- Ой дурак! - Мислливо випив я, дивлячись на не до кінця погаслений пожежа. Мені було відверто соромно. Перш за все, перед собою.
- Помив про себе не бог звістку що, а сам таку хрін сморозив. Упевнений, що дізнайся про мою помилку Ерроіль Руа, мій безпосередній начальник з першого життя, він би мене підняв на посміховисько, звичайно якщо б відразу не вбив ... - Уныло думав я, дивлячись на магів землі, що розбирають завали.
Забути, що я більше не в техногому світі - верх ідіотизму. Привик, матір вашу, до того, що пожежі, які я влаштовував у минулих світах, гасили майже за кілька годин без особливих наслідків для міста... І ось на тобі. Я підпалю будинок у житловому районі, навіть не подумавши про можливість поширення вогню. Ідіот, що тут сказати.
- Добре хоч слідів після себе не залишив. А взагалі варто дістати гроші, подати запит на купівлю всієї необхідної мені літератури в світлу гільдію і зайнятись тренуваннями... І медитаціям варто зайнятися. Гормони дитячого тіла дуже сильно впливають на мою свідомість. З гормонами я, природно, нічого робити не буду, але ось очистити свою свідомість необхідно. - Заспокоївшись нагадав я план подальших дій. Мені соромно перед самим собою, а також перед мешканцями міста. Варто нажитися на торговцях, що зараз утікають з міста, як миша з тонуючого корабля.
Наступні три місяці я, якщо можна так сказати, згадував свою роботу в Озерному краї, постійні захоплення, крадіжки, слежки і запутування слідів. Єдиною відмінністю від роботи в моєму першому житті була магія. Жодна операція не пройшла без нових магічних сюрпризів. Магія зосередження на грошах і руни відстеження за будь-яку цінну дрібничку спочатку стали для мене вагомою проблемою, пару раз мало не потрапив до влади, ух а скільки я грошей через цю гадність втратив ...
Добре, що через два тижні я навчився знаходити всі ці справи і справи пішли на лад. Але це все так, стандартні запобіжні заходи. Ось коли я два місяці тому, вбив торговця прянощами, отримав мітку, яка дала мені можливість відстежити охорону продавця, ось тоді так, було дійсно неприємно. Два тижні бігав по навколишнім лісам, поки мітка не зникла, а переслідувачі не втратили мій слід. Загалом, весело провів час. І з користю головне.
К слово про користь. За ці три місяці я став власником гарної такої бібліотеки магічних книг. Більшість книжок я вкрав у торговців, через що мої знання були безсистемні, інші ж замовив через гільдії. Я мав влаштовувати невелику виставу, і ці свавільні недомаги відмовилися віддавати мені моє замовлення. У результаті кілька чарівників мали біто, а в мене з'явився міфічний вчитель.
М-да. Після всіх цих махінацій у мене майже не залишилося, але все необхідне на даний момент мені знання я отримав. Тепер залишилося тільки дочекатися мого пробудження як мага. П'ятилітня. Вісім місяців залишилося чекати. Вісім місяців, які я планую провести тренуючись в горах. Тренуючись як фізично, так і магічно.
І хоча я й досі не маю власного запасу, і не можу керувати вільною травою, але ось відчуття магії я непогано навчився. Ось і буду покращувати свої сенсорні здібності. У мене навіть є кілька книг по цій темі...
***
Через п'ять місяців, зовсім несподівано для мене, почалася моя ініціатива як мага. Моє тіло вийшло на фінальну стадію перебудовки. І чесно кажучи, це стало серйозною проблемою. І вся справа у тому, що під час останнього етапу перебудовки моє тіло почало пропускати через себе величезну кількість ефірів, які спричиняли сильний жар і чесотку.
У горах, де повно небезпечних тварин і є певні проблеми з їжею, провести майже місяць із температурою під 40 було проблематично. Довелося повертатися до людей. У місто не було бажання, там занадто шумно, надто багато неприємних запахів.
Тож, поміркувавши і схибивши з картою, на руках у мене карти не було, але я її ретельно вивчив, вирішив зупинитися в селі. Там і подразників для моїх знову загострених відчуттів та інстинктів меншими, і люди, в більшості свого, простіше, а отже й добріше.
У селі оселилося досить легко. Увійшовши вночі в село я, по непрямих ознаках, на запах лікарських трав, я його відмінно знав, у нас в селі теж був лікар, знайшов будинок місцевого цілища-знахаря і посміхнувся спати у нього на порозі. А з урахуванням того, що я був дитиною на вигляд 5-7 років, в пошарпаному одязі і температурою під сорок, старичок, який виявив мене на своєму порозі з ранку, першою справою переніс мене до вільної койки і спробував звести жар. Звичайно, пізніше з мене запитали і хто це такий, і як тут опинився, але перший контакт налагодити я вже зміг.
Старій Шикаучі я ж сказав що загубився в лісі, відбившись від каравана торговців. Мені повірили і обіцяли допомогти з поверненням до міста, вилікуючи та відгодувавши, я виглядав досить худим. Добрий народ у селі. Тут багато хто готовий допомогти загубленим дитині, особливо якщо це не надто обтяжливо.
Шикауч був досить досвідченим цілителем, хоча й не був повноцінним магом, і відразу зміг визначити що зі мною відбувається і що з цим робити. Жар збити він не міг, але ось від чесотки визволив, дозволяючи спати спокійніше.
Наступні три тижні були для мене досить нудними. Я намагався збільшити кількість ефіру, що проходить через моє тіло, тим самим полегшуючи подальше навчання магії, і прокручує в голові події, які сталося зі мною за останній рік. Треба було багато обдумати й проаналізувати. Та і перебування в лісі, далеко від людей, допомогло мені трохи заспокоїтися, знову відчути себе ельфом.
Я взагалі люблю природу, але гуляти в горах, де навіть повітря сприяє моєму розвитку, я люблю особливо сильно. Я б з радістю залишився там, але гори тануть у собі занадто багато небезпек, хижаки далеко не найбільша проблема, щоб там можна було спокійно спати, не кажучи вже про проживання.
Перебудову тіла також завершено швидко, як і почалася. Прокинувшись зі світанком і солодко потягнувшися в ліжку, я зрозумів, все, мої страждання закінчилися. Жара більше не було, а нова, відносно незнайома мені енергія циркулює по моєму тілу, віддаючи приємної прохолоди і наповнюючи тіло силою.
І що дивно, контролювати цю енергію було до безособовості просто. На відміну від прани, мана дуже слухняно підкорялася моїй волі. Невелике бажання і мана з легкістю покидає моє тіло, створюючи невеликий вітерець у кімнаті.
- Це... Магия? - Трохи не їжа, запитав я в порожнечу. Умом я вже все зрозумів, але ось усвідомити все ще не міг. Те, до чого я так прагнув, те, що так хотів отримати в свої руки більше тисячі років, нарешті з'явилося у мене. Руки затремтіли, а очі поросла пелена. Сльози. Скільки себе пам'ятаю я ніколи не плакав, але саме в цей момент, у найщасливіший момент мого існування, я заплакав.
Мої сльози самі котилися, а емоції вийшли з - під контролю. Мені було добре і легко. Я давно знав, що це мало статися. Я знав, що магія і без чиєїсь допомоги швидко пробудиться в мені. Знав, але не вірив. Я підсвідомо не міг повірити у свою здатність стати магом. Занадто довго я був звичайним ельфом. Без краплі магії в тілі і душі. І ось зараз, відчувши, як ця життєдайна енергія живить мою душу і тіло, я зрозумів...
- Я – Маг! - Прошепотів я. Голос був хрипким і сухим, але слова цього, чужим для мене, голосом, ехом звучали у мене в голові.
- Я – Маг! - Заливаючи ліжко слізьми, тихо повторював я заповітні слова. Тіло почало рухатися швидше, ніж свідомість помітила це. Обідившись і обвернувшись, я вилетів з дому. Я вже робив рефлекторно зібраний мною звук до мінімуму і нікого не розбудив.
Я помітив свою дивність після того, як покинув село. Холодний вітер обдурив моє обличчя, здираючи сльози. Зупинившись, я оглянув місце, куди прибігало власне тіло. Але через секунду знову пустився в біг. Я точно знав, куди втікло тіло, знав навіщо, і повністю підтримував його рішення.
Добігши до опушки лісу і сформуючи в руці формулу магічного кола, вивчене мною з книг, я подав у коло всієї мани, що має в мене серце... Я хочу побачити магію, що творила я.
Через кілька секунд з моєї руки в бік лісу зірвалася повітряна хвиля, зривавши листя з дерев і ламаючи дрібні сухі гілки.
Я ж кілька втомився, відчуваючи як мій резерв мани показав дно і з захопленням дивлячись на свою роботу. Хоч я хотів зачаровувати повітряний різак, а вийшла проста хвиля повітря, але для мене і цього було достатньо.
- Я можу використовувати магію... А все інше я отримаю своїми руками. І вміння і сила... - Шептав я, відчуваючи, як Ноус починає витворювати так недостачу мені ману, а ефір, розлитий в повітрі, повільно потрапляє у моє тіло, відходячи до сьомої оболонки моєї душі, де і зберігатися мана. Все так, як і повинно бути.
- Варто як можна швидше почати тренування. - Збочено думав я, відходячи в ліс. Тренуючись у повну силу, я зможу тільки тоді, коли дам від цивілізації, де навіть приготування їжі є смертельним заняттям.
https://literna.net/uk/books/268-khvost-fei-staovlennya-maha