Розділ 123.
- Це я... Це я у всьому винна...
Задній дворик центрального храму Ватикану.
Уклонившись головою, Ізабель плакала. Вона була вбита горем і винаю через те, що своїми власними руками привела сюди Рін.
- Я хотіла відмовитися від наказу Його Святості... Але я побоялася... Я знаю, як Рін ненавидить сьогоднішню владу Ватикану... Це все через мене... Рін повернулася через мене...
- Якби ти не послухалася наказу Його Святості, Рін привів би іншу людину. Я думаю, Рін вдячна тобі за те, що її ввічливо привела її власна подруга, а не якийсь паладин, при цьому по дорозі били, - намагався заспокоїти її Касус.
– ...
Ізабель повільно підняла голову і подивилася на жерця своїми вологими очима. Потім вона обережно витерла сльозинки і м'яко запитала:
– Рін... Що ж тепер з нею буде?
Щоб визначити долю Рін, папа скликав усіх високопоставлених членів церкви. Ізабель теж хотіла взяти участь у засіданні, але тато відмовився від неї, через що вона дуже занепокоїлася. Вона не хотіла, щоб Рін понесла несправедливе покарання.
« Можливо... Можливо, Рін відшкодує її посаду. А в найгіршому випадку вона може втратити своє життя." - подумав Касус, не можу вимовити це вголос.
На перший погляд, Дочі Ребекки вважалися святими істотами, які мали загальну повагу і стояли лише в послузі від папи. Однак високопоставлені священнослужителі вважали Дочерею Ребекки лише інструментом і матеріалом для використання. Поки церква мала три божественні артефакти, майже кожен міг отримати посаду Дочері Ребекки.
« Треба зараз, Дочері Ребекки — це люди, які тільки формально служать папу. Але вони - бельмо на його очах. Папі потрібні такі Дочері, які будуть беззастережно вірні йому."
Отже, папа явно хотів передати три божественних артефакти тим, кого обере сам.
« Рен не єдиний, хто в небезпеці. Можливо рано чи пізно прийде черець і Ізабель ...."
Серце Касуса впало. Ребекки були виховані в церкві і знали лише те, як служити вищим керівництвом.
«... Переставши виконувати накази папи, вони стануть непотрібними для нього ...."
І чому в цьому світі відбувалися такі жахливі речі?
« Невже ми чимось розгнівали Бога?»
Цього року Ізабель виповнилося лише 17 років, тоді як Рін було 19.
Вони народилися з високою божественною силою і вчилися боротися та бути вірними церкві. Але чи зможуть вони адаптуватися до звичайного життя, якщо церква їх відкине? А якщо верховне керівництво церкви засудить їх до смертної кари, все стане ще сумніше. Може вони й не боялися смерті, але як важко їм буде вмирати, не відчуваючи тепла люблячої сім’ї, друзів і коханих...
« А потім...».
Як тільки з'являться нові Дочки Ребекки, абсолютно вірні та віддані папі, вже ніхто не зможе його зупинити. І коли це станеться, Церква Ребекки піде на шлях повної корупції і остаточно вийде з-під контролю.
– Хто-небудь... - Пробурмотів Касус.
Жрець, який завжди був стійким і безприкладним, вперше у своєму житті пролив сльози. Навіть його залізна воля не змогла приховати те, що він мав на душі.
- Хто-небудь, будь ласка... Рятуйте нас...
- Касус...?
Навіть Ізабель була вражена такою незвичною поведінкою свого співробітника. А ще вона не знала, що робити.
- Чому ти плачеш? А-а? Це... Це через мене? Пробач мені. Мені так шкода, що я змусила тебе плакати. Все в порядку. З Рін все буде добре, і коли-небудь Богиня Ребекка виведе Його Святість на правильний шлях.
Ізабель мав вільний дух. Незважаючи на те, що церковні закони були досить жорсткими, вона не втратила свого сильного характеру. І навіть коли вона перебувала в скрутному становищі, Ізабель усміхалася і потішала своїх підлеглих.
І Кассу стало ще сумніше від думки про це священне, прекрасне і теплого створіння. Але ось, в той момент, коли він збирався розсміятися і подякувати Ізабель за її віру...
- Чому такий дорослий чоловік плаче? Особливо перед дівчиною. Соромно.
- ...!
Це був неймовірно знайомий голос, а тому Касус поспішно озирнувся і замер, побачивши перед собою того, хто вимовив ці слова. Перед жерцем стояв усміхливий чорноволосий молодий чоловік.
- Давно не бачилися, Касус.
- Грид...!
Якийсь час тому Уїнстонський замок попросив підтримку для створення Божественного Щета, і керівництво призначило це завдання Кассу. Завдяки продуктивній співпраці з Грідом, їм вдалося створити два божественних Щета, але Кассіус навіть не думав, що коли-небудь його шлях знову перетне цей коваль.
Отже, чому Грід прийшов у Ватикан?
- Чому ти тут... А це...? - Він почав говорити Касус, як раптом шоковано замер. І причиною цього була зла магічна сила і кров невинних дівчат, яка покривала плащ Гріда.
- Цей плащ...!
— Це Плащ Малакуса, — підтвердила Ізабель.
- Плащ Малакуса... Правда?
– Да.
Ізабель кілька разів зустрілася з Малакусом під час набігів на місця для жертвоприношення. У результаті їй так і не вдалося упіймати злого Слугу Ятана, але нещодавно до неї дійшла чутка, що Малахкус був переможений хоробрими воїнами Вінстону. Одним з цих могутніх людей був молодий чоловік на ім’я Ґрид.
- Для мене велика честь зустрітися з таким великим воїном.
- Ах! Це ж ти...! - Подивившись на Ізабель, вражений вигукнув Грід, — так... Це ж ти дочка Ребекки! Де мій щит? Ти, маленька злодійка!
– Що...?
Ізабель бачила Ґріда в Уїнстонському замку. Але вона не запам’ятала його обличчя, бо відразу погналась за жерцем Ятана. Отже, Касус поспішив пояснити своїй пані ситуацію:
- Це коваля з Уїнстону. Саме він є творцем Божественного Щета, який ти зберігаєш.
- Ум-м, правда? Чи цей юнак має такі видатні навики? Але як коваль зміг вбити Малакуса?
Тим часом Грид підійшов до збентеженої і захопленої Ізабель, після чого повторив своє прохання:
- Поверни мені мій щит.
- Я ціную той факт, що ти переміг Малакуса, але я нічим не можу тобі допомогти. Божественний Щит є небезпечною зброєю, тому ми вирішили повернути їх до Ватикану. І що стосується другого створеного щита... Не міг би ти віддати мені і його? - Трохи збентежено, проговорила Ізабель.
- Що? - Ти хоч знаєш, скільки грошей я витратив на їх створення? Ти розумієш, наскільки вони цінні? Більше того, у тебе вистачає сумління ще й просити повернути другий щит!
- Я розумію, але... Вибач. Тут вже нічого не поробиш. Це політика церкви.
- Хай проклять вашу церкву!
Гріда прямо-таки вивела з себе думку про те, що він може назавжди втратити свого Божественного Щета. І хто б міг зберігати спокій, коли НПС збирався позбавити його предметів вартістю в десятки тисяч доларів? Врешті-решт, обличчя Гріда почервоніло, і він всереліз приготувався битися.
- Якщо ти негайно не віддаси мені мій щит, буде пролита кров.
Зараз Грід був на 150-му рівні. Він був зовсім іншою людиною в порівнянні з тим, коли у нього викрали Божественний Щит. Хоча Ґрід протистояв найсильнішій паладі церкви Ребекки, він був упевнений у своїх силах.
- Грид, будь ласка, заспокойся. Давай спочатку поговоримо. Навіщо ти прийшов сюди? - намагався заспокоїти його Касус.
- Поговоримо! По-твоєму, я хочу поговорити?
- Грид, будь ласка, прошу тебе, — низько вклонившись, додав Касус.
Побачивши жерця і згадавши час, коли вони працювали разом над щитами, Грид трохи заспокоївся та пояснив:
- Я прийшов до тата.
- До Його Святості?
- У мене є дещо, що потрібно благословити. А ще я хотів попросити повернути свій божественний Щит.
– Хах...
Касус розумів, що все це звучить дещо загадково. А ще він відчував, що ця зустріч сталася непроста.
« На все воля Богині Ребекки...»
Але ось, в той момент, коли Касус задумався про можливі причини і слідства подій...
Бу-дум-м!
- ...!?
Зсередини храму пролунав сильний вибух.
- Ця божественна сила... Це сила Його Святості! - З побіднілим обличчям вигукнула Ізабель.
Поки вони стояли тут, тато все-таки зробив щось жахливе по відношенню до Рін? Вважаючи, що могло статися найгірше, Ізабель негайно пішла до храму. Але на її шляху відразу став Кассіус.
- Хіба Його Святість не наказав тобі входити? Будь ласка, не роби цього. Якщо ви послухаєтесь цього наказу, то Його Святість накаже не тільки Рін, але й вас.
Але Кассіус був переконаний, що Рін вже мертва.
– Нет... Ще є час... Я повинна врятувати Рін!
А потім біля дівчини спалахнуло золото, з якого з'явилося біле копеня. Це був один з трьох божественних артефактів Церкви Ребекки, Коп'є Ліфаеля.
"Раніше я цього не розумів, але хіба це не супер-зброю? Він набагато кращий, ніж мій Штормовий коп. Ні, воно знаходиться в декількох вимірах вище навіть у порівнянні з Дайнслейфом" - дивлячись на коп'є, подумав Грід.
І був тільки один чоловік, здатний створити таку зброю.
"Пагма...!"
Він знайшов ключ до Пагми у центрі релігійної столиці. Отже, Грід схвильовано схопив Коп'є Ліфаеля і вигукнув:
- Гей, дай-но мені подивитися!
- Що?
Ізабель розізлилася на себе через те, що її так і не зловили. Та як тільки якийсь сторонній чоловік посмів покласти руку на священну зброю? Їй хотілося швирнути Грида пряміком в дерево, яке було у ста метрах звідси, однак ...
– А-а?
Незважаючи на її зусилля, копальню майже не шевнулося. А раз так, сила Гріда, який схопив його, була поза межами обмежень смертних.
- Кхе-е!
Тим не менш, Ізабель приклала всю свою силу і все-таки змогла відкинути від себе набридливого коваля, який прокатався по землі і ледве піднявся на ноги.
« Що? Звідки у неї стільки сили? ".
Після отримання певного обсягу мани Ґрід перестав вкладати окуляри розподілу в Інтеллект і знову переключився на підняття Сили. Отже, в поєднанні з ефектом його титулів на 150-му рівні у Грида було понад 1,500 Сили. І цього було достатньо, щоб розтрощити кам'яну брилу одним лише ударом свого кулака.
Сила Гріда піднялася до рівня, з якого не міг конкурувати навіть Тун. Проте Ізабель не була надто пригнічена.
« Дбай Ребекки — це не просто титул».
Ізабель виглядала звичайною стрункою дівчиною, але мала силу, яка перевершує навіть огра!
І ось, поки Грід захоплювався нею, Ізабель вже підійшла до вхідних дверей у храм.
- Ізабель! Будь ласка, зупинись! - Зневірений Кассіс. Однак усі його зусилля були марними.
- Почекай трохи, Рін! Скоро я тебе врятую!
Переповнена бажанням врятувати Рен, Ізабель відкрила двері, а потім...
Бу-дум-м!
Перед нею з’явилася дівчина, що стрибнула із даху і зіскочила на пурпурне волосся.
- Ти!
Ізабель була вражена, бо їй ледве вдалося уникнути удару. І цей чоловік був не ким іншим, як останньою з Дочерей Ребекки і власниккою щита Еверіеля, Міленою.
– Стой... Тобі заборонено заходити.
- Убирайся з дороги, Луна! Рін у небезпеці! - Ізабель вигукнула.
Проте Місяць лише похитав головою.
- Накази Його Святості абсолютні... Я зобов'язана дотримуватися їх.
– ... Ти дійсно нічого не розумієш? Будь ласка... - Прохаючим тоном вимовила Ізабель, але Місяць був непоступливий.
- Вибач... Але я не можу.
Місяць був набагато молодший за Ізабель і Рін. Цього року їй виповнилося 14 років, і тому промивання мозку все ще справляє на неї сильніший вплив. На відміну від Ізабель і Рін, які вже задумувалися над раціональністю наказів, Місяць мовчав. Саме вона зробила найбільший внесок у придушення недавнього повстання і була улюбленою батьковою.
- Зламати щит Еверіеля неможливо... Будь ласка... Рін!
Ізабель добре розуміла, що не зможе переконати або вбити місяць. Десь там страждала її подруга, і Ізабель була єдиною, хто міг допомогти їй... І чому ж тільки богиня давала їй такі випробовування?
- Богиня Ребекка, невже ти покинула нас...
Але ось у той момент, коли Ізабель відчула повне розчарування, перед Грімом з'явилося інформаційне віконце.
« Допоможіть церкві Ребекки!»
Складність: побічне класове завдання.
Ребекка — це релігія, тісно пов’язана з Пагмою. Про дружбу між п'ятим папою Францом і легендарним ковалем говорять навіть через кілька століть.
Отже, будучи наступником Пагми, Ви зобов'язані допомогти церкві Ребекки, яка втратила свою честь і гідність через дії 13-го папи, Дрейґо.
Рятуйте церкву Ребекки! Убийте тата!
Умови:
Смерть папи Дрейґо.
Нагорода:
Благословлення Богіні Ребекки.
Будьте пильні. Це побічне завдання, яке виконується в поєднанні з класовим завданням 2-го етапу. Якщо ви провалите його, то не зможете виконати необхідні умови для виконання головного завдання.
- Вони там що, зовсім сплять? Це ще що таке?
Якщо він провалить це завдання, то не зможе виконати і своє класове.
Грид просто відмовлявся вірити в абсурдність того, що відбувається.
- Чорт, це просто якесь божевілля. Якщо я потерплю невдачу - це буде повний... - Пробурмотів він. А потім Грід побачив, як над Копієм Ліфаеля з'явилася напівпрозора стрілка, яку можна бачити лише гравцям.