи з того, що сказала Аріел, це пов'язано зі здатністю "Автоматичне відновлення хіти", яке отримують після навернення в Вампіра, таким чином можна загоїти рани отриманих від сонячного світла, якщо носити правильний одяг, капелюх і одяг.

Отже, Меразофіс носить білий капелюх який для нього зробила Широорі.

Оскільки його одяг був розоряний у вчорашньому бою, Широрі зробила так само білу сорочку і білі штани. Тепер він весь білий.

Зазвичай вампіри одягаються в чорне.

Мерозофіс, який став весь білий як і Шираорі, сильно виділяється в руках червоної пляшки.

Якщо мене не обманюють очі, то його обличчя злегка скривилося коли він отримав цю пляшку.

Мене здивувало те, що коли ми відправлялися, все було, намети, стіл і так далі, було переміщено Широорі в інший простір.

І хоча я чула, що просторова магія дуже рідкісна, але Широрі її використовує не задумуючись.

Хоча вона і повинна була бути вже двічі мертвою, але причина того що вона досі жива, схоже в цьому.

Мабуть, вона прикидалася мертвою і бігла за телепортом.

А далі ми вирушили, і продовжували йти, хоча мої ноги тремтіли.

Я взагалі-то ще дитина...

І яка людина буде змушувати дитину, якій ще два роки не виповнилося ходити по лісі?

Це через те, що я реінкарнована? Чи через те, що я Вампир? Я звичайно можу пройти більше ніж звичайна дитина, зрозуміло?

Але несподіваний похід по лісі, хіба це не занадто?

- Пані, Ви в порядку?

Меразофіс питає це вже в який раз.

Думаю, що чула це питання вже 4 або 5 разів.

- Ні, не в порядку.

Мені важко вимовити це, оскільки я і так шепелявіла, а тепер ще й втомилася.

Схоже з горла вирвався тільки хрип.

Хоча я не знаю, чи Меразофіс зрозумів щось чи ні, він все одно нічого не може зробити.

Оскільки Широорі нічого не дає йому зробити.

Хоча Меразофіс багато разів хотів взяти мене на руки, вона щоразу припиняла ці спроби.

Оскільки вона просто хитає головою, я не знаю навіщо це все, але через таку її поведінку мені доводиться йти самій.

Не розумію.

Аріел мені теж не допомагає.

Просто підбадьорює "старайся", наче не бачить в цьому ніяких проблем.

Ну взагалі-то зрозуміло, що це не її проблема.

Ось чому я вже пів дня йду по лісі без зупинки.

Мої ноги вкриті кривавими мозолями, я вся подряпана гілками, а від падінь у мене синці, але схоже на мені теж є "Автоматичне відновлення хітів", так що з часом рани заживають.

Може й так, може загоїтися рана і зажити, але ось втомою то не йде.

Коли ми зупинилися на обіді, я ледве могла стояти.

Я думаю, що і стояти не могла б, якби не палиця, на яку я зараз спираюся і яку ми підібрали по дорозі.

Я ледве зігнула свої трусливі ноги, щоб сісти.

Вперше у своєму житті я зрозуміла, що навіть сидіти дуже важко.

Оскільки я повністю виклалася, я отримала нові можливості "Виносність", "Ловкість"," відновлення стаміні, "Заменшення споживання є статими".

Хоча я не знаю, що за стаміна така, але напевно вона якось пов'язана з втомою.

Минулого разу Шіраорі готувалася до приготування Аріел.

І я бачу, що щось дивне було витащено Широорі з іншого простору і поміщене в їжу.

Хоча сніданок був нормальним, мені не слід втрачати пильність.

Оскільки в цей раз інгредієнти для приготування на зразок нормальні, я відчуваю полегшення.

- Облиш це мені.

- Ти що реально плануєш це зробити?

Хоча я й чую таку розмову між Шир’аорі та Аріел, але мені набридло навіть сидіти важко.

Аріел почала готувати.

Це що Магія води? Шар води з'явився нізвідки і впав у котел.

І хоча ніякого палива під котлом немає, але він нагрівається.

Коли я бачу, що відбувається, я розумію, це точно інший світ.

Вона порізала овочі однаковими шматочками і поклала їх в котел.

Вона поклала приправу і приємний запах рознісся по окрузі.

Хоча я втомилася і до цього моменту не відчувала ніякого бажання їсти, але зараз мій шлунок завурчав.

Не думаю, що хтось ще це почув через здатність безшумність.

Навіть у повсякденному житті ця здатність може бути корисною.

Аріел додала щось на зразок висушеної картоплі, додала сіль і перемішала.

і запах став ще смачнішим.

Схоже на Наан з землі.

Помістити в супом який закінчив варитися, обід був готовий.

- Приємного апетиту.

Меразофіс також вивчив японське побажання приємного апетиту і приєднав свій голос до інших.

Я почав їсти псевдо-Наан суп.

А, гіркий!

Що це?

Хоч це може бути так, що ви можете зносити його, але все одно гіркий.

Чесно кажучи, зовсім невпевнено.

Але не можна цього сказати, це може образити Аріел.

Ой, Меразофіс, що сталося?

Схоже ти ще більше збліднув?

Хоча він і так став блідим після перетворення у Вампіра, але тепер стає ще блідішим, можна сказати мерці блідими.

- Не варто турбуватися. Я розбавила його настільки, що Ви не помрете.

- Пані! Не їжте! Їжа отруяна!

На відміну від спокійного голосу Аріел, Меразофіс різко закричав.

- Та говорю ж, все в порядку. У Софії є ж Спротив ненормальним станом. Так що ця їжа підніме її. А тобі підніме опірність до ядам, зрозуміло? Проблем не буде, бо я точно розрахувала пропорцію так, щоб Ви не померли. От тільки доведеться змиритися з тим, що смак не дуже.

А? Вона реально отруїла їжу?

- Взагалі-то можете і не їсти, але якщо помрете з голоду, це Ваші проблеми, зрозуміло?

Аріел сказала це ображеним голосом, і почала кричати.

З іншого боку Шираорі їсть усе з таким видом, ніби все нормально.

Я змінила своє ставлення до Меразофіса.

- Будемо їсти.

- Так, розумію.

У будь-якому випадку, вони тримають наше життя у своїх руках.

Все що ми можемо, тільки підкорятися.

І Меразофіс і я доїли свою порцію.

Як Аріел і казала, мій опір ненормальним станом піднявся на 1 рівень, а Меразофіс отримав опірність до ядам.

Біс 5. Розчавлений.

Хоча в даний момент вибір зброї для Гоблінів які йдуть на полювання і великий, але я продовжую створення зброю.

Перш за все тому, що зброя з допомогою спроможності ламається і зникає в той момент, коли міцність її досягає 0.

А втім, з кожною зброєю її міцність поступово падає.

Оскільки до цього моменту Гобліни ніколи не використовували нормальну зброю, то під час бою вони вдаряють усю свою силу і швидко падають на землю.

Ось чому ця зброя треба замінити на нову, яка має більшу силу.

І хоча я можу відновити міцність старої зброї, але створення нового, просто більш ефективно.

Окрім зброї, я створюю ще інструменти для фермерів і вдома.

Після різних спроб "Зброєння", я зміг створити дещо дивне.

Оскільки серп має режущуючу крерку і є така зброя, яка складається з сірпа та ланцюга, я розумію чому я його можу створити.

Але лопата?

Я звичайно чув історію про те, що лопатою вбили більше людей, ніж за допомогою рушниць, так що і це в принципі можна зрозуміти, вірно?

Але що тоді щодо лам, це ж просто смішно.

Так я продовжував створювати нову зброю і мій рівень ріс.

Оскільки з ростом я можу виготовляти більш добру зброю, то стара зброя змінювалась.

Завдяки цьому я продовжував робити нові речі.

Ось такий цикл.

Кількість гоблінів які змогли повернутися з полювання почало зростати.

Вони змогли ще далі приходити і приносити більше їжі.

Завдяки цьому ті, хто колись голодував, тепер виживають.

Розмір поля також збільшився, оскільки почались інструменти для фермерів.

І хоча все це звичайні речі, село почало рости і поліпшуватися.

і я в цьому брав участь.

Я був щасливий.

І спокійно продовжував творити.

Не знаючи, що кінець усьому цьому близько.

Того дня я знову займався створенням речей у спеціальній хатині.

Цю хатину збудували спеціально для мене, щоб я міг спокійно виконувати свою роботу.

Адже для створення зброї потрібна передова концентрація.

Настільки сильна, що в цей момент я майже нічого не відчуваю.

Я закінчив створення катани за допомогою здатності.

Катана, якій переважно рубають, не дуже підходить для гоблінів, які б’ють з усієї дури.

Але тепер, коли я можу створити щось подібне, мені захотілося створити те, що нагадуватиме мені про Японію.

І тому що саме час видався, коли не було термінових замовлень на створення інструментів для фермерів або зброї, то я і створив катану.

Я створив її і коли підняв вгору, щоб помилуватися результатом, я помітив.

Ззовні було дуже шумно.

У мене погане передчуття.

Я вийшов з хатини тримаючи в руках катану.

Снаружи был пекло.

Люди.

Люди напали на нас.

Незліченна кількість гоблінів лежать вбиті.

І хоча гоблінів б'ються відчайдушно, але схоже люди сильніші? Ми програємо.

І там не тільки це.

Серед людей є і кілька монстрів.

Зважаючи на те, що вони б'ються з людьми, ймовірно, їх приручають.

- Разраз! Ховайся в хижину!

Брат Розарас прибіг до мене з сестрою і заштовхнув нас у хатину.

Мене і сестру трясе жах.

Я боюсь.

Хоча в минулому житті я багато бився, але це ніколи не був бій до смерті.

Звичайно, я знав, що коли піду на полювання, то можу померти, але це ж справа далекого майбутнього.

І зрозуміло, що я не був готовий до такого несподіваного випадку.

Моя молодша сестра дрейфує.

Вона ще навіть не вміє говорити.

Може, гобліни і швидко ростуть, тілом, але всередині вона все ще дитина.

Принаймні, з людського погляду.

Заспокойся!

Якщо щось станеться, я повинен захистити свою сестру.

Я взяв у руки катану і втупився на двері хатини.

Скільки я простояв так? Двері почали повільно відкриватися.

Її відкрив чоловік.

Я вдарив катаною без роздумів.

Моя катана була легко відображена мечем чоловіка.

Зі своїм слабким тілом я не можу битися з ним.

Людина щось пробурмотів.

Але він використовує мову відмінної від гоблінського, так що я нічого не розумію.

Я відчув, як мурашки пробігли по моєму тілу.

Чоловік присоромився.

Хоча я не знаю, що відбувається, але це мій шанс.

Я спробував рубати його катаною, але його удар кулаком був швидше.

Катана випала з моїх рук.

Мій розум почав поволі зникати від болю.

Чоловік притиснув мою голову рукою до підлоги.

В наступну секунду, щось почало проникати в мою голову.

- Н? Гх-Х-х!?

Дикий крик вирвався з мого рота.

Що це?

Неприємні відчуття і біль прокололи моє тіло, таке враження, що щось нечисте проникає в мене.

У той же момент дивне відчуття стало з'являтися, наче моє свідомість зникає

Я стиснув зуби і намагався втримати свідомість.

Хоча я й залишився у свідомості, моє тіло ставало дедалі слабшим.

Я б'юся намагаючись струшувати руку людини, але я дуже слабкий.

Я бачу, що моя молодша сестра стоїть на місці неспроможна зрушитися.

І хоча я хочу їй кричати "Беги", але мій рот не рухається.

Чоловік прибрав руку.

І все ж моє тіло мені не підкоряється.

Хоча я хочу піднятися, але не маю сили навіть для того, щоб поворухнути пальцем.

Здається, що тіло стало чужим.

Людина щось сказав.

Я не розумію що його слова значать.

І все одно, не знаючи слів, я зрозумів, що він сказав "Встати".

Послухай чоловіка моє тіло піднялося.

Моє тіло, яке не могло рухатися з мого власного бажання, підкорялося словам людини.

Ігрові знання з попереднього життя випливли в моїй ошарашеній голові.

Приручення, здатність контролювати монстрів.

Монстри атакували село гоблінів разом з людьми.

Тільки не кажіть, що це людина і є приборкач?

Тоді виходить, що він мене приручив!

Людина подивився на мене і задоволена кивнув.

Потім він подивився на мою молодшу сестру.

І відкрив свій рот.

- Убий її.

Будь ласка, не робіть цього!

Почекай!

Я не можу цього зробити!

Однак моє тіло повільно підняло катану, яку я вибила.

Повільно наблизилося до моєї молодшої сестри, яка паралізована страхом.

Будь ласка, досить!

Припини!

Тіло, стій!

Удар катаної офарбував тіло моєї молодшої сестри червоним.

А, АААЯАAАaАаАКАААМА ааа ААНАОА АВАААПААХАЕАУ!?

[Показувач досягнути. Звання [Вбивця союзників]

[Убивця союзників] надійшли від сили [Атака єретичної магії 1ур.][Табу кур.)

Що я наробив!

Що ж я накоїв!

Я... зброї. яке саме і створив!

- А тепер спали.

Що?

Почекай.

Що ти таке говориш?

Эй?

Ти ж жартуєш, вірно?

Ні за що.

Досить!

Будь ласка припини!?

[Показувач досягнути. Звання [Пожирач родичів] зареєстроване

[У зв'язку із ефектом звання [Пожирач родичів] отримали здібності [Єретична магія 1ур.][Табу 1ур ]

[Табу 1ур] об’єднано з [Таба кур.]

[Сприємність досягнена. Здатність [Табу 1ур.] стала [Табу 2ур]

Моя рота заповнена червоною кров'ю.

Моя голова в цей момент теж.

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

[Показувач досягнути. Здатність [Злисть] є випадковою

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

[Сприємність досягнена. Змінна [Звість 1ур.] стала [Слава 2ур ]

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

Я настільки захопився бажанням вбивати, що схожу на божевільню.

І все ж моє тіло продовжує виконувати накази людини.

Кров 16. В пути.

Нарешті ми дісталися до місця де є люди.

Як же довго ми добиралися сюди.

Як болісно це було.

Це було жорстоко.

І нарешті я зможу відпочити.

Подорож сюди була складною.

Коли я вже думала, що ми нарешті вийшли на нормальну дорогу. Після того, як йшли без будь-якої дороги по лісі і полями, де трава вища за людський зріст, мені довелося збільшити темп ходьби. Тоді я подумала, що помру від перевтомлення.

Якби Широрі не навчила мене здатності Бойова магія, в лісі я б не змогла дістатися сюди.

Бойова магія використовує ману, і це збільшує фізичні показники.

Широорі змусила мене навчитися цією силою.

Вранці, вона несподівано взяла мене за руки і направивши мою магічну енергію активувала Бойову магію.

- А тепер підтримуй її так.

Оскільки бойова магія зникла майже відразу, як тільки вона прибрала руки, мені було важко підтримувати її.

Як результат своїх зусиль я отримала здатність Бойова магія.

Завдяки цьому рух став легшим.

Ось тільки тому, що Бойова магія використовує ману, її не можна тримати весь час активованою. І оскільки швидкість нашого руху зросла, я не відчуваю, щоб стало набагато легше.

Цікаво, наскільки високим є її магічний рівень маніпуляції, що вона здатна керувати рухом магії в інших?

Оскільки я на таке не здатний, то очевидно її рівень вищий за мій.

Не думаю, що її рівень досяг максимального рівня, вірно?

Точно ні.

На полі я мусила прокладати собі дорогу через високу траву, яка густо обвивала мої руки.

І хоча я думала, чому ми не виберемо більш підхожу дорогу, але ми завжди витягала найпомітніші ділянки, рухаючись там, де люди не ходять.

Сила потрібна для того, щоб продиратися крізь рослини на полі, так що я отримала здатність [Мощий].

Крім того, оскільки я розтягував траву голими руками і регулярно їх затиштував автоматичного відновлення.

Я отримала здатність [Життя] і [Крепкий], також зросла можливість автоматичного відновлення хітів.

Як завжди, їжа була отруєна.

І схоже, що отрута продовжує рости.

Однозначно, приємно бачити, що інгредієнти використовуються нормальними і хоча їжа й гірка, але її можна їсти.

Після того, як я з’їла кілька разів отруйну їжу, мені дали назву [Обжера].

Схоже на звання можна отримати виконуючи певні дії.

Я чула, що отримувати звання це зручно, оскільки вміння отримує дарма, і багато хто має додаткові ефекти.

Але звання Жорра звучить погано.

Те, що я отримала від звання Обжери - це [Спротивність отрути].

Протидія отрути об’єдналася з ненормальним станом, який у мене вже був.

За словами Шіраорі, найбільш важливим з них був опір розкладення.

Хоча зазвичай вона мовчала, але досить довго розповідала про небезпеку розкладення.

Мені сказали, що розкладання керує смертю і коли хтось отримує удар розпадом, його тіло перетворюється просто на пил.

Це не так вже й небезпечно, бо якщо атакуючий не противиться йому, то і нападник отримає урон.

Оскільки це дуже небезпечна річ, а отримати опірність до такої речі складно, то звання Обжори, яке дає таку протистійність надзвичайно важливо.

До того ж, ефектом звання Обжери є ще й сильніший шлунок.

Отже, дуже важливе звання.

Звичайно, Меразофіс, який їв таку саму їжу, також отримав це звання.

І оскільки Меразофіс робив те саме, що і я, то схоже, його здібності також зростали.

Власне тому меразофіс дорослий, а не дитина, стає набагато повільнішим.

Мерозофіс п’є червону рідину, яку йому дає Шіраорі при кожній обіді.

Рідина складається з крові ельфів.

Чиї останки Буковери їла в перший день... Не будемо про це, а то мене може вивертати.

У будь-якому випадку, Меразофіс на відміну від мене повинен постійно споживати кров.

Схоже зійде будь-яка кров.

Ось чому Аріел запропонувала, що коли кров ельфів закінчиться, він повинен буде полювати на монстрів і пити їхню кров.

Але Меразофісу не подобається пити кров, тому вона навряд чи закінчиться, оскільки він її п’є.

Ось тільки тому, що він її п'є так мало, він з кожним днем стає все блідіше і світліше.

І на всі запитання він відповідає "Я в порядку", хоча видно, що він слабшає.

Але я не можу змусити його пити кров.

Мені не треба пити кров, і єдиний раз коли я її пила це робила Мегразофіса вампіром.

І мені щось не хочеться повторювати подібне.

Навіть якщо я спробую переконати його, то з моїх уст це буде непереконливо.

Якби я теж пила кров разом з ним, то могла б і змогла переконати його.

От тільки у мене не вистачає на це рішення.

Ось чому, це просто щастя, що ми прибули в місто до того, як Меразофіс впав від виснаження.

Взагалі-то я навіть почала бігти, діставшись до дороги.

Звичайно ж я могла це робити, тільки коли навколо не було людей.

Так я отримала здатність [Ривок].

Рівень здібностей Боєвої магії виріс, і оскільки я її постійно використовувала, став рівнем здатності Чувствства та Маніпуляції магії, крім того, я отримала можливості кількості манівців, зменшення споживання мани і швидкість відновлення мана.

Тепер я почала розуміти, чого хотіла досягти Буковень.

Я думаю, вона хотіла прокачати мої здібності.

аби я могла себе захистити?

Тоді я мушу бути їй вдячною.

Хоча я цього не робитиму, оскільки вона вибрала для цього найболючіший шлях.

І ось коли нарешті ця пекельна подорож наблизилася до кінця, я хочу сказати тільки одне.

Дайте мені відпочити, хоч один день.

Кров 17. Король демонів виявляється багатою.

Ми прибули до міста, де спершу поїхали в готель.

Звичайно, я трималася за руку Меразофісу.

Така маленька дитина, що йде по собі, може бути дуже здивована навіть для цього світу.

Хоча в будь-якому випадку наша група сильно виділяється.

Перш за все, через те, що Меразофіс одягнений у всі біле і з блідим обличчям, він більше схожий на привида.

Оскільки він Вампір, то це не далеко від правди.

І ось він тримає за руку дитини.

Саме цим ми відрізняємося.

А з батьками та дітьми йдуть дві красуні.

Особливо чоловіків приваблює Широорі.

Звичайно!

Вона і в минулому житті приваблювала погляди всіх хлопців.

Через неї, кількість парочок у класі була мало, хоча навчання в нас і було спільне з хлопчиками.

Якщо запитати чому, то зрозуміло, що польові квіти стають нецікавими.

Багато придурків думали щось на кшталт "А раптом".

Навіть якщо це не так, вони завжди порівнювали її з іншими.

Через це, були і ті, хто починав зустрічатися, але швидко розходилися.

Були навіть жалюгідні невдахи, які таємно любили її, але вона на них навіть не дивилася.

З другого боку, коли вони зрозуміли, що не сяють світла, то стали на неї нападками і ставали її ворогами, щоб заздрити їй.

І це гарне личко, яке зводило з розуму хлопців, залишилося у неї і після реставрації.

Крім того, оскільки вона завжди тримає очі закритими, це створює таку загадкову атмосферу, яка приваблює людей.

Хоча я була з нею вже стільки днів, вона ніколи не відкрила очей. Цікаво, чому вони у неї завжди закриті?

Хоч мені це цікаво, але вона напевно не відповість якщо я запитаю.

Ми дійшли до готелю під дивними поглядами людей.

Коли я почула розмови про те, що одна з двох дівчат напевно моя мати, я навіть не знаю, як це зробити.

Оскільки вони обидві не підходять.

Незважаючи на те, що Аріел і Широрі виглядають підлітками.

Хоча це може бути в паралельному світі для підлітків.

Аріел заплатила за готель.

Покинувши лише одну монету господареві.

Цього достатньо?

Хоча я задала таке запитання, але схоже власник запанікував і не знає що робити.

- Здачу залиш собі.

Судячи з цих слів, ця монета дуже цінна.

Цікаво, що якщо подивитися на паніку господаря і манери Аріел, то напевно це була золота монета?

Коли я напружувала очі і змогла роздивитися її, то побачила те, що було описано в книжках.

Це золота монета Алеїуса.

Я вперше її бачу, але дізналася з книжки про неї та ілюстрації в бібліотеці.

Цей світ не заживе гроші, і в основному вони використовують монети.

Використовуються монети Алеїуса, Ренґзанські монетки, які видаються імперією. Сарієра — це монети, що виходять з релігії Богині, а також монети Окут, котрі широко використовуютьсь по континенту Далтолддіа. Чотири типи монет, які використовуються скрізь.

Хоча існують монети, які випускають інші країни, їх не можна використовувати за кордоном.

Хоч монети демонів і стародавніх монет мають високу вартість, то звичайно їх не побачиш.

А ці чотири види монет приймаються скрізь, але ось тільки ціна їх буде відрізнятися в залежності від місцевості і регіону.

Монети Окут мало що стоять на континенті Касанагара.

Хоча у великих містах їх можна змінити за нормою, але в селі не вдасться використати їх.

З іншого боку, монети Ренґзанської імперії дуже високо цінуються, але їх вартість падає на континенті Дазтолддіа.

Монети Саріера можна використовувати тільки в країнах, які поклоняються релігії Богині, і думаю, що після недавніх подій її вартість сильно знизилась.

Серед усіх цих монет, найбільш широкі ходи мають монети Алеїуса і стоять вони вище всіх.

Зазвичай монета Алеїуса є еталоном.

Ці монети випускають релігією Божественного світу.

Релігія Божественного світу добре відома серед людей.

Через це вони використовуються всюди і можуть бути використані в будь-якій країні.

Це робить їх більш цінними, ніж інші монети.

Якщо це золота монета Алеїуса, то її однією достатньо, щоб залишатися в готелі стільки, скільки захоче.

Цендрова монета, яку можна побачити з одного готелю в Ренґзанті.

Сто срібних ренгзандських монет дають одну золоту монету.

Ринкова різниця між ренґзанською золотою монетою і монетею Алеїуса, один до десяти.

Іншими словами, сума яку було сплачено, вистачить, щоб залишатися в готелі протягом 1000 днів.

У даний момент я бачу, як господар готелю схилив свою голову в виразі поваги при цьому весь покривившись потім, а його рука, яка тримає золоту монету дріжджає.

Самозванний Король демонів дійсно дивується, хоча її поведінка про це не така вже й складна.

До речі, ми планували залишатися в готелі 2-3 дні.

Гостіниця після того як ми підемо, отримає над доходи.

Я в тому сенсі, що Аріел, а не занадто ти розкидаєшся грошима?

Цікаво, у неї в гаманці після цього взагалі щось залишилося?

- Не варто турбуватися. Такі дрібні витрати для мене ніщо.

Вона що відчула моє занепокоєння? Вона сказала це з злегка самовдоволеним виразом.

Цікаво, невже у мене всі думки так добре видно на обличчі?

І це маленькі трати, так?

Хоча мені хочеться запитати, скільки у неї всього грошей, я боюсь почути відповідь.

Кров 18. Ненормальний стан [наждалась].

Я потрапила в жахливу ситуацію.

- Тільки трошки, всього шматочок!

Переді мною грізний ворог.

Аріел і Меразофіс непритомнiють.

- Я тебе відразу вилікую! Ладно? Адже можна, так?

Чесно кажучи, це найгірший момент у моєму житті.

- Дай відкусити!

Такими темпами, мене просто з'їдять?

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Трохи раніше.

У готелі, ми розділилися на дві групи.

Меразофіс і я залишилися всередині.

А Аріел і Широорі пішли за покупками.

Перед покупками вони тільки зайшли в кімнату і відразу пішли на ринок.

У той момент Широорі викликала трьох білих павуків, залишивши їх у кімнаті.

Розмір павуків десь з долонею, схожа на Земного тарантула.

Оскільки у цьому світі є павукоподібні монстри, які більше ніж людина, я думаю, що такий розмір для них нормальний.

Але я не дуже люблю павуків, щоб почуватися з ними спокійно в одній кімнаті.

Та що там, я просто ненавиджу павуків.

І хоча вони повинні нас охороняти, це не заспокоює мене.

Коли я спробувала їх оцінити вискочила лякає напис [Оценка неможливо]

Якщо чесно, то оцінка даремна здатність, але я іноді використовую її на тих речах, які приваблюють мою увагу.

Навіть якщо я і оцінюю щось в більшості випадків, нічого цікавого це не дає.

І все ж минуло досить багато часу з моменту отримання оцінки, але рівень здатності так і не виріс.

Можливо, здатність і стала б зручнішою після зростання в рівні, але у мене немає ніякого бажання займатися її підвищенням.

Я обійшла павуків, які повільно ходили по підлозі і залізла на ліжко.

Кімната, яку зняла Аріел була величезною, зайняла повністю весь верхній поверх готелю.

Існує шість ліжок, кожна з яких відокремлена перегородкою.

Дивно, але є навіть ванна.

У цьому світі води не сприймаються в Японії.

Звичайні люди використовують криницю або річку для миття, тоді як дворяни та заможні особи послуговуються магічними предметами, які можуть створювати воду прямо в будинку.

У мене в будинку був магічний предмет низького рівня.

Оскільки в цьому готелі є такі речі, то виходить, що це висококласний готель?

Якщо є ванна, то це означає також магічний предмет, який створює і нагріває воду. Одного цього достатньо щоб влетіти у копію.

Речі створені за допомогою магії отримуються від використання спеціальних здібностей під назвою Надання здатності і Надання Магією.

Схоже, що обидві здібності вимагають тривалого часу на їх отримання, і людей які їх мають мало.

Крім того, з тих хто має певну здатність, тільки частина займається створенням магічних предметів.

Тому що надія здається вимагає жахливого часу й зусиль.

Саме через це, навіть низькорівні магічні предмети коштують дорого.

Речі в цій кімнаті можуть бути дорожчими, ніж великий особняк.

І в такій чудовій кімнаті, я лежала на ліжку спати раніше, ніж встигла це помітити.

Все-таки в дорозі я сильно втомилася, мало того, до цього ще додала і переживання від втрати свого рідного міста.

Що зі мною буде?

Такі думки завжди приносять душевний біль.

Я піду за Аріел до кордону між територією людей і демонів.

Та цього моменту я можу ні про що не думати.

Але там, я повинна буду щось вирішити.

Щоб продовжити своє життя на території людей, які живуть разом з Меразофісом без допомоги інших або приєднатися до Аріеля в незнанні на територію демонів.

Так і не дійшовши до рішення, я впала в сон.

Я прокинулася від смачного запаху.

Весь стіл був заповнений стравами.

- А, прокинулася? А я вже збиралася тебе будити. Ми вже обідатимемо.

Всі розсілися за столом.

У той же момент Широорі передала Меразофісу нову пляшку з червоним напоєм.

- То ж, гарного апетиту.

- Приємного апетиту.

- Сьогодні в їжу немає отрути, так що їжте спокійно. І оскільки Софія ще дитина, то не треба змушувати себе їсти.

Хоча я вдячна Аріел за попередження, але не є складною справою.

Нарешті їжа без отрути, після стількох довгого часу.

Крім того, вона зроблена з нормальних інгредієнтів і схожа на першокласний кухар.

Кожен шматочок чудовий.

Оскільки вдома мене годували дітьми, то я нормально харчуюся вперше з моменту реінкарнації.

Смачно!

Чому Широорі плаче?

Це смачно, але не настільки ж, щоб плакати?

Мало того, вона хоч і плаче, але продовжує їсти.

Така красуня, а так жере.

Більшість страв швидко зникло.

І хоча більшість з них є Буковені, але на її думку цього не скажеш.

Що у неї взагалі з шлунком.

Це ж закон природи, що якщо багато з'їсти, то живіт надувається.

І немає чого потурати гарним жінкам в цьому.

Мій живіт, під час цього внутрішнього діалогу, роздувся від їжі.

Боляче.

Але приємно.

Оскільки я насолоджувалася смаком перед тим, як проковтнути їжу, моя здатність розвинути п’ять відчуттів зросла.

Я думаю, що і Меразофісу стало трохи легше.

Я щаслива.

Це все про що я тоді могла думати.

- Ох. Щастя.

Я навіть спочатку не зрозуміла, хто це сказав.

Ці слова не підходили звичайному враженню від неї.

Якщо ви подивитесь у місце, звідки походять голос, то там Широаорі з обличчям, як після оргазму.

Очі широко відкриті.

У неї жахливі очі, у яких кілька зіниць кожен з них живе своїм життям.

Шираорі доповіла вміст келиха, який тримала в руці.

До того ж одні ковтки.

О, запах як від алкоголю.

А? Алкоголь?

Що вона пила до м'яса це не сік, а алкоголь?

А мені ось налили звичайний сік.

І так зрозуміло, вона надерлася.

Її поведінка дуже поширена, і її розхворіння видно в дійсності.

Хоча підліток ще є алкоголіком, він не може позбутися алкогольної залежності.

- Король, повторити.

- Широчка, може вже вистачить?

- Ні-і! Я все ще хочу випити!

- І все ж, ти вже випила все що було куплено.

- Що?

Жах.

Всі її очі витріщилися на Аріел одночасно.

Намагається.

Напевно мені це в кошмарах тепер буде сниться.

- Купи ще.

- А? Купувати додатково буде складно. Може вистачить на сьогодні. Добре?

Кулак занурився в обличчя Аріел яка спокійно намагалася переконати її.

І це не метафора, половина кулака Широорі вдалося обличчя Аріел.

Аріел як сиділа, так і впала разом зі стільцями.

Широорі раптом почала сміятися побачивши це.

А? А Аріел все в порядку?

- Все гаразд, все в порядку. Вона не помре. А якщо помре я перед нею вибачаюсь.

А з нею точно все в порядку!?

Щось вона все смикається!

- Та не смикайся, її автоматичне відновлення Хітів досяг максимального рівня. Вона ж найсильніший монстр у світі, так що нічого з нею від такої дрібниці не трапиться?

Широорі стала раптовою приказкою.

- І взагалі, наскільки здібності покращилися?

- А?

- Вміння, Спо-бно-сті! Як же незручно без Оценки! До речі, у тебе є оцінка? Божественна оцінка? Треба її поважати, зрозуміло? Якщо ні, негайно купи. Якщо так, то оцінюй все навколо постійно. У тебе вона є?

- Є-Є.

- Чудово! Тоді використовуй її постійно, тому що коли вона виросте в рівні, то стане супер зручною здатністю.

- А-Ага.

Що з нею?

Вона себе зараз поводиться зовсім не так, як та Широорі, яку я знаю.

- Наступне, можливості підвищують показники. Вони чудові. Улюблений швидкостій. Ви мусите розвивати їх якнайповніше. Закон джунглів править у цьому світі. Сила в ньому це головне - відмінне часове. Ось чому, щоб відганяти всіляких, Ік, збоченців, потрібно бути сильною. Поняла?

- Так, звичайно.

- Будеш слабою, здохнеш. Навіть якщо будеш сильною, все одно знайдеться хтось сильніший, хто тебе вб'є. Отже, немає іншого виходу, як стати найсильнішою, вірно?

Схоже тільки ці слова і мають сенс з всього того, алкогольного марення який вона тут розвіяла.

- Повір, якщо будеш слабкою тебе з'їдять. Правда. Так. Щось на зразок з'їдять тебе, або ти їси. До речі, я згадала. Ніби б діти смачні, оскільки вони м'які, вірно?

І ось почалося пекло.

Меразофіс став на шляху Шіраорі, яка наблизилася до мене.

Його легко відкинуло ударом в лоб.

Я бігла.

Жила з усіх сил.

Але мене легко зловили.

Як же я слабка.

- Що ж, приємного апетиту.

Ні, ні!

....

А!?

Рука?

На місці.

Це був сон, так?

Який страшний.

Мені приснився жах, що у мене відгризли руку.

І щось після сну я все одно не виспалася, так що піду посплю ще.

Добраніч.

Продовження слід ...

https://literna.net/uk/books/295-pavuchok