Розділ 46.
Дублікатор...
Навіть Кравата Відьма Юре, яка займала 1-те місце в Південній Кореї і п'ять у загальноигровому рейтингі для використання просування магії потрібно було витратити щонайменше кілька секунд. Але це не мало нічого спільного з дублюванням. Він міг миттєво активувати будь-яке заклинання і вміння, що ставили його на ще вищий крок в порівнянні з мільярдами інших гравців.
« Видавець... Здається, це магічний клас, що копіює навички інших людей. І навіть незважаючи на те, що він епічний, це якийсь шахрай! Це повністю руйнує баланс!."
Але які були недоліки магічного класу?
В той час як одним із головних переваг магії було її універсальність, що дозволяє використовувати закляття для досягнення різних цілей, ще однією могутньою стороною кожного мага була його бойова сила.
Найсильніший воїн міг одним змахом свого меча знищити десятки противників, але кінцеве закляття могло за раз стерти цілу армію. Це означало, що маги мали найбільшу руйнівну силу, а не воїни.
Але кожного разу, коли маги хотіли завдати удару, їм потрібно було активувати те чи інше закляття. І чим вище був рівень магії, тим більше часу на це йшло. У цьому і входив фатальний брак магів. Проте, Єфеміні не треба було вимовляти слова активувати закляття. Це означало, що найбільший недолік всіх чарівників просто обходив її стороною.
Якби я мав коротко описати клас « видання», то назвав би його "магом, здатним копіювати навики інших, при цьому непотрібним будь-яких недоліків". Ефемін настільки виходила за межі балансу, що навіть змогла відтворити Кузначний Ремесло вищого рівня.
«... Тобто, дублікатор може копіювати всі типи навичок і використовувати їх без будь-яких штрафів... Тоді... Навіть не знаю. Що ж, так чи інакше, це чітерський клас".
Я хотів зрозуміти всі можливості цієї незвичної професії, але думати про везучу Ефеміне було справді боляче, тому я просто зосередився на пошуку Хуроя.
***
« Оце безсовісний...».
Оскільки Ґрід втік, Єфеміна залишилась наодинці з солдатами.
Що вона взагалі забула в цій смердючій і похмурої темниці?
Їй потрібно було врятувати Гріда (справді їй треба було пройти отримане від Кролика завдання). Тоді постало інше питання: чому вона повернула Гріду його унікальний кинджал? Тому що вона хотіла мати прихильність, сподіваючись на те, що в майбутньому між ними з’являться дружні стосунки (якщо бути конкретним, то Ґріда зробила їй магічну кулю).
Таким чином, Єфеміна добре ставилася до Гріду тільки тому, що хотіла досягти своїх власних цілей. Але він скористався нею, щоб завершити своє завдання і тепер залишив її сам на один з ворогами.
« Я розумію, що використовувати когось для відволікання уваги противника — це розумно. Це, мабуть, найкращий варіант у цій ситуації, але...» - подумала Єфеміна, а потім її нагромаджений гнів досяг точки кипіння і вислизнувся назовні: « Але як цей невдячний чоловік наважився використати мене в якості приманки? Якби я не допомогла йому, він би назавжди залишився у в'язниці і втратив свій дорогоцінний кинджал!»
Фша-а- а...
Атмосфера навколо Єфеміни раптово стала холодною.
– Ч-що?
– Вона -волшебница. Не дайте їй прочитати слова закляття!
Коли шоломи та обладунки почали замерзати, вони відчули велику небезпеку. У зв’язку з цим воїни поспішили на напад своєї супротивника, але було вже надто пізно.
- Дихання Крижаної Королеви.
Гру-ду-гу...
Раптом у душній темниці сталася несподіванка: в коридорі зірвалася метиль, а тіла охоронців почали покриватися кіркою льоду.
- Ку-а-ай!
- Кха, я... Я не відчуваю ніг!
- Холодно! Холодно!
Застиглі солдати навіть не могли зрушитися. Вони відчували жахливий біль і перетворилися на справжні крижані статуї, які застигли перед лицем відчаю та жаху.
- Грид... Якщо ти не зробиш мені магічну кулю, я вб'ю тебе, - тихо проговорила Єфеміна, стоячи прямо посеред цієї крижаної композиції.
З декількох десятків заклинань, які вона скопіювала в процесі підготовки до рейду на Піаро, залишилося всього одинадцять. З іншого боку, кількість ворогів ніяк не зменшилась. Солдати постійно прибували і прибули, наче десь поруч знаходився конвеєр з їх виробництва.
Але що дійсно турбувало Єфеміну, це існування лицарів. Поки що вона ще не зустрічалася з жодним із них. У свою чергу це означало, що всі п'ять лицарів лорда Вінстона були живі і десь її чекали.
Таким чином, виникло наступне питання. Чи могла вона впоратися з п'ятьма лицарями і цілою армією солдатів, маючи в наявності всього одинадцять заклинань? Звичайно, що ні. Це було просто неможливо. НПС-рицарі мали як мінімум 180-ий рівень, і незалежно від того, наскільки хороша була Єфеміна, у неї просто не вистачило б сил впоратися з кожним із них.
– Ха...
Єфеміна відчувала щирий жаль. Прийнявши завдання Кролика, вона була засліплена нагородами і думкою про дружбу з Гридом. Але, як би вона цього не хотіла, на даному етапі вона вже не могла відмовитися від завдання.
– Э-а? Хіба їх не повинно бути двоє?
- Саме так. Я чув, що вона звільнила Гріда, і вони діють разом... Стоп! Значить, один з них кудись втік!
- Він, мабуть, пішов рятувати Хуроя на четвертому поверсі! Розділіть війська навпіл! Половина нехай займеться цією жінкою, а інша половина відправиться на четвертий поверх!
Солдати швидко визначили, що Єфеміна залишилася сама, і відправили частину своїх військ слідом за Грідом. Ефеміна передбачала, що саме так все і станеться, адже північні солдати були досить вправними. Навіть найпочесніші воїни мали непогані показники Інтеллекту і щодня присвячували тренуванням. І нехай для топ-ігроків вони і могли здаватися легкою здобиччю, але впоратися з кожним із них було дуже важко.
Отже, Єфеміні довелося докласти всіх зусиль, щоб не допустити невдачі завдання.
«Хвост Короля демонів... Ні, використання магії вогню в цьому місці буде справжнім самогубством. Меч Світла."
Фшу-у-о...
У повітрі з’явився білий світло, клинок, який Ефеміна відразу обрушила на групу солдатів, що втікали за Грідом.
Ку-фу-у!
Меч Світла пронісся крізь тіла солдатів, залишивши на своєму шляху розорені в клочику обладун і бризки крові. Після цього вона використала ще одне закляття, щоб розібратися з тими солдатами, які оточували її саму.
Тепер у неї залишилось лише дев'ять навичок. Єфеміна хотіла захистити свої сили, але солдати продовжували прибувати.
« Ситуація серйозна... У гіршому випадку, мені доведеться використовувати Гральні Кості.
Гральні Кості — це вміння, яке дає вибрану мету випадкового ефекту. Якщо заклинача везе, то ця здатність може змінити ситуацію на більш позитивний. Але, в іншому випадку, Гральні Кості могли і погіршити її і без того невиграшне становище. Тому вона хотіла уникнути їх використання, поки не підвищить свою удачу. Проте все зводилося до того, що через деякий час їй доведеться покладатися виключно на своє везіння.
Як би там не було, зараз їй потрібно було дочекатися повернення Гріда, який був зайнятий спасінням Хуроя.
«... Проблема в тому, що він - ненадійна людина».
Від цієї думки вздовж її хребта пробігнула хвиля холоду. Несподівано Ефеміна зрозуміла, що Ґрід може втекти і кинути її на довільну долю.
« Чи можу я довіряти цій дрібній людині? Якщо у нього є хоч крапля совісті... ".
Вона намагалася думати позитивно, але...
– Ува-а-ак! Це не має такого поняття, як сумління! Що ж мені робити?
Найбільше на світі Єфеміні хотілося плакати. А ще - повернутися назад у часі і відмовитися від завдання Кролика.
***
Найдовша одиночна камера на четвертому поверсі в’язниці.
– Э-э... Э-э...
Він досяг своєї межі, перестав відчувати навіть повсюдний гнилий запах. Він нічого не чув і не бачив. У цьому вузькому і замкнутому просторі, де існувала лише темрява, Хурой не пам'ятав, що тут робить або навіть хто він такий.
Двісті годин... Ось скільки часу він провів у цій жахливій, напрочь позбавленої світла, безднє.
– Уа-ах... Уа-Аах...
– ... Хурой?
Врешті-решт, що біжить до нього на допомогу Грид раптово почув якісь дивні звуки, які виходять з самого далекого кінця коридору. Це був знайомий, але в той же час невідомий голос.
- Ось ти де! Ну, постривай ще трохи, проклятий невдаха, скоро я віддам тобі за кожну хвилину своїх страждань!
Як тільки це завдання буде виконано, Ґрід збирався вдарити Хуроя по обличчю щонайменше двісті разів.
Теша себе цією думкою, Грід побіг вперед ще швидше, але скоро ... Незабаром він замер на місці.
- Я чекав на тебе.
Це був Лео, той самий молодий лицар, якого Грід принижував і провокував у кімнаті для допитів!
– Ч-що? Ти що тут робиш, привид вічного холостяка?
Грід думав, що більшість лицарів і солдатів зберуться на третьому поверсі, щоб блокувати їм вихід. Ось чому поява одного з лицарів на четвертий виявилося для нього справжньою несподіванкою.
- Це хто ще тут вічно самотній? - Пофарбувавши від гніву, перепитав Лео, — я знав, що ти якось пов'язаний з Хуроєм і напевно прийдеш врятувати його.
« От чорт! Я ж тільки обмінявся з Хуроєм парою слів. Адміністрація НПС явно дружить з головою".
Грід оглянувся по сторонах, але нікого крім Лео тут не було.
– Ха-ха! Ти думав, що я прийду разом з солдатами? Не будь таким самовпевненим! Навіщо мені приводити з собою когось ще, щоб вбити такої людини, як ти? Моя сила цілком достатньо, щоб розірвати тебе на шматки! Грид! Зараз ти заплатиш за свої образи! - З перекошеним від гніву обличчям проголосив Лео.
« Здається, я довів його до справжньої божевілля... Якби я знав, що так і станеться, я б не став поводитися так грубо".
Грид знову зрозумів, що не повинен з першого ж приводу проклинати людей. Але, на жаль, це розуміння прийшло вже надто пізно.
І от, відкинувши назад свій синій плащ, Лео кинувся вперед, в той час як Грид активував відразу два навички.
« Ярість Кузца. Швидкі руху."
Ярність Кузца активована.
Ваша Сила і швидкість атаки будуть значно збільшені на наступні 20 секунд.
Швидкі руху активовано.
На найближчі 60 секунд ваша галактика і ймовірність уникнення будуть значно збільшеними.