Глава 118.
Як і в будь-якій грі, роль цілителів у «Satisfy » була однією з найважливіших. Вони були незамінними для стабільного полювання і рейдів.
Однак у «Satisfy » цілителі могли стати лише жерцями, які служать Богині Світла, Ребекці. Тільки її віруючі могли навчитися такого заклинання, як зцілення.
- Нашим жерцем на Дунпапу. Вихід через дві хвилини!
- Негайно шукаємо жерця! Наш середній рівень - 150-ий!
- Жрецы! Будь ласка, приєднуйтесь до нашої групи! Вибір трофеїв за вами!
Жреці були надзвичайно зажадані. На жаль, їхня кількість була дуже обмежена. Стати священиком церкви Ребекки було нелегко. Гравецьу заборонялося зустрічатися з НПС протилежної статі, і він писав багатоденну молитву, мовчання та піст.
Не дивно, що церковні священики Ребекки жартували про монахів. Тому гравці не хотіли ставати жерцями, а більшість з них були звичайними членами НПС.
– Эх... Сьогодні знову жодного жерця...
- Доведеться знову йти до храму і наймати НПС.
Групам, які потребували священиків, доводилося звертатися за допомогою до Церкви Ребекки. Відвідавши один з храмів, вони мусили пожертвувати велику суму грошей і лише після цього церква погоджувалась виділити одного зі своїх служителів. Це відбувалося по всьому світі, і з часом церква Ребекки назбирала величезні багатства. Первосвященики Церкви Ребекки, відомі своєю чесністю, були пожадливими і корумпованими.
А винен тому був сьогоднішній тато, Деревего. 13-ий папа Церкви Ребекки був далеко від своїх праведних попередників і задовольняв лише свої індивідуальні потреби.
Ставши папою, він зрозумів, як влаштовано ринок, і почав будувати своє багатство, перетворивши жерців на надзвичайно потрібний товар. Він вступив у угоду з первосвящениками і спокусив їх легкої зарплати.
У результаті церква Ребекки впала і стала символом декадансу.
- Эх, я не розумію... - Пробурмотувала красива дівчина, яка останнім часом зітхала все частіше і більше.
Це була Ізабель, одна з дочок Ребекки і власниця Копія Ліфаеля.
— Чия божественна присутність щоночі поводиться так, наче похітлива тварина, — почувши шум папи й який доносився з його кімнати, вона додала.
– Тс-з. Хіба може таке говорити вибранка Ребекки? - Шикнув на неї, вимовив Касус.
- А що ще мені сказати? Наш тато кожного вечора займається сексом... - Нахмурившись, парувала дівчина.
Зрештою Кассіус був змушений прикрити рот Ізабель, щоб та не наговорила зайвого.
- Я не можу нічого сказати Його Святості в обличчя, а тепер навіть за його спиною, — звільнившись і заявила розлютована Ізабель.
– ... У Його Святості скрізь очі і вуха. Будь обережна.
- Тьху!
Аж ось, коли двоє чоловіків і далі тихо розмовляли між собою, двері в спочиванні папи раптово відчинилися й на порозі з'явився сам Дрейґо.
- А я думаю, хто це тут шумить і помиває мене тихим словом?
Тато був повністю обнажений, і його потова шкіра сяяла під місячним світлом. Хоча невдовзі мало сповнитися 60 років, його тіло виглядало здоровим і підтямленим.
- Раді бачити Вас, Ваша Святосте, — похитала і привітали його Ізабель та Касуса.
— Як завжди, ваша краса просто захоплює Ізабель.
Вона була сором’язливою і відразливою, тому хотіла стягнути з себе батькову руку. Однак вона не зволікала піти проти нього, а тому обережно запитала:
- Ваша Святість, не могли б ви ненадовго відволіктися від жінок у Вашій ліжку і поговорити зі мною?
- Ху-ху, ким би ти не була, хіба це не занадто — грубити самому папі?
– ... Ваша Святість, я з'ясувала чому Церква Ятана намагалася викрасти Божественний Щит. Існує явище, при якому божественні артефакти можуть бути насичені темною магією. У результаті цього свята сила Божественного Щета може бути перетворена в темну. Фанатики Ятана хотіли скористатися цим і отримати в своєму розпорядження потужну зброю.
- Там, де є світло, завжди буде і темрява... Але хіба це не вказує на те, що святий дух може мати досконалу сумісність з темною? - Зацікавлений пробурмотів тато.
- Ми повинні вжити заходів, щоб перешкодити їм дістати божественні Щити.
- Ми повинні відкликати їх всі назад.
У деяких країнах і в сім’ях, близьких з церквою Ребекки, продемонстрували традиційну технологію Божественного Щета. Проте для його створення потрібно було священика. Ковзнець не міг зробити такий артефакт самотужки, тому церква добре знала, хто має божественні Щити.
— У такому разі я пошлю паладинам повернути їх, — сказала Ізабель.
- Нехай Чорну роботу виконують інші люди. У мене є для тебе інше завдання.
- ...?
- Вчора ввечері я отримав божественне послання. Богиня Ребека сказала, що одна з її дочок збирається зрадити мене - зробив батько.
- Що це означає? - Перепитала Ізабель, випробовуючи зловісне передчуття.
- Знайди Рін і приведи її сюди. Вона була зрадником, про якого говорила богиня. Я збираюся покарати її.
- Дочірки Ребекки вірні Богині Ребеці і Вашому Святості! Серед нас немає зрадників! - Ізабель відповіла.
- Рін лежить у храмі в маленькому селі і три рази не відповіла на мій заклик. Хіба це не свідчить про те, що вона задумалася щось погане?
Зрештою Ізабель не змогла приховати свій гнів і вигукнула:
- Ваша Святість, у неї напевно є причина, по якій вона не відповідає вам! Ви впевнені, що божественне послання правильне? Крім того, я ніколи не чула, щоб Ваша Святість отримувала божественні послання!
- Яка зухвалість! — Батько схопив Ізабель за горло, — сказав він. — Моя воля є волею самої Богині Ребекки. Чи ти мені не віриш?
Ізабель була вихована в церкві. Як і будь-який інший священнослужитель, її навчали цілковитої відданості Богині Ребекки та папі. Це було справжнє промивання мозку, а тому вона не могла кинути виклик папі, навіть маючи вільний характер.
– ... Я вірю Вам, - прохрипел Ізабель, після чого тато відпустив її шию і з усмішкою додав:
- У такому разі я даю тобі два дні. Приведи сюди Рін.
Бу-дум!
Після того як батько віддавав наказ, він зник у своїй кімнаті. Касус, який весь цей час дивився в підлогу, поспішив підняти її і обережно запитав:
– ... Що будеш робити?
Деякий час Ізабель мовчала, а потім опустила голову і тихо прошепотіла:
- А що я можу зробити? Я повинна поводитися так, як він наказує.
Рін також була дочкою Ребекки. І нехай тато був втіленням гріховності, а церква - пала, Рін не могла їх зрадити. Мабуть, вона просто не могла терпіти прогнівливих первосвящеників і пішла молитися в віддалене місце.
Ізабель знала свою сестру краще за всіх. Але вона не могла ослухатися цього наказу.
– ...
Касус, яка щиро співчувала Ізабель, міг тільки подивитися у вікно і мовчки помолитися:
- Богиня Ребека... Будь ласка, допоможи нам...
***
Відтоді як Грід покинув Уїнстон, минуло чотири дні. За ці чотири дні Грид досяг 130-го рівня. І все це завдяки Плащу Малакуса.
- А ось і нова порція монстрів поскаржилася.
- Угор-р-х!
Річ у тім, що на кордоні Вічного Королівства та Сахарської Імперії з’їхалося десятки монстрів, які мали кривавий запах Малахуса.
Так Грід і полював останні чотири дні, мало-помалу просуваючись вперед і збираючи цілі зграї голодних монстрів.
- Ха-а!
Рівень тут мешканців вагався в районі 160-го, але Грід був досить сильний, щоб боротися з ними навіть без використання навичок. Крім того, завдяки такій практики він краще запам’ятав фехтування.
– Ку-а-ак!
- ТьА-а-у! Тьма-а-ав!
З огляду на свої обмеження, його тіло вже було феноменальним і перевершувало людські межі. Воно рухалося у повному гармонії з його волею, дозволяючи Гріду демонструвати фехтування, яке було неможливо в його побуті воїном.
Фжух-фжах!
Міцно стискаючи Дайнслейф, Грид підстрибнув і тричі прокрутився навколо своєї осі, даючи центробіжній силі занурити лезо в міцне тіло єті. А потім миттєво заблокував сокиру, що стоїть поруч троля.
Коли він повернувся від трьох каменів, кинутих іншими єтіями, то розрізав собі шию і потім вистрибнув убік, ухиляючись від дубини огра, та зайнявся залишеними монстрами.
Фу-дух! Бух!
Чорний клинок рухався за непередбачуваною траєкторією, розрубуючи тіла єті, наче капусту. Незважаючи на свою силу, монстри просто не могли відреагувати на ці швидкі атаки. До того ж сильно заважав і мірошник з боку в сторону криваво-червоний плащ.
Добивши єті, Ґрид розвернувся в сторону горгульських гір.
Летаючий монстр збирався здійснити пікуруючу атаку, а тому не очікував, що людина використовує величезне тіло йеті в якості трампліна і підстрибнула з ним на одному рівні.
- Привіт.
– Кий-а-ак!
Гріда, що була вкрита горгульєю, поспішно атакувала Ґріда своєю магією. Але той, як нічого не було, пройшов крізь неї і обвалив свій Дайнслейф прямою на її шию.
- У-ха-хо!
Час від часу Ґріда доносилася веселі смішки. Чим більше він бився, тим досвідченішим і кваліфікованішим отримував. Він відчував, що з кожним днем стає все сильніше і сильніше.
- Поїхали!
На землі все ще залишалося багато монстрів, а тому Грід витягнув з свого інвентаря дорогоцінний павраній. Протягом останніх чотирьох днів він намагався покращити своє розуміння цього металу. І воно дійсно підвищилося, причому не по днях, а за годинниками.
І ось, прямо зараз бабаній не просто кружляв навколо Гріда, захищаючи його від ворожих нападів. Він сам атакував ворогів і намагався максимально підкорятися волі свого власника.
Золоті диски рухалися, наче бумеранги, розсікаючи ахіллесові сухожилля. А Грід, не упускаючи цієї можливості швидко добивав поранених монстрів.
Тим часом, через Плаща Малакуса до Гріду продовжували збиратися все більше і більше монстрів, а тому він навіть не помітив, як скоро настала ніч.
- Уф... Уф...
Виносливість Гріда була настільки високою, що інші вважали б її за справжнє читерство. Але навіть Грід не міг битися з монстрами 24 години на проліт. Він зняв плащ і присів перекласти дух.
Нічне небо було настільки яскравим, що йому здавалося, ніби простягнута рука і зірки самі опиняться в його долоні.
« Так, просуватися вперед збираючи монстрів не так вже й погано... Але їх тут стільки, що моя швидкість занадто повільна".
Щоб виконати класне завдання, Ґріду потрібно було відвідати церкву Юдиру, Домініона, Ятана і Ребекки. Це, очевидно, вимагало не одного дня. Тому він також не міг затриматися на полюванні.
Можливо, починаючи від завтрашнього дня йому варто перестати вдягати Плащ Малакуса? Отже, деякий час Грід вагався, після чого все-таки прийняв остаточне рішення:
- Що ж, коли мені ще випаде така можливість? Закінчивши це завдання, я одружуся і повернуся до роботи в кузні... Ні, просто не можна упустити цей шанс.
До ранку наступного дня його Виносливість знову досягла свого піку, а тому Грід знов надів Плащ Малакуса. Потім він продовжив полювати, повільно пробираючись через гірський хребет. У результаті на перетинання Гор Суаз у Гріді пішла цілий тиждень, тоді як звичайні люди робили це всього за три дні.
Завдяки цьому Грид отримав величезну кількість насолоди, проте...
Дехто через це отримав справжню травму.
- Грид... Коли ж ти повернешся?
У кутку кузні сидів лисий чоловік і ось вже десяті 24 години повторював одне й те ж...
- Грид... Ну де ж ти ... Вернись...
Це був не хто інший, як Вантнер! Незважаючи на те, що настала черга коваля, він так нічого й не зробив і зник!
- Чому...? Чому це сталося саме на мені?
Завдяки Гріду, Пон і Ібеллін піднімали свої рівні з утрою швидкістю. Пон і без того випереджував Вантнера, а тепер йому в спину дихав ще молодий Ібеллін.
- Будь ласка, повернися швидше ...!
Тим часом інші члени гільдії, які відвідали Кузницю Хана з метою відремонтувати свою екіпіровку, знайшли убитого горю Вантнера і поставили цілком справедливе запитання:
- Чому він так поводиться?
- Можливо, він побачив, як Пон і Ібеллін знищували монстрів, а потім у нього відбило всяче бажання полювати.
- Ні, але хіба він не в кращому становищі, ніж ми? Хіба Грід не зробив його сокири набагато більш позитивним, ніж раніше?
- Тим не менш... Він не може полювати на монстрів свого рівня, оскільки у нього занадто мало захисту.
- Саме так. Якби він від самого початку приділяв своїй охороні трохи більше уваги... Незважаючи на те, що Вантнер був лицарем-хранителем, він вкладав всі свої окуляри у Силу і дбав виключно про хороше оружиня, а тому й отримав такий результат.
Час продовжувався, і одного разу він сказав Джишуці:
- Наступного разу, коли Грід відреагує виконувати завдання, ми повинні супроводжувати його повним складом. Гільдія Цедака повинна докладати всіх зусиль, щоб якомога швидше виконати те, що їй потрібно. Таким чином, Грид витрачатиме набагато менше часу на завдання і зосередиться на виготовленні нашої екіпіровки.
– ... Гриду також потрібно час від часу насолоджуватися грою.
- Він коваля! Він повинен виконувати свої обов'язки!
– ...
Отже, серце Вантнера було в кузні, а всі його думки були про те, щоб Грид негайно повернувся і викував йому обладунки.