Розділ 253.
Найкращий гравець серед двох мільярдів користувачів «Satisfy», Крюгель.
Одного разу Хао вже бачився з ним. Це сталося рівно рік тому в Ельгадському лісі.
Тоді, щоб полювати в цьому місці, навіть топ-ігрокам доводилося об'єднуватися у групи принаймні з семи чоловік. Але Крюґель діяв на території Ельгадського лісу сам. Він планомельно винищував павуків-вбивць і гігантських метеликів, у зв'язку з чим Хао дещо зрозумів:
"Це гора, на яку неможливо вилізти".
Вони були в абсолютно різних вимірах. Бойове м'яке, чудове використання особливостей місцевості і божественні навички контролю... Все це було на порядок краще, ніж в інших гравців.
Навіть Хао, якого інші вихваляли як справжнього генія, вперше за все своє життя почувався неповноцінним.
« Я хочу бути таким, як він », — подумав він.
І ось ...
Тепер Крюгель був у Рейдані. Цей таїнальний фермер, який бився з Сеуроном, очевидно був Крюгелем. Хао бачив, як ця людина повторює ті самі рухи, які він бачив рік тому в Ельгадському лісі...
« Чому? Чому він тут?"
А потім Крюгель активував широкомасштабний атакуючий вміння, який тимчасово осліпив всіх присутніх поруч гравців. Навіть Хао довелося зажмуритися, щоб звести до мінімуму ефект цього впливу.
І ось, коли він відкрив очі, Сеурон вже перетворився на сірий дим.
– Ха... Ха-ха-хо...
Хао міг лише розсміятися. Крюгель з легкістю справився з главою Золотий Гільдії, який нічим не поступався йому самому. Він справді був небом над землею, найсильнішим з гравців. Ні, він став ще сильнішим. А оскільки Хао не мав нічого іншого, як підраговий голос командувати своєю гільдією:
- Повне відступання. Живо!
Вторгнення в Рейдан? Це було просто неможливо. Поки Крюгель тут, це місце залишиться неприступною фортецею.
- Тікайте! - Він повторив.
І Ґільдія Аіда кинулася тікати.
***
- І що, ми просто відпустимо їх? - Поцікавився Даміан, дивлячись залепаючим гравцем.
- Ну, можемо організувати погоню, — пробурив Крюгель.
– Хм... Думаю, в цьому немає необхідності.
Не було жодної причини переслідувати тих, хто вирішив здатися. Крім того, вони були фермерами, а не лицарями Рейдана. Вони просто захищали себе і поля, на яких працювали.
Захист Рейдана була не їх проблемою, а Грида і його гільдії. Оскільки Даміан і Крюгель були залучені в цю битву виключно через Піаро, вони не думали, що їм варто зустрітись з цим.
- Що ж, тепер все гаразд, — пробурмотів агент Богіні.
Як би там не було, він все-таки трохи пишався тим, що допоміг захистити рідне місто Гріда.
- До речі, а все-таки, хто ти такий?
Даміан добре знав Сеурона, і на що він був здатний. Багато хто вважав, що він вищий навіть від Грида. Тож паладін слушно запитував себе: « Яка ж особистість фермера, який має силу перемогти главу Золотого Гільдії? »
Однак, у відповідь Крюгель тільки посміхнувся і вимовив:
- Ти не та людина, для якої моя особистість буде щось значити.
- Правда, — не заперечив Даміан. Його дійсно цікавило лише Дочері Ребекки.
Тим часом члени Золотого Ґільдії побачили, що їхні товариші з Гільдії Аїда кинулися навтьоки і розбились цілою низкою проклять:
- Вот дерьмо! Ти тільки подивися на них! Деякі плями виблискують!
- Чого застиг? Бежим!
- Тьху! Клянуся небесами, ноги моєї більше на цій проклятій землі не буде!
– ... До речі, а на вечерю ще не звали? Ми ж сьогодні не голодуємо? - Він раптово проминув Бланд, третій порції райдужного картоплі.
– ...
Даміану і Крюгелю було шкода Бланда. Вони чули, що цей молодий чоловік був відпримком з однієї благородної сім'ї, а тому дійшли висновку, ніби він намагається заїсти свій стрес смачною картоплею.
***
Ящик, топ-1 зв'язокст і начальник штабу, був останнім вцілілим з Зміїйної Гільдії.
- Яка цікава здатність. Ти можеш поєднати вміння своїх колег, роблячи їх більш потужними і продуктивнішими... Це просто чудово, — похвалив Піаро. Але від цих слів Ящику стало зовсім не легше. Більшість його вбитих колег також отримали високу оцінку. Але зрештою всі вони були вбиті.
Іншими словами, Ящик добре розумів, що його теж чекає смерть. Тому він вирішив « продовжити ура ». Це був кінцевий навички зв'язку, Маріонетка, за допомогою якого він збирався ненадовго отримати контроль над Піаро.
Але навіть це виявилося зовсім неефективним. Завдяки минулому поразці Піаро став ще сильнішим, а тому уміння Ящика не могло змусити його зробити навіть зайвого руху.
А потім мотика колишнього капітана, покрита безбарвною ци, врізалася пряміком у лоб начальника штабу Змеїні Гільдії.
– Кха-а...
З тихим стоном Ящик перетворився на сіру диму. Сам же Піаро ненадовго завмер на місці, просто дивлячись перед собою.
Відтоді як Піаро почав працювати на Рейданських полях, він постійно зростав. І ось, після сьогоднішньої битви він отримав справжнє просвітлення.
« Я не Мюллер".
Да. Він був Піаро.
Він був палацом Сахарської Імперії Піаро.
Він був капітаном Червоних Рицарів Піаро.
Він був зрадником Піаро.
Він був великим мечником Піаро.
Він був фермером Піаро.
Він був Піаро, другом і наставником Ґріда, Крюгеля, Даміана, Бланда та цілою Гільдії Озбройованих до зубів.
Він був Піаро, і щоб прославити своє ім'я, йому не обов"язково було наслідувати давню легенду.
"Я самостійний".
Фша-а-ах...
З’яви двох лунів, які все ще відбиваються на тілі Піаро, нагадували нам Чумацький Шлях. А потім його окутала потужна і нестійка енергія, від якої затряслося сам простір.
І в цей момент Піаро став легендою. Але чи пов'язувалася його нова сила з мистецтвом фехтування, яке він так прагнув знати?
Ні. Піаро вже вважав, що « річ не потрібна». Він здобув перемогу над найсильнішими ворогами, використовуючи лише сільськогосподарські інструменти. Отже, колишній капітан більше не прагнув стати майстром меча.
А потім... Перед усіма, хто зараз був підключений до гри з'явився інформаційне віконце такого змісту:
У світі народився легендарний фермер!
Усі фермери «Satisfy » прославлятимуть і поклонятисямуть йому.
І Даміан з Крюгелем відразу зрозуміли, що саме людина еволюціонувала в легенді.
« Але чому в фермера?»
Піаро був мечником, але його легендарна професія виявилася... Фермерську!
Це було просто вражаюче. Все ж, сам Піаро був щасливий. Яка різниця між тим, хто він — майстер меча чи селянин? Він живе в цьому світі, і цього вже досить. А те, як називався його титул, не мало значення.
« Пагма... Ти ж теж дійшов такого самого висновку, чи не так?»
Великий мечник, що став легендарним ковалем, Пагма... Згадавши про нього, Піаро посміхнувся. Фермерство, як і кузнічна справа, було дуже важливою та необхідною. І такий фермер, як Піаро, міг не тільки зробити землю родючою, але й збагатити сотні своїх ворогів.
***
- Уф, уф... Клята пустеля.
Вночі в пустелі було настільки холодно, що без належного спорядження гравець ризикував обморозити кінцівки. Але бойовий дух тих, хто вижив у селі Золота Гільдія, був настільки низьким, що вони просто не звертали на це уваги.
- Нас розгромив якийсь фермер...
- Невже вони нас не переслідували?
Замішання і страх, який відчули гравці, тягли на їхню свідомість, наче багатотонні шпильки. А пустинні піски, які кишать різноманітними монстрами, ніби вирішили добити їх остаточно.
- Уу-у!
– Гро-о-О- о!
– Чёрт! Якби тільки з нами був глава...- поскаржився один із гравців, дивлячись на наближення гігантських сороконіжок і порожніх жаб.
Об’єднавши зусилля, Золота Гільдія ледве змогла здолати двох величезних монстрів. Для гравців з середнім рівнем нижче 230-го західні монстри були занадто важкими противниками, тому товариші в черговий раз усвідомили наскільки сильний Сеурон.
Отже, яким же монстром треба бути, щоб без особливої праці здолати Сеурона?
- Тримати стрій! Інакше ми будемо знищені!
Золота Гільдія прагнула вижити. Отже, гравці стиснули зуби і продовжили бій з монстрами. Однак деякі речі неможливо було подолати за допомогою лише бажання, а отже, кількість тих, хто вижив, впала до ста чоловік. Але навіть у тих, кому пощастило вижити, майже не залишилось манів і Виносливості.
Чому? Чому одна з найсильніших гільдій «Satisfy» була приречена на такі страждання? І ось, коли гравці впали у глибокий розпач, хтось тихо пробурмотів:
- Ми не повинні навіть дивитися в сторону Гріда.
– ...
Проте їм не вдалося навіть побачити Гріда. Проте саме Ґрід був причиною цього. Він постійно нарощував свою силу, і сім гільдій відчули потребу стримати його та вторглися в Рейдан.
І ось, в результаті, вони були розбиті і приречені на жахливі страждання у холодній пустелі. Страх перед Грімом переріс у справжній жах. Тепер їм було страшно навіть дивитися на літеру « Г», яка прикрашає кожне з його виробів.
Отже, члени Золотого Ґільдії кілька разів присягнули собі, що не підійдуть до володіння Премніка Пагми на відстані гарматного пострілу.
А потім вони побачили в небі якусь велику пляму.
Це був червоний дрейк.
- Гра-а- а-А!
- Чому нам так не щастить?
Бідні члени Золотий Ґільдії були в дуже виснаженому стані, а тепер їм доводилося мати справу ще й з дрейком.
- Тримати стрій! Підняти щити!
Тьху-ух!
- Ай-а-ак!
Нехай після появи Ної дрейки і втратили частину своєї оригінальної величі, але вони як і раніше вважалися найсильнішими улюбленцями. І ось, коли цей дройк виривав своє вогняне дихання, остиглий пісок пустелі тут же розжарився добіла.
Після цього троє чоловіків з’явилися перед членами Золотого Ґільдії, охоплених полум’ям язиків палаючої гори.
- Ось виродки... Ви знищите Рейдан і ви повертаєтеся у свої нори? - Проговорив лисий воїн, очі якого відразу почали наливатися кров'ю. Він був настільки злий, що не збирався відкладати страту цих людей ні на секунду.
- Е-це ж Вантнер...!
Топ-1 лицар-охоронець. Монстр, який має велику охорону і силу навіть зробити огра. І цей чоловік обрушив на Золоту Гільдію всю свою лють.
Руйнівна сила "Царя Звірей" Туна була ще страшнішою.
- Ви наважилися заподіяти шкоду нашому місту? Місту Гріда!? Ви шкодуватимете про це до кінця своїх днів!
Срібні браслети Туна миттєво розрослися в червоний колір. І причиною цього була кров гравців Золотого Ґільдія.
Нещасні члени Золотого Ґільдії були фальшиво звинувачені. Можливо, якби вони дійсно знищили Рейдан, їх розлад був би трохи меншим, але... Вони не змогли навіть підійти до міських воріт, не кажучи вже про якесь там руйнування. Вони були розбиті групкою фермерів і мусили втікати, навіть не вдаючись до змістовної битви.
І після всього цього їх хотіли вбити, тому що Озброєні до зубів вважали, що вони дійсно чимось нашкодили Рейдану.
Золотий Гільдія розпачливо потребував рятівника. Невдовзі вони знайшли його.
На відміну від Вантнера і Туну, Хурой спостерігав за тим, що відбувається з досить спокійним виразом обличчя. Здавалося, серед них він був найбільш розумною людиною.
- Хурой! Будь ласка, змилуйся! Ми навіть пальцем не трошили Рейдан! - Зголосилися члени Золотий Ґільдії.
- Вибачте за все, пане Хурой! Будь ласка, заспокойтеся своїх товаришів!
І ось, уважно подивившись на готові плакати гравців, Гурой відповів:
- Сподіваєтесь, ваші батьки житимуть довго і щасливо? Забудьте про це.
- Кхек...
Почувши це, члени Золотий Гільдії дещо зрозуміли.
Хурой був набагато гірше як Вантнера, так і Туну.