Глава 247.
Дамиан просто йшов. Ні його хода, ні вираз обличчя, ані навіть наміри — нічого не повинно було викликати насторожі інших. Але чому ці фермери встали у нього на шляху, заблокувавши таким чином просування вперед?
Така поведінка була просто беззмістовною.
Тож Даміан дійшов до єдиного логічного висновку: « Надійне, вони просто не люблять відаку». (п/п: отаку (яп.) - фанат анімі і манги).
Даміан мав багато гравюр, у тому числі виразки золотої фарби. Вони виглядали дуже красиво і чудово гармонували з білими доспехами паладина, однак... Їх зміст був дещо незвичним: « Я люблю тебе, Рін-тяна», « За Ізабель-тям" (Міла Луна-Тян)... п.
Такі висловлювання могли викликати в звичайної людини збентеження і навіть презирство. Дехто відчував таку огиду, що відразу кидався на Даміна з кулаками. Однак ніхто не знав, що як реальні, так і звичайні ігри завжди були об’єктами ненависті й насмішок.
Однак Даміана це не бентежило. Він хотів вільно виражати свою любов до Дочерів Ребекки. Він просто не розумів, чому його слід критикувати тільки за те, що він когось любить.
- Я паладин з Церкви Ребекки. А ви хто такі і чому мене про це питаєте? - Даміан відповів холодно.
— Здається, ти не звичайний паладин.
- Так! Я не звичайний паладин, а отаку-паладін! І що з того? Хочете мене за це збити? - Не витримав, закричав Даміан.
- Отаку? Це ще що таке? Що ж, як би там не було, я хотів запропонувати тобі поєдинок. Божественна сила, яка походить від тебе, дуже незвичайна в порівнянні з енергією всіх інших паладонів і жерців, з якими мені доводилось зустрічатися.
- Це...
Даміан з запізненням почав розуміти, що відбувається. Ці фермери зовсім не злились на нього за те, що він був отаку. Вони просто пошкодили в розумі. Тільки подумайте, щоб якийсь фермер, незрозуміло як виявив у ньому великий запас божественної сили, захотів кинути йому виклик! Чого-чого, але такого Даміан точно не очікував.
« Вони просто сплять» — відчуваючи співчуття до фермерів, вирішив Даміан, після чого склав руки і помолився Ребекці:
- О, милосердна богиня світла, будь ласка, благослови цих бідняків і даруй їм своє прощення ... Що ж, сподіваюся, милість богині допоможе вам повернути розсудок. Бережи вас Ребека.
Після того як паладин закінчив молитися і попрощався з фермерами, він негайно розгорнувся й поквапився. Найважче він хотів витрачати час на розмови з виснаженими фермерами.
« Нужно якомога швидше зустрітися з Грідом» — подумав Даміан, крокуючи до воріт. Він хотів попросити Премника Пагми надрукувати Коп'є Ліфаеля і серйозно турбувався про те, що взамін вимагатиме від нього жадний Грід.
« Я спасу Ізабель, навіть якщо для цього мені доведеться продати все своє майно."
Він був готовий продати за неї навіть свою душу.
І ось, в той момент, коли Даміан приносив собі наступну клятву...
Фьу-ух!
Поза ним пролунав підозрілий свист. І коли паладин повернувся, щоб подивитися в чому справа, його погляд з'явилася летальним пряміком у нього мотига.
- Кхек!
Очевидно, що той хто покинув її збирався як мінімум поранити Даміна. І, враховуючи величезну кількість ци в мотигу, ця рана була б надзвичайно серйозною. Отже, інстинктивно відчувши небезпеку, паладін поспішно підняв свій щит.
Дзун-н-нь!
У результаті зіткнення мотиги та білого щита виникла величезна ударна хвиля, від якої зігнувся все пшеничне поле.
« А він сильний!» — зрозумів якийсь приголомшений Даміан. Заблокована ним атака мала неймовірну силу. Її було досить, щоб перший паладин Церкви Ребекки відчув, як вздовж його хребта пробігся хвиля холоду.
Тим часом сам фермер відвів мотику назад і зняв свою солом’яну капелюх.
Піаро — так його звали.
А ще цей НПС був вкрай здивований тим, що його удар так легко віддзеркалити.
- Відмінна реакція. Здається, що без Вищого Фехтування тут не обійтись.
І Піаро був цим щиро радий. Спочатку герцог Грід, потім Озброєні до зубів, Крюгель і ось тепер Даміан. Він був по-справжньому схвильований тим, що йому пощастило зустрітися з такими могутніми людьми, здатні без найменшого проблем впоратися з його Імперським Фехтуванням.
« Я маю серйозно ставитись до цього чоловіка. Здається, він майже не поступається Крюгелю".
Під час битви з Грідом у Лоранського водоспаду Піаро був віддалений від своєї первісної форми. Його психічний стан був нестабільним, а навички просто відмовлялися функціонувати належним чином. Але провівши останні кілька місяців пліч-о - о - пліч з Гридом, Бландом і Озброєними до зубів та мешканців Рейдана, колишній капітан почав повертати собі колишню форму. Його психічний стан покращився, а руки згадали нестримне мистецтво володіння мечем.
- Гаразд, тоді почнемо.
- Ні, дякую! - Даміан відразу запротестував, вважаючи, що для битви немає жодних підстав. Однак Піаро виявився занадто впертим.
- Якщо хочеш потрапити в Рейдан, ти повинен битися зі мною.
- Це як так? Чому?
Даміан подумав, що це просто смішно. Хто взагалі вирішив залишити в якості злодія фермера? І що важливіше, навіщо?
Але ось, поки паладін намагався усвідомити цю абсурдну ситуацію, другий фермер, до цих пір лише спостерігачів за тим, що відбувається, раптово повернувся до Піараро і витворив:
- Будь стриманішим. Я теж хочу битися з ним.
І це був не хто інший, як Крюгель. Протягом останніх двох тижнів він наполегливо працював у полі і тренувався разом з Піаро. Це допомогло йому стати набагато сильнішим, ніж раніше. Тепер у битві з колишнім капітаном він втратив лише половину свого здоров'я, а отже хотів випробувати свої навички в схопленці з Даміаном.
Крюгель добре знав, що перед ним стоїть виняткова людина, яка займає друге місце в паладині навіть попри вибір церкви Ребекки. Більше того, не так давно його ім'я зникло з загальноігревного рейтингу, що, на думку більшості експертів, означало отримання їм якогось прихованого класу.
Отже, Крюгель був чутний про нього, а тому хотів битися з одним із кращих паладин сучасності. Однак Даміан навіть не здогадувався, що це знаменитість. Він цікавився лише Дочері Ребекки.
Але, як би там не було, ця знаменитість була в досить розпачливому становищі, оскільки з ним прагнули битися відразу два монстри: найсильніший мечник на континенті, Піаро, і найкращий гравець серед двох мільярдів користувачів «Satisfy», Крюгель.
***
Гільдія Льодових квітів була однією з семи найпрестижніших гільдій. Хоча там було лише 30 гравців, кожен з них входив у топ 1000 рейтингу магів.
Іншими словами, це була організація з висококласних чарівників. А очолював її не хто інший, як Бондрі, лише кілька місяців тому занімав 11-ий рядок у гуртожитковому рейтингі. І нехай через Озброєних до зубів він був змушений опуститися на 17-е місце, жодна людина не могла б посперечатись з тим, що Бондрі - один із найсильніших гравців «Satisfy».
Багато хто все ще пам’ятав жахливу поразку Бондрі від рук Премника Пагми, який знищив його всього за чотири секунди.
Але то було тоді, а це було зараз.
Після своєї ганьби на турнірі Бондрі зробив астрономічну кількість зусиль, щоб закластися якомога більшою кількістю заклинань S-класа. Він вкладав час, енергію і навіть гроші, щоб зробити свій внесок у проведення міжнаціональної змагань.
Тепер у нього було три магічних заклинання S-класу і на наступному ПвП-турнірі, який повинен був відбутися приблизно через дев'ять місяців в його рідній Франції, він збирався не залишити від Гриду та мокрого місця.
« Я зруйную тебе всього за три секунди. Але спочатку... Я зруйную твоє ім'я".
Цей чортів Грід був правителем Рейдана. Бондрі просто був зобов'язаний спустошити його. Переможець Пагми здолає смуток, коли його наполегливі зусилля порівняються зі землею!
- Я поставлю тебе пащу на коліна! Ку-ха-Ха-хо! - Дуже смішно, пообіцяв собі Бондре.
— Здається, хвороба посилилася, — вугмо пробурмотали інші гравці, спостерігаючи за ще одним спалахом гніву свого лідера.
Усе почалося після того, як Бондрі програв Ґріду на міжнаціональному змаганні... Після цього він став надто агресивним і запальним, а ліпоїсти почали нудьгувати за часом, коли їхній голова був стриманий та поміркований.
- Е-е? А це ще хто такі? - І раптом зупинившись, пробурмотів один із чарівників. Прямо зараз Гільдія Льодяних квітів рухалася через дивний ліс, наповнений тернистим кущем і трохи західніше Від Річкового Королівства.
Ось-ось перед ними мала з'явитися пустеля, а тому гравці хотіли якомога швидше дістатися до свого пункту призначення. Однак вони наштовхнулися на цілий натовп людей, що заполонив собі вузенькі лісові стежки.
- Біженці якісь, напевно.
- Які ж вони всі брудні і обірвані...
До Рейдана залишалося всього нічого, але пряміком на шляху у Гільдії Льодових квітів з'явилося 900 біженців, через що магам довелося значно сповільнитися.
І це був безлад.
— Просто вбийте їх, — сказав Бондрі.
- Не кип'ятись, старший. Якщо ми вб'ємо всіх цих людей, наша Дурна слава злетить до самого неба. Якийсь час ми просто не зможемо грати в гру, — відразу почали відмовляти його інші.
- Це точно. Будь ласка, заспокойся.
– Чёрт! Чорт! Чорт! Я хочу зараз зрівняти Рейдан із землею!
- А як щодо левітації? Ми ж чарівники, врешті-решт, - запропонував хтось з Лежаних квітів.
- Так, давайте долетимо хоча б до кінця лісу, а потім знову спустимося на землю. А як щодо цього? Хороша ідея?
– Грм-м... Ладно. На жаль, для цього нам доведеться витратити частину своєї мани, але це й справді краще, ніж вбивати цілу юрбу людей, — ледве прибувши в себе і погодився Бондрі.
І ось, в той самий момент, коли глава Крижаних квітів разом з іншими чарівниками збирався вже активувати магію левітації, звідки-то через кущів вискочила рука і потягла за собою одного зі членів їх гільдії.
– ... Е-е?
Товариші раптово замерли на місці, не розуміючи, що відбувається. А потім перед їхніми очима спалахнуло дійсно шокуюче інформаційне віконце.
Рен, член Вашої групи загинув.
– Що...?
- Це якесь божевілля!
- Що, чорт забирай, відбувається? - Викрикнув Бондрі, швидко заклинаючи одне зі своїх чарівників туди, звідки миттю з'явилася таємнича рука.
Бу-жу-жах!
Тернисті кущі й лози відразу ж загородилися і розсипалися на частини, поставивши уявлення всіх присутніх труп Рена.
- Куди він подівся?
Бондре та інші члени Гільдії почали обшукувати околиці, шукаючи вбивцю Рена.
Але через кілька хвилин...
Фжух!
– Кий-а-ак!
Член Вашої групи, Сріблистий, загинув.
Побачивши це, Бондрі та інші стали блідими, як крейда. Людина, всього миготіння назад стоїть поруч з ними, загинула так, ніби в околицях нищив якийсь привид.
- Вбивця...
Вбивця, якого не міг виявити навіть Бондрі з 303-им рівнем, почав планометувати ряди Гільдії Льодових кольорів. І щось подібне було під силу лише такому досвідченому гравцю, як Факер.
- Що? Факер? - Пробурмотів Бондрі, відчуваючи, як його спина вкривається іспанкою, — цього не може бути.
Невже тут дійсно був Факер? У такому випадку...
- Всім покинути ліс! Швидко! - Бондре закричав.
Вбивці були справжніми німідами чарівників, які володіли малим запасом здоров’я, захисту та Ловочності і тому нічого не могли протиставити проворним вбивцям. Принаймні, у ближній бою.
Крім того, ситуація погіршувалася особливостями цього місця, яке мало що було погано освітленим і кишило всячею рослинності.
Для того, щоб мати хоч якісь шанси проти свого противника, їм потрібно було якнайшвидше вибратися на відкритий простір. Таким чином, чарівники почали поспішно активувати різні заклинання, покликані прискорити їхню швидкість пересування, однак... Людина, яка ховається у темряві, зовсім не збирався їх відпускати.