Розділ 284.
- Він що, зовсім забув про мене?
Великий маг Брахам. Майже півтора року тому він доручив Ґріду викувати йому Сосуд Душі. Ця річ була необхідна для проведення обряду воскресіння, але з моменту зустрічі від Гріда нічого не сталося. Крім того, на прикладі Сфера Мумуда не було найменшого бажання виконувати своє доручення.
- Крім того, він планує знайти і забрати собі весь павраній!
Дізнавшись про це, Брахам не витримав і відправив на північ цілу армію големів. Але ця пересторога залишилася повністю проігнорованою, через що гнів великого чарівника злетів до самого неба.
- Премник Пагми...!
Емоції, які виражали свої душі, завжди були щирими. І ось, розкидані по всьому континенту фрагменти душі Брахама в одну мить стали червоними. І перед однією з них в цей момент один стояв.
– Охо-хо... Хто це тут? - Проговорила таємнича жінка, яку всі мешканці 1-ого міста вампірів по праву називали "безпекою".
Її магічна сила була настільки потужною, що могла затьмарити навіть енергію серця дракона. І цього було достатньо, щоб змусити Брахама занервувати.
- Т-ти...
Чорноволоса красуня, яка випромінює ніжність і чуттєвість. Її краса була просто нереальною, проте... Ця краса ще більше зачарувала серце Брахама.
- Марі Роуз! Як тобі вдалося зламати свій друк?
Герцогиня вампиров, Марі Роуз. Прямою потомок засновника, Шізо Бериче, і істота, яка володіє найбільшою силою серед всієї вампірської раси.
- Друк? Я могла зламати її в будь-який момент. Просто це нудно і до того ж мені хотілося спати.
Але ось, одного дня її розбудив запах крові, який виходить від плаща якоїсь людини.
- Брахам, ти втратив чистоту своєї крові. Ти виродився і в кінцевому рахунку загинув. Від тебе залишилася тільки розбита на багато частин душа. Цей нікчемний вид тобі в обличчя.
- Досить сміятися наді мною!
- Наш Брахам так і не вдалося розробити контрмережі, які б могли уникнути смерті. Так що ж ти намагаєшся зробити зараз? - Марі Роуз, дивлячись на душу Брахама, яка від люті ставала все яскравішою і червонішою, чи ти мрієш про воскресіння?
Брахам був своєрідною істотою. Він не покладався на вроджену силу свого роду, присвятивши себе вивченню магії. Цілком можливо, що під кінець життя він все-таки зумів знайти спосіб воскресіння.
- Мріяю? Ніщо не зможе зупинити цей процес! Навіть якщо один з фрагментів моєї душі, захованих у різних частинах континенту, залишиться, рано чи пізно я обов'язково воскрешну! І тоді я докладу всіх зусиль, щоб відправити тебе на те світло!
— Цікаво буде подивитися, як далеко ви зможете зайти і стати смертними, — відповіла Марі.
– ...
Смертний! Брахам усім серцем ненавидів це прокляте слово.
Тим часом Марі Роуз почала ворушити червону душу на своє місце і розвернулась.
- Хіба ти не збираєшся знищити фрагмент моєї душі?
Колись давно Брахама вигнали з клану вампірів, але деякі фрагменти своєї душі він все одно вирішив сховати на їхній території. Однак великий чарівник добре розумів, що коли б це і могло допомогти, то від Марі Роуз ні.
Проте сама Марі Роуз зовсім не планувала знищувати фрагменти душі Брахама, розкидані по вампірських містах. Перед нею він був не вартісним хробаком.
- Занадто нудно...
Такими були останні слова герцогині вампірів, яка покинула схрон з душею Брахама і негайно повернулася до свого палацу.
- Ця мутантка... Її міць перевищує самого засновника! - Пробурмотів Брахам, відчуваючи остаткову силу Марі Роуз, — нічого... Я обов'язково воскресну, після чого вб'ю того, хто зробив мене таким, вирву його серце і обречу вічне життя!
***
Останнім часом у Уїнстоні постійно траплялися певні випадки. Він став другим за величиною містом на півночі, і тому його популярність набула популярності. У ньому часто з'являлися і зникали групи, які ворогували між собою, що негативно позначалося на загальній безпеці.
- Поспішіть леді Ірен видужала...
На шостий місяць вагітності Ірен впала в депресію. Її єдина плоть і кров, батько, був у Рубіні, в той час як її чоловік Ґрид був на Рейдані. Іншими словами, дівчина була цілком сама.
– Эх... - важко зітхнув чоловік, загорнувшися рукою у свій зморшкуватий лоб.
За останній рік головний лицар Уїнстона, Фенікс, серйозно постарів. Навіть для нього управління цілим містом і забезпечення його безпеки створювало надто великий тягар.
- Якби тільки тут був Грід... - Знову зітхнув Фенікс, дивлячись на громіздких перед ним документи.
- Капітан Фенікс! У Рейні проливається кров! - Врвавшись у його кабінет, раптово закричав ад'юнт.
« Рейна» або просто "Рейн" — так називали потрепанну, що розташовану в міських нетрях. Саме в ній часто збиралося місцева журі, що погіршувало загальну безпеку.
- Хто зачинник? - Похмурий дивлячись на свого підлеглого, запитав Фенікс.
- Торгова компанія "Двоєвої рахується"! Вона щось не порізала з Жовтою Гільдією!
Торгова компанія "Дова Учениця" зайняла на ринку Вінстона достатньо міцну позицію. Проте нещодавно вона почала конкурентизуватися як торгівля Ікейлом, яка вирішила розширити свій вплив. Тож, здається, останні найняли Жовту Гільдію, щоб вони продукували торговців з « Двоїх рахів ».
- Як же я дістав ці жовті виродки!
Жовта Гільдія була дуже сильною групою найманців. Середній рівень її членів вагався в межах 200-го, а тому, щоб впоратися з ними, потребував присутності самого Фенікса.
- Вперед.
Тож Фенікс разом з кількома воїнами та лицарями рушив до місця свого призначення.
***
- Найсильніший лицар півночі не такий вже й сильний, так?
Десятки відвідувачів таверни « Рейна» дивилися, як Фенікс впав на коліна і не в змозі протистояти масованому атаку Жовтої Гільдії.
- Ты...! - стиснувши зуби, пробурмотів лицар. Його погляд був направлений акурат на жерця з Церкви Ребекки, який колись співпрацював зі групою знаменитого вбивці Шей. І ось, не так давно він пішов до Жовтої Гільдії. Звичайно, це було зроблено через гроші. Інакше навіщо їм бігати слідом за цими вискочками, допомагаючи їм у всяких брудних справах?
— Це наша пожертва милостивої Ребекки, — сказав директор Жовтої Гільдії на ім'я Анк. Після чого покинув Донгу По туго навбий гаманець.
Як і слід було припускати, це був додатковий гонорар за допомогу в усмиренні Фенікса.
- Чудово, чудово. Тільки не забудьте прибрати всіх свідків, перерахувавши гроші і широко усміхнувшись, відповів По.
- Звичайно.
Він не збирався щадити ні Фенікса, ані його людей. Він не боявся його і штраф за вбивство лицарів та солдатів, оскільки по завершенню цього завдання він збирався покинути Вічне Королівство.
"Головне - отримати меч перемоги!"
Меч превоподібності. Лігендарний предмет, який нібито викреслений Гридом у його побут на початку ковалю, і курсова ціна продажу якого становила півтора мільйона золотих.
« Ні, але останнім часом кількість гравців 180-го рівня значно зросла. Тому якщо я викладу їх на аукціон, ціна клинка злетить щонайменше до двох мільйонів."
Це були гроші, які могли змінити все його життя.
« Я зможу провести цілий місяць на борту яхти в оточенні красивих жінок! » — з усмішкою подумав Енн, після чого підійшов до побитого і задихаючого Феніксу. Цей лицар хоробро боровся проти 40 членів Жовтої Гільдії і зміг вбити більше половини з них, тому Анку довелося заплатити досить високу ціну.
- Будь ласка, залиш мені після смерті меч Високості. Більше я тебе ні про що не прошу! - Проговорив Анк. Отримавши цей артефакт, він помістить шкоду своїм померлим колегам і стане дійсно багатим людиною! Але смерть цього НПС не турбувала його.
І ось, в той момент, коли його клинок злетів над головою Фенікса ...
Фжух!
Раптом в груди закололося золотого бритви.
Ви отримали 3,900 урону.
- Тьху!
« Чому метальна зброя так багато урону?» — запитав Анк, миттєво повертаючись в сторону, звідки прилетів цей дивний предмет.
- Хто це зробив? Де ти?
І відповідь прийшла. Тільки через спини.
- Вгадай.
Фжах!
Ви отримали 11,900 урону.
« Що! Це якесь божевілля!»
Чому ці атаки були такими сильними? Акторований Анк просто не міг взяти до уваги те, що відбувається, як вже в наступному миттю побачив дворучний меч, націлений пряміком йому у голову.
Це був синій клинок, схожий на одного відомого морського хижака.
- Тільки не кажіть мені... - Зблід, пробурмотів Анк.
А потім, оглянувшись, глава Жовтої Гільдії став таким блідим, ніби побачив перед собою приведення.
- Грид!
Що він робив тут, на півночі, тоді як повинен був знаходитися на заході? Анк та інші члени Жовтої Гільдії просто не могли повірити своїм очам.
Тим часом сам прем'єр Пагми обернув поглядом дві дюжини гравців, після чого похмуро проговорив:
- Ей ви, неймовірні покидьки. Хто дав вам право влаштовувати заворушення на території моєї дружини?
Бу-жу-жах!
Після цього відбулося одностороннє побиття, яке не було навіть згадки. Гравці, чий рівень ледь перейшов за 200-ий, нічого не могли протиставити озброєному до зубів Премніку Пагми.
- Д-давно не бачилися, Г-Грид, — пробурмотів Донг По, коли всі його підлеглі перетворились на сіру димку, - мабуть саме провидіння направило мене сюди, щоб ми зустрілися і обговорили колишні незгоди. З нашої останньої зустрічі я провів день у молитві і кидався в своїх гріхах! Але ці злі духи взяли мене в заручники і використовували для своїх брудних цілей! Ти врятував мене, а тому я повинен відплатити за цю велику милість...
- Ти хто взагалі такий?
- Ти не пам'ятаєш мене? - Перепитав Донґ По, збитий із пантелику настільки несподіваним питанням.
- Так, я не можу згадати тебе тому що у мене не найкраща пам'ять.
- Про що ти говориш?
- Все, досить.
Бу-жух!
- Ку-ха-а-ак!
У цей день Жовта Гільдія і Донг По втратили своє громадянство, так само як права відвідувати землі маркиза Стейма. Крім того, їх засудили на два тижні ув’язнення.
І якщо перші два штрафи ще можна було назвати терпимими, то двотижнева бездіяльність була справжнім ударом. Через це Донг По і взагалі почав думати про те, щоб кинути гру, адже його плани вже двічі зазнали краху через втручання ненависного Премника Пагми.
Тим часом сам Грід зрозумів, що Уїнстон потребує додаткового захисту і викликав Джуда. Джуд став справжнім противником, і навіть Фенікса, який у свою чергу перестав прогресувати.
- Обучи тут своїх солдатів і стежте, щоб у місті був спокій та порядок. Покарайте правопорушників за усією суворістю закону.
- Так.
Джуд не ставив під сумнів накази, а іноді взагалі нічого не мав на увазі. Він просто дотримувався вказівок Грида. Таким чином, починаючи з сьогоднішнього дня вартовим Уїнстону довелося на своїй шкурі відчути, що таке пекельне тренування Джуд.
У результаті цього декілька солдатів отримали травми, а хтось навіть дезертирував, але всі, хто зміг витримати, стали справжніми елітними солдатами.
Як і слід було сподіватися, невдовзі безпека Уїнстона була відновлена.