Нередактовані розділи: 201-300

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (чсть 1).

*Ельфійський табір за кордоном бар'єру*

Якщо запитати, яке найнебезпечніше завдання можуть надати ельфам, більшість відповість патрулювати територію за бар'єром.

Сам бар'єр є абсолютною охороною, яку не можна пробити.

Тільки цього недостатньо, щоб не бути трохи обережним.

Ельфи відправляють солдатів на патрулювання території навіть у мирний час і тим більше, якщо відбувається щось підозріле.

Тому що, на думку багатьох людей, це найнебезпечніше заняття в тому, що за бар’єром живе небезпечний монстр.

І ім'я йому Королева Таратектів.

Монстр, який має міфологічний рівень і яких існує лише п'ять по всьому світу.

Ось одна з них.

Королева Таратектів зробила цей ліс своїм місцем проживання.

Мало того, поблизу ельфійського села.

Королева Таратектів створює своїх відпрісків за допомогою здатності "Нерест".

І ці монстри намагаються атакувати ельфів при будь-якій можливості.

Якщо це тільки недавно вилуплені монстри, то це не так вже й небезпечно.

Ось тільки з кожною еволюцією небезпека цих монстрів зростає в геометричній прогресії.

Ті таратекти, які еволюціонували і перетворилися на дорослих тарактів, по рівні сили стають рівними драконам.

І вони ховаються в ельфійському лісі за бар'єром.

Навіть монстри малого рівня небезпечні, якщо вони зроблять гніздо і хтось потрапить в їх мережу, у такому випадку навіть найсильніший ельф буде приречений.

Тому за бар'єром безпечно, а ось поза перепоною доводиться постійно ризикувати своїм життям.

Найнебезпечніше місце для ельфів.

Ось тільки зараз зовні бар'єра з"явилася нова небезпека.

Об'єднані сили людей.

Армія відома Ренгзантською імперією.

У місці, де колись були Таратекти, тепер розташувалися люди.

А Таратекти кудись зникли.

Ельфи думають, що мабуть армія їх просто знищила.

З іншого боку, навряд чи вони змогли б знищити королеву таратектів, ось тільки королева рідко діє сама.

Так що, схоже вона просто пішла.

Те, що загрожувало ельфам до цього моменту було вигнано тим, хто загрожує Ельтанам в даний час.

Тільки вигляд загрози змінився, так що мало хто з ельфів радий цьому зміню.

Спостерігачі ельфів дивляться на військо ворога.

Перш за все важливо уточнити дії магів, які займаються приготуванням величезної магічної формули весь час, поки вся інша армія захищає їх протягом декількох днів.

Ельфи які живуть довше і мають вищий рівень інтелекту ніж люди, природно краще обізнані про здібності, аніж люди.

Але, як вони не копаються у своїх знаннях, підготовлена магія зовсім не схожа на будь - що. Невідома магічна формула.

Величезний розмір цієї формули перевищує рівень магії навіть стратегічного класу, вона десь у два рази масштабніша.

До того ж, підготування формули протягом кількох днів - це також ненормально.

Не можна зрозуміти, що станеться якщо ця формула буде активовано навіть маючи всі знання ельфів.

Спостерігачі ельфів шукають спосіб перешкодити активації магії.

От тільки такої можливості немає.

Основна стратегія ельфів у бою, це залізти на дерево вище і закидати ворога зверху стрілами та магією.

Хоча ліси Гарам і складаються з величезних дерев, проте простір між ними більше ніж у природному лісі, однак їм все одно доводиться переміщати армію по такій території важко, вони повинні ламати будівельні майданчики, щоб обійти дерева.

Тому атака зверху дуже ефективна.

Стратеги ельфів - це партизанські дії, вони знають ліс, крім того їх спеціально тренують для битви в лісі.

Підтримувати один одного вогнем, заганяючи ворога в потрібне місце і водночас незалежно одна від одної.

Спостерігачі розсипаються по всій території і розглядають армію з різних напрямків та кутів.

У цей момент голова спостерігача відділилася від тіла.

Так і не зрозумівши що сталося.

Навіть не зрозумів, що тіло вже померло.

- Хех. Так легко підпустити когось до себе зі спини, хіба ельфи так вже й сильні?

Це хлопчик, який обезголовив всіх ельфів поблизу.

Сам себе, він називає нінзей.

Чорний одяг і катана на боці.

Цей катаний він і збезголовлював ельфів.

- Цей старийан занадто все ускладнює.

Хлопчик почухав свою голову, оскільки в глибині він не розуміє у чому проблема.

Стан табору, в якому готуються до активації магії відображено в його очах.

- Гаразд, в будь-якому випадку все треба робити серйозно, навіть якщо це і фарс.

Хлопчик вирізав усіх ельфів навколо сам.

Він дивиться, як магія вдарила на бар'єр і перешкода розлетілася на шматки, після чого криво посміхнувся.

Виглядає так, ніби причиною падіння бар'єру була магія.

Але ось хлопчик бачить, що щось тут не так.

Щось крім цієї магії зруйнувало бар'єр.

Хлопчик зміг це побачити, мало того, він заздалегідь знав про це.

- Гаразд, пора йти. Може для Кена це і погано, але моє життя мені дорожче.

Хлопчик подивився на армію яка марширувала внизу.

З легкою зневагою, після чого оглянувся навколо.

- Тут все закінчено, у інших теж все має бути в порядку. Навряд чи щось могло статися, вірно?

Хлопчик розчинився в лісі, пересуваючись безтурботно, наче йому нічого не загрожувало.

І як ніби тільки цього і ті, хто чекав монстри, теж почали рух.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (чсть 2).

*Место проживання реінкарнованих людей*

- Бар'єр що дійсно проб'ють?

- Про що ти думаєш? Давай швидше, треба йти.

За кілька годин до падіння бар'єра.

У місці проживання реінкарнованих людей двоє колишніх авантюристів швидко готуються до догляду.

Тагава Кунізо і Кушітані Асака.

Звичайно в цьому світі їм дали інші імена, але Куніхіко та Асака називають один одного іменами зі свого колишнього життя.

Так вони звикли.

У них обох були батьки з однієї групи найманців.

Тож усі свої часи вони росли разом, народилися, зробили перші кроки та подорожували.

Якщо десь війна, найманці йдуть туди. Якщо треба когось супроводжувати, то найманці йдуть за наймачем. Якщо з'являється небезпечний монстр, найманці вирушають на його знищення.

Оскільки вони подорожували з місця на місце без будь-якої мети, то спокійно перетинали континент із кінця в кінці, не знаючи, що їх шукають ельфи.

Будучи реінкарнованими, вони почали ходити швидше за всіх інших дітей.

Вони були друзями в тому світі з дитинства, і це теж було для них справжнім другом.

Вони вже ставились одне до одного як одна сім’я, і те що вони зблизилися було для них звичайним явищем.

Через це, коли Куніхіко сказав "Я стану авантюристом!" і вступив до найманців, Асака пішла за ним, як-бутто так і було потрібно.

Таким чином вони стали авантюристами і переїжджали з місця на місце.

У той час вони мали багато пригод, і чимало людей побачили, що їхня сила більша за силу звичайних осіб.

Можна сказати, що через це вони зараз і знаходяться тут.

Їхня слава дійшла до ельфів, і їх відвезли в те саме місце, де тримали інші реінкарновані люди.

Після того як їх привезли сюди, вони були раді бачити тих, кого не бачили вже так довго.

Після цього їх почали розпитувати про те, що відбувається зовні, і їхнє легковажне мислення відразу зникло.

Вони зрозуміли, що потрапили в ситуацію, коли їх більше не випустять від сюди.

Куніхіко швидко втомився від життя без пригод і досягнень.

З іншого боку, Асака була задоволена поточним становищем.

Хоча вона завжди слідувала за Куніхіко, проте була цілком нормальною дівчиною.

Життя авантюриста небезпечне, і для Асакі, яка хотіла стабільного та спокійного життя, тут було набагато зручніше й комфортніше, ніж усі пригоди разом взяті.

Починаючи з Кудо, багато реінкарнованих людей в ельфійському селі були незадоволені своїм становищем тут.

Асака теж зрозуміла, чому вона почала жити разом з ними.

Коли сонце піднялося, весь день вколюватися і до ночі відрізатись.

Ніяких насолод.

Мало того, вона відчувала, що за ними весь час спостерігають ельфи.

Зрозуміло, що Асака почала дедалі більше дратувати навколишнє середовище.

З іншого боку, з погляду Ассірії, яка знала наскільки небезпечною є зовні, це можна було витримати.

Асака, яка побувала в багатьох місцях, навчилася пристосовуватися до будь - яких обставин.

Якщо ви не вмієте адаптуватися до оточення, то можете померти і навіть якщо це вмієш, можна легко вмерти, хіба що вам пощастило.

Так все було зовні, або скоріше треба сказати, скрізь у цьому світі.

З погляду Асаки, ельфійського села, де безпека була гарантована, це не таке вже погане місце.

Ось тільки більшість з тих, хто знаходиться тут, включаючи Кудо, не знають про те, наскільки зовні небезпечно.

Хоч вона знає про небезпеку зовні, то таки не може прийняти її.

Вона відчуває, що Вчитель щось приховує, але всі її дії спрямовані на забезпечення безпеки учнів. Асака розуміє це, оскільки життя авантюристів навчило їх розбиратися в людях.

Але оскільки вона теж вважала, що викрадати людей — це погано, то залишила все як є.

На відміну від Куніхіко, Асака вважає, що ціна на мирне життя не важлива.

З іншого боку Куніхіко не приховував своїх почуттів.

Він говорив те, що думав, і те що чув.

Для будь-якого хлопчика слова "пригоди" дуже привабливі, так що його часто запитували про його досвід у цьому світі.

і Куніхіко із задоволенням все це розповідав.

Перша перемога над монстром.

Підняти рівень.

Тож усі, хто слухав ці історії, були в захваті і засмучені.

І хоча дехто дивився на Куніхіко як на героя, який реалізував їхню мрію, були й ті, хто почав розуміти небезпеку життя зовні, почувши історію Квінхіко.

Їхня поява в ельфійському селі впливала на всіх реінкарнованих, на кого у ліпшому напрямку, а на чиємусь гірше.

Дилема.

Що краще, спокійне життя в полоні або свобода, але при постійному небезпеці?

Звичайно, це не те, що можна так просто вирішити.

Але час, коли доведеться вибирати схоже настає.

Ті, хто хотів мирного життя, здається помилкою.

І тепер, коли ельфійське село знаходиться в небезпеці, у них немає можливості щось зробити.

- Будь ласка. Тільки без непотрібного ризику.

Оскільки Квініко та Асаке мали бойовий досвід, то дозвіл на участь у битві було видано для Куніко і Асахі.

Всі інші реінкарновані люди залишилися дивитися, як йдуть ці двоє.

Кудо постаралася підбадьорити їх, влаштовуючи прощальний обід.

- Ага. Не дочекаюся, коли зможу піднятися на борт великого корабля.

Куніхіко радісно розсміявся і в той же момент його очі стали дуже холодні.

- Отже, Огі, може бути ти розповіси мені, навіщо ти отруїв нашу пишу, перш ніж ми зібралися йти?

Всі погляди схрестилися на Огіварі, який в цей день знову займався приготуванням.

Огівара під цими поглядами виглядав дуже захоплено.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 3).

*Место проживання реінкарнованих людей*

Огівара хвилюється.

Хоч він помістив отруту в їжу двох авантюристів, то не здається, що вона вплинула.

Він поламав своє хвилювання і намагався виглядати як зазвичай.

Хоча місія провалена, але зберегти свою безпеку важливіше, так що будемо сподіватися, що з іншими хто знаходиться в селі ельфів все буде нормально.

Добре хоч, що ці двоє не помітили, вони отруєні.

Мабуть, вони мають високу опірність до отрути, з чим він і не справився.

Так він думав.

- Отже, Огі, може бути ти розповіси мені, навіщо ти отруїв нашу пишу, перш ніж ми зібралися йти?

Почувши слова Куніхіко, Огівара різко збліднув.

Його помітили.

-Ч-що ти маєш на увазі?

Він намагався виглядати невинним.

- Не намагайся приховати це. Я вже знаю, що це зробив саме ти.

Чітке звинувачення, яке не можна трактувати по-іншому.

Огівара перестав думати про можливість якось виправдатися.

Він не казав щось типу "А де докази?"

Це може спрацювати тільки там, де є офіційний закон і порядок. А тут інший світ, де немає поліції і юристів.

Огивара вже винен в очах Куніхіко, і погане виправдання зробить все тільки гірше.

- Ох. Я просто хотів, щоб Ви не могли ходити після прийому цього отрути.

Усі почули це.

Очевидно, Куніхіко і Асака вже майже впевнені у тому, що Огівара зробив це сама.

Хоча вони й досі не впевнені, але реакція інших була надзвичайно здивована. Два студенти, які пройшли серйозну школу авантюристів легко бачили все це.

Тому вони зрозуміли, що всі крім Огівара невинні.

- Погано. Може мені тобі вдарити, щоб ти розповів нам причину?

- Ні. Хоча я намагався вас отруїти, але при це думав тільки про Вашу безпеку, зрозуміло?

Куніхіко який вже почав рухатися вперед.

Було зупинено словами Огівара.

Огівара відчайдушно шукав вирішення проблеми, намагаючись не виявляти своїх почуттів.

- Що ти маєш на увазі?

- Все просто. Якщо ви двоє підете туди, то помрете.

Куніхіко зробив ще крок уперед.

Огівара зробив крок назад.

Очі його помістилися з Куніхіро і зупинилися на ельфах, які прийшли, щоб проводити Квінхіко та Асаку, мало того, він шукав ельфів які ведуть приховане спостереження.

Тепер, пане або пропав.

- Натсума діє безштовсно відправивши свою армію сюди. Те що сказав Шун правда, ось тільки на половину. Армія Натсума - це лише прикриття, головна мета - геноцид ельфів, і вона вже почала реалізовуватися.

- Що?

- Здивований! Я був спеціально впровадження, щоб передавати інформацію звідси назовні. Так що все вже розплановано, і всі ельфи помруть. І оскільки Ви нічого не зможете змінити, я не раджу вам йти на поле бою.

Куніхіко зупинився.

Асака глянула на нього, намагаючись зрозуміти, чи говорить Огівара правду.

Огівару дійсно привезли сюди серед реінкарнованих.

Ось тільки на відміну від Куніхіко та Асахі, яких привели близько року тому, Огівара потрапив сюди понад 10 років тому.

Для інших людей це було б неможливо, але ось для реінкарнованих можливо і таке.

Що робив Огівара в той час, коли його привели до села ельфів?

Його привели сюди, але він зміг зв'язатися з людьми ззовні.

Огівара легко відповів на це запитання.

- Я агент церкви, і отримав спеціальні тренування, в збірі інформації. Моя унікальна здатність називається "Беззбережний поклик", це можливість використовувати телепатію без обмежень. Вона може пройти через бар'єр, і не можна бути блокована як звичайна телепатія. Я весь цей час тримав зв'язок з тими, хто зовні. І природно я приховував це вміння за допомогою "Скритті". Отже, мабуть ельфи подумали, що моя унікальна здатність - "Гей Тайдзутсу 1ур".

Дії ельфів на слова Огівари були миттєвими.

Вони активували магію, яка повинна блокувати тіло.

Це магія вітру, яка не дає тілу рухатися.

Огівара ухилився від неї.

Куніхіко та Асака, які були авантюристами, бачать, що це не нова поведінка.

Але й до висококласного фахівця ці дії далеко.

Але це означає, що він зміг отримати такі можливості за ті кілька років, які пройшли до того, як його відправили в ельфів, так щоб він явно пройшов значні тренування.

- З ельфами можна сказати вже все скінчено. Ти хочеш безглуздо померти за ельфів, чи вижити? Що ви виберете?

Реінкарновані люди засмучені його словами.

Вони не дуже люблять ельфів.

Але коли це говорять кимось вголос, це все одно шок.

Огівара говорить все це для колишніх авантюристів Куніхіко і Асахі.

Якщо він зможе перетягнути їх на свою сторону, то можна вважати, що він переміг.

Але Огівара забув через хвилювання.

Що він вже напав на них, намагаючись їх отруїти.

Асака притиснула Огівару до землі.

А він цього навіть не встиг зрозуміти.

- Ельфи. Ми самі розберемося в ньому. Ваше втручання не обов'язково.

Асака сказала це холодною мовою.

І ельфи підкорилися.

- Ти нам все розповіси.

Асака підняла Огівару і зайшла до найближчого будинку.

І хоча ельфи хотіли піти туди, але Куніхіко блокував їх шлях.

- Ти занадто безпорадний.

Асака яка встановила захист від прослушки підійшла ближче до Огівара.

- Кажи таке, якщо ти вийдеш проти ельфів, то що буде з іншими, хто не може битися?

Огівара нічого не може відповісти на слова Аси.

Місія Огівари полягала в тому, щоб переконатися, що реінкарновані не будуть ні у що втручатися.

Це не має значення.

- І все що ти зміг придумати, це отрута? Так вбого.

- Нічого не міг вдіяти. Я не міг говорити, бо навколо завжди були ельфи.

- Тоді може бути можна було використовувати твою здатність "Безглежний поклик"?

- Ой.

Асака зітхнула подивившись на безглуздий вираз обличчя Огіни, який тільки що це зрозумів.

- Ну що ж, треба зайнятися тортурами.

- Що?

- І тоді ельфи можливо не будуть так наполегливо дивитися.

- Э? Типу зробити вигляд, вірно?

- Але ж буде дивно, якщо ран не стане, так?

Крики Огівари розносилися по дому, оскільки від прослушки було знято захист.

Звичайно, що всі присутні були навколо них.

Після недовгого катування Огівар викладав усе Ассірку.

Асака і Куніхіро почали діяти, маючи цю інформацію.

І мета була не бій, а виживання.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі (часть 4).

*Ронант*

Бар'єр пробитий, і армія почала рух.

Але ось тільки, щось в тому, як був пробитий бар'єр, є дивне.

- Вчитель, щось не так?

- Умм. Що ви скажете щодо того, як був пробитий бар'єр тільки що?

- Ось як, значить Ви вчитель теж відчуваєте, що щось тут не так?

- Якщо вже ти це відчув, то я тим більше це відчую.

Навіть мій тупий учень і то, відчув, значить все так і є.

Здається, що бар’єр був зруйнований тим магією.

І хоча магічна формула була настільки складна, що навіть я не зміг в ній розібратися, але ось ті хто займалися її створенням були слабкі.

І хоча було сказано, що це маги церкви, але все що я бачу, це як вони махають руками і все.

Тоді, що призвело до падіння бар'єру?

В той момент, коли магія вдарила по бар'єру, щось ще нанесло удар.

Якщо так, то це означає, що тут є ще хтось крім нас?

І яка його мета?

Може ельфи заманюють нас у пастку?

У такому разі наступ стає небезпечним, але, хмм...

- З цього моменту ми почнемо діяти незалежно від армії. За мною.

- А? Чт-, Учитель!

- Не смикайся. Цей ідіот Юго взагалі нічого навколо не бачить. Навіть якщо ми почнемо діяти за своєю ініціативою, він цього просто не помітить.

- А варто це всіх цих проблем!

- Думаю, треба як мінімум заявити про себе.

- Тут!

Моя інтуїція кричить про це.

Я повинен з'ясувати, що за істота знищила бар'єр.

Так що геть сумніви.

Судячи з точки удару, я вирахував приблизне місце розташування.

І ми почали рух у ту сторону.

Ось тільки, з кожного дерева на нас обрушувалися удари і ми швидко зав'язали.

Ельфи стріляють магією і списами.

- Зрозуміло. Хоча там важко триматися і переміщатися, але з огляду на їхню перевагу у висоті вони це компенсують. Виходить, що весь цей ліс - це величезна пастка.

- Вчитель, годі ними захоплюватись, зробіть ж що-небудь!

Учні відчайдушно відбиваються від ельфійської магії.

Схоже битва йде на рівних.

І хоча є поранення, але втрати серед тупих учнів немає.

Я злегка засмучений.

- І це все на що здатні ельфи?

- Вчителю? Ви чули про що я говорив?

Ельфи завжди вважалися найсильнішими чарівниками.

Коли я побачив їхні здібності на власні очі, то зрозумів, що все це брехня.

Досить сказати, що все що вони можуть це тільки битися з тупими учнями.

Ельфи виявилися слабкими.

- Хмф.

Я сконструював магію.

Активація.

Ельфа пробила магію і він помер.

- Так нормально?

- Д-Да.

Я перебив всіх ельфів і продовжив рух по лісі далі.

- Яка швидкість конструювання магії.

- А хіба взагалі можливо створювати магію з такою швидкістю?

Взагалі-то, для початку ця магія взагалі не повинна була бути самозакоханою. Додати цю можливість на ходу, він явно геній.

І їх так розважають, такі дитячі іграшки.

А?

Я відчув рух магії.

Зрозуміло.

Силен.

Швидкість явно відрізняється від тієї, що показували нещодавно ельфи.

Підкріплення?

Я подивився в ту сторону, за допомогою "Глаза 1000 миль".

Вони діють так само, як ельфи раніше, ховаються за деревами, використовуючи їх як щит і атакує з далекого пробігу.

Напевно цей ворог занадто сильний, для учнів.

Добре.

Час стати трохи серйознішим.

Я сконструював магію.

Поки тільки 10 зарядів.

Мощь подвоїть.

Оскільки відстань велика, то поліпшувати точність наведення.

Магія яку я випустив пробила тіла ельфів.

Хоча деякі з них були охоронені, магія пробувала їх захист.

Дехто намагався відбити магію зустрічним пострілом, але моя магія пробила їх чари.

Дехто намагався втекти, але магія наздогнала їх.

Я Телепортувався.

Я бачу лише ельфів, які змогли захиститися від моєї магії.

Ось тільки не до кінця, у зв'язку з чим він зараз залив кров.

- Навіть телепорт вивчив, справжній монстр.

- Який же я монстр. Це просто Ви занадто слабкі.

- Дерьмо.

Ельф вклав свої останні сили у створення магічної конструкції.

Так повільно.

Я активував свою магію швидше ніж він і Ельф помер.

- Чудово.

- Дурниці. Перемога над таким рівнем ворога, не те, чим можна пишатися.

- Взагалі-то це ельфи. Вони кажуть, що вони мають набагато ліпше за людей. Це може зробити тільки для вчителя, щоб його вбити з такою легкістю.

- При такому рівні вбивати їх легко. Я думаю, що навіть поточний Герой буде сильнішим за їх.

- Вчитель, а чому ми тепер відступаємо?

Я злегка задумався над питанням учня.

Так, я розумію, що зараз на думці у учня, якщо б я доклав усіх сил, то ми могли б перемогти в цій війні.

Ні, якби я діяв один, то шанси були б 50 на 50, а от зі своїми учнями ми змогли би перемогти.

От тільки не хочу мені цього робити.

Я напевно дурний.

Але мені не хочеться бачити, як вмирають мої учні.

І я не хочу бачити, як помирає Герой.

У мене був колись учень.

Учень якого я не зміг навчити до кінця, через політичні дрижки.

Він провчився у мене лише 13 днів.

У нього був талант, який можна було б розвинути, якби я був поруч.

Хоча він переважно користувався мечем, але також мав талант до магії.

Якби я продовжував навчати його, демони не змогли б перемогти.

Хоча все це лише припущення.

Чого можна навчитися за 13 днів.

Однак мій найліпший учень, Герой Джуліус, був безсумнівно.

Взагалі-то мені наказали його навчати одна спеціальність.

Але коли я почав навчати інших, то зрозумів, що знайшов щось важливе.

Напевно вона бачила що так і буде?

Не знаю.

Я не можу зрозуміти причину її дій.

Я вже побачив, що молодий брат мого колишнього учня виріс сильним.

І хоча я не відчуваю ніякої відповідальності через смерть Джуліуса, все одно є ще й емоції.

Ось чому я не хочу битися тут.

- Благай у мене така.

- О-о- о.

Я вирішив не поширюватися щодо моїх справжніх причин.

Хоча, якщо я зіткнуся з Героєм ще раз, то може варто його потренувати більш серйозно.

Хоча я програваю чисту силу, тільки в моїй перемозі є багато інших можливостей, окрім того, як тиснути силою.

Я міг би навчити його як битися так, щоб ніколи не програвати.

Я не знаю, чи ми зустрінемося знову.

Для початку треба хоча б пережити цю битву.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 5.

*Фіримес*

Я одна на передовій.

Шун і Катіа в ар’єргарді.

Шун занадто м'який.

Або ж, якщо говорити прямо, занадто наївний.

Може він і може битися з монстрами, ось тільки навряд чи зможе вбити людину.

Ось чому я вирішила, що він буде у прикрих.

Умови я призначила Хірінфу.

Він теж розуміє, що Шун занадто м'який і прийняв мій план.

Я вдячна Шуну.

Мабуть, я б сама не змогла пробитися через Великий Лабіринт Елро.

Але тепер, я маю показати себе як вчитель.

Я не можу використовувати Шуна або ще когось.

Бар'єр зруйнований.

Якщо чесно я майже не вірила в це, але він реально був пробитий.

Для інших ельфів це стало ще більшим шоком, ніж для мене.

Стіна абсолютної охорони, яка завжди була поруч з ними, від самого дитинства була знищена.

З огляду на те, що за бар’єром є ще й небезпечні монстри, легко зрозуміти причини цього шоку.

І хоча я передбачала такий розвиток подій, ось тільки інші ельфи напевно навіть не думали, що таке можливо.

- Все заспокойтеся.

Я сказала запанику тим ельфам.

- Бар'єр може і пробитий. Ось тільки машина, яка його створює неушкодженою. Нам просто треба протриматися до тих пір, поки бар'єр не відновиться.

Я дочка Патріарха.

Крім того, я реінкарнована і мої здібності високі, так що мій голос має вагу для ельфів.

Може бути для довгоживих ельфів я і виглядаю маленькою дівчинкою, навіть якщо до мого віку і додати вік свого колишнього життя, але все одно, вони прислухалися до моїх слів.

І, схоже, коли я почув ці слова, вони почали поступово заспокоюватися.

- Крім того, ми в лісі. А може бути краще місце битви для ельфа ніж ліс. Людської армії не перемогти нас. Давайте покажемо їм, як це безглуздо, нападати на ельфів у лісі.

Я намагаюсь розпалити їхній дух.

В реальності ситуація зовсім не так хороша.

Хоча у нас є перевага в території, ось тільки перевагу іншої сторони в людській силі, просто величезний.

Крім того, ворог Ренґзанської імперії, чия армія має величезний досвід у боротьбі проти демонів.

Зрозуміло, що битва буде жорстокішою.

Може ельфи теж це розуміють, але ось створення потрібного мислення.

Ельфи за кивнули і почали рух.

Ми рухаємося по лісі тихо, наче ми не воїни, а вбивці.

І, мабуть, частина правди в цьому є.

Ми перестрибували з дерева на дерево, і зрештою досягли армії, яка просувається по лісі.

Оскільки вони змушені йти лісом, не можна зберігати побудову.

Просуваючись вперед і вдаючись до перешкод, вони мусять затримуватися й уникати перешкоди.

Я телепатувала наказ на атаку.

Магія і стріли вдарили у армію, яка зав’язалася лісом.

Їх просто розстрілюють, а вони не можуть нічого зробити проти ударів які наносяться зверху.

Можливо, цей загін ніколи не тренували для бою в лісі.

І хоча лицарі які знаходяться на обрії і несуть щити та змогли дещо захиститися, але ось стрілкові загони в тилу і підрозділу коньниці у центрі помирали без можливості хоч щось зробити.

Погано це, товпилися настільки, що неможливо рухатися.

І навіть якщо навколо їх і вільніше, що дає можливість переміщатися, ось тільки в лісі занадто багато перешкод, які не дають нормально рухатися.

У полі ми б мали різні результати.

Від нашої атаки вони захистилися б щитами в першій лінії

Потім відповіли б ударом стрільців з задньої лінії і добили б нас, випустивши концю.

Але все це тільки у чистому полі.

А зараз ми в лісі, і ми ельфи.

Місце де вони не можуть вільно діяти, і атака зверху до якої вони ніколи не звикли.

Вони не досягають нас, оскільки ми використовуємо стовбури дерев як щит.

Хоча є солдати, які намагаються вказіватися на дерево, але їх тієї ж години збивають.

Але навіть якщо і залізуть, що вони зможуть зробити ельфам, які мають здатність "3D-маневрування".

Не у багатьох ельфів є "просте маневрування", але навіть 3D-маневрація достатньо щоб спокійно подорожувати лісом.

На нестабільному майданчику, яке з себе представляє дерево, люди не зможуть перемогти ельфів.

Однак, це досвідчена могутня армія.

Так що продовжувати безкарне биття не вийде.

Вони припинили будівництво і замість цього перемішали загін зі щитами та змовою.

Після чого почали відстрілюватися, ховаючись за щитами.

Ті солдати яким щитів не вистачило, кинулися до дерев намагаючись ухилитися від наших атак.

Багатьох з них вбили, але їх було забагато і дедалі частіше нам доводиться приймати бій прямо на гілках дерев.

Хоча моя задача завершити мого колишнього учня, але ось завдання ельфів це протриматися до моменту відновлення бар'єру.

Якщо подумати, то з такою кількістю ворогів і нашими привілеями на території краще буде вимати противника поступово відступати.

Ось лише судження про загону поблизу, вони зіткнулися з нестандартним магом, чия сила жахає.

Крім того, є загони від яких не зрозуміло чому раптово перестали діяти інформація.

Мій загін діє добре, можна сказати, що противник несе жахливі втрати, ось тільки їх занадто багато.

У будь-якому випадку, мені треба думати про свій власний загін.

Про всіх інших нехай піклується Потимас.

І хоча він і є для мене батьком, все одно залишається загадкою.

Думаю, що він напевно підготував пару сюрпризів.

А ось Юго Ван Ренґзанд.

Один з моїх учнів, якого раніше звали Натсума Кенго.

Учень який зійшов з правильного шляху, ні, не так, колишній учень, якому я дозволила зійти з правильної дороги.

Не можу сказати що зробив би Шун.

Не знаю, як би він повівся в останній момент.

Можливо, якщо я вб'ю Юго я і не зможу називатися вчителем.

Але все одно, я повинна зробити це, ціна не має значення.

Я просто повинна.

Це останнє, що я можу зробити для свого учня Натсума.

Можливо це моя горда.

Я не проситиму вибачення.

Просто я вб'ю тебе.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 6.

*Фіримес*

Я відкинула всі сумніви.

Я вистрелила магій на максимальної потужності в Юго.

Магія "Небесний вітер 4ур.", Вебер дракона.

Просто кажучи, це магія, яка створює торнадо.

Може це звучить і просто, але взагалі-то на землі, це справжнє стихійне лихо.

В Японії їх практично немає, але в Америці вони часто руйнують будинки.

Люди швидко гинуть.

Якщо ворог типу Шуна або монстра А класу, то можливо вони і змогли б втриматися.

Ось тільки Юго втратив всі свої здібності і фізичні показники.

Так, з того моменту минуло багато часу, але він все одно не зміг би відновити той рівень сили який у нього був раніше.

Я знаю, що в нього є одна з можливостей смертних гріхів.

Але Юго має здатність "Похоть".

Судячи за записами ельфів, "Похочати" це можливість промивати мізки.

Рівень гіпнозу вражає, і тільки в бою його використовувати не можна.

Може його фізичні показники і виросли трохи завдяки звуженню, але це його максимум.

Він не зможе пережити удар моєї магії.

Торнадо охопило і розірвало солдат.

Після чого досягла Юго.

- У, А-а!

Торнадо знищено мечем Юго.

Що?

Це найсильніша магія з усіх, що мені доступні!

Мої показники магії насправді перевищують 1500, і ось підсумк!

Але як?

- Ока-а-А! Я так хотів з тобою зустрінеться, ти знаєш? Хоча і не думав, що наша зустріч відбудеться тут.

Юуго прокричав це.

Його голос як у божевільного, я відчуваю, що він божевільний.

- Хоча я взагалі планував зайнятися тобою, після того як знищу твоє рідне місто, вташу всіх твоїх дорогих учнів, а ось вже потім загнати тебе у глибини відчаю. Чому ти раптом тут?

Я вистрелила магій знову, замість того, щоб відповідати.

Цього разу куля вітру спрямована лише в Юго.

Ось тільки вона теж відбивала мечем Юго.

- Ха-ха-Ха! Ніби така убога магія спрацює! Скажи, ти серйозно вважала, що я залишуся слабаком на решту життя після того як ти позбавила мене сили?

Я вирішила, що магія непридатна і витягла цибулю.

Як і всі ельфи, я вмію ним користуватися.

Я наклала "Маги вітру" на стрілу і запустила її.

Стріла прискорена вітром вилетіла зі швидкістю кулі.

Це схоже на кулю вітру, тільки тепер у неї є матеріальне наповнення.

Цього разу він звернувся.

- Здивована, так? Хочеш знати, чому я такий сильний!

Юго спокійно стрибнув уперед.

Він скоротив дистанцію між нами за одну мить.

Я поклала нову стрілу і вистрелила відступаючи.

Юго ухилився від неї, замість того щоб відбивати її мечем як раніше.

Схоже він не може використовувати для цього меч.

Напевно нерозумно було б на це розраховувати, але напевно він боїться отримувати прямий удар стріли.

Як я і думала, Юго повернувся від стріли.

Його швидкість руху зменшилась і відстань між нами зросла.

- Куди ти тікаєш? Хіба ти не хочеш обійнятися зі мною Ока!

Я знову вистрелила.

У той же момент ельфи які зайняли позиції навколо атакували Юго одночасно.

- Жартуйте зволите!

Юго відкинув магію і стріли.

Це несподівано.

Я наказала телепатії ельфам відступати.

У них явно мало шансів проти Юуго з його дивними здібностями.

- продовжимо нашу розмову! Знаєш, я навіть тобі вдячний? Саме через те, що ти мене звела з розуму і з'явився я поточний!

Ніхто тебе не зводив, ти сам все зробив!

Ні, я не буду цього говорити.

Все-таки частина моєї провини у всьому цьому є.

- Завдяки тобі, я отримав силу! Ти знаєш про що я, вірно? Здатність "Похоть", неймовірна здатність яка дозволяє підкорятися своїй волі будь-кого!

Я знову вистрелила.

Він ухилився.

- І крім того, у мене є ще одна здатність! Вона і зробила мене найсильнішим! Це здатність "Жадність"! Завдяки їй ми можемо отримати частину можливостей переможеного ворога! Як ти думаєш чому я на передовій веду армію в атаку? Бо так я зможу вбити більше ворогів, і їхня сила стане моєю!

Я була приголомшена, і мої рухи сповільнилися.

Здатність "Жадність".

Одна з можливостей семи смертельних гріхів, яка дозволяє забрати частину сили ворога.

Вона забирає здатність випадково. Може забрати як фізичний показник, так і здатність або окуляри здібностей.

Крім того, здатність забирається не повністю, рівень здатності при цьому падає.

Навіть якщо ворог мав здатність 9 рівня, але отримати можна тільки 1 рівень.

Чому все це.

Ось в чому причина, що Юго продовжує мене переслідувати не використовуючи при цьому атаки далекого радіусу дії і може легко відображати мою магію.

Не тому, що він цього не хоче, але мабуть, просто не може.

Навіть якщо він і отримав чиюсь здатність, але вона першого рівня.

Магія першого рівня не така вже й сильна, і навіть якщо він її використовує, вона нічого не зможе зробити.

Ні.

Все це зараз неважливо.

Важливо те, що тепер Юго став сильнішим, ніж раніше.

Скільки він для цього вбив?

Скільки злочинів він вчинив, щоб стати сильнішим?

Я замерла всього на мить.

Але Юго встиг скоротити дистанцію і замахнувся мечем.

- Попалась!

- А!

Меч пробив броню вітру, яку я завжди накладаю на себе і розсік мою руку.

Я викликала вибух магії вітру між собою і Юго таким чином наростив дистанцію між нами.

У ближній бою у мене немає шансів.

- Не погано.

А от Юго здається, що він не поранений.

Я не задумуючись вистрілила знову.

Юго легко ухилився.

Все ж таки, підготовка закінчена.

Я стріляла не просто так.

Якщо Юго буде змінювати, він би помітив, що я відступаю по колу.

Стріли встромлені у землю, стали опорними точками для створення бар’єру.

Хоча його сила менша за той бар'єр, який захищав село ельфів, це спроба імітації технологій стародавніх часів, така здатність відсутня.

Юго залишився всередині бар'єра.

Я не просто закрила його.

Повітря швидко виходить через бар'єр.

Керувати вітром - це те саме, що керувати повітрям.

Хоча цей світ відрізняється від того світу в якому я була раніше, але кисень тут також існує.

Закони цього світу не дуже відрізняються від фізичних законів Землі, хіба що вважати магію якою на землі немає. Але вся ця магія, здібності, просто надлаштування фізичних законів, а так вони незмінні.

Тому, як і на Землі, коли нема чим дихати, то вижити неможливо.

І хоча бар'єр не змінює форми, ось тільки чим більше повітря виходить, тим більша різниця між атмосферним тиском зовні і всередині.

Людське тіло не може витримати таких змін. Навіть якщо це вдасться, людина помре від нестачі кисню.

Така магія, яку я створила сама.

І хоча Юго намагається знищити бар’єр, все ж таки немає сенсу.

Може це і груба копія, але все-таки це бар'єр з давніх часів.

Його важко активувати, якщо не бути обережним, але після активації його ще нікому не вдавалося розбити.

Я перемогла.

Але не варто було мені розслаблятися.

Блискавка вдарила мене збоку.

- Кх, а!

Моя свідомість почала зникати.

У той же час підтримка бар’єри стала нестабільною.

І Юго не упустив своєї можливості.

- Ха-ха-хо! Майже вдалося! У тебе майже цього вдалося, ти знаєш? Відмінно Юрі.

Юрі стоїть і посміхається.

Коли Юго було оголошено Героєм, її призначили святим.

Оскільки Святий завжди йде за Героєм, не дивно, що він тут.

Швидше дивно було б якби її тут не було.

Я стала необережною.

Пуґо дуже багато уваги приділяла і забула перевірку навколишнього середовища.

Не варто було так робити.

Юґо, без сумніву, вдарив по мені мечем, і мої дії скинуті після того як я отримав шок від блискавки.

Я дещо змогла ухилитися, але отримала рану на животі.

Боляче!

Боляче!

Як же боляче!

- Ти була небезпечною противником. Але тепер я переміг. Хі-хі-хи. Я тебе не вб'ю. Оскільки ти повинна будеш побачити, як я виріжу всіх ельфів! А що робити з однокласниками? Якщо вони співпрацюватимуть, я зроблю їх своїми рабами. А от хтось відмовиться, мабуть варто катувати на твоїх очах? Упевнений у тебе буде дуже цікаве обличчя, коли ти будеш на це дивитися, вірно? Ха-ха-хо, не можу цього дочекатися.

Зупинися!

Я повинна зупинити його.

Але тіло погано рухається через біль.

Юрі придала мене до землі.

- Який приємний вигляд. Сильно відрізняється від того, що було раніше. Ну і як це? Чи відчувати себе потоптаним у землю? що буде далі? Все марно, вірно? Я не буду промивати тобі мізки. Я просто поставлю тебе страждати і занурюватися в розпач, поки ти не з'їдеш з розуму!

Боляче.

Я налякана.

Я нічого не можу зробити.

Я не можу встати.

Я більше не можу терпіти біль.

Хтось допоможіть мені.

Хто-небудь мене врятує.

Юурі здуло з мого тіла.

Тінь рубала мечем по Юго.

Юго відступив від удару.

Переди мене людина яка тримає щит.

Перед Юго стоїть хлопчик, який тримає меч в руках.

- Я спізнився Вчитель.

- Покладіться на нас.

Почувши ці слова, я вирубалася.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 7.

* Потимас*

- Вони прийшли?

- Д-да.

- Зупини їх. Можеш використати ЦЕ.

- Зрозуміло. Яку кількість я можу взяти?

- Усіх.

- Перепрошую?

- Бери їх усіх.

- Усіх?

- Так. Розкидай їх по всіх напрямках крім того місця де знаходяться Фрімес і Герой.

- А це не занадто?

- Причина падіння бар'єра не ясна. І якщо моя здогадка правильна, то боюся, що і цих сил не вистачить.

*Ронант*

- А це що таке?

Ці слова самі вирвалися в мене.

Було дещо дивне

[Оцінка неможлива]

Це другий раз за моє життя, коли "Оценка" не спрацювала.

І перший раз це було з тією істотою.

Ось тільки минулого разу було написано "Оценка заборонена", а в цей раз "Неможлива".

Іншими словами, переді мною щось незрозуміле, яке я ніколи не зустрічав за все своє життя.

Щось схоже на голку металевої броні лежить переді мною.

Я вжив слово "хоже", тому що це очевидно не створювалося для того, щоб її носив людина.

У нього чотири ноги і чотири руки.

Це вже дивно.

А?

Вісім ніг!

Може це підлеглий того створіння!

Та ні, не може бути.

Ця дивна річ не може зрівнятися з тією красунею.

Воно просто імітує ту істоту, причому досить грубо.

І все ж, що це?

І хоча воно і знищено, але напевно його рух був таким?

Кажуть, що "Кукловод" може керувати маріонетками використовуючи щось на зразок "Телекінезіс", але хіба це схоже на марионеттку?

Крім того звання Кукловод рідкісне, я наприклад нікого з ним не бачив, так що не можу нічого конкретного сказати.

Проте, оскільки ця річ знищено, значить хтось тут нещодавно пройшов до нас.

І це, мабуть, той, хто знищив бар'єр.

і хоча мені цікаво, що це за маріонетки, але слід поспішати, щоб нагнати того, хто зруйнував бар'єр.

Мене врятував лише випадок.

Я б не зміг ухилитися.

Я вирішив змінити свою думку і став дивитися на маріонетку.

Це мене і врятувало.

У цей момент в районі мого живота щось пролетіло.

Моє тіло відкинула назад просто тиск повітря від пролетіючого миттю удару.

Крапка через яку пройшов удар була якраз на моїй голові, якби я продовжував сидіти.

- Вчитель!?

- Відступаємо!

Я швидко перекатався по землі.

Мій наказ виявився беззмістовним, оскільки моїх підлеглих розірвало кров усюди.

Це дійсно можна описати тільки як "Розірвало на осмітки".

У моїх підлеглих відривало частини тіла, і в тілі з’являлися дірки.

Коли щось невидиме промайнуло, в той же момент мої підлеглі помирали жахливою смертю.

Я подивився в той бік, звідки схоже і летить це щось.

Там стояло щось схоже на повалену маріонетку, ось тільки ця, була діючою.

Щось схоже вилітали з циліндра який вона тримала в руках.

Я тієї ж години вистрілив магію в неї.

Я не стримувався.

Ось тільки маріонетка легко ухилялася від пострілу.

Це погано.

Маріонетка явно сильніше за мене.

- Всім хто мене чує, відступ!

Я прокричав це.

Хоча я не знаю, скільки з моїх підлеглих вижило, все ж втрати стануть ще серйознішими, якщо вони продовжуватимуть бій із маріонеткою.

І хоча учні в мене тупі, але хотілося б, щоб хоч хтось з них вижив.

І я прикінчу цю маріонетку, яка вбила моїх учнів, навіть якщо це буде коштувати мені життя.

Я створив формулу.

Основа моєї магії, яку я продовжував відточувати з тих пір, як зустрів ту істоту.

Оскільки це основа, вона секретна.

Я створив десяток вогняних стріл.

Поставив їх під свій контроль і вистрілив.

Стріли вогню летіли з великою швидкістю.

Ось тільки маріонетка змогла ухилитися більше ніж половина.

А ті, що потрапили, здається не нанесли серйозного урона.

Захисні здібності у неї великі, оскільки вона імітує броню.

Крім того, швидкість рухається з високою швидкістю.

Незрозумілою атакою, яку неможливо побачити очима.

Силен.

Можливо, я так само сильний, як та, з якою бився раніше.

Телепортування.

Я з'явився за спиною маріонетки.

І тієї ж години створив магію.

Заморозивши ноги маріонетки.

І потім вдарив "Магій вітру".

Заморозжені ноги маріонетки майже розсипалися.

Ось тільки майже.

Але й це добре.

Тепер швидкість руху повинна впасти.

Рука маріонетки повернулася ніби у неї немає ніяких шарнірів.

Мене це налякало, і я відстрибнув убік.

Оскільки це маріонетка, вона може не мати обмежень, які мають люди.

Але я б ніколи не повірив у це, якби не бачив на власні очі.

Ціною за цю атаку стала моя права рука і обидві ноги.

Я не зміг ухилитися.

Але і ворогу дісталося.

Я витерпів біль і сконструював магію.

І встиг зробити це до того, як маріонетка знову націлила свій циліндр на мене.

"Магия вогненного пекла 4ур".

Маленька вогняна кулька, розміром з кулак.

Він вдарив у верхню частину тіла маріонетки.

Дія магії коротка.

Але вогонь плавить все.

Жорстка мгла це магія яка стискає величезну кількість магії вогню в маленький об'єм.

Найсильніша магія, якою я володію - мій козир.

Велетенське тіло маріонетки розтопилося жаркою мглою і перетворилось на калюжу.

Я зробив це.

Усмішка з'явилася на моєму обличчі, але, тут же зникла.

Я побачив ще кілька маріонеток, які рухаються неподалік.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 8.

*Шун*

Здається, вчитель втратила свідомість.

Хоча рани і складні, але смертельними не повинні бути.

- Ганно, підлічи вчителя.

- Поняла.

Оскільки я дуже поспішаєш, то ніби Анна запхалася. Але нічого не можна тут зробити.

Я оглядав поле бою за допомогою "Ясновидіння".

І коли Юго побачив той час, він пішов до нього.

Хоча це і порушення інструкцій, які мені дали ельфи, але вбити Юго це серйозна заявка на перемогу.

І я думаю, що заради цього вони пробачать мені мою неслухняність.

Крім того, я думаю, що повинен сам розібратися з Юго.

- Хіринф, захисти Вчителя і Анну.

- Зрозумів.

Хірінф відповів коротко.

Зазвичай він спробував би зупинити мене, якби я почав з кимось битися самотужки.

Але цього разу не став.

Я думаю, що Хірінф все розуміє.

- Тоді я займусь Юрі.

- Катіа Юрі під ...

- Я знаю. Вона така ж, як і я була нещодавно. Я не вбиватиму її.

Дивні почуття я бачу на обличчі Катіа.

Зло на Юго.

И жаль к Юури.

Крім того, Юрі зовсім не змінилася.

Тільки мізки їй промив Юго.

якщо все б повернулося інакше, можливо я зараз був би на її місці.

Катіа напевно ненавидить Юго.

Але вона зробила це і довірила мені все.

І я її не підведу.

- Так, так. Не тільки Ока, але й ти тут.

- Ага, для того щоб зупинити тебе.

- Ха! Смішно. Ти? Мене? У тебе немає шансів!

Впевненість у перемозі просто виходила від тіла Юго.

Я оцінив Юго продовжую тримати меч.

[Людина 61ур ім'я Юго Ван Ренгзанд

Стан:

ХП: 3169/4831 (зелена)

1542/1711 (Синя)

СП: 2577/2577 (Желлтая)

: 2663/3255 (червона)

Середня атака: 3889 + 400

Середня охорона: 1255 + 400

Середня магія: 998 + 200

Середня опірність: 2384 + 200

Середня швидкість: 2939 + 400

Функціональність:

[Автоматічне відновлення хітів 6ур.] [Скорочення видобутку мани 2ур ] (Заниження споживання манами 2ур.) [Колонність реконструкції стамінен 7ура]... [Чорстова магія 3ур 1ур.] [Покращене оглушення двор : [Атака єретичної магії 4уру] (ДУХ бога війни 2ура) [3D- маневрування 2ур ," Ковзання 4 р. [Командація 10ур [Магия тяжіння 1ур] [Magia maphive vr.] (Червонічна магія 2ур) [Король демонів (1уран н. е.) [Яристість 4 р."] "Пеєдиність 3ур". [Схоть] Спротивленням проти сорогованн [Злобленна] [Сила геркулеса 8ур ] [Крепий чотирир.] (Маг 4 р.) [Завщина 2урс

Рахунок здібностей: 217

Назва:

[Вбивця монстрів] [Правитель людей] (Безпощадний) [Мастер божевільник]

]

Дивна статистика.

Хоча вони низького рівня, але можливості у нього багато.

І окуляри здібностей якісь дивні, зазвичай число кругле.

Напевно отримані за допомогою "Жадності".

Деякі з сильних здібностей, ймовірно, отримані за допомогою цього позіхання.

Те, що я отримав від Володаря похоті та Жадності, повинно бути сильним. Крім того, ще є звання Майстра божевілля, якого раніше ніколи не бачив.

І те що зачепило мою думку це здатність "Король демонів".

"Король демонів" і "Герой" можна отримати або оплатити велику кількість очок здібностей, або вводячи себе, так як потрібно.

Оскільки Юго каже, що він Герой, я не думаю, щоб він купив здатність "Король демонів".

Іншими словами, він отримав її за дії, які відповідають діям "Короля демонів".

Навіть я не уявляю, що ж потрібно зробити, щоб отримати таку здатність.

Наприклад, щоб отримати силу Герой, треба поводитись як Ґеро.

Наприклад, Хірінф заробив свою здатність Герой саме так.

"Король демонів", який є схожою здатністю, тільки з протилежним знаком, також можна так заробити.

І Юго отримав цю здатність.

Він її отримав.

Я підняв свої фізичні здібності активувавши "Дух бога війни" і "Бойову магію" та зосередився на Юго.

На його обличчі блукає божевільна усмішка.

Схоже, його вже не вилікувати.

Я спокійно направив меча на мого колишнього однокласника.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 9

*Катіа*

Юрі мітила магію блискавки.

Але вона в мене не потрапила.

За вбивство дракона у Великому Лабіринті Елро, мене отримали звання "Вбивця змія".

Воно додавало здатність "Сила Дракона", вона піднімає фізичні здібності і заважає ворожій магії, коли активовано.

Звичайно, це не так вже й сильно як у справжнього Дракона, але достатньо, щоб відбити магію низького рівня.

І зараз Юурі стріляє саме такою магією, бо вона швидше активується, а їй треба не дати мені підійти до неї.

Юрі можливо і має високі показники оскільки стала Святий, але я також не з останніх, серед реінкарнованих.

Крім того, у мене схоже є перевага здатності "Сила Дракона".

Юурі все робить правильно.

Я універсальна і здатна вести бій на близькій дистанції, в той час як Юрі чистий маг.

Якщо я до неї приближуся, то моя перемога гарантована.

Тому вона не стала використовувати могутню магію з тривалим часом активації, а натомість вирішила стріляти слабою чарівницею, але часто, щоб уникнути цього.

але навіть так, це просто затягне бій трохи довше, результат все одно не поміняється.

Я нейтралізувала кинуту в мене блискавку за допомогою "Сили дракона" і вийшла практично неушкодженою.

Магія блискавки, від якої важко ухилитися або захиститися, досить небезпечна, якщо немає "Сили дракона".

Хоча я не відразу зрозуміла це, коли отримала цю здатність у Великому Лабіринті Елро, але завдяки цьому бійка проходить набагато легше.

У відповідь на дії Юрі я також вдарила магію.

Я не можу використовувати магію вогню до якої у мене схильність, в лісі.

Буде неприємно, якщо тут все загориться.

Тож я використала "Магию світла".

Промінь світла пробив плече Юурі.

Хоча це теж низькорівнева магія, схожа на блискавку, яку використовує Юрі, але у неї немає захисту "Сили дракона" так що вона не може захиститися.

Юрі закричала від болю.

Крім того, на її обличчі також є подив.

Вона що, думала що зможе перемогти не дозволивши мені наблизитися до неї?

Я універсал, ти в курсі?

Я ж не просто так тренуюся разом з Шуном від народження.

Юурі повинна це знати.

З іншого боку, вона знає мене, як я була у шкільній школі.

Хоча минуло небагато часу, я брала участь у багатьох битвах і стала сильнішою.

Хоча "Сила Дракона" допомагає, але в той самий час і допомагає те, що у мене великий досвід бою.

За час перетину Великого Лабіринта Елро я брала участь у бійках не на життя, а в смерті, чого не доб'єшся жодними тренуваннями.

І ось мій досвід і все через що я пройшла, зіткнувся з Юурі, і відразу стала відчуватися різниця.

- Чому?

Юурі мітнула блискавку, закривши це.

Я відбивала її за допомогою "Сили Дракона" і швидко відновила отриманий урон.

- Ти зрадила Юго, і все ж таки стала у мене на шляху, чому?

- Я нікого не зраджувала, проста знову стала собою.

- Не кажи всяких дурниць!

Я сама була під гіпнозом Юго.

Я знаю, як він діє.

Його не можна перебірити за допомогою умов.

Ось чому я вирішила заткнути її з допомогою здібностей.

Промінь світла знову вдарив в тіло Юурі.

Промінь летить зі швидкістю світла, так що його настільки ж важко відбивати, як блискавка.

Я вистрелила в ступню Юрі.

Юурі впала на землю з пробитою ступнею.

Оскільки Юрі здатна лікувати, то це не так вже й легко.

Я скоротила дистанцію і проткнула тіло Юрі своєю улюбленою рапірою.

Хоча здається, що рана смертельна, але я можу дозувати голий урон за допомогою сили [Сдержання].

Я підлечила Юрі, щоб вона не померла і зв’язала її.

Поки я ганятиметься за Юрі, хто відступала, між мною і Шуном з іншими накопичилася велика відстань.

Тому треба негайно повертатися.

І до мого повернення Юго вже лежить на землі, а Шун тримає свій меч на рівні очей Юґо.

Як я і думала.

Шуна не можна перемогти будь-яким підробкою під Героя.

На відміну від Юго, який весь вкритий ранами, у Шуна ні подряпини.

Він справжній читер.

Якщо подумати, то Шуна не зачепило навіть в той момент, коли ми билися з Земляним драконом у Великому Лабіринті Елро.

- Все вже?

- Ох.

Коли чоловіки починають перекидатися словами, стає важче.

- Ні, ні, ще не все закінчено!

- Все скінчено. Тобі не перемогти мене

Юго намагається піднятись, але в нього це погано виходить і він знову падає на землю.

Хоча я розумію чому, але схоже він просто не вміє здаватися.

- Шун добий його. Ти маєш на це право.

Взагалі-то я сама хотіла б добити його.

Він стільки неприємностей мені приніс.

І це вже не виправити.

Отже, я хотів би вилити свою злість на ньому.

От тільки Шун втратив куди більше мене.

Так що він має більше прав на те, щоб його добити.

- Ні. Я не вбиватиму тебе.

І тут Шун сказав щось жахливе.

- Що?

Раптом мої думки вирвалися.

Але це зрозуміло.

- Що ти хочеш цим сказати? Тільки не кажи, що плануєш його залишити в живих?

- А-Ага.

- Ну жартуй так!

Я знала, що він дуже наївний, але щоб до такого ступеня!

- Навіть якщо залишити його живим, буде купа проблем і ніяких плюсів! Він небезпечний, поки живий. Його треба прикінчити тут і зараз.

- Пробач Катіа. Я розумію твої почуття і я не збираюся його прощати. Але ми залишимо його живим. Щоб він міг жити далі, і платити за свої гріхи.

Шун дивиться мені в очі.

Я бачу там тверду рішучість.

Кажи йому щось марно.

Нічого не поробиш.

Можливо, потім мене зненавидить Шун.

Але Юго не можна залишати живим.

Я почала готувати магічну формулу, щоб добити Юго.

- Як я і думав, така наївність.

Голос громів.

Я шокована.

Я зачинила руками своє обличчя інстинктивно, і щось повністю замкнуло мене.

Схоже це тіло Шуна.

С-с-сміливо то як!

Як тільки небезпека минула, Шун відпустив мене.

Ах.

- Хто?

У місці, де зараз дивиться Шун чоловік б'є ногами Юго.

У Юго вже немає голови, яка була розчавлена його правою ногою.

Після удару утворився щось на зразок маленького кратера і по землі проходить тремтіння.

І від куди він взагалі взявся?

Здається, звідки це взялося?

не про те треба зараз думати.

Проблема в цьому істоті.

На його голові два роги.

Однак, як і людська фигура.

Схоже Великан.

Високоранго роду гігантських монстрів.

Небезпечний вид, який розумні як і люди, при цьому мають силу монстрів.

Але це не має значення.

Я дивлюся на обличчя і мої очі відкриваються від подиву.

У Шуна напевно таке ж обличчя.

- Невже минуло так багато часу, що мене забули?

Я, ні ми обидва знаємо це обличчя.

Хоча дещо змінилося, але ось обличчя збереглося.

- Кіоя

Шун сказав ім'я.

Це наш найближчий друг з минулого життя, Сасаджима Кіоя.

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 10.

*Софія*

І що мені робити?

Кіоя кудись пішов.

- Пані, що нам далі робити?

Сама б хотіла запитати.

Але мені ж тепер треба дати якісь вказівки?

Адже після того, як Кіоя втік, я тут головна, вірно?

Умм....

Від відповідальності у мене розболівся живіт...

Так, робимо все як завжди.

- Меразофіс, управління на тобі.

Перекинемо всі справи на когось іншого.

Взагалі-то на початку я планувала залишити все на Кіоя, але він втік.

Правда.

Що за справи, кинув мене і змучився на зустрічі зі своїми друзями?

Я ж не можу самостійно керувати армією.

- А що пані планує робити?

Я відповідаю на питання про Мегафіса неквапливо, з деякою паузою.

Під час цієї паузи я знайшов причину для своїх дій.

- Тут Герой. Було б грубо не привітати його, ми ж таки підлеглі Короля демонів, вірно?

Що за чорт.

Я сказала це і відразу ж подумала, що це по ідіотськи.

Йти до ворога, щоб його привітати, так можуть діяти тільки Чотири Небесних короля.

- Зрозуміло.

- Ой? Тобі це не подобається?

- Ніколи. Все що робить пані вірно.

Мерозофіс схилив голову на знак поваги.

Я наче змогла його обдурити.

Тоді відправляюсь за Кіоя.

Я спокійно йду.

Полю бою, де люди б'ються з ельфами.

І ніхто не звертає на мене увагу.

Під час прогулянки я розглядаю, як просувається війна.

Після огляду з центру поля бою, за допомогою "Глаза 1000 миль", схоже на поле битви нічия.

Герой теж тут.

Що з правим і лівим крилом? Ага, люди майже повністю знищені ельфійськими роботами.

Це й зрозуміло.

Якщо ворог робот, то звичайній людині не перемогти.

Ого?

А цей старий крутий.

Він розмазав робота.

Ой?

Що це майстер робить?

Цей старий що, один з її підлеглих?

Гаразд, Майстер краще знає, що йому робити.

О как?

Кусама переможений робот і відступив.

Ну що ж Кусама не так вже й потужний, тому те, що він вижив після того як з роботом втік.

Або може ельфи його спеціально не чіпають як одного з реінкарнованих?

Завдяки здатності "Нінзя", бігти у нього добре виходить.

Справжній нінзя.

А?

Мерозофіс рушив вперед армію.

Не знаю, чи добрий час вибрав.

Більшість людей вже втрачені, не враховуючи тих, що у центрі.

Звичайно, вони хотіли б протриматися довше, але якщо ворог робот не зробить нічого.

З цього моменту це стане трибічним битвою між армією демонів, людей і ельфів.

Взагалі-то, оскільки армія людей зараз затиснута між двома військами, то бій швидко перетвориться на війну між армією демонів і ельфів.

З запобіжником все буде в порядку?

Хоч він має звання командира четвертого війська демонів, то дійсна його сила є нижчою за нас.

Він звичайно сильніший, ніж інші фальшиві командири, але я думаю, що під час зіткнення з роботами буде складно.

Треба йому трохи допомогти.

Здатність "Король мертвих" активація.

Навколо багато трупів, вони не стануть великою силою, але щонайменше затримають ворога.

Трупи по всьому полі бою почали повільно вставати, стаючи силою від моєї здатності.

Зомбі.

Вони рухаються повільно і не зберегли своїх здібностей за життя.

Фізичні показники теж мінімальні.

Вони не зупиняються доти, доки їхнє тіло повністю не знищене.

І навіть якщо їх убити, досвід не отримаєш, бо в них немає душі.

Дуже неприємна здатність.

Крім того, вони огидні.

І смердять.

Я поставила мету зомбі Ельфів, людей і роботів.

Налаштувала, щоб ті, хто помер на полі бою після цього, автоматично ставали зомбі.

Ось тепер добре.

Буде пушевим м'ясом.

Ого?

Киоя убил Натсуме.

Ну, це нормально.

Напевно люди, які вийдуть з промивання мозку зараз влаштують ще більше хаос?

У будь-якому випадку, Дустін готував все для цього, так що все має пройти без проблем.

Так, я вже поруч з Героєм, так що може мені затаїтися і подивитися що буде далі?

-Кіоя, ти дійсно Кіоа?

- Ага. Найсправжніша Сасаджима Кіоя. Давно не бачилися, Шун, Каната.

- Чому ти тут?

- А? Хіба не ясно? Щоб перерізати всіх ельфів.

- Ч-Що!

- Ніколи не розумів, навіщо Шун з іншими перейшли на сторону ельфів. Мабуть, ельфи Вас просто обдурили.

- Що ти маєш на увазі?

- Ельфи це прокляття цього світу. Захищати їх, це божевілля. Так що ще не пізно відступити. Як ти на це дивишся?

- Та ні за що...

- Кіоя розкажи детально в деталях.

- Та без проблем. Але Каната ти стала дуже красивою. Я не очікував.

- Дякую.

- Ухо-ха. Таке відчуття, що спілкуюся не з тобою, а з кимось іншим.

- Ми і є інші. Минуле і справді відрізняється, світи в якому ми жили є інакші. Тому не варто змінюватись.

- Так. Упс. Продовжимо розмову.

-! Стоп! Кто?

О?

Мене помітили?

Все ж таки він Герой, навіть якщо і зіпсутий

Так тепер треба придумати, як би мені шикарно з'явиться.

- Усім привіт?

- Ти хто?

- Ой? А хіба не прийнято спочатку уявляти себе самим, а потім питати чуже ім’я?

- Я Шуріен

- Радий, що ти такий слухняний хлопчик. Я Софія Керен. Я знаю.

- Це Негіші Акіко.

- Чег-го!

І навіщо він відкрив моє минуле ім'я без дозволу?

Я тобі потім це пригадаю!?

Інтермедія. Битва в ельфійському селі. Частина 11.

*Шун*

Кіоя несподівано з'явився.

І Негіші Акіко, яка представилася як Софія.

Чому вони разом?

В минулому житті вони зовсім не спілкувалися.

Напевно в цьому світі вони десь зустрілися і далі діяли разом.

- Я Софія. Я відмовилася від свого минулого імені.

- Все одно коли-небудь це б відкрилося, так навіщо його приховувати?

- Не вказуй мені що робити.

Колишня Негіші, Софія втупилася на Кіоа.

Так, поведінка цієї Софії сильно відрізняється від способу життя Негіші.

В минулому житті вона була мовчазна, завжди дивилася в підлогу і навколо неї була моторошна атмосфера.

А в даний момент, у неї презирливий тон розмови, дивиться прямо вперед.

Якби Кіоя цього не сказав, ніколи б не зрозумів, що це одна і та ж людина.

Від неї з минулого життя не залишилося навіть натяку.

- Ох.

Магія вистрілила в Кіоя і Софію.

Ельфійська магія.

Обидва спокійно її блокували.

- Залп!

Ельф схоже в званні капітана прокричав це.

Як відповідь, всі навколишні ельфи вистрілили одночасно.

- Зачекайте!

Мене не чують.

Хоча я хочу сказати, що вони не вороги, ось тільки Кіоя чітко сказав, ніби прийшов знищити ельфів.

Отже, ельфи вважають його ворогом.

- Мешаете

Софія махнула рукою.

Ельфійська атака відбита і червона рідина з’явилася з її рук.

Рідина звивалася, наче мала власну волю, після чого швидко атакувала ельфів.

Коли я хотів зупинити її, було вже занадто пізно, будь ельф до якого доторкнулася рідина, почав розкладатися істочуючи сильний сморід.

- Кхм!

Коли я обернувся на голос, то побачив, що Хірінф прийняв атаку червоною рідиною на свій щит.

Рідина прилипає до щита і, здається, намагається обліпити його повністю.

Анна і Вчитель перебувають поряд з ним.

- Зупини це.

Я помахнув мечем і направив його вістрію на Софію.

Кіоя зупинив мене.

- Як дивно. Ти серйозно думаєш, що можна когось розрубати таким мечем?

Він мене легко відштовхнув.

Це показує, що фізичні показники значно вищі за мої.

- Софія. Хіба той, хто там ззаду лежить не Вчитель?

- А? Правда?

- Швидше за все

- Тоді добре. Зупиняю.

Софія клацнула пальцями і червона рідина швидко покинула щит Хіринфа.

Після цього рідина яка була всюди почала тягнутися до руки Софії і зникати, наче проникала прямо в тіло.

Я ніколи не чув і не бачив такої здатності.

Що ж це?

- Гаразд, Вчителье. А що щодо того напів-ельфа?

- Без поняття

- Тоді напевно можна її вбити.

Слова Софії мене нагальмували.

Я підняв свій меч.

- Ага, Шун ось тільки розлютитися. Що ти тоді робитимеш?

- А я тут при чому? Я ж нічого йому не роблю. Якщо він нападе я його розмажу, так що б він тільки вижив.

- Він взагалі-то більш-менш мій друг, ти в курсі?

- Тоді і домовся з ним. Мені байдуже.

Не знаю як Кіоя, а ось Софія явно небезпечна.

Її поведінка, плюс невідома здатність.

Треба думати, що вона досить сильна.

Крім того, "Оценка" не працює і на Кіоя та Софії.

[Оценка заборонена]

Таке я бачив тільки один раз.

Коли використовував "Оценку" на вчителі вперше.

Вчитель казала, що це привілей правителя.

Іншими словами, це означає, що люди переді мною Правителі.

Оскільки я зосередився на Софії, то не дивився за довкіллям.

Але за коротким криком я зрозумів, що щось змінилося.

У той момент, коли я повернувся, я побачив як багато ельфів атакують Хірінфа.

Всі ельфи з пошкодженням, напів розплавлені, ті, кого нещодавно вбила Софія.

- Ох

Софія зітхнула.

Це що, її проробки!?

Чорт.

Хірінф відпадає від Ельфи щитом і мечем, але це лише мала ефективність.

Мене намагалися рубати мечем, коли я кинувся на допомогу.

Той, хто вдарив мене мечем, це Юго без голови.

[Зомбі: "Існування типу голема". До того часу, поки тіло повністю не знищено, воно продовжує рух]

Коли я його оцінював, то замість статусу було показано тільки такий опис.

Схоже нас дійсно атакують зомбі.

І навіть бити в голову не має сенсу, оскільки безголовий Юго спокійно продовжує рухатися.

Для того щоб припинити це, здається треба повністю зруйнувати тіло.

Яка ж неприємна здатність.

Я підірвав зомбо-Юго за допомогою магії.

Катіа спалює зомбі повністю з іншого боку.

Я намагаюся підтримати Хірінфа.

- Ох

Стріла пробила груди Анни, яка займалася лікуванням учителі.

Стрела випущена зомбі ельфом пробила її серце.

Її хіти швидко падають.

Якщо щось швидко не зробити, то нічого не допоможе.

Але зомбі ельфи стоять на моєму шляху.

Хірінф і Катіа не можуть рухатися, тому що оточені зомбі ельфами.

- З мого шляху!

Я розрубав їх і добрався до Анни.

У той же момент хіти Анни досягли 0

Я активував "Милосердя" без роздумів.

Я не дам Анні перетворитися на зомбі.

[Сприємність досягнена. Здатність [Табу 9ур] стала [Табу 10ур.]

[Показувач досягнути. Активація ефекту Табу. Інфляції]

Щось виливається в мене хто тільки що вдало воскресив Анну.

- А-а-А- а-е!

Моя голова палає.

Моє серце ніби вибухне від цього головного болю.

Але не дивлячись на мою агонію, щось продовжує проникати в мій мозок без жалю.

Катіа спалила зомбі ельфа і кинулася до мене.

Хірінф підняв щит для нашого захисту.

Хоча Кіоя і Софія говорять про щось я не чую про що, оскільки все затьмарить головний біль.

- Шун! Тримайся"

Катіа використовує "Лечібну магію"

Безпогано.

Цей біль неможливо вилікувати.

[Інсталяція завершена]

У той же момент коли я почув слова Божественного голосу, хтось телепортувався.

Ісло телепортувалося поруч з Кіоя і Софією.

І я знаю цю істоту.

Біла дівчина.

Звичайно, я не міг забути її.

Останній ворог Джуліуса, та, кого мені показав Хірінф.

Чому ж я тоді цього не помітив?

Ні, все стає зрозуміло якщо придивитися.

Хоча це важко побачити, але навколо неї накладено заборону для розпізнавання.

Завдяки цьому її можуть описати лише як повністю білу.

Тому я і не розпізнав її на тому зображенні, яке мені показав Хірінф.

але в той момент, коли я побачив її на власні очі, я зміг пробитися через заборону і особистість її відразу стала ясною.

- Вакаба.

Це ніхто інший, як ще одна з реінкарнованих, та хто повинна бути серед мертвих Вакаба Хііро.

У цей момент моя свідомість більше не могла боротися з болем і я вирубився.

201. Король демонів і Королева

Прохід, який сполучає верхній і середній рівень Великого Лабіринта Елро.

Я чекаю тут.

Я Контроліруюча Королеву, в даний момент моє тіло значно зросло.

За зовнішнім виглядом мене вже важко відрізнити від тієї Королеви, якою я була раніше.

Завдяки цьому широкий прохід здається вузьким.

Коли я думала про це, той кого я чекала на нього.

- Привіт.

Король демонів сказав так.

Хоча мені було сказано, що король демонів йде геть, я вирішила поговорити з Королем Демони хоча б цього разу.

Цього разу Король демонів поводиться зовсім по - іншому.

Минулого разу, він пам'ятає вбив мене без жодних розмов.

А.

Ой.

Я не можу говорити.

Я зовсім забула про це, оскільки зазвичай спілкуюся з основним тілом через зв’язок душ.

Хоча я і думала, що стала розумніший після того як об'єдналася з Королевою, але схоже не до кінця.

- Вибач. Без телебачення ти не зможеш говорити. Вибач.

Король демонів заговорив до мене за допомогою телевізора, ніби побачивши мої думки.

У короля Демони є телепатія?

Ну і добре.

Дуже зручно говорити телепередачі.

- І хто з вас зараз розмовляє зі мною?

Я вже знаю, що зв'язок з Контроліруючою королем демонів втрачено.

Іншими словами, Контроліруюча Короля демонів програла у війні душ, і як наслідок Король демони поковтнув її.

Так я думала.

але в даний момент я відчуваю дивлячись на Короля демонів, приблизно те ж саме, що і я відчувала спілкуючись з Контроліруючою королем демонами.

Не можу зрозуміти, хто з них переміг, Король демонів чи Контроліруюча короля демонів.

- Оба. Найпростіша відповідь.

- Що ти маєш на увазі?

- Важко пояснити. Я відчуваю, що Аріел більший від мене, але також я усвідомлюю себе як Контроліруюча Короля демонів, іншими словами ми переміщалися один в одному.

Правда?

Король демонів Аріел змішалася зі своєю колишньою Контроліруючою тілом.

Ну, можна було таке і очікувати.

Раптом я думала, що є така можливість.

Ось тільки побачити це в реальності, як то ...

- Ти зіпсувала Короля демонів.

- Навіщо так грубо!

Взагалі-то все так і є.

Куди поділися Харизма, яка була у тебе під час першої нашої зустрічі?

Дивно, що я так спокійно спілкуюся з кимось незнайомим.

що це інша людина.

- Отже, що ти плануєш робити далі? Якщо хочеш війни з основним тілом, то краще цього не робити. Оскільки вона працює над своїм безсмертям.

- Що за дивна робота?

- Відкладає велику кількість яєць, щоб було, де відродитися.

- Ага. Так ось в чому причина того, що вона спокійно пережила, коли я вбила її.

- А, ой.

Схоже, Король демонів не знала цієї інформації.

Прокляття.

- Гаразд, це не важливо, оскільки я не планую продовжувати наше зіткнення.

- Навіть так? Тоді все добре.

Спасена.

З іншого боку, все одно це було не небезпечно, тому що зробити хоч щось з усіма тими яйцями які були відкладені, рішуче неможливо.

- Умм. Замість того щоб чинити опір, ми можемо об’єднати наші зусилля.

Король демонів посміхнулась.

Я відчуваю в глибині цієї усмішки клокотливий гнів.

Ось значить, який Король демонів?

- Зрозуміло. Напевно буде нормально? Головне тіло теж думає, що з цим світом треба щось робити.

- Ти згодна? Гуірі й досі не помітив цього, оскільки він не має жодного права на втручання і незабаром зникне світ. Нам треба це запобігти, будь-якою ціною.

- Так. Хоча, враховуючи те, що основне тіло недавно знищило армію, час трохи відстрочений.

- Що там таке? Можеш розповісти в деталях?

......

Я розповіла історію про те, як основне тіло вплуталося у війну і закрутило кровопролиття.

- Чудово!

- А ти не проти? Вони взагалі-то поклонялися тобі і твоєму Майстерові.

- Та порядок. Релігія божественного миру є більш корисною, ніж ті, хто втратив свою основну мету.

- Це так?

- Ага. Папа релігії Божественного світу підняв здатність "Табу" до максимального рівня.

- Правда?

- Правда. І хоча не можна сказати, що він наш союзник, але мета у нас одна. Він справді ставить виживання людей як свою головну мету, так що зрештою ми з ним будемо мати розбіжності.

- Хмм? Ви, мабуть, погодитесь, що ви не проти знищення людей.

- Так, не проти.

- Не проти? Я думала, що твій майстер засмутиться.

- А по барабану. Схоже після того як я змішалася з частиною тебе, я змінилася. І спосіб мислення змінився.

- Ага. Зрозуміло. Не знаю тільки, добре це або погано.

На даний момент дії головного тіла схоже не викличуть проблем з Королем демонів.

Натомість вона вважає, що це було зроблено правильно.

- Ось чому я хочу зустрітися з основним тілом для того, щоб обговорити перемир'я і об'єднати зусилля, що скажеш?

- Дай подумати. Мені треба обговорити. Я домовлюся...

Умм?

Це, тільки не кажи мені?

- Хмм? Щось сталося?

А, правда?

Головне тіло, нарешті.

Треба ж, як несподівано.

- Вибач. Я зникаю.

- Що?

Немає часу пояснювати, так?

Взагалі-то, мене повертає в головне тіло, оскільки основне тіло запустило підхоплення.

Напевно, в такому випадку теж саме відбувається і з іншими королевами, так?

Аах.

Ну, це не означає, що я помру, просто повернуся в той стан, у якому була раніше, але напевно я як окрема істота зникну?

Хоча я не знаю, що станеться з тілом, але чи помре душа, коли він залишить його?

Що ж до Короля демонів, то зв'язок з нею перервано, так що вона в безпеці.

Якби у мене був час, я могла б телепортувати її до основного тіла.

Але вибач, тобі доведеться знайти головне тіло самостійно.

Наступного разу ми закінчимо розмову.

І головне тіло витягло мене з тіла Королеви.

202. Бог

[Споможність стерти]

[Показувачі стерти]

[Звання стерти]

[Очки здібностей стерти]

[Запитання стерт]

[Виповнений D з любов'ю [Божість для чайників] інсталенн

[Вознесіння завершено. З цього моменту Ви більше не отримуєте підтримки системи. Дякую, що вибрали нас.]

Зміни відбувалися поступово.

Це дуже відрізняється від тих еволюційних подій, які відбувалися зі мною до цього моменту.

Сила, яку давала мені система зникла і я з'явилася в цьому світі маючи свою власну силу. З іншого боку, це означає, що всі обмеження, які накладала система, теж зняті.

Моя душа, яка в значній мірі змішувалася з іншими душами за моєю волею.

І поділена на частини здатності "Палелева свідомість" знову стала цілісною.

Частини Королеви і Короля демонів, які я змогла захопити до цього моменту повільно розчиняються в мені, не те убозтво що намагалася зробити я, а воно дійсно було поглинуте.

Всі мої частини зникли і з їх попелу народилася нова, чиста я.

І після цього моя свідомість повільно вийшла на поверхню.

Я відкрила свої очі.

Перше, що я побачила - це біла стіна.

Щось схоже на кокон.

Коли я доторкнулася до нього від розсипався.

Схоже він зроблений з моєї павутини.

Мабуть, я сплила його для свого захисту у стані несвідомості.

За розсипаним коконом я побачила ту саму підземну будівлю, в якій і вирубалася.

Я вийшла з кокону.

А?

Це дивно, але я йду на двох ногах.

Це ефект підхоплення?

Я створила дзеркало за допомогою чогось, що здається розширенням "Магії Землі".

Я дивлюся на тіло, що відбивається у дзеркалі.

Верхня половина майже не змінилася.

От тільки очі стали дивними.

У кожному з моїх червоних очей, тепер по чотири маленькі очі.

Що це?

Я спробувала використати кожен з них.

Вони рухаються так як я і бажаю.

І в дзеркалі я бачу, як багато маленьких очей дивляться пересуваючись у різні сторони.

Огидно.

Прикрию-но очі.

Наприклад, можна використовувати рентгенівський зір, тому очі закритий мені ніяк не завадить.

Залишимо в сторону мої очі, проблема у нижній частині тіла.

Я стала повністю Людиною, замість павука ким я була до цього моменту.

Хоча це нормально, але з огляду на скільки часу я прожила як павук, я відчуваю деяку втрату.

Коли я подумала про це, моя нижня частина тіла розділилася.

Точне змінилося.

Дві ноги розділилися на частини і перетворилися з 8 павукоподібних ніг.

Тільки око там тепер немає.

Коли я подумала, то повернулася до двох ніг.

Схоже можна змінюватися між ними.

Бути здатною до трансформації це зовсім непогано.

Коли я продовжувала веселитися з трансформацією, я почула здивований голос збоку.

- І скільки ти плануєш ще гратися?

Привіт, Гуірігуї.

- Схоже ти все-таки стала Богом. Я здивований, як мало часу тобі для цього знадобилося.

Взагалі-то я сама цього здивована.

Ось тільки, що далі?

Я навіть не можу говорити, бо маю проблеми з спілкуванням.

Смартфон з'явився поруч.

"Ой. Привіт". Це Бог Зла D, яка любить Вас всіх.>

Появилась.

Може зіпсувати будь-яке задоволення.

Я все розумію після підхоплення.

Це жахлива особистість.

<Похоже, Павучок досяг Божественності, вітаю. До речі, говорю про всяк випадок, оскільки ти досягла божественності, я не можу більше читати твої думки. Так що маєш це на увазі.>

Правда?

Чудово!

Тепер то вона не зможе порушувати моє невід'ємне право на особисте життя, ха-ха!

О, а отримуваний [Божість для чайників] є дуже корисним. Дякую.

[Боже] для чайників, як і зрозуміло з назви, містить базові знання про божественність.

Таким чином, я можу з повним правом називатися Богом.

- D. Це ти їй допомогла?

Вона тільки зробила невелику допомогу, але здобула божественність власними силами. Я майже нічого не робила.>

Та вона бреше!

З огляду на те, скільки вона робила, не можна так голіти.

Я не вру. Я робила тільки всяку дрібницю. Навіть вижити було вже складно, ну а досягти божественності - це явно більше ніж я могла уявити. Ось чому ти мене так зацікавила.>

Э-э-е?

Вона ж сказала, що не може читати думки!

<\ Не можу, але можу їх передбачити.>

Та якого фіга.

"Кстаті, а чому б тобі не одягнутися?>

Ах, вірно.

Я ж повністю гола зараз.

Я створила одяг, використовуючи павутину.

Зробила труси, а верхню частину закрила чимось на зразок халата.

Оскільки нижня частина може трансформуватися, мені потрібно вільне плаття.

<> Всі біле. Може хоч разфарбуєш його трохи?>

Лишні проблеми.

Звичайно, можна і додати квіти, але типово павутина біла.

< > Ти взагалі-то дівчина, так що повинна піклуватися про те, щоб бути красивою, вірно>>

Суцільні проблеми.

- Гаразд, залишимо моду і все інше поки, що далі будеш робити?

Да.

Чесно кажучи, божественності я досягла якось раптово.

Іншими словами, тепер я дорівнюю Адміністратору.

Хоча проти Гуірігурі в прямому зіткненні виграти і не зможу.

Навіть якщо ми рівні, але ось прожив він довше і досвід у нього набагато більше.

"Оценка" неможлива.

Я вже вийшла за кордон системи.

Я перетворила всю силу, нагромаджену у своїх здібностях, в енергію для своєї душі і поглинула їх.

Тож можливості використовувати я більше не можу.

Хоча і можу створити їх подоба за допомогою магії.

Оскільки "Оцентка" щільно закладена на систему, я ймовірно не зможу використовувати її, якщо тільки не хапатиме системи.

Ось чому я на даний момент не знаю, наскільки я сильна.

Я настільки сильна, що ніхто з тих, хто знаходиться у системі, не зрівняється зі мною.

Отже, навіть якщо Король демонів і припиняться, я виграю. Хі-хі-хи!

- Ого, базікаєте, можна і мені?

Коли я подумала про це, Король демонів з'явився.

203. Невідома ділянка

- Привіт, привіт. Новонароджена дівчина, на ім’я Аріел, прийшла!

Ох, хто-небудь заткни її.

Смартфон затих.

Гуірігуї дивляться в сторону і мовчить

Я роблю вигляд, що нічого не помітила.

- А? Все так погано?

Ага.

Просто кошмар.

Лайно, просто лайно.

Виявляється Король демонів став таким жалюгідним, і як ти тепер будеш дивитися людям в очі?

Я?

Ні.

Я тут взагалі не при чому.

Повністю невинна.

- Гей, що таке?

Ґуірігуї нічого не говорить.

А D щось пробурмотала.

- А? Схоже щось не так. Я відчуваю, що мені тут не раді, а я тільки з'явилася.

*Тиша*

- Досить. Просто помовч. Коли ти починаєш говорити мені стає так сумно.

- Так грубо!

- І причина цієї грубості в тобі!

Гуірігури сів, наче його ноги перестали тримати і закрив обличчя руками.

Він що, плаче?

З іншого боку, коли твій старий друг так радикально змінюється в таке жалюгідне істота...

Я його навіть розумію.

І хоча я його розумію, але раптово повний сил Гуірігарі схопив мене за голову.

Ай... Боляче, боляче!

- Це ж твоїх рук справа, вірно? Як ти тепер будеш це виправляти?

Здаюся! Здаюся!

Як не глянь, нічого вже не виправиш?

- Так, Гуірі, таке відчуття, що ти мене повністю ігноруєш?

- Та зовсім ні. Ось тільки злегка засмучений, наскільки ти більш жалюгідна, ніж я очікував.

- Взагалі-то можна було б це сказати якось пом'якше.

- Я так лагідно як можу.

- А ти не занадто грубий?

Мене відкинули в сторону.

Уфф!

Моє обличчя серйозно поранене.

Боляче.

Ох, оскільки автоматичного відновлення теж немає, доведеться все робити самостійно.

- І навіщо ти сюди прийшла?

- Та ось хотіла з тим пауком поговорити.

А?

А-а, якщо подумати, то в останній раз коли я її бачила вона щось говорила про спільні зусилля.

Так, точно, це з пам'яті Королеви, яка була в Великому Лабіринті Елро.

Оскільки в цей момент почалося підхоплення, переговори з Королем демонів перервалися на половині.

Хм?

Цікаво, а як Король демонів потрапив сюди?

Від Великого Лабіринта Елро до цього підземного будинку велика відстань.

Вона що, телепортуватися навчилася?

Цікаво, що стало з тілом Королеви.

- Ох. Хоч у мені і половина тебе, але коли в тебе таке обличчя, я не можу зрозуміти, що ти думаєш.

Як грубо.

Перш ніж сказати щось я завжди серйозно обдумую.

<>Пауча думка N1, чому Король демонів тут? >

Эй, эй!

D, а ти точно не читаєш мої думки, так?

Ти ж їх читаєш, вірно?

- Хмм? Ти про що?

< Marvelпавук думає про себе, що вона говорила з тобою в Великому Лабіринті Елро у подобі Королеви, але після того як вона прокинулася ти відразу ж опинилася тут, ось вона і вважає як ти так швидко тут виявилася.>

- А? А-а, вона ж щойно прокинулася.

- Ага. Тільки що

- Взагалі-то пройшло вже 47 днів з того моменту, як я і Королева розмовляли у Великому Лабіринті Елро, зрозуміла?

Що?

Правда?

Чи підхоплення забирає стільки часу?

Ох.

Зовсім не схоже на еволюцію.

- До речі, вперше спілкуюся з тобою обличчям до обличчя. Приємно познайомитися з Божественною Д. Я Ариел Король демонів цього покоління.

& lt; Дуже приємно познайомитися. Правда ось не знаю, чи дійде побачитися ще раз або ні.>

А?

Король демонів і D ніколи не зустрічалися?

"О! Мислль N2, що сталося з Королевою? Думка N3, а що Король демонів і D не зустрічалися раніше?>

Умм.

Ти ж явно читаєш мої думки, вірно?

- Ну, Королева можна сказати що жива. Ось тільки без душі вона більше схоже на купу м'яса, але і відчуття, що життя в ній блитися. Можна її використовувати, якщо засунути всередину якусь душу на заміну.

Зрозуміло.

Хоча я думала, що вона помре, але схоже вона вижила, так?

- Тільки я зустрічався з D в цій ері. Навіть Саріель не зустрічався.

<Так, але в той момент він тільки - лише вставав на ноги, як новонароджений олень.>

Гуиригуірі насупився.

Значить це правда, так?

- Не так часто такий низькорівний бог як я маю можливість зустрітися з високорозвиненим божеством на кшталт тебе.

Ум, це виходить D вважається великим божеством?

Я взагалі-то завжди вважала, що вона божевільна, неспроможна, жахлива Богиня.

РРЕНТ:

Ай!

Ой-ой-о

Хоча не знаю, що вона зробила, але це очевидно дуже боляче.

Дуже, дуже боляче.

Навіть описати складно. Щось на зразок супер - боляче.

Що це?

Так карають Боги?

Важає.

- І чому ця дівчина так почала кричати і смикатися?

<outhile, з головою у неї проблеми.>

Эй.

Що це за проникливе обличчя, жалюгідний Король демонів?

- Переговори щось не дуже просуваються.

- Ага. Хотілося б поговорити про серйозні речі, ну що павук, ти ж не будеш битися проти мене?

Ні, ні, нет.

Все в порядке.

Взагалі-то з самого початку я затіяла бійку з Королем демонів оскільки вважала, що він зможе взяти мене під контроль завдяки здатності "Контроль родичів" раніше або пізніше.

І хоча у мене і була "Нуліфікація Єретичних магії", але навіть вона не могла б захистити від цього повністю.

Але тепер, коли я була перебудована під час підхоплення, зв'язки наших душ повністю стерті, так що я не думаю, що бій має сенс.

Тож я кивнула підтверджена.

- Це значить так, вірно? Тоді можна об’єднати зусилля?

Ах.

Він теж саме сказав під час розмови з Королевою.

Так.

Я негативно помостила головою.

204. Легко

- А-а-А?

Глупотий вираз на обличчі короля демонів, який не думав, що я відмовлюся.

Все вірно.

Хоча все вказувало на те, що відповідь буде іншою, вона не може повірити тому, про що говорить.

Це як поставити питання комусь з найкращими намірами, і раптом зрозуміти, що вчинив дурість.

-П-Чому?

Так.

Тепер я досягла божественності, тому мене вже не хвилює доля цієї планети.

Причина, чому я так хотіла стати Адміністратором це наближення кінця для всього тут існуючий.

Саме для того, щоб запобігти всьому цьому я і хотіла стати адміністратором.

Але коли я стала Богом, то зрозуміла, що можу і не робити нічого.

Я можу спокійно залишити цю планету, використовуючи магію просторового простору.

Так, я це можу.

Хоча це не можливо за допомогою магії вимірювань, але тільки якщо користуватися обмеженими здібностями.

Як раніше зробили Герою і Король демонів, можливо навіть повернутися на землю, якщо пробити межу вимірювання за допомогою магії телепортації.

Хоча це заметети багато днів для створення цієї магічної формули, все одно вона станеться перед тим, як загине.

Тому для мене немає причин намагатися щось зупинити.

Навіть буде цікаво побачити, як усі люди у даній зоряній системі загинуть.

І хоча мені цікава доля Вампірщика та інших реінкарнованих людей, але я їм нічого не повинна, щоб ще й їх рятувати.

Це вплив підхоплення?

Гнів на мешканців цієї зоряної системи значно зменшився.

Мабуть, причиною цього гніву була душа короля демонів хто зараз стоїть проти мене.

Оскільки все було поглинуто і перероблено під час підхоплення, то я думаю, що зараз я можу обмірковувати цю проблему без перешкод.

що я зараз наблизилась до того, яка була в момент мого народження?

З другого боку, деяка злість таки залишилась.

Точніше схоже на роздратування.

Але це зовсім інша злість, щось з фільмів.

Як злості на злочинців з фільму.

Схоже на це.

Так що вибачте, що не виправдала очікувань, але я спокійно піду з цієї зоряної системи!

"О! Мисль паучка ch4, я піду з цієї зоряної системи, бо тепер я Бог і вільна."

Ага.

Так що, бувай-бувайте.

- Не варто так робити.

Проте Ґуірігуї попереджують мене з серйозною особою.

Чому?

Більшість зірок керують Богом. Ця зірка була створена драконами, але її покинули. D зараз для власної зручності виконує цю систему. Зірка знаходиться в юрисдикції D хто високорангова Богиня так що інші боги втручатися не будуть, але як тільки ти вийдеш за межі зірки все зміниться. Якщо хтось намагається переміститися в зоряну систему, де живуть розумні, місцеві Боги будуть цьому перешкоджати.

Що?

Іншими словами, у кожної зірки є адміністратор, і якщо я заявляюся туди без запрошення, мене атакують?

< MedlockКстаті Земля так само знаходиться під моєю Юрисдикцією.>

Ось значить як?

Тоді мені буде зручніше переміститися і жити на Землі.

<outя не буду заперечувати якщо ти повернешся на Землю, але за двох умов.>

Хнык, явно нічого доброго.

"О- перше ти станеш моєю родичкою".>

Ага, зараз!

Ні за що.

Якщо я стану підлеглою такою ненормальною, то напевно випробую щось гірше смерті.

Я просто скажу, щоб ти зрозуміла. Стати моєю родичкою це рідкісна можливість, розумієш?>

Це так?

Я поглянула на Гуірігуї з легким сумнівом.

- Ставай родичкою D, ти гарантуєш свою безпеку. Напасти на когось з її рідних це все одно, що атакувати неї. А ідіотів які вирішують напасти на D не так вже й багато. Серед богів вона одна з найсильніших.

Правда?

<$Кроме того, можеш творити все що забажаєш, якщо будеш дотримуватися нескладних правил. Правда іноді доведеться виконувати мої прямі вказівки.>

Хмм.

Якщо подивитися з цього боку, то пропозиція не така вже й погана, так?

"О - о, і далі співпрацюватимеш з Королем Демони."

Умм?

< (#Хочу подивитися чим все це закінчиться. Так що це скоріше наказ, ніж умова.>

Ага.

Зрозуміло.

Що ж робити?

Переваги прийняття пропозиції D, у тій підтримці, яку вона може запропонувати.

За словами Гуірігуї, це багато.

А в мінусах, перебуває під впливом і контролем, дуже неприємної істоти на ім'я Д.

Навіть без слів Гуірігурі зрозуміло, що вона змогла спроектувати систему і тому є набагато сильнішою за мене, ніж Бог.

Якщо грубо, мені з нею не тягатися.

Зазвичай, якщо я щось не могла перемогти, я докладала всіх зусиль, щоб втекти, ось тільки цього разу я не впевнена, що зможу утекти.

Тоді краще підкоритися, так?

Але це ж Д.

- А якщо ти підеш зі мною, я дозволю тобі їсти смаки стільки, скільки хочеш, йде?

Умм.

Ум.

Умм.

Так, із задоволенням!

З того ж треба було починати.

Я докладу всіх зусиль.

Мотивація на максимумі.

Смаченята.

Хе-хе-хе-ге...

- А з нею точно все в порядку?

< Medlock немає в порядку. І це очевидна проблема.>

205.Король демонів у компанії з богом.

Так.

Тепер, якщо все вирішено, треба кувати залізо, не відходячи від каси.

Ми теж можемо знищити людей і демонів.

- Эй. Ти що це затіяла?

Не зупиняй мене Гуірігії!

Моє райське життя чекає на мене!

<ox, вона планує влаштувати катастрофу, щоб убити і людей та демонів>

- Ти думаєш я тобі це дозволю?

А, ой.

Прости.

Чи ж ви тепер не можете припинити випускати цю могутню божественну аура?

Це неприємно для мене, бо я тільки нова богиня.

- От блін. Аріел, може ти її якось втихомириш?

- Аха-ха-хо. Не впевнена, що зможу.

Король демонів раптом стала різко серйознішою.

- Якщо говорити грубо, я стала набагато чеснішою сама з собою, на краще або до гіршого. Я робитиму те, що хочу зробити, і не буду робити того, чого я не хочу. А якщо щось загрожує моєму життю, я зроблю все що завгодно, щоб це запобігти.

- Навіть геноцид, так? Суцільні проблеми.

Умм.

І чому вони всі говорять про мене наче я якесь стихійне лихо?

Я взагалі-то розумію, що Ви говорите, ви в курсі?

"Ось ти така дивна, що розуміння тебе неможливо>

А це не занадто!

Ні.

А чого це Король демонів і Гуірігуї почали кидати при цих словах?

- Нічого не напишеш. Я піду за нею.

- А це можливо?

- Іншого шляху просто немає. Я єдиний хто в цій зоряній системі може зупинити когось на зразок неї. Якщо вона почне виходити з під контролю в той момент коли мене не буде поруч, все може закінчитися катастрофою. А оскільки я не знаю, в який момент її перемкне, я повинен весь час приглядати за нею.

Ось значить як, ну і добре.

Скільки ж проблем.

- Дуже добре! У мене тепер два бога в підлеглих!

- Я не підлеглий. Я - спостерігач.

- Ладно, ладно. Тим не менш, можу ж я для зручності називати Вас обох своїми підлеглими?

- Мені без різниці

Я кивнула.

- Супер. Тоді я намалюю наші плани на майбутнє. Перш за все, ми підемо до демонів і почнемо їх збирати.

- У тебе є з чого почати?

Звичайно, я часто спілкувався з ними після того, як отримав титул Короля Демонів. Я доручив ветерану Аґна й хлопчикові Балто зібрати демонів. І ось в той момент, коли я планувала вийти на перший план як Король демонів, хтось, підло напав на мене, так що процес загальмувався.

Цікаво, і хто ж міг зробити таку дурницю.

Правда, навіть і уявлення не маю.

- Ох, як багато очей, і всі кружляють і дивляться в різні сторони. Мені погано.

Як і думала, очі слід тримати закритими.

Так і зробимо.

- Продовжимо розмову, як я і говорив, коли демони закінчать приготування, я думаю почати війну з людьми.

- Все настільки погано, що треба починати війну? Не так давно, ось вона, помішала ж багато людей, так що цього же повинно схопити, чи не так?

Ах, да.

Гуіригуїрі ж не знає, вірно?

Але, мабуть, король демонів не говорив йому про це.

- Ґуірі, зараз наповнена область Mу складає 3%.

Ґуірі широко відкрив очі після цих слів короля демонів, яка зараз повністю серйозна.

- Неможливо!?

- Хоча до цього моменту запаси і поступово зростали, досягнувши 71%, але були повністю втрачені. Мабуть, причина криється в Героті та Королеві демонів.

- Судячи з часу це схоже на те, але як це можливо? Якщо стільки енергії було витрачено, навіть я, який втратив право на втручання, помітив би це.

< = Якщо тільки енергію б використовували в цій зоряній системі>

- Ось воно що, зрозуміло.

<o так, це пов'язано з історією про появу тут реінкарнованих людей, про які я говорила з тобою. Першими Герою і Король демонів переробили Магію вимірювань, вирахували мене як того, хто керує системою та влаштовує атаку. Таким чином, ділянка МА була знищена а енергія використана. >>

Умм?

А хіба раніше вона не говорила про це трохи по іншому?

Хіба ти не казала, що ділянка M була пробита при відкритті портала в інший вимір?

Судячи з того, що вона говорить зараз, виглядає як вони зробили це до цього.

Вони спеціально використовували енергію, щоб зашкодити адміністратору. Вони могли знати, що система продовжить діяти навіть якщо він помре. Тож якби все пройшло за їхнім планом, вони б могли самі стати адміністраторами. Ось тільки вони помилилися коли вирішили зв'язатися зі мною, хто є системним адміністратором. Толі вони дійсно думали, що зможуть вбити мене або просто не знали про мою присутність. Швидше за все останнє> >

Ага.

Вона говорить про це так, наче атака з таким споживанням сили - це дрібниця.

А це зовсім не так.

- Є лише одна людина, яка може на таке.

- Так.

Схоже, що король демонів і ґуірігуї знають злочинця.

- Потимас!

Журавлина походить з тіла Гуірігуїри.

- Скільки він ще буде шкодити, до тих пір поки не заспокоїться?

Крім того, він Правитель. Він має право вторгнення в область M. Якщо ми вб'ємо його зараз, то діра в цій області прискорить руйнування цього світу. Якщо взяти до уваги, що він це заздалегідь прорахував, то мені не залишається нічого більшого, як тільки вразити його геніальним розрахунком.

- Чорт.

Ці двоє просто висять злобою

Ой, боюся, боюсь.

- Ось через це і необхідно зробити термінові дії. Дуже приємно те, що останнім часом енергія стала ще більшою. Я використовую цей час для тренування демонів. І після цього відбудеться вражаюча битва з людьми. І краще б, щоб жертви в ній було більше.

Король демонів з радістю посміхається, Гуірігуї хмураються і мовчать.

Без 1.Сасаджима Кіоя.

Я взагалі-то в старий час був дуже негнучкою людиною.

Я робив тільки те, що вважав правильним.

Хоча мені й казали, що мною пишаються і що я роблю все правильно, але думаю, більшість людей дражнила мене.

У дитячому садку, коли дорослі діти намагалися зайняти наш майданчик, я бився з ними.

Через те, що ми прийшли перші на майданчик, а вони намагалися нас вигнати.

Я відчайдушно бився, змушуючи старших хлопців плакати.

Драку зупинила доросла медсестра.

Звичайно, мене відрубали.

і чому мене, хто все робив вірно, лають?

У той момент я цього не розумів.

Хоча тепер я почав це розуміти, оскільки ця бійка зачепила і тих, хто був разом зі мною, то їх побили через те, що я став битися.

Були й ті, хто плакав.

Поганими були ті старші хлопці, які прийшли захопити нашу ігрову майданчик.

Так що все вірно.

Я мав рацію, коли з ними бився?

Я все ще не знаю відповідь на це.

Однак я зрозумів, що правильні речі не завжди виглядатимуть такими після певного часу.

У той час, я тільки почав це розуміти.

Після цього я намагався зробити все правильно, всюди де можна.

Зазвичай за допомогою кулаків.

Я припинив вимагання в молодшій школі.

Я просто почав бити тих, хто вимагав гроші.

Якщо не карати, то це тривало б вічно.

Я не вчив якихось особливих бойових мистецтв.

Але я був невразливим і непереможним, хоча по моєму дрібному росту про це й складно було здогадатися.

Я легко контролював рухи свого тіла, як я хотів, не знаю вже талант це або щось ще.

Хоча можливо я не зміг би перемогти тих, хто дійсно серйозно займався бойовими мистецтвами, але ті, які були старшими за мене перемогли мене не могли.

і це було погано.

Коли я закінчив молодшу школу, всі відвернулися.

Мені навіть дали неприємне прізвисько "Бес".

А я не хотів нічого поганого.

Але я все-таки робив щось не так.

Мабуть, уся справа в тому, що мордобой робив добро.

Саме в той момент я увійшов у пору дорослішання.

І накоїла депресію.

Оскільки зі мною ніхто не спілкувався в моєму місті, я направив документи на вступ подалі від того місця де жив.

А потім намагався не висовуватися якомога більше.

Мені пощастило, що школа Гейшін куди я потрапив, була досить тихою, і там не було чогось типу вимагання грошей і так далі.

Хоч ті, хто розпускав плітки за спиною Негиші наприклад, що вона ходячий жах, ніхто не намагався застосувати силу.

Скоріш за все, декотрі дівчата лаяли Вакабу.

Ось тільки, сам Вакабу це схоже ніяк не зачепило, так що я зміг змусити себе не втручатися.

Я зміг завести друзів і вони двоє, запросили мене взяти участь разом з ними в он-лайновій грі.

Хоча я не знав нічого про те, що таке он-лайн гри, але грати було весело разом і я швидко втягнувся в це.

Те, чим я займався, бився на передніх краї і працював ковалем.

Я робив нам зброю як коваля, а потім бився тим зброєю яке сам і створив.

Я створював різні види зброї і часто змінював їх.

І хоча Шуі Каната мені постійно твердили, щоб я зупинився на чомусь одному, але користуватися всілякою зброєю було весело.

Але навіть у цьому веселощі була ложка дегтя.

Злі гравці.

Читаючи форум, я почувався погано.

Існують такі злі люди.

І на відміну від реального світу, проблему не можна було вирішити кулаками.

Я нарешті зрозумів.

Після того, як я пішов до старшої школи, то зрозумів, що не можна робити нічого доброго.

але все одно, мене це злило.

І я випускав свій гнів у грі.

Так я говорив собі.

Але все одно, невдоволення все ще було десь глибоко всередині мене.

Я дійсно дуже негнучкий.

Таким чином я і проводив своє шкільне життя не навчивши нікому рило.

Якби я знав, що все закінчиться саме так, поміняв би я щось?

Не знаю.

У будь-якому випадку я помер.

Хоча я не знаю, чому смерть пов’язана з смертю, все ж мені важко заперечити її смерті.

Тому що я перевтілював.

Якщо чесно, то спочатку я ніяк не міг повірити в це.

Я знав про існування реінкарнації з книг, які я брав у Каната.

Тому коли я реінкарнував, мені все це здавалося нереалістичним.

Але розуміння і реальність - це різні речі.

До того ж реінкарнація явно відбулася не на землі.

Це був так званий фентезійний світ.

Оскільки в ньому були гобліни.

Не знаю вже, на якому рівні у них тут цивілізація, але явно не занадто висока, вірно?

Крім того, тут існує магія.

Я бачив її застосування і думаю, що це справжня магія, а не якийсь трюк.

Кілька днів після народження я все це обдумав.

Якщо чесно, я напевно не зміг би це все пережити, якби вчинив як всі люди.

Інакше кажучи, вже не сприймуть дійсності.

Але в будь-якому випадку, мені довелося все це прийняти.

Я бачу довкола прості будівлі.

Це маленьке село і структура будинків проста.

Селяни, які приходять і йдуть

Ну взагалі-то вони не люди.

Тіло менше, ніж у людини.

Зелена шкіра.

Гострі вуха.

Могутні ікла.

Незважаючи на те, що в іграх є явні гобліни.

Я перебуваю в селі гоблінів.

І я народився в ній.

Коли я опускаю очі, то бачу зелену шкіру.

А, так, забув сказати.

Я теж Гоблін.

206. Чорне і біле.

Погляд короля демонів

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Я відчуваю полегшення, коли бачу, що Гуірігуері розуміє і приймає мої вчинки.

Впевнити Гуірі в необхідності діяти, це головна проблема, і тут є великий прогрес.

Те, що Гуірі визнав себе моїм підлеглим, хоч і на словах, було великим досягненням.

Таким чином, я зможу його змусити виконувати будь-які роботи впираючи на нашу угоду.

Хоча всередині він дуже незадоволений тим, що ми плануємо зробити, але розуміє потребу цього, він неохоче погоджується.

Можна сказати, що я перемогла найстрашнішого ворога.

А я думала, що в найгіршому випадку мені доведеться битися з ним.

У такому випадку, моя поразка була б очевидною.

Так, є така думка "Ну що ж поробиш", але якщо можливо, я хотіла б жити ще.

До цих пір, я діяла тільки пасивно.

Я направила Королевів Таратектів у певні місця і змусила їх почати виробляти потомство.

Крім того, я розташувала своїх підлеглих навколо села ельфів, щоб залякати їх і не дати їм зробити щось несподіване.

Взагалі-то це виявилося марно.

Пробити бар'єр навколо села ельфів виявилося неможливим.

Потимас розуміє це, тому навіть не звернув уваги на мої дії.

І я розумію чому.

Весь цей час я виконувала наказ Саріелі, тоді як мої товариші намагалися зробити все можливе для миру і померти.

І весь цей час я намагалася це зробити.

Тепер настав час більше не діяти.

Я думала, що якби мене і вб'є Гуірі, то принаймні нагромаджена мною енергія повернеться у світ, так що все буде гаразд.

Я навіть не могла подумати, що раптом з’явиться ще сильніший ворог.

Я подивилася на свого колишнього смертельного ворога.

Біла дівчина, на обличчі абсолютно ніякого вираження з самого початку розмови.

Вона настільки гарна, що здається куклою.

Оскільки вона зачинила свої очі через те, що їй напевно не подобаються, то стала ще більше схожа на ляльку.

Хмм.

Красуня.

Судячи з моїх спогадів, Контроліруюче тіло аж ніяк не могло зрозуміти наскільки прекрасними є ці речі.

Оскільки у неї є деякі мої риси, вона не зовсім така ж як була в попередньому житті, але все одно красуня.

І чому вона сама цього не розуміє?

Загадка.

І хоча моя душа зараз майже наполовину складається з її, але якщо чесно, я взагалі не розумію про що вона думає.

Її вираз обличчя абсолютно незмінний, і вона не говорить.

Про що вона думає? А може взагалі ні про що не думаєш?

Я навіть цього не знаю.

Вона може зараз щось серйозне обмірковувати, а може не думати ні про що.

Все так складно, передбачити щось взагалі неможливо.

Оскільки вона зберегла деякі бажання, то напевно не буде важко контролювати її за допомогою їжі принаймні першого часу.

Так і потім, через її непередбачуваність, Гуірі теж пішов зі мною, так що все вийшло не так вже й погано, вірно?

- Так що ми почнемо діяти, але для початку нам треба повернутися на територію демонів.

- Пробач, але мені доведеться на деякий час Вас залишити.

- Хмм? Зачем?

- Мені потрібно перевірити всю зоряну систему, зазирнути в кожен куточок, щоб зрозуміти, є ще подібні будівлі, як було тут чи ні.

- Ага.

Зрозуміло, що це треба зробити.

Я теж не могла уявити, що такі споруди все ще існують.

Більшість з них було знищено під час встановлення системи.

Я не думаю, що є ще такі ж місця, але перевірить не завадить.

- Тоді покладаюся в цьому на тебе Гуірі.

- Умм. І коли ми звідси підемо, ця будівля теж повинна зруйнувати.

- Ага.

Якщо люди його знайдуть, можуть бути неприємності.

Добре чи погано, що паучок її знайшла?

Умм.

До речі, може бути мені припинити її називати паучком.

Все-таки ми тепер більш або менш соратники.

- Ну що, вирушаємо. Вакаба або мені тебе називати Хіірі?

- Обидва погано.

Хмм.

Вона заговорила?

Е-е, а-а, о-о-у?

А ні, звичайно ж вона вміє говорить.

Я й не думала, що вона втратила голос.

Ум.

Але чому їй не подобається, коли до неї звертаються по імені?

Вона не повинна мати неприємних спогадів про це ім'я.

- Тоді як мені тебе називати?

<> Що щодо Шиraорі?

D хто мовчала до цього моменту втрутилася.

< > Ти майже мій родич, так що я дала тобі нове ім'я як Богу, як тобі?>

Після деякого роздумування Павучок повільно кивнула.

І хоча я не знаю, що вона думала в цей момент, оскільки вираз її обличчя не змінювалося, але схоже вона погоджується на це ім'я.

- Тоді я буду звати тебе Широчка?

Согласна.

Ну, називати її Широринка було б не так гучно.

- А Говірі тоді буде Куро.

- З чого це раптом?

Ґуірі відповів мені з подивом.

- Так, так. Гуірі це ж Драконячий бог з легенд, вірно? Хоч твоє справжнє ім'я в легендах не збереглося, але ніколи не знаєш, що і де випливе, так що тебе треба як мінімум змінити ім"я.

Я дала йому належну причину.

Гуірі подумав про це трохи і повільно кивнув.

- У такому випадку, не проти.

Ах, схоже він просто вирішив, що заперечувати з цього приводу не варто зусиль.

На нього так легко вплинути, а це недобре.

Ось чому він завжди буде з тих ким користуються, і постійним невдахою.

Правда він сам так не думає.

207,початок.

- Тоді, я знищу цю структуру. Ви ж не будете проти поки побути без мене, вірно.

- Окей. Але коли ми зустрінемося?

- Ви ж будете на території демонів, вірно? Я туди й прийду. А до цього, всю підготовку я залишаю на Вас.

- Чудово. Все буде готово до моменту прибуття Куро.

Розмова між Королем демонів і Куро закінчилась.

З смартфону почувся голос, як тільки дочекався цього.

<Тоді я Вас теж покидаю. Оскільки я продовжу спостерігати за вами, будь ласка, намагайтеся розважити мене, добре?>>

Вона сказала так і смартфон з легким "Пуф" зник.

Хоча я бачила це кілька разів вже, але щоразу дивуюся телепортом, який вона використовує.

Навіть враховуючи, що вона переміщає тільки смартфон, але наскільки ж фіолетова техніка.

Якщо я спробую зробити те ж саме, мені напевно знадобиться щонайменше 10 хвилин на побудову цієї формули?

А ось порахувати таку формулу магії з нуля, займе роки.

Зі своєї точки зору, я навіть не знаю як до цього підступиться, це занадто складно.

Навіть за цим, я розумію наскільки D високорівневий Бог.

І я привернула увагу цієї неприємної особи.

Чесно кажучи, мені не подобається, що за мною хтось буде спостерігати.

З Королем демонів, де все підкорення просто видимість, усе гаразд, але ось з D це явно не пройде.

І мені це не подобається.

Хоча мені це не подобається, але чи можу я цього якось уникнути? Важко це.

Стан D як бога вище ніж у мене.

І набагато більше.

Навіть якщо я докладу всі сили в бою, шансів немає.

Я згадую момент, коли я вперше зустрілася з Земляним драконом Алаба.

Я в той момент була так слабка.

Не те що битися з Земляним драконом в той момент, навіть втекти і те, не вийшло б.

Зараз ситуація схожа.

Різниця в тому, що Алаба мене проігнорував, а ось D явно збирається стежити за мною.

І я не думаю, що ця шкода, яка руйнує будь - який добрий спосіб дій Бога, дозволить мені спокійно піти з її нагляду.

У такому випадку, єдине що залишається робити, щоб вижити - це робити що вона сказала.

І мене це просто дратує.

Але якщо вибирати життя або честь, очевидно, я виберу життя.

Ну і також, я як її родичка тепер, так що не думаю, що вона буде сильно заважати.

Я робитиму що скажуть, поки не зможу їй щось протиставити.

- Так. Тоді Широчка, рушаємо.

Я кивнула у відповідь на слова короля демонів і покинула будову.

Після того, як ми вийшли, земля задрижала і дірка яку я зробила щоб дістатися до будівлі зачинилася.

Схоже, що Куро почав нищити будівлю.

Якщо подумати, я так багато часу провела тут.

Але оскільки я завжди була без свідомості, то не відчуваю емоційної прив'язаності до цього місця.

І взагалі, Король демонів не повинна була мене тут знайти.

Куро підсказав їй?

А, ладно.

Тепер вона не ворог, так що мені без різниці.

- Ти хочеш пройтися пішки? Чи, може, швидко добратися до місця призначення? Можемо подивитися на цікаві місця якщо підемо пішки. Гроші у мене є. У будь - якому разі, Куро буде змушений багато часу завершити перевірку миру.

Хмм?

Яка цікава пропозиція.

Подорожуючи, ми насолоджуємось різними кухнею.

З іншого боку, якщо повернутися швидко, то я зможу нежитися в ліжку і користуватися будь-якими речами, які доступні Королю демонів.

Вибір складний, але подорож і їжа важливіші.

З того часу як я вибралася з Великого Лабіринта Елро, я ще ніколи не була в місті, де живуть люди.

Як павук, важко щось купити і тут же на місці з'їсти.

Все що мені вдавалося з місцевих їжі, це тільки підношення.

До речі, а що там відбувається з Вампірчиком в її місті?

Більше місяця пройшло з того моменту, як я востаннє перевіряла її.

І цікаво, що там закінчилася війна, тому треба подивитися.

Ясновидіння, емм, як же воно там було?

Я відкрила свої очі і налагодила зір.

Тепер, коли система не допомагає мені, я мушу робити все сама.

Я намагаюся наблизити вигляд, базуючись на тих відчуттях, які я відчувала, коли використовувала око 1000 миль.

О, вийшло.

Я наговорила на повну.

Хоча не зі швидкістю світла, проте територія проноситься з великою швидкістю.

А коли я досягла міста, то зупинилася.

Хмм?

Воно що горить?

Я обережно розглядаю місто.

Люди бігають довкола, намагаючись врятуватись.

Люди зі зброєю їх переслідують.

Солдати які атакують і захищаються.

Ага, вторгнення.

Уфу.

Хоча я не знаю, що там відбувається, але здається війна все ще триває?

Озброєння тих, хто напав на нього добре, так що це явно не бандити.

У тому розумінні, що вони мають однакову уніформу.

А хіба тут не повинно бути захисників цієї країни?

Гаразд, все це не важливо.

А що там з Вампірчиком?

Вона ж начебто донька господаря цього міста, вірно?

Судячи з усього, я думаю, що він є їх головною метою.

Я шукаю Вампірника.

Ось ти де.

Все ще жива.

Хмм.

Хоча може бути, що вона померла б, то не страшно. Але було б неправильно дозволити їй померти після того, як стільки за нею спостерігала.

Гаразд, нічого не зробиш.

Треба її врятувати.

- А? Що?

Я схопила Короля демонів і телепортувалася з нею.

Ох, телепортуватися складно.

і хоча у мене й вийшло, але явно потрібна практика.

Кров 1.Негіші Акіко.

Я себе ненавиджу.

Як так сталося?

Я жахлива і в мене немає ніяких переваг.

Я погана у спорті і в навчанні.

Хоча моя сім’я не є бідною, у нас менше грошей ніж в інших.

Ось чому у мене немає нічого, чим я могла б пишатися.

Особливо поганий мій вигляд.

Як же я його ненавиджу.

Бледна шкіра.

Дуже худе тіло.

Якщо подивитися у дзеркало, то обличчя як в небіжчика, затягнуті щоки і заплющені очі.

Відчинивши рот, я бачу зіпсовані зуби.

Тільки клинки в мене відмінні.

Через те, що я виглядаю як зомбі і маю довгі клинки, мене називали Вампіром.

Мені сміялися всі хлопці, починаючи з молодшої школи і я стала сприймати всіх людей як перешкоду.

Знущання почалося з простих дрібниць.

Спочатку вони обзивали мене так, щоб я це чула і потім сміялися з мене.

Якщо б це робив лише один чоловік, то можна було б терпіти, але коли їх стає все більше і менше, людину заганяють в кут.

У моєму випадку все це вилилося в гнів.

Чому у мене такий вигляд, а в усіх інших він правильний?

Я злилася на все, гнівалася і заздрила людям, які глузували наді мною.

Так темні почуття оселилися в моєму серці.

Ось чому, щось повинно було статися раніше або пізніше.

Здається, що з мене насміхались не дуже.

Але вони знущалися наді мною, бо їм це було цікаво.

Слегка интересно.

Вони самі не знають, як глибоко вони ранять цих людей.

Вони цього не зрозуміють, поки самі не відчують.

Всі знущання йшли як завжди.

Пильна ганчірка, яку пірнули мені в обличчя під час прибирання. Якщо я пам'ятаю вірно, почалося саме так.

І це переповнило чашу мого терпіння.

Я прийняла те, що я Вампір як вони і хотіли і вкусила його.

Не дуже добре пам’ятаю, що сталося далі.

того, кого я покусала в лікарню і наступного дня прийшов до школи весь у бинтах

Схоже я мало йому не перегризла артерію.

Мені пощастило, що я не потрапила куди треба, так що рана виявилася не серйозною.

Мене викликав вчитель.

Цього разу вчитель навіть не намагався приховати свого обличчя, яке постійно кривіло.

Мене за цей випадок не покарали.

Вони, мабуть, не хотіли, щоб цей скандал вийшов за межі школи.

Хлопчик якого я покусала, теж мовчав.

Взагалі-то не знаю, що там з ним далі було.

Оскільки мені треба було вибратись, я написала, що піду до школи Гейшін після випуску і більше не ходила в школу.

Може це було і погано, але школа мені нічого доброго не дала.

Так я вийшла зі школи без випускного.

Тоді я вирішила почати все з нуля в старшій школі.

Так я думала, ось тільки реальність відрізняється від очікувань.

Мій характер виявилося не так-то легко змінити, навіть якщо оточення і змінилося

Мій довбаний характер, як я тебе ненавиджу.

Вигляд також не змінився.

Тільки в кіно страшні люди стають красунями доклавши зусиль.

У моєму випадку, якби я не намагалася нічого не виходить.

Це може зробити лише пластична хірургія.

У мене так і залишився зовнішній вигляд зомбі, в той час як всі навколо мене дівчата підросли та покращували.

Я знаю, що мене за спиною називали Настійним Дітим Кошмара, скорочено НаДіК.

Хоча я не стала заперечувати, тому що була набагато терпеливішою в початковій школі, але щоразу як я це чула, у мене щось переверталося.

А найбільше мене бісила Вакаба Хііро.

Вона так само, як і я майже не розмовляла з іншими.

Ось тільки була велика різниця в зовнішності.

Вона не любила деяких дівчат і заздрила їм.

Кожного разу як я це бачила, я ніби дивилася на себе у дзеркало.

Я що так само огидно виглядаю, як ці люди?

Відповідь очевидна.

Що стосується мене, то не тільки поведінка, але й душа в мене страшні.

Але є надія.

Що ж мені робити?

Може бути моє життя змінюється, якщо моє обличчя стане красивим?

Вся моя життя, це велика помилка від самого початку.

Зовнішній вигляд не відображає людської душі.

Це середовище, яке бачить лише зовнішній вигляд і робить людину страшною.

Ті хлопці, які кажуть, що "Зоряний вигляд не має значення" просто блукають.

Ось що я зрозуміла.

Я хочу померти.

І народиться заново, але вже з нормальним зовнішнім виглядом.

Не обов'язково народжуватися красунею.

Хочу просто стати як всі нормальні люди.

Я вже не думала, що моє бажання здійсниться.

З ранку я слаба, бо маю низький кров'яний тиск.

Часто я не можу прокинутися протягом першої години навчання.

У цей день, я так само не змогла боротися зі сном і поклала голову на стіл.

Голос вчителя Оказаки вбаюкав як справжня колискова.

Вчителька Окараки хороша жінка, яка піклується про мене на відміну від мого класного керівника в молодших класах.

Я заснула, слухаючи її голос.

Коли ж я прокинулася, то побачила незнайому стелю.

Я більше не в класі.

І це явно не медичний кабінет школи.

Я кілька разів втрачала свідомість і потрапляла в медичний кабінет, так що як там виглядає стеля я в курсі.

Коли я спробувала оглянутись, то не змогла.

Тіло не рухається так як я хочу.

У мене немає сил.

У цій ситуації я нічого не можу вдіяти, але я побачила дещо несподіване.

Рука.

Це маленька, дуже мала рука.

Прямо як у дитини.

Дивно.

Кров 2. Друга спроба

Я перевтілювала.

Переродилася.

Хоча спочатку я нічого не розуміла, але через кілька днів ця картина стала яснішою і мені довелося її прийняти.

Спочатку я думала, що сплю.

Я завжди хотіла спати, я не могла розслабитись.

Я думала, що я зараз перебуваю в класі і просто задрімала.

Ось тільки, не буває таких снів, які тривають кілька днів підряд.

Зараз я дитина.

Я сплю, прокидаюся, їм, плачу і спати знову.

Ось життя.

Між цими справами я оглядаю навколишнє середовище і намагаюсь зрозуміти, що в мене за ситуація.

Спершу, це не Японія.

Це точно.

Мало того, на Землю теж не схоже.

Люди не мають темного волосся і очей, навіть немає ознак електрики.

Більше схоже на середньовічну Європу, в наш час знайти місце без електрики практично неможливо, ну якщо не брати якісь дикі куточки Африки, мало того немає і інших зручностей, які є у нашій цивілізації.

Мабуть, це так зване переродження в іншому світі?

Мертва людина народжується в новому світі з пам’яттю про свій минулий світ.

Хоча я ніколи не думала, що це станеться, але з реальністю важко сперечатися.

Отже, чим більше ми шкодуємо про минуле, тим краще будемо думати про майбутнє.

Крім того, я рада цією ситуацією.

Все-таки я переродилася.

У новому житті я позбудуся свого колишнього виду.

Все з чистого аркуша.

Я можу тільки радіти цьому.

У мене гарні батьки.

Мама, навколо неї така тепла і турботлива аура.

Що ж до тата, то він цілком протилежний, рішучій і непохитному.

і хоч вони різні, але обидва гарні.

при таких красивих батьків, я теж повинна бути красивою.

Мало того, схоже мої батьки мають високий соціальний статус.

Кімната обрана мені досить велика.

Навіть якщо судити за розміром кімнати, то вона явно більше, ніж та дешева зйомна квартира, де я жила у своєму попередньому житті.

Крім того, є слуги.

Не схоже, що він король, але явно хтось з дворян.

Боги нагородили мене за всі ті труднощі, які я витерпіла в попередньому житті.

Щаслива усмішка з’являється на моєму обличчі, коли я думаю про те, що чекає мене в майбутньому.

Бачачи свою матір і служницю, яка з любов’ю піклується про мене та усміхається.

Я щаслива.

Діти сплять багато.

Хоча це і так, але все одно буває час, коли я пильную.

А оскільки я дитина, то не маю чим зайнятися.

Я сова, тому частіше прокидаюся вночі.

Звичайно, я не хочу плакати ночами, але я була дорослою в попередньому житті.

І хоча у мене є і фізіологічні потреби, але я не хочу будити сім'ї та слуг, тільки тому що мені нічого робити.

Я використовую цей час, щоб займатися магією.

У цьому світі вона є.

Серед слуг є людина, яка може використовувати магію вогню я бачила як він їй запалює лампу.

Хлопці з меншої школи один час імітували мангу, в той час я думала, що вони ідіоти, але здається я почала розуміти їх небагато.

Якщо тут є магія, то я хочу уміти використовувати її.

Я почала тренуватися, щоб задовольнити це своє бажання.

Але я не знаю, як користуватися магією.

Я пробувала і так сяк у той короткий час, коли не спала.

Як наслідок, я поступово зрозуміла те, що називають магією.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Чущість магії 1ур.]

У той момент, коли я почала розуміти що таке магія, я почула цей голос.

Хоча пройшло небагато часу, щоб у мене прокинулася тугальгія, але голос якого я почула, говорив на Японському, який в цьому світі до цього моменту не чула.

Я швидко почала оглядатися довкола, але нікого не було поруч.

Незважаючи на це, мені було моторошно від того, що я почула цей загадковий голос, і в цей день заснути я так і не змогла.

Схоже цей голос, голос Божий.

У цьому світі є така річ як здібності, і схоже голос Бога можна чути в той момент, коли вони підвищуються у рівні.

Це висновок, зроблений мною з фрагментів підслухованих мною розмов.

Ось тільки не зрозуміло, чому цей голос говорить на Японській.

Усі розмови по цілому світі ведуться іншою мовою.

Англійська теж не схожа.

Напевно, є своя мова цього світу.

З цього видно, що інші чують Божий голос своєю мовою.

Тоді чому я чую його на Японській?

Напевно, тому що власник цього голосу і є Богом який реінкарнував мене у цей світ.

Тоді нічого дивного в тому, що голос говорить на японському немає.

Я подякувала йому від усього серця.

Таким чином я і продовжувала повільно рости.

Оскільки я лягла і нічого не робити незручно, то почала пробувати повзати.

І я змогла почати це робити майже відразу, хоча в мене були сумніви щодо цього, але я намагаюся не рухатися у присутності інших.

Я вивчила мову.

Хоча важко сказати, що вивчила його весь час, я до деякої міри розумію, про що йде мова.

Я прислухаюся до розмов і починаю трохи дізнаватися про цей світ.

Релігія, яку звуть Богіні.

Культура і історія.

Стан моєї родини.

Усе це я поступово впізнаю.

І говорять і думають тут трохи по іншому, ніж в Японії.

Я порівнюю їх з собою і відчуваю деяку розгубленість, коли бачу нашу різницю.

І в той момент, коли я насолоджувалася життям дитини.

Це був інцидент.

Кров 3. Зустріч з павуком.

Це був час, коли мене вивезли з міста вперше.

Мене добре охороняли, оскільки я була найстаршою дочкою власника міста і ніколи не займалась цим містом.

Було вирішено взяти мене з собою, щоб показати мені дідусеві, який живе в іншому місті.

Ззовні, вперше з початку мого нового життя.

Але мета не така вже й далеко від міста.

Один день, подорожі в кареті.

Я прибула в місто, де народилася і зустрілася з дідусем та бабусею.

Вони молоді, щоб їх так називати.

Хоча й мама теж досить молода, тому вони рано виходять за чоловіка.

Мої дідусь і бабуся також палаци, які керують цим містом.

Отже, ми провели кілька днів і пішли додому.

На зворотному шляху це і сталося.

Нас атакували бандити.

Їх було шестеро.

Оскільки це явно мало, щоб нападати на дружину і дочку місцевого лорда, напевно вони діяли без будь-яких планів.

Все просто, вони напали на нас, оскільки їм здалося, що в кареті їде хтось з багатих.

Проблема в тому, що від цієї атаки у нас немає можливості захиститися.

Охоронців четверо, а бандитів 6.

Хоча я чула, що в останні роки кількість бандитів зросла, але не думала, ніби вони нападатимуть на подорожніх серед такої жвавої дороги.

Схоже, що люди у цьому світі думають зовсім по-іншому, ніж ми в Японії.

І хоча охоронці билися відчайдушно, але повільно і вірно давали їх числом.

І ось один з охоронців отримав поранення від бандита.

- Меразофіс?

Мати інстинктивно скрикнула.

Поранений охоронець був палацом, який служив матері з її народження.

Стосунки між ними були як друзями дитинства, і він дуже відданий матері.

Оскільки в мами вітер гуляє, вона напевно не помітила, що Меразофіс любить матір як жінку.

Але він похитнув ці почуття і став відданим слугою матері.

І такий відданий слуга був поранений.

Кров впала.

Людина, яка тільки недавно ходила і посміхалася, зараз впала і не рухається.

І кров витікає з тіла Мегафіса разом із його життям.

* Згладжує*

Рот з якоїсь причини заповнився слиною.

Напевно через близькість смерті.

Якщо охоронців переб'ють, то ми наступні.

Оскільки мати ще молода, її можуть і захопити.

А ось дитина напевно позбудеться.

Хоча може вони і могли б використовувати мене для отримання викупу, але я так не думаю.

А я тільки-тільки почала своє нове життя і що, померти в такому місці?

Ні.

Я боюсь.

Я не хочу вмирати.

Я хочу жити.

Хто-небудь допоможіть!

Напевно воно не чув мого крику який виходив з самого серця, але несподівано з'явилося.

Один з них несподівано впав і втрачав кров.

За ним стояв чисто білий павук.

Щось близько одного метра розміром, нереально великий для Землі.

Я чула про це в розмовах.

У цьому світі є монстри.

Думаю це не дивно, враховуючи наявність магії.

Ось тільки одна річ знати, а інша побачити цей жах своїми очима.

Пошаровані, як і я, бандити були розбиті на шматки павуком.

Усередині їх розлетілися по сторонах і жахлива картина з'явилася переді мною.

*сглутанно*

Я знову відчуваю це.

Мабуть через нудоту.

Я постаралася стриматися.

Поки я думала, що павукоподібний монстр вбив одного з бандитів магії, а потім подбав про інших двох.

Мабуть використовували магію Землі.

Оскільки щось з'явилося і пробило голову бандита із великою швидкістю.

Але я не зрозуміла, що сталося з двома іншими людьми.

Коли вони намагалися втекти, їхні рухи раптом сповільнилися і вони впали на землю.

Не розумію, що воно зробило.

Павук повернувся до нас.

Тривога почала зростати.

Ми наступні.

Ми, які не могли перемогти навіть бандитів.

А цей монстр перерізав їх за секунду.

Вижити неможливо.

Охоронці направили мечі на павука.

Але їхні тіла тремтять від страху.

Вони, мабуть, також розуміють, що у них немає шансів.

Але все одно, вони намагаються захищати нас до кінця.

Паук ще не атакує нас, а здається оцінює.

Холодні червоні очі дивляться навколо.

Очі вперлися у Меразофісу, який лежить на землі.

Павук наблизився до нього.

Після цього павук активував магію і вилікував Меразофісу.

Магія Лечення.

- Невже, це посланець?

Мати швидко вибралася з карети.

Зі мною на руках.

- Пані Серас! Це небезпечно!

Охоронці намагалися змусити матір повернутися до карети, але вона проігнорувала їх і рушила до павука.

Павук обернувся.

Я раптом відчула, що всі його вісім очей дивляться на мене.

Мурашки пробігли по всьому моєму тілу.

Я боюсь.

Що це?

Хіба повинні такі монстри існувати?

Воно надихає страх бути однією своєю присутністю.

І багато таких монстрів у цьому світі?

У такому випадку, схоже я народилася в ненормальному світі.

- Ти посланець?

Я згадала деякі слова матері.

Посланці, якщо я не помиляюся, це ті, хто служать Богині, релігії в яку вірить мати?

Богині служать різні раси, такі як дуже мудрий старий або зелений охоронець з міфів зі складним ім'ям.

Серед них є павук, який шив одяг для Богіні.

З погляду матері, яка вірить у Богиню, цей павук виглядає як її посланець?

Мені здається, що ця жахлива істота є повною протилежністю Боговіні.

Але мати вважає, що це посланець.

Мало того, вона його дякує і вимовляє щось на зразок молитви.

Павук переглянув свою увагу на матір.

- Оцінка!?

Мати в подив прошепотіла.

Це ім'я здібності?

Напевно зручна здатність, можу я якось її отримати?

[В даний момент у Вас є 75 000 очок здібностей

Здатність [Оцінка] може бути придбана за 300 очок

Хочете її купити?]

Раптом я почула голос Бога.

Коли павук зник, я захвилювалася на мить.

Хоча мати кричала "Будь ласка почекай" в спину павука, який віддалявся на жахливої швидкості, але я вважаю, що нехай він краще йде.

Моє тіло розслабилося після випробувань.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Спротивність страху 1ур.]

Таким чином я змогла вижити.

Але пізніше, оскільки павук оселився біля міста, де я жила, знову з’явилося хвилювання.

Біс 2. Гоблін.

Приблизно рік пройшов відтоді, як я переродився в гобліна.

Рік виглядає як у цьому світі довшим, ніж на Землі, щось близько 400 днів або більше.

І це не дивно, адже неможливо точно визначити дату в селищі гоблінів.

Гобліни ростуть швидко, і я виріс у підлітковому віці, якщо говорити з людського погляду десь за 1 рік.

Це тільки зовнішній вигляд, всередині все зовсім по-іншому.

Я все ще погано розумію мову гоблінів, і мої рух набагато слабші, ніж повинні бути, якщо судити за зовнішнім виглядом.

Але все одно, ростуть гобліни явно швидше людей.

Для людської дитини 1 рік, це все ще подорожуйте, але я вже спокійно можу ходити сам.

А це плюс.

Перш за все, після того, як я почав ходити, я розпочав шукати, чи є ще якісь колишні люди, крім мене.

Я навіть причину своєї смерті не знаю.

Чому помер? Чому реінкарнував?

Оскільки я цього не знаю, то подумав, що може бути ще хтось хто потрапив у таку ж ситуацію.

Але це було б надто просто.

Хоча я намагався шукати серед гоблінів народжених приблизно в той же час як і я, але все що я зрозумів, це що між ними реінкарнованих немає.

З іншого боку, це теж важко назвати.

Хоча з іншими гоблінами я практично не говорив, але зрозумів дещо поки ходячи по селі.

Я знав, що один рік дорівнює близько 400 дням з розмов старших.

Гобліни ростуть швидко, а мозок розвивається повільно.

Хоча діти гоблінів такі ж, як я, але тільки за розміром.

Вони майже не відрізняються від мозку дітей.

Ніхто з дітей не може говорити.

Мабуть, мене хто вміє говорити, нехай і погано, дорослі гобліни вважають генієм.

Це не так вже й багато радості.

Оскільки найбільше цінуються гобліни, це бойові здібності, а не здатність думати.

Несподівано, але схоже на гобліни цього світу цілком заточені на бій.

Гобліни мають бути слабкими, дурними і брудними. Але вони зовсім відрізняються від цього.

Слабкі.

Частково це так.

Прості гоблін слабі і живуть мало, після чого помирає.

Це якщо гоблін звичайний.

але ось тільки в цьому світі є концепція рівнів.

Крім того, існують здібності й магія.

Схоже на гру, але для цього світу це цілком нормально.

А монстри, які досягають певного рівня еволюціонують.

Гобліни не винятки.

Серед гоблінів села можна спокійно побачити хоббітів, які більші за звичайний гоблін.

Коли хтось еволюціонує в Гобгобліна, його тривалість життя зростає і сила росте.

І чоловіки, і жінки звичайних Гоблінів намагаються збільшити свій рівень еволюціонування.

А єдиний спосіб підняти рівень, це перемогти монстра.

Тому всі гобліни заточені на війну.

Тому що вони не зможуть довго прожити через короткий період життя і слабкості, якщо не еволюціонують.

Наступний пункт - безглуздя.

Частково це так.

гобліни заточені на бій, тому вивчення чогось відволікного їх не цікавить.

Напевно я найрозумніший у цьому селі.

Навіть не напевно, а точно.

Але це не означає, що вони дурні.

Вони використовують хитрі засідки в бою і знають як полювати ефективно.

Так що їхня голова в цьому відношенні варить не погано.

Натомість гобліни подібні до монахів, які ціле своє життя присвятили вивченню бою.

Називати ченців безглуздо, це просто смішно.

Брузь має два значення.

У сенсі брудного зовнішнього вигляду і в значенні образи.

Гобліни яких представляють всі, слабкі і дурні, але при цьому хитрі.

але насправді гобліни інакші.

Вони солдати які знають що таке честь.

День гоблінів починається з молитви.

Богині хто охороняє цей світ і дає нам той хліб.

Після цього робота розділюється між ними.

Гобліни, які не пройшли еволюції тренуються, а ті хто еволюціонував в Хобголіні займаються з молодими людьми.

І формується мисливські групи, які виходять з села.

Деревина стоїть біля підніжжя гори, а це небезпечне місце, з багатьма злобними монстрами, які живуть поблизу.

З гоблінів, включених в мисливську групу повернеться тільки половина.

Але гоблінове село продовжує існувати завдяки їхній плідності.

Так я думаю.

Після повернення гоблінів їх зустрічають, ховають загиблих.

І далі вони моляться за їжу, яку отримали ризикуючи своїм життям.

Гобліни постійно ходять по краю смерті, намагаючись підтримати життя села.

Тому гобліни, які залишають село, дають засухану квітку.

Щось типу Амулета.

Це має означати "Будь ласка, повертайся живий".

Вони вирушають у небезпечну подорож і повертаються, не забуваючи про головне.

Жити.

Щоб вижили інші.

Немає ніякого правосуддя, немає зла, про яке я думав у попередньому житті.

Є щось цінніше цього.

Я дивлюся на тих гоблінів, які залишають село і почуття починає наповнювати моє серце.

Я почав плакати, не помічаючи цього.

Щось в їхній поведінці змусило мене зробити це.

Кров 4. Зворотний відлік

[Вампір]

Я різко втягнула у себе повітря, побачивши результат оцінки.

Після того інциденту я дізналася, що я можу отримувати здібності за допомогою окулярів здібностей.

Я відразу купила Оценку і почала експериментувати.

Як результат стало зрозуміло, що користі від оцінки немає.

Хоча я використала оцінку на все, що бачила навколо, але все це з'являлося як "Крувати", "Стена" і "Зтол".

Після того, як я почав використовувати свої здібності, у мене почався головний біль.

Якщо поглянути на щось раз, то немає особливих проблем. Але коли я оцінила більшість речей у кімнаті, моя голова розболілася не жартома.

І це не мало сенсу. Та ще й головний біль.

І хоча все це може бути через те, що здатність 1 рівня, але не думаю що є сенс її підвищити.

Недостатня здатність.

Результат який я отримала оцінки свою руку був "Вампір", це сталося, коли я вже планувала закінчити з оцінкою.

Здається, мені знадобилося дуже багато часу, щоб зрозуміти що сталося.

Напевно це якась помилка, так що я оцінювала ще і ще, але результат залишився таким же.

Чому?

Чому все так?

Тільки ця думка кружляла в моїй голові, я не могла думати більше ні про що інше.

- Пані! Їй погано!

Схоже я сама загнала себе, і покоївка послала за лікарем.

Я обережно оцінила покоївку і результат був [Людина]

Батько і мати, які ввірвались у кімнату й знали про мій стан, також оцінили мене. Обидва [Людина].

Іншими словами, я не тому стала Вампіром, що хтось з батьків був вампиром.

Схоже це якась мутація, яка привела мене до того, що я народилася вампіром.

А ось лікар тепер може виявити, що я вампир.

Я відчуваю, що блідію все більше і більше.

Не знаю навіть, кров по тілу вампіра переміщається так само як у людей або по іншому.

- Почекай.

- Дорогой?

- Ти теж це відчула, вірно? Дитина активувала оцінку.

Добре б вирубитися від втоми.

- Не знаю що це таке, випадковість або жарт Богів, але дитина має здатність оцінка. А симптоми, які ми бачимо, це ймовірно перевтомлення. І хоча це лише припущення, однак дитина не може відключити можливості і постійно її використовує.

- А це небезпечно!

- Небезпечно, але боюся, що це не та проблема, з якою може допомогти лікар. Нехай лікар досліджує її на всяк випадок, але все що нам залишається це помолитися, щоб дитина змогла взяти під контроль.

- Тільки не це....

Я чула про що шепочуться біля Отця, матері та слуги.

і схоже вони неправильно зрозуміли симптоми.

Хоча може це наполовину і вірно, так що це не зовсім помилка.

Я маю на увазі, що вони зрозуміли, як я використовую Оценку, так?

Кількість моїх помилок продовжує зростати.

Доктор приїхав і оглянув мене.

Я не можу чинити опір.

Я повністю у владі лікаря і відчуваю, що готова втратити свідомість від напруженості в очікуванні його слів.

- Як я чув з розмов, це перевтомлення від оцінки. Схоже вона занадто перенапрягалася і її тіло не витримує цього. Ось тільки судячи з того, що я бачу на даний момент, активація здатності вона зупинила. Так що гірше їй не стане.

Батьки зітхнули з полегшенням.

А ось я не відчуваю полегшення.

-Вам слід стежити за її станом протягом одного дня, щоб переконатися, що все гаразд. Якщо що трапиться, звіть мене.

- Дякую лікарю.

Лікар залишив кімнату не сказавши нічого важливішого.

Мені треба бути обережнішим.

Можливо, лікар поговорить з батьками окремо.

Але ось тільки схоже, що моє дитяче тіло не витримує такого тривалого нервового навантаження.

Я намагаюся боротися зі слабкістю, бажаючи дізнатися, помітив щось доктор чи ні.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Спротивливість сонливості 1ур.]

Це дає мені змогу протриматися трохи довше.

Але все одно, я вирубалася раніше, ніж дочекалася, коли повернулася батьки.

Коли я прокинулася, батьків поруч не було.

Я думала, що оскільки мати так хвилювалася, то вона буде поруч коли я прокинуся, але її немає.

І я знаю чому, почувши розмови між слугами.

Схоже, той павукоподібний монстр звів своє гніздо поблизу міста.

Через це люди в місті не знають що і думати, тому й мати та Батько змушені займатися цією проблемою.

Я відчуваю полегшення.

Все-таки я жива, так що самого страшного не сталося.

Це тільки відклало проблему, але коли-небудь, те що я Вампір можуть помітити.

Взагалі-то, павук усіх розгадув - це проблема, але цього разу я йому вдячна, тому що в такому випадку про мою проблему можуть забути.

І чому я народилася Вампіром?

Я ж реінкарнувала, тому не розумію - чому?

Тільки не кажіть мені, що це все через те прозвучення, яке мені дали в моєму попередньому житті?

Якщо у мене і нове життя піде кувиром через це, я цього не переживу.

Але факт того, що я Вампір це не змінить.

Якщо хтось застосує на мені оцінку, то все відразу ж закінчиться.

Я звичайно не знаю, як тут ставляться до васпірів, але думаю, що не дуже добре.

Так що мені треба зробити так, щоб цього ніхто не дізнався.

Але розкриття моєї справжньої природи, це тільки питання часу.

У палаців є церемонія вступу в повноліття пов'язана з оцінкою.

Дитина йде до натовпу, щоб похвалитися своєю дитиною перед іншими.

і там відразу ж стане зрозуміло, що я Вампір.

Треба уникнути цього будь-яким шляхом.

Але як?

Кров 5. Стратегия виживання.

Мої дії після того, як я дізналася що я Вампір були швидко.

Я красеня, ймовірно, буду красунею. І ось у тому, що я вважала своїм безтурботним життям, намітився різкий перелом.

Я повинна приховати те, що я Вампір будь-яким шляхом.

Мені треба зрозуміти всі можливості, про які я не особливо думала.

Ні, я звичайно проковтувала трохи магію, але ось всі інші можливості мене майже не зацікавили.

Мені здавалося, що всі ці здібності це просто те, щоб зробити життя зручнішим.

Я дворянка, так що навіть якщо у мене і не буде здібностей, я спокійно зможу прожити.

Але тепер все змінилося.

Мені треба дістати здатність, яка зможе приховати, що я Вампір будь-яким шляхом.

оскільки є оцінка, має бути і щось, що може заборонити оцінку.

Проблема лише в тому, як отримати цю здатність.

Як я не намагалася отримати її за окуляри здібностей, як до цього отримала оцічку, але це виявилося неможливим.

Здається, Бог не реагує на точну назву здібності.

Але я не знаю, що за здатність мені потрібна.

Я намагалася використовувати слова "замінки", Заборонення і т.д, але потраплянь немає.

Мені треба дізнатися назву всіх здібностей.

Мені потрібна інформація.

Тому мені потрібні книжки.

З підслухованих розмов слуги таку інформацію не отримаєш.

Вони тільки про павука і балакають.

Хоча мене це й дратує, але зараз не час для цього.

Слухи добрі, коли треба дізнатися про те, що відбувається в даний момент, а ось за знанням слід звертатися до книг.

Я почала думати, і вирішила діяти вночі, коли всі сплять.

Я не можу діяти вдень, тому що в цей час навколо мене весь час б'ються слуги.

Але з огляду на мою нічну природу, робити щось вночі для мене навіть легше.

Протидія сонливості також була корисною.

Якщо подумати, то як Вампір я і повинна себе краще відчувати вночі.

Мій стан вдень є сонним, а коли я бачила кров бандитів, то мій рот заповнився слиною, так що якщо придивитися багато чого вказувало на це.

Тільки кров я не пила з народження, та й під сонцем не перетворююся на порох.

Цікаво, що вампіри у цьому світі відрізняються від Вампи на Землі?

Якщо я знайду якісь книги з Вампірами, то потрібно буде їх прочитати.

Я вислизнула з кімнати намагаючись залишатися непомітною.

Хоча я й не показувала цього іншим, але вже можу стояти і ходити.

А двері легко відкрити, якщо їх не замикати.

Оскільки я живу у величезному особняку, то не знаю де бібліотека.

Крім того, не всі сплять ночами, є і охорона.

Я намагаюсь не помітити, що мушу йти непомітно.

Я обережно перевіряю кожну кімнату в пошуках бібліотеки.

і повертаюся назад тим же шляхом, коли втомлюсь, щоб заснути як невинне дитя.

Так тривало кілька днів.

Оскільки я і далі діяла кілька днів, то отримала здатність [Незамітність].

Цікаво, що ця здатність робить мене менш помітною?

У даний момент це було б непогано.

Мало того [Новий зір] збільшилося до 3 рівня.

Воно у мене з народження? Чи я просто цього не помічала? Не знаю вже що з двох, але схоже нічний зір у мене було.

і нарешті я знайшла бібліотеку

З цього моменту, я проводила в бібліотеці кожну ніч, читаючи все підряд.

Хоча спочатку було важко читати, але коли я думала, що це впливає на моє життя, то починала докладати ще більше зусиль.

Якби я почала з книг, таких як кривий кодекс, було б дуже важко, але на щастя бібліотеці були і книжки орієнтовані на дітей, які саме для того, щоб навчити дитину читати.

Оскільки вони виглядають старими, мабуть ще батько вчився в них.

У бібліотеці є багато книжок, які орієнтовані на хлопців.

Таким чином нічний зір піднявся до 6 рівня, а Спротив сонливості стала 2 - процентним рівнем, аж поки я вчилася читати.

Потайність стала триста, і з'явилися можливості безшумності та відчуття присутності.

Я збираю дедалі більше здібностей, які потрібні в основному вбивцям.

Після цього я вирішила, що прийшов час читати всі книги підряд.

У цьому світі на корінцях не пишуть назви книги.

Тож не можна зрозуміти, про що ця книга говорить.

Тому я не маю вибору, окрім як продовжувати читати все підряд, поки не знайду потрібну книгу.

Завдяки цим діям я отримала здатність Концентрацію, пам'ять, здібності до обчислень і Паралельну свідомість.

Як не подивися, але наявність таких здібностей у дитини це дивно, вірно?

Схоже, я все більше і частіше копіюю собі яму.

Але зробити нічого не можу, варто питання про моє виживання.

Якщо мені вдасться приховати факт, що я Вампір на церемонії Оценки, то мені доведеться приховувати і все інше.

Так я і проводила весь час, вдень вів себе як дитина, а вночі забираючись у бібліотеку.

Оскільки Паука та інші події відбувалися в моєму домі, стало важко пробиратися до бібліотеки.

Чим більше людей навколо, тим більша можливість бути виявленою.

У якийсь момент мені доводилося здаватися і повертатися до себе.

Цей паук так сильно турбує нормальних людей.

Але його дії дедалі більше мене цікавлять.

Він діє прямо як людина.

Хоча й вирубує бандитів по сусідству без будь - якого співчуття, але при цьому лікує мешканців міста.

Мати звичайно говорить, що це Священна тварина, але я то бачила його на живу, так що скоріше це зловий монстр з людською свідомістю.

Це тільки не кажіть, що це теж реінкарнований?

Такого просто не може бути.

Це було б вже занадто.

[Сприємність досягнена. Отримано здатність [Переклад 1ур.]

Кров 6. Несподівані зміни.

Коли я звикла до життя в якій є постійна проблема павука, як зазвичай опівночі, я сиділа у бібліотеці і вивчала книжки.

Я передбачаю, що незабаром сонце зійде і обережно вислизнула з бібліотеки.

Оскільки я продовжую жити таким життям, мої здібності значно зросли.

Крім того, я виріс і мав здатність протистояти сонливості. Тому тепер можу спокійно спати цілу ніч.

Може для дитячого тіла це і не дуже добре, але я завжди можу допасти цей час вдень.

Тільки мати і слуги турбуються, що я так багато сплю, але оскільки я дитина, то вирішили що мені це можна.

Я відчула присутність людини за допомогою її здатності відчувати себе присутністю.

Це Меразофіс.

Меразофіс виходить в сад тримаючи в руках треніровий меч.

Після того інциденту, Меразофіс тренується так щодня, щоранку.

Це або через те, що він злиться що був переможений бандитом не маючи нічого зробити, або може бути він хоче захистити матір наступного разу.

Якщо судити за його характером, то швидше останнє.

Мати для нього все.

Він зробить усе, що завгодно, аби мати була щасливою.

Ось така він людина.

Це не означає, що Меразофіс слабкий.

Але і сильним його не назвеш.

Якщо порівняти його з тими, хто зараз трапляється у нас в будинку, то він десь на середньому рівні.

Я думаю, що як палацовий він хороший, хоча він може так і не думає.

Я повернулася до себе в кімнату під свист тренірового меча.

І ось знову виникла проблема.

У цей день я не пішла в бібліотеку.

А все через огидного мужика середніх років, який довго сперечався з матір'ю, чи майже до півночі.

Хотілося б щоб він якомога швидше пішов, оскільки він огидний і нав'язливий, і я від нього втомилася.

Як тільки відкриває рот, так суцільним потоком нарікання.

Він постійно направляє нас.

Він говорить навіть таке, від чого мені хочеться закричати "Що!?"

В один день він курив сигари в кімнаті, а на наступний заявив, що "Ця кімната пропахла сігарами. У ній жити не можна! Негайно виженіть того ідіота, хто здогадався курити в будинку!", так і хотів йому сказати "Ну й забирайся звідси".

І хоча його слуга сказав йому, що це він сам і курив, але він відразу ж з обуренням це відкинув сказавши "Такого просто не може бути".

Наступного дня бідний слуга більше не з'явився.

І краще б його просто звільнили.

А потім чоловік помер.

Легко.

І хоча я не спала всю ніч, нічого не помітила.

Не спрацювало відчуття присутності, я тільки відчула, що хлопець несподівано впав.

А потім в особняку піднявся шум, незважаючи на те, що була ніч.

Добре, що я не поїхала в бібліотеку.

Якби пішла, мене точно б зловили.

А все через те, що причина його смерті невідома.

Це — Священна звірина, яка покарали грішника.

Схоже цей чоловік зумів образити навіть павука.

Батько зібрав слуг цього чоловіка і запитав їх, що сталося.

І хоча у мене чудові п'ять органів чуття, як і можна очікувати від вампіра, я не змогла почути про що вони говорили з батьком, зі своєї кімнати.

Може, павук використає цю привід для нападу на місто?

Шумна ніч пройшла в такій нервовій атмосфері.

Три дні пройшло, а павук так і не зробив, на відміну від очікуваного.

Я не знаю в деталях, як смерть цього чоловіка вплинула на дипломатичні відносини.

Але здається, що всі його проблеми чекали на нього.

Це те, що я змогла вловити з розмови слуг.

Якщо подумати, що буде далі, то швидше за все все йде до війни.

Схоже батько не проти її розв'язати.

Він часто навідував людей з армії в той самий час, спостерігаючи за діями павука.

Хоча нічого ще не вирішено, але очевидно може статися.

Думаючи про це я задрімала, оскільки був день.

А потім звук вибуху і землетрус пробудили мене.

Я не знала, що сталося, а мати обняла мене.

Поруч з нею стоїть Меразофіс, який уважно дивиться по сторонах.

Ми приготувалися до негайного втечі.

Але вибухи й землетруси закінчилися і настала тиша.

Слуги обережно почали шукати причини цього.

Батько давав накази і все почало швидко розвиватися.

Усе це я бачила в обіймах мами.

Гніздо павука було повністю знищено, і доповідь про те, що павук зник.

Після цього все розвивалося з шаленою швидкістю.

Релігія Божественного світу оголосила публічно знищити фальшиву божественну звірину, яка пустила коріння Сарієра.

Країна Сарієра - це місце, де я народилася.

А Божественний звір, мабуть, це павук.

Світ Саріера природно почала заперечувати.

Крім того, тому що військо без дозволу було використане, то вони вимагали компенсації за завдану шкоду Богом звірині.

У відповідь почули "Ми пошкодили монстра, так що будьте вдячні".

Ясно, що релігія Божественного світу наривається на бій.

А країна Саріера в загальному теж була не проти.

Хоча мені хотілося зупинити їх, тільки що може зробити дитина.

Я молилася, щоб батько здобув перемогу, дивлячись як він залишає місто разом з армією.

Кров 7. Війна.

Війна закінчилася нічиєю.

Армія батька повернулася понісся втрати.

Якщо судити за зовнішнім виглядом армії, то здається, що вони програли, але не в війні.

Причина у павуку.

Схоже, що він не загинув у тому вибуху. Раптом павук з'явився на полі бою.

І почав різати всіх не розбираю хто друг, а хто ворог, врешті-решт, його змогли знищити наклавши потужні закляття на те місце, де Герой стримував монстра.

Але після цього обидві армії зазнали великих втрат, і це призвело до того, що не можливо було продовжувати ще одну війну.

Отже, обидві армії відступили.

Хоча я тішуся, що батько повернувся живим і неушкодженим, але мене турбує тільки те, наскільки важко було подолати проблему, а не її розв’язання.

Схоже Герой, який теж мав потрапити під удар магії був у таємниці захищений великим магом імперії.

Я чула, що він використовував магію телепорту якраз за секунду до удару магії.

У будь - якому разі, у країні все ще панує неспокій.

В першу чергу через те, що розбита армія, в другу, тому що розбита вона з вини Божественного звіра.

У теорії ця війна мала бути заплатою за Божественного звіра.

Хоча насправді причиною були великі тертя між релігією Богіні та релігіями Божественного миру.

Але зараз виявляється, що Божественний звір якому поклонялися, виявився як і говорила релігія божественного світу, небезпечним монстром.

І в цьому є причина.

Виявилось, що релігія Божественного світу була права.

А це дуже погано.

Отже, вони діяли правильно, коли напали на Сарієра.

Тож, коли батько повернувся, він знову почав працювати.

Війна то не скінчилась.

Мабуть, незабаром вона знову розпалиться.

Релігія Божественного світу вважає релігію Богомині ворогом, і вони навряд чи упустять такий шанс.

Звичайно, щоб реорганізувати частково спустошену армію, потрібен час. Але релігія могутнього світу має вплив у всьому світі.

Тому, ймовірно, вони мають варіанти з підготовкою нової армії.

З боку країни Сарієри все набагато гірші, вони завжди були сильнішими за своїх сусідів.

але в даний момент все навколо налаштовані проти них, а армія частково знищено.

Якщо говорити про те, чи є шанси на перемогу в даний момент, то я хоч і не працюю спеціалістом, але відповім, що швидше за все ні.

Цю війну не варто було затівати з самого початку.

Якщо б армія виводила тільки країну Оуцу, то Сарієра напевно перемогла б, але в той момент коли релігія Божественного світу стала реальністю, шанси на перемогу стали примарними.

До того ж імперія підтримує країну Оутсу.

Але проблема релігійних війн саме в тому, що ніхто не збирається відступати.

Мені цього не зрозуміти, але для країни Сарієра немає іншого вибору крім як битися.

Хто переможе на полі бою в сутичці армій.

Там би країна Сарієра і здалася, таким чином звичайні люди б не постраждали.

Хоча армія була б і втрачена, але можна було б домовитися про компенсації та ще будь-яких преференцій.

Але все пішло прахом, коли на полі бою з'явився невважливий фактор.

Потері обох армій астрономічний.

Переможцю нема.

Війна продовжувалася.

І для Сарієра це погано.

З цього моменту не буде справедливої війни, в якій перемога або поразка вирішуються на полі бою.

Буде затяжна війна.

Можливо, міста теж постраждають.

Перше, що це місто, де я живу.

Він біля кордону країни Оуцу, і місце де з’явився павук, який став яблуком сварки.

Батько намагається домовитися про евакуацію сім’ї.

Тільки час не вдалий.

Перш за все, проблема з часом.

Якраз почався сезон збору врожаю.

Територія навколо міста - це величезні поля.

Увесь збірний урожай надходить до міста по дорогах, які йдуть у кожне село.

Далі з міста роздано врожай Сарієра по цілій країні.

Ми не можемо кинути врожай який потрібний країні.

Тому евакуювати тих, хто повинен відповідати за цю роботу неможливо.

Ті, хто займається транспортуванням, можуть евакуювати вантажі по місцях призначення. А от інші не зможуть вибиратися так, як їм би хотілося.

Крім того, існує ще одна проблема.

Це схоже на керівництво Саріера, яка вирішила принести місто в жертву.

Якщо коротко, вони вирішили дозволити ворогу атакувати місто і взяти його.

Війна не може бути без втрат.

І керівництво країни вирішило звести до мінімуму втрати.

Отже, евакуюють тільки зерно та найважливіші люди, тож не можливо евакуювати інших людей.

Іншими словами, вони вирішили стати рабами ворога.

Там же потрапили і батько з сім’єю.

Батько докладав усіх зусиль, щоб дозволити мамі і мені бігти.

Але нічого не вийшло.

Хоча мої дідусь і бабуся намагалися у секреті підготувати для нас втечу, це було схоже на розкриття.

Ймовірно, домовленість між керівництвом нашої країни і ворогом вже була успішною.

Інакше вони поводилися б по - іншому.

Час збору врожаю був дуже нещасливий.

Оскільки солдати й фермери в цій країні не пов'язані між собою, то поразка на збір врожаю не вплинула, але я все одно не можу сказати нічого, крім того що все вийшло дуже погано.

Якщо ворог зміг все це передбачити, то можна сказати, що Саріера вже переможена.

Наближена ворожа армія означатиме нашу смерть.

Кров 8. Вибір.

- Дорогой

- Вибач. Все це моя вина

- Ні. Ти зробив все що міг.

Мати обіймає батька, намагаючись підтримати його в той час як він повісив голову.

- Софія, я хотів би бути поруч з тобою поки ти не станеш дорослою. Але я не зможу, пробач свого жалюгідного Батька.

Батько обережно обіймає мене.

Це, наскільки я пам'ятаю, вперше коли він обіймає мене.

Але я відчуваю його любов.

Мати взяла мене на руки і поцілувала.

Якщо чесно, то стосунки між батьками і дітьми для мене не такі важливі.

Оскільки у мене є пам'ять з попереднього життя, то я не можу відчувати ці відносини, як щось значно інше, ніж не намагаюся.

Тому я і відчуваю себе дещо винною, коли на мене виливають свою любов.

Але коли я думаю, що все це може закінчитися, мене охоплює жаль.

Я повинна була побути з ними довше.

Я все ще не могла їм відплатити за турботу.

Напевно через те що у мене є пам'ять про минуле життя, їм здається що я холодна з ними.

Якщо б я більше контактувала з ними, то напевно змогла б і більше прив'язатися до них.

Тоді ми, мабуть, стали б справжніми батьками і дітьми.

Але вже надто пізно.

- Меразофіс, Ноірія. Позаботься о ней.

- Так.

- Так.

Мерозофіс і Ноїрія почули голос свого Отця.

Обидва вони змінили одяг з одягу слуги, на вбрання звичайних людей у місті.

Використовуючи нерозбірливість яка зараз панує в місті через вторгнення ворога, вони постараються видати себе за сімейну пару, щоб допомогти мені бігти.

Якщо мене приймуть за звичайну дитину, то можливо я зможу врятуватися.

Це єдине, що загнаний у куточок землі Батько зміг зробити.

Окрім нас і старих слуг у особняку, нікого не залишилося.

Усі змішалися з телегами і залишали місто.

Але ось за мною і мамою ведеться жорстка стежка.

Тому єдиний шанс на втечу, це скористатися нерозберихою.

Крім того, вона не може нічого зробити і навіть сама врятуватися. Її часто бачили з батьком та її обличчя всім відомо.

Навіть для мене зможу я сховатися чи ні, це питання везіння.

А мої мати і Батько точно не виживуть.

Так що це останнє прощання.

Всі хто залишився зараз в особняку, це старі слуги які вирішили померти разом з Отцем і Матір'ю.

Молодих слуг у наказному порядку змусили відправитися подалі.

А Меразофіс і Ноірія залишилися з нами до самого кінця.

Саме тому було доручено саме їм таке важливе завдання.

Я думаю що батько знає, що Меразофіс боґот Мати.

Саме через те, що знає, він йому і довіряє.

Мерозофіс теж це розуміє, і тому служив батькові ще відданіше.

Оскільки я ніколи не відчувала любові, то не розумію почуттів Батька чи Меразофіс.

Але між ними є певна довіра.

- Я обов'язково захищу пані.

- Так. Сподіваюся на тебе.

Мама обняла мене і Ноїру сльозами.

Батько який обережно передав мене Меразофісу.

Його руки в цей момент злегка тряслися.

І ось я попрощалася зі своїми батьками

Після цього я більше ніколи не зможу їх побачити.

Коли ми вийшли з чорного входу, вогонь вже запалився біля воріт міста.

Ми влились у натовп людей, які втікали.

Ми йшли за натовпом і пішли до воріт, щоб вийти за межі міста.

Але солдати ворога вже стоять біля воріт через які нам треба пройти.

- Ми виходимо.

Мераофіс схопив Ноїру за руку і витяг з натовпу людей, щоб той не загинув.

І тут моє відчуття Присутності спрацювало.

- Стоп.

- Я сказав стоп.

Тінь з'явилася в глибині алеї.

З обох боків алеї з'явилися люди.

По чотири з кожної сторони.

Мабуть, вони стежили за нами з того часу, як ми покинули палац?

Відчайдушна ситуація.

але ось тільки щось дивне.

- Ви хто?

- Ми не зобов'язані відповідати. Захистити дитину.

- Ціль дитина! Забрати!

Люди, які стояли в одному кінці алеї кинулися до людей, що стояли на іншому боці.

Я звичайно не знаю всіх обставин, але схоже ці люди з різних організацій?

Можливо, ти зможеш втекти за допомогою цієї ситуації.

Ось тільки всі надії відразу зникли, оскільки наближаюча людина проколов Ноїрію.

- Ноирія!

- Віддай дитину!

Обстриг меча, який мітнув до Меразофіса.

У той же момент Меразофіса відштовхнули в сторону.

Меразофіс пригнувся і намагався протаранити ворога з іншого боку.

Намагаючись прорватися і втекти.

Але не зміг і його тіло впало.

Навіть падаючи, він намагався захистити мене.

Я бачу вираз болю на обличчі Меразофіса який впав на бік.

Коли я намагаюся зрозуміти, що сталося, то побачила в його спині отклинний кинджал.

Бой між незрозумілими людьми в алеї продовжується.

Ноірія лежить там же де і впала.

Кругом кров і її порожні очі. Можна сказати, що вона вже мертва.

Якщо це піде і далі, то Меразофіс теж не виживе.

Я витягла кинджал з його спини своїми маленькими руками.

Свіжа кров потекла з тіла.

Так він помре.

А якщо він помре, то я наступна.

І шлях щоб це змінити є.

Тільки один.

Але якщо я це зроблю, то вже не зможу бути людиною.

Мало того, я не знаю, чи зможу я взагалі це зробити.

Я навіть не знаю, чи можна це взагалі здійснити в цьому світі чи ні.

Я дивлюся на Меразофіса який може померти в будь-який момент.

Я бачу в його очах, як він проклинає свою безпорадність.

- Пані, вибачте.

У його голосі з'явилися хрипи.

Я зважилась.

Я впилася своїми зубами у шию вмираючого чоловіка.

Біс 3. Створення зброї.

Мені вже два роки.

Дорослі, які вже мають право виходити з села в чотири роки.

Людям, мабуть, дивно чути про те, що дорослі стають з чотирьох років, але якщо взяти до уваги швидкість росту гоблінів, то це не так вже й незвично.

Це, мабуть, дуже довгий період.

У цьому світі гобліни живуть по 10 років.

Якщо перерахувати в Земні роки, то 11.

Якщо пощастить, то можна прожити ще більше, щось близько 13 років.

Саме стільки часу має гобліна.

Вони повинні еволюціонувати за цей час.

Щоб еволюціонувати їм потрібно підняти свій рівень до 10.

Це не означає, що вони зможуть еволюціонувати в хобгобліну.

Коли гоблін стає 10 рівня, він може еволюціонувати в три види: Гоблин воїн, Гобин лучник, Губінн шаман.

Є вибір у що еволюціонувати.

Але схоже еволюція залежить від накопичення даних.

Силен у ближній битві, тоді Воїн.

Швидкий і хитрий, тоді твоя доля лучник.

Силен у магії і можеш чарувати, шаман.

Найчастішим це воїн.

Найпопулярнішим шаманом є те, що гобліни мало хто має схильність до магії.

Лучник також не дуже популярний, оскільки йому важко полювати і після наступного еволюції він зазвичай займається справами села.

Взагалі-то я не думаю, що лучник слабший за воїна.

Навпаки, він непоганий, бо вимагає професіоналізму у своїй роботі, на відміну від інших професій.

Після першої еволюції треба підняти ще 10 рівнів і ось тоді можна буде еволюціонувати в гобгобліну.

Після цієї еволюції занепокоєння про час життя вже не має сенсу.

Кажуть, що він приблизно дорівнює терміну життя людей.

Але ось тільки зазвичай гобгобліни помирають раніше, ніж стримуються від старості, все ж навколо надто небезпечно.

Навіть після еволюції боротьба за своє життя не припиняється.

Навколо багато гоблінів мого віку.

І хоча вони ще й діти, але не мають часу на ігри, як тільки зможуть виконувати роботу, то відразу починають допомагати своїй сім’ї.

В моєму випадку, це робота на полі.

Навіть якщо село знаходиться в тіні гори, де світла мало, але рослини все одно тут більш-менш можуть рости.

Вони розводять неприхітні овочі.

Для дитячого тіла це важка робота.

Перш за все, треба постійно піклуватися про землю, щоб вона не вимерла.

Оскільки вона вимерзає, варто тільки відволіктися, то треба її регулярно гріти.

Щоб не пошкодити рослині чи її корені, потрібно використовувати вогонь та спеціальні інструменти.

Потрібна сила і багато нервів для такої тонкої роботи.

І ще є збирання врожаю, ванни, посіви нового і т.д.

Оскільки овочі, які ми вирощуємо - це один із видів монстрів, то якщо переплутати час збору врожаю, можна самому стати обідом, так що треба поводитися обережно.

Важка робота.

Але завдяки цьому моя сила виросла і з'явилися додаткові здібності.

А одного дня ця робота взагалі припинилася.

Все сталося в той момент, коли мисливиця команда принесла м'ясо до столу.

У той момент я так сильно захотів, щоб у мене був нормальний ніж, для того щоб розрізати це тверде м'ясо.

Спалах освітила весь будинок і в наступній миті у моїй руці був ніж.

Хоча й більш облагороджений, ніж той, який я уявляв, але це явно був нож.

Батько взяв з рук ніж із здивованим виразом.

І вийшов з дому.

Він повернувся зі старого села.

Старостой називають того, хто найдовший з усіх гоблінів села.

Один з небагатьох гоблінів, який дожив до того, що його можна назвати старим.

І старий щось дав мені.

Це камінь Оценки.

Магічний предмет, єдиний на ціле село, який дозволяє використовувати Оценку.

Якщо хтось використовує цей камінь, то кажуть він зможе побачити свої власні здібності.

Я перевірив свої показники за допомогою каменя.

[Гоблін 1ур ім'я Разраз

Стан:

ХП: 69/69 (зелена)

(Синя)

66/66 (Желта)

: 51/66 (червона)

Середня атака: 68

Середня охорона: 66

Середня магія: 33

Середня опірність: 31

Середня швидкість: 65

Функціональність:

[Чувствість магії 2ур] [Маніпулювання магією 1ур] (Скорність відновлення стаміни 3ур.] "Заниження споживання станини 6ур"]... [Концентрація трирс ). [Маг тривр] [Зашита 2ур.] (Ривок 7урс.)]

Те, що впало мені в очі - це здатність створення Орузії.

Коли я повідомив про це старійшину, він сказав мені оцінити цю здатність за допомогою оцінок.

[Збудження зброї: створення зброї споживає ману. Якість створеної зброї залежить від рівня спроможності і затраченої мани]

Чому? Тому що це дуже важливо.

Нож я створив саме використовував цю здатність.

Після цього мене призначили на роботу з створення зброї.

Гобліни у своєму селі могли створювати тільки примітивну броню і зброю.

Оскільки в них не було потрібного обладнання, то й матеріалу.

Спочатку я створював усі мотлохи.

Через те, що моя мана була мала і рівень здібності теж був малим.

Але з часом рівень здібності виріс від постійного використання, так само виросла мана, крім того я отримав здатність прискорювальне відновлення мани.

Є певні обмеження в тому, яку зброю я можу створювати за допомогою здібностей.

Перш за все, я не можу створити щось, що не є зброєю.

Я можу створити все, що має речову кремку, але коли треба щось створювати, то нічого не виходить.

Броню неможливо створити.

Тільки шити чомусь є винятком, їх я можу створювати.

Машини створювати не можна.

Навіть пістолет створити не можна.

Іншими словами, я можу створювати тільки щось примітивне як меч і копії.

але все одно це корисно, оскільки в селі гоблінів важко дістати звичайну зброю, а я можу його клепати до тих пір, поки у мене є мана.

Кров 9. Слуга.

Я п'ю кров Меразофіса.

Вампірські інстинкти підказують мені, що робити.

Солодка рідина, що тече всередину мого горла, настільки смачна річ я ніколи не куштувала ще.

Я поставила собі за мету висмоктати все до кінця і попрямувала свою силу назад.

Тіло Мегафіса вигнуло дугою, і моя сила почала діяти.

Його тіло почало повільно регенерувати.

[Сприємність досягнена. Здатність [Вампір 1ур.]

[Показувач досягнути. Виявлено [Ініціатор]

[Як ефект звання [Ініціатор], можливості [Родне домінування][Спротив ненормальним станом 1ур.] отримано ]

[Спротив сонливості 4ур] об’єднано з [Побор ненормального стану 1ур.]

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив ненормальним станом 1ур.] стала[Зорення ненормальним станам 3урс.)

Я витягла мої ікла.

У той же момент блідий Меразофіс повільно піднявся.

Рана на його спині вже загоєна.

Один з чоловіків помітив, що відбувається і кинувся до нас.

Кінжал мітнувся зміїєю вперед.

Мерозофіс зупинив його своєю рукою.

Пробивши тіло та кістки, кинджал проколов руку Меразофіса наскрізь.

Меразофіс стиснув обличчя людиною рукою, ніби нічого не відчув.

Спочатку Меразофіс спіймав чоловіка за обличчя рукою, а потім повиганяв його лице в стіну.

Голова людини закрита каптуром виявилася між рукою і стіною і просто лопнула.

У той же момент і рука Мегафіса зламалася не в силах витримати його силу.

Мерозофіс підняв тіло зламаною рукою.

І впав у шию.

Я це не бачу, оскільки його спина загородила мені весь огляд, але люди які атакували нас, напевно бачили як Мегразофіс п'є кров.

Здавалося, що все навколо завмерло.

У даний момент, тільки Мегафіс продовжував рухатися.

Він наситився? Тому що відштовхнув від себе труп.

И завил.

Цей звук змушує людей тремтіти від страху, тому що його явно не може зробити людина.

Люди явно налякані.

Меразофіс кинувся до шокованих людей продовжую ричати.

Найближчі до нього чоловік прийшов себе і рушив на перехоплення.

Меч чоловіка прорубав живіт Меразофісу.

Але це не зупинило його.

Меразофіс вдарив людину в обличчя, не звертаючи уваги на розрізаний живіт.

Чоловіка здуло ударом і він з усієї сили зіткнувся з іншою людиною.

Його шия повернута під немислимим кутом, і той в кого він потрапив теж виглядає не дуже добре.

Але це все, чого вдалося досягти.

Мерозофіс стоїть перед людьми, які мають розпоротілий черево і розломаних кулаків.

- І скільки Ви ще плануєте грати?

Меразофіса підкидає тіло в повітря.

Мабуть, це магія вітру, бо я відчуваю присутність магії.

Це зробила жінка на якій, так само як і на інших наде капюшон.

Тіло Меразофіса з великою силою відкинуто і він котиться по землі, зупиняючись біля мене після удару об стіну.

Навіть після зміни в Вампірі здібності Меразофіс все одно залишилися на рівні звичайної людини.

Хоча він став набагато сильнішим, ставши моїм, але все одно він слабший тих людей, які усе своє життя присвятили бою.

Навіть якщо ти щодня тренуєшся з мечем, різниця в здібностях надто велика.

Справжня різниця полягає у рівні.

Меразофіс який все життя був слугою мав мало можливостей для бійки з монстрами, на відміну від авантюристів або солдатів.

Через це його рівень низок.

Не важливо скільки ти тренуєшся, але різниця в рівнях закрити не так просто, крім того є ще й питання бойового досвіду.

Крім того, Меразофіс був слугою і не мав на увазі боїв.

Навіть якби вони мали рівні, він не зміг би перемогти.

Якщо він перетворився на вампіра і почав атакувати не думаючи про завдані ним пошкодження, але результат все одно буде один.

Мої очі зустрілися з очима упадного Меразофіса.

Його очі порожні.

Я відражаюсь в його порожніх очах.

Я виглядаю жахливо через страх.

Меразофіс виглядає здивованим.

Життя повільно повертається в його очі.

Він змушує виснажене тіло стати на одній силі волі.

Жінка яка з'явилася вирубала половину людей зі свого боку та всіх інших.

- Вампір, так? Схоже, вона тільки на початку шляху і її показники найнижчі, але якщо вона виросте, будуть проблеми.

Жінка говорить сухим голосом, який не передає жодних почуттів.

- А засновник ось ця дитина, так?

- Що ж робити?

- Убий її.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив страху 1ур.] стала[Знедонення 2урс

Мене трясе те, як спокійно були сказані ці слова.

- А так можна?

- Я скажу Оке, що ми не змогли прибути вчасно через розвернуту війну. Якщо залишити її живою, вона може призвести до проблем.

- Поняла.

Чоловік намагався обійти Меразофісу.

Мерозофіс має достатньо сил, щоб стояти.

- Я не дозволю Вам доторкнутися пані.

І все одно він став на шляху.

- Якщо не будеш заважати, то я дозволю тобі померти швидко. Навіщо ти намагаєшся захистити це створіння? Вона Вампір, які принесли стільки страждань цьому світу, ти знаєш це?

Запитала жінка.

- Це неважливо. Я пообіцяв захистити її. Мені довірили цю справу.

Мерозофіс відповів спокійно.

- Нерозумно.

- Да ладно. Чи ж вона могла б визнати наявність духа?

Голос тих, хто говорить про дурість свідчить зовсім без емоцій.

А другий голос говорить з жартома інтонацією, так не підходить до цього місця.

- Привіт, привіт. Мега дівчина Аріел з’явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

Всі навколо застигло після появи цієї дивної пари жінок.

Кров 10. Дивна жінка і небезпечна жінка.

- Аріел, так?

- Я ж вже уявила, що за питання?

Жінка в капюшоні стоїть навпроти дивної жінки.

Схоже, що чоловіки навколо неї не можуть вирішити, як діяти з несподіваними людьми.

Жінка в капюшоні не звертає на них ніякої уваги і мовчить.

Моє тіло повільно злетіло.

А точніше, хтось підняв мене за кирку.

Коли я повернулася, то не змогла побачитися з людиною, яка підняла мене.

Чому Вакаба Хііро тут?

І чому вона біла?

Чому в неї заплющені очі?

Вона що не вмирала?

Або її теж реінкарнувало, як і мене?

Але чому вона виглядає дорослою на відміну від мене?

Незважаючи на мої запитання, Вакаба Хііро підняла мене з заплющеними очима.

І хоча очі закриті, але таке відчуття що вона мене розглядає.

Мало того, я відчуваю піднесене відчуття небезпеки.

Не знаю, що з нею таке, але вона відчайдушно небезпечна.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротивність страху 2ур.] стала [З протистоянням страху 3ур ]

І хоча рівень здібностей і піднявся, ось тільки злегка запізнився.

Очі Вакаба Хііро закриті але я відчуваю, як її погляд змістився на низ мого тіла.

І хоча вираз її обличчя не змінилося, але схоже вона щось відчула.

І обережно поклала мене на землю.

Меразофіс повільно кульгава підвівся між Вакабою Хііро і мною.

Він дивиться на Вакабу Хііро з настороженістю.

Вакаба Хііро спокійно підійшла до Меразофісу і наклала лікувальну магію.

- Що?

Це здивувало Меразофіса.

Я теж здивована.

Мерозофіс тримався на одній силі волі, його рани були жахливі.

І в мить він повністю зцілений.

- Ти не ворог?

Вакаба Хііро спокійно кивнула на питання Меразофіс.

Але Меразофіс не послаблює пильності.

- Ехех. Як же неприємно, що я не можу використовувати оцінку в цьому тілі. Не можу зрозуміти, чи ти фальшивка.

- Справжня. І той, хто зайняв чуже тіло не має права називати мене підробкою.

- Ой у мене від сорому вуха почервоніли.

Це розмова між дивною жінкою і дівчиною в каптурі.

- І так Потимас, немає в даний момент ти жінка, то що напевно Мимотаса, да? Чому ти тут?

- І правда, навіщо?

Жінка в капюшоні придурюється.

У той же момент ситуація швидко змінилася.

- Швидко сказав.

Я не розумію що сталося.

Я лише моргнула, коли раптом пронісся сильний рик і ударна хвиля.

Коли я розплющила очі, чоловіки вже зникли.

Тільки кров і шматки тіл, які раніше належали чоловікам розмазані по стінах.

- То це справжня, так?

- Ти ж це знав з самого початку, так? А тепер швидко все виклав.

Сильний тиск походить від цієї жінки, яка показує, що всі жарти раніше це була просто маска.

Будь-хто, хто зараз побачить її відразу б обробився.

- Схоже, в глибині ти не помінялася. що через збіг обставин ти так себе поводила, це мене бентежило.

- Тепер, коли ти переконався, може викласти причину своєї присутності? Або мені доведеться її з тебе витрусити?

- Ні те, ні інше.

А потім сталося те, що я ніяк не могла очікувати.

Жінка в капюшоні підірвала свою власну голову своєю магією.

Тіло жінки загублене голови впало.

- Блін! Творить що захоче, тому що сидить в чужому тілі.

Дивна жінка сплюнула.

але коли вона обернулася, жахливий тиск який вона випускала зникло.

- Як з Вами все гаразд?

Дивна жінка спокійно заговорила.

Лише в такому разі він не ослаблює пильності.

- Ой. Та годі, не варто так напружуватися. Все одно це абсолютно марно.

Солодкий запах торкнувся мого носа.

У той же момент я різко захотіла спати.

Я швидко припинила дихати.

Я відчуваю магію, яка усипає!

Хоча я можу протриматися деякий час, оскільки маю опірність до ненормальних станів, але Меразофіс не зміг протистояти їй і звалився на землю.

Сонливість накочує і на мене, хоча я не дихаю.

Хоча я і борюся з усіма силами, але моє тіло повільно втрачає силу.

[Сприємність досягнена. Здатність [Спротив ненормальним станом 3ур.] Стала[Зорення ненормальним станам 4урс

Рівень навичок виріс, але це не дуже допомогло.

Тільки трохи відсунув час, який знадобилося для того, щоб мене накрила темрява.

Коли я прокинулася, то була в лісі.

Вона стояла в наметі і горіла.

- О, вже прокинулася.

Дивна жінка з'явилася переді мною.

Вакаба Хііро сидить поруч з нею.

Коли я поглянула на Меразофіса, він знаходиться поруч зі мною.

- Я представлюсь заново. Я поточний Король демонів, Аріел. Приємно познайомитися.

Дивна жінка знову почала говорити щось дивне.

Ну це і зрозуміло, вона ж дивна.

Вона говорить дивне, тому що дивна? Чи дивина походить від її розмов?

- Охо-ха-Ха! Широчка, дивись, дивися. Її очі були шоковані.

Ні, у неї ж заплющені очі.

Ось тільки вона кивнула, тобто може бачити?

- Ну що, Меразофіс? Тепер віриш моїй розповіді?

- Не можу я в це повірити.

- Тоді давай і запитаємо, не відкладаючи на потім

Дивна жінка витріщилася на мене.

[Привіт?]

Раптом я почула голос у себе в голові.

І хоча це схоже на голос Бога, існує різниця.

[Це здатність називається Телепатією. Оскільки я зараз приєдналася до всіх присутніх, за допомогою телепатії ти можеш говорити спокійно з іншими]

Цікаво, це така мозкова версія телефонії?

[Ось таке питання пані. Ти реінкарнована? Відповідай так чи ні]

Мене дуже здивувала поставлене запитання.

208. Стандарти фентезі і перше зібрання.

Трохи раніше.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Місце телепортації всередині міста.

Оскільки я вперше не можу собі уявити, то трохи промахнулася повз ціль.

Ми з'явилися в коробці, де нікого немає. Але якщо я зроблю помилку наступного разу, може статися щось неприємне, як телепортації у камінь або тіло людини.

- А? Це де? Кто я?

Я стихнула Короля демонів, яка схоже нічого не розуміє.

Оскільки головні вулиці заповнені натовпами евакуйованих людей, я переміщаюсь по дахах стрибків.

- Емм, може поділишся що тут відбувається?

Оскільки Король демонів говорить це здивованим голосом, мені доведеться пояснити.

- У цьому місті реінкарнована, але у неї проблеми, так що я її спасу.

- Широчка заговорила? Довше того, довга пропозиція?

Як грубо.

Коли треба, я кажу.

Крім того, Король демонів це наполовину я, так що мені з нею розмовляти легше.

- Зрозуміло. Ось тільки реінкарнована, так? Интересно. Ніколи не думав, що Широчка буде влізати у такі справи.

- І нікуди я не влізаю. Тільки цього разу, оскільки дорогою.

- Цендере.

Ми прибули на місце.

У цей момент жінку прокололи і вона померла.

- Ого. Схоже на бійку.

Що відбувається?

Схоже дві групи людей зіткнулися через вампірника.

Ага, і істота, яка тримає вампірника та захищає її, це той якого я лікувала раніше.

- Ельфи? А вони тут звідки...

Король демонів прошепотів щось.

Ельфи?

Це одна з рас, яка є унікальною для фентезійних світів?

Такі, з довгими вухами, схильністю до магії і довго живі?

Такі, так?

бо вони носять капюшони, які не видно.

Король демонів напевно зрозумів це застосуванням Оценку, як же незручно, що я не можу її використовувати.

Король демонів намагалася рвати вперед.

Я зупинила її.

- Почекай трохи.

- Навіщо?

- Поява в критичний момент залишає краще враження, вірно?

Король демонів був здивований, коли я це сказала.

- А Широчка начиталася бульварщини.

Чому?

Поки ми це говорили, охоронець впав.

Коли я вже подумала, що пора, Вампірчик почав смоктати кров охоронця.

Атмосфера навколо них змінилася.

І у вампірника і в того охоронця зсілася кров.

Охоронець повільно підвівся і вдарив одного з людей, які схоже ельфи.

Ого, кровячи.

Охоронець розчавив голову.

Крім того, почав пити його кров.

- Ага, він не в собі після еволюції.

- А хіба Вампірізм це еволюція?

- Ага. Спеціальний її вигляд.

Зрозуміло.

Так, охоронець переможений.

Він відкинуто магією тільки що - небудь, жінки з легкістю.

- А? Хіба це Потимас?

Небезпечні нотки прослизнули у голосі короля демонів.

Потимас?

Схоже я вже чула це ім'я раніше.

А, це ніби той, хто стояв за дурною атакою на D.

- Потимас ельф?

- Так. І просто огидний хлопець. Але там внизу не його головне тіло. Він просто захопив і використовує чиєсь тіло. А сам сидить десь у безпеці. Паразит, який всіх інших вважає просто речами і інструментами. Ось такий він - Потимас.

Захопив інше тіло, так?

Хмм?

Я теж пам'ятаю чуже (Королева) тіло.

І дивилася за цим з безпеки.

І мене не цікавило ніхто крім мене самої.

- Ха? Мені тут прийшла думка в голову, виходить Широчка теж параз. Бргх!

Божественне покарання.

- Хоча в цій атакі немає ніякої сили, але її не можна уникнути і вона пробиває Нуліфікацію фізичних нападів. Це Божа сила?

Король демонів говорить, поки з її носа тече кров.

- Гаразд, але все ж. Ельфи цього світу зовсім не такі, як уявляють. Якщо чесно, але для цього світу вони не приносять нічого крім проблем.

Моя концепція ельфів зруйнована.

- І хоча це і тимчасове тіло, але для Потімаса здатися так. Чому? А, ладно.

Король демонів рвався уперед, і я не мав часу зупинити її.

- Привіт, привіт. Мега дівчина Аріел з’явилася перед маленькою красунею та її слугою у вирішальний момент!

Що?

Що за нісенітниця вона містоить?

Вона що тупа?

Гаразд, неважливо.

Зараз залишимо ельфів на Короля демонів.

Є дещо важливіше.

Я рушила вперед, щоб захистити вампірника.

Я підійшла зі спини.

і підняла її.

Хмм.

Діти, напевно, смачні, оскільки такі м'які.

Хоча вони маленькі, але й не мають достатньо їжі.

Щічки у неї такі м'які.

Може мені спробувати всього шматочок.

Може щечку, або ручку.

Я потім її відразу вилікую.

Лише шматочок.

Ой.

Вона обмочилася.

Ех.

У такій ситуації, коли вона боїться померти, то напевно немає нічого дивного в тому, щоб обмочитися, так?

вона ж все-таки дитина.

Але всередині ж вона старша за мене, і як тепер почувається?

Якби це була я, то напевно померла б від сорому.

Або скоріше, я б без роздумів знищила всіх хто хоч крок за очі бачив мою ганьбу.

Зробимо вигляд, що нічого не помітили.

Це так зване милосердя.

Мені навіть є перехотілося.

Я повільно повернула вампірника на теж місце, де вона була раніше.

Охоронець помітив мене і став на захист вампірника прихрамлюючи.

І хоча Король демонів говорив, що під час еволюції вони втрачають здатність тверезо мислити, але як я бачу він себе адекватно.

Ось тільки схоже, що він скоро вирубиться зовсім з іншої причини.

У нього жахливі рани.

З іншого боку, він все ще живий.

Гаразд, якщо вже я зайшла так далеко я так і бути вилікую тебе.

Умм.

Все одно, з моєю Магією лікування це не приносить жодних труднощів.

- Ти не ворог?

Оскільки охоронець запитав мене, я кивнула у відповідь.

З іншого боку я і не союзник.

Що ж до Короля демонів, то вона перейшла в дію.

Все крім жінки на ім'я Потимас миттєво знищено.

Потім вона почала погрожувати Потімасу, ого, він вчинив самогубство.

Напевно йому не боляче, оскільки це не його тіло?

Напевно це так само як і в мене коли я відновлююся з яйця?

Яйця, яйця!

Чорт.

Я зовсім про них забула.

Що там відбувається?

Вони ж повинні були проклються, вірно?

Мені треба розібратися з цим пізніше.

Король демонів використала магію з назвою "Ветер дреми" який додає до вітру здатність присипання, ніж відправив Вампірника і охоронця в сон.

- Пора відступити

- Навіщо ти їх приспати?

- Нам тут не дадуть нормально поговорити, і до того ж вони нам не вірять, так що викрасти їх буде швидше.

А, вірно.

Тоді треба переміститися у відповідне місце.

І цього разу потрібно переконатися, що ніяких помилок не буде.

209. Операцію за переконанням слуги вампіра.

Ми їздили в зручному місці лісу.

Я залишила майстра і слугу вампіра на піклування Короля демонів і транслювалася в місто знову.

Потім почала збирати здобич.

Я створила окремий простір і закидала все туди.

Хоча я намагалась відтворити місце зберігання з здатності просторової магії, але це складно.

Схоже, вся магія пов'язана з простором складною.

Я встановила крадену намету і почала готувати просту страву з інгредієнтів, які я вкрала.

Король демонів дивиться на мене блискучими очима.

Допомогла б.

Коли я почала їсти приготовану їжу, охоронець прокинувся.

Король демонів сказав, що його ім’я — Меразофіс.

- Де ми?

- В лісі. оскільки я хотіла поговорити без перешкод, я Вас приспала і перенесла сюди.

- Ось...значе як?

Мерозофіс це занадто довгий, буде Мерой.

Мера все ще діє обережно.

Ну ми все-таки дивні і незрозумілі.

В основному через те, що Король демонів поводиться по дурні.

Ніхто не повірить, що вона реальний Король демонів.

- Дякую за наше спасіння.

- Та не за що. Взагалі-то ти просто потрапив під руку. Ми захистили цю дитину.

Король демонів ткнув пальцем у вампірник, яка зараз мирно спить.

- Можна дещо уточнити?

- Давай. На що зможу, відповім.

- Місто, ні, що сталося з лордом і леді?

- Король демонів глянула на мене.

Я похитала головою.

Я переглянула, як стан сім'ї вампірника на будь-який випадок, коли я займалася здобиччю.

Результат негативний.

Напевно він здогадався по моїй реакції про це.

Мера приглушено розплакався.

і після декількох хвилин протягом яких текли сльози, він їх витер і підняв заплакане обличчя.

- Вибачте, я не повинен був цього показувати.

- Ні. Пролити сльози в пам'ять про когось, хто пішов, це нормально.

Король демонів дивиться на Меру, ніби шкодує про нього.

Вона щось подібне говорила і коли рятувала їх, так що, схоже він їй подобається.

- Ще одне питання. Там мала бути ще одна жінка біля пані. Про неї щось відомо.

- Ти ж бачив це сам, вірно? Вона померла.

- Я так і думав.

Напевно він просто сподівався на чудо.

Щось на кшталт "Я не чекаю багато, але раптом".

Хоча він намагається виглядати спокійно, але не може приховати свого розчарування.

- Тоді запитаю ще раз. Хто ви взагалі?

- Тоді, відповім серйозно.

Повітря навколо короля демонів наповнилось страхом.

Мабуть, вона включила в дію невиключені перед тим сили залякування.

Хоча на мене це не впливає, але ось на інших ефект був миттєвий.

Пот покрил все тіло Мери.

Його обличчя застигло від страху.

Я відчуваю, що всі створіння які знаходяться в цьому лісі терміново почали його покидати.

- Я єдина і сама справжня Король демонів. Король демонів Ариел. Я знаю.

О, коли вона позбудеться своєї звичайної поведінки, то стає дійсно подібною до короля демонів.

З таким тиском у повітрі, Мера просто не може повірити.

Зрозуміло, що ті, хто може випустити таку ауру звичайними людьми, не є такими.

- Король демонів. Чому?

Мабуть, він зараз трясеться і хоче бігти якомога далі, але він залишився на місці та хоробро захищає вампірника.

Крім того, він навіть зміг задати питання, хай і тремтів голосом.

Неймовірна сила волі.

- Хмм. Широчка, що нам робити?

Вона має на увазі розповісти йому чи ні?

А це має значення?

Я кивнула.

- Тоді я розповім.

Король демонів виключила залякування і почала спокійно пояснення.

- Деякі напівдурки в цьому світі зробили дещо безглузде і заманили неприємність в іншому світі.

- Що?

- Просто слухай. Через це молоді люди з іншого світу загинули. Тому Бог, який був відповідальним за це, забрав їхні душі і дозволив їм переродитися у цьому світі. Їх називають реінкарнованими.

- А-а-А

Мера слухає з особою, яка виражає повне непорозуміння.

Звичайно, якщо така дивна історія раптово починають розповідати...

- Так що ці реінкарновані народилися з пам'яттю про своє минуле життя. Крім того, Бог дав їм певні бонуси. Хоча і не знаю точно, пов'язано це з цим чи ні, але люди які Вас атакували схоже полювали за реінкарнованими.

- Умм, і до чого веде ця історія?

- А? Ти погано вмієш робити висновки, твоя пані одна з реінкарнованих.

- Що?

Обличчя Мера стало здивований.

Але не так, як очікував Король демонів.

- Хмм. Ти мені не віриш, вірно?

- Звичайно, я не можу повірити в цю дурну історію.

- Так значить? Хіба ти цього не бачив? Пані ж очевидно краще за інших розуміє що відбувається навколо, так? Мабуть поводилася дивно для дитини?

- Це...

- По твоєму обличчі видно, що це так.

Звичайно ж.

Хоч би якою гарною була акторка, вона не може поводитися так, як поводиться дитина.

Якби вона могла, їй б впору було давати оскур.

Її не виявили лише тому, що вона мала тіло справжньої дитини.

Люди часто не помічають щось, якщо це не вкладається у їх картину.

- І я думаю ти вже це зрозумів, але пані не людина. Вона вампир.

- Я так і думав, значить ось як?

- Хмм. До речі ти теж вампір.

- То те, що мене вкусила пані, було не моєю нісенітницею, так?

- Так. Схоже пані отримала здатність вампіра від Бога. Ось чому вона народилася вампіром. Очевидно, вона робила різні речі шляхом спроб і помилок за її показниками.

- Що?

- Судячи з того, що вона має здібності такі як пам'ять і здатність до обчислення, чи вона хотіла спосіб приховати факт що він вампир?

- У тебе що є здатність оцінка?

- До того ж, 10 рівня. Вражає, вірно?

І таке самовдоволене обличчя.

- Гаразд, ми зможемо у всьому переконатися, коли пані прокинеться. До речі, ми врятували пані Ґорпжу тому що у нас є з нею дещо спільне. Широчка теж реінкарнована.

Оскільки Мера втупився на мене я злегка кивнула.

І хоча він здається злегка відсахнувся, але напевно мені просто здалося.

210. Операцію за переконанням пані вампіра.

- Отже, питання для пані. Ти реінкарнована? Так чи ні.

Король демонів поставив запитання вампірнику, яка прокинулася за допомогою телепатії.

Я розумію для чого це, найпростіший шлях змусити Мера повірити це примусити саму її сказати про це.

Тиша трималася деякий час.

У цей час я поїдала приготовану страву.

Хмм.

Смак непоганий.

але і не скажеш, щоб смачно, дивний смак.

Швидше можна сказати, щось на зразок піде.

Якщо буде вільний час, напевно мені треба навчитися готувати.

Хмм.

Що не так?

Може м'ясо потрапило занадто вегетаріанське?

Чи вони харчувалися переважно травою і листочками?

Кров я з м'яса вижала, оскільки вона знадобиться для двох вампірів.

Може буде краще, якщо зробити соус до страви?

- Що ви зробите зі мною?

- Вампірник нарешті висловила свою тривогу, поки я думала про приготування.

Оскільки це телепатія, її рот не рухається.

- Ха, невірно! Я ж казала, тільки так чи ні.

Король демонів сказала це, показуючи скреводжені руки.

- Чесно кажучи, я зараз тримаю твоє життя у своїх руках. Я тобі не ворог, так що атакувати не буду, але я і не союзник. Якщо ти мене образиш, я залишу тебе тут в глибині лісу, а кругом монстри, розумієш?

Хоча ти і не показуєш ніякого бажання робити щось таке.

Але ефект від слів виявився відмінним.

Занепокоєння, яке не приховувало вампірника.

Побачивши це неспокійне обличчя, або швидше, навіть той момент коли вампірник відповів на поставлене телепатічно питання, Мері відкрив рот від подиву.

Побачивши реакцію вампірника, він почав вірити в історію короля демонів.

І хоча головою він її прийняв, але ось тільки схоже не серцем?

Тому й застиг.

- Так що, все залежить від твоєї поведінки.

- Розумію. Відповідь на твоє попереднє питання - так.

Король демонів усміхнулася на цю відповідь, а Мера звів очі в небо.

- Тоді може уявитися? і постарайся щоб Меразофіса було зрозуміло.

- Д-Да

Тривала пауза і вампірник почала повільно говорити.

- Мене звати Софія Керен. Моє колишнє ім'я Негіші Акіко.

- Так, так. И?

- І, емм, мені один рік і два місяці з народження.

Я чула, що рік у цьому світі 411 днів і ділитися на 10 місяців.

Іншими словами, один місяць складається з 41 дня.

Я також чула, що одного дня ми назвемо новий день і йде першим у році.

Іншими словами, один рік і два місяці - це щось близько року та чотирьох місяців за земним календарем.

- Так, так. И?

- А? И, да? Умм.

- Хіба ти не приховуєш щось важливе?

- А, е, умм. Да.

- Тоді давай кажи.

Король демонів чекає відповіді від вампірника посміхаючись.

Хоч вона і хоче, щоб та зізналася, що вона Вампір вголос, але наскільки ж паршивий характер треба мати, аби змусити когось говорити те, про що вже й так відомо.

У тому сенсі, що ельфи ж говорили про вампірів, вона їх не чула?

Або чула і забула?

Вампірник постійно кидає погляд на Меру.

Мера спокійно дивиться на вампірника, не відвертаючись.

- Я... Вампір.

Вампірчик схоже все-таки здалася.

- Ага. Я знаю.

- А?

- До речі, я це все говорив Меразофісу не так давно.

- А? Ээе?

Вампірчик здається дуже схвильована.

З нею точно все гаразд?

Оскільки Мера став вампіром, він не може цього знати.

- Пані, я розумію що я став Вампіром і так само розумію, що пані теж вампир.

Мера сказав це вампірнику не через телепатію а голосом.

- Вибач. У той момент я змогла придумати тільки це.

- Не варто вибачень. Вибачатися повинен я.

- А?

- Я не зміг захистити Держу. Простите.

Мера схилився.

Вони тут всі рухомі на вибачення.

- Крім того, якби Ви цього не зробили, я б помер. Так що я відчуваю до вас тільки вдячність.

- Але ти тепер Вампір? Ти не зможеш вести нормальне людське життя?

- Я готовий до цього. Щоб захистити Держу я готовий піти на це.

- Меразофіс. Ти такий...

- Лорд і Леді довірили мені Держу. Так що я буду захищати Вас до кінця свого життя.

- Меразофіс

Прям як в кіно.

А, Король демонів плаче?

Вона що так зворушена цим?

Умм.

Може це я дивна?

- Я почула Вашу історію! Ви станете моїми підлеглими! А я візьмуся захищати Вас!

Ага.

Щось усередині Короля демонів перешаралось.

Ну і добре.

Оскільки ми їх врятували, то не дуже добре тепер сказати їм.

- І це непогана пропозиція. Все-таки я Король демонів. До речі, у цьому світі немає нікого, хто зміг би мене перемогти. Так що для Вас буде вигідно стати під мій захист. До тих пір поки я за Вами доглядаю, ніхто не зможе навіть дертися в Вашу сторону. Мало того, Ви зможете жити серед людей. То чому б вам не поїхати зі мною на територію демонів?

Вампірчик і Мері обмінялися поглядами.

- Я піду за панікою.

- Розумію. Але можна дати мені час, на думку.

- Звичайно, звичайно. Без проблем.

- Можу я задати кілька запитань?

- Якщо зможу відповісти, то відповім.

- Тоді, емм, що це ви там їсте?

- Хмм? Домашня приготовленка Широчки. Ельфійське м’ясо приправлене овочами.

Обличчя вампірника різко зкрилось.

Біс 4. Імена.

Завдяки своїй здатності створювати Орусію життя в селі поліпшилось.

Оскільки, якщо речі мають лезо я можу його створити, то я створював все необхідне для щоденних потреб, такі речі як кухонні ножі, ножині і т.д. і здатність зростала.

Крім того, гоблінами використовували паршиву зброю з вбитими авантюристами або кісток монстрів. Отже, після отримання нормальної зброї кількість гоблінів почала зростати.

Минуло пів року з того часу, як я дізнався про спроможність створення зброї.

Кожного дня протягом цього часу я робив зброю.

Завдяки цьому моя мана, яку раніше виснажувала навіть після створення простого ніжика, на даний момент значно виросла, і зараз я можу створювати досить добру зброю.

Я оцінив створений меч.

[Змінений меч: Атака 96, міцність 1099: Меч створено здатністю]

Я взяв камінь оцінки у старійшини, щоб перевірити якість зброї.

Якщо судити за його потужністю, то можна сказати, що зброя добра.

Атака додає до показу тих, хто його використовує.

Простість показує, наскільки міцна зброя і коли вона стає низькими, то легше зламати її.

Щось типу зашиті зброї, і я думаю, що його можна зламати одним ударом, якщо атака здатність буде вищою, ніж її міцність.

З іншого боку, якщо атака буде менш ніж 1099, то меч один удар не зламається.

Так що можна сказати, що він досить сильний, вірно?

Крім того, атака піднімається на 96.

Оскільки моя особиста атака зараз 81, просто взявши до рук цей меч, я подвоїю свої показники.

Мені варто шкодувати, що у мене така низька атака, а навіть в меча сильніше? Чи, навпаки, радітиме тому, що меч такий добрий?

Складно це все.

Нічого не поробиш, оскільки я створюю зброю все півроку, тому бойові здібності я не дуже то розвиваю.

Різні речі відбулися протягом цього півгодія.

Гобліни одного віку зі мною з тих кого я знав, замерзли до смерті, деяких з'їли монстри під час збирання врожаю.

Старші гобліни які пішли на полювання не повернулися.

І мій старший брат еволюціонував в гобгобліна.

У моїй сім’ї є 4 старших брати, шестеро молодших сестер, одна молодша сестра, молодший брат і я. Всього 15 чоловік.

Для людей це величезна сім’я, але за мірками гоблінів не така вже й велика.

Оскільки час виношування короткий і родючий, часто можна народжувати дітей.

Але ось тільки смертність теж велика.

Я чув, що сталося з 4 старшими і 1 молодшим братом.

Все жорстко.

Він мав стати моїм першим молодшим братом.

Але не зросло.

Уся сім’я горіла.

і в мене на деякий час пропав апетит.

У той час мій старший брат Разараз потішав мене.

Хоча це не так легко назвати потіхою.

Він просто стукнув мене.

- Нічого пошкодував. Жир і живи далі. Це те, що повинні робити ті, хто вижив.

Він сказав так і почав запхати мене силою.

Після того як я показував ознаки смутку, мене змушували їсти.

І я зрозумів, що так я можу і померти, тому перестав сумувати.

Те, що сказав брат Розараза правда, і крім того, у мами вже був живіт.

Життя гоблінів вражає.

Так народилася моя молодша сестра.

Тоді я присягнувся захищати її.

Розараза став головним воїном села.

Він став високим гобліном, наступною еволюцією Гобголіна, і його показники виросли настільки, що навіть порівнювати з іншими Гоблинами стало смішно.

Мої старші братися пишаються цим.

Усі брати хочуть бути такими, як брат Розараза.

Але оскільки я маю здатність створювати Оруза, у мене трохи інша ситуація.

Навіть незважаючи на те, що я ще молодий і не можу ходити на полювання, я став незалежним у селі.

Полювання небезпечне.

Але якщо я не піду на полювання, то не зможу підняти рівень і моє життя швидко закінчиться без еволюції.

І хоча село не може собі дозволити мене втратити, але вони повинні дозволити мені полювати.

Через це старійшини сперечаються.

У будь-якому випадку це справа далекого майбутнього, коли я зможу піти на полювання, так що думаю до того часу вони щось вирішать.

Напевно мені підійдуть охоронці з кращих воїнів села.

Я хочу, щоб брат Розараза мене охороняв.

Якщо це можливо, звичайно.

Я дав ім'я створеному мечу.

[Ім'я, Коготь]

Меч отримав ім'я на мить засвітився.

Я спробував провести його оцінку знову.

[Коготь: Атака 116, міцність 1199: меч з ім'ям створеної сили.]

Атака зросла на 20, а міцність на 100.

Це ефект здатності [Іменування]

Оскільки я давав імена всій зброї, яка створила, то в якийсь момент отримав цю здатність.

Дача імені піднімає цифри названого.

У даний момент рівень здатності 2.

Позначники зброї, після отримання імені ростуть.

Насправді, здатність діє не тільки на зброю.

Якщо я дам ім'я чомусь живому, то і його показники виростуть.

Навіть якщо у нього раніше було ім'я, то воно просто буде перезаписано на нове.

але серед гоблінів в селі ніхто не дозволив мені змінити їх ім'я.

Для Гобліна ім'я священно.

Навіть якщо вони розуміють, що змінене ім’я стає міцнішим, ніхто з них не погоджується на зміну імені.

Я поважаю їх рішення.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

- Капітане. Я прикінчив гобліна.

- Зрозуміло. Як втрати?

- Нульові. Хоча й було небезпечно. Останнім часом у них з’явилась добра зброя.

- У гоблінів що, коваль завився?

- Нереально. Це гобліни, так? Але якщо так і є, потрібно його приручити за допомогою спроможності капітана. Завдяки цьому ми зможемо ліпше обзавестися зброєю, коли будемо в такому глушині.

- Так. Не можна дозволяти Гоблінам розширяти простір свого існування. Зроби щось.

- Так.

Кров 11. Що мені робити, якщо моя однокласниця перетворилася на монстра?

Погано.

Все дуже погано.

Виглядає, як звичайні підсмажені і перемішані овочі.

Але ось ознаки того, що використовувалися під час приготування паршиві.

Як не глянь, але це виглядає як порізані рештки людей на дошці для м'яса і навколо землі.

І це не жарт.

Це м'ясо точно, таке. бо я Вампір.

Це неможливо з такою спокійною особою.

Мало того, це робить людина, яку я знаю.

- А ти Вакаба Хііро, вірно?

Дівчина мовчазно продовжує їсти приготовану страву, знехтувавши моїм запитанням.

Та все ж, як не подивися, це точно Вакаба Хііро, моя однокласниця з попереднього життя.

Хоча обличчя і поведінка трохи змінилися, а тіло стало абсолютно білим, але я все одно впевнена, що це вона.

Після того як я переродилась у цьому світі, мені вдалося багато про що роздумувати.

Може бути і ще реінкарновані крім мене.

Взагалі-то я навіть не знаю, як ця реінкарнація взагалі відбулася.

Навіть якщо я померла в минулому світі, то не розумію причини цього.

Звичайно, моє тіло було слабке, але не настільки ж щоб раптово померти.

Але може раптово прийшла смерть, від чогось типу серцевого приступу чи інсульту, не знаю.

Але я не думала, що моя однокласниця з'явиться у такому вигляді.

оскільки в книжках трапляються сюжети, де відразу багато людей переміщаються у інший світ, може і в моєму випадку перенесли одразу всю групу.

Щось на зразок того, що в класі відбувся якийсь вибух.

Я багато про що думала, але якщо судити по Вакабу Хііро, то напевно це не так.

Вакаба Хііро не має особливого вигляду з її колишнім життям.

Можна припускати, що її обличчя і поведінка змінилися в зв'язку з тим, як все пройшло більше року.

Але не дивно, чому вона біла.

Оскільки в ній мало змін, то вона ймовірно не реінкарнувала, а була перенесена сюди.

Але все одно, бачити як вона спокійно займається канібалізмом, просто нереально.

Я й раніше не розуміла, про що вона думає, але тепер... Про що вона взагалі думає?

- Широчка? Взагалі-то до тебе звертаються?

Дівчина, на ім’я Аріел, була шокована Вакаба Хііро за плече.

Але вона її проігнорувала і продовжувала їсти свою їжу.

Її почали трясти сильніше.

Спочатку трясла, а потім і клала кулаком їй в обличчя.

Емм, ти звичайно представилася як Король демонів нещодавно, але це що, серйозно?

- Добрим словом і пістолетом ...Верно.

Що правда?

- Ну вистачить вже. Якщо ти не будеш розмовляти, ми ж не зможемо нікуди просунутися?

Ариїл встала і заговорила з Вакаба Хііро.

- Хлопотно.

- Умм.

Коли я вже почала думати, що вона все-таки щось скаже, вона заявила саме це.

- Ха-а, ладно. Історія Шеринка, яка змусить нас розплакатися і оповідача та слухача. Я Вам її зараз повечеряю.

Ариїл викинула кулак у бік неба і встала в позу.

Ми тільки зустрілися, а вона весь час намагається позерувати?

- Померла і відродилася в якості монстра павука. Місце де вона народилася це найбільший і страшний Великий Лабіринт Елро. Вона втекла від канібалів, майже вбили жабою і билися в смертельній битві зі змією, а потім провалилась у яму. А там її очікував Земляний дракон, який спав у глибинах землі! Ледве втік... Гх!

- Занадто довго.

Вакаба Хііра схопила Ариїл, яка так пристрасно вещала за волосся, і відкинула її убік розтиснувши кулак.

Що це за жарти?

Поки що я намагаюся сортувати те, що Аріел сказала.

Вона померла і відродилась, значить вона реінкарнувала як я?

Я бачила ім'я Великий Лабіринт Елро в книжках.

Там було сказано, що це величезний лабіринт, який сполучає континенти.

Вона там народилася?

- Підсумовуючи це, ти реінкарнована, яка народилася павуком і вибралася з Великого Лабіринту Елро.

Меразофіс дійшов правильного висновку.

- Yes! That's right!

І чому на англійській?

На лобі в Меразофіс з’явилася глибока складка, а обличчя виражає подив.

Уммо, почекайте.

А чому Англійською?

- Емм, а Ви Аріел вмієте говорити на англійській?

- Хмм? Можу. Там були складні обставини, так що не бери в голову.

Хоча я б хотів розібратися в цьому, але не схоже, що вона стане це розповідати.

- Павукоподібний монстр з Великого Лабіринта Елро. Чи це справді Бог?

- Ага, це Широчка.

Що?

А?

Що?

Так, минутку.

А?

Божественний звір, який був білим павуком з'явився в той момент коли мене атакували бандити, вірно?

А потім оселився поруч з містом, так?

І став причиною війни, я правильно розумію?

- Моя відповідь. Війна не моя вина.

Вона що, здогадалася, що я хочу сказати? Вакаба Хііро пророк.

- Але якби тебе там не було!

- Була б я, не було б, війна все одно почалася б. Оскільки релігія Божественного світу хотіла знищити релігію Богині. Мене просто використовували як виправдання.

Оскільки релігія Божественного світу збиралася помазати релігію Богині повністю, вони напевно планували захопити всю країну. Але все, чого вони змогли досягти в одному місті, так що це не дуже важливо.

- Но, но!

- Можеш вважати, що тобі просто не пощастило. Світ сповнений неприємних несподіванок.

І все ж почуття, які неможливо описати словами Аріел сказала філософським тоном.

- До речі, божественна тварина виглядає як людина, це ілюзія або щось інше?

- Ні, Широчка еволюціонувала в людську форму. Хоча всередині все ще залишається павукоподібний монстр. До речі, а вона виглядає так само як і в попередньому житті? Я не дуже добре можу це зрозуміти.

Мерозофіс спробував змінити тему розмови.

Здається йому не подобається який напрям прийняв нашу розмову.

Я дивилась на Вакаба Хііро, яка виглядає зовсім безсердечно.

- Широорі

- А?

- Моє ім'я в даний момент. Так що не клич мене Вакабой Хііро.

І хоча я не розумію причини, але зрозуміти можу.

Я теж не хочу, щоб мене звали моїм ім'ям з попереднього життя, так що, вона напевно така ж.

Я буду звати її Широорі.

Але ось щодо прощення за її дії, це зовсім інше питання.

Кров 12. Релігія Божественного світу і ельфів.

Оскільки було так багато подій, я сильно хотіла спати і вирубалася.

Хоча у мене було ще багато запитань.

Коли я прокинулася, то лежала в наметі.

Було темно, так що сонце ще не зійшло.

Поруч зі мною спав Меразофіс, при цьому виглядав він як мертвий.

Коли я обережно, щоб не розбудити Меразофіса вийшла з намету, було ще темно.

Але далеко небо вже почало світляти, так що незабаром схід.

Прокинутися рано вранці, це дивно, я все-таки Вампір.

- О? Ти вже встала?

Коли я почула голос, то повернулася і побачила Аріел, яка сиділа на тому ж місці, де й вчора.

- Ти хочеш, щоб я використала телепатію? Або можеш говорити?

Що краще?

Я взагалі-то можу говорити.

Але моя вимова все ще дивна, і оскільки я дитина, то для мене говорити дуже важко.

Хоча я і можу розмовляти, якщо вибору немає, але якщо є така зручні річ як телепатія, то краще використовувати її.

- Телебачення.

і хоча я спробувала сказати "Телепатія", але це важко зрозуміти через шепелявність.

Не вміти нормально говорити неприємно.

- Окей. Зрозуміло.

Я інтуїтивно відчула, що Аріел приєдналася до мене телепатично.

Зручна здатність, і мені можливо доведеться її часто використовувати поки не навчаюся говорити нормально, так що потім треба її купити за окуляри здібностей.

Адже за весь цей час я купила тільки Оценку, а всі інші окуляри здібностей не торкалися.

Я зберігала їх для того, щоб здобути здатність, яка зможе приховати, що я Вампір, але тепер приховувати це, сенсу немає.

-Ти міцно спала, напевно втомилася.

Аріел сказала це з усмішкою.

Трохи бентежить те, що інші бачили як я сплю.

А?

А Аріел сиділа тут і дивилася замість сну?

- Ти що, не спала?

- А? Так, оскільки я маю більш високий рівень схиблення сонливості, який називається Нуліфікація ненормальних станів, мені не потрібно спати. Я можу спати, коли захочу.

Не потрібно спати.

Виходить Нуліфікація ненормальних станів, це чудова здатність?

Хоча по ній і не скажеш, особливо якщо взяти до уваги всі ті дурні пози, які вона

Показала вчора, але якщо подумати, то вона легко перебила всіх, хто атакував мене.

Я не знаю, що вона сказала про те, чи вона є королем демонів, або ні. Але її здібності були винятковими навіть якщо вони виглядають безглуздо.

- У мене таке відчуття, що про мене зараз зневажливо подумали.

І всі відчувають.

Я намагаюся зробити вигляд, що не розумію про що це вона, хоча серце в мене всередині і стискалося.

- Оскільки двоє інших ще не прокинулися, то можеш ставити свої запитання.

До речі, Меразофіс в наметі, але я не бачу ніде Широорі.

Де ж вона?

- Що це?

Коли я почала озиратися навколо, то дещо побачила.

- А, це будинок Широчки.

Не розумію, що Аріел має на увазі.

Це схоже на білий кокон.

Круглий кокон зроблений з білої павутини.

Широорі всередині?

- Не варто до нього наближатися. Оскільки я не знаю, що вона зробить в напівсонному стані.

У мене якесь погане передчуття, так що краще послухатися Аріел.

- Що з містом, Отцем і матір'ю?

Перше питання.

Я розумію, що відповідь швидше за все буде не той на який я сподіваюся.

Але я повинна знати.

Місто захоплене армією Оуцу, що напала. Хоча це швидше можна назвати військом Божественного миру. Твоєму Отцеві і матері не пощастило. Такі ось справи.

Я так и думала.

Але це було жахливо.

Ось тільки сльози не було.

Я настільки безсердечна? Чи це просто шок?

-Кстаті, про тих чоловіків хто атакував Вас, з одного боку були посланці релігії Божественного світу, а з іншого ельфи. Схоже обидві групи знали, що ти реінкарнована і прийшли за тобою.

- Ельфи?

Якщо згадати, то ніби слово "Ельфи" прозвучало відповідно до тієї страви.

Ні, я розумію про релігію Божественного світу, але Ельфи тут?

- Я не знаю навіщо Ельфам реінкарновані. Це лише Потимас, який є лідером ельфів ще той паразит. Отже, явно задумал якийсь пакість.

- Ось як?

- Ага. Настільки паразитний, що майже доставив цей світ до ручки.

Це грубий спосіб говорити про когось.

Але слова Аріел показують її почуття і схоже вона ненавидить ельфів.

Мені завжди здавалося, що ельфи якось більш високі.

- Люди з релігії Божественного світу теж. Хоча я не знаю, коли вони тебе вирахували, але схоже ти їх мета. Можливо, саме це місто було атаковано тому що ти була тут.

Мені стало важко дихати.

Це... наша вина?

- Це лише припущення. Можливо, це була лише одна з цілей. Оскільки папа релігії Божественного світу людина, яка на чолі всього ставить ефективність. Він може завдати шкоди релігії Богині і при цьому заодно виконати якісь свої секретні плани. Його дія зазвичай мають кілька шарів, такий він тактик.

Моя вина.

Моя вина.

Моя вина.

Ці слова крутяться в моїй голові.

- Навіть якщо я й скажу тобі, що не варто на цьому зациклюватися, то думаю це погано допоможе, але просто в світі почалися певні зміни. У будь-якому випадку ти не могла на них вплинути. Деякі речі можна зробити і які неможливо зробити, просто не варто думати про це.

Це легше сказати, ніж зробити.

- Важливо те, що ти плануєш робити далі. Цього разу ти нічого не могла змінити. А те що трапилося, переробити вже не можна. Тоді наступного разу коли трапиться щось подібне, що ти будеш робити, стояти і дивитися? Або спробуєш битися? Що вибереш?

- Я буду битися.

Я відповіла миттєво.

Все вірно.

Я не дозволю чомусь подібному статися знову.

-Тоді, що ти збираєшся зробити, щоб затримати битися? В даний момент якщо щось трапиться результат буде таким же. Важливо що ти будеш робити. Ти можеш відчувати депресію, або тривогу. Але якщо ти вирішуєш битися, то вже не можна зупинятися.

Все вірно.

Все так як вона і говорить.

Можливо я помилилася щодо неї.

Хоча я й думала, що не можна покладатися на неї і вона тільки знає, як жартувати, але те що вона зараз говорить це правильно.

Як вона і сказала, мені не можна зупинятися.

Так, я зважилася.

Кров 13. Заздрість.

- Ну, все залежить від тебе з цього моменту. Ти все ще молода, так що поспішати сенсу немає.

Я кивнула у відповідь на слова Аріел.

Верно.

Хоча я постійно про це забуваю, пам’ятаю моє минуле життя, але все ще є дитиною.

У мене все життя попереду.

Часу достатньо.

Крім того, я Вампір, так що можливо жити зможу довше ніж люди.

- Так що? Що далі? Якщо підеш з нами, я буду рада. Якщо вирішиш залишитися на території людей, я намагатимусь тобі допомогти, але не раджу цього.

Все вірно.

Що мені тепер робити?

Дома, де я могла б повернутися немає.

Оскільки релігія Божественного світу та ельфів полюють на мене, то нам треба уникати гонінь.

Не знаю, що сказати про ельфів, але релігія Бога світу дуже популярна серед людей.

Тому у неї і великий вплив.

Краще, ми повинні думати, що всі люди не поклоняються релігії Богині — це поклонники релігій Божественного світу.

А релігія Богині мене не захистить.

Натомість, коли вони дізнаються про те, що я жива, то з радістю допоможуть мені пізнати релігії Божественного світу.

Отже, здається мене переслідуватимуть і релігія Богині та релігія Божественного світу.

До тих пір, поки я перебуваю серед людей, я не зможу жити спокійно.

Мало того, Меразофісу і мені треба приховувати той факт, що ми Вампіри.

Хоча до цього моменту мені вдавалося це приховати, але тільки тому, що я була дитиною і одна була сама, проте так не може тривати вічно.

Хоча зараз мені не треба смоктати кров, але я можу це робити ще в дорослому віці.

Можливо мені не потрібна кров, оскільки я ще дитина.

А ось Меразофісу кров потрібна.

Отже, все як Аріел сказала, залишатися на території людей небезпечно.

Можливо я б і могла ховатися серед людей.

Але це постійне життя у страху, коли будь-яка помилка може стати фатальною.

А що сказати про те, щоб вирушити на територію демонів з Аріел?

Думаю їй можна довіряти.

Хоча ми не дуже довго знайомі, вона несподівано виявилася надійною і гідною довір’я.

Але якщо Ариїл вірить і можна, то довіряти Широорі неможна, а також демонам — це не факт, що вони заслуговують довір’я.

Крім того, я не знаю як будуть дивитися на Вампіра демонів, тим більше на того хто раніше був людиною?

Хто такі демони?

Я не настільки добра, щоб вірити тим, кого я навіть не бачила.

От тільки вибору особливого немає.

Аріел сказала, що все залежить від мене, і дала мені право вибору, але ось тільки вибір дуже обмежений.

Якщо я відхилю пропозицію Аріел, то все що мене чекає — це постійне життя в бігах.

У ситуації, коли я не зможу довіряти нікому крім Мегафіса, мені доведеться завжди жити в страху перед тим, що можуть будь-коли прийти мої вбивці.

Це жахливо.

Перш за все, оскільки я ще дитина, мені потрібен хтось хто зможе захистити мене як мінімум кілька років.

А Меразофіс один цього не потягне.

І хоча мені не хочеться про це думати, але якщо щось трапиться з Меразофісом...

- А що Аріел планує робити?

- Не поспішаючи повернутися на територію демонів.

- Тоді можу я піти з вами?

- О, ти зважилася?

- Ні. Я все ще роздумую. Тож чи не могли б ви провести мене до межі території демонів і людей? Там я все і вирішу.

Навіть мені здається, що це сексуальне рішення.

Можна також сказати, що це відкладання проблеми на потім.

Але, я весь цей час жила серед людей і не можу так просто вирішитися на те, щоб перейти до демонів.

- Так, нормально. Я думаю, що бути обережним краще, ніж діяти підданим погляду.

Оскільки голос почувся сміхом, мені стало легше.

Все ж моє прохання можна розглядати по - різному, залежно від особистості людини.

Якщо чесно, то це все одно що сказати "Я тобі не вірю, так що поживемо-пізнаємо".

- Гаразд, до території демонів неблизький шлях, так що у тебе буде достатньо можливостей прийняти своє рішення.

Аріел сказала це так, ніби бачить мене наскрізь.

Я почуваюся не дуже зручно.

Схоже я просто показала наскільки я слабка.

Навіть після реінкарнації, я не змінилась.

І це не лише питання здібностей.

Коли є хтось сильніший за мене, я почуваюсь неповноцінною і почуваюся незручно.

І назва цього відчуття - заздрість.

Чому у мене все так, коли в інших геть як?

Коли у іншого все добре і прекрасно, я не можу нічого вдіяти з собою як думати так.

Я реінкарнувала, народилася в хорошій сім'ї, все ж було добре!

І ось, я Вампір, кругом війна, батьки померли, будинок втрачено, Я майже загинула.

Чому все це сталося зі мною!

У мене ж було таке жахливе минуле, хіба нове не повинна бути краще!

Гнів, який не на кого звернути.

Ці почуття збиралися все більше і більше, поки не перетворилися на заздрість, до якої я завжди ненавиділа.

Навіть у найлагідніших ситуаціях вона залишалася спокійною.

Я все розумію.

Це просто спалахнула лють.

Це соромно і неприємно.

Навіть на секунду не можна відчувати такого до того, хто тебе врятував.

Але я нічого не можу вдіяти.

Я не можу контролювати цим почуттям.

Можливо через це.

Я і отримала здатність [Ревність]

І рівень цієї здатності ріс день від дня, і зараз досяг 7 рівня.

Кожного разу, коли Божий голос повідомляв про ріст Ревності, мене це дратувало, бо я вважала, що всі мої почуття стали відомі.

- Розповісти тобі про Широчку?

Про неї?

- Вона ж сама нічого не розповість. Тому розповім я.

Взагалі-то я нічого про неї знати не бажаю.

Але схоже мені варто послухати цю історію.

Кров 14. Правда й брехня

- Питання, чому ми змогли тебе так вдало врятувати?

Ариел несподівано поставила таке запитання.

Якщо подумати, справді, чому?

Я не думала про це, оскільки голова була зайнята іншими думками.

- Ви гналися за ельфами?

Вона все-таки їх ненавидить.

- Бу-у. Неверно.

- Тоді дивилися, як проходить війна?

Вона багато знає про релігію Божого світу.

- Бу-у. Теж невірно.

- Вибач. Більше думок немає.

не можу більше нічого придумати.

Якщо це не пов'язано ні з ельфами, ні із війною, я не можу зрозуміти чому Аріел там потрапила.

Самозванний Король демонів, який просто випадково проходив повз це занадто.

- Правильна відповідь, щоб врятувати тебе!

Вона дала правильну відповідь, зробивши щось на кшталт "Тадам".

Я похитала головою.

Врятувати мене?

Зачем?

- Це тому що я реінкарнована?

Я сказала трохи подумавши.

Не знаю вже навіщо ельфи та релігія Божественного світу полюють за реінкарнованими, але схоже бути перевтіленим означає бути ціллю.

Тоді виходить, що вона там була з тих же причин, щоб забрати мене, вірно?

Хоча може бути і краще, на відміну від ельфів вона принаймні не намагається мене вбити, але тоді виходить що й їй вірити неможливо.

- Хмм. Звичайно, можна так сказати, але не зовсім.

Відповідь якась необгрунтована.

- Що ти маєш на увазі?

- Ну, Широчка хотіла врятувати тебе, ось тому ми і врятували.

- А?

Эм?

Що це означає?

- Оскільки вона себе так поводиться, то її часто не розуміють, але Широчка хороша людина. Якщо у когось неприємності або хтось потрапив в біду і шукає допомоги, то вона починає допомагати не задумуючись. Вона з тих, хто завжди підбирає і обігріє бездомного кошеня. Я тільки зробила Широчку допомогу, а та, хто хотіла тебе врятувати була вона.

А?

- Але чому вона себе тоді так веде?

- О. У неї досить складний характер, вона хоче виглядати злою. Навіть якщо вона і робить щось хороше, то завжди намагається знайти якесь виправдання. Якщо грубо, вона софіст. Хоча вона робить щось добре, але при цьому каже щось на зразок: "Мені треба зробити це, щоб отримати щось, тому це не вважається добрим". Така ось Ціндере.

- Що це... як?

- У твоєму випадку, схоже вона турбувалася про тебе довгий час. Вона зробила гніздо поруч з містом, щоб приглядати за тобою, вірно? Мабуть, вона знала, що ти Вампір. Оскільки все могло скластися дуже неприємно, якщо б це виявилося, я думаю, що вона на всяк випадок готувалась тебе врятувати.

- Не може бути, цього не можна...

- У той момент Широчку переслідувала дуже неприємна особистість. Для неї залишатися на одному місці було дуже небезпечно. І все ж вона зробила гніздо, яке природно сильно виділяється.

- Переслідувач? Можливо, це той момент, коли вона зникла і її перемогла релігія Божественного світу?

- Так. Хоча релігія Божественного світу тут і не зовсім. Для них це було слушним випадком для помазатися до події.

- Значить так?

- Ага. Релігія Божественного світу насправді дуже добра у поширенні будь-якої дезінформації, знаєш про це? Але вони мають найбільшу мережу інформаторів. Для них запустити будь-який слух легший. А цього разу, ця інформація стала причиною війни, вірно? Оскільки релігія Божественного світу хотіла розпочати війну з релігією Богині, то інформація про те, що божественна звірина, якій поклонялася релігія богині була дуже корисною. Якщо приписати це собі, то цього могло бути достатньо для того, щоб привести все навколо в рух.

- Виходить вони ввели своїх противників в оману за допомогою дезінформації?

- Верно. Але навіть якщо б не було такої новини, то релігія Богині таки підвела би до такого становища, що жодний вибір — тільки щоб воювати. Як і казала Широчка, раніше чи пізніше це б сталося, Буковень просто стала зручним приводом.

Да ладно.

Тоді виходить, що вся війна сталася через помилку?

Але Аріел каже, що війна все одно була б.

А Широорі просто виявилася втягнута у все це.

А?

Почекай.

- От тільки я чула, що вона з'явилася на полі бою і почала різати всіх підряд без розбору.

- Щодо цього. Оскільки мене там не було, то я дізналася про це з того, що на початку Буковень атакувала лише воїнів релігії Божественного світу. І тільки потім почала бити всіх підряд. Тож, беручи до уваги характер Широчки, вона могла просто відповідати на напад з боку релігії Богіні? Якщо хтось діє як ворог, вона не знає пощади.

- Чому релігії Богині атакувати Божественного звіра? Це ж божевілля!

- Важко сказати. З нашої точки зору, люди слабкі. І тілом і розумом. Коли хтось страшний починає різати ворога без пощади, і мало того, при цьому має форму монстра. Сказати які дії будуть зроблено складно. Якщо щось настільки страшне з'явиться перед ними, тоді можливо, що вони атакують просто на одних рефлексах. Крім того, Буковень мав бути вразливим. Можливо, солдати піддались страху і почали атаку.

Тоді що виходить?

Якщо все так, то ситуація в яку догодила країна Сарієра, з їхньої вини?

Оскільки вони зрадили і атакували Божественного звіра, який був їхнім союзником.

А за це армія була частково знищена.

Я не можу цього прийняти.

- Напевно ти не зможеш в це повірити. Я ж не можу запропонувати нічого крім здогадок. Але все одно, пам'ятай одне. Хоча Широчка була в такому стані, що не могла довго рухатися, коли з’явилася така нагода, вона примусила тебе рятувати. Правда, вона буде заперечувати це якщо ти задаси їй таке питання, але схоже вона за тебе сильно хвилювалася.

Ось тільки.

Навіть якщо ти це й кажеш, то мої почуття до неї не можуть так сильно змінитися.

- Гаразд, чому б Вам не познайомитися один одного краще під час подорожі?

Коли я вже збиралася кинути на слова Аріел, то раптово зупинилася.

Щось виповзало з кокону.

Це ноги.

Довгі білі паучі ноги.

Вони розрізали кокон, що складається з павутини.

Та хто з'явився у Буковені, в якої замість ніг був павук.

Вона вибралася з кокона і потягнулась.

Павуки ноги теж потягнулися.

Після цього низ зник всередині сукні наче його туди затягнуло.

Хто ж вона така? Зараз вона знову виглядає людиною.

Але трохи раніше вона виглядала як явний монстр!

Дізнатися ближче це?

А я зможу?

Кров 15. Маленька дитина починає знущатися

Я ж здохну.

Я точно помру.

Йде перший день моєї подорожі з Аріел і Широрі.

І, схоже, це буде мій останній день.

І всьому Широорі.

Коли настав час вирушати, вона зупинила Меразофіса, який хотів взяти мене на ручки.

і сказала одне слово "Пешком".

І хоча Меразофіс питав, чому вона не відповіла.

Натомість вона дала йому пляшку червоного напою.

Мабуть, у крові.

Я дещо дізналася від Аріел про Вампіри.

Оскільки я справжній предок, здається у мене немає слабкостей Вампірів.

Саме тому на мене не впливає сонячне світло і я можу не пити крові.

Але Меразофіс інший.

Хоча Меразофіс відрізняється від звичайних Вампірів, він отримує урон і якщо не питиме крові, то не виживе.

Оскільки він може терпіти сонце в такій кількості, від якого звичайний Вампір вже помер би, я думаю, що він явно краще їх.

Судячи з того, що сказала Аріел, це пов'язано зі здатністю "Автоматичне відновлення хіти", яке отримують після навернення в Вампіра, таким чином можна загоїти рани отриманих від сонячного світла, якщо носити правильний одяг, капелюх і одяг.

Отже, Меразофіс носить білий капелюх який для нього зробила Широорі.

Оскільки його одяг був розоряний у вчорашньому бою, Широрі зробила так само білу сорочку і білі штани. Тепер він весь білий.

Зазвичай вампіри одягаються в чорне.

Мерозофіс, який став весь білий як і Шираорі, сильно виділяється в руках червоної пляшки.

Якщо мене не обманюють очі, то його обличчя злегка скривилося коли він отримав цю пляшку.

Мене здивувало те, що коли ми відправлялися, все було, намети, стіл і так далі, було переміщено Широорі в інший простір.

І хоча я чула, що просторова магія дуже рідкісна, але Широрі її використовує не задумуючись.

Хоча вона і повинна була бути вже двічі мертвою, але причина того що вона досі жива, схоже в цьому.

Мабуть, вона прикидалася мертвою і бігла за телепортом.

А далі ми вирушили, і продовжували йти, хоча мої ноги тремтіли.

Я взагалі-то ще дитина...

І яка людина буде змушувати дитину, якій ще два роки не виповнилося ходити по лісі?

Це через те, що я реінкарнована? Чи через те, що я Вампир? Я звичайно можу пройти більше ніж звичайна дитина, зрозуміло?

Але несподіваний похід по лісі, хіба це не занадто?

- Пані, Ви в порядку?

Меразофіс питає це вже в який раз.

Думаю, що чула це питання вже 4 або 5 разів.

- Ні, не в порядку.

Мені важко вимовити це, оскільки я і так шепелявіла, а тепер ще й втомилася.

Схоже з горла вирвався тільки хрип.

Хоча я не знаю, чи Меразофіс зрозумів щось чи ні, він все одно нічого не може зробити.

Оскільки Широорі нічого не дає йому зробити.

Хоча Меразофіс багато разів хотів взяти мене на руки, вона щоразу припиняла ці спроби.

Оскільки вона просто хитає головою, я не знаю навіщо це все, але через таку її поведінку мені доводиться йти самій.

Не розумію.

Аріел мені теж не допомагає.

Просто підбадьорює "старайся", наче не бачить в цьому ніяких проблем.

Ну взагалі-то зрозуміло, що це не її проблема.

Ось чому я вже пів дня йду по лісі без зупинки.

Мої ноги вкриті кривавими мозолями, я вся подряпана гілками, а від падінь у мене синці, але схоже на мені теж є "Автоматичне відновлення хітів", так що з часом рани заживають.

Може й так, може загоїтися рана і зажити, але ось втомою то не йде.

Коли ми зупинилися на обіді, я ледве могла стояти.

Я думаю, що і стояти не могла б, якби не палиця, на яку я зараз спираюся і яку ми підібрали по дорозі.

Я ледве зігнула свої трусливі ноги, щоб сісти.

Вперше у своєму житті я зрозуміла, що навіть сидіти дуже важко.

Оскільки я повністю виклалася, я отримала нові можливості "Виносність", "Ловкість"," відновлення стаміні, "Заменшення споживання є статими".

Хоча я не знаю, що за стаміна така, але напевно вона якось пов'язана з втомою.

Минулого разу Шіраорі готувалася до приготування Аріел.

І я бачу, що щось дивне було витащено Широорі з іншого простору і поміщене в їжу.

Хоча сніданок був нормальним, мені не слід втрачати пильність.

Оскільки в цей раз інгредієнти для приготування на зразок нормальні, я відчуваю полегшення.

- Облиш це мені.

- Ти що реально плануєш це зробити?

Хоча я й чую таку розмову між Шир’аорі та Аріел, але мені набридло навіть сидіти важко.

Аріел почала готувати.

Це що Магія води? Шар води з'явився нізвідки і впав у котел.

І хоча ніякого палива під котлом немає, але він нагрівається.

Коли я бачу, що відбувається, я розумію, це точно інший світ.

Вона порізала овочі однаковими шматочками і поклала їх в котел.

Вона поклала приправу і приємний запах рознісся по окрузі.

Хоча я втомилася і до цього моменту не відчувала ніякого бажання їсти, але зараз мій шлунок завурчав.

Не думаю, що хтось ще це почув через здатність безшумність.

Навіть у повсякденному житті ця здатність може бути корисною.

Аріел додала щось на зразок висушеної картоплі, додала сіль і перемішала.

і запах став ще смачнішим.

Схоже на Наан з землі.

Помістити в супом який закінчив варитися, обід був готовий.

- Приємного апетиту.

Меразофіс також вивчив японське побажання приємного апетиту і приєднав свій голос до інших.

Я почав їсти псевдо-Наан суп.

А, гіркий!

Що це?

Хоч це може бути так, що ви можете зносити його, але все одно гіркий.

Чесно кажучи, зовсім невпевнено.

Але не можна цього сказати, це може образити Аріел.

Ой, Меразофіс, що сталося?

Схоже ти ще більше збліднув?

Хоча він і так став блідим після перетворення у Вампіра, але тепер стає ще блідішим, можна сказати мерці блідими.

- Не варто турбуватися. Я розбавила його настільки, що Ви не помрете.

- Пані! Не їжте! Їжа отруяна!

На відміну від спокійного голосу Аріел, Меразофіс різко закричав.

- Та говорю ж, все в порядку. У Софії є ж Спротив ненормальним станом. Так що ця їжа підніме її. А тобі підніме опірність до ядам, зрозуміло? Проблем не буде, бо я точно розрахувала пропорцію так, щоб Ви не померли. От тільки доведеться змиритися з тим, що смак не дуже.

А? Вона реально отруїла їжу?

- Взагалі-то можете і не їсти, але якщо помрете з голоду, це Ваші проблеми, зрозуміло?

Аріел сказала це ображеним голосом, і почала кричати.

З іншого боку Шираорі їсть усе з таким видом, ніби все нормально.

Я змінила своє ставлення до Меразофіса.

- Будемо їсти.

- Так, розумію.

У будь-якому випадку, вони тримають наше життя у своїх руках.

Все що ми можемо, тільки підкорятися.

І Меразофіс і я доїли свою порцію.

Як Аріел і казала, мій опір ненормальним станом піднявся на 1 рівень, а Меразофіс отримав опірність до ядам.

Біс 5. Розчавлений.

Хоча в даний момент вибір зброї для Гоблінів які йдуть на полювання і великий, але я продовжую створення зброю.

Перш за все тому, що зброя з допомогою спроможності ламається і зникає в той момент, коли міцність її досягає 0.

А втім, з кожною зброєю її міцність поступово падає.

Оскільки до цього моменту Гобліни ніколи не використовували нормальну зброю, то під час бою вони вдаряють усю свою силу і швидко падають на землю.

Ось чому ця зброя треба замінити на нову, яка має більшу силу.

І хоча я можу відновити міцність старої зброї, але створення нового, просто більш ефективно.

Окрім зброї, я створюю ще інструменти для фермерів і вдома.

Після різних спроб "Зброєння", я зміг створити дещо дивне.

Оскільки серп має режущуючу крерку і є така зброя, яка складається з сірпа та ланцюга, я розумію чому я його можу створити.

Але лопата?

Я звичайно чув історію про те, що лопатою вбили більше людей, ніж за допомогою рушниць, так що і це в принципі можна зрозуміти, вірно?

Але що тоді щодо лам, це ж просто смішно.

Так я продовжував створювати нову зброю і мій рівень ріс.

Оскільки з ростом я можу виготовляти більш добру зброю, то стара зброя змінювалась.

Завдяки цьому я продовжував робити нові речі.

Ось такий цикл.

Кількість гоблінів які змогли повернутися з полювання почало зростати.

Вони змогли ще далі приходити і приносити більше їжі.

Завдяки цьому ті, хто колись голодував, тепер виживають.

Розмір поля також збільшився, оскільки почались інструменти для фермерів.

І хоча все це звичайні речі, село почало рости і поліпшуватися.

і я в цьому брав участь.

Я був щасливий.

І спокійно продовжував творити.

Не знаючи, що кінець усьому цьому близько.

Того дня я знову займався створенням речей у спеціальній хатині.

Цю хатину збудували спеціально для мене, щоб я міг спокійно виконувати свою роботу.

Адже для створення зброї потрібна передова концентрація.

Настільки сильна, що в цей момент я майже нічого не відчуваю.

Я закінчив створення катани за допомогою здатності.

Катана, якій переважно рубають, не дуже підходить для гоблінів, які б’ють з усієї дури.

Але тепер, коли я можу створити щось подібне, мені захотілося створити те, що нагадуватиме мені про Японію.

І тому що саме час видався, коли не було термінових замовлень на створення інструментів для фермерів або зброї, то я і створив катану.

Я створив її і коли підняв вгору, щоб помилуватися результатом, я помітив.

Ззовні було дуже шумно.

У мене погане передчуття.

Я вийшов з хатини тримаючи в руках катану.

Снаружи был пекло.

Люди.

Люди напали на нас.

Незліченна кількість гоблінів лежать вбиті.

І хоча гоблінів б'ються відчайдушно, але схоже люди сильніші? Ми програємо.

І там не тільки це.

Серед людей є і кілька монстрів.

Зважаючи на те, що вони б'ються з людьми, ймовірно, їх приручають.

- Разраз! Ховайся в хижину!

Брат Розарас прибіг до мене з сестрою і заштовхнув нас у хатину.

Мене і сестру трясе жах.

Я боюсь.

Хоча в минулому житті я багато бився, але це ніколи не був бій до смерті.

Звичайно, я знав, що коли піду на полювання, то можу померти, але це ж справа далекого майбутнього.

І зрозуміло, що я не був готовий до такого несподіваного випадку.

Моя молодша сестра дрейфує.

Вона ще навіть не вміє говорити.

Може, гобліни і швидко ростуть, тілом, але всередині вона все ще дитина.

Принаймні, з людського погляду.

Заспокойся!

Якщо щось станеться, я повинен захистити свою сестру.

Я взяв у руки катану і втупився на двері хатини.

Скільки я простояв так? Двері почали повільно відкриватися.

Її відкрив чоловік.

Я вдарив катаною без роздумів.

Моя катана була легко відображена мечем чоловіка.

Зі своїм слабким тілом я не можу битися з ним.

Людина щось пробурмотів.

Але він використовує мову відмінної від гоблінського, так що я нічого не розумію.

Я відчув, як мурашки пробігли по моєму тілу.

Чоловік присоромився.

Хоча я не знаю, що відбувається, але це мій шанс.

Я спробував рубати його катаною, але його удар кулаком був швидше.

Катана випала з моїх рук.

Мій розум почав поволі зникати від болю.

Чоловік притиснув мою голову рукою до підлоги.

В наступну секунду, щось почало проникати в мою голову.

- Н? Гх-Х-х!?

Дикий крик вирвався з мого рота.

Що це?

Неприємні відчуття і біль прокололи моє тіло, таке враження, що щось нечисте проникає в мене.

У той же момент дивне відчуття стало з'являтися, наче моє свідомість зникає

Я стиснув зуби і намагався втримати свідомість.

Хоча я й залишився у свідомості, моє тіло ставало дедалі слабшим.

Я б'юся намагаючись струшувати руку людини, але я дуже слабкий.

Я бачу, що моя молодша сестра стоїть на місці неспроможна зрушитися.

І хоча я хочу їй кричати "Беги", але мій рот не рухається.

Чоловік прибрав руку.

І все ж моє тіло мені не підкоряється.

Хоча я хочу піднятися, але не маю сили навіть для того, щоб поворухнути пальцем.

Здається, що тіло стало чужим.

Людина щось сказав.

Я не розумію що його слова значать.

І все одно, не знаючи слів, я зрозумів, що він сказав "Встати".

Послухай чоловіка моє тіло піднялося.

Моє тіло, яке не могло рухатися з мого власного бажання, підкорялося словам людини.

Ігрові знання з попереднього життя випливли в моїй ошарашеній голові.

Приручення, здатність контролювати монстрів.

Монстри атакували село гоблінів разом з людьми.

Тільки не кажіть, що це людина і є приборкач?

Тоді виходить, що він мене приручив!

Людина подивився на мене і задоволена кивнув.

Потім він подивився на мою молодшу сестру.

І відкрив свій рот.

- Убий її.

Будь ласка, не робіть цього!

Почекай!

Я не можу цього зробити!

Однак моє тіло повільно підняло катану, яку я вибила.

Повільно наблизилося до моєї молодшої сестри, яка паралізована страхом.

Будь ласка, досить!

Припини!

Тіло, стій!

Удар катаної офарбував тіло моєї молодшої сестри червоним.

А, АААЯАAАaАаАКАААМА ааа ААНАОА АВАААПААХАЕАУ!?

[Показувач досягнути. Звання [Вбивця союзників]

[Убивця союзників] надійшли від сили [Атака єретичної магії 1ур.][Табу кур.)

Що я наробив!

Що ж я накоїв!

Я... зброї. яке саме і створив!

- А тепер спали.

Що?

Почекай.

Що ти таке говориш?

Эй?

Ти ж жартуєш, вірно?

Ні за що.

Досить!

Будь ласка припини!?

[Показувач досягнути. Звання [Пожирач родичів] зареєстроване

[У зв'язку із ефектом звання [Пожирач родичів] отримали здібності [Єретична магія 1ур.][Табу 1ур ]

[Табу 1ур] об’єднано з [Таба кур.]

[Сприємність досягнена. Здатність [Табу 1ур.] стала [Табу 2ур]

Моя рота заповнена червоною кров'ю.

Моя голова в цей момент теж.

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

[Показувач досягнути. Здатність [Злисть] є випадковою

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

[Сприємність досягнена. Змінна [Звість 1ур.] стала [Слава 2ур ]

Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!

Я настільки захопився бажанням вбивати, що схожу на божевільню.

І все ж моє тіло продовжує виконувати накази людини.

Кров 16. В пути.

Нарешті ми дісталися до місця де є люди.

Як же довго ми добиралися сюди.

Як болісно це було.

Це було жорстоко.

І нарешті я зможу відпочити.

Подорож сюди була складною.

Коли я вже думала, що ми нарешті вийшли на нормальну дорогу. Після того, як йшли без будь-якої дороги по лісі і полями, де трава вища за людський зріст, мені довелося збільшити темп ходьби. Тоді я подумала, що помру від перевтомлення.

Якби Широрі не навчила мене здатності Бойова магія, в лісі я б не змогла дістатися сюди.

Бойова магія використовує ману, і це збільшує фізичні показники.

Широорі змусила мене навчитися цією силою.

Вранці, вона несподівано взяла мене за руки і направивши мою магічну енергію активувала Бойову магію.

- А тепер підтримуй її так.

Оскільки бойова магія зникла майже відразу, як тільки вона прибрала руки, мені було важко підтримувати її.

Як результат своїх зусиль я отримала здатність Бойова магія.

Завдяки цьому рух став легшим.

Ось тільки тому, що Бойова магія використовує ману, її не можна тримати весь час активованою. І оскільки швидкість нашого руху зросла, я не відчуваю, щоб стало набагато легше.

Цікаво, наскільки високим є її магічний рівень маніпуляції, що вона здатна керувати рухом магії в інших?

Оскільки я на таке не здатний, то очевидно її рівень вищий за мій.

Не думаю, що її рівень досяг максимального рівня, вірно?

Точно ні.

На полі я мусила прокладати собі дорогу через високу траву, яка густо обвивала мої руки.

І хоча я думала, чому ми не виберемо більш підхожу дорогу, але ми завжди витягала найпомітніші ділянки, рухаючись там, де люди не ходять.

Сила потрібна для того, щоб продиратися крізь рослини на полі, так що я отримала здатність [Мощий].

Крім того, оскільки я розтягував траву голими руками і регулярно їх затиштував автоматичного відновлення.

Я отримала здатність [Життя] і [Крепкий], також зросла можливість автоматичного відновлення хітів.

Як завжди, їжа була отруєна.

І схоже, що отрута продовжує рости.

Однозначно, приємно бачити, що інгредієнти використовуються нормальними і хоча їжа й гірка, але її можна їсти.

Після того, як я з’їла кілька разів отруйну їжу, мені дали назву [Обжера].

Схоже на звання можна отримати виконуючи певні дії.

Я чула, що отримувати звання це зручно, оскільки вміння отримує дарма, і багато хто має додаткові ефекти.

Але звання Жорра звучить погано.

Те, що я отримала від звання Обжери - це [Спротивність отрути].

Протидія отрути об’єдналася з ненормальним станом, який у мене вже був.

За словами Шіраорі, найбільш важливим з них був опір розкладення.

Хоча зазвичай вона мовчала, але досить довго розповідала про небезпеку розкладення.

Мені сказали, що розкладання керує смертю і коли хтось отримує удар розпадом, його тіло перетворюється просто на пил.

Це не так вже й небезпечно, бо якщо атакуючий не противиться йому, то і нападник отримає урон.

Оскільки це дуже небезпечна річ, а отримати опірність до такої речі складно, то звання Обжори, яке дає таку протистійність надзвичайно важливо.

До того ж, ефектом звання Обжери є ще й сильніший шлунок.

Отже, дуже важливе звання.

Звичайно, Меразофіс, який їв таку саму їжу, також отримав це звання.

І оскільки Меразофіс робив те саме, що і я, то схоже, його здібності також зростали.

Власне тому меразофіс дорослий, а не дитина, стає набагато повільнішим.

Мерозофіс п’є червону рідину, яку йому дає Шіраорі при кожній обіді.

Рідина складається з крові ельфів.

Чиї останки Буковери їла в перший день... Не будемо про це, а то мене може вивертати.

У будь-якому випадку, Меразофіс на відміну від мене повинен постійно споживати кров.

Схоже зійде будь-яка кров.

Ось чому Аріел запропонувала, що коли кров ельфів закінчиться, він повинен буде полювати на монстрів і пити їхню кров.

Але Меразофісу не подобається пити кров, тому вона навряд чи закінчиться, оскільки він її п’є.

Ось тільки тому, що він її п'є так мало, він з кожним днем стає все блідіше і світліше.

І на всі запитання він відповідає "Я в порядку", хоча видно, що він слабшає.

Але я не можу змусити його пити кров.

Мені не треба пити кров, і єдиний раз коли я її пила це робила Мегразофіса вампіром.

І мені щось не хочеться повторювати подібне.

Навіть якщо я спробую переконати його, то з моїх уст це буде непереконливо.

Якби я теж пила кров разом з ним, то могла б і змогла переконати його.

От тільки у мене не вистачає на це рішення.

Ось чому, це просто щастя, що ми прибули в місто до того, як Меразофіс впав від виснаження.

Взагалі-то я навіть почала бігти, діставшись до дороги.

Звичайно ж я могла це робити, тільки коли навколо не було людей.

Так я отримала здатність [Ривок].

Рівень здібностей Боєвої магії виріс, і оскільки я її постійно використовувала, став рівнем здатності Чувствства та Маніпуляції магії, крім того, я отримала можливості кількості манівців, зменшення споживання мани і швидкість відновлення мана.

Тепер я почала розуміти, чого хотіла досягти Буковень.

Я думаю, вона хотіла прокачати мої здібності.

аби я могла себе захистити?

Тоді я мушу бути їй вдячною.

Хоча я цього не робитиму, оскільки вона вибрала для цього найболючіший шлях.

І ось коли нарешті ця пекельна подорож наблизилася до кінця, я хочу сказати тільки одне.

Дайте мені відпочити, хоч один день.

Кров 17. Король демонів виявляється багатою.

Ми прибули до міста, де спершу поїхали в готель.

Звичайно, я трималася за руку Меразофісу.

Така маленька дитина, що йде по собі, може бути дуже здивована навіть для цього світу.

Хоча в будь-якому випадку наша група сильно виділяється.

Перш за все, через те, що Меразофіс одягнений у всі біле і з блідим обличчям, він більше схожий на привида.

Оскільки він Вампір, то це не далеко від правди.

І ось він тримає за руку дитини.

Саме цим ми відрізняємося.

А з батьками та дітьми йдуть дві красуні.

Особливо чоловіків приваблює Широорі.

Звичайно!

Вона і в минулому житті приваблювала погляди всіх хлопців.

Через неї, кількість парочок у класі була мало, хоча навчання в нас і було спільне з хлопчиками.

Якщо запитати чому, то зрозуміло, що польові квіти стають нецікавими.

Багато придурків думали щось на кшталт "А раптом".

Навіть якщо це не так, вони завжди порівнювали її з іншими.

Через це, були і ті, хто починав зустрічатися, але швидко розходилися.

Були навіть жалюгідні невдахи, які таємно любили її, але вона на них навіть не дивилася.

З другого боку, коли вони зрозуміли, що не сяють світла, то стали на неї нападками і ставали її ворогами, щоб заздрити їй.

І це гарне личко, яке зводило з розуму хлопців, залишилося у неї і після реставрації.

Крім того, оскільки вона завжди тримає очі закритими, це створює таку загадкову атмосферу, яка приваблює людей.

Хоча я була з нею вже стільки днів, вона ніколи не відкрила очей. Цікаво, чому вони у неї завжди закриті?

Хоч мені це цікаво, але вона напевно не відповість якщо я запитаю.

Ми дійшли до готелю під дивними поглядами людей.

Коли я почула розмови про те, що одна з двох дівчат напевно моя мати, я навіть не знаю, як це зробити.

Оскільки вони обидві не підходять.

Незважаючи на те, що Аріел і Широрі виглядають підлітками.

Хоча це може бути в паралельному світі для підлітків.

Аріел заплатила за готель.

Покинувши лише одну монету господареві.

Цього достатньо?

Хоча я задала таке запитання, але схоже власник запанікував і не знає що робити.

- Здачу залиш собі.

Судячи з цих слів, ця монета дуже цінна.

Цікаво, що якщо подивитися на паніку господаря і манери Аріел, то напевно це була золота монета?

Коли я напружувала очі і змогла роздивитися її, то побачила те, що було описано в книжках.

Це золота монета Алеїуса.

Я вперше її бачу, але дізналася з книжки про неї та ілюстрації в бібліотеці.

Цей світ не заживе гроші, і в основному вони використовують монети.

Використовуються монети Алеїуса, Ренґзанські монетки, які видаються імперією. Сарієра — це монети, що виходять з релігії Богині, а також монети Окут, котрі широко використовуютьсь по континенту Далтолддіа. Чотири типи монет, які використовуються скрізь.

Хоча існують монети, які випускають інші країни, їх не можна використовувати за кордоном.

Хоч монети демонів і стародавніх монет мають високу вартість, то звичайно їх не побачиш.

А ці чотири види монет приймаються скрізь, але ось тільки ціна їх буде відрізнятися в залежності від місцевості і регіону.

Монети Окут мало що стоять на континенті Касанагара.

Хоча у великих містах їх можна змінити за нормою, але в селі не вдасться використати їх.

З іншого боку, монети Ренґзанської імперії дуже високо цінуються, але їх вартість падає на континенті Дазтолддіа.

Монети Саріера можна використовувати тільки в країнах, які поклоняються релігії Богині, і думаю, що після недавніх подій її вартість сильно знизилась.

Серед усіх цих монет, найбільш широкі ходи мають монети Алеїуса і стоять вони вище всіх.

Зазвичай монета Алеїуса є еталоном.

Ці монети випускають релігією Божественного світу.

Релігія Божественного світу добре відома серед людей.

Через це вони використовуються всюди і можуть бути використані в будь-якій країні.

Це робить їх більш цінними, ніж інші монети.

Якщо це золота монета Алеїуса, то її однією достатньо, щоб залишатися в готелі стільки, скільки захоче.

Цендрова монета, яку можна побачити з одного готелю в Ренґзанті.

Сто срібних ренгзандських монет дають одну золоту монету.

Ринкова різниця між ренґзанською золотою монетою і монетею Алеїуса, один до десяти.

Іншими словами, сума яку було сплачено, вистачить, щоб залишатися в готелі протягом 1000 днів.

У даний момент я бачу, як господар готелю схилив свою голову в виразі поваги при цьому весь покривившись потім, а його рука, яка тримає золоту монету дріжджає.

Самозванний Король демонів дійсно дивується, хоча її поведінка про це не така вже й складна.

До речі, ми планували залишатися в готелі 2-3 дні.

Гостіниця після того як ми підемо, отримає над доходи.

Я в тому сенсі, що Аріел, а не занадто ти розкидаєшся грошима?

Цікаво, у неї в гаманці після цього взагалі щось залишилося?

- Не варто турбуватися. Такі дрібні витрати для мене ніщо.

Вона що відчула моє занепокоєння? Вона сказала це з злегка самовдоволеним виразом.

Цікаво, невже у мене всі думки так добре видно на обличчі?

І це маленькі трати, так?

Хоча мені хочеться запитати, скільки у неї всього грошей, я боюсь почути відповідь.

Кров 18. Ненормальний стан [наждалась].

Я потрапила в жахливу ситуацію.

- Тільки трошки, всього шматочок!

Переді мною грізний ворог.

Аріел і Меразофіс непритомнiють.

- Я тебе відразу вилікую! Ладно? Адже можна, так?

Чесно кажучи, це найгірший момент у моєму житті.

- Дай відкусити!

Такими темпами, мене просто з'їдять?

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Трохи раніше.

У готелі, ми розділилися на дві групи.

Меразофіс і я залишилися всередині.

А Аріел і Широорі пішли за покупками.

Перед покупками вони тільки зайшли в кімнату і відразу пішли на ринок.

У той момент Широорі викликала трьох білих павуків, залишивши їх у кімнаті.

Розмір павуків десь з долонею, схожа на Земного тарантула.

Оскільки у цьому світі є павукоподібні монстри, які більше ніж людина, я думаю, що такий розмір для них нормальний.

Але я не дуже люблю павуків, щоб почуватися з ними спокійно в одній кімнаті.

Та що там, я просто ненавиджу павуків.

І хоча вони повинні нас охороняти, це не заспокоює мене.

Коли я спробувала їх оцінити вискочила лякає напис [Оценка неможливо]

Якщо чесно, то оцінка даремна здатність, але я іноді використовую її на тих речах, які приваблюють мою увагу.

Навіть якщо я і оцінюю щось в більшості випадків, нічого цікавого це не дає.

І все ж минуло досить багато часу з моменту отримання оцінки, але рівень здатності так і не виріс.

Можливо, здатність і стала б зручнішою після зростання в рівні, але у мене немає ніякого бажання займатися її підвищенням.

Я обійшла павуків, які повільно ходили по підлозі і залізла на ліжко.

Кімната, яку зняла Аріел була величезною, зайняла повністю весь верхній поверх готелю.

Існує шість ліжок, кожна з яких відокремлена перегородкою.

Дивно, але є навіть ванна.

У цьому світі води не сприймаються в Японії.

Звичайні люди використовують криницю або річку для миття, тоді як дворяни та заможні особи послуговуються магічними предметами, які можуть створювати воду прямо в будинку.

У мене в будинку був магічний предмет низького рівня.

Оскільки в цьому готелі є такі речі, то виходить, що це висококласний готель?

Якщо є ванна, то це означає також магічний предмет, який створює і нагріває воду. Одного цього достатньо щоб влетіти у копію.

Речі створені за допомогою магії отримуються від використання спеціальних здібностей під назвою Надання здатності і Надання Магією.

Схоже, що обидві здібності вимагають тривалого часу на їх отримання, і людей які їх мають мало.

Крім того, з тих хто має певну здатність, тільки частина займається створенням магічних предметів.

Тому що надія здається вимагає жахливого часу й зусиль.

Саме через це, навіть низькорівні магічні предмети коштують дорого.

Речі в цій кімнаті можуть бути дорожчими, ніж великий особняк.

І в такій чудовій кімнаті, я лежала на ліжку спати раніше, ніж встигла це помітити.

Все-таки в дорозі я сильно втомилася, мало того, до цього ще додала і переживання від втрати свого рідного міста.

Що зі мною буде?

Такі думки завжди приносять душевний біль.

Я піду за Аріел до кордону між територією людей і демонів.

Та цього моменту я можу ні про що не думати.

Але там, я повинна буду щось вирішити.

Щоб продовжити своє життя на території людей, які живуть разом з Меразофісом без допомоги інших або приєднатися до Аріеля в незнанні на територію демонів.

Так і не дійшовши до рішення, я впала в сон.

Я прокинулася від смачного запаху.

Весь стіл був заповнений стравами.

- А, прокинулася? А я вже збиралася тебе будити. Ми вже обідатимемо.

Всі розсілися за столом.

У той же момент Широорі передала Меразофісу нову пляшку з червоним напоєм.

- То ж, гарного апетиту.

- Приємного апетиту.

- Сьогодні в їжу немає отрути, так що їжте спокійно. І оскільки Софія ще дитина, то не треба змушувати себе їсти.

Хоча я вдячна Аріел за попередження, але не є складною справою.

Нарешті їжа без отрути, після стількох довгого часу.

Крім того, вона зроблена з нормальних інгредієнтів і схожа на першокласний кухар.

Кожен шматочок чудовий.

Оскільки вдома мене годували дітьми, то я нормально харчуюся вперше з моменту реінкарнації.

Смачно!

Чому Широорі плаче?

Це смачно, але не настільки ж, щоб плакати?

Мало того, вона хоч і плаче, але продовжує їсти.

Така красуня, а так жере.

Більшість страв швидко зникло.

І хоча більшість з них є Буковені, але на її думку цього не скажеш.

Що у неї взагалі з шлунком.

Це ж закон природи, що якщо багато з'їсти, то живіт надувається.

І немає чого потурати гарним жінкам в цьому.

Мій живіт, під час цього внутрішнього діалогу, роздувся від їжі.

Боляче.

Але приємно.

Оскільки я насолоджувалася смаком перед тим, як проковтнути їжу, моя здатність розвинути п’ять відчуттів зросла.

Я думаю, що і Меразофісу стало трохи легше.

Я щаслива.

Це все про що я тоді могла думати.

- Ох. Щастя.

Я навіть спочатку не зрозуміла, хто це сказав.

Ці слова не підходили звичайному враженню від неї.

Якщо ви подивитесь у місце, звідки походять голос, то там Широаорі з обличчям, як після оргазму.

Очі широко відкриті.

У неї жахливі очі, у яких кілька зіниць кожен з них живе своїм життям.

Шираорі доповіла вміст келиха, який тримала в руці.

До того ж одні ковтки.

О, запах як від алкоголю.

А? Алкоголь?

Що вона пила до м'яса це не сік, а алкоголь?

А мені ось налили звичайний сік.

І так зрозуміло, вона надерлася.

Її поведінка дуже поширена, і її розхворіння видно в дійсності.

Хоча підліток ще є алкоголіком, він не може позбутися алкогольної залежності.

- Король, повторити.

- Широчка, може вже вистачить?

- Ні-і! Я все ще хочу випити!

- І все ж, ти вже випила все що було куплено.

- Що?

Жах.

Всі її очі витріщилися на Аріел одночасно.

Намагається.

Напевно мені це в кошмарах тепер буде сниться.

- Купи ще.

- А? Купувати додатково буде складно. Може вистачить на сьогодні. Добре?

Кулак занурився в обличчя Аріел яка спокійно намагалася переконати її.

І це не метафора, половина кулака Широорі вдалося обличчя Аріел.

Аріел як сиділа, так і впала разом зі стільцями.

Широорі раптом почала сміятися побачивши це.

А? А Аріел все в порядку?

- Все гаразд, все в порядку. Вона не помре. А якщо помре я перед нею вибачаюсь.

А з нею точно все в порядку!?

Щось вона все смикається!

- Та не смикайся, її автоматичне відновлення Хітів досяг максимального рівня. Вона ж найсильніший монстр у світі, так що нічого з нею від такої дрібниці не трапиться?

Широорі стала раптовою приказкою.

- І взагалі, наскільки здібності покращилися?

- А?

- Вміння, Спо-бно-сті! Як же незручно без Оценки! До речі, у тебе є оцінка? Божественна оцінка? Треба її поважати, зрозуміло? Якщо ні, негайно купи. Якщо так, то оцінюй все навколо постійно. У тебе вона є?

- Є-Є.

- Чудово! Тоді використовуй її постійно, тому що коли вона виросте в рівні, то стане супер зручною здатністю.

- А-Ага.

Що з нею?

Вона себе зараз поводиться зовсім не так, як та Широорі, яку я знаю.

- Наступне, можливості підвищують показники. Вони чудові. Улюблений швидкостій. Ви мусите розвивати їх якнайповніше. Закон джунглів править у цьому світі. Сила в ньому це головне - відмінне часове. Ось чому, щоб відганяти всіляких, Ік, збоченців, потрібно бути сильною. Поняла?

- Так, звичайно.

- Будеш слабою, здохнеш. Навіть якщо будеш сильною, все одно знайдеться хтось сильніший, хто тебе вб'є. Отже, немає іншого виходу, як стати найсильнішою, вірно?

Схоже тільки ці слова і мають сенс з всього того, алкогольного марення який вона тут розвіяла.

- Повір, якщо будеш слабкою тебе з'їдять. Правда. Так. Щось на зразок з'їдять тебе, або ти їси. До речі, я згадала. Ніби б діти смачні, оскільки вони м'які, вірно?

І ось почалося пекло.

Меразофіс став на шляху Шіраорі, яка наблизилася до мене.

Його легко відкинуло ударом в лоб.

Я бігла.

Жила з усіх сил.

Але мене легко зловили.

Як же я слабка.

- Що ж, приємного апетиту.

Ні, ні!

....

А!?

Рука?

На місці.

Це був сон, так?

Який страшний.

Мені приснився жах, що у мене відгризли руку.

І щось після сну я все одно не виспалася, так що піду посплю ще.

Добраніч.

211. План тренування вампіра.

Час відразу після 210 розділу.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Мера обережно вклав спати вампірника в наметі.

Вона напевно дуже втомилася через такий наплив вражень.

- Меразофіс, тобі теж треба відпочити. Після перетворення в вампір, ти виснажений. Тобі треба буде ще обговорити з Ґорадою і вирішити, що ви далі робитимете.

- Ви маєте рацію. Я з вдячністю приймаю вашу пропозицію.

Мера теж поїхав до намету.

- Ладно. Не важно? що вибере ця дитина, але те, що нам потрібно зробити залишилося незмінним. Нам потрібно на території демонів. Будемо йти спокійно? Або швидко?

- Якщо спокійно, то скільки часу це займе?

- Близько трьох років. Якщо нестися з усіх ніг, то близько півроку. Для середньовіччя це нормальний термін.

Один рік у цьому світі 411 днів, вірно?

Тоді три з них — це приблизно 3,5 за земним календарем.

А якщо бігти з усіх ніг, то близько 200 днів.

І оскільки тут немає транспорту, то дійсно доведеться бігти своїми ногами, причому всі шість місяців.

Тоді означає вибрати трирічний варіант, так?

І потім, з нами же піде вампірчик.

Тож вибору не існує.

А для неї вибір - це просто екзотичний спосіб самогубства, так?

Отже, неможливо вибрати швидке повернення.

Для нас з Королем демонів, бігти півроку - нормально, але вампірчик і Мері явно цього не зможуть.

І навіть якщо на це не звертати уваги, то я все одно хочу подивитися на місцеве життя.

Світ, очевидно, не буде знищений завтра.

- Будемо йти спокійно.

- Так і думала, що ти так скажеш.

Так.

- До речі, ти оцінила?

- Ага.

Це питання з приводу Вампірника і Мери.

Як я і думала, враховуючи що вона майже наполовину як я.

Вона відразу здогадалася, що я хочу попросити далі, так що почала писати результати оцінки двох людей на бужечці, яку звідкись дістала.

Бумажка, хоча ні, це річ була зроблена з павутини.

А її і так можна використовувати?

Треба запам'ятати.

І я окинула очі передана мені папірець з павутини.

Слабкі.

Хоча ні.

Якщо порівнювати з звичайними людьми, то вони не слабкі.

Це з моєї точки зору всі люди слабкі, а вампірник взагалі дитина.

Але з такими показниками, у Великому Лабіринті Елро вони б здохли відразу.

Чи зможе вампірчик вижити з такими низькими показниками?

Можливо вона і стане сильнішою коли виросте, все-таки зараз вона дитина, але враховуючи наскільки слабкі люди ...

Навіть не дракон, а будь-який змій є смертельною загрозою для людства.

А на даний момент вампірник, напевно, приділяла б навіть жабу з Великого Лабіринта Елро.

У Мера все краще, але при зустрічі зі змієм, йому кінець.

Хмм.

Може мені їх потренувати злегка?

Хоча мені не дуже цього хочеться, але якщо робити це в процесі нашого руху, то це не так вже й складно.

Умм.

Вирішено.

Час подорожі може зменшитися, якщо показники Вампірника і Мера піднімуться.

Ну і потім, якщо вони зможуть захищатися самі по собі, то мені не доведеться про це турбуватися.

Я вирішила, тому приготувала собі легкий будинок і пішла до ліжка.

Перед цим я писала телепортуватися по всіх своїх базах, де відкладала яйця.

Хоча всі вони вже проколювалися і вилізли павуки, я зробила їх своїми підлеглими за допомогою Родчного домінування або ж швидше стали частиною мене і я закинула їх в інший вимір.

Так буде простіше їх контролювати.

Якщо вони з'являться натовпом у цьому світі, то це буде катастрофа.

Детки з Лабіринту Елро?

Вони такі чудові.

Так що з ними все буде нормально.

Я маю на увазі, що вони вже повністю влаштувалися у лабіринті, тому я не можу їх звідти забрати.

Думаю, про них всі будуть думати як про нового монстра Великого Лабіринту Елро.

Гаразд, не мої проблеми.

Мама, яка покинула своїх дітей і все інше. Говоріть що хочете.

Після цього я повернулася в свій будиночок і пішла спати у ліжку.

Хоча мені не обов'язково спати, але якщо забрати у мене сон і бажання смачного напою, то від мене ж нічого не залишиться.

Спати, прокидатися, їсти і знову спати!

Прекрасне життя.

Так що, добраніч.

Наступного дня ми почали подорож.

Я змусила вампірника йти пішки.

Хоча вона й ще мала, але з показниками їй просто йти по землі не повинно бути для неї проблемою.

Так що нехай ходить.

Монстри не наближаються, через здатність короля демонів до залякування. Так що по лісі йти легко.

Хоча Мера намагався щось заперечити, але я не розумію чому він так наполягає, це ж лише прогулянка?

Я його проігнорувала.

Натомість я передала йому пляшечку наповнену кров'ю ельфів.

Хоча для вампірника і все гаразд, якщо вона не п'є кров, бо у неї є звання справжнього предка, коли Мера не буде її пити, то його фізичні показники почнуть падати.

І хоча його обличчя і кричить від цього, але мені б хотілося, щоб він швидше до цього звик, оскільки для нього це необхідно.

І потім, це набагато краще, ніж було зі мною, якою доводилось їсти тільки отруєну їжу.

Отруєна, да?

Отрута.

Хмм.

Підняти опір до ядам і заодно отримати звання Ожора?

Виглядає непогано.

Крім того, вони отримають ще й Спротивність розкладення.

Тому я проконсультувалася з Королем демонів.

У неї є здатність синтезування отрути, так що вона легко зможе її створити.

Слабкий отрута, такий, щоб вони не померли і якщо підмішати його в пишу, то все буде відмінно.

Так що поставимо їх є отруєну їжу, поки вони не отримають звання Обжера.

Схоже Вампірчику і Мера не сподобалося їсти отруєної їжі.

Наступного дня я навчила Бойової магії Вампірника і Мера.

Це було так легко.

Я використала свою силу, щоб активувати Бойову магію у них примусово, а все що їм треба було робити - це просто підтримувати її.

Нічого складного, ось тільки для Мера це виявилося дуже важко.

Вампірщику вдалося це зробити майже відразу, а ось для Мера знадобилося багато спроб.

Це через те, що у нього низький рівень Маніпуляції магією?

Я рада, що в кінці-кінців він таки зміг її отримати.

В моєму випадку, для її активації мені доводиться згадувати свої відчуття, так що якби вони не змогли підтримувати цю здатність, то були б складною справою.

Хоча я почала все це з думкою "Що там важко, трохи тренування?", але схоже чим далі, тим більше проблем.

212. Король демонів і 3-х годинна підготовка.

Ми прибули в місто.

Хоча це добре, але здібності вампірника не дуже то й піднялися за цей час.

Звичайно, вона отримала звання Обжори, але ось зростання здібностей повільний.

З іншого боку, все що вона робить, це просто йде своїми ногами, так що природно зростання здібностей не буде швидким, вірно?

Як тільки прийшли в місто, ми відразу попрямували до готелю.

Оскільки було відчуття, що вампірчик може впасти завмиру в будь-який момент, то їй треба відпочити.

Ум.

Може я перебрала з отрутою?

Оскільки вона вже отримала звання Обжери, то чи можна приготувати і нормальну їжу?

і взагалі, я теж хочу поїсти нормальну їжу.

Адже, поки Вампірник їсть отруйну їжу, мені доводиться робити те саме.

Я звичайно намагалася робити собі їжу без отрути, але мені сказали, що це буде нечесно і змусили їсти отруєну страву разом з усіма.

Але тепер вистачить.

І взагалі, нехай Король демонів виконує свою обіцянку годувати мене смачними смаками.

В першу чергу готель.

Ми знайшли кращий готель у місті і без роздумів зайшли в неї.

Король демонів дав великі чайові і ми зайняли кращу кімнату.

Залишивши у номері Вампірника, яка вже на межі, і Меру, королю демонів, я поїхали за покупками.

Про всяк випадок, я викликала трьох клонів, за базу для яких я взяла молодих паучків і залишила їх стежити за будинком.

Оскільки молоді паучки ще не отримали самосвідомість, я поглинула їх і тепер можу використовувати їх як свої додаткові тіла, на відміну від деток, яких залишила у Великому Лабіринті Елро.

Звичайно ж кожен з цих павучків не дуже сильний, але втрьох, я думаю вони зможуть відігнати Дракона.

Оскільки люди в готелі відчувають тиск від аури Короля демонів вони навряд чи зроблять якусь дурницю, але спрага легкої наживи може затьмарити їхній розум, так що ніколи не знаєш, що станеться.

Тож ми пішли за покупками.

В основному купували їжу.

Більшість з них мають висококласні складники.

Король демонів виявляється багатою.

От тільки мене дратують ці погляди.

Після того як ми увійшли в місто, на мене весь час сіпаються.

Тут Вам не театр.

Ох, як же мене це злить.

Так хочеться перебити всіх, хто гляне на мене.

.... Може всіх перебити і погано, але принаймні кількох?

Серед тих, хто дивиться на мене, я відчуваю кілька дуже огидних поглядів.

Поки Король демонів пішов за покупками, я пішла в перевулок, щоб утекти з роду власника магазину.

І поїхала в місце, де немає людей.

Я заблудилась у незнайомому місті.

Коли я зайшла в місце, де не було людей, на мене без попередження напали.

І в той же момент шия нападника була розбита.

Хоча я лише злегка зрізала його павутиною, він не зміг нічого зробити і помер.

Я так часто бурчала, що не змогла позбутися своєї злості.

Хоча я не знаю, чому він напав на мене, можливо хотів продати в рабство або взяти заручників і вимагати від короля демонів викуп, а може задовольнити свої сексуальні бажання.

І хоча він був цілком убогим, який не міг навіть служити для скинення злості, але оскільки в ньому була кров, я зібрала її.

Це буде для Мері пити, але йому вже пора і самому добувати свій харч.

Король демонів він подобається, і вона дбає про нього за компанію з вампірчиком, але якщо чесно, він мені не цікавий.

Я швидко закінчила роботу і закинула труп в інший простір, де зберігаю свої додаткові тіла.

Я відчуваю, що інші тіла почали поїдати труп і повернулась до Короля демонів.

Ось тільки треба швидко щось зробити.

Якщо все так і далі продовжуватиметься, моя злість зросте коли люди стануть навколо більше і я не знаю, що я тоді зроблю.

І потім є ще питання Куро, так що влаштовувати масову різанину не слід, але я себе почуваю огидним.

- Уфф, уф. Принесла.

Схоже Король демонів закінчила купувати поки я займалася всілякими дурнями.

- Все?

- Умм. На сьогодні повинно вистачити.

- І що ти плануєш робити з усіма цими складниками?

- Хмм? Готувати звичайно?

Що?

Я взагалі то думала, що в цьому місті є якийсь висококласний кухар, але готувати буде Король демонів?

- Хі-хі-хи. Я жила довго. Отже, скажімо так, мої здібності в горобці набагато вищі ніж у будь-якого кухаря.

Ха.

Добре.

Доведи.

Король демонів повернувся до готелю зайняв кухню і почала готувати.

Я повернулася до своєї кімнати і з тривогою почала чекати на свою їжу.

Їй знадобилося три години.

Тільки через три години Король демонів взяв у помічники кілька слуг принесла їжу.

Я чекала.

Весь цей час я чекала.

Я ледве витерпила весь цей час.

Оскільки вампірник теж відчула запах і піднялася, то всі засілися за стіл.

- То ж, гарного апетиту.

- Приємного апетиту.

Я потягнулася до такої довго очікуваної їжі.

Почнемо з риби.

Що?

Веліколепно!

У той же момент як шматочок потрапив мені в рот, він весь заповнився смаком соусу.

Хоча смак і близький до майонези, але приємніший та м’який.

А потім смак самої риби перемішався зі смачними соусами, щоб вона була ще смачнішою.

Вперше їм щось настільки смачне.

Якщо згадати, я взагалі ніколи не їла нормально приготованої їжі.

Тільки солодощі та фрукти, які давали мені в якості підношень.

Є правильно приготована їжа, яка не містить отрути, це вперше в моєму житті.

Коли я подумала про це, з моїх очей покотилися сльози.

Я їла страви, один за одним.

Хоч смак їх і став трохи солоним через сльози, але це відмінно виправлялося алкоголем.

....

Доброго ранку.

А?

І коли я встигла зробити простий будиночок?

Вся моя ліжко укутана в кокон.

І взагалі, коли я встигла заснути?

Хмм?

Нічого не пам'ятаю.

Я пам’ятаю, як гостина короля демонів справила на мене сильне враження і я їла її, а потім провал.

Я що, напилася і заснула?

Гаразд, треба вставати.

Коли я вийшла з дому, Король демонів вітав мене широкою усмішкою.

- Широчка. Сонечко наше прокинулося!

Одного разу Королю демонів вдалося усміхнутися ще ширше.

У той же момент багато ударів потрясли моє тіло.

- Зуби спали!

Гхм!?

Щось за привітання таке, та ще з самого ранку?

*Бздинь*

Без 6. Рабе!

Я створюю зброю.

Тільки й роблю, що створюю його.

І водночас я сповнений ненависті та бажання вбивати.

Село гоблінів знищено.

Вижили тільки я і брат Розараза, який був приручений, так само як я.

Хоча можливо, що хтось з гоблінів і врятувався, але ймовірність цього вкрай мала.

Оскільки гобліни навряд чи втікали б від ворога.

Може тільки діти вижили.

Ось тільки не думаю, що діти, втративши свій будинок можуть вижити в цих жорстоких горах.

Люди залишалися з село гоблінів протягом семи днів. Вони зібрали все, що символізувало цінність і пішли.

Забравши мене і брата Розараза.

Нас привели до невеличкого села біля підніжжя гори.

Її будівництво пройшло не так вже й багато часу.

Може кілька років, максимум 10 пройшло з моменту будівництва села.

У селі живуть чоловіки і жінки різного віку, а в центрі міста стоїть загін яким керує укриття монстрів.

Напевно він належить до військових структур якоїсь країни.

Хоча його оточує переважно відбиток, він сам справляє враження шляхетності.

Напевно раніше він був дворянином.

Не знаю його імені.

Його люди називають Укрота двома різними словами.

Тому що з цього його ім'я, я не знаю.

Я думаю одне з них ім'я, а друге звання.

Моє тіло все ще мені не підкоряється.

Воно тільки виконує накази Укрота.

З братом Розараза все ще, хоча він і поруч, але ми не можемо навіть поговорити.

Я впевнений, що він теж зараз сповнений спраги вбивства як і я.

Коли ми прибули в село, нам дали незначну свободу.

Говорили не атакувати людей, нічого робити, щоб могло зашкодити людям, не намагатися втекти, уникати спроб самогубства, старатися бути корисним і так далі.

Однак мені не дали можливості порозмовляти з братом.

Тому що мене перевели в інше місце.

Мені дали інший наказ після цього.

Створювати зброю.

І я його створюю.

Я не можу не виконати наказ.

Я роблю найкращу зброю, яку тільки можу.

І його використовують люди, які зруйнували моє село.

Це ганьба.

Якби мої прокляття мали силу, то вся ця село вже лежала б у руїнах.

Я створюю зброю порожниста злобою.

[Показувач досягнути. Отримано здатність [Прокляття 1ур.]

Ха-ха-Ха.

Я дійсно отримав таку здатність.

Але я не можу її використовувати.

Оскільки це завдасть шкоди людям.

Навіть якщо я хочу використовувати її, але моє тіло не дає мені цього зробити.

Яка ж неприємна сила.

Так що я продовжую створювати зброю стільки скільки можу.

Раптом, але Укротитель монстрів відноситься до мене добре.

На початку я думав, що мене будуть використовувати на знос.

Але він не дає мені виготовляти більше зброї ніж дозволяють мої резерви, готує мені добру їжу.

Він навіть дав мені камінь оцінки.

Хоча я й досі не розумію його слів, але знаю, що Укрот намагається бути добрим до мене.

От тільки від цього, бажання вбивати і моя ненависть не стала меншою.

Кожного разу, коли він отримує зброю, що я створив, починає посміхатися і мені хочеться його вбити.

Ця сила не повинна була бути твоєю.

Схоже, у крота теж є Оценочний камінь.

і вище рівня ніж мій.

Схоже ті мурашки які пробігли по моєму тіло при нашій першій зустрічі були якраз через його використання на мені.

Я впевнений, що він оцінив мене і побачив, як я можу виготовляти зброю, я потрапив у рабство.

Я створюю зброю поки моя мана не закінчиться.

Коли мани немає, я не можу створювати зброю поки не відновлюся.

У цей час я займаюся тренуваннями.

Мені дали приміщення перемелене з комори.

Оскільки це була невелика складова, то в ній досить вузько.

і немає нікого, хто б доглядав за тим щоб я виконував накази Укрота.

Напевно вони впевнені, в його здатності.

Я займаюся фізичними вправами, які можна робити в цьому маленькому приміщенні.

Віджимання, присідання, коввирки і т.д.

Я не думаю, що це мені допоможе.

Але це все одно плюс нехай і невеликий.

Я не буду підкорятися укриттю вічно.

Одного разу я точно його прикінчу.

На даний момент я не можу чинити опір його заклинанню.

Але я чекатиму потрібного моменту.

І щоб не пропустити цей момент, я повинен стати сильнішим.

Інакше, можливо я не зможу скористатися цим шансом.

Якщо чесно, я навіть не знаю чи буде у мене такий шанс або ні.

Але не можна втрачати надію.

Ні за що.

Я продовжу підживлювати своє бажання вбивати і ненавидіти до цього моменту.

і мріяти про те, як ця людина згорить у вогні пекла.

Кров 19. Куди не кинь всюди клин.

Ми проводили час у місті.

Взагалі-то ми залишили місто не дав мені хоча б вийти з готелю.

Я не могла ходити містом, оскільки я дитина і мені цього хотілося.

Аріел і Широорі виходили досить часто, а при кожному своєму від’їзді вона викликала білого паучка.

Білий павук активував магію.

Це був наказ від Широорі, яка сказала вчити магію поки я в готелі.

Я повинна була дивитися на те, як павук активує магію і навчається цього.

Ну, якось ти можеш дивитися на речі більш реально.

Павук активував магію темряви.

Хоча моя сумісність з льодом і водою вища, темрява йде після них.

Тому для мене було б краще вивчити саме їх, але оскільки Широрі не може використовувати ні крижану магію чи воду, вона вирішила, що мені треба вчитися магії темряви.

Здається, що Широорі найбільш сумісна з магією темряви, хоча вона й цілком біла.

До речі, я завжди думала, що вампіри не люблять цієї води і все ж у мене висока сумісність з водою. Напевно це одна з тих речей, які треба записати в незрозуміле.

Хоча ми були в готелі чотири дні, якщо рахувати перший день, але я не змогла вивчити магію темряви за цей час.

І навіть якщо б і змогла, то все одно б отримала тільки спроможність нижчого рівня ніж магія темряви - Магія тіні.

Судячи з слів Аріел, це абсолютно марним вид магії, а ось наступна за ним магія темряви на високих рівнях вже стає корисною.

і чому вона хоче, щоб я вивчала всіляку магію? Вічне питання.

І взагалі, вивчити магію просто дивлячись на її активацію, без здатності - неможливо.

А знаючи це, мені здається, що мене просто змушують робити всякі безглузді речі.

Але я все одно намагаюсь, бо паучок не знає жалості.

Коли він відчуває, що я не показую достатньо наполегливості, то стріляє в мене слабкою магією.

Оскільки можливості Чутливості магії та Маніпулювання чаклунства зросли, то це не зовсім марно, крім того я отримала здатність "Маг" і "Зхища".

Але я вважаю, що є більш ефективні шляхи для отримання навичок.

Вдень я змиваю паучок, а вночі просто кошмар.

Кожного разу після вечері, Широрі напивається.

А коли вона нап'ється вона стає такою мерзкою.

Її поведінка повністю змінюється, і з нею взагалі неможливо нічого зробити.

Особливо коли вона наїться, вона перетворюється на збоченку і починає домагатися мене.

Вона мене облизує.

Добре, що в готелі є ванна, але мені не подобається бути покритою слиною.

І я не розумію, навіщо вона мене облизує.

Оскільки спілкування з п'яною Шираорі неможливе, навіть якщо я питаю у неї навіщо це, вона відповідає щось на кшталт "Тому що це смачно".

і кожен раз у мене по спині біжать мурашки, але все ж не так страшно, вірно?

Хоча зі мною нічого не трапилось, але ось у Меразофіса стався прорив.

Мабуть Аріел його чомусь навчила, поки я спала.

Може зовнішній вигляд у нього і не став таким, але ось тільки в очах його з'явився блиск.

Напевно, він все це робить для мене, але просто бачити, що йому стає легше вже зробити мене щасливою.

І готовка весь цей час просто чудова.

Коли я запитала Аріел, виявилося, що все це готує.

Вона також годувала нас отруйною їжею, але може готувати і смачно.

І те, що мене чекало після того, як ми покинули місто, це знову пекло.

Умм.

Я в загальному так і думала.

Звичайно, Широорі не могла вибрати нормальну дорогу.

Вона одразу ж покинула її і пішла непоганими стежками.

Звичайно, ми мусили йти за нею. І ми йшли за нею через поля, ліси, гори і серпантини.

і хоча ми ходимо по таких забутих кутках, але монстри не наближаються до нас, боячись Аріел.

Схоже вона використовує здатність залякування, які відганяють монстрів.

Якщо подумати, то мабуть на мене ця здатність не діє, бо я маю страх.

Коли я уточнила в Меразофіса, він сказав, що під час нашої подорожі йому також з’явився страх.

Але спочатку йому було важко, бо він тремтів від страху.

Оскільки зовні він цього не показував, я трохи здивована.

- Я просто не хотів, щоб пані хвилювалася про мене.

Він сказав це з кривою посмішкою.

- Ви ж завжди хвилюєтеся через мене, але зараз зі мною все гаразд.

Він сказав це зі спокійним обличчям.

Хоча я й не знаю, що відчуває Меразофіс, але вирішила не лізти йому в серце.

Оскільки я думаю, нічого хорошого з цього не вийде.

Дитина тієї кого він любив, дивне реінкарноване створіння і до того ж Вампір, яка зробила його вампиром.

Я не можу зрозуміти, що він відчуває, якщо сама не пройти через все це.

Думаю, у нього там складний клубок суперечностей.

А я не з тих, хто може легко розбиратися в чужих мотивах.

Хоча, якщо вже оцінювати силу характеру, то у мене він напевно найслабший з усіх.

Так що якщо він захоче розповісти сам, я вислухаю, але спеціально питати не буду.

Замість цього, я хотіла б знати, якого доброго ми літом мчимося через такий густий ліс.

Кров 20. Майстер жорстокий.

Три роки проскочили як одну мить.

Так, вже три роки.

Це для цього світу три роки, а за Земним календарем — 3,5 року.

Я все ще слідую за Аріел і Майстером.

Майстер?

Майстер це майстер.

Я тільки так і можу її звати.

Через прокляття.

Це сталося близько року тому.

Майстер принесла карти.

Карти.

Вони дуже схожі на ті, які були у мене в попередньому житті.

Хоча я не мала друзів, але ні з ким в них не грала.

У цьому світі нічого на зразок карткових ігор немає.

Люди тут не думають про розваги.

Через постійну війну з демонами багато людей не знають, як заробити собі на шматок хліба.

І ось, майстер з нізвідки дістала ці карти.

Коли я запитала, звідки вони раптом взялися, вона відповіла [з місця D].

Це що за місце з назвою D? Не розумію.

оскільки Майстер завжди говорить тільки мінімум, при цьому з таким видом наче з неї ці слова кліщами тягнуть, я не розумію більшість того, що вона каже.

І потім, якщо я запитую вас, вона не відповідає, так що звідки їх дістала незрозуміла.

Якби це були звичайні карти, я б не була так здивована.

Так, звичайно в цьому світі немає карт, так що це дивно, але їх могла зробити Майстер, або вона могла їх замовити кому-небудь.

Звичайні карти можна зробити легко.

Але карти були незвичайні.

Не знаючи цього, я сама затягла мотузку на своїй шиї, коли погодилася зіграти з Майстра в пари.

Серед усіх можливих ігор у карти було обрано саме вона з певної причини.

Це єдина карткова гра, правила якої я знала.

Гей, тут нічого не поробиш!

Я взагалі не грала в карти у попередньому житті!

Мені не з ким було грати!

Хіба це так погано!

Ось чому я вирішила зіграти в пари, у цій грі прості правила.

Оскільки Меразофіс не знав правил, я використала цю відмовку, щоб уникати гри.

Мерозофіс змутився і сказав "Вибачте мене за те, що я не знаю правил", не вибачайся я і сама їх погано пам'ятаю.

- Та все в порядку. Це ж пари, все дуже просто.

Очі Аріел які дивилися на нього з жалістю не виходять у мене з голови.

Напевно вона помітила.

І нічого на мене дивитися такими очима.

І ми почали турнір.

Проблема полягає в тому, що оскільки грати без ставок було нецікаво, то це ще одне правило.

Той, хто займає перше місце, починає прагнути того, кому належить останнє.

Як завжди в карткових іграх.

Хоча я в них і не грала.

Я все знала.

Чому ж я все це влізла?

Якби я знала, що станеться, то змогла б усе якось запобігти цьому.

До речі, схоже Майстер володіє суперсилою Рентгенівський зір, але для того, щоб вона не жульничала, їй заборонили використовувати цю здатність.

Завдяки цьому, вона тримала очі відкритими, і це було відвертно.

Зазвичай вона тримає очі закритими і використовує рентгенівський зір, щоб все бачити.

Це я дізналася не від неї, а так сказала Аріел.

Перший раунд.

Першим місцем для Аріел

Останній з них.

Такий результат через те, що Меразофіс не до кінця зрозумів правила і йому просто не пощастило.

Карта без пари провела весь час в його руках від початку до кінця.

Так що все закінчилося швидко.

Аріель загадала, щоб наступний раунд він простояв в позі, наче сидить на невидимому стільці.

Відразу після того, як почувся заклик, зловісний вітер піднявся від карт і вдарив у Меразофісу.

І змусив Меразофіса прийняти цю позу.

- Широчка, а що це відбувається?

- Карти прокляті.

- І звідки на них прокляття?

- Хто знає?

- Як позбутися прокляття.

- Ніяк.

- А?

- Його не можна зняти?

- А-а-А?

- Не можна

- Ай-й! Що ж робити? Меразофіс тепер буде в такій позі весь час!

- Він повернеться в норму на початку наступного раунду.

- А! Зрозуміло!

Отже другий раунд, щоб врятувати Меразофіса.

Перше місце Майстра

Останній з них

На відміну від першого раунду, програй його власну вину.

Йому було важко зосередитися через гру в складній позі? Чи все ще не зрозумів правил? Меразофіс забув скинути пари які були у нього на руках.

Через це і програв.

Але коли переможець був визнаний, Меразофіс врятувався від сидіння на невидимому стільці.

- Меро, будеш голим до кінця наступного раунду.

Як тільки він позбувся однієї проблеми, з'явилася нова.

У той же момент зловісний вітер піднявся від карт.

І з Меразофіс зникла весь одяг.

Вся.

- Ох!

- Аа-а!

Мерозофіс який тільки і може що безмовно відкривати та закривати рот, Аріел яка видала радісний вигук, мій скррик, і Майстер з досить фізіономією.

Коли я подумала, що тут щось не так, то побачила, як вона п'є!

Вона ж п'яна!

Оскільки я не можу дозволити Меразофісу залишатися голим, то третій раунд для захисту Меразофіса.

Як результат, 1 місце у Майстра

А останній у мене.

У мене!

Ви ж вже здогадалися, так?

Чому я називаю Майстра Майстером?

- З цього моменту будеш звати мене Майстер.

Да.

Саме так.

Через це я можу тепер називати Майстра тільки Майстером.

не тільки голосом, але навіть про себе.

Яке ж сильне прокляття.

Хоча Аріел намагалася щось придумати, але результат негативний, від прокляття не позбутися.

До речі, коли вона на наступний день прокинулася, у неї був вид, який говорить щось типу "А ви власне про кого?"!

Ти ж сама змусила мене називати тебе так!

Кров 21. Три роки.

Багато відбулося за ці три роки.

Ми йшли від міста до містечка, а між містом завжди пробиралися нехоже шляхами.

Майстер напивалася в кожному місті, яке ми відвідували.

Не було дня, щоб я не страждала від менструації чи фізичної хвороби.

Чому ми не ходимо дорогами?

Я думаю знайшла відповідь на це питання за ці три роки.

Це тому що Майстер ненавидить людей.

Тому, щоб не зустрічатися з людьми, ми ходимо туди, де людей немає.

Хоча її обличчя не змінюється, але по її аурі я розумію, що у неї псується настрій коли навколо багатьох людей.

Інакше я не розумію, навіщо вона використала магію яка не дає розпізнати її обличчя.

Я навіть не помітила, коли майстер почала приховувати свій зовнішній вигляд за допомогою магії.

Оскільки я завжди була з нею, то помітила це надто пізно.

Результатом цієї магії стало те, що Майстра стало можливим описати тільки одним словом "Білая".

До тих пір, поки хтось з хорошою інтуїцією не буде пильно вдивлятися у неї, то все що він побачить - це що вона біла.

Так що коли вона ходила по місту, все тільки і бачили, що "вона Біла", ні деталі обличчя, жодного враження не збереглося.

Завдяки цій магії все докорінно змінилося від того, що було раніше, люди просто кидали на неї погляд і не зацікавилися далі.

Оскільки я бачила Майстра раніше, то схоже на магію на мене не діє.

Майстер настільки ненавидить людей, що навіть використовує магію.

Вона намагається уникати будь - яких контактів з іншими.

Виключення Аріел і я. Хоча до Меразофісу ставляться ліпше, ніж до інших, все ж він може вважатися гіршим за нас.

Або ж на нього майже не звертають уваги.

Через те, що хтось занадто розбірливий нам і доводилося пробиратися такими шляхами, але завдяки цьому вміння та стаміна виросли.

Можливо, це теж було однією з її цілей.

Я думаю, що Майстер намагалася мене натренувати так, щоб я стала сильнішою за ці три роки.

Мені здається, що я стала набагато сильнішою.

"Я думаю" тому що в боях я не брала участі, і все що я можу це покладатися на числові показники здібностей та фізичні показники.

Монстри не наближаються, бо бояться залякування Аріел.

А коли б і попалися, то майстер та Аріел з ними відразу ж поділилися б.

Хоча я й розумію, що за ці три роки стала сильнішою, все одно порівняння з Майстром чи Ариел не має жодного сенсу.

Як не дивно, але вони жахливо сильні.

Майстер священної звіри, Аріел Король демонів.

І те, що це не жарти стало зрозуміло.

Хоча, здається, серцем я це ніколи не прийму.

Але ось їхня сила, це те, що не дає сумніватися.

Мені не залишається нічого крім як прийняти це.

Навіть якщо я їх оцінюю, то їхня сила не зрозуміла.

Майстер [Оценка неможлива], а Аріел [Завершення заборонено].

За ці три роки я довела рівень оцінки до 9 рівня.

Це результат того що я весь час тримала її активною, як в тій раді, який дала мені Майстер поки була п'яною.

Коли майстер напивається, вона іноді дає якісь поради і розповідає про своє минуле.

Більшість з цих історій нічого не варті, але серед них є і корисні поради.

Одна з них, Майстер сказала, що її життя не раз було врятоване цією здатністю.

Тому я намагалась тримати Оценку постійно увімкненою, як казала Майстер.

Я думала, що моя голова вибухне.

У мене були жахливі головний біль, і я все одно не могла тримати оцінку ввімкненої постійно.

Може, через те, що я наполегливо пояснювала себе таким чином до межі, я отримала нову здатність розширення Божої Хмари, але в той момент, у мене вже майже знепритомніла свідомість, так що мені було не раніше.

Оскільки я продовжувала себе таким чином, я змогла підняти здатність до 9 рівня за такий короткий час як 3 роки.

Хоча я чула, що майстер підняла Оценку до 10 рівня менше ніж за рік, але з нею не варто порівнювати, вона взагалі дивна.

Напевно я зрозуміла тільки половину з тих історій і порад які давала Майстер.

І це не тому, що вона брехала, але через те що половина з того, чого вона говорить, виходить за межі розумної.

Щось на зразок того, щоб купатися в лаву, для піднімання Спротив до вогню або піднімати здібності постійно активуючи їх.

Хоча Майстер і каже "Спробуй" це зробити, але тільки для Майстра таке можливе.

Великий Лабіринт Елро подібний до природних кордонів з організацією Демони.

і оскільки я не можу займатися такими абсурдними методами піднімання свого рівня як Майстер, я там напевно не виживу.

Я не знаю, скільки разів я чула слова Майстра "Я думала що помру", коли вона розповідала про Лабіринт після того як напивалася.

Мабуть, вона в той час дійсно була на краю смерті.

Якщо так подумати, то мені пощастило.

Майстер допоміг мені вижити, хоча я мусила пройти через багато неприємних речей, але змогла стати достатньо сильною.

Напевно треба висловити свою вдячність з цього приводу.

Но, но!

Мені б хотілося, щоб вона припинила їсти мене по шматках, коли нап'ється!

Чому я повинна битися в смертельній битві кожного вечора?

Мало того, кожен раз програвати!

А вранці, здається вона все це повністю забуває!

Чому в моєму місті я боюся, що алкоголь — це найжахливіший підземелля, де не можна пити!

Хіба це не дивно!

Ох, ладно.

Якби не це, то можна було б щиро подякувати.

Хоча з'їдені частини потім і відновлюються за допомогою магії лікування, але страх та біль коли тебе пожирають живою нікуди не діваються.

Спочатку вона мене облизує, потім починає покусати і вушка стають міцнішими.

За що мені це?

Останнім часом, коли вона наїдається, у мене таке відчуття що вона забуде зупиниться і з'їсть мене повністю.

Якби Аріел не ставила Бар'єр, готель був би знищений під час наших жорстких нічних бітів.

Цікаво, а це взагалі бітовою назвати можна?

Я все ще 1-го рівня.

І ось так продовжуючи свою подорож, ми нарешті досягли території Демони.

Я пішла разом з Аріел і Майстром, хоча інколи мені хочеться все кинути. Але я вирішила піти на територію демонів.

Так, я перестала думати категоріями людей/демони.

Оскільки я знаю, що не належу ні до людей у цьому світі.

Коли я прийняла таке рішення, то вирішила піти на територію демонів.

Ось такі ось справи.

Інтермедія. Регулярні промови Короля демонів Адміністратору.

*Повноч першого дня після підхоплення Широорі.*

- Ти мене чуєш?

- А? Щодо паучка?

- Схоже, чуєш. Я так і думав, якби не вийшло, то я б занепокоївся. Я можу з тобою контактувати так щодня?

- Так, так, звичайно. Краще підтримувати зв'язок один з одним.

- За мою відсутність вона ж нічого не наробила, вірно?

- Емм.

- Тільки не кажи, що накоїла?

- Умм, емм. Думаю, так.

- Що вона наробила? Кажи!

- Емм. Довга історія, спробую розповісти, так що слухай не перебиваючи, гаразд?

....

Інакше кажучи, вона захистила реінкарновану релігію Божественного світу і вбила Ельфи?

- Так.

- Раптом. Я думав, що їй на всіх крім себе плювати.

- Широчка взагалі хороша дівчинка. Тільки її дії не завжди зрозумілі і не всі можуть бути пояснені логічно.

- Ось у цьому і проблема.

- Так.

- Ситуація зрозуміла. Як це не дивно, але вона все зробила правильно. Я сам поговорю з Ельфами та релігіями Божественного світу.

- Я можу на тебе розраховувати?

- Ох. Не думаю, що отримаю виснажливу відповідь.

- Ага

- Я повинен спробувати, просто на всяк випадок, але не думаю, що з цього щось вийде. Продовжуй спостерігати.

- Поняла.

- Тоді, на сьогодні все. Я зв'яжуся з тобою в той же час завтра.

- Ага, ага.

* Один з промов через рік

- Знову п'є алкоголь?

- Ага. Рознесла все в готелі.

- От блін. І чому все так вийшло?

- Ну, думаю в цьому винен Куро, який показав Широчці, що алкоголь смачний.

- Емм. Незважаючи на те, що алкоголь може не давати їй, то чи все буде нормально?

- Ти хочеш, щоб я зробила щось таке страшне? Я думаю, що Широчка просто прикінчить мене щоб отримати його без всяких роздумів?

- Так. Вона це може.

- Зрозуміло? Тому, щоб зберегти своє життя, я не можу їй пити.

- Тоді спробуй звести руйнування до мінімуму.

- Звичайно, мені самому не хочеться виділятися.

- Сподіваюся на тебе.

* Один з промов через два роки.*

- Так, і що далі було з картами?

- Я вирішила їх забрати.

- Зрозуміло. Якщо все так, то вона влізла у зону відповідальності D?

- Швидше за все. Хоча вона періодично кудись раптово зникає, я не думав, що до Д.

- Щось готує?

- Голосую за те, що нічого.

- Можливо, але вона ходила до Д. Тому будьте обережні.

- Хоча я це й так знала, але хіба D не вражаюча?

- Так, можна сказати, що порівнюючи мою силу і силу Д, то я не зміг би перемогти її навіть якщо земля та небо поміняються місцями.

- Так крута?

- Ага. Не важливо, що я зроблю, але якщо вона вирішить, я нічого не зможу зробити. Ось так.

- Налякає.

- Але вона рідко вмішується. Якщо тільки не відбувається щось визначене.

- Безумовно

- Хтось зачепив її родичів.

- А?

- Д не прощає тих, хто покуштував на її родичів. Вона завжди змушувала ворога заплатити за це. Тож, коли D сказала що хоче зробити її своїм родичем, вона дала мені чіткий сигнал. Можливо, їй подобається її поведінка.

- Зрозуміло.

- Що ж до мене, я не планую втручатися, але просто буду страховкою. У що це все виллється в майбутньому? Можливо, нам доведеться з нею зійтися в бою.

- І що ти тоді плануєш робити?

- Я пройду свій шлях до кінця. Навіть якщо D потім мене вичетне на порошок.

- Впертий

- Я знаю.

- До речі, може з'явиться у нас? Може ти зможеш зняти прокляття з карт. І потім, мені не хочеться тримати у себе таку небезпечну річ, я б тобі їх віддала.

- Розумію. Прийду як тільки звільнюся.

* Один з промов третього року

- Ще одна фабрика, що не працює.

- І скільки їх всього?

- Дві працюючих і сім мертвих.

- Чи мені так добре відводили очі, чи то люди які займалися їх укриттям були шалено талановиті.

- Мабуть, і те й інше. Гаразд не працюють, але три діючі споруди. Я не можу пробачити цю помилку.

- Це неприємно, але це не те, що можна потягнути в один. Все ж, ми ходили по всьому світу знищувати ці фабрики після встановлення системи.

- Або може якраз через створені нами шуміхи вони і змогли приховати дані будівлі так добре.

- Ти думаєш, що дані будівлі були створені вже після встановлення системи?

- Можливо. Можлива можливість

- Все марно.

- Ага

- Коли пошук буде закінчений?

-Хочеться все провернутися протягом трьох років, але оскільки я хочу бути обережним, і переглянути всі закоулки, то поспішати не варто.

- Верно. Розумію. Навіть якщо це триватиме багато років, коли буде знайдено будівельну споруду, то вона затрачає на неї весь свій час.

- Звичайно, я розумію.

- А як щодо зібраних ядер?

- Енергія з них повільно передається світом. Повертати її швидко буде небезпечно.

- Зрозуміло. Якщо кінець хтось десь не поглине її раз і не стане Богом.

- Тільки вона змогла це зробити. Навіть я такого не можу. Якби це було так просто, то вже б народилося ще три Бога.

- Ага. Якщо б це було так просто, то Потімас став би їм ще дуже давно.

Оскільки він намагався це зробити, і в нього нічого не вийшло, ми й опинилися у такій ситуації.

- Треба було йому в той момент просто здохнути.

- Згоден.

- Цікаво, чому Широчки отримали таку неймовірну річ?

Взагалі-то це неможливо, тут є кілька нюансів, але точну причину я все одно не знаю. Мало хто з них знає такі речі.

- Широчка нестандартна?

- Як ти думаєш, можна когось, хто став Богом за рік назвати стандартним?

- Ні.

- Можливо щось у ній таке і привернуло D

- Ага, за нею цікаво спостерігати. І від неї суцільні проблеми.

- І це теж можливо.

Ми збираємося зараз увійти на територію демонів, отже можливі неприємності.

- Тримай її на короткому повідці

- Якщо зможу, не можу нічого обіцяти.

- Це зрозуміло.

Інтермедія. Тато і Адміністратор.

- І в чому проблема зараз?

Я запитав того, хто стоїть навпаки

- Я хотів би почути що за проблеми з країною Сарієра

Там стоїть чоловік чий тіло повністю закрите чорною бронею, Чорний Дракон - адміністратор говорить спокійним голосом.

Проблеми Саріера?

Я не думав, що він турбується війнами людей.

Навіть якщо це релігія Богіні, або навіть коли вона поклоняється матері.

Тоді його цікавить не війна.

Що могло статися там, що привернуло увагу такої істоти або що він хоче дізнатися.

Тоді можливо проблема в монстрі на ім'я Жах Лабіринта, так?

- Ти хочеш уточнити з приводу появи жаху Лабіринта на полі бою?

Недоручки і хитрощі не потрібні з цією істотою.

Я запитав прямо

- Ні. Те що я хочу дізнатися стосується не цього.

Ось тільки відповідь відрізняється від того, що я очікував.

Але навіть якщо б він і очікував якоїсь відповіді, я все одно не знаю, що відповідати.

Я і сам не знаю, що це за звір на ім'я Жах Лабіринт?

Незрозумілий монстр з'явився раптово у Великому Лабіринті Елро, і перетворив війну зі країною Сариєра в повний хаос.

Крім того, ця потвора досягла рівня Правителя і явно був ворогом стародавньої Божественної звірини.

Можливо, досі живий.

Не думаю, що той кого не змогла вбити магія стародавнього Божественного звіра зможе убити людину.

Хоча коло повідомляє, що Героя відновили свій могутній дух і велику магію, але він не загинув, то таки сховався.

Хотілося б, щоб старий Божественний звір його прикінчив, але сподіватися на це не варто.

Треба придивитися до мага, що привів Героя назад.

Судячи з промов, в той момент коли магія вдарила нікого крім Героя і жаху поруч не було.

Так що навряд чи, хтось ще міг втрутитися і витягнути Героя за останню секунду.

Так що, швидше за все це проделки жаху.

Не знаю вже навіщо рятувати Героя, який йому ворог, але якщо припустити, що він привів Ґероа до магу, то всі кінці сходяться.

І хоча я хотів би отримати більше інформації про мага, але імперська контррозвідка бдить.

Все що вдалося з'ясувати, що це найсильніший маг в імперії.

Так що вбивць до нього не підішнеш.

Я не можу сліпо ослабити силу людей.

Максимум що можу, встановити за ним спостереження і витягнути його на передню лінію під час бою з Демони, так?

І навіть це вимагає великих зусиль.

Це може бути небезпечно, але якщо не робити різких рухів, то мусить статися.

Навіть якщо просто витягнути Героя з його лап, то і це буде відмінно.

- Схоже твоя голова як завжди наповнена думками.

- Ой, прости. Я вже постарів, та й старі рани все ще турбують. Добре б знайти хорошого лікаря.

Я намагаюся сховатися за жартома.

Оскільки у мене є Прискорення розуму, то зазвичай мою мислительку діяльність не помічають, але з цією істотою це не пройде.

Взагалі-то у мене є погана звичка збиватися з думки і потім до неї не повертатися.

Хоча зазвичай я все ретельно обдумую, але це не помічають навіть коли стою навпроти когось, він не помічає, що я думаю.

Після того як я навчився Прискорення розуму, обманювати стало легше, але до цього було дуже важко.

Ой.

Знову мої думки попливли не в той бік.

- І так, що ж від мене хоче дізнатися Пан Чорний Дракон?

- Схоже ти виявив занадто пильну увагу до викрадення дочки Лорда Керен, навіщо вона тобі?

Він негайно відповів на моє запитання.

Що це означає?

Що ж він знає.

Він просто про щось здогадається щодо дочки Керен? Чи, може, прийшов дізнатися про мої наміри, знаючи все?

Краще вважати що останнє.

Тоді варто говорити дуже обережно.

- Ця дівчина наслідниця крові Керен. Коли я хотів зупинити її втечу, що могло перешкодити моїм майбутнім планам, ми зазнали нападу невідомої групи, і загін мене поніс серйозні втрати. Після цього я не знаю, що сталося з дівчиною.

Ну, що ти відповіси на це?

- Зрозуміло. Я розумію.

У цей момент тиск навколо мене різко зріс.

Тьмяні чари, які не сплутаються довкола

- Якщо ти так себе ведеш, то мені знайдеться, чим відповісти

Я стиснув у кулак раптово спітніла долоню.

Я повільно відкрив свій рот, намагаючись не провокувати.

- Тепер я навіть не можу зрозуміти, чому раптом Пан Чорний Дракон так розлютився.

- Дустін. Це все що ти хочеш мені сказати?

Краще говорити прочитуючи кожне слово.

- Так. Моя відповідь, все заради виживання людей.

Якщо хтось інший слухав би цю розмову він б не зрозумів відповідь, не знаючи все.

Ось тільки той, кому це адресувалося все, зрозумів.

- Зрозуміло.

Чорний дракон тихо прошепотів і покинув крісло.

- Я тебе попереджаю. Не варто їх чіпати взагалі.

- Ваше попередження я прийму серйозно.

- Але навіть після цього, не зупинишся, вірно?

- Майбутнє покаже.

Чорний Дракон доторкнувся рукою до дверей

- Ти не зупинишся. Скажу тобі одну річ. Поточний Король демонів не знає пощади. Доклади всіх сил, щоб людство не було знищене.

Сказавши ці зловісні слова, Чорний Дракон зник за дверима.

Я весь вкритий потім.

Фух.

Звичайно знаючи його, він швидше за все не вбив би мене прямо на місці, але в мене всі підживки трясуться.

Ось тільки, чи сказав я йому щось, що відкриває мої плани?

Чорний дракон, схоже, знає про реінкарнованих.

коли він говорив про "Ніх" він ймовірно мав на увазі реінкарнованих.

Мало того, він прийшов до мене.

Що це означає?

Крім того, поточний Король демонів?

Не тільки Герой, але ще й Король демонів помінявся?

Це погано.

Як же мало інформації

Хоча я люблю говорити, що моя мережа шпигунів найкраща з тих, які є у людей, але цього недостатньо.

Треба покращити збір інформації, придумати що протиставити ельфам і продовжити пошуки пропавої дочки Керен.

Схоже треба зробити дуже багато.

Без 7. Створення магічної зброї.

Оскільки я завжди робив зброю, до того часу як мав мани, моя здатність створення зброї досягла 10 рівня.

У той же час здатність створення зброї еволюціонувала в більш високий рівень.

Ім'я вміння змінилося на створення магічної зброї.

З його імені зрозуміло, що ця здатність дає змогу надавати ще один ефект створеній зброї.

Ось тільки ефект фіксований і на 1 рівні я можу вибрати лише один з п'яти ефектів.

Ці ефекти: божественний захист, додавання елементального урону, додання атаки ненормальним станом, автопочинка і автоматичне відновлення.

Божественний захист створює захисні здібності людини, яка використовує зброю.

Трохи підвищується опірність елементальному урону і ненормальним станом.

Хоча цей захист постійно діє і не вимагає ані манів, ні стаміну, але ефект слабкий.

Елементальний урон, як і показують звання, може додати атаку певного типу до атаки зброї.

Елемент не вибрано, але активується тим, хто його використовує, використовуючи елемент до якого схильний носій, також споживає ману людини, яка вживає зброю під час активації.

Атака ненормальним станом майже те саме, що елементальний урон тільки замість мани споживає стаміну.

Автопочинка, відновлює міцність зброї з часом.

Не вимагає ні мани, ані стамін.

Хоч і не росте з часом, все ж може бути корисним для того, хто планує використовувати одну й ту саму зброю довгий час.

Останнє, автоматичне відновлення, щось на зразок комбінації здатності Автоматичного відновлення хітів і прискорення швидкості регенерації мани.

Хоча не відновлює стаміну, зате нічого і споживає.

Ефект нижчий, ніж здібності. Але оскільки він не перекривається здібностями, то швидкість відновлення трохи підіймається.

Хоча це й трохи неправильно називати це магічною зброєю, але не варто недооцінювати.

Якщо потрібен урон, тобто можливість додати елементну атаку або напад ненормальним станом.

Якщо потрібно захисту, то це є божественний захист.

Якщо потрібно битися, довго зберігаючи магію, то автоматичне відновлення

Якщо важливо підтримувати зброю в доброму стані, то автопочинка.

Оскільки кожна з них має свою ділянку, то можливості використання безмежні.

Ось тільки є проблема.

Вбудовування спеціальних здібностей споживає ману.

Чим вище повинен бути вплив здібностей, тим більше споживання мани.

Важливим є те, що зброя зі вбудованою магією також вимагає додаткових манівок.

І вбудовану магію можна закласти тільки в момент створення.

Після створення зброї не можна наділити його магією.

Отже, для того щоб укріпляти зброю магії, потрібно використовувати кількість манів після створення зброї.

А мана - обмежена.

До цього моменту, я вкладав усю свою ману для створення зброї, щоб створити найкращу зброю.

Але тоді я не зможу додавати в зброю особливі здібності.

До того часу, поки моя мана обмежена, я можу або зменшити якість зброї, щоб накласти спеціальну здатність чи зробити хорошу зброю, але спеціальну спроможність буде абсолютно неважливою.

Треба щось вибирати.

Хоча моя мана і значно виросла, але досягти оптимального результату відразу в обох напрямках я не можу.

Я еволюціонував в Шамана Гоблінів.

Результат моєї прокачки укриття Буїром.

Буїрем приборкує монстра і приводить його до мене, після чого я його вбиваю.

Приборканий монстр не може напасти на мене, навіть якщо я його атакую.

І я продовжую бити його, поки він не помре.

Так що я можу безпечно вбивати високоранго монстра, таким чином прокачуючи свій рівень.

Коли я досягнув 10 рівня і був готовий до еволюції, Буірит наказав мені еволюціонувати в Шаман.

Щоб збільшити мою Ману.

Шамана має більше форм магії, і після неї мани стають дедалі більшими.

Отже, для того, хто займається створенням Орузія це можливо єдиний правильний вибір.

Якість зброї за допомогою здатності створення Орудія росте залежно від кількості вкладеної мани.

Чим більше мани, тим краще зброя.

Оскільки верхнього обмеження немає, то потрібно самому визначити якість зброї і кількість можливостей.

А мені сказали тільки створювати зброю.

Не кажучи, що потрібно більше зброї.

Якщо з'явиться якийсь негативний ефект, то можна буде і його додати.

Після того, як я еволюціонував в Шамані мої бойові здібності теж виросли разом з рівнем.

Мої фізичні показники зросли, мої здібності покращилися де тільки можливо.

Але шанс втекти від Буіріма все ще немає.

Я вивчив мову.

Це виявилося досить легко.

Я вже вивчав мову Гоблінів раніше, крім того, хоча я і не розумів, що Буїрам говорив, але зміст його наказів зрозумів.

А втім, для того щоб виділити потрібні слова, недостатньо було часу.

Хоча й досі існує багато слів, яких я не розумію, сказати, що я вивчив мову в досконалому стані.

Але з огляду на те, що спочатку я навіть не міг зрозуміти, як виглядає "Бурим" чи "Капітан", можна сказати, ніби прогрес значно вищий.

Я вивчав мову підслуховуючи і збираючи інформацію.

Це може бути корисним, якщо з'явиться шанс втекти.

Те, що мене турбує, це те, як Буїрим кудись поспішає.

Буїрим, здається, займав високе становище в величезній країні ім’я імперія, але зробив помилку і був висланий сюди.

Напевно він хоче зробити щось, що дозволить змити цей сором і повернутися туди де він був раніше.

Причина по якій він хоче якомога швидше повернутися назад.

Це його помилка.

Можливо це і не дає мені шансів на втечу в даний момент, але можливо тут якось можна буде зачепитися за його слабкість.

Я хочу збирати інформацію.

Кров 22. Демони...

Ми увійшли на територію демонів.

і це було просто.

Звичайно, ми не перейшли через кордон безпосередньо.

Територія демонів межує з імперією і там скрізь понатикани форту, так що пройти там не так-то просто.

Для того щоб потрапити з території людей, на територію демонів потрібно обминати всі торні дороги і пробиватися через дикі місця.

Місце, через яке ми пробиралися, це круті гори, які називають Горами Магії.

Піки найвищих гір піднімаються вище кордону хмар.

Я б не хотів, щоб ми піднімалися на гори без будь-якої екіпіровки.

Ні, правда.

На своєму шляху, ми заночували а залишків сіли, яка схоже була покинута вже кілька років, потім Аріел довелося спілкуватися з гірським драконом, а потім і Аріл та Майстер втікали від дивного монстра схожого на мавпу.

Після того як ми перетнули Гори Магії, де сталися всі ці неприємності, ми вже увійшли на територію демонів.

Чесно кажучи, на шляху сюди я так виснажилася, що навіть нічого не відчула з цього приводу.

Можливо, причина цього також полягає в тому, що сцени життя майже не відрізнялися від тих, які я бачила на території людей.

І все-таки, коли я говорила про територію демонів, я уявляла щось інфернеальне, де всі небо закрите хмарами цілий рік, моторошна атмосфера та трава не ростуть.

Але насправді небо голубе, довкола зелених і чистих повітря.

Чудова природа, яка зовсім не відрізняється від того, що було на території людей.

Гори Магії більше побували на місці, де могли бути демони.

Подібно до демонів, демони мають багато твердинь, щоб відвернути вторгнення людей.

Пусте місце між фортами демонів і людей часто стає полем бою, а не схожим на те, що є найнебезпечнішим місцем у світі.

Якщо хтось побачить когось спокійно і йде по цій території, то його відразу атакує, мало того, кажуть, що часто це переростає в армійські битви.

Майстер який все це почула, виглядає засмученою.

Мабуть, Майстер вважав Великий Лабіринт Елро найнебезпечнішим місцем.

Але судячи з того, що Майстер мені розповідала, тут буде безпечніше.

Після того, як я прокачала Оценку, я не використовую її на інших, але судячи з тому, що я чула у розмові Майстра і Ариел, схоже рідко зустрінеш людину яка зміг просканувати фізичні показники вище 1000 одиниць.

Я погоджуюсь, що Лабіринт, де показники у монстрів в кілька разів вищі, можна вважати небезпечним місцем.

Але, чесно кажучи, мені важко визначити де небезпечніше, а де ні, оскільки бойового досвіду у мене немає.

Зараз ми перетнули Гори Магії і вже зайшли на територію демонів, прокинувшись у форті, так що в цю небезпечну місцевість не заходили.

Хоча я думала, що майстер помчить туди, але відчула полегшення, коли зрозуміла, ніби вона не планує цього робити.

І потім, хоч ми не ходили по цій небезпечній місцевості, то йшли стежками просто неба!

Я думаю, що найголовнішою причиною цього є те що немає форту ні з боку людей, ні зі сторони демонів в тому, щоб будь-хто, хто спробує там пройти, буде стерт у порошок матір'ю природи.

Для нормальної людини все так і буде.

Оскільки Аріел і Майстер поїхали цим шляхом без роздумів, я просто пішла за ними, але якби я була з Меразофісом, то не знаю, чи змогла б я тут пройти або ні.

Якщо б ми не використовували постійно ясновидіння і простору Маневрування, щоб орієнтуватися, то швидше за все ми б швидко заблукали.

Крім того, навіть якщо б і не заблукали, то при відсутності Аріел монстри почали б нападати на нас. У даний момент вони не наближаються через її здатність Залякування.

І якщо говорити про бій між Монстрами з одного боку і мною з Меразофісом, то особливої впевненості у мене немає.

Все-таки Майстер говорила, що навіть для неї це було небезпечно.

І якщо це було складно для Майстра, то що говорити про ту, яку Майстер постійно перемагає, так що з такими монстрами битися для мене було б неможливо.

Хоча з іншого боку я не думаю, що настільки потужні монстри, з якими навіть у Майстра були б складні, потрапляють часто, а якщо це якась дрібниця, то можливо я змогла б викрутитися.

Ось тільки у всіх монстрів, яких я бачила до цього моменту були високі фізичні показники.

Оскільки бували і моменти, коли Аріел вбивав їх раніше, ніж я встигала їх оцінити, я не можу сказати нічого точно, але ті кого я бачила, все були сильніше мене.

Монстри в цьому світі сильні настільки, що ламають весь баланс.

Я була здивована, що людей і демонів досі не вирізали.

А що сказати про демонів?

Незабаром повинні дійти до міста демонів, і мені цікаво, наскільки вони сильніші за людей?

Оскільки їх називають демонами, то чи вони мають роги і все інше?

Можливо з крилами.

Шкіра блакитного кольору і кігті як у вампірів.

Може я намалював себе і трохи лякаючий образ, але все одно цікаво.

Так ми і продовжували йти далі, поки я намагалася зрозуміти як виглядають демони.

Оскільки ми йдемо дикими місцями, то місцеві тут не видно, але ось з'явилося поле.

Нормальна дорога, по якій ми пішли далі.

Як же добре йти дорогою.

Як приємно, що не треба продиратися через рослини втрачаючи хіти на кожному кроці.

Я побачила людей, які збирають урожай.

О?

Люди?

- Аріел тут люди, але ми ж вже на території демонів, вірно?

Цікаво хто вони?

Люди, які потрапили в полон і тепер використовуються як раби.

- Хмм? Люди?

Оскільки обличчя Аріел виглядає так, ніби вона не розуміє, що я кажу, вона швидко оглядалася навколо і на обличчі у неї запалилися ознаки розуміння.

- А, ясно, зрозуміло. Для реінкарнованих слово демони мають значення чогось диявольського. Ясно, зрозуміло.

Аріел сказала сама собі.

Емм, я взагалі-то не відмовилася б від пояснень?

- Вони все і є демонами.

Аріел сказала це штовхнувши пальцем в тих, хто працює на полі.

А?

Але вони виглядають точно як люди.

- Людей і демонів не можна відрізнити за зовнішнім виглядом. Вони виглядають однаково.

Э-эеээ.

Що за?

Я відчуваю себе засмученою.

Отже, тут немає нічого спільного з людьми.

Між демонами і людьми немає різниці.

 Кров 23. Схоже, що втручання в магію є обов'язковим після реінкарнації.

Ми досягли Замка Короля демонів, десь через рік після того, як зайшли на територію Демони.

Хоча мені хотілося б описати щось цікаве, але все що я можу сказати це те, що немає ніякої різниці від території людей.

Взагалі жодного.

Вулиці такі ж, ніякої різниці в архітектурному стилі або у приготованій їжі, так що і не зрозумієш відразу, де ти зараз.

Оскільки це демони, я очікувала жити в місті різних рас, але все виявилося не так.

Якщо щось змінилося, то тільки мова, якою всі розмовляли.

Але оскільки Аріел мене навчила раніше, то й тут немає проблем.

Проблема в тому, що демони - це одна раса, немає нікого з рогами, хвостами чи схожих на монстрів, як я собі придумала.

Коли я подумала, що між демонами є Вампіри, то виявилось, ніби їх теж немає.

Так сказала Аріел.

- Минуло дуже багато часу з тих пір, як я бачила Вампіра. Їх усіх знищили багато років тому.

Ось що вона мені сказала.

Це шокувало мене.

Виходить Мегаспіс і я, єдині вампіри в цьому світі.

- Колись один з Вампірів став Королем Демони, і він став Великим королем демонів, якого пам'ятають як одного із великих досі, хоча минуло багато часу. Ось тільки він був знищений Героєм, а потім на всіх інших вампірів відкрили полювання, завдяки чому вони взагалі зникли.

Аріель розповідав таку сумну історію, якось умудрялася залишатися веселою.

Аріел давно не бачила вампірів, крім того, ймовірність їх виживання близько 0.

Якщо це не правдивий предок, то їм потрібно пити кров, тому вони можуть ховатися у віддалених місцях, де їх можна було б знайти.

Цікаво, наскільки ж стара Аріел.

Ось чому я сказала, що демони є однією расою.

Хоч є ще гобліни, які співпрацюють з демонами, то вони не будуть називати їх біснуватими.

Одинокі так називають расу, яка виглядає як люди.

Якщо подумати, то зовнішній вигляд Аріел такий самий, як і в людей.

Так що можна було б здогадатися, якщо Король демонів має зовнішній вигляд людини, то й її піддані повинні бути такими ж.

Мені сказали, що це тільки наполовину вірно.

- Я відрізняюся від них. Хоча я виглядаю як люди і демони, але всередині мене немає нічого спільного з ними. Хочеш подивитися?

Оскільки вона в цей момент була злодійкою ухмілля, я обережно відмовилася.

За такими розмовами ми продовжували подорож по території демонів, зрештою досягнувши Змка Короля демонів.

Ніякої злодійської аури та замку, навпаки дуже гарний замок з білими стінами.

Назва "Замок Короля демонів" йому зовсім не підходить.

Довкола замку лежало місто, де життя схоже на задоволення.

Моя ідея про демонів була розсипана в труху.

- Ну що ж, якщо ми дісталися достеменно, то я думаю пора Софію відправити в школу!

Сказала Аріел.

- Школа?

- Так, школа.

Школа.

У них навіть таке є.

Демони ходять до школи.

Здається, що я отримав ще один удар.

- Я думаю, що Софії потрібно піти до школи, щоб навчитися жити в цьому світі. Адже останнім часом ти тільки й робила те, що подорожувала замість нормального навчання. Оскільки у тебе є знання з попереднього життя, я думаю, все не так вже й погано, але я вважаю, що не буде поганим рішенням піти до школи в цьому світі. Звичайно ж, школа яку я рекомендую не звичайна. У демонів також є двіряни, так що я направлю тебе в школу, де вчаться благородні, Іде?

Схоже, у мене немає вибору, хоча вона і запитала "Йде?"

Звичайно в моєму віці не буде нічого дивного, якщо я піду до школи.

І потім школа це не тільки місце для навчання.

Там можна завести корисні знайомства, крім того стати своїм в суспільстві.

А коли я походжу до школи, де навчаються дворики демонів, то можу завести контакт з майбутніми високопоставленими демонами.

Хоч усе це мине, все залежить від мене, але я думаю Аріел намагається дати мені хоч якусь основу для життя на території демонів.

Якщо і буде з чимось проблема, так тільки з тим, що я не дуже вмію спілкуватися з людьми.

Але я все - таки теж дочка шляхетної, хоч би яка була.

Можливо, це ще одна можливість почати своє життя знову і забути про його минуле.

- Добре. Я піду до школи.

- Окей! Тоді я забираю Меразофісу, він стане працювати на мене.

- А?

Два голоси мій і Меразофіса змішалися.

- Хоча в школі і можна мати слуг, але Софія не настільки відома для цього, навіть з усіма моїми рекомендаціями. Ти підеш до школи, як нещаслива, так що слуга тобі не довіряє.

Да ладно.

Я ж не знала про це.

Ні, Меразофіс...

- Вооб...

- І я не приму відповідь "Узагальне-то я передумала"

Вона сказала це раніше, ніж я встиг вислуховувати свої думки.

Після цього ми з Меразофісом поділилися, не питаючи нашої думки.

У школі всі учні жили в гуртожитку, тож Меразофіс не міг там жити.

Так само як Аріел і Майстер.

Хоча, те, що тепер Майстер не буде намагатися мене з'їсти кожну ніч і на краще.

Ситуація де мене ніхто не знає і я абсолютна одна.

Крім того, я подорожувала глухими місцями від самого народження і не мала ані освіти, ні світської мудрості.

І навколо одні благородні демони.

Цікаво зможу я це пережити?

Кров 24. Ділення.

Коли їм п’ять років, діти демонів потрапляють у академію.

Оскільки мені теж п'ять, то тут повна відповідність.

Період навчання у школі від 5 до 15 років.

Після закінчення школи учні вступають у те, що на Землі назвали б університетом і після чого стають незалежними та самі вибирають життєвий шлях.

Більшість людей, які йдуть до університету мало, проводять свої заняття відразу після закінчення школи.

Оскільки в школі є велика кількість шляхетних людей, то після випуску вони переважно починають працювати дворянами.

Рогова система двориків від найвищого до найнижчого: Герцог, Маркиз, Граф, Віконт, Барон. П'ять сходинок.

Принців не існує.

Тому що найбільший Король демонів, незалежно від того, ким він був до цього часу, тому немає наступників.

Хоча я чула, що королева демонів має дітей і родичів, вони в основному стають герцогами.

Більшість з тих, хто зараз носить титул герцога раніше були кимось із родичів Короля демонів.

Хоча ви можете знайти слабкі родинні зв’язки з колишніми королями демонів і серед Маркизів та графів, цікаво буде побачити в історії благородних будинків.

З іншого боку, серед Баронів є багато людей з простолюдинів. Тому більшість не має нічого спільного із попереднім Королем демонів.

Сила в цьому світі це все. Якщо демон сильний, то отримати звання Барона відносно легко.

От тільки і втратити його так само легко.

Титул, отриманий силою, може легко втратити, якщо його сила зникла.

Навіть якщо демон в ідеальному стані, але при будь-якій проблемі все може різко змінитись.

Це нормально для благородних демонів.

Отже, навіть княжний дім може розколюватися, якщо його не вистачає.

І Сила це не обов'язково фізичний потенціал.

Зв'язки, знайомства, вплив, політична вага і військова сила - це також сила.

Герцогський будинок не так-то легко штовхнути з лімпа, оскільки на відміну від Баронів, їхня сила копалася поколіннями.

Навіть якщо цього недостатньо, аби втриматися нагорі, це нічого б не допомогло.

Тому Аріел навчила мене ходити до академії.

Мене половину вже прийняли, і для повного прийняття мені треба було пройти екзамен.

Екзамен повинен показати мої знання, бойові здібності і т.д. і мені сказали, що навіть якщо результати будуть поганими, то мене не виженуть.

Тому я можу дозволити собі розслабитися.

Письмові екзамени поділялися за напрямами.

Я можу спокійно вирішувати математичні приклади, оскільки вчилася на Землі у старшій школі.

Мови не є проблемою. Оскільки Аріел вчила мене читати й писати під час подорожі, тут не повинно бути проблем.

Мова людей і демонів я знаю на відмінно.

Але оскільки я нічого не знаю про історію, то тут у мене проблеми.

Цінні здібності - просто.

Коли у мене запитали, які види магії я можу використовувати, я відповідала чесно.

Магія якої я можу використовувати: Вода, Лід, Тень, Тьма, Ветер і Моленія.

З Водяної та Льодови я можу використовувати високорівні закляття.

Оскільки магія Тьми - це еволюція магії тіні, то я можу використовувати високорівні закляття з трьох дисциплін.

Це результат постійної тренування, яку мені влаштовувала Майстер протягом чотирьох років подорожі.

Оскільки на обличчі вчителя з'явилося недовірливий вираз, я показую йому свою магію.

Нерозумно руйнувати все довкола, я дивилася на те, щоб не завдати шкоди.

Як результат мої магічні здібності визнали.

Хоча мені треба було пройти екзамен бойових можливостей, він закінчився тоді, коли я одночасно активувала Бойову Магію та дух Боїв.

Я взагалі нічого не встигла зробити.

Що це за іспит, якщо вони взагалі нічого не побачили?

У будь - якому випадку я спокійно повелася.

Оскільки це школа для благородних, то поступили не так вже й багато.

Близько 100 людей, їх поділили на три класи.

Перші три роки клас не ділять за здібностями, просто випадково розкидають учнів.

Оскільки я вступила вже після початку навчального року, мене призначили у клас з найменшою кількістю людей.

- Це Софія Керен, хто буде тепер вчитися з Вами. Познайомтеся з нею.

Вчитель представив мене.

На мене схрестилося багато поглядів маленьких дітей.

Взагалі-то, якщо подумати, то вони всі одного віку зі мною, тобто діти.

До цього моменту мене завжди оточували дорослі.

Хоча Майстер тих самих років що і я, ось тільки по зовнішньому вигляду цього не скажеш.

Після того як вчитель вийшов, мене засипали запитаннями.

Оскільки всі вони говорили одночасно, я не могла зрозуміти, що вони говорять.

Навіть мої п'ять відчуттів, якщо вони говорять по-різному, не можна зрозуміти.

- Ви всі, майте хоча б трохи самовладання, ви ж палаци.

Той хто врятував мене був красунчик з блакитними очима і блондинистим волоссям.

- Я з Герцогського будинку Валд К Атмос. Якщо щось знадобиться, ти можеш покластися на мене.

Ха.

Незважаючи на те, що дитина є немовлям, вона заслуговує довір’я.

Ось тільки він не знає про проблему.

Може я і виглядаю дитиною, але всередині я старшокласниця.

Після цього я відповідала на запитання, які ставили мені діти по черзі, яку влаштував Вальд.

Моя легенда, що я учениця особини, яка подорожувала світом.

Протягом довгого часу люди виконували публічну місію і тепер повернулись додому.

Я повернулася з нею.

Оскільки ця "Особа" дуже важлива, то я не можу розголошувати її особистість.

Взагалі-то це Король Демони, так що ніякого враніття.

І хоча діти весь час намагалися з'ясувати, що це за "Особа", звичайно ж я їм цього не сказала.

Наступне, що я сказала - це те, чого не маю на увазі.

Після того, як вони це почули, презирство почало витікати в повітрі.

Але деякі діти дуже зраділи.

Здається, не двореяни в цій школі рідкість.

А ті, хто сюди зумів поступити - талановиті.

Взагалі-то я не маю талантів.

Куди ж ти мене впіхнула - Аріел.

Коли я роздумую про майбутнє, то зведу живіт, але почала своє шкільне життя оточеним дітьми.

Кров 25. Я була присутня як одна з сторін під час розриву заручення, крім того від мене намагалися позбутися, хоча я цього не помітила, і що мені робити?

Вісім років пройшло.

Як один момент.

Хоча я щодня переживала, чи зможу здобути освіту, але можна сказати, що змогла.

Да.

Все - таки я народилася чітером.

Тільки мене звільнили від магічних тренувань у класі.

Замість моїх однокласників моїм опонентом був вчитель.

Крім того, він не стримувався.

І перед початком тренування він сказав "Будь обережним зі мною. Я серйозно", і почувши ці його слова, я трохи пригальмувала та почала чіплятися, після чого помітила це.

Слабкий.

Я атакувала вчителя найслабшої магії.

Вчитель був з дому Маркізів і чарівника першого класу.

У класі по бойовій підготовці на мечах, все було так само.

Спочатку я думала, що він заманює мене в пастку через те, ніби меч вчителя був такий повільний. Але потім зрозуміла: він бореться з усією силою.

Слабак.

Так що все закінчилося, коли я просто вибила меч з його рук.

Це не означає, що вчителі були слабкими. Просто я - інша людина.

А що щодо Аріел і Майстра, які легко зігнитимуть мене в баранячий ріг?

Чесно кажучи, школа нічому мене навчити не може.

А крім цього в школі ще навчали академічного знання і етикету, вірно?

Якщо це школа для палаців, то звичайно наявність у них класів на етикеті.

І ці заняття для мене, яка не бачила за час подорожі, нічого крім природи прийшли до двору.

Завдяки їм я навчилась поводитись як дворянка, якщо не дивитися на неї.

І крім того, Майстер мені час від часу надсилала накази.

Щось типу "Подняти здатність до рівня NN" або "прокачати фізичний показник до такого-то".

Оскільки я не знаю, що трапиться якщо я цього не зроблю, то відчайдушно прикладала всі свої сили для виконання цих завдань.

Вона стежить за мною? Оскільки я в кімнаті, у гуртожитку ночує білий павук, я не можу ні в чому бути впевнена.

Я була в академії вісім років, і звичайно я подружилася з кількома людьми.

Першим був Валд.

Юний спадкоємець Герцога, який вчився в тому ж класі, як і я.

Будучи справжнім принцом даної школи, він допоміг мені зрозуміти істини багато разів.

Ми здружилися, коли у відповідь на його допомогу я почала його навчати магії.

Наступним став учитель, Дюльтрис.

Це той самий вчитель, який бився зі мною в треніровій битві.

Він якось несподівано приєднався до мого заняття з Вальдом, і відтоді був на них завжди.

Правда він завжди на заняттях виглядав млявим, але це все через те, що весь свій час, замість нормального сну, він витрачав на дослідження магії.

Третьим був Кара.

Він був хлопчиком їх Герцогського будинку, так само як і Вал, і вони стали один одному суперниками.

Оскільки Вальд проводив зі мною багато часу, то ми часто зустрічалися з ним і якось потай подружилися.

На відміну від Валда, у якого дуже спокійний характер, він трохи зухвалий, але це все через особливості його вибухівного характеру.

Четвертим став Нітара.

Він народився в сім'ї графа, крім того, його старший брат схоже командує армією, і так само як у старшого брата, він має талант до магії, так що у нього великі перспективи.

Я так здивувалася, коли він несподівано запропонував мені при першій нашій зустрічі магічний бій.

Після того, як я його легко перемогла, він приєднався до моїх магічних уроків.

П'ятим був Шіві.

Хлопчик Барон, він виріс спрага сил і пристав до мене благаючи стати моїм учнем.

Сім'я Шіві тільки нещодавно стала Бароніми, і якщо він не зможе досягти успіху в Армії Короля Демони, то у майбутньому його баронство може розчавити як дим.

Так що він був готовий схилити голову навіть перед простолюдинкою, у якої не було ніяких титулів, крім того, він завжди йшов до результату не думаю про методи які використовує.

Ум.

Я оточена самими хлопчиками.

Мало того, всі вони красуні.

Через це дівчата кидають на мене заздрісні погляди, і відмовляються визнавати мене своєю подругою.

Тому я і стала свідком певної проблеми.

- Фелміне, я скасував нашу поручку!

Валд сказав це школярці.

Феллміна - наречена Валда, крім того дочка Маркіза.

- Можу я дізнатися причину?

- А ти сама не розумієш?

Прости.

Я ось наприклад теж не розумію.

Навіщо мене сюди покликали?

І чому тут не тільки Валд, але й інші хлопці зібралися?

- Ти продовжуєш знущатися над Софією, але цього мало, ти навіть спробувала її вбити. Докази вже зібрані.

А?

Знущання? Убивства?

Про що це вони?

- Софія, адже ці солодощі тобі презентувала саме Фелміна, так?

- Так.

Те що Валд тримає в руках, я дійсно отримала від Фелміни.

Вона роздавала ці солодощі всім дівчатам у класі і я отримала свою порцію.

А потім, Вальд відразу забрав їх у мене, але що в них не так?

- У цій цукерці велика кількість отрути. Якби Софія їх з'їла, то могла б померти.

Отрута?

Ну, оскільки у мене є нуліфікація ненормальних станів, то така річ, як отрута на мене не діє.

- Крім того, нещодавній вибух у класі. Це ж теж твоїх рук справа? Ти намагалася уявити це як нещасний випадок, але насправді планувала вбити Софію. Правда все обійшлося невеликим пораненням, тому що Софія в останній момент змогла вийти з зони ураження, але якби вона опритомніла у центрі вибуху, що б було?

А? І нещодавній вибух у класі?

Взагалі-то, хоча я на одних інстинктах ухилялася від нього, але навіть якщо б і не зробила цього, то сильних пошкоджень він мені би не завдав?

Навіть якщо б руки відірвало, це не настільки сильне пошкодження, щоб на них загострити увагу.

- Крім того, було ще й багато інших випадків. І всі докази вели до тебе. Ти все ще плануєш замикатися?

Вальд кинув пачку аркушів в сторону Фелміни.

Фелміна вся різко збліднула.

- Твоєму батькові повідомили. Там все і обговориш.

- Ні, ні, чому! Чому саме вона!

- Тому що... Я не знаю чому.

А?

Все скінчилося?

О?

Після цього Фелмін покинула школу.

Хоча я не помічала цих проблем, але все вирішилося без моєї участі, цікаво, а це добре?

Кров 26. Кров фонової служби

Настав час, коли школярі вирушають у подорож по найближчому лісі для знищення монстрів і піднімання свого рівня.

До цього моменту Майстер забороняла мені це, але в цей раз дозвіл мені було дано, так що я теж беру участь у подорожі.

Місце призначення ліс, що лежить у двох днях шляху від замку короля Демони.

Там живе багато низькорівних монстрів, і це чудове місце для учнів, щоб полювати.

Звичайно ж, оскільки це реальний бій, і не все може піти так як планується, тому не варто бути безпорадним покладаючись на низький рівень монстрів.

Я відчуваю неприємні відчуття, які не можу приховати, стоячи перед лісом.

У мене огидні спогади про подорожі лісами.

І все ж більшість часу у своїх подорожах мені доводилось проводити саме в лісах.

І ці болючі спогади несподівано випливли.

Водночас я відчуваю трохи ностальгії.

Крім того, я радію тому, що нарешті зможу битися.

Просто думка про боє настільки заводить мене, що моє обличчя стало червоним.

Від самого народження і до цього часу я не брала участі в теперішньому бою.

Були звичайно побиття Майстром і тренуючими бої в школі.

Але побиття Майстра не є нормальним боєм, а треновими бої в школі, навіть грою не можна назвати.

Це все не дотягає до того рівня, коли ставка в бою твоє життя.

Я буду битися.

Своїми руками.

Просто уявіть собі, що моє серце починає битися швидше.

Це напевно через те, що я Вампір.

Інстинкти вампіри хочуть бою і крові.

Ось чому, після того як я увійшла в ліс і вбила свого першого монстра, мене охопило таке розчарування.

Слабкі.

Хрупкие.

Я давлю їх як мух.

Це не бій.

Але я вперше у своєму житті отримала досвід, і мій рівень виріс.

Коли я сказала, що мій рівень став другим, у хлопців які стояли навколо витягнулися обличчя від здивування.

Я сказав щось дивовижне?

Найдивовижніше, що в той момент коли я підняла рівень, все моє тіло засяяло, і моя стаміна відновилася.

На відміну від Хітів і Мани, методи відновлення стаміну дуже обмежені.

Схоже підняття рівня відновлює стаміну.

Коли я сказала про це, мені повідомили, що стаміна при піднятні рівня не відновлюється.

Я що особлива? Так дивно.

- Софія, пора закінчувати. Інакше ми знищимо всіх монстрів у лісі.

Вчитель Жальріс сказав мені зупинити.

Мій рівень виріс до третього, і оскільки мені не цікаво продовжувати тиснути всяку дрібницю, я погодилася.

- А я нікого не зміг знайти.

- Заспокойся. У мене так само.

- Я прийшов сюди підняти рівень, а в результаті - нічого.

- Нічого не поробиш, оскільки Софія сама їх всіх скривдила.

Хоча хлопці схоже чимось засмучені, мені без різниці.

Вони, звичайно ж, непогані друзі, але не мої суперники.

Тому задовольнити мою спрагу не можуть.

Виходить, що мій рівень став ненормальним за останні кілька років.

Чи є взагалі хтось сильний, хто зуміє битися зі мною один на один?

Якщо я піду до Великого Лабіринт Елро, про якого розповідала Майстер, може бути там я зможу знайти гідного противника?

Мої думки потекли в небезпечному напрямку.

Мабуть, я втрачаю відчуття небезпеки через запах крові.

Ніколи не думала, що я так повернута на битву. Перший раз за собою таке помічено.

І в той момент, коли ми намагалися піти, дещо сталося.

Крик почувся вдалеці.

Напевно це один з учнів які зараз у лісі.

Тоді з кимось із учнів сталося щось неприємне.

Хлопці всі рвалися в ту сторону звідки почули крики.

Хоча це і приємно, що вони кидаються комусь на допомогу без роздумів, але в той же час мені здається, ніби так ситуація тільки погіршиться.

І хоча це нерозумно, я не можу їх відпустити.

Я вирубала їх, напивши зі спини.

Вибачте.

Але якщо вони підуть туди, то точно помруть.

Той, хто випустив цей крик вже мертвий.

Я відчуваю це за допомогою здатності відчувати Присутність.

І сила ворога подібна до того рівня, який я відчувала за допомогою почуттів Присутності від Майстра або Ариїл.

Я сховала хлопців у безпечному місці і почала рухатися до місця небезпеки.

Навіть я розумію, що роблю неправильно.

Оппонент дуже сильний, судячи з того що я відчуваю за допомогою здатності.

І все одно, я посміхаюся.

Ах, нарешті бій.

Переді мною велика небезпека, а я відчуваю радість.

І рвусь їй назустріч.

Море крові навколо.

Частини тіла настільки перемішані, що вже важко зрозуміти, чиї це рештки.

Можливо серед них є хтось із мене, хто все одно в моєму серці радість.

[Демон 49ур ім'я Ворота]

Стан:

16077/16077 (зелена)

(Синя)

СП: 15755/15 755 (Желлтая)

: 15791/1507921 (червона)

Середня атака: 15888

Середня охорона: 15823

Середня магія: 17760

Середня опірність: 17808

Середня швидкість: 15773

Функціональність:

[Високошвидкісне відновлення мани 10ур.] [Чумовно Магія десятир , [тоді реорганізують магію 2уранн] (досконалене використання) [чесове приборкування сили Маграції 10в.) [Закликання магії 1 р.ц 2ур.] [Велика атака життя 1ур , [Бог мечей] (Доповнити ране пошкодження 10ура). [Успадковане ураження курунн "Спрощений вогонь"] Атака шкарпеток 6 р. [Псикінез 7вз...] Обчислення 5ур.] [Чоловіка корекція ймовірності 1ур ; [Тиран 3ура] (Оцентка 2ур.) [Магия присутності 4ур ... [Демлячість тривсемурустського лікування][Іогнована магія 10ур .. [Карсія полум’ям 6 р. [Велика опірність до 5ур.] [Соборона, яка розбиває пошкодження п’ятир. . [Вільна протиріччя від оглушливості 5 р. н. е.) [Поборкання води 6урс ] (Зорення льоду 9ур ..) [Підбуріння штормові 1в.н.спротиваження землі 5, : Спірання блискавки 2ур...] Протидія сонячному променють світло 2. Страх 2ур.] [Соборний зір єретичної магії 9вр ] (Знаменита п'яти відчуттів 3урс.) [Запроблемлення відстані від триграншової точки зору, що відповідає божественній області 4 р. н. е. [субадьор. : Боженьовий рух 10ур]...

Окуляри здібностей: 0

Назва:

[Убивця союзників][Передворник родини] [Мастер вбивця] ("Безпорадний"(Палач людей)[Вбивець демонів) [Навмисно вбивцю монстрів] "... [Справжній бійц , що приносить жах]" [Дитячий Цар дракон]

]

Там стояв демон.

Інакше не назвеш, два роги стирчать з голови і крім того просто фізично відчуває спрагу вбивства, яка відразу говорить про те, що це монстр.

О?

Здається, десь я це обличчя вже бачила, але напевно це просто здається.

Моя кров кипить.

Нарешті мій перший ворог.

Цей хлопець гідний стати моїм ворогом.

Його сила така ж, як у мене, може трохи менше.

І все ж я не можу приховати свою радість.

Я хочу перемогти його і спробувати його кров на смак.

І згідно з цим бажанням я викликала демона на бій.

Без 8. Гнів.

Це була ситуація, яка не повинна існувати.

Я не вірю своїм очам.

Хотілося б сказати, що це жарт, але тоді дуже вже вона чорна.

Або ж він може так поводитися, щоб підібратися до ворога ближче.

Але все не так.

Я розумію, що це не так.

Брат Розараза радіє.

Разом з укриттям монстрів Буїрімом.

Хоча цей покидьок прикінчив всіх у нашому селі.

Але мій брат радіє з ним від усього серця.

У його очах я бачу прив’язаність до приручителя.

Навіть одне це не повинно бути правдою, але є ще й те, що брат Розараза тримає у своїх руках.

Це те, що священне для кожного гобліна.

Коли гоблін йде на полювання, йому дають оберег, це дуже важлива для нього річ.

І Розараза тримає безліч таких зерегів у руці.

Кожному гобліну дають один обезпечений.

Тому вони не можуть належати братові.

Відтоді як ми втратили наше село, минуло багато часу.

Якщо б він забрав обезпечений матеріал, то напевно вже був би у такому стані.

Тоді чиї обереги в його руках?

Я не хочу думати про це.

Але є тільки одна відповідь на це запитання.

Ті обереги, які тримав брат Разараза, належать гоблінам іншого села Гоблін.

І раз він їх тримає в руці, значить він атакував і знищив це село.

Моє обличчя все палає.

Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому? Чому?

Він зрадник.

Він відкинув свою честь.

Немає йому прощення.

[Сприємність досягнена. Здатність [Ярість 9ур.] стала [Отримність 10урс]

[Показувач досягнути. Здатність [Ярість 10ур] еволюціонує в [Гнев]

[Сприємність досягнена. Здатність [Табу трир.] стала [Табу 5ур]

[Показувач досягнути. Виявлено [Правитель гніву]

[Як ефект гніву], здібності [Дух Бога Війни 10ур.]

[Бойовий дух 2ур] об’єднано з [Дух Бога Війни 10ур.]

Гнів вирвався з мене і спалив усе в попіл.

Я теж впав.

У той же момент заклинання підкорення, яке було накладено на мене, теж згоріло.

Тепер я вільний.

Тепер мене ніхто не зупинить.

Я направив всю свою силу на створення зброї

Єдине, що я хочу від зброї - це можливість зруйнувати все.

Огнений меч зловісного виду з'явився переді мною.

Я вдарив їм зрадника без сумнівів.

Оскільки він навіть не може захиститися, я розрубав того брата одним ударом і тіло охопило полум’я.

Хоча наступним і мав бути Буїрім, він уже втік.

Люди збираються, щоб почути звук бійок.

Буїрам викликав нового монстра.

Наче це має значення.

Навіть якщо моє життя і закінчиться тут.

Давайте, випустіть все що можете, щоб наситити мій гнів.

- Це... рамка.

Я дивлюся зверху вниз на останні секунди життя Буіріма.

У цілому селі залишилися живими тільки я і Буїрім.

Я вбив їх усіх.

Їх було більше.

Те, що поламало результат бою, це сила гніву і силу Божого духа війни, крім того, треба сказати ще й спасибі тому, щоб при збільшенні рівня я повністю відновлююся.

Мабуть через те, що мій рівень був низький, то він так часто піднімався після вбивства ворогів.

Я використовував хіти, ману і стаміну до тих пір, поки не був при смерті, та відновив їх з підняттям рівня.

Бився знову, поки не був на порозі смерті.

І ще, і ще й...

Спочатку вони не хотіли мене вбивати.

Моя здатність створювати зброю була дуже цінною.

Хіба можна так просто розійтися з таким?

Це зрозуміло, тому спочатку вони змучували мене, а не вбили.

Якби вони відразу спробували вбити мене, то могли б щось зробити.

- Як нерозумно

Буїрім боровся за своє життя відчайдушно.

Як утихомирювач монстрів і як воїн.

Навіть коли закінчилися монстри, його сила як воїна була вищою, ніж у будь-якого іншого тут.

А тепер він лежить на землі і стогне.

- Ти ненавидиш мене?

Я не відповідаю на його питання.

Немає в цьому сенсу.

Замість відповіді я підняв свій меч над Буїром.

- Як шкода

І Буїрім помер.

Його останні слова були дуже важкими.

Можливо він дуже сильно щось хотів зробити.

Але він знищив нас, гоблінів.

Так що - карма.

І все одно, мій мозок ще палає.

Жахливе відчуття втрати і безпорадності залишилося.

І вогонь гніву не вичерпав себе.

Я зняв Оценочний камінь з тіла Буїрима.

І він вдячний за себе.

Там було написано "Можлива еволюція".

І два варіанти для подальшої еволюції.

Хобгоблін і Оґр.

Я вибрав.

У той же момент, я використовував здатність Іменування на собі, і змінив своє ім'я.

на Ворота.

Я більше не маю права називати себе гобліном.

І моя гордість і мої молитви змилилися гнівом.

Тому я більше не можу бути гобліном.

Я демон.

Демон гнів.

Коли я дивився у небо, почалася еволюція і я знепритомнів.

Інтермедія. Думки перед внутрішнім оком Укривача.

Де ж я допустився помилки?

Чи все пішло саме так через те, що помилки не було?

Я не знаю.

І так і не дізнаюся, оскільки помираю.

- Це... карма...

Якщо згадати, то цей гоблін Разраз мені видався незвичним з самого першого погляду.

Зазвичай гобліни думають тільки про бійку.

Але ось в очах Разраза я побачив потужний інтелект.

І коли я його оцінив, то побачив здатність.

n%I=W

Така ж здатність була у монстра на ім'я Жах Лабіринт.

І знову нестандартний монстр.

У мене ще тоді з'явилися погані передчуття.

І в той самий час я подумав, що це мій шанс.

Якщо я зможу приручити цього гобліна, можливо це допоможе мені в майбутньому.

Звичайно ж він ніколи не досягне рівня того жахливого монстра, але він напевно стане сильнішим за звичайного гобліна.

Крім того, здатність створення зброї, яку я ніколи раніше не бачив, також була привабливою.

Якщо така здатність буде під моїм контролем, то це вирішить проблему з поставками зброї в цей віддалений регіон.

Я почав розуміти, чому гобліни так сильно поширили свою територію проживання.

Я зміг приручити Розраса за допомогою здібностей.

Але це тільки початок.

Щоб монстр справді став відданий, треба набрати знак відданості.

Відданість — це спеціальна ознака, яка з’являється лише у приручних монстрів і коли він досягає 100 років, довір’я стає максимальним.

Монстр, який досяг 100 одиниць відданості, виконає будь-який наказ господаря.

З другого боку, якщо відданість низька, то вона обов’язково буде намагатися спрацювати будь - який наказ, якого йому не дай.

Бути відданим нелегко.

Спочатку треба зламати його волю.

Повністю.

Щоб він не міг навіть подумати про те, щоб напасти або чинити опір панові.

Це дуже важливо.

Для цього я змусив Разраза вбити і з'їсти гобліна який був поруч.

У результаті цього він отримає звання і, крім того, таку дію мав зламати його.

Мабуть.

От тільки воля Разразу не була зламана.

Натомість його серце зайняв гнів.

Навіть воля Розараза, яку я приручив у той самий момент, легко була зламана вином і розумінням того, що він не зміг захистити село.

Після цього я ще кілька разів намагався зламати його волю, і всі мої невдачі були марними.

Потім я спробував інший підхід, намагаючись спілкуватися з ним лагідно, але його відданість все одно не підходила вище 0.

У той момент я знову відчув неприємне передчуття.

Здатність, пов’язана з гнівом, зростала в нього щодня і він отримав навіть здатність прокляття.

Інші здібності теж повільно, але вірно росли, так що було зрозуміло, що Розраз готується вдарити, як тільки з'явиться шанс.

Але була причина, чому я не міг відпустити Розразу.

Мені потрібно було повернутися в імперію якомога швидше, а для цього мені треба показати себе з хорошого боку.

І здатність Разразу тут б знадобилася.

Здатність створювати зброю з нічого.

Якщо інформація про таку здатність, яку ніхто не чув і не бачив до цього дійде до верхівки імперії, то можливо мене повернуть з посилання в цю заволю.

Була така слабка надія.

І ось чим ця надія обернулася.

- Як нерозумно

І все це почалося з тієї місії по знищенні жаху Лабіринта, так?

Тоді я дуже не хотів йти в цей похід.

Я вже старію, а в той час моя дружина завагітніла.

І час, коли дружина мала розродитись був якраз на той момент, як я мав бути в поході.

Я не міг побачити своє новонароджене немовля на власні очі.

Як шкода.

А потім я зустрівся з Жахом Лабіринта.

Тільки я і Ронант змогли вижити.

Після того, як почали говорити про жах Лабіринта, він вийшов з лабіринти і погнався за провідниками.

Місія виявилася провалена, загін втрачено, крім того наша вина в тому, що небезпечний монстр був випущений у світ.

Я повинен був прийняти покарання і мене відправили в Гори Магії.

Хоча я не помер, було й добре, але так і не зміг побачити свою сім’ю.

Я звичайно чув, що це дівчинка і з нею все добре, але я її так і не побачив.

І тільки недавно я отримав листа від дружини, що мою дитину викрали.

Звичайно, я хотів у той же момент кинутися в імперію, але тоді мене б назвали дезертиром і просто повісили б.

Щоб повернутися, у мене не було іншого шляху, окрім як зробити щось видатне.

Хто вкрав мою доньку все ще невідомо.

От тільки я дізнався, що це не дії самотніх але кримінальної організації, оскільки в викраденні брали участь багато людей.

До того ж, схоже, серед них були добре навчені маги, були знайдені остаточні сліди Магії Ветра.

Хоча у мене є знайомі в армії, хто займався пошуками, але не було жодних зачіпок.

Я звичайно не знаю, що я робитиму після повернення, але я просто не можу сидіти склавши руки в засланні.

- Ти ненавидиш мене?

Раптом мені в голову прийшло таке питання.

Після цього питання, я зрозумів наскільки це питання було дурним.

Звичайно ж він ненавидить мене.

Ворога, який змусив тебе вбити одного зі своїх.

Такого прощення не можна пробачити.

Ах.

Зрозуміло.

Монстри також знають, що таке любити свою сім’ю.

Той випадок, якого роз’їжджав на початку, мабуть, був його молодим братом чи сестрою.

Принаймні Розараза був його старшим братом.

Що ж він думав, коли побачив, як повністю змінився його брат під впливом моїх здібностей?

Те, що спустило все з ланцюга, мабуть, стало тим, хто здогадався, ніби його знищили ще одне село гоблінів.

Хоча я не розумію, як він зміг вирватися з - під моїх здібностей, але сильний гнів міг її зруйнувати.

Навіть якщо все і так, то мені нічого не дає.

Розраз підняв свій меч вгору і сорнув їм замість відповіді.

Якщо подумати про все те, що він пережив до цього моменту, то напевно це законний кінець.

От тільки у мене залишилося ще незакінчена справа.

- Як шкода.

Хоч раз перед тим як померти, я хотів би побачити обличчя моєї донечки...

Інтермедія. Слухи авантюристів.

- Доброго ранку.

- Яке тобі "Доброго ранку". Полудень уже.

- Та яка різниця.

- Саме через таке твоє ставлення твій ранг і не росте, хоча час пройшло вже пристойно.

- І навіщо ти сваришся, я ж вчора повернувся за північ, вірно? Дай мені хоч відпочити.

- Так, як там з знищенням Хімікуви?

- Так. Хоч він і був сильний, але замість бійки, вирішив бігти після того, як я переслідував його пів дня, я нарешті догнав його і прикінчив, була вже опівночі. Він мене взагалі заганяв. Взагалі-то добре, що я хоча б зараз зміг прокинутися.

- Да розказуй.

- До речі, я щось не бачу Рукуссо та інших, вони кудись пішли?

- Ага. Чув, що в поблизькому лісі з'явився Оґр. Отже, вони пішли на його знищення.

- Ог? Тут їх рідко зустрінеш.

- А я що кажу? Майстер гільдії сказав, що це ймовірно заблудлена тварина.

- Та все одно, хіба не дивно? Тут же в окрузі не звідки Оґу взятися, вірно?

- Ага. У будь-якому випадку, звідки він з'явився для нас не важливо. Оскільки це рідкісна видобутка, то в лісі з’явилися змагання.

- Так ось чому в гільдії так тихо.

- Ага.

- А ти чого?

- А?

- Чому ти не пішов?

- Лениво

- Ха

- Ні, правда, я часто вбивав Огрів у тому місці, де я був раніше. Так що не буду псувати задоволення молоді.

- Ага, ага. Брешеш.

- Що? А може підемо зараз?

- Вже надто пізно. Навіть якщо й підемо, все одно дістатися раніше інших не вийде.

- Так. Хочеш ставку на те, чия команда його вб'є?

- Ні. Я навіть не знаю, хто там взагалі бере участь.

- Рукуссо, так? Кохан, Агіріс, Кувас, Реген і ще...

- Що ще більше?

- Майже всі авантюристи рівня C беруть участь.

- Багато сил на одного Огра. Ах-х. Мені його вже шкода.

- Огри зазвичай рівень небезпеки Д. Якщо еволюціонують, то можуть стати небезпечнішими, але з того що я чув, це звичайний Ог.

- І як у них проходить еволюція?

- Перші три гілки це Воїн, Лучник і Шаман. Как и гоблінов. А наступна стадія вже Найвищий Ог. Наступна стадія Ог Генерал. Четверта стадія Король Огров. Коли досягає рівня короля, його рівень небезпеки стає В. Зазвичай він йде разом з натовпом, так що все залежить від розміру натовпу. Рівень небезпеки може піднятися навіть до рівня S.

- Ого. А що сказати про зовнішній вигляд?

- Міняється. Стає більше. Огра легко розпізнати, оскільки вона розміром з людину.

- Як і очікується від авантюриста А. Стільки знань.

- Лестощі тобі нічого не дасть. Крім того, ти і сам рівень А.

- Ну взагалі-то я не виїжджав з цього міста в інші місця, так що на живу Огра не бачив.

- А цікаво?

- Трохи. З людейоподібних монстрів у окрузі тільки Гобліни і є в Магічних Гор.

- Гобліни, так? Зазвичай з глоблінами проблеми більше, ніж із Ограми.

- Але гобліни сильні не тільки фізичними показниками. Місце проживання теж проблема.

- Якщо вони нападуть, поки ти витріщаєшся в гору, то буде неприємно.

- У мене також є неприємні спогади про це, я тоді взяв завдання на збирання медичних рослин, які можна зібрати тільки в Горах Магії.

- Мені довелося бігти весь час до самого будинку.

- Це правильне рішення. Боїтися з монстрами, які нападають натовпом і лізуть у ближній бій, не вистачає життя.

- Як же добре, що вони не залишають Гор Магії.

- Так. До речі, якщо вже згадали, знаєш, що біля підніжжя Гор Магії є село?

- Ага. Імперія її збудувала, що б застовбурити землю або щось на зразок того? Ніколи там не був.

- Схоже, вона зруйнована.

- Що? Як?

- Хто знає. Дітала мені невідомі, сам почув від людей, які ходили на завдання в Гори Магії і виявили, що село зруйноване.

- Взагалі-то це і очікувалося, неможливо підкорити Гори Магії, так?

- Не знаю. Тільки чув про це. Але було дуже зручно, коли я йшов на роботу до Гори Магії.

- Нічого не зробиш. Я не думаю, що причиною є гобліни.

- Нереально. Там взагалі-то був військовий, Буїрім і він був сильним.

- Настільки сильний?

- Ага. він напевно того ж рівня А як і ми. Можливо, навіть до S

- Дивно. Ну від імперських солдатів іншого і не чекаєш.

- Майстер Гільдії! Майстер Гільдії тут!

- Хмм? А що сталося?

- Та хто знає. Це, Рукуссо?

- Так. Эй! Ти ж начебто пішов на знищення Огра?

- Гото, Негг! Все погано! Все дуже погано!

- Ей, заспокойся

- Що за причина паніки?

- Та не можу я розслабитися! Він ... Він ...!

- Він?

- Ог! Все... Все... Огро всіх!

- Гей, що сталося? Та скажи вже?

- Ог убив всіх!

- Що?

- Секунду. Один Ог?

- Так! Він явно не звичайний Огрі! Всі мертві!

- Я піду, покличу майстра гільдії

- Так. Сподіваюся на тебе.

Інтермедія. Авантюристи проти Огра.

[ Завдання на знищення: Ог, унікальний]

[Огр з'явився в лісі. Унікальна тварина з високими бойовими здібностями на відміну від нормальних вугор. Перші команди майже повністю знищені. З даних, отриманих від тих, хто вижив, здається Огра має особливі здібності. Оцінювання рівня небезпеки B+]

Натовп зібрався біля дошки завдань в гільдії.

Високоранкові авантюристи, які раніше виконували інші завдання або відпочивали і тому не могли брати участь у полюванні.

Все чого вони хочуть - це отримати завдання на знищення цього унікального Огра.

Помста за товаришів, щоб піднести свою рангу, гроші за нагороду і досвід за вбивство.

Хоча причини розійтися, всі разом хочуть вбити Огра.

Мало того, ворог унікальний монстр, про який мало інформації.

І цього мало, він ще й зумів перемогти кілька команд авантюристів рангу С.

Рівень небезпеки В+ означає від рівня B і вище.

Тому Майстер Гільдії вирішив зібрати більше авантюристів і затиснути Огра числом.

Ті, хто зараз зібралися в гільдії - це авантюристи, які хочуть брати участь у полюванні.

- Дякую, що вирішили взяти участь!

Майстер Гільдії привітав усіх авантюристів.

- Як всі знають, цього разу ворог є унікальний Ог! Схоже його фізичні показники вищі ніж у звичайного Огра, крім того в нього є невідомі можливості. Так що він явно виділяється!

Зазвичай шумні авантюристи зараз слухають Майстра Гільдії в тиші

- Є три речі, які заслуговують згадки!

Це була інформація, яку мало хто зміг донести.

- Перша черга скажених здібностей до ренерації! Дивне відновлення відбувається, яке неможливо за допомогою відомих здібностей! У цей момент його тіло висточе світло і в наступний момент, всі рани зникають без сліду! Кажуть, що його відновлюють Мана і Стамін! Хоча була команда, яка майже змогла прикінчити Огра, але через цього дивного відновлення їх усіх перебили!

Авантюрісти почали розмовляти між собою, почувши слова Майстра Ґільдії.

Серед них був і чоловік, який в той час прикупив свою губу.

Юнак на ім’я Рукуссо, що подає надію.

Він один з тих, хто вижив.

і щоб помсти за своїх товаришів, хто приніс себе в жертву заради порятунку, він буде брати участь у цьому завданні на знищення як лекаря.

- Другий! Швидкий ріст бойових показників! Хоча це й схоже на Бойовий Дух, але явно відрізняється! Час активації мінімальний, фізичні показники збільшуються астрономічними після активізації! Оскільки зовнішній вигляд не змінюється, покладайтеся на свою інтуїцію!

Хоча це і дуже дивне керівництво, але воно є одним з того, чим авантюристи славляться.

Пристосування до будь-яких умов.

Це їхня основа і їхній головний секрет.

- Третье! У Огра є Магічний меч! Ні, Два!

Шум став ще більшим.

Магічні мечі - це рідкісна річ, якої дуже мало.

І вони мають у Огра.

Огри зазвичай використовують дерев’яну палицю або кам'яний сокиру.

Це явно ненормально.

- Тиша!

Всі розмови затихли після крику Майстра Гільдії

- Майстер Гільдії. У мене питання

Один чоловік підняв руку.

Це авантюрист А рівня, Гото.

- Після знищення Огра, хто стане власником магічних мечів?

Всі погляди сфокусувалися на Мастері гільдії

У цих очах світиться бажання, яке не приховати.

Тех авантюристів, які мають магічні мечі поважають, це показ стану.

- Вони будуть відомі двом людям, які внесуть найбільший внесок у перемогу.

Крики радості розступилися навколо.

Мотивація авантюристів виросла скачком.

- Тоді, рушаємо!

Мотивація висока, досвід багато, кількість воїнів велика.

Так що вони просто не можуть програти.

- Ой, я ніколи про таке не чув.

Гото витер холодний піт коли крик почався навколо.

У несподіваного авантюриста, який йшов поруч з Ґото просто зникла нижня частина його тіла.

Земля, де ніби нічого не було, раптом вибухнула.

Авантюристи розкидали по сторонах і їх кількість зменшується один за одним цією незрозумілою атакою.

Незрозуміло взагалі, звідки наноситься удар.

Навіть якщо ви і втечете, то не знаєте куди втікати.

Ті, хто втікають, вибухають так само як і інші.

Така ось пекельна перспектива.

Якби серед авантюристів був реинкорнований, він би міг і розпізнав ситуацію як мінне поле.

Авантюрісти намагалися втекти від небезпеки, а потім активували міни.

Механізм простий.

Завдяки своїй спроможності створювати магію, створюється Маґічний меч, який надає сили самознищення і накачує чарівництво вогню в землю.

Ефект самознищення сам за себе.

Атака, яка може завдати великої шкоди, оскільки випускають всю енергію загартована в меч раз.

але з іншого боку, Магічний меч втрачає міцність і після використання ламається.

Після цього почалася атака з далекого відстанню, за авантюристами, які були в оброшеному стані.

Авантюристи по яких потрапляли, просто розривали на шматки.

Ніби з гармати потрапили.

Ось тільки атакували їх мечами.

Спеціально укріплений меч помішаний в особливий контейнер у основі якого містився інший меч, зі здатністю до самознищення.

Самопальна гармата.

Наземні міни і бомбардування з неба розмивали авантюристів без жодної пощади.

Гото все зрозумів і повернув назад.

Він побачив, що там, де вони пройшли вибухи вже більше не відбуваються.

Якщо він відступить, то не вибухне.

Гото почав бігти.

І це зрозуміло.

Оскільки так неможливо було перемогти.

Міни під землею, і бомбардування з дистанції. Де ж ворог?

Гото бачив відповідь.

З допомогою здатності ясно бачити.

Він побачив, як Оґ відкидає в сторону щойно ізольовану голову Негга, який був близьким другом Ґото і крім того авантюристам А ранга.

Наскільки Гото пам’ятав з історії, які розповідав Негг, то зріст Огра майже як у людини і після еволюції зростає.

А ріст Оґра був вдвічі більшим, ніж зріст людини.

Він еволюціонував, і спокійно зміг розмазати авантюриста А рівня.

До того ж невідомі здібності, які перетворили полювання на пекло.

У цей день Ґото вижив, і більшість авантюристів загинуло.

Інтермедія. Імперські лицарі проти Огра.

Ох, мені зовсім не хочеться цим займатися.

І взагалі, чому я повинен займатися чимось на зразок знищення Огра?

Напевно це означає, що знищення Огра це єдине що можна довірити убогому, щоб навіть не тренувати героя? Хоча він йому і був призначений тією істотою?

Мене злить навіть спогад.

Ці божевільні релігії Божественного світу.

Хоча я й казав, що вибираю з нього найсильнішого героя, але вони забрали його в мене!

І імперія також.

Чому імперія так легко погодилася з Релігією Божественного миру?

Така велика країна повинна більше виявляти самостійність.

Хоча Імператор мечника цього покоління звичайна людина, яка має лише титул.

Отже, він покладає всі свої надії на свою майбутню дитину.

З того що я чув, принц, який був народжений кілька років тому, говорять природжений геній.

Так що навіть у венах цього звичайної людини все ще тече королівська кров Імператорів мечника.

Хоча до мене, кого відправили в цей віддалений регіон, все це не має відношення.

Місце призначення кордону з демонами, форт Дазаро.

Для моїх досягнень і здібностей це виглядає трохи дивно.

Схоже моя історія про те, що це я захистив Героя не покатувала, так?

Може, через сумніви в цьому релігія Божественного світу і вип'є мене сюди?

- Пане Ронант! Ми наближаємось! Це ліс, де живе Оґра!

Моя мотивація і так низька впала ще нижче від цього веселого крику лицаря.

- Навіть якщо і так, то сенс кричати який? Я це бачу.

- Так!

У нього занадто гучний голос.

У мене від нього голова болітиме.

Власник голосу імперського лицаря, Ніодоз.

Він занадто загорівся, такий шумний і до того ж безглуздий.

Бездротовий дивак.

Хоча його вік близький до мого, ми не часто спілкуємося, оскільки у нас різні напрямки діяльності.

І оскільки мене відправили в цей віддалений регіон, ми і рухаємося тепер разом.

Ніодоз пробрався в лицарі з простолюдинів, тому постійно в цьому захолоді.

Я зазвичай був в центрі імперії, там я його зустрічав кілька разів через його безтовкову поведінку я пам'ятав, на відміну від облич інших людей. Він навіть змушує мою пам’ять витрачати на будь - яке непотрібне.

- Якщо ми об'єднаємо магію пана Ронанта і мою техніку мечем, ми будемо невразливі! Так що в Огра немає жодних шансів! В атаку!

Він безглуздо підняв свій меч у небо і намагався прискоритися.

От чорт, який же він безглуздий.

- Стой. Я чув, що Огрі живе в цій сфері унікальний. Якщо ти кинешся на нього без підготовки, втрати серед солдатів виростуть.

- Хмм, хм! Все як і говорить пан Ронант! Я завжди про це забуваю!

ти просто не вмієш думати.

- І так, Учень N2. Ти ж чула інформацію про Огрі, вірно?

- Так. Звісно ж Вчитель. Можу я дізнатися, чому я була єдиним, хто слухав про це протягом години, хоча в гільдію ми ходили разом?

- Не можеш.

Не хочу витрачати свій час на учня N2.

Замість того, щоб займатися збиранням інформації про Огрі я краще присвячу себе вивченню магії.

- Емм, хоча вчитель і інші не слухали, але в Огра є багато особливих здібностей, крім того, він схоже розумний. Ефект відомих здібностей підтверджені - раптове зцілення. Кажуть, що не тільки рани виліковуються, але й відновлюють Ману та стаміну. Наступний раптовий ріст фізичних показників. Правда я чув що на короткий час, але схоже він використовує її разом з повним відновленням, так що це стає проблемою. І останнє, але також важливе, у нього схоже здатність створювати Магічні мечники.

- Магічні мечі!

- Ніколи не чув про таку здатність.

- Я теж не чув про таке. Інформація не підтверджена, тож чутки можна почути тільки. Але точно відомо, що магічних мечів у нього багато.

- Ог який володіє магічним мечем! Я повинен схрестити з ним свій клинок!

- Не варто воно того. Що відомо про силу цих магічних мечників?

- Відомо про Магічний меч блискавки, вогнемлений магічним мечем, і схоже ще є вибухові мечі, які він закопує під землю.

- Закопує під землю?

- Я чув, що якщо наступити на те місце, де вони закопані, то вони вибухають. Більшість авантюристів загинули саме від цього.

Интересно.

Є ще ідіоти, які використовували магічні мечі так?

Магічний меч важко створити і вони рідко.

Заставити їх вибухати?

Нерозумно.

Якщо на кожен меч доведеться по життю одного авантюриста, то це просто розоряжно.

Але він це робить.

Схоже це дійсно стає цікаво.

- Ось тепер я зацікавився.

Мені стало не так нудно.

- Схоже, якщо наповнити магічний меч магією до певного кінця і закопати, то він може вибухнути. Ця інформація, яку отримали авантюристи за тяжкі втрати.

- Тоді виходить можна просто вдарити по землі магією вітру, так?

- Це можливо тільки для вчителя, з його астрономічною кількістю мани?

- Глупота. Навіть ти це зможеш.

- А-а! Я!?

Ця молода дівчина молодша донька якогось місцевого дворянина, і хоча у неї є талант, але марно від неї ніякого, оскільки вона лінива і не вміє нормально спілкуватися. Тому я її і вибрав.

Хоча ця істота довірила мені виховання Героя, що я провалив, але принаймні я вирішив спробувати і поекспериментувати з навчанням різних людей як своїх учнів.

Отже, я дещо зрозумів.

Я думав, що навчати та скеровувати людей було складніше.

Все-таки мене назвали генієм.

Я все легко схоплював, але коли я почав навчати інших, виявилося що вони не розуміють навіть простих речей які їм говорили.

Не можу зрозуміти, що в цьому незрозумілого.

Коли я почав шукати причини, через які вони цього не розуміють, я прийшов до іншого рішення.

Коли я навчаю інших, то сам вчуся.

Ця істота, мабуть, розуміла це, тому й отримала призначення Героя.

Як і очікувалось.

- Нереально! Нереально! Нереально!

- Дівчисько! Не можна вирішувати, що є можливим чи ні, навіть не спробувавши! Тільки так, речі які видавалися неможливими стають звичайними!

- Просто постарайся це зробити. Не бійся, навіть якщо у тебе нічого не вийде, я просто посміюся з тебе.

- Вчитель ви жахливі!

- Ти неправильно вимовила слово "Прекрасні"

Разом зі мною і Ніодозом їде ще 100 лицарів.

Як Огор атакує нас?

Прямо в родинному колі.

Інтермедія. Два старигана проти Огра.

- Дій за планом, все в твоїх руках, учень N2

- Що правда? Я це повинна зробити!? Не звинувачуйте мене якщо нічого не вийде, добре?

Учень N2 почала конструювати магію.

Уфф.

Повільно.

Ага, це формула, та, що я їй нещодавно показав.

Вона все ще робить канали занадто товстими, від того і втрат.

Все не так.

Після того, як учень N2 закінчив формулу.

Повітря вдарило з неба по землі.

Магія шторму "Падлячі небеса"

Вкладеної магії не вистачить для вбивства, тільки щоб зупинити ворожу армію. Це масова магія яка може розчавити ворогів, якщо кількість мани вкладеної на заклинання збільшити.

Магія змусила вибухнути Маґічні мечі, як і планувалося.

Скільки ж він їх закапав?

Здається, що земля здибалася.

Якби ми кинулися вперед без роздумів, то тут б і залишилися.

- Я більше не можу...

Учень N2 впала на землю виснаживши магію.

Ну, думаю вона непогано справилася.

- Тепер наш шанс! Армія, вперед!

Рицарі кинулися вперед по команді Ніодозо.

Хмм?

Щось летить сюди.

Це меч?

Схоже, багато мечів встрягаються у землю.

- Вони можуть вибухнути! Не наближайся!

Незважаючи на попередження Ніодоз, я не думаю, що ці мечі вибухнуть.

Дистанція до лицарів надто велика.

Мечі встромлюються з боків від лицарів.

Кожен меч, наче запускається з таким розрахунком, щоб лицарі могли обминути його.

Навіть якщо й вибухне, відстань така сама, що великого урона не буде.

Він задумав щось інше.

Що ж він задумав?

Мечі продовжували падати як би відповідав на моє питання.

Цього разу вони націлені в центр групи лицарів.

І в цей момент проскочила пурпурна блискавка.

Блискавки вдарили навколо оглушливої лицарів.

Крім того, мечі продовжували падати один за одним оглушених лицарів і кожен раз - удар блискавкою.

- Ого-го! Дивись! Хіба це не чудово?

Я закричав від захоплення.

Чудово!

Це не просто магічні мечі блискавки.

Перші мечі, які були введені у землю, мали бути проводирями блискавки.

Цими мечами оточили лицарів.

Вони, мабуть, поглинають і направляють блискавки.

Блискавка, яка зазвичай має малу дальність притягується до цих мечів і таким чином збільшує свою площу поразки.

Він передбачив такий ефект і тому так розкинув мечі?

Цей хлопець хороший.

- Ці Магічні мечі і так можуть! Чудово! Просто відмінно! Ха-ха-Ха-хо!

- Вчителю, це... не ... час ... пам'ять. для... Смела...ха

- Саме так! Гей, ті хто ще можуть рухатися! Розберіться з тими магічними мечами, які встромлені у землю!

Гей, стій!

Мій внутрішній крик не був почутий, і лицар витягнув меч.

У той же момент з мечем потекли іскри й тіло лицаря просто згоріло.

- Природно той хто підготував таку складну пастку не міг не приготувати опору для витягнути їх.

Новий меч впав на те місце, звідки лицар щойно його витягнув.

- Хоча це цікаво, але так нас знищать. Отже, я мушу зробити деякі кроки.

Хоча мене вражають здібності Огра, але треба щось зробити, щоб нас не перебили.

Хоч це і сумно, але доведеться стати серйознішим.

- Так, Ніодоз вперед

- Емм, емм!

Я уточнив позицію Огра за допомогою очей 1000 миль.

І активував телепорт.

Ніодоз з'явився поруч із Огром.

Очі Огра розширилися від подиву.

Схоже і Ніодоз теж здивований, напевно мені варто було цього очікувати від нього? Але він швидко опритомнів.

Меч Ніодоза летів до Огру, а Агор зупинив його за допомогою Магічного меча який висів на його поясі.

Удари і блоки продовжувалися деякий час.

І ось битва мечів Ніодоза і Огра почалася.

Хоча ця відстань неможлива, судячи з того, що я бачу у них приблизно однаковий рівень із Ніодозом.

А Ніодоза взагалі-то називається Майстером меча.

Серед людей він один з найкращих і все ж таки ворог йому під стати.

Але за моїми прикидками можливості Ніодоза в бою на мечах все-таки вище.

А якщо брати показники сили, то Ог сильніший.

Ось тільки мені цікаво що буде при несподіваному зростання фізичних показників, про які говорили.

Якщо Ніодоз загине, то це буде серйозна втрата.

Хоча може благородні його і не люблять, але треба йому допомогти.

Оскільки Огор може використовувати вогонь і блискавки, то вони напевно на ньому будуть погано працювати...

Тоді з магії далекого бою залишається світло, так?

Я створив магію.

І вистрілив.

Перевага магії світла в тому, що запуск магії та її попадання відбувається одночасно, так що нею легко цілиться на великій відстані.

Треба подякувати і Ніозу який весь час рухаючись зробив так, щоб Огрі отримав пряме потрапляння.

Магія світла потрапила в ногу Огра куди я і цілився.

Такі речі як завжди неможливі для людини.

Учень N2 прошепотіла, але я думаю, що в майбутньому ти зможеш так само.

Гра стала сповільнюватись, коли влучив у магію.

І Ніодоз природно цим скористався почав атакувати все більш впевнений.

Огра махнув мечем, який тримав у правій руці і з його острію здалося полум’я. Тільки полум'я не дістало Ніодоза.

Меч в руках Ніодоза теж Магічний, який використовує магію вітру.

Яскраві вітри перешкоджали шлях вогню і розсіяв його.

Ніодоз в теж час стрибнув через вогонь і вдарив Огра.

Огор зупинив удар мечем який тримав у лівій руці.

Блискавка вдарила з меча.

Ніодоза відкинув назад.

Але його цим не вб'єш.

Моя магія знову вдарила Огра який намагався скористатися нагодою, відкинувши Ніодозо.

Цього разу магія сильніша, ніж минулого разу.

Огра вдарило магією у голову пробивати її наскрізь.

Навіть він не виживе якщо в голові діра.

Тіло Огра почало падати.

Під час падіння він кинув меч який тримав у руці.

Хоча це марно, але Магічний меч блискавки попав у тіло лицаря вбив його.

Який невезучий лицар.

Але все одно це перемога.

У цей момент Огор засвітився і тієї ж години встав неушкодженим.

Рана в голові зникла.

Що?

Звичайно, я чув про те, що він здатний відновлювати рани, але щоб і смертельні!

Це погано.

Це виходить бійка проти безсмертного монстра.

Якщо відновлення можливе навіть при пробитій голові, це означає, що для того, щоб його знищити його тіло повинно бути розмолото на дрібні частини, не даючи йому можливості відновити.

Коли я кинув погляд на поле бою від якого відволікся, то Огор розгорнувся і побіг.

Швидкість вражає, і здається він ще й поліпшення фізичних показників використовував для того щоб втекти.

Навіщо він біжить після відновлення?

Отже його відновлення має якісь умови, які не так легко виконати?

Не знаю.

Не знаю, але можливо я щойно уникнув смертельної ситуації.

Інтермедія. Імператор меча і маг.

- Так що, ви пропустили Огра?

- Так. Крім того, з огляду на швидкість він показав при відході, ймовірно, якби бій продовжувався ми б загинули.

Він взагалі-то бився на рівні з Ніодозом.

Ніодоза була б поганою без моєї допомоги.

оскільки навіть Ніодоз якого звуть майстром меча виявився безсилий, то я не думаю, що звичайні авантюристи і солдати зможуть щось зробити.

Я так і доклав тому, хто переді мною.

Імператору мечника, той хто стоїть на вершині влади в Ренгзандській імперії.

- Зрозуміло. Вступати у пряме зіткнення означає нести непотрібні втрати, вірно?

- Верно. Хоча якщо ми зберемо всю еліту імперії, то я думаю, що впораємося, але наскільки я знаю, вільні у даний момент тільки я і Ніодоз, так?

- Майже.

Імператор меча важко зітхнув.

Зазвичай він собі такого не дозволяє, але зараз поруч тільки я.

Так що зітхання не страшений.

Він відповідає за таку велику кількість людей.

- Схоже у тебе проблеми.

- Це все через те, що у мене мало людей яким я можу повністю довіряти.

- Ого. Виходить я один з довірених?

- У певному роді. Тебе цікавить лише магія, і тобі абсолютно плювати на всі авторитети, вірно? Якщо ви приготовите наживку у вигляді якоїсь магічної таємниці, то будете працювати не покладаючи рук.

- Ха-ха-хо! Можна й так сказати!

Це взагалі не така вже неправда.

- Є якась причина, чому мене помістили?

Перша - це через тиск релігії Божественного Світу. Друге це щоб мати когось здатного швидко відреагувати на щось, третє щоб захистити тебе від непотрібних неприємностей, якось так.

- Хтось хоче мене використати, так?

Я звичайно очікував такого, але не думав що до цього дійде.

- Релігія Божественного світу сумнівається у твоїх словах про те, що ти врятував Героя. Як воно насправді?

- Ну, я тільки зробив вигляд, що врятував Героя. Взагалі-то я думав, що буду його виховувати.

Хоча ми провели мало часу разом, Джуліус вбирав від мене знання як губка.

Може тому, що він достатньо слухняний і так швидко вчився.

Якби у мене було більше часу щоб його вивчити. то можливо він міг би перевершити мене і досягти істинного розуміння магії.

Як шкода.

- Герой принц Королівства Анарейх і релігія Божественного Світу надівила. Тож ми не могли залишити його.

- Розумію. Ось чому я сказав, що піду разом з ним, щоб продовжувати його навчати, але ці ідіоти з релігії Божественного світу відмовили мені.

- З їхньої точки зору, той хто приховує правду не заслуговує довіри.

І ти туди ж.

Я ж не робив нічого марного.

Тільки слідував інструкціям, які мені дало те істота.

- Мені ти теж не хочеш правду розповісти?

- Нічого не зміниться навіть якщо я розповім. Не бійся, я не зроблю нічого, що може пошкодити імперії.

- Сподіваюся.

- Якщо ти продовжиш робити дурниці, я можу розчаруватися в тобі.

- Це буде неприємно.

Це не жарт.

Якщо ти зробиш ще щось погане, я просто віддам всі свої титули та спадщину імперії і піду.

- Якщо ти мене залишиш, імперія чекають темні часи.

- Це перебільшення. Моя сила не така велика.

- Тобі треба навчитися оцінювати себе трохи більше.

- Я чудово розумію про що говорю. Я зрозумів, наскільки безглуздо я був донедавна.

Оскільки я зустрів ту істоту, то зрозумів, наскільки недосвідчений.

І мені ще далеко до вершини.

- З моєї точки зору ти володієш важливими можливостями.

Імператор мечника ще раз зітхнув.

З огляду на те, що для нього важко виконувати свої обов’язки без достатніх здібностей.

Поточний Імператор мечника живе за славою предків.

І це факт.

Хоч його і називають Імператором мечника, але його здібності менші за Ніодоза. І його дипломатичні здібності не дуже.

Просто кажучи, звичайна людина.

Мабуть, все ще здається гірше, оскільки попередній імператор меча був великим.

Все-таки він був вчителям в бою на мечах попереднього героя.

І навіть після того, як він пішов від влади і все ще на голову вище Ніодоза в бої на мечах.

Цей чоловік який виріс завжди намагаючись наздогнатися за своїм великим батьком з мого погляду робить все можливе.

І хоча він робить що може, але не того рівня, щоб утриматися на верхівці влади.

Оскільки демони засихли, то в останні роки війни не існує. Ці палаци почали скеровувати свої погляди на справи держави, і це добре, що він все ще міг придушувати їхні дії й запобігти розпаду імперії.

Крім того, палаци дивляться на нього обличчя його батька, тому він і зміг втриматися на троні не роблячи при цьому різких рухів.

Коли батьки генії, то дітям важко.

До речі, якщо подумати, то його син теж геній, це не зробить все ще гірше?

- До речі, як твій син?

- Ти про Юго? Напевно не дуже.

- Емм? Я чув, що він просто монстр.

- Не клич сина іншої людини монстром. Але я пробачаю тобі. Навіть я дивлячись на нього бачу тільки монстра. І тілом і душею.

А це вже серйозно.

- Він справді любить Бога. Ось тільки, він думає лише про себе. І ніхто не може змінити його думку. Було б добре, якби батько був поруч, але я не знаю де він зараз.

- Може мені на нього натиснути?

- Це ймовірно неможливо. Дворяни хто не підтримують мене, захищають його. І хоча він повний талантів, його розум не зміцнів. Його постійно хвалять і влещують. Шкода, що я не можу заборонити їм спілкуватися з ним або ще якось відділити дворик від нього. Навіть якщо ти спробуєш зустрітися з ним, тобі напевно не дадуть.

- Проблема. Тоді я пасс.

- Тобі простіше.

Як же складно все. Чи виховання дітей — це батьківська турбота?

Не варто в це залізти, бо проблем там не оберешся.

- Продовжуючи розмову, я вирішив направити дивного Огра на темну сторону.

- Темну сторону?

- Угу. Уникаючи прямого зіткнення, він витиснув його на територію демонів.

- Зрозуміло. Звалити цю проблему на них, так?

- Верно. Хоча я не знаю, як це вийде, але краще ніж марно втрачати людей. Кілька сіл було вже знищено. Отже, вичавити Огра з території людей потрібно до того як буде завдано істотний урон.

Це логічно.

Якщо все піде добре, то Огре зіштовхнеться з демонами і вони подурять один одного.

Хотілося б поспілкуватися з цим величезним, але за даних обставин це неможливо.

З такою небезпечною істотою, від якої просто претендує ненависть і бажання вбивати, навіть демони не хочуть говорити.

Бес 9. Спокійно.

Я рубав Громовим Магічним мечом, який щойно створив.

Оскільки я створив магічний меч у вигляді катани, то напевно правилом буде називати його чарівною катою.

А потім створив ще одну, але тепер з силою вогню.

Я вирішив, що оскільки я користуюся двома зброями, то буде зручніше, якщо і в правій та лівій руках мечі будуть однакового розміру й пропорцій.

Мені здається, що моїх здібностей не вистачить, щоб обручати мечами різних видів.

Все-таки, мої вміння мечники на рівні початківця.

Хоча у мене є здатність Таланти мечника, але я можу битися на мечах і програваю усім людям з якими боровся до цього моменту.

Особливо старий чоловік, з яким я недавно бився був небезпечним.

Я користувався Божим духом війною та Бойвою Магією одночасно, і тільки й міг битися з ним на рівні.

Може, за фізичними здібностями я його і на голову вище, але все одно бій вийшов дуже важким, причому хто з нас виграв, а хто програв би.

Його вміння володіти мечем легко дозволяло йому закрити різницю у фізичних показниках.

Зараз я бачу Оґ Шаман.

Щоб простіше було створювати магічні мечі я обрав еволюцію з упертістю на магію.

Сподіваюся, що тут я не зробив помилки.

Я створюю Магічного Оруза і намагаюсь підняти його якомога вище.

Взагалі-то, можливість створення Магічного Орузи і додавання до нього спеціальних можливостей було корисним при бої з людьми.

Коли в лісі почали нападати різні групи людей, то це було досить небезпечно, оскільки я все ще не дуже добре володів магічними мечами.

Тому з цього моменту я завжди намагався приготуватися до зіткнення.

Мені вдалося порівняно легко знищити велику групу людей, які атакували мене використовуючи магічні мечі як замінники мін.

Магічні мечі змінюють свою форму залежно від того, як я їх використовую.

Крім того, я маю наукові знання про Землю, що набагато вищі за тих, хто живе у світі. І це додатковий плюс, який мені потрібно використовувати на повну.

Але це не означає, що все пройшло добре.

Ця саморобна пушка була невдалою після кожного використання, а заготовлених циліндрів було не так вже й багато.

Крім того, мало хто міг би бути точним і могутнім. Для пострілу потрібно було два магічні мечі.

Простіше було б їх просто кидати.

Хоча спочатку все вийшло добре, але після того як механізм його дії стали відомі, вони не мали жодної вартості.

Хоча на землі це і жахлива зброя, яка вимагає тривалого розмінування, у цьому світі є така річ як магія.

Я навіть не міг уявити, що вони атакують магію відразу всі мінні поля і примушуватимуть їх усіх підірватися раз.

Добре, що у мене був план Б.

Ось тільки він теж був зруйнований за допомогою телепортаційної магії.

Це чисельність.

Раптом, з нізвідки з'являється той старий.

Схоже це та річ, яку називають Простестною магією.

Той, хто почав стріляти по мені здалека, і він також старий.

У цьому світі старі люди надто небезпечні.

Я вже думав, що мені кінець.

Взагалі-то я на 90% і помер.

Меч який я мітнув вдало потрапив в лицаря, котрий помер і у мене піднявся рівень.

Схоже, що я зміг зберегти своє життя лише завдяки тому, щоб бути щасливим і приправлятися їй.

Навіть питання про те, чи зможу я втекти після активації гніву.

Мої показники дуже дорослі, коли я активую гнів.

Якщо додати ще й дух Бога війни, то мої фізичні показники зростають у 20 разів від надзвичайного.

В даний момент мої фізичні показники приблизно 1000

Коли я використовую Божий дух війни, то показники з 1000 піднімаються до 2000

А потім в 10 разів до 20 000.

Гнів дає змогу збільшити кількість показників у десять разів.

Ось тільки є і проблема в цій здатності.

Вона дуже небезпечна.

Зникає критичне мислення.

Коли я активую цю здатність, моя свідомість випаровується і я перетворююся на берсерка, який продовжує руйнувати все навколо.

А коли я зможу повернутися в свідомість не знає ніхто.

Хоч я міг утримати свою свідомість, коли вбивав Буіріма, то не було б нічого дивного, якби після цього я не зміг знову стати собою і так залишився звіром.

Ось чому я використовую гнів лише в крайніх випадках.

Але думаю, що наступного разу я не зможу знову стати собою.

Просто я як людина зникну.

Навіть якщо я і витримаю після цього перемогу, але перемогою такої поразки не можна назвати.

Це ніби стає камікадзе

Якщо чесно, оскільки раніше я легко перемагав людей, я їх недооцінював.

що мені доведеться активувати гнів для того щоб бігти.

Вибір створення Магічного Оружія як один зі своїх головних козирів не було помилкою.

Але цього недостатньо.

Я рубав катаною.

Я уявляю того старого з яким бився не так давно.

Я продовжую рубати катаною цього старого.

Але я ніяк не можу перемогти.

Я не можу перемогти цього старого зі своєї уяви, без Активації Божого духу Війни, як не намагаюся.

Але все одно, я продовжую рубати.

Я намагаюся думати про вбивство ворога як про звичайну річ.

Я можу перемогти, якщо дозволю опанувати себе гніву.

але тоді в якийсь момент все закінчиться.

Я намагаюсь не піддаватися гніву і стараюсь поліпшити свою зброю знищення.

Я також придбав Простішу Магію, заплативши за неї окуляри здібностей.

Вона вимагала 10 000 очок, так що явно купуюче.

Недарма кажуть, що запозичити вдалу стратегію ворога - це також один зі способів перемоги.

Оскільки те, що було неприємно для мене, буде так само неприємним і для ворога.

Але простірильну Маґію не можна використовувати на низькому рівні, тобто її необхідно тренувати.

Я рубанул Катаною.

Тоді я і зможу його вбити наступного разу.

Я треную свою техніку мечем.

[Сприємність досягнена. Здатність [Талант Меча 3ур.] стала[Talant мечу 4р.)

Я погасив гнів, який здіймався з глибини мого серця, тихіше і спокійніше.

Уся жадоба вбивства зосереджено лише на лезанні меча.

Ще більш, є тільки лезо меча і нічого більше.

Інтермедія. Папа и Нинзя.

- Таким чином Огор зник на території демонів. Усі щасливі.

- Я не щасливий. Ог то жив.

Так я сказав хлопчику, який знаходиться переді мною.

Дивлячись за його обличчям.

Хлопчик спокійно попався саці.

Хоча зовнішній вигляд відображає його реальний вік, але ось душа інша справа.

Він реінкарнований.

- З твоєї точки зору, цей Ог реінкарнований?

- Не знаю. Він атакував мене раніше, ніж я зміг з ним поговорити.

Хлопчик який у цьому житті носить ім'я Сайджі каже, що в попередньому житті його звали Кусама Шинобі.

Сайджі має унікальну здатність "Нинзя", яка спеціалізується на складі інформації та вбивстві.

Тому я направив Сайджі на контакт з Огром, який підозрюється в тому, що він реінкарнований.

У результаті - провал переговорів.

До зустрічі взагалі не дійшло.

- Він мене майже розмазав. А він точно реінкарнований?

- Я взагалі-то тебе і послав, щоб дізнатися це.

Унікальний Оґр з’явився на кордоні між територіями демонів і імперією.

Бойові можливості вищі за будь-який Огра, мудрість достатньо для встановлення пастки, яка знищила авантюристів, і крім того невідома здатність створювати Магічні Мечі.

Навіть видно з цієї фрагментарної інформації, що ймовірність реінкарнованого великого.

Реінкарновані при народженні отримують унікальні здібності яких немає в інших, як здатність Сайджі "Нінзя".

Крім того, є здатність n%I=W чия дія невідома.

Є два підтвердження від реінкарнації.

Існування Сайджіна привернуло мою увагу до цього факту.

Сайджі був народжений як син одного з моїх таємних підлеглих, який знаходився в моєму прямому підкорення.

Зазвичай оцінка не проводиться перед досягненням певного віку, але ті, хто народжується серед таємних слуг, проходять оцінку раніше і постійно.

Оцінка здійснюється для розуміння стану новонародженого, в той момент і спалахнула його ненормальність.

Він народився з великою кількістю очок здібностей, що зазвичай неможливо.

І від народження мав дві здібності.

Мало того обидві здібності до того ніколи не бачили.

Я використовував здібності правителя, щоб з'ясувати деталі здібностей і чи є ще хтось із такими ж здібностями.

Таким чином я дізнався, що крім Сайжді у мене в країні знаходиться дві дитини зі здатністю n%I=W.

Напевно, це доля, що одного з них підкинули на поріг церкви.

Я послав тих, хто підкоряється безпосередньо мені, і дав наказ, приглядати та охороняти.

У той же момент я встановив приховану стеження і за другим.

У той момент я думаю можна було вже відчути дихання майбутнього.

Ще більше мене переконало що це важливо, коли Потімас який є патріархом ельфів з'явився із вимогою віддати йому тих дітей хто має здатність n%I=W.

Вони можуть сильно вплинути на світ.

Якщо ельфи почали смикатися це дещо значить.

Вони не турбуються дріб’язковими справами.

Коли вони починають діяти, то у світі трапляється щось жахливе.

Діти зі здатністю n%I=W дуже цінні.

І все стало ясніше, коли Сайджі заговорив, нехай і не занадто чітко.

Дещо про реінкарнованих людьми расував Сайджі.

Це був шок.

Люди іншого світу народилися в цьому.

Таке взагалі можливо?

Це міг би зробити хтось з вищих адміністраторів.

Наприклад, творець системи, хто навіть вищий за Чорний Дракон.

Істота, яка живе десь дуже далеко і яку відомо тільки по імені D.

Реінкарновані напевно потрапили в цей світ за її волею.

Тільки це і можу придумати.

Інакше вони не могли б отримати здібності від самого народження, це не дозволить системі.

Якби в них не народилась думка, то це означало б, що у системі є дефект.

А це неможливо, судячи з того як себе вів Чорний Дракон під час нещодавньої зустрічі.

Якби сталося щось настільки серйозне, він би так спокійно не розгулював.

- Старик, не варто замислюватися.

- Ой, прости. Коли я задумаюсь, то перестаю сприймати навколишній світ.

Це погано.

Про що ми говорили, про Огрі?

- Неважливо реінкарнований він чи ні. У будь-якому випадку його вб'ють. Імперія випхнула його до демонів зробила загалом вірно.

- Цікаво. Огор небезпечний, а його зможуть вбити?

- Судячи з доповіді про зіткнення з двома видатними істотами, вони його не вбили. Але змусили бігти, так що значить його можна загнати в кут. Значить і вбити можна.

Ось тільки ця ситуація яка є на даний момент.

Швидкість росту реінкарнованих абсолютно ненормальна.

Я можу зрозуміти це просто подивившись на Сайджі.

Він уже мав виняткові здібності і багато очок здатності при народженні, крім того, місячно він вже дорослий, так що й навчається швидше ніж звичайні діти.

Навіть у юному віці він вже має здатність дорослого пройти спеціальне тренування.

Якщо ріст продовжуватиметься і далі в такому темпі, він стане настільки сильним, що жодна людина не зможе з ним зрівнятися.

Те саме стосується Огра, якщо він з реінкарнованих.

Мало того, Сайджі росте повільніше Огра.

Він уже має спроможність втекти від видатних людей імперії.

А імперська еліта навіть поодинці може завалити монстра класу В.

Якщо у них це не вдалося, значить рівень небезпеки Огра як мінімум А.

Якщо продовжити лінію росту, то в майбутньому вона може стати дуже небезпечною.

- Якщо демони його вб'ють, то проблем немає. Хоч я хотів би, щоб він їх гарненько покромал перед тим як вони го вб'ють.

- Хіба буває все так добре?

- Поживемо подивимося. Це все щодо Огра. Як щодо решти.

- Окей. Ворог заковтував наживку.

- Вдало

- Тепер молімося, щоб з Огіварою все було добре.

Під моїм захистом знаходиться двоє реінкарнованих.

Сайджі і сирота Юурі.

і ще один, хлопчик на ім'я Огівара Кенічі, чиє прізвище в даний момент Уґіо, поміщений під наглядом.

Я таємно зв'язався з Угіо і проінструктував його за вмінням розвідки.

Він влаштував так, щоб його сім’я покинула країну.

Щоб дати ворогу можливість.

Ельфі викрали вугіо, якого більше не охороняли.

Хоча я майже на половину був упевнений, що з цього нічого хорошого не вийде, але схоже ельфи одержимі реінкарнованими.

Я тільки можу припускати, що вкравши його, вони думали що це може бути небезпечно.

Але все вийшло відмінно.

- Сподіваюся, тут все пройде добре.

Хоча це і потрібно для того, щоб зрозуміти, що відбувається у ельфів, Угіо пішов дорогою небезпечного шляху.

Якщо щось трапиться - буде неприємно.

- Це ж Огі, він впорається, проблем не буде

Хоча я відчуваю полегшення від слів Сайджі, але молюся, щоб і з іншими реінкарнованими які потрапили до ельфів все було добре.

Інтермедія. Нічкова земля.

Це круті гори, які мають назву Гори Магії.

Ці гори мають три шари.

Перший шар

Ці гори дуже круті і завжди вкриті снігом.

Монстри живуть тут більше, ніж ті люди на землі.

В основному монстри З класу, крім них Повітряні драконоїди, Крижані Драконоїда і т.д. Тут теж живуть.

Це перший рівень, який люди і демони називають Гори Магії.

Другий рівень.

Немає нічого, коли людина перевалила гори першого рівня.

Дві величезні гори блокують прохід потужний холодний вітер який змушує людей повертатися назад.

Це світ снігу і каменю.

Якщо хтось пройде перший рівень гір, то йому доведеться зустрітися з гнівом матусі природи.

Третій рівень.

Це кінцева точка Гори Магії.

Там живе дракон.

Останній вартовий.

Гори магії розташувалися півкругом.

Якщо ви подивитесь на них згори, то побачите, що гори були гарними трьома хвилями.

Якби реінкарновані побачили це, вони б могли сказати, що ці гори виникли через зіткнення континентів, які відбуваються через рух тектонічних плит.

І це лише на половину вірно, так що можна сказати, що наполовину це неправильно.

Магічні гори дійсно сформувалися в результаті зіткнення континентів, але сталося це не через рух плит.

Ця істота перемістила континенти, щоб досягти результату, і як виникла гора Магії.

Ніхто про цей факт не знає крім того істоти, що і влаштувало це все.

А за Горами Магії є велика територія.

Ні люди, ні демони не знають про її існування.

Тільки люди, які живуть на цій території знають про неї.

Великий острів оточений Горами Магії, а з іншого боку — морем.

Розмір приблизно 1570 000 квадратних кілометрів.

Це приблизно дорівнює Монголію на землі.

Хоча це не достатньо, щоб називатися континентом, але можна спокійно називати цю територію країною.

У країни немає імені.

Це незалежна країна, яка не належить жодним людям чи демонам.

Ні люди ні демони не знають про її існування через гори і море.

Але й жителі цієї країни теж не можуть покинути цю країну.

Але вони знають, що є територія людей і демонів.

Їм доводиться повністю забезпечувати себе, через особливості географії.

Отже, головним чином вони виготовляють зерно та тваринне господарство.

Щодо решти індустрії, то в багатьох потребах надається багато речей і мало.

Крім того, найбільш помітним є факт, що в цій країні дуже мало людей займаються виготовленням зброї.

У цьому світі, який знаходиться у владі монстрів, які є ворогами всього живого, зброя і броня це необхідно.

Але до цієї країни все це не стосується.

Оскільки в цій країні монстрів немає.

Механізм появи монстрів не відрізняється від механізму утворення будь - яких тварин.

Вони не з'являються із пустоти.

Звичайно, іноді з'являються підземелля, з яких виходять монстри, але це залишимо за дужками, більшість монстрів народжується звичайними методами, як і всі живі.

Отже, якщо монстрів немає, то вони і не з'являються.

Крім того, вони не можуть прийти в країну.

Ця країна була побудована в такому місці, де монстри не існують.

Тварини, які живуть у цій країні, поводяться нормально, тому їх не можна назвати монстрами.

Хоча є хижаки, вони теж не монстри.

Різниця між тваринами і монстром очевидна будь-хто.

Оскільки монстрів немає, то й боїв мало. Отже, зброя й броня не створюються і немає війн.

Така країна, яка ніби втілила все прекрасне у цьому світі.

Але це ще не все.

Люди, які живуть у цій країні самі по собі можуть бути названі чудом.

Якби хтось оцінив мешканців цієї країни одного за іншим, його б вразив один факт.

Факт того, що люди і демони продовжували битися між собою весь час, спокійно та мирно живуть у цій країні

Крім того, вони одружуються один з одним і народжують дітей.

Отже, у цій країні мало чистих репрезентантів демонів або людей.

У країні, де раси кровних ворогів живуть у мирі та задоволеннях.

Ось така чудова країна.

Це ідеальна країна, яку хотіла створити Богиня. Тому ця істота намагалася задовольнити її бажання побудувати цю країну.

Ось тільки дещо, що не попадали в розрахунки наближалося до цієї країни.

Один Оґр, якого так довго вимикали люди, був видалений у Гори Магії і досяг третього кола гір.

Пройшовши друге коло, не дивлячись на холод і відсутність їжі.

Гра, яка була на грані між життям і смертю проігнорувала застереження Крижаного Дракона який був призначений вартовим.

Він взагалі його попередження не почув.

Оґ майже при смерті вже був не в собі, і навіть дракон стоїть перед ним тільки їжею.

Він тільки вбивав і їв, бо був агресивним. Він тільки недавно став величезний.

Крижаний дракон втратив майже половину тіла і ледве втік від божевільного Огра.

Що б розповісти Господареві, що наближається до його країни.

А в цей час Оґ перевалив через останній рубіж.

Інтермедія. Колишній імператор меча.

Я прибув до цієї віддаленої країни відразу після того, як передав свій титул Імператору мечника своєму синові.

Я не можу знайти причини, чому я повинен битися проти демонів, хоча весь час був на передовій.

Чому люди й демони постійно воюють?

Немає відповіді.

І у мене навіть не було можливості подумати над цим питанням, замість цього я тільки і робив, що рубав ворогів.

Ось тільки, в якийсь момент один з моїх учнів став Геройом і демони перестали атакувати після того, як він сам вирушив на територію демонів.

Він так само як і я не бачив сенсу в цих битвах.

і хоча я не знаю що він зробив, але війна зупинилася, нехай і не надовго.

Лише невелика кількість людей знала, що він вирушив на територію демонів.

Ось чому багато людей не довіряли демонам, які сильно перестали нападати.

Було багато гарячих голів, які пропонували скористатися цією нагодою.

От тільки, я хотів вірити йому.

Що він зможе припинити вічну війну між людьми а демонами.

Але я цього результату все одно не побачу.

Звичайно, я абсолютно впевнений у своїх здібностях при бої на мечах, але коли справа доходить до переговорів - я слабкий.

Кінець битву, вплив цивільного народу зростав, тоді як сила військових падати, і той, хто тільки й може махати мечем, раптово став непотрібним.

Вдалим є те, що хоча мій син має слабкі здібності до бою, але голова в нього добре варить.

Тому я вирішив, що буде краще вручити майбутнє імперії моєму синові, ніж залишатися на троні просто для виду.

Коли я прийняв таке рішення, то відразу відчув велике полегшення.

Здається, що я постійно ніс на себе важкий тягар відповідальності навіть не помічаючи його.

Питання, яке виникло і про якого я не міг думати, стало займати мене дедалі більше, чи справді люди та демони приречені на війну?

Не думаю.

Звичайно, є яструби для яких це все, але в більшості своєму війни не хоче ніхто.

Довга війна знищила імперію.

Демони також думають про цю ситуацію.

Ось чому вони відступили.

Вони розуміють, і думають так само як усі люди.

І якщо вони думають так само, тоді завжди можливо досягти взаєморозуміння.

Так я вирішив.

І потім, мене знайшов чоловік і запросив до нижньої країни.

І те, про що я мріяв, є звичайною справою.

Люди і демони живуть разом, ніхто не гнобить нікого. Вони живуть укупі з кров’ю та зброєю.

Побачивши це, я розплакався від радості і вирішив провести решту свого життя там.

І хоча може бути і можна було б провести решту життя спокійно, але схоже це не для мене.

Я обнажив свій улюблений меч.

Навіть у цій мирній країні я не зміг відмовитися від нього.

Крім того, я щодня займався утриманням зброї в відмінному стані і тренуванні.

Це не означає, що я щось передбачав.

Просто я не міг позбутися частини свого життя, яка була проведена з мечем.

Я тренувався з мечем і молився про мир.

Так і продовжував жити.

Яка іронія, що це знадобилося.

Я чекаю на тих людей, які вибігають з міста.

Я вже бачу фігуру ворога.

Великий ріст, який перевищує розміри людини.

Огор, мало того, що відбулось еволюції.

Очевидно, його розмір — найвищий.

Ось тільки його страхітлива аура набагато більше, ніж та, що я відчував від короля Огров, коли з ним бився.

Зазвичай це відчувається від драконів, з якими жодна людина не може зрівнятися.

Але все одно, я йду назустріч Огру.

Навіть якщо я і на пенсії, то все одно залишаюся Імператором мечника.

І Богом мечника.

Тим, хто править мечем.

Навіть якщо за фізичними показниками я і програваю, перемога або поразка залежить не тільки від цього.

Я навчу цього обезумливого Огра.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Перший рівень Магічних Гор.

Льодовий Дракон зустрівся там з господарем.

Він ледве вижив після битви з Огром, і зв'язався з ним.

Господар отримав виклик від Крижаного Дракона миттєво телепортувався.

Господар, вислухав викладку ситуації від Крижаного Дракона вилікував його як подяку і пішов телепортом зі словами "Я піду першим".

Оскільки Крижаний Дракон не може використовувати телепорт, йому довелося летіти.

і в місці, куди Крижаної Дракон повернувся, він стояв спантеличеним, оскільки господар, який повинен був бути тут швидше нього - відсутнього.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Господар Крижаного Дракона Куро зрозумів, що його пересування за допомогою телепорту закінчилося невдачею.

Зазвичай телепорт здійснюється негайно, його не можна скасувати.

А тіло Куро зараз було в темряві.

Куро замислився.

У возапортування втрутилися і замкнули його в іншому просторі.

Здається, саме так виглядає ситуація сьогодні.

Лише Куро найсильніший у світі.

Ніхто не може перешкодити Куро телепортуватися.

Але факт залишається фактом, хтось це зробив.

Навряд чи це хтось з богів інших світів.

Про це було б відомо.

Мало тих, хто здатний непомітно вторгтися в світ, який обслуговується системою D.

І такий могутній Бог, просто вбив би Куро замість того, щоб замикати його.

Отже, є дві можливості.

Перший - це втручання D.

Друга — це людина, яка тільки недавно стала Богом.

Обидві можливості неймовірні, але обидві можливі.

Дії D завжди були незрозумілі.

Так що вона легко може втрутитися, хоча раніше собі такого не дозволяла.

А недавно, колишня богинею не може зробити нічого такого складного як заборонити телепорт Куро.

Божественні уміння - це не та річ, яку можна опанувати за один день.

За короткий час Богиня, яка почала поклонятися Богові, здобула божественність.

Якщо подумати про швидкість її росту, то можливо, що вона вже й має таку можливість.

У будь-якому випадку, це не змінює факту, що виникла проблема.

Куро намагався вирватися з іншого простору.

У той же момент темрява стала білою наче забороняючи йому це.

Велика кількість білих павуків заповнила весь простір навколо.

У цей момент стало зрозуміло, хто відповідальний за все це.

- Що ти запланувала, Широорі!

Куро прорвався через цунамі білих павуків і крикнув цим голосом.

Але відповіді не було.

Інтермедія. Бог меча проти Огра.

Я захистився від удару двох катан Огра, змушуючи їх ссказувати по мечу.

Якби я заблокував удар жорстко, то мій меч міг би бути розрубаний.

Удар, в який закладено сили достатньо щоб убити мене.

Ні, усі його удари дають силу бути смертельно небезпечними.

Я відразу відчув, що мої фізичні показники нижчі ніж у нього, як тільки побачив його, але я був занадто наївний.

- ВА-А КАРГХ!

Ог звил.

Навіть ударна хвиля від його голосу, змушує моє тіло тремтіти, наче його вдарили.

Біль пронизав мої вуха, а моє тіло відчуває себе так, ніби я отримав прямий удар.

І це просто крик, без будь-яких здібностей.

Оґ у нього в руках катани різко вдарив ногою по землі, яка пішла тріщинами.

Я вклонився швидко відступаючи і теж час відступати.

Обгорнувшись одним кроком, ми побачили відстань, яку я пройшов за допомогою своєї швидкості під час відбуття.

На кінчику його меча танцює магічний вогник.

Зрозуміло, Магічний меч.

І досить сильний.

І хоча це схоже на Огрі, він б'ється не тільки покладаючись на силу.

Доказом цього є те, що він може використовувати магію Магічного мечника.

Хоча він себе і не контролює, але все одно спокійно використовує всі свої бойові техніки покладаючись на свій інстинкт.

Який же незручний монстр.

Якщо він в кожний удар вкладає всю свою силу, то я зможу дещо зробити.

Я прослизнув між його ударами мечем і рубав Огра.

Царапина.

До того ж він і бронований.

Те, що я відчув, коли мій меч вдарив по тілу, це не відчуття меча врізаного в тіло, але відчуття, ніби потрапив у щось тверде.

Я навіть шкіру йому прорубати не зміг.

Питання перемоги або поразки вже вирішене.

Схоже це моя межа.

Незважаючи на те, наскільки відточена моя техніка, якщо я не можу прорубати його шкіру мені не перемогти.

Звичайно, є слабкі місця, як - от око чи горла, але навіть попадаючи в них рану для нього не стане смертельною.

А ось кожна атака Огра для мене смертельною.

Він, мабуть, попадеться мені раніше, ніж я зможу зняти йому всі Хіти.

Тоді є тільки одне, що я можу зробити.

Я дам час іншим, щоб якомога більше людей змогли втекти.

Я перестав атакувати.

Я вклав усі свої знання і вміння нагромаджені за все своє життя, щоб дати трохи більше часу іншим.

....

Скільки часу пройшло?

Навіть мить розтягується у вічність.

Гра - найсильніша істота з усіх, хто мені довелося битися раніше.

І час бою напевно найдовший.

Скільки часу сходило і зайшло сонце?

Я навіть не помічав цього, оскільки відкидав усі сторонні думки.

Чим більше я концентруюся, тим менше бачу.

Я перестав бачити все непотрібне, і повністю зосередився на боях.

Я перестав бути собою, а став просто машиною все існування якого - це бій.

Я навіть і не думав, що досягнувши свого віку, мені доведеться так викладатися в бою.

Мабуть тепер я міг би розповісти своїм учням, що означає розрубати блискавку.

Правда не думаю, що у моїх учнів це вийде.

але кінець вже близько.

Думки типу тих, які зараз бродять у мене в голові - це чіткий доказ.

Щоб викластися повністю, я перестав думати і зосередився на бої, але навіть у цього є свої обмеження.

І ця межа називається стаміною.

Я відбив усі атаки Огра.

Ось тільки бій який продовжувався так довго перевищив всі можливості моєї стаміни.

Мої м'язи рвуться від кожного руху, я відчуваю що і мої кістки починають ламатися.

Смак крові наповнює мій рот при кожному видохі, в очах стоїть димка і я майже нічого не бачу.

Просто чудо, що я все ще стою на ногах.

Я взагалі стільки протримався.

Я більше не можу зробити ні кроку.

Але я все одно тримаю в руках меч.

Я не випущу його до останнього.

І хоча я зупинився, але Оґ не б'є по мені.

- Старик, я хочу знати твоє ім'я.

Ха.

Я думав, що монстр божевільний але він може говорити?

Якщо подумати, його рухи стали дивними останнім часом.

Можливо, він прийшов у себе під час нашої битви?

Хоча я не знаю від чого він зійшов з розуму спочатку, але ось повернути собі розум під час битви...

Зазвичай все буває зовсім навпаки.

- Бог мечника, Рейгар Ван Ренгзанд.

Хоча голос у мене і хрипкий, але я зміг представитися як належить.

- Бог меча. Ти такий сильний, що можеш себе так називати. Хоча я набагато сильніший за тебе, але я не зміг потрапити по тобі жодного разу. Я вже не думав, що роздратування поверне мені зміни. Ні, це не змінює. Схоже, тепер я можу збожеволіти в будь-який момент і почати всіх вбивати. Свідомість може і повернулося, але зміна - ні.

Остання частина це скоріше монолог.

Він зараз виглядає беззахисним.

Ось тільки я навіть руку підняти для удару не можу.

- Бог мечника, Рейгар Ван Ренгзанд. Я не забуду твого імені. І вб'ю тебе з повагою, як і покладено військо.

Огор зник.

Хоча я вже не бачу нічого, але ніколи б не зміг захиститися, навіть якби побачив.

Це був ідеальний удар.

- Чудово.

Моє тіло розрубало на дві частини разом з моїм улюбленим мечем.

Схоже не тільки я вмію збагнути секрети майстерності під час битви.

Хоча удар все ще не дуже хороший, але в ньому відчувається натяк на талант.

- Ти теж був чудовий.

Такі слова я почув тоді, коли моє мислення зникло.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Куро розібрався з усіма білими павуками, які постійно прибували.

Крім того, він вибрався з іншого простору.

За його внутрішнім часом минуло десять днів.

Ось тільки він відчував, що час зовні рухався з іншою швидкістю, ніж час всередині іншого простору, так що ззовні пройшов тривалий час.

- Вона вже може навіть міняти тривалість часу в цьому просторі?

Куро прошепотів з наріканням.

Той, хто перешкоджав йому подорожувати так і не з’явився.

Вона лише послала велику кількість білих павуків, які до певної міри можна назвати її частиною.

Тільки цим павукам не можна ставитися серйозно також.

Можливо, це був не найнебезпечніший момент у його житті, але це вперше з моменту створення системи, коли Куро так втомився.

Куро швидко перетнув гори Магії.

Йду до нижньої країни.

Ось тільки країни вже не було.

Адже з моменту ув’язнення Куро, у зовнішньому світі пройшло кілька років.

Біс 10. Порожній

Я вбив усіх живих.

Я ненавиджу все, що може пересуватися.

Мене дратує навіть легке підрощення в кутках мого ока.

Мої відчуття еле-єле повертаються після бою з Богом Меча.

Але чи це взагалі можна назвати поверненням?

Я розрубав беззахисну тварину і з радістю почав рвати м’ясо зубами.

Я поводжуся як справжній звір.

Ні, навіть тварина полює тільки тоді, коли голодний, а я вбиваю все що рухається, так що я вже не звір.

Я вбиваю не тільки тварин.

Я вбив багато людей, які втікали від мене.

Чоловіків, які намагалися зупинити мене, жінок, що захищали своїх дітей, беззахисних дітей і старих людей, котрі намагались своїм життям купити для інших небагато часу. Я всіх їх убив.

Чому я це все роблю?

Я не знаю.

Мене нудить від того, що я вбиваю беззахисних.

Але бажання вбивати і гнів дедалі більше зростає.

Голос "Убей" звучить в моїй голові все голосніше.

Я підкорився гніву і тому кличу.

Я відчуваю неприязнь через ці вбивства, і це дратує мене ще більше. Потім роздратування переросло в бажання вбивати і я починаю шукати наступну жертву.

Замкнуте коло, яке тягне мене все глибше і далі.

Я еволюціонував в Огор Генерала з Висящого Огра, після перемоги над Богом мечника.

Після цього я продовжував бійню і перетворився на Великана.

Хоча була можливість стати чимось, що називалося Королем Огров, але я вибрав саме це.

Зміни були радикальні.

Моє тіло, яке ставало все більше і менше з кожним еволюцією до цього часу, скоротилося й знову стало розміром з людину.

Хоча якщо б тільки це, то я не був би так здивований, але в той момент коли я побачив себе у відбиванні води, я здригнувся.

Обличчя з мого колишнього життя дивилося на мене.

З мого лоба стирчали два роги і було враження що я став більш дорослим, ніж я був раніше, але все одно, обличчя явно було моє.

Чому тепер?

Ця думка з'явилася в моїй голові.

і в той же час я це прийняв.

"Так, зрозуміло. Я повернувся".

Я еволюціонував у Великана, і рівень здатності Табу виріс до 10.

Процес отримання Табу був дуже руїнницький навіть для мого серця.

Я виблював все що у мене було всередині, впав в лють, і почав вбивати усе живе, що було поруч намагаючись задовольнити свою спрагу вбивства.

Кожен день у владі гніву, і тільки одне бажання - вбий.

Перед тим як отримати Табу, я шкодую про те, що не можу стримати себе.

Але після того як я отримав Табу, мені стало набагато легше.

Оскільки я отримав виправдання своїй різанині.

Відчувши це, я почав злитися.

Гнів у моєму серці, це не та тимчасова річ, яка була покликана здатністю.

Це справедливий гнів.

Така річ не потребує жодних виправдань.

Все одно це просто спроби самокерування за ті гріхи, які я наробив.

Хоча відкритого Табу було жахливо, це не є підставою для різанини.

Все залишилося так само.

У той момент коли я жив своїм колишнім життям.

Я не помилявся.

Ось чому я використовував силу.

Різниця лише в тому, що після того як я використовував силу, я починав шукати виправдання.

Все так само.

Судити свої власні вчинки через призму правосуддя, використовуючи це як виправдання.

Ось мабуть через що мій зовнішній вигляд став близький до того, який був коли я був людиною.

У попередньому житті, терпиливість була чеснотою, а жорстокість злочином.

У цьому світі терпіння - злочин, а жорстокість — це чеснота.

Я більше не розумію, де добро, яке є злом.

Але навіть якщо я цього і не знаю, але все одно буду продовжувати.

Відкинувши в сторону свою витривалість і поняття хто правий, хто винен.

Хотілося б, щоб хтось зміг мене зупинити.

Я хочу повернутися в село Гоблінів.

Місце, де мені не треба було думати про те, що таке гріх, а що є чеснота.

Але там тільки попіл.

Горді воїни і міцні теплі доми, все це тепер просто попіл.

І потім, немає нікого, хто зможе мене зупинити.

Мої фізичні показники вже перевищили 10 000, хоча я не використовую гнів.

Я зумів відбитися від Крижаного Дракона, який спробував встати у мене на шляху не використовуючи гнів .

Коли я був гобліном, мені говорили, що Драконоїди - найстрашніші монстри з тих, хто живе в горах.

Але навіть вищий рівень драконоїда - Дракона, не зміг мене зупинити.

У даний момент я просто машина, яка призначена для вбивства всього живого.

У мене немає волі, є тільки один гнів.

Я вбиваю, ем і шукаю наступну здобич.

Ось так я і існує.

Чи є сенс продовжувати таке життя?

Можливо, було б краще, якби моя свідомість не поверталася після того бою з Богом Меча.

Тоді я б дійсно став машиною, яка ні про що не думає і нічого не жалкує.

Або Бог мечника міг би мене вбити.

Зрозуміло.

Я вже хочу померти.

Я не хочу жити в цьому світі, а також у такому стані.

Чому цей світ сповнений болю?

Чому вся ця біль дісталась мені?

Я не знаю.

Я хочу померти.

Але зробити це з власної волі я не можу.

Моє тіло робить дії, щоб підтримувати життя.

Він вбиває здобич, їсть і гине.

Я переслідую групу, яка намагається перетнути Гори.

У мене з'явилося звання Руйнувальник країни а я навіть не встиг зрозуміти коли, напевно, вбив дуже багато людей із цього боку гори.

Оскільки під час руху я постійно згадував Божі рухи мечника, то отримав титул « Бог Меч ».

Мені погано від того, що таким чином я заплутал пам'ять про Реігар Ван Рангзанд.

Я втратив слід групи, за якою йшов після того, як перетнув гори.

Гаразд, це неважливо.

Я йшов за ними, не тому що я хотів їх вбити.

Швидше я навіть радий, що я втратив їх.

І все одно, на мене напала дивна група.

Дивина була в тому, що вони використовували магію і луки, ніж відрізняються від тих бійців з якими я торгував раніше.

Я отримав звання вбивця Ельфів після цього, і розірвав на них одяг, щоб підтвердити свою здогадку, я побачив що у них гострі вуха.

Схоже вони ті, кого на Землі звуть ельфами.

Хоча я не знаю, чому вони напали на мене, але всі померли.

Ельфи звісно відносно сильні, але не для мене.

Схоже, ніхто не міг би мене перемогти.

Напевно мені залишилося тільки здатися.

Але ще рано.

На моєму шляху стоїть дівчинка.

Її рот посміхається, очі горять і вона будить мій бойовий дух.

Воно створює відчуття монстра, який прагне людського тіла, хоча за її зовнішнім виглядом і одягом про це не скажеш.

Я відчуваю.

Вона сильна.

Настільки, що я можу і померти.

Отже є надія, невелика надія.

Інтермедія. Нечисть проти нежиті (Чаття 1)

Я оцінював дівчинку, яка стояла переді мною за допомогою каменя Оценки.

Я давно його не застосовував.

Останній раз це було перед бійкою з Крижаним Драконом, а на інших не було сенсу цього робити.

Я просто розумів, що я виграю за допомогою інтуїції.

Але з цією дівчинкою все по іншому

[Людина Вампір 3ур Софія Керен

Стан:

ХП: 14271/14 2791 (зелена)

ДП: 12893/12894 (Синя)

СП: 12655/12 566

: 12661/12 19661 (червона)

Середня атака: 12738

Середня охорона: 13226

Середня магія: 12755

Середня опірність: 13219

Середня швидкість: 12774

Функціональність:

[Вищий Вампір 8ур] [Супер-шосте відновлення хітів 3ур.] (Чоловно Магія 10ура) [Дитва чарівницьких формул 10ур ," "Засильне відродження маня десятивр". Меч 2ур.] [Ген Тайцзуцу 9в , [Велике поліральне розрушення 2урс...] (Чісне додаткове дробове ураження 1ура) [кращене охолодження щедрого пробитннн [грашливе збільшення масштабного руйнувань 1ур .. [Брашена нова вода 10урран ] [Доповняте життя 6ур.] [Велика атака 10урс , [Атака поточної води 10ур] (Синтування ліків від десятивронн ). [Паралальна свідомість 2ур] [Записання 10урс.] (Чоловікість перетини десятир.) [Скривання 10.r.ц [Безшумність 10влн ,] Глибока вода 7ур.] [Мазія льоду 10ур ] (магія заморожування десятивронним махом). ] [Магия адського льоду 8ур.] (магія вітру 10ур) [Magia carma car](Магагія грунту 10ер.) [МІГилія землі 1ур .. [МАгрія громуфів 9в.ц [Марія світла (1рс.): [Могазія Тенію - десятируст ,]... [Спротивлення від світла 4ур.] [Поборнення ночі чотирир. ] (Зоряні хвилі) [Упередження опору кислоті 10урс ). [Нуліфікація ненормальних станів]... [Інтермальна опір свідомості 7ур] дальність, яка має значення 10ур.] [Задобу Божу мануру (проблесть) [Свободина мана 10.р . [Облаганний рух десятинурс ] (Достатнє небо 10ура).][Стойність дронтєф-дванн]]

]

Щось крутовато.

І це третій рівень?

Людина і Вампір?

І чи не забагато можливостей?

Мої фізичні показники вищі, ніж у неї.

Але ось із здібностями я програваю як і в якості та у кількості.

Хоча у мене і є мій козир створення Магічного Оруза, але можливості в дівчинки на ім'я Софія ненормальні.

Вона може навіть сильніше за мене.

Але тільки якщо я не активую гнів.

Хоча зараз я не хочу активувати його, але що буде коли я буду при смерті не знаю.

Гнів може активуватись без мого бажання.

Точніше, ймовірно активується.

Скільки я зможу контролювати його силою волі?

Це і стане поворотним пунктом бою.

Або я помру, або вона.

Можливо, вона помре навіть до цього.

У той момент, коли я починаю битися, я не стримуюсь.

Дівчинка махнула дворучником який легко тримала в руці, хоча вона не повинна мати такого тіла.

Цей дворучник має майже такий же зріст, як і її товстий та важкий.

Хоча, здається, в ньому немає жодних особливих можливостей, меч має чудову міцність.

Вона миттєво скоротила дистанцію і рубала мечем.

Я зупинив вогонь Катаною, який тримав у руці.

Але зрозумівши, що це не зможе стримати удар, я додав і Катану Гріма схрестивши їх між собою.

Важко!

Я не недооцінював її, але думав, що зможу зупинити удар однією рукою, оскільки мої фізичні показники вищі.

Потім хотів атакувати її Катану Гріму, але не зміг, бо я мусив докласти всіх сил для захисту.

Її показники виросли.

Божий дух був задіяний у війнах та Божественній Магії.

Можливо, й здібності Найвищого Вампіра.

[Вищий Вампір: Спеціальна здатність Вампиров. Здатність зростає з кількістю випитої крові. Кров, взята з крові, зберігається в тілі. Крім того, у вас є додаткові можливості з кожним рівнем. Перший: Захист місяця, 2ур.: Сильна кров, 3ур.

Захист Місяця збільшує можливість росту або спаду місяця.

Кривавий туман дозволяє їй перетворювати свою кров в імперію і спокійно маніпулювати нею. А Туманізація - здатність перетворюватися в туман.

Тенневий демон, це здатність викликати союзників з тіні, Трансформація фонової служби це можливість перетвориться на одного із союзних.

Зов родичів, дозволяють закликати інших свого виду.

І найважливіше - здатність до відновлення.

Ця здатність подібна до ліч, оскільки дозволяє раз на день повністю відновити Хіти, які впали до нуля і відновлювалися.

Також проблемою є здатність Сильна кров.

Ця здатність дозволяє використовувати запасну кров для росту фізичних показників, коли вона активована.

Вона зробила меч несподіваним і небезпечним.

Я також відігравав Божий дух у війні і Божественну Бойову Магію.

Тепер я все одно маю кращі фізичні показники, ніж у неї.

Хоча Божий дух війни у нас однакового рівня, все ж Богова Магія більша за мене.

Зрозуміло, що різниця між нами стала меншою, ніж була до активації здібностей.

Я активував Силу Дракона, один зі своїх козирів.

Сила Дракона підвищує фізичні показники і заважає ворогу створювати магічні конструкції.

Коли мене атакували ельфи, я блокував їх магічні потуги за допомогою даної здатності.

Божий дух війни, Божественна Магія і Сила Дракона.

Це вперше коли я активував всі три одночасно.

- Хі, хі-хі-хи

Дівчинка почала хіхікати.

- Ти заблокував її. Ти заблокував мою атаку. Хі-хі-хи

Чорт.

Вона схоже небезпечна.

До того ж божевільна.

Правда не мені про це говорити.

- Нарешті! Мій перший справжній бій у моєму житті! Перший серйозний бій!

Мурашки побігли по шкірі.

Ні, причина не її слова.

Просто похолодало.

Морозне повітря походить від дівчинки.

У той же час її закрив червоний туман.

Схоже Вампірський Кривавий Туман.

Крім того, різка зміна температури за допомогою крижаної магії.

Ворог починає битися серйозно?

Тоді і я теж.

Я витягнув безліч магічних мечів з іншого простору створеного місцем Храніння із Простеленої магії.

І запустив їх у повітря завдяки Психокініза.

Ось тепер почався справжній бій.

Інтермедія. Нечисть проти нежиті (Часті 2)

Неприємні відчуття пройшли по моєму тілу.

Схоже, що велетень оцінює мене так само, як і я його.

Але його рівень оцінки тільки 2, так що крім імені він нічого не побачить.

Так що у мене перевага в інформаційній війні.

Я знаю всі здібності та титули Великана, а ворог не знає.

Отже я можу зробити щось несподіване для нього, в той час як я легко можу передбачити його дії.

Я користуюся на повну здатність Прискорення розуму і передбачення, так що я ще й буду бачити дії ворога наперед.

Як і можна було сподіватися від золотого зв’язку Майстра, я отримала здатність ухилятися, яку вороги можуть вважати нечесністю.

Видно, що оцінка — це його схильність до вогню та блискавиці.

Хоча у мене до них є опірність, але вогонь - це моя слабкість.

Без сумніву, блискавка не є для мене сильною стороною.

Те, що привертало мою увагу цій здатності Бог Меча, гнів і створення Магічного Орузія.

[Бог] меч — це гра, яка є надзвичайною умілістю меча. Максимальна корекція при руху з мечем]

[Гнев: n% сили може досягти Богів. Збільшує божественну сферу. Віддаючи можливість самосвідуваності, ми швидко збільшуємо шанси бойових дій. Крім того, W система пригнічена і право на вторгнення в область МА отримано]

[Свободання Магічного Оруза: створює зброю споживання мана. Якість зброї залежить від рівня здатності і вкладеної мани. Крім того, існують можливості для додавання спеціальних здібностей)

Крім того, є ще й здатність [Демон], але оскільки його не можна використовувати, я проігнорувала його.

Зрозуміло, що Бог меча — це фінальна стадія сили Герой меча яка є в мене.

А чим більше я маю сили з мечем, тим більша ймовірність, що мене пошкодить меч.

Крім того, оскільки у нього є Нуліфікація Рубаючого Урона, я відразу можу сказати, що в рубці програю.

Але оскільки у мене в руках дворучник, то він завдає шкоду навіть якщо і не прорубується, так що битися все-таки можна.

Гнів - це один з семи смертних гріхів, так само як і моя Заздрість.

Схоже він її поки не активував.

Хоча я не знаю, наскільки виростуть його показники після активації, але краще готуватися до того, що зростання буде серйозною, бо судячи з Майстра це читерні здібності.

А я і так по фізичних показниках програваю.

Ну і нарешті створення Магічного Орузи.

У руці у Великана катани, в цьому світі теж є катани, так? Мабуть, вони зроблені за допомогою здібностей і тому мають особливі здібності.

Я подивилася на обидві його Катани активувавши оцінку.

[Огненна Катана Сузаку: Атакаюча здатність 3000, Прочість 9973, Додатково: Божественний захист, Доданий вогнем, Автопочинок, автоматичне відновлення, Магічний простір: меч створений за допомогою можливості]

[Громова Катана Сейрію: Атакуюча здатність 3000, Прочість 9978, Додатково: Божественний захист, Доданий урон блискієм, Автопочинка, автоматичне відновлення, Магічний простір: меч створений за допомогою можливості]

І непогані мечі...

Хоча мій дворучник — це витвір мистецтва, створений знаменитим ковалем демонів, його навіть порівняти з цим жахом не можна.

Перш за все дивно, що вбудовано відразу 5 спеціальних здібностей.

Говорячи таких магічних мечів зовсім мало.

Окрім того, згідно з іменами, там повинні бути ще два меча Генбу і Бьякко, вірно?

Хіба це чесно ховати свої козира?

Эй?

Якщо подумати, а звідки тут взагалі знають про чотирьох Бога?

У цьому світі я ніколи про них нічого не чула.

Гаразд, неважливо.

Замість цього, треба подумати як знищити даного монстра.

Мабуть, ближній бій - це екзотичний вид самогубства.

Моя пробна атака була легко відобразена, і судячи з того, що його показники після цього різко зросли, зрозуміло, він включив можливості-улучачі.

За фізичними показниками велика схильність до магії, але судячи з можливостей це ближній бій.

Якщо так, то атака з далекої відстані буде ідеальною, оскільки дозволить використовувати магію та особливі здібності вампіра.

Якщо він почне зі мною перестрілятися, то це буде моя перемога.

Я активувала Кривавий Туман, який оточив мене.

Крім того, Магію Води активувала і додала в туман.

Мене оточує червона вода.

Хи-хи, він здивований.

Це та стратегія, до якої я прийшла комбінуючи здібності Вампіра і Маґію.

Хоча я не можу додати Атаку Кіслотою до магії, але я можу зняти це обмеження якщо змішуваю її з крововим туманом, як я щойно зробила.

Точної теорії, що там відбувається я не знаю, але воно працює.

Цунамі є найсильнішою кислотою, яка розчиняє все при дотикі.

Яка змінює форму як я захочу і атакує коли мені заманеться.

Техніка яку Майстер назвала Багроовим Морем.

Одне з моїх основних оружечок.

Катана від такого не захистить, вірно?

Ось чому велетень не має вибору окрім того, як піти до мене в ближній бій, намагаючись при цьому ухилитися від атаки.

А я буду тримати його на відстані і перехоплювати його так щоб він не зміг дістатися до мене.

Так, я прямо бачу як все це буде.

Але його дії зовсім не збігаються з планом.

Незліченна кількість мечів з'явилася нізвідки.

[Вигадуються мечі: Атакуюча здатність 2500, Прочість 100, особлива: атака Огнем, Сам руйнування, літає. Меч створений здатністю]

А ось це погано.

Я інстинктивно зачинилася своїм Багровим Морем.

Наступного разу мечі рвали вперед і встромилися у Багрове море, яке я використовувала як щит.

И зганьбилися.

Половина мого Багроового Моря зникла.

Прямо як під ракетним обстрілом.

Гей, це ж читерство?

Ти не тільки сильний в ближній, але й у далекому бою так само.

Тепер усе стало складніше.

Але ось тільки незрозуміло чому.

Але я не можу перестати радіти.

Він повністю перевернув мою стратегію використовуючи лише одну здатність, створення Магічного Орузія.

Що ж він придумає далі?

Я в нетерпінні чекаю, що ж він ще прикривав для мене.

Що він покаже мені далі?

Інтермедія. Нечисть проти нежиті (Чаття 3)

Хіба так можна?

Це ж порушує всі правила?

Червона рідина наблизилася до мене.

По дорозі зачепив кряж і розчинив дерево.

Я думаю, що це швидше за все є ефектом кислоти, але швидкість розпаду дерева просто ненормальна.

Червона рідина повністю розчиняє все, що торкається або проходить.

Навіть якщо я буду захищатися від цієї рідини, вона може бути небезпечною.

і крім того, вона атакує з будь-якого напрямку.

Оскільки це рідина, для неї немає обмежень.

І взагалі, її рухи незвично швидкі.

Я кинув мечі, що вибухали, і втікав від цієї червоної хвилі.

5 Мечі, що вибухають під час польоту, перехоплювалися стіною червоної рідини.

Удар заблоковано.

Захист за допомогою якого можна до того ж і атакувати, це неприємно.

Хоча вибух на короткий час розсіює цю рідину, вона відразу відновлюється.

А в мене мечі обмежені, я не можу їх витрачати без сенсу.

На відміну від ворога, який може продовжувати битися поки у неї є мана.

А мана і не думає закінчуватися.

Вона відновлюється швидше ніж витрачатися.

Якщо ви намагаєтесь зменшити запаси манів, то вам потрібно тривалої битви.

Але у мене такі ж проблеми, бо я думаю, що посеред бою буду змушений створювати нові мечі.

Хоча я і думав, що мій ворог не проти тривалої битви.

Але в цей момент тінь дівчинки почала звиватися і з неї вилізло щось типу темно-червоного вовка.

Одна з можливостей Вампіра, Теневій Демон

[Теневой Демони ---ур

Стан:

ХП: 3000/3000 (зелена)

1/1 (Синя)

СП: 2500/2500

: 2500/2500 (червона)

Середня атака: 3000

Середній захист: 2500

Середня магія: 1

Середня опірність: 1500

Середня швидкість: 3000

Функціональність:

[Велике поліпшення руйнувань 2ур.] [Багато поліпшенні пошкодження 1урс ]

Хвилинку.

Чи ж він не занадто сильний?

Він сильніший, ніж ті монстри яких я бачив навколо ...

Крім того, він має ще й здібності.

І це ще не все, він вийшов з тіні не один.

Вісім теневих демонів вишикувалися в лінію перед дівчинкою.

І в той момент коли вона підняла руку.

Червона хвиля і тіньові демони атакували мене одночасно.

Ні, я не зможу ухилитися від усіх атак.

Поки я стримувався від червоної хвилі, тіньові демони якимось чином випадали там куди я відступав.

Один з них вкусив мене, перш ніж я встиг його прикінчити.

Я розрубав демона, який вкусив мене і мітнув блискавку у решті тіньових демонів які стрибнули до мене.

А наступного разу згоріла червона хвиля.

Я відчув біль в той момент як моя шкіра почала розчинятися.

Багато часу пройшло від того, як я отримував пошкодження.

Але цього недостатньо, щоб мене вбити.

У мене немає противності до кислоти, але завдяки тому що у мене високий захист, я отримав значно зменшений рівень від атаки.

Я випустив силу вогню і блискавиці одночасно, щоб відкинути червону рідину яка прилипла до мого тіла.

Якщо я продовжу отримувати урон нічого не протиставляючи, то зрештою рани стануть фатальними.

Дівчинка теж це розуміє.

Вона і далі спостерігає за мною очима.

І її очі мають Магію.

Сока і Стазіса.

Магічне око Сока забирає мою ману, хіти і стаміну.

У мене також є така здатність, що називається проклятість ока, ефект майже такий самий. Ось тільки Магічні очі можуть забирати силу ворога просто подивившись на нього. А мені для того, щоб активувати здатність треба доторкнутися до ворога.

Я думаю, що просто дивитися ворога для нанесення шкоди - це через чур.

Хоча звичайно та дрібниця, яку забирає здатність нічого не змінює.

Магічне око Стазіса може паралізувати ворога.

Загалом обидва неприємні, але очей стазіса небезпечні.

Якщо мене паралізує я нічого не зможу вдіяти.

Хоча у мене є опірність, але ефект може накопичуватися і тоді в якийсь момент мене паралізує.

І найгірше, що я не можу позбутися цієї червоної хвилі.

Якщо так продовжуватиметься, то я можу і померти.

Померти.

А?

Я ж ніби хотів померти.

але незважаючи на це, я зараз думаю як перемогти.

Чому?

Моє тіло, схоже, зовсім не хвилюється що я думаю і рухається самостійно.

Ризикуючи отримати урон, я кинувся до Теневого демона і розрубав його.

Звичайно, коли я відволікся на Теневого Демона червоної хвилі, то відразу ж взялась за це.

Вона доторкнулася до мого тіла і почала його розчиняти.

Я скинув її вогнем і блискавкою.

Хмм?

Щось удар став слабшим?

Я оглянув Громовий меч і вогненний меч.

Половина мечів уже розчинені і міцність сильно впала.

Зрозуміло.

Хоч моє тіло і може переносити такий урон, але зброя - ні.

Я не знаю, чи ти це планувала, але руйнування моєї зброї поставить мене в незручне становище.

Погано, але не смертельно.

Я влив ману у вогняний і вогненний меч.

Відновлення.

Після того, як рівень створення Магічного Оружії став я зміг лагодити магічні мечі.

Тепер обидва меча як нові.

Тільки мани на це потрібно не мало.

Створення Магічної зброї річ зручна, але ману їсть несміливо.

Я не зможу постійно відновлювати їх.

Схоже, у даний момент я перебуваю в програшному положенні.

Щоб перемогти мене, треба йти в бій з ближніми і докладати зусиль, щоб не піддатися гніву та не втратити ману.

Здається, немає іншого вибору окрім використання мечі в іншому просторі на повну.

Ця дівчинка сильна.

Я не зможу перемогти, якщо буду стримуватись.

Дівчинка викликала ще Теневих демонів.

Вона повністю готова продовжувати бій як завгодно довго.

Так що мені потрібно терміново скоротити дистанцію.

Знову.

Я знову думаю про перемогу.

Якщо вона сильна, то вона мене вб'є.

Це непогано.

Хіба не погано?

Чому ж я думаю про те, як перемогти?

Усупереч суперечливим почуттям, я кинув у атаку на дівчинку.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (Часть 4)

Гей, не жартуй так!

Навіть після того як Багрове море доторкнулося його, отриманий урон наближається до нуля!

Також укуси собачок неефективні.

Серед тих демонів, які я можу викликати собакоподібні демони мають найвищі атакуючі показники.

У мене є ще пташині демони для розвідки і м'які для прихованого проникнення, але якщо розмова йде про боє, то собачки єдиний вибір.

Темні демони яких я викликаю мають кілька здібностей від мене. але собакоподібні мають ще свої спеціалізовані здібності.

Навіть після того, як у нього був вкус від собачки, він практично не має.

Схоже, різниця у фізичних показниках надто велика.

У даний момент у мене відчуття, що я маю перевагу, але ось підходити ближче явно не варто.

Було б добре, якби Магічний Око Стазіса спрацював на ньому. Але чи не варто давати йому можливість підійти?

Не варто поспішати.

Якби це були магічні очі Майстра, то напевно вони б спрацювали.

Цікаво Магічні очі вимагає особливої раси? Або чи потрібно особливого таланту? У моєму випадку я змогла отримати їх оскільки моя раса Вампір.

Злі очі Майстра більш потужна версія Магічних очей.

Але все одно, хоч отримати їх і складно, але ефект того вартий.

Навіть велетень не зможе протистояти Магічним очам.

У даний момент я планую знищити гіганта використовуючи Магічне око Стазіса, щоб не дати йому рухатися, а потім поступово наносити йому пошкодження поки не вб'є.

У будь - якому випадку треба готуватися до тривалої битви.

Зрозуміло, що велетень буде намагатися пробитися вперед і нестиме урон.

Так.

Якщо ні Багрове море, ані собачки не дають достатнього урону, він може перестати ухилятися і намагатися підібратися ближче.

Я думаю зараз бій іде в невигідному для ворога варіанті, а ось скоротковий бій буде на руку ворогу.

Невже ти думаєш, що все буде так легко?

Я випустила магію, яку запасала.

Я запустила паралельні свідомості

І на додаток до Багроового моря, почала створювати магію льоду і ночі, для атаки на велетня.

Крижаний спис і коп’є ночі полетіли й прокололи тіло велетня.

Ой, ні, не проткнулися.

Хоча кров з неї тече, здається, що вона пошкоджена, але тіло не пробито.

Все-таки у нього високі опірності, а крім того Сила Дракона заважає створенні магії.

Порівняно з магією, завданою затраченими пошкодженнями, це було не дуже добре.

але вище 0.

Постійні атаки явно зменшуються гіти велетяни.

Пошкодження, викликане нападом, трохи вища за автоматичне відновлення хітів.

Крім того, багато атак затоплюють його.

Якщо так і піде, то моя перемога вже поруч.

Але не думаю, що все буде так легко.

Он, мечі з'являються нізвідки.

Ей, щось їх багато

Ч-Че-Е-є-го, стій!

Їх сотні!

І всі вибухають?

Якщо вони вибухнуть раз, то відразу ж все навколо рознесе!

Погано.

Хоча більшість людей далеко від нас, але мої шкільні друзі недалеко.

Нічого не напишеш, вірно?

Якщо все так, то мені треба перестати стримуватися і використовувати свій козир.

Мечі полетіли.

Це схоже на стіну з лезів.

Зброя призначена для якого рубати, протикати і вибухати.

Я випустила магію в сторону наближення мечів.

Магія Крижаного Ада [Блискучий туман]

Красивий туман який блищить білим.

Насправді це смертельний туман, який заморожує і руйнує все, з чим зіткнеться.

Він змішався з Кривавим туманом і став Блискучим баґовим імпер

Моя найсильніша атака, я її навіть Майстри не показувала.

Якщо треба так сказати, то хіба Блискучий Кривавий туман не підходить?

Блискучий Кривавий туман зіткнувся з літаючими мечами.

Мечі підірвалися і по туману пройшла хвиля.

Ось тільки вибух та ж погас, неможливо прорвати або відкинути цей туман.

Все марно, бо навіть вогонь заморожує туман.

але все одно Блискучий Кривавий Туман зменшився більше ніж на половину, точніше залишилося близько 30%.

Маса літаючих мечів була відображана і я направила залишки Блискучого Кривавого Тумана на обгоріте велетняного велетня.

Великан прийшов в себе і витягнув нові мечі з іншого простору.

У той самий момент земля затряслася і перед Блиским Кривавим Туманом з’явився стіна землі.

що стіна землі зможе зупинити мою супер-техніку... не варто мене недооцінювати.

Блискучий Кривавий Туман розбив стіну за допомогою кислоти і заморозив усе, розбиваючи стіни на дрібні шматочки.

Звичайна брудність не може зупинити його.

Стіна землі здалася майже без бою і Блискучий Кривавий Туман дістався до велетня.

Великан намагався відбити його вогнем.

Як результат, полум’я відкинуте назад і права рука велетня зникла.

Сила вогню знизилася, і у нього тепер залишилася тільки одна рука.

Якщо пощастить, то тут буде кінець бою. Але не думаю, що все буде так добре.

Цікаво, втративши руку, він зможе ухилятися від моїх атак?

Багрове море і собачки атакують велетня, щоб дати Блискучому Кривавому туману зблизиться з ним.

Знову і знову я створюю магію, щоб продовжувати його заганяти.

Знову і знову, моя паралельна свідомість почалася підготовкою нового Блискучого Тумана.

У Багроовому морі вода тоне, і собачки кусаються й зазнають ушкодження від атаки магії.

і після всього цього, ще один Блискучий Кривавий Туман наближається. Витримаєте?

У той момент, коли я вже майже святкувала перемогу мого Багрове море, собачки і магія були розорені на частини, розрізані та порізані і лезо меча вже наполовину занурилося в моє тіло.

Що сталося?

Урон, мені нанесли урон?

Це мені, яку захищає Божественна Броня?

Після того як мене відкинуло і я покотилася по землі, то піднялась на ноги. Моя права рука майже відірвалася.

Хоча вона майже швидко зажила, проблема в тому, що я не розумію як велетень зміг пошкодити мені.

І от тільки подивившись на нього, я зрозуміла відповідь.

Усі фізичні показники 999

Неможливо.

Може у мене з головою щось?

Хоча я намагаюся жартувати, але це теж можливо.

- Ва-а- а-аргх!

Великан звил.

Це лише показує, що ми хочемо руйнувати і не маємо жодної причини.

Раптом я дещо згадала.

Гнів.

Здатність, яку я побоювалась.

Схоже, вона активована.

І збільшення фізичних показників перевищило всі мої припущення.

Я думала, що кількість подвоїться, але те що сталося робить все беззмістовним.

Схоже все дуже погано.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (Часть 5)

Зрозуміло.

Гнів активовано.

І це сталося проти моєї волі.

але навіть після його активації я не знепритомнів.

Що це означає?

Не знаю.

Різня коли я не в собі, або все розуміти, але вести себе як звір... Що краще?

Гаразд, все одно зробити нічого не можна.

Але я дуже здивований.

Навіть з активним гнівом, пошкодження не такі істотні.

Взагалі-то я очікував, що одним ударом розрубаю її наполами, але все що вийшло, це наполовину відрубати руку.

Навіть при її показниках, які перевищують 10 000, дивно що вона змогла витримати мою атаку зарядженої люттю.

Якщо придивитися ближче, то можна побачити білу луску.

Швидше навіть схоже на луску змії.

Вона має здатність Божественна Броня, яку я думав мати тільки дракони.

Не дивно, що вона мала здібності лише для драконів. Але завдяки цьому її захист настільки зросла, щоб витримати мій удар.

Небагато того, наполовину відрубана рука тут же загоїлася.

Бронірова і швидко відновлюється.

До того ж вона зазнає нападу на відстань, оскільки її важко дістати.

Чи міг би я її вбити в нормальному стані?

Взагалі-то я не впевнений, що зможу її перемогти навіть з активним гнівом.

Коли я жив з цією дівчиною, то розумів важливість здібностей.

Дівчинка, очевидно, програє у фізичних показниках, але явно виграє в силах.

але все одно, при такій розходженості в фізичних показниках я зможу подолати її здібності.

Я рубав тіло дівчинки мечем.

Вона не встигає за моєю швидкістю.

Вона нічого не зможе зробити.

Навіть маю найбільший захист завдяки божественній лусці, якщо я буду постійно її рубати, то її хіти поступово закінчаться.

Дівчинка, відчуваючи удари з усіх боків, активувала магію льоду.

Це схоже на червону діамантову пилюку, від якої я недавно втратив руку.

але зараз ситуація змінилася.

Я влучив у моє тіло коштовний камінь, але не врятувався.

Її очі розширилися.

Вона помилялася, і я негайно скористався брухтою в її обороні, рубаючи мечем на шиї.

Віддача.

Броніова.

Катана розрубив її шию вібрує.

Її відрубана голова летить по повітрі.

Оцінка показує, що її хіти значно впали.

Дівчинка впіймала руками голову, що розлетілася і посадила її знову на шию.

Що?

Що це було?

Я настільки здивований цією дією, що гнів починає перехоплювати управління.

Якщо шия нічого не дає, то серце напевно.

У стародавні часи їм пробивали серце.

Могутній удар в її груди.

Дівчинка якось умудрилася зловити мій меч.

У той же момент коли вона зупинила мій удар, меч розлетівся на шматки, а дівчинка відкинула в інший бік.

Схоже, я вклав надто багато сили і схоже не стільки колол, скільки нанесла дробову травму.

Мрія через це розсипався і не дістав до дівчинки.

Оскільки її відкинуло, вона пішла з зручної для мене дистанції.

Якщо я втрачу контроль над своїм гнівом, то це помістить мене у програшну ситуацію.

Якщо я не в собі, то я починаю ламати все підряд.

Але мої здібності залишаються.

Наприклад, я маю здатність Бог меча.

Навіть якщо я втрачу себе, здібності не втратяться.

Але все одно, я не можу приймати правильні рішення і читати наперед.

У той момент, коли ми розділилися дівчинка почала загострити рани.

Магія зачинила шию дівчинки і звідти з'явилось світло.

Розріз на її шиї зник.

Це ж читерство? Адже так?

Я дійсно здивований її псевдо-бесмертием.

але це не справжнє безсмертя.

Її хіти значно впали.

Навіть якщо вона лікується, але відрубана голова знімає дуже багато хітів.

Якщо зробити це ще раз, то вона не витримає.

Хоча з огляду на те, що у неї ще є відродження, як у Вампіра.

Так що вона не помре.

Щоб за атаку я не використовував, вона її переживе.

Я хотів би використати свою решту сили для втечі.

але вона теж про це знає.

Навіть з активним гнівом я не можу перемогти.

Тоді для виживання я повинен бігти.

Це можливо буде складно. Але оскільки вона зараз зосереджена на захисті, то я думаю зможу втекти.

Ось чому я думаю про втечу.

А дівчинка сміється з моїх безглуздих потугами.

Її очі показують, що вона щось приготувала.

У неї є ще якийсь козир?

Ідеали здатності "зависть" були приховані під час оцінки, так що мене це нервує.

Її ім’я вказує на те, що вона має подібну силу до гніву і як це може змінити ситуацію.

У неї рани по всьому тілу.

У даний момент моя загублена рука регенерувала. Я витягнув меч з Другого простору.

Навіть якщо Заздрість і на рівні з гнівом, як це допоможе проти моїх здібностей?

Але ось у її очах я бачу впевненість в перемозі.

Ну що ж повіримо, що вона може перемогти.

Тоді хвилюється не про що.

Я просто помру, як і хотів.

Умру.

Хоча я думаю, що моє тіло нарешті буде заспокоїтись, але серце відчайдушно б'ється.

Я боюсь?

Померти.

Після того, як вбив таких людей, я все ще боюся смерті?

Егоїстично.

Страшно.

Але у мене немає іншого вибору.

Який сенс у такому стані?

Воно того варте?

Звичайно, що ні.

Тоді у мене немає іншого вибору.

Так, мене це лякає.

Я жахливо хочу жити, я ухилився від її удару.

Дівчинка щось хоче зробити.

Темрява, цілковита темрява.

Переді мною з'явився чоловік.

Інтермедія. Нечистість проти нежиті (Часть 6)

Що це, чорт візьми, за мужик?

Чорний чоловік впав з неба.

Він одягнений в чисто чорну броню

Або ж, можливо, ця броня і є його тіло.

Або сталева шкаралупа.

[Оцінка неможлива]

Що він собою представляє незрозуміло.

Таке я бачила тільки у Майстра.

Хтось типу Майстра?

Якщо це так, то це кошмарний монстр.

Чоловік стоїть між мною і велетнем, спиною до мене та обличчям до велетня.

Незважаючи на удар, який завдав удару землі, він встав і прийняв позу.

Жадібність вбивства так і прет від нього, я відчуваю як мурашки пробігли у мене по спині.

Великан розпізнав у ньому ворога витягнув меч.

Чоловік спокійно прийняв його удар.

У той же момент меч, який тримав Великан розсипався на шматки.

Я бачу чому.

Судячи з того, що я бачу за допомогою здібностей відповідальних за чутливість, чоловік встановив бар'єр.

Він схожий на Бар'єр Божественного дракона який використовувала Аріель.

От тільки відрізняється.

Бар'єр, що оточує тіло вище рівня і складніший за будівництво.

Я розумію, наскільки він вищий за якістю, але не можу повністю зрозуміти, на що здатний.

Великан відкинув зламаний меч і відразу ж дістав новий.

У той же момент чоловік ухилився від удару другою рукою яку він недавно регенерував.

Чоловік легко махав рукою зламав їх.

Обидві руки Великана.

Великан, схоже, знову розлютився через те, що відступив і збунтував.

Чоловік спокійно пішов за ним і ударив ноги Велику ногу.

Великийан впав на землю.

Здається, все відбувається так легко.

Чоловік легко поламав мечі Великона і його руки, а в момент її відступу просто штовхнув його.

Так це виглядає.

У будь-якому випадку, Великан нічого не може зробити.

Великан, який спокійно витримав найбільш мою сильну атаку.

Чоловік схопив його рукою за голову і підняв вгору.

Може мені його зупинити?

Не варто зі мною жартувати.

Це моя здобич.

Нічого з'являтися з нізвідки і намагатися її забрати!

Я випустила Багрове море в бік чоловіка у чорному не зтримуючись.

Велика кількість туману досягла чоловіка і зникло, як ніколи.

- А?

Звичайно в мене вирвалося цей дурний скрик.

Навіть якщо магія перетинає бар’єр, там завжди є спалах, ніби вода вдарила стіну.

але в той момент коли Багровий Туман торкнувся його бар'єру він просто зник, як ніби його ніколи і не було. Навіть звук не з'явився.

Це був мій козир, яким я збиралася добити Великана.

Залишився останній справжній козир

Заздрість.

Ця здатність примусово вимикає всі можливості ворога.

Майстер казала мені ніколи її не використовувати. Але якщо зараз, не використовувати її, то потім може і не наступити!

- Припини.

Перш ніж я встигла щось зрозуміти, чоловік опинився переді мною.

Я не зрозуміла коли він перемістився.

Можливо я просто відключилася, а він спокійно підійшов до мене.

- Ця здатність руйнує твою душу, як вона зробила з тим Великим, не варто її використовувати, якщо хочеш залишитися собою.

Чоловік простягнув руку до моєї голови.

Повільно.

Але я все одно не можу уступиться.

Моє тіло мені не підкоряється, наче мене паралізувало.

І ось його рука торкнулась моєї голови.

Це було таке лагідне дотикання, навіть у такій ситуації я відчула як заспокоююся.

І потім я втратила свідомість.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Адміністратор Куро обережно поклав сплячу дівчину на землю.

Потім він підійшов до Огрі чиї ноги були зламані.

- Ва-а- а-аргх!

Великан заричав.

Почувши цей рик обличчя Куро спотворилося.

- Ти теж жертва благородної жалю.

Його обличчя пробігає по різних емоціях.

Емоції хаотичні і важко описати.

- Вибач, але я не можу тебе відпустити. Я не вб'ю тебе, але й не відпущу. Я не пробачу тебе. Бо ти зв'язався зі мною.

І війна почалася.

Точніше не битва, а побиття, назвати це бітовою не можна.

Мечі Великана не можуть пошкодити чоловікові, вони ламаються як зроблені з паперу.

На відміну від нападу чоловіки, які роблять Великуну боляче.

З боку здається, що чоловік його тільки злегка поплескає, але від цих бавовн у Великана ламаються кістки.

Він залишає його на деякий час, після цього

Він чекає, коли Великийан відновиться.

І знову його ламає.

Дія продовжувалася довго, але в якийсь момент Великан перестав рухати мечем.

Регенерація не є нескінченною.

Його сили закінчилися.

У той самий момент, гнів який і дозволив Велику рухатися весь цей час втратив свій ефект.

Великийан впав і затрясся.

Чоловік подивився на Великана зверху вниз і важко зітхнув.

- Ти задоволена цим всім?

Одинокий білий павук нерухомо застиг і дивиться на чоловіка, який говорив з ним.

- Я знаю, що якщо вб'ю цього Великана, то я зроблю тебе, супроводжу ти останню і D своїм ворогом, вірно?

Білий павук зберігає мовчання.

- Навіть якщо він і всього лише жертва. Але та лють яку я відчуваю зараз, мені треба її скинути, побивши когось, тоді мені стане легше. Так що не заважай, це моя помста.

Він шепоче, виглядає трохи спокійніше, ніж раніше.

Білий павук не відповів на його шепіт.

213. План навчання вампирника. Продовження.

* Небагато раніше*

Поки ми залишилися в місті я змусила Вампірника тренуватися у магії.

Звичайно, можна купити здібності для окулярів. Але на початку я майже не мала б очок здібностей, але якби і були, я хотіла би зберегти їх якомога більше.

Схоже я поводжуся як жебрак.

Ну і добре, вірно?

Ось чому я вирішила, що вампірник повинен дивитися і вчитися.

Я вибрала магію темряви.

Такі результати показали Оценку проведений Королем демонів. Вона гарна з льодом, водою і темрявою. Слаба, до світла, вогню і блискавки.

Якщо чесно мені хотілося б її потренувати в магії льоду і води, ось тільки я їх використовувати не можу.

Оскільки я тепер поза системою, то магія яку я можу використовувати трохи відрізняється від тієї що діє в цьому світі.

Як би це сказати те, магія яку я використовую справжня, а магія всередині системи несправжня.

У системі, до магії додають різні атрибути.

Якщо говорити простіше, вода яка виходить за допомогою магії води, звичайна магія, але з додаванням певного атрибута.

І кількість урону зростає або зменшується залежно від слабкості ворога до певного атрибута та його захисту.

Коли я була в рамках системи, вогонь був моїм найслабшим атрибутом.

От тільки тепер у мене немає цієї слабкості.

Оскільки атрибут вогню це не сам вогонь.

Якщо взяти кулю вогню і кулі води, то куля полум'я повинна бути вища.

Але в цьому світі їх урон однаковий.

Хіба це не дивно?

Гаразд, ще можна зрозуміти, що якщо вода потрапляє в воду, то вона завдає шкоди, але як щодо світла і темряви?

Вони не можуть завдати шкоди фізично.

Це наслідок дії додаткової характеристики за назвою атрибут.

Для прикладу, вогонь, який має більше пошкоджень, зменшується.

Коли вода і земля, які виробляють менше відходів, стають дедалі помітнішими.

Для речей типу темряви і світла, які взагалі нематеріальні, додаються урон.

D був той хто зробив цю занадто складну систему.

Хоча сильні і слабкі сторони зроблені відмінно, але взагалі-то для дії системи це надлишок. D просто гралася.

Зустрічаються елементи з ігор там і тут, але думаю найбільш явний це атрибути.

Ну, я наприклад не можу зробити щось на зразок цих атрибутів за допомогою магії.

Це все дія системи, а я зараз не є її частиною, так що використовувати не можу.

Єдина відмінність - це темрява, все інше схоже один на одного, але ось доповнення відрізняється.

Магія за кордоном системи хороша, в кордонах система деградує.

Оскільки вважається атрибут.

Тому я вирішила, що треба навчити магію темряви як те єдине, на чому побудована система.

Чому магія темряви виняток? Тому що це єдина магія, яка існує за кордоном системи.

Все ж це магія, яку Бог використовує Зла Д.

Так, ну і звичайно.

Вона сама себе називає Богом Зла.

Отже використання магії темряви не дивно.

Коли я отримала "Боженість для чайників" там було чітко написано, що D це бог який контролює темряву.

Да.

Саме через те, що магія темряви це її сильна сторона, то вона вплила у систему справжньої магії темряви.

Так що ту ж магію можна використовувати і за кордоном системи.

Якщо навчати магію побачивши її, то це легше зробити.

Або швидше.

Мені просто пощастило що у Вампірника сильна схильність до магії темряви.

Для початку я вирішила навчити її магії темряви для проби, а далі вже вирішувати питання з іншими атрибутами.

Отже, я залишила клона і проінструктувала його щоб він займався з нею магією поки ми з Королем демонів ходили в місто.

Висновок.

Ніякого прогресу.

Хмм?

Може метод неправильний?

Дивно

Я ж змогла вчитися цим способом, так що для неї це теж можливо

Мммм?

Гаразд, пройшов тільки один день.

Якщо подумати, то може бути мені також важко вловити магію, якби я не мав необхідних здібностей.

Якщо так, то не варто чекати на поспішні результати і слід готуватися до тривалого навчання.

Не буду її квапити. Нехай продовжує як може.

------ ---...----- -- -- - -- ...--..."--

Більше. Ще. Ще!

Їжа, Еда!

Алкоголь, алкоголь!

Король демонів чудово готує.

Вона прожила таке довге життя.

Її здатність на відмінному рівні, а використані інгредієнти також хороші, ми не економимо на них.

Неможливо з цього зробити щось неприємне!

Щастя чекає мене цього вечора!

Приступимо до їжі!

- О, Широ вже накачалася.

- Може зупиниш її?

- Безпогано, навіть якщо і спробую.

Схоже, що зовні стало більш оживилося, але я зараз так добре відчуваю себе, справжнє щастя складається з рису і саке, і все це моє!

- Вибачте, молода леді облизують?

- Я думаю, це необхідна неприємність, бути обблизливою. Краще з п'яною Широ не зв'язуватися.

- Є проблемка. Може знадобиться її зупинити, якщо вона почне робити щось небезпечне.

Ти що не розумієш, що для мене неможливо зупинити Широ?

Така ніжна шкіра.

Але якщо я занадто захопився Король демонів, то що мені треба буде зробити?

Ладно, зупинюсь.

Яка ж сильна воля!

- Да, да. І відпусти руку уснущої леді.

- Хнык

Схоже мені дійсно треба це зробити.

- Так, а тепер в ліжечко.

- Ага.

Хнык.

Як же мене дратує обличчя Мера.

Не радійте алкоголем погано.

- Пей.

- Що?

- Випий це!

Я встромила пляшку йому до рота і залила алкоголь всередину.

Хіба це не чудове обслуговування, шановний відвідувач.

Так, ковтай!

- Бухуу.

Ой, він її виплюнув.

Яка втрата.

- Ч-Що?

- У тебе огидне обличчя!

Я вдарила його порожньою пляшками.

- Просто стати вампіром, це брґ-р-рд-ргх, відстій.

Я почала довгу розповідь про те, які проблеми виникали в мене після народження павука.

Люди просто не розумію як це відмінно мати руки.

Я зроблю так, щоб він все це зрозумів і поки він не зрозуміє, ніхто спати не буде!

***

Доброго ранку.

Хмм?

Схоже вже полудень

Я що проспала?

Тоді це добрий обід?

- Доброго ранку.

Я чую дуже відсвіжене вітання.

Я обернувся назад і побачив Мера, по обличчі якого блукала усмішка.

Хмм?

Він що завжди був такий задоволений?

- Дякую за вчорашнє. Завдяки цьому я зважився.

Вчора?

А що було вчора?

- Що важливо, це те, чого можна досягти, а не то ким ти є зараз. Я вирішив, що я досягну максимуму. До вчора я занадто турбувався, що завадило мені рухатися вперед.

Ум.

Щось я нічого не розумію?

- Я готовий до цього. Я прийняв те, що я вампір і буду захищати юну леді.

Да?

Правда? Постарайся.

Емм?

Що я йому на це взагалі повинна відповісти?

214 Що я тепер можу

Ми залишили місто.

Я зберегла смаки та алкоголь.

Але мій Боже!

Нічого не поробиш.

Я не можу пити алкоголь зовні.

І потім, якщо насолоджуватися ним весь час, він скоро набридне.

Такі речі вимагають певного часу між прийомами.

Я почала більше розуміти розмови, про пиво, яке п’ють робітники після робочого тижня.

Якщо і є про що шкодувати, так це про те, що вампірник зовсім не навчає магію.

Схоже вона навіть не може вловити що таке магія, я турбуюся про її майбутнє.

Але я не можу їй цього сказати.

Добре бути Богом

Це наслідок моїх зусиль.

але як же неприємно не мати доступ до системи.

Якщо чесно, те що я можу зараз робити це бліда тінь моїх минулих думок.

Я випустила павутину.

Я все ще можу виробляти павутину, не тому що у мене є здатність, а просто через те, що я павук.

Взагалі-то, я зараз поза обмеженнями системи, то можу змінювати павутину як захочу.

Але в усьому іншому я стала такою слабкою.

Завдяки тому, що атрибути не додають до магії, вона стала слабшою.

Все крім магії темряви, просторової магії, чари зцілення.

Ну щодо магії зцілення, оскільки я тепер Бог, то я регенерую без використання магії, так що це не важливо.

Оскільки просторова магія більше не отримує допомоги від системи, вона стала нестабільною. Доведеться багато тренуватися.

Єретичну Магію можна використовувати. Оце тільки сенсу немає.

Крім того, в залежності від ворога деякі види магії стають марними, єдина магія яку я зараз можу використовувати це магія темряви.

Ну це якщо думати про бій, в повсякденному житті проблем не буде.

Я можу зробити кубики льоду.

Правда не роблю.

У мене немає протиріччя.

Оскільки опірність включає атрибути, мій захист зник.

Можливо, що зникла захист від ненормальних станів, так що я їм нормальну їжу.

Як же це все незручно.

Я майже нічого не можу робити, практично все що я робила, несе в собі якийсь атрибут.

Тільки що Просте магії.

Більшість атрибутів не є важливими, але те, що я більше не можу використовувати отруту, мене шокувало.

Яд який завжди підтримував мене разом з павутиною зник.

Весь отрута у цьому світі йде від атрибута.

Немає хімічної отрути, тільки магічні.

Так що не зовсім вірно називати це отрутою, скоріше "Уроном від магії, який триває довгий час".

Я створювала отруту за допомогою синтезу отрути, а замість нього з’являлася звичайна вода!

Якщо дивитися з точки зору магії, то в системі це дійсно вода.

Оскільки опірність отрути - це протиріччя атрибуту, то отрута в цьому світі безглузда.

Яд не хімічний, тому його кількість ні на що не впливає.

Він не виникає, оскільки і не повинен.

Далі злий Око.

Діляться на ті, які можна використовувати і не можуть.

Можна використовувати Далекий зір, передбачення і розкладання.

А ті які не можна використовувати Сок, Паралізація і Гравітація.

Далекий зір - це як телескоп, його використовувати легко.

Прогноз складніший, його практично не можна використовувати.

Без допомоги комп'ютерної системи обчислення стає дуже складною, її важко використовувати.

Розкладання, так, я можу його використовувати.

Що ж щодо того, чого я не можу використовувати це атрибути, нічого не поробиш... Справді нічого.

Ті, хто має вплив через систему очей, паралізацію і гравітація, можуть бути атрибутами.

Павутина, отрута, магія і злі очі.

Ці чотири речі, які були моєю найкращою зброєю, тепер одного немає, а два інших наполовину марні.

Ось чому я стала слабшою.

Чому так сталося?

Боги повинні бути сильними.

Звичайно ж я зможу це вирішити.

Як-небудь.

Але навіть якщо речі, які я можу зробити і зменшилися, але їх якість покращилась.

В першу чергу фізичні показники.

Оскільки я поза системою, то точно оцінити цифри неможливо.

Але оскільки фізичні показники в системі стають кращими за допомогою магії, я можу досягти такого ж ефекту.

Але тепер вони у мене не фіксовані, і я можу їх спокійно міняти.

Тепер моя магічна сила стала набагато більшою, ніж раніше підняттям, так що мої фізичні показники можуть бути легко піднятими понад 100 000.

А оскільки 99 999 знаходиться в системі, то мої фізичні показники будуть вищими за будь-який у світі.

До того ж, 100 000 - це за нормальних умов. Якщо це битва, то можна ще більше збільшити їх.

Я навіть можу пробити нуліфікацію фізичних пошкоджень, яка є у короля Демони, оскільки переможений буде вище ніж те, скільки може витримати нульова кількість втрат.

Можна сказати, що я продаю захист грубою силою.

Навіть з одним цим, ніхто не зможе перемогти Куро в цьому світі.

Подарунок D "божестність для чайників", так само показує мінімальна кількість сили, яку потрібно щоб стати богом.

Я може бути низькорівним богом, але все одно моя здібність - це Божі здібності.

Хоча я втратила свої здібності, пам’ять про їх використання не зникла.

Атрибути з системи я не можу використовувати, але з часом, можливо, я зможу зробити щось, що дозволить їх замінити.

Я хочу створити технології схожі на них.

Перш за все, я хочу відновити свої злі очі.

Щоб зробити це я вмістила своє тіло в інший простір

І створила клона який буде керувати дітьми, які народжуються з яєць, і яких я зробила своїми частинами.

Хоча кожен з них не такий вже й сильний. Але оскільки імітувати Паралельне свідомість не так вже й складно, я поставила їх створювати замінники здібностей

Я продовжую працювати, хоча основне тіло і нічим не зайняте.

Лебідь який граціозно пливе по воді повинен під водою швидко-швидко рухати своїми ногами.

Моє головне тіло не ліниве.

Ніби це взагалі можливо.

Ось так я і тренуюся в прихованому місці під час подорожі.

Уфф... Я б хотіла, щоб вампірник пішла за моїм прикладом.

215. Кому потрібен цей світ! Я повертаюсь додому!

Після того як я стала людиною мислення інших людей, мене почали дратувати.

Уффф, дратує.

Ці погляди не дають спокою.

особливо погляди чоловіків.

Спочатку вони дивляться на моє обличчя, але потім їхній погляд спускається все нижче і нижчим.

Я ношу вільний одяг щоб приховати своє тіло як тільки можливо, але є певні обмеження. Якщо ми огорнемося, то зможемо вразити мою шию так само, як і тоді.

Але я павук.

Я звичайно розумію, що є всякі збоченці, але ось не думала про те, щоб стати їх метою.

Може причина в моєму зачісці?

Чи заплітати волосся в косу і таким чином огрівати шию було немудро?

Може розлести назад?

Але не думаю, що це допоможе.

Я не можу ввести їх в оману, щоб вони на мене не дивилися.

Хмм?

А може можу?

Взагалі-то, це повинно бути легко?

Є ж здатність маскуватися, вірно?

Так, це мені зараз не під силу, але я ж зможу розробити замінник?

Так, нехай мої клони негайно почнуть розробку маскувальної магії.

Удачі, інші я!

Так я і продовжувала подорож.

По трохи, я змогла відновити деякі здібності.

І все завдяки моїм клонам, які працюють без втоми.

З огляду на збільшення кількості слонів кількість енергії, яку споживають слони, зросла.

Я більше не можу використовувати здатність Нерест, так що створювати нові тіла стало важче.

Я просто відрубую частини тіла і з'єдную їх разом - готово!

Загублені частини тіла самі регенеруються.

Енергії на все це споживають так багато, що моє тіло виснажене.

Зараз я роблю по 100 тіл на день.

І оскільки їхня кількість зростає, то продуктивність праці така ж висока, чому я так намагаюся.

Трапилась подія.

Воно відбулося в місті.

Оскільки під час подорожі Король Демони не зміг зупинитись, ми зайшли в гільдію авантюристів.

Схоже вона одночасно є і банком.

Принаймні, Король демонів зберігає тут свої гроші.

До речі, Король демонів зареєстрований у гільдії як авантюрист.

Але завдання не бере, бо це викличе непотрібний шум.

Оскільки мені було цікаво подивитися на гільдію авантюристів, я пішла з нею.

Гільдія Авантюрістів, це практично стандарт для будь-якого фентезі і я хочу побувати хоча б в одній з них.

З такими почуттями я зайшла всередину, коли сталася трагедія.

- О, красуня!

Несподівано я зустріла п’яного чоловіка.

Взагалі-то, коли я вперше заходив у приміщення, мені слідувала провести розвідку що знаходиться всередині.

Мало того, враховуючи що у мене тепер людське тіло, є можливість, що мені сприймуть будь-яку шкоду, так що я не повинна була бути такою безтурботною.

А я пізно помітила п'яницю, що наближається.

Коли я його помітила, він вже взяв мене за плече.

Я, яка не звикла до таких контактів одержувала.

Як шкода, що через це я не змогла його відразу відкинути.

Через це він зміг зробити ще дещо.

Він торкнувся мене.

- Ого! А як щодо гарної фігурки?

Він доторкнувся до мене.

У перші роки мого життя, мене чіпають.

Зазвичай, у такій ситуації треба почервонити і викрикнути?

Можливо так і треба було зробити, але я не змогла.

Натомість я зблідла і втратила свідомість.

Коли я прийшла в себе, то лежала у кімнаті відпочинку гільдії авантюристів.

А поруч сиділа Король демонів.

- Ти в порядку?

На обличчі короля Демони читається 10 відсотків занепокоєння і 90% тривоги.

Схоже, вона хвилюється про мене.

не варто це того.

Поки я просто кивнула.

Да, я в порядке.

Просто мої груди потрусили.

Все гаразд, все в порядку.

*Стук у двері*

Недавній п'яниця заявився.

И узгу! Я не зрозуміла, коли я встигла забитися в кут під стелею.

Я-Я не боюся.

Я сказала, що не боюся!

- Ось бачиш! Вона налякана через те, що ти зробив.

Інший чоловік підійшов до п'яниці і сильно дістав його по голові.

- Вибачте, я прошу вибачення.

Він впав на коліна і б'ється головою об підлогу.

Все гаразд, я тебе прощаю. Я сказала тобі пробачати, тому просто забирайся звідси!

Якнайдалі.

Йди звідси.

Киш! Киш!

Поки я говорила так про себе, Король Демони випроводила авантюристів з кімнати.

- Ти, мабуть, мало знаєш про цього хлопця?

- Я не дуже добре навіть спілкуюся з людьми, невже ти думаєш, що я звикла, коли мене чіпають?

- Верно.

Ох. У неї таке обличчя, як ніби вона готова розсміятися в будь-який момент.

- До речі, говорю про всяк випадок, якщо комусь розповісти про це я знищу цей світ.

Я сказала це спокійним голосом.

У цей момент обличчя короля Демони засоромилося.

Це сталося так несподівано для мене, але більше я не прощу нікого, хто спробує сексуально до мене помагатися.

Н Е П Р И К А Т Ь с Я!

Зазвичай я встигаю вбити їх ще до того, як вони торкнуся мене.

От тільки я злякалася.

Я втратила високу опірність до страху, чому і забилася в куток.

Насправді, це серйозна проблема.

Я думала про те, що в якийсь момент це може статися і навіть готувалася до цього, але коли дійсно сталося, то я нічого не змогла зробити.

Ні, люди явно небезпечні.

Точніше. Чоловіки небезпечні.

Заспокойтеся.

Я в порядке. Я в порядке.

Це просто випадковість, якщо я не буду виділятися, то на мене і не звертатимуть уваги.

На мене напали прямо в місто.

Погано!

І взагалі, чому "Мужчі" є в цьому світі?

Так, у всьому винні чоловіки.

Тоді, напевно, якщо я всіх їх вб'ю, то проблема буде вирішена?

Мені здається, що це чудова ідея.

- Схоже ти замислила щось погане?

Я нічого не задумала.

Будемо вважати, що це був жарт.

Ні, у мене таке відчуття, що мені треба докласти більше сил в створенні камуфліруючої магії, цього разу мої клони зв'язалися зі мною.

- Шлях на землю знайдено.

Ось що вони сказали.

216. Тимчасове повернення

Смердить.

Найжахливіший запах з усіх, які я відчувала за все своє життя, я на одних рефлексах снизила чутливість мого носа.

Таким чином, чутливість від рівня собаки знизилася до тої, яка присуща людині.

Але все одно, неприємні запахи нікуди не зникли.

Вітер проходить по моїй шкірі.

і це не дуже приємно.

Якщо чесно, то холодно.

Усі звуки чутимуть довкола.

Люди йдуть поруч і розмовляють.

Машини їздять.

Музика ллється з вікон.

Я стою на зупинці, яка знаходиться між містом і його околиці.

Я повернулася в Японію.

Серед завдань, які я дала своїм клонам, найважливішим було знайти шлях до повернення на Землю.

Цьому є багато причин.

Ігри, манга, солодощі, лапша швидкого приготування.

А?

Виникає поважних причин?

Ну і добре.

Перше, я увійшла до найближчого магазину.

До речі, я вже не в халаті.

Він просто кричить "Фентезі". Натомість я змінила свій одяг на ту, яка не буде виділятися.

Схоже навколо зима, так що я змінила одяг на біле пальто, спідницю і черевики.

Я повністю біла, і одяг моя білошкіра, так що виділятися не повинна особливо.

Змінити колір одягу можна, але лінюху.

Я все одно скоро звідси піду, так що поки ніхто не покликав поліцію, проблем не буде.

Ось тільки тримати свої очі весь час закритими може бути трохи небезпечно.

Усередині магазину я схопила перший журнал, який впав.

і перевірила дату випуску.

Побачивши дату, я не повірила своїм очам.

Хоча в іншому світі пройшло понад п’ять років, тут минуло лише пів року.

Здається, що час відрізняється.

Це унікальна теорія відносності чи релятивізмської теорії?

я просто хотіла сказати щось розумне. Я все одно не знаю ні тієї, ані іншої, так що різниці немає.

У будь-якому випадку знання з фізики, у світі де є магія марні.

Але все одно, півроку...

Схоже все навколо залишилося рівно так, як я і пам'ятаю.

Якби минуло п'ять років, я б могла змінитись.

Але оскільки це було не так ,я сказала собі "Не може бути" і вирішила перевірити.

Оскільки я все одно тут, то вирішила перевірити мангу за тиждень і нічого не купити.

А?

Купити щось?

Я взагалі-то ніша. Проблеми?

Продавець дивився на мене з подивом, коли я читала мангу зі заплющеними очима.

Так що я поспішила піти.

Да.

Мій рентгенівський зір на землі також працює.

Взагалі-то, якби магія тут не працювала, я б і не змогла сюди телепортуватися. А оскільки я тут, то все в порядку.

У книжечках, земля зазвичай не має магії, оскільки відсутній магічна енергія, але схоже це теж не так.

Не розумію, чому тоді нею ніхто не володіє.

Напевно якась істота влаштувала так, щоб її не було.

І зараз я прямую до особи, яка може бути тим самим істотою.

Звичайно я говорю про D.

Моя основна причина приходу на Землю це зустріч з D особисто.

Розваги і все інше, це вже потім.

Верно?

Я тільки і знаю про D що вона існує.

Але ми ніколи не зустрічалися.

Моя гордість не дозволяє мені стати родичкою когось, кого я навіть не бачила.

Взагалі-то я і не планувала стати чиєюсь підлеглою.

Навіть якщо мені довелося піти на поступку і проти своєї волі погодиться, але принаймні я хочу підкорятися комусь, кого я поважаю.

Ось чому я хочу побачити D своїми власними очима.

Чи варто їй працювати?

Погано, що вона явно сильніша за мене.

D була творцем супер-складної, величезної магічної конструкції, під назвою Система.

Знати навіть це допомагає нам зрозуміти, наскільки вона чудова.

Тільки цього одного достатньо, щоб зрозуміти різницю в силах.

Навіть після того, як я стала богом, я бог низького класу, хто навіть не може нормально використовувати свою силу, так що шансів на перемогу немає.

Крім того, якщо сліпо довіряти тій фрагментарній інформації, яку відкрила D, вона вважається сильною навіть серед інших богів.

Якщо звичайно цю інформацію можна вірити.

Ось чому мені нецікаво оцінювати силу D.

Мені цікаво, як на мене справить Д.

Ні більше, ні менше.

Якщо раптом вона мені не сподобається, то я буду думати далі.

Можливо, я зможу вдавати, що підкоряюся їй і втечу, або накопичити сили та скинути D, все залежить від моїх відчуттів.

Все так само, як я і робила до цього завжди.

Я слідую до своєї мети.

Усе довкола не так, як я звикла до цього.

Наприклад, дорога, якою я йду зараз, смердить огидно.

Місто виглядає занадто перенаселеним.

Все, що є навколо мені не подобається.

Я не відчуваю що повернулася додому.

Взагалі-то це і зрозуміло.

Ой, кіоск с Гуидоном.

Ах, хочу з'їсти.

Але грошей немає.

Цікаво, а D буде мені платити зарплату?

Якщо так, то ніяких проблем з тим, щоб вона була моя босом немає, ага.

Я вийшла з станції і увійшла в житловий масив.

На відміну від цента, тут менше людей і магазинчики зустрічаються значно рідше.

Я йду.

Ось той будинок, який ховається в тіні між іншими будинками.

Звичайний будинок, вік приблизно 10 років, без особливих прикмет.

Я відкрила калітку і увійшла всередину.

Запустила свої пальці під коріння рослини в горщику, який стояв поруч з дверима.

Взяла ключ.

Ключом я відкрила вхідні двері.

Всередині було тихо.

Відразу як я увійшла всередину, переді мною сходи.

Без роздумів я стала підніматися по ній.

Піднявшись на другий поверх, я відкрила двері праворуч від себе.

Я чую легкий звук комп'ютера звідти.

Монітор показує гру, лисий старий на екрані легко ухиляється від ворожих атак.

Кожного разу, як він це робить, від геймпа доноситься дріб удару по клавішах.

- Привіт. Або варто сказати "Добро просимо додому"? Дівчинка, яка тримає геймпад, сказала це не обертаючись.

- Я тут перший раз, так що напевно все-таки "Привіт" правилом?

Дивно, але я спокійно змогла відповісти.

Якщо відкинути Короля Демони, то це перша людина з яким я спокійно розмовляю.

І я знаю чому.

- Приємно познайомитися... Напевно? Ти ж Вакаба Хііро? Або мені називати тебе D?

Сказала я.

Дівчинка повернулася до мене.

Те обличчя, яке я відмінно пам'ятаю.

Вона виглядає точно як я.

Різниця у тому, що волосся вона в косичку не заплила, і трохи інший вираз обличчя.

- Рада познайомитися з тобою особисто.

Сказала вона, не змінюючи вираження обличчя.

217. Вакаба Хііро

- Добійна атака на лежачиму суперникі.

- Наївна

- Море куль? Поймала мене. Но.

Появилась картинка з написом К.О.

- Пр-ро-і-гра-ла

- Битися зі мною на рівних, вже чудовий результат.

- Отже ось і настав той день, коли хтось переміг мене.

Мене це дратує, але водночас і заводить.

Цього разу ми обмінялися персонажами для щогл реванш.

Звук ударів по клавішах геймпа заповнив кімнату.

D, справжня Вакаба Хііро любить грати в файтинги.

І природно будучи оригіналом, вона жахливо сильна в цьому.

Крім того, хоча у мене і є моя пам'ять. Але я вперше граю в цю гру.

Навіть якщо я і знаю що робити, але мій персонаж не рухається так як я хочу.

Пам'ять і справжні відчуття не збігаються.

Але я змогла це подолати, зараз я досить добре бореться, але все одно, до цих пір не могла виграти жодного бою у D.

Подивившись на нього після закінчення бою, я помітила, що вже стемніло.

Хоча час в іншому світі йде по-іншому, але не думаю, що я тут занадто засидилася.

Не хочеться, але пора йти додому.

- Бувай, я зайду ще.

- Заходи в будь-який час.

І так я і пішла.

О чорт.

Я ж забула попросити у неї кишенькові гроші.

Ну і добре.

Наступного разу попрошу.

Повернутися додому.

Чи варто говорити так, якщо взагалі-то поверталася я в цей світ?

Все вірно, в моїй змінній пам'яті я саме з цього світу, моя пам"ять була сфальсифікована і імплантована мені D.

Тому можна сказати, що я і не жила в цьому світі.

Гаразд, це не важливо.

Крім того, в іншому світі також є ніч.

Король демонів прокинулася і привітала мене, кивнула й пішла влаштовуватись.

Це лякає.

Ну як так то.

Не може бути.

Чому?

Але це не просто Божий рівень.

Це навіть не питання чи зможу я перемогти, чи ні. Між нами фундаментальні відмінності.

Цікаво, що люди відчувають те ж саме, коли лякаються привидів?

Просто невимовний жах.

Ось що я відчувала, дивлячись на D.

У її очах блукає темрява бездонного пекла.

Хоча її божественна сила прихована, але навіть так, її очі все - таки жахають мене.

Я нічого не зможу зробити, це просто нереально...

Між нами прірва...

Все-таки я не можу конкурувати з оригіналом.

Просто кажучи, я зрозуміла наскільки слабка.

Навіть якщо повторювати це постійно, то я не можу описати жаху.

Мій господар.

Їй неможливо протистояти.

Вперше я дізналася про D, коли отримала здатність мудрості.

Тоді вона мені і представилася як D.

Потім ми вперше зустрілися з Куро.

Де з'явився смартфон із якого і виходив голос D.

Тоді я вперше з нею заговорила.

Після цього вона іноді втручалася, що я вважала неприємним.

Зовсім дивна ситуація.

Я думаю, що є причина, чому я стала Богом.

Після підхоплення моєї душі знову з’явилася.

У той момент я помітила, що є щось прикріплене до моєї душі.

Це моє ядро, моя божественна область.

Воно поглинуло мене і стало моїм існуванням.

Це була пам'ять Вакаби Хііро.

Те, що заповнило мою свідомість і стало мною.

Я зрозуміла, що це означає.

Я маю пам'ять Вакаби Хііро, але не є нею.

У той момент коли я це зрозуміла, всі мої сумніви і непевності раптом знайшли своє місце, як шматочки головоломки, які стали на свої місця.

Я не маю імені.

А вампірник мав ім’я з попереднього життя, тоді як я його не мала.

Там не подавалося Вакаба Хііро.

Це пояснює, чому в мене не було такої великої кількості очок здібностей як у інших.

Тому що я найболісніша істота, яка могла бути.

Через це і сила моєї душі була дуже мала.

Невідповідність виникла через імплантовану мені пам'ять Д.

D сказала...

D сказала, що всі хто потрапив під вибух у класі були реінкарновані в інший світ.

І наскільки я зрозуміла жоден з учнів не підходив на роль Д.

Крім мене - Вакаба Хііро.

І якщо подумати про це уважно, то в моїй пам'яті були прогалини.

Я не можу згадати обличчя своїх батьків.

Якщо подивитися на мене, можна сказати, що я красуня.

Навіть якщо мої упередження не підраховуються, існує різниця між тим, що я пам’ятаю і чим є.

Те, що я не люблю коли на мене дивляться.

І тоді я зрозуміла, хто така D і хто насправді я.

У цьому навчальному класі павук сплів свою павутину.

Вчителька зупинила учнів, коли вони хотіли його вбити.

Натомість вона запропонувала дбати про нього.

Але учні обурювалися і сперечалися, тож вони вирішили не робити цього.

Весь цей час павук жив у цьому класі.

Весь час оточений гігантськими людьми.

При цьому думаючи про те, що його в будь-який момент можуть вбити.

Люди постійно сварилися на павука, і їх лякали.

А вона просто намагалася жити серед них.

Ось таке ось, найбільш перелякана істота в класі.

Це я.

208. Поява покоївки

- Я нарешті взяла раунд.

- Не думала, що ти зможеш так швидко мене перемогти.

Вітаю себе! Я перемогла в одному РАЙНДІ!

Хі-хі-хи

Нарешті!

Я нарешті змогла взяти один раунд!

Я часто навідувалась до неї і продовжувала викликати її в бій, так що мої здібності зростали.

Зазвичай я була дуже близька до перемоги, але ось кожен раз, коли я думала що перемога у мене в кишені... Але зараз я перемогла! Так!

Му-ха-Ха-ху-хо!

Так, а зможу я взяти і другий?

- Смішно.

Поразка!

Ч ... що!?

Це нереально.

Як можна відповісти на удар, який миттєво вбиває?

Вона програла в першому раунді.

Щоб набрати енергію для спецаура?

Прокляття!

Але все одно, результат матчу ще невідомий.

Все вирішиться в третьому раунді!

У нас у обох не залишилося в запасі супер-вузрів.

Отже, всі вирішать здібності.

- Я хочу тобі сказати тільки одну річ.

Перед тим як розпочати наступний раунд, сказала мені D.

- У наступному раунді ти побачиш, наскільки я сильна.

Божественна аура почала виходити з тіла D

Да ладно.

Вона що ще і її збирається використовувати?

Цю божественну силу, яку вона до цього моменту так сильно ховала?

- Я докладу всіх сил...

- Не варто було тобі їх затрачати.

Жіночий голос перервав монолог D

У той же момент комп'ютер виключився.

Ой!

Подивившись туди, звідки походив голос я побачив покоївку, яка без будь - якого жалю витягла виделку з розетки.

А? Покоївка?

- Я тебе шукала.

Чому покоївка сказала це з такою дивною посмішкою дивлячись на D.

Интересно.

Вона виглядає такою доброю, як справжня японська жінка, але її усмішка лякає.

Якось у моїй голові виникло слово "Мати".

Вона схожа на того, проти чиїх слів не можна заперечувати.

- Я стала безпорадна. Випустила свою силу, після стількох зусиль по прихованню цього місця.

- Тобі не вистачає мудрості, щоб називатися вищим Богом. Цього разу ти навіть втекла з дому. Але тепер час повертатися.

А?

D втекла з дому?

Я відчуваю, що все моє уявлення про неї руйнується як картковий будиночок.

- І взагалі, що це таке?

Покоївка дивиться на мене.

Вона про мене? Так?

Ой...

Не думаю, що зможу перемогти.

Я навіть не помітила, як вона з'явилася.

Вона дуже гарна, але її присутність майже не відчувається.

І це не магія.

Око просто не зачепиться.

Але вона майже не відчуває себе, що практично неможливо.

Вона вміє використовувати якісь можливості, які дозволяють приховати свою присутність, якщо я просто відволікуся, то вона зникне і з'явиться в іншому місці.

Загалом, я потрапила в пастку.

Для того, хто так легко зловив мене, вона напевно не може бути слабкою.

- Це моя нова іграшка.

Та все ж ти назвала мене забавкою!

То як ти думаєш про мене?

Не прощу її, якщо це справжня причина.

- Вона ж просто клон?

не говори про мене так, ніби я не людина!

але я не людина, а павук.

- Щоб відвести тобі очі, мені довелося все привести у відповідність з балансом, а потім виникла неприємна ситуація, після якої Пак став богом.

- Не поняла.

Я теж не розумію.

Ум.

Іншими словами.

D створила мене для того, щоб приховати той факт, що вона втекла з будинку?

Треба ж, причина мого існування така багатія.

Я що, була створена як відволікаючий маневр? У мене є таке питання, але відповідь на нього очевидна.

Ось тільки як моє створіння може приховати факт того, що ти втекла з дому?

У світі є багато таємниць.

- У будь-якому випадку, пора додому. Тебе чекає робота.

- Не хочу додому. І працювати не хочу. Я хочу проводити своє життя в іграх.

О, прямо як я.

- Не думай тільки про себе. А хто буде займатися шеолом якщо не ти?

- N

Горнича послала палець на D

Ого.

Чітка ілюзія, що на її скринях зараз вибухнули вени від гніву.

- Я занадто зайнята керуючи пеклом.

- Але ж ти можеш, вірно?

- Не важливо чи ні. Працювати необхідно. Так що треба повертатися.

Нарешті покоївка застосувала силу.

Вона схопила D за шкірку і потягла її.

Прямо як кішки тягають кошенят.

Вибач, але я не зможу з'являтися тут найближчим часом через деякі причини. Як я й казала тобі ране, ти можеш робити все що захочеш. Так що, побачимося.

D кинула ці слова замість прощання коли її втаскували.

А після того як D зникла з кімнати, я залишилася одна.

Д виявилася несподівано добра.

Я згадала про наші короткі зібрання.

Так, а тепер шукати, шукати.

Напевно у неї в кімнаті є щось цікаве, це ж кімната D

У мене як у Вакаби Хііро немає нічого такого в пам'яті, але було б дивно, якби вона не сховала тут щось цікаве.

І як результат я знайшла прокляті карти.

D сказала що я можу робити все, що захочу, так щоб я їх заберу.

і все одно, покоївка так?

Цікава, а як вона каже "Местер"

Вона веде себе до рівної, хоча й виглядає покоївкою.

аби хтось називав мене Майстером.

Думаю, це було б мені приємно.

Тепер, якщо вже D забрали, то залишатися тут немає сенсу.

Ох, чёрт.

Я так і не змогла виграти в неї.

Вона втекла в той самий момент, коли у мене з'явився шанс!

209. Результатори тренування (Клони)

Вампірчик почала звати мене "Мастер"

Це взагалі до чого?

Головою вдарилася чи що?

Мало того, хоч і називає мене "Мастером" але в голосі немає ніякої поваги.

Вона говорить це крізь зуби і проти волі.

Якщо так не подобається, то навіщо себе заставляти?

І взагалі, з чого це раптом вона так несподівано почала звати мене майстром?

Не розумію.

І це тривало весь час нашої подорожі.

Протягом трьох років ми відвідали різні місця, поїли різну їжу, і нарешті досягли території людей.

Мої здібності значно підросли за ці три роки.

Хоча минуло три роки, це не можна сказати швидко.

Перш за все, треба згадати, що я змогла створити магію яка перешкоджає розпізнаванню, так би мовити вдосконалена версія маскування.

Вони тільки бачать що я "Біла" і нічого більше.

Оскільки я вся одягнена у біле, то я намістила саме цю характеристику, щоб вони далі неї, нічого не бачили.

Тепер я можу спокійно ходити по вулиці.

Нарешті ці погляди припинилися.

Ось тільки якщо хтось все-таки побачить що за цією магією, то вона більше на них не діє.

Так що це явно не найсильніша техніка.

Якщо це лише маленьке діалог, то проблем немає, але якщо на мене будуть дивитися тривалий час, технологія не допоможе.

Так що ті люди, з якими я постійно спілкуюся, в якийсь момент почнуть бачити моє обличчя.

У будь-якому випадку, до тих пір, поки натовп не звертає на мене уваги, це не так вже й страшно.

Хоча я й далі працюю над поліпшенням техніки, однак ця зміна була неефективною.

Прості чари стають дедалі кращими.

Що дало мені змогу створити прохід на землю і керувати фізичними законами часу в іншому просторі.

Напевно у мене є схильність до просторової магії.

Я вважаю, це мій єдиний талант, бо все інше я успадкувала від D.

Тож я планую і далі розвиватися в цьому напрямку.

Крім того, я змусила працювати злісними очима, трохи змінивши спосіб життя під Божим правлінням.

Я зробила багато чого.

Я тепер впевнена в роботі моїх Злих очей.

Крім того, вона створила нову версію злого ока Сока.

Як результат, я трохи закохалася і створила цілий набір злих очей.

Ще кілька додаткових, щоб отримати повний набір з 10 очей.

Хи-хі-хи, нехай все на кухні ховаються.

Кількість речей, які я можу робити збільшилося, але мої бойові здібності не особливо змінилися.

Эх... Хоча моя сила ніби мала вирости, але вона була вже дуже велика, так що навіть таке збільшення потрапляє в межі погрішності.

Да.

Це як якщо у будь-якого лінкора додати нову гармату.

Звичайно, бойова міць виросте, але не особливо, якщо порівняти з тим, що було до цього.

Щось на зразок того.

Мої показники були досить великими, так що кілька нових здібностей не особливо то й помітні на загальному тлі.

Гаразд, якщо все так, то нічого не напишеш.

Якщо порівняти з моєю швидкістю зростання коли я була в системі, то я бачу істотне уповільнення, але напевно така швидкість і повинна бути без допомоги системи.

Цей світ не такий простий, щоб зробити мене могутнім Богом за короткий час.

Якщо б все було так просто, Куро вже давно став би найсильнішим.

Якщо мої Клони продовжують свою роботу, то я думаю, що я стану поступово кращим в майбутньому.

Взагалі-то стати Богом, до того як він був павуком, це вже серйозна перемога, можливо бажати більшого - це зухвалість.

D взагалі не думала, що я зможу вижити.

Хмм... Вона могла навіть сказати правду, коли говорила це.

Коли D помістили пам'ять Вакаба Хііро в мою душу, то туди потрапив і фрагмент її душі разом з спогадом.

Фрагмент настільки маленький, що судячи з слів D вона його не помітила.

Але це фрагмент душі високорівного Бога.

І душа маленького павука була заповнена нею, що і вплинуло на мене.

Чесно кажучи, у мене майже не залишилося спогадів про те, як я була павуком в своєму попередньому житті.

Все вірно, взагалі-то все, що я пам'ятаю, може бути просто уява з спогади Вакаби Хііро.

Більшість моїх спогадів - підробка, але пам'ять Вакаба Хііро має велике значення.

Оскільки та маленька частина душі D, виявилася для мене занадто великою.

Моя душа отримала цей шматок душі мутує в те, чим я зараз і є.

Завдяки цьому сила моєї душі стала такою сильною.

Моя здатність легко навчати, і мати високу сумісність з ними, в цьому саме причина.

D зробила систему, природно система добре адаптована для душі Д.

Завдяки сильній душі я змогла вивчити паралельні свідомості і оцінку.

Ха... Коли Король демонів почула про Оценку, вона сказала щось типу "А?"

Вона прямо підірватися була готова.

Я ніколи не думала, що це така небезпечна річ!

Ось чому, при оцінці я завжди відчуваю себе не комфортно, а монстри взагалі приходять від неї в лють.

Ха-ха-хо, так ось чому.

Мене постійно атакували монстри.

Я цього не знала!

Якби знала, то не використала б оцінку!

Хоч я і здивована цим знанням, але зараз Оценку використовувати я більше не можу.

Як незручно, що її неможливо використовувати.

Оскільки ця річ щільно закладена на систему, то я не можу створити повний аналог.

А без неї мені так самотньо.

220.Обратна сторона снігових гір

Щоб дістатися з території людей на територію демонів, потрібно перетнути гори.

І люди та демони побудували на кордоні фортів і кожен, хто спробує її перетнути, відразу сприймається як ворог.

Мені і Королю демонів, це взагалі-то без різниці, але ось вампірчик помре.

Хоча я і треную її як тільки можу всі ці три роки, але я не думаю, що вона зможе вижити якщо їй доведеться битися з елітними воїнами охороняючі кордон.

Отже, ми перетинаємо кордон між людьми і демонами мирним шляхом.

Значить треба йти через гори.

Мало того, там сніг лежить.