Пролог.
- Готовність п'ять хвилин!
На четвертому поверсі підземелля пробкового острова було зібрано відразу вісім топ-ігроків. Найбільш титулованим з них був Верховний меч, який займає 16-й рядок в загальноигровому рейтингі. Однак не слід недооцінювати також двох сотень елітних членів Гільдії Срібніх Ріцарів.
Вигляд такої кількості професійних гравців, з’єднаної сили яких було достатньо для організації облоги добре захищеного форту, справді був захоплюючим. Але куди більше хвилювалися присутні, на кожному з них відображувалося справжнє занепокоєння і хвилювання.
- Залишилося чотири хвилини!
З кожною секундою нервозність гравців ставала все більше і більше. Деякі з них нетерпляче перемінялися з ноги на ногу, а дехто сором'язливо гриз свої нігті. Навіть Верховний меч відчував, як у нього спітніли руки.
« Що ж це таке... Я не можу заспокоїтись".
Підземелля пробкового острова було під повним контролем Гільдії Срібних Рудників, а його фінальний бос, Адський Гао, з'являвся на 4-му поверсі кожні два тижні. Тим не менш, даний монстр виявився набагато сильнішим, ніж передбачали члени гільдії, а його поведінка зовсім не обмежувалася якимось простим шаблоном. Все це призвело до того, що ні в одному з п'яти рейдів Гільдія Срібних Рыцарів так і не досягла успіху.
Протягом останнього місяця Верховний меч та інші елітні гравці наполегливо оновлювали свою екпіровку, твердо вважаючи, що цього разу вони обов'язково досягнуть успіху. Завдяки цим інвестиціям вони стали практично на порядок сильнішим, але жоден з них не відчував жодної впевненості в тому, що перемога у їх кишені.
- Три хвилини залишилося!
Через три хвилини прийде пекельний Гао, а це місце перетвориться на полум’я і океан. Незважаючи на всю свою підготовку, присутні добре розуміли, що деякі з них сьогодні будуть призначені перетворитися в облякані голови.
- Залишилося дві хвилини!
Зал почав повільно заповнюватися жаром.
"Дірмо"!
Верховний меч хотів підбадьорити своїх товаришів, але страх перед наступною битвою не дозволяв йому навіть рот розкрити. Він чітко пам'ятав кожну секунду їхніх колишніх спроб і оповите полум'ям зброю гігантського монстра, кожен змах якого надсилав в офлайн відразу по кілька його со-гільдійців.
« Ми все одно недостатньо сильні...».
Все могло б скластися інакше, заручитися вони допомогою ще десяти топ-ігроків, а тому Верховний меч просто не міг не думати про те, що з поточним рівнем сили їх експедицію знову чекає провал. Проте, найсильніший гравець гільдії не міг показати свою слабкість перед обличчям інших, а тому був змушений стиснути зуби і переробити страх невдачі.
« Давай, зберися. Ми зробимо це. Ми - сила!»
Зібравши в кулак всю свою волю, Верховний меч випив кілька сильніших зілляв. Інші люди наслідували його приклад.
А в наступний момент...
- Одна хвилина... Гей, тут сторонній!
- Що?
Погляди членів гільдії приковувалися до входу, де стояв якийсь молодий чоловік. Це було досить незвично і дивно, особливо тому, що за винятком потертого плаща на ньому не було ніяких ознак наявності екіпіровки та зброї.
- Невже він якось проштовхнувся повз наших патрулів на верхніх рівнях?
Можливо, це був якийсь висококваліфікований вбивця? Ні, вбивця не виявив би свою присутність і на відкритому просторі простору. Вищий меч задумався над можливими причинами появи цього чорноволосого хлопця і прокручував у своїй голові ім’я його персонажа. Однак він так і не виявив збігів обставин.
"Це не топ-іґрок...?"
Вищий меч глянув на своїх супутників, але вони також похитували головами.
« Якось командний гравець заліз на останній поверх підземелля прямо перед початком битви... Невдаха він вибрав час." - подумав Верховний меч, після чого хмуро подивився на незнайомця і проговорив:
- Це область, підконтрольна Гільдії Срібних Рыцарів. Я не знаю, як вам вдалося сюди забратися але якщо Ви не хочете померти краще повертайтеся назад.
- Хм-м, моя невидимість більше не функціонує? Дивно... Мабуть, Адський Гао розбудився і відчув мене — пробурмотів молодий чоловік, не звернувши уваги на попередження Вищого меча. А в наступній миті він скинув окутливий плащ.
– Хо-о-О!
З усіх боків лунали захоплені крики. Молодий чоловік був одягнений в чудові обладунки. Незважаючи на те, що вони були вивезені з металу, їх, очевидно, підігнали під конкретного користувача, а їхня гладка поверхня була настільки блискучою і понад усе нагадувала собою дзеркало. Доспехи були елегантно поєднанням червоного, чорного і золотого кольорів. Але найзахопливішим був хвіст завдовжки в один метр, який росте пряміком з задньої частини броні. Він був гострим, як лезо, і рухався абсолютно автономно.
- Що це за броня?
- Це просто чудово... Думаю, вона класна.
Члени гільдії вперше бачили такі обладунки, а тому просто не могли приховати своєї цікавості.
- Зараз це не має значення! Усуньте загрозу! - Піднявши голос, наказав Вищий меч.
Адський Гао ось-ось мав з'явитися, і коли це станеться - вже ніхто не зможе покинути підземне місто. А до цього моменту їм потрібно було максимально швидко розібратися з непроханим гостем. Але ось, в той момент, коли члени гільдії збиралися приступити до виконання наказу Найвищого мечника...
– Гро-о-О- о-у-йо!
Адський Гао, повелитель Пеламені, знизився в цей світ.
Рів Адського Гао викликав страх, хаос і кілька послаблюючих ефектів.
Полум'я Адського Гао зменшує опір до вогню на 50%.
Земля покрилася язиками полум’я. Стережіться їх, бо дотик до них - смертельний.
– Ку-ва-а-ак!
- Ай-а-А- а-ах!
З-під землі полум'я охопило тіла гравців, які замішувались, і половина з них втратила своє здоров"я або отримала опіки таким чином, що стала невпізнаною. У міру того як повноцінна армія гравців почала вести бій, майже половина з них залишилась на місці.
Навіть Верховний меч був просто вражений тим, що відбувалося, а також тими, які до нього роблять все новими і нові інформаційними вікнами.
« Я підвищив опір до вогню 86%, але цей урон...».
Їх знову очікувала невдача... Але коли Верховний меч відчув, як на нього накотить відчай, він раптом засумнівався у своїх власних очах.
Нерозпізнаний молодий чоловік... Тоді як інші були обійми полум'ям, він абсолютно вільно крокував вперед, немов навколо панувала не вогняне пекло, а м'який тропічний клімат.
- Але як...? - Дивлячись на цю безглузду сцену, пробурмотів Найвищий меч. А потім сталося щось ще дивовижніше. Як тільки Адський Гао кинувся вперед і почав винищувати членів Гільдії Срібні Рицарів, молодий чоловік витягнув кирку, попрямував до стіни та ... Почав її довбити!
Бу-дум! Бу-дум!
Після дюжини лових ударів молодий чоловік витер з лоба піт і скаржився:
- Е-е, жарковато! І хіба це нормальні умови для праці? Чому цей бісів мінерал з'являється тільки тоді, коли присутній бос? Виходячи з цього, мені, судячи з усього, рано чи пізно доведеться виробляти розкопки в лігво дракона!
Наступного дня Адський Гао побачив нову ціль і помахнув своєю кігтистою лапою, пославши в бік молодого чоловіка хвиля розгартованого повітря. Верховний меч подумав, що на цьому і закінчиться дивна історія цього молодого чоловіка. Але той, мабуть, зовсім не боявся бути спопеленим живцем. І ось, коли хвиля жару накоїла на нього, молодий чоловік лише злегка дихнувся, немов б'ючи з себе набридливу муху.
- Е-е, прошу вибачення, містере.
Вперше за весь час молода людина зупинив чергу ударів киркою об стіну і звернув свою увагу на нерухомо стоїть вищого мечника.
- Чому Ви просто стоїте на місці? Зараз вже жарко, але буде ще гарячіше.
– ... А Ви... Як ви можете це витримати? - З запізненням усвідомивши, що питання адресоване йому, запитав Найвищий меч.
— Це ефект предмета, — відповів молодий чоловік, наче це і так було очевидно.
Шу-ду-н-нь! Ду-ду-м-му!
Тим часом хвіст, що росте з його обладунки, увійшов в пряму конфронтацію з Адським Гао, рухаючись при цьому так, ніби мав своїм власним інтелектом.
Дивившись на це неймовірне видовище Вищий меч просто не знав, що йому спочатку зробити: закрити свою щелепу чи припинити моргати.
Розділ 1.
Моя тримісячна подорож нарешті закінчилась, і коли я досяг довгоочікуваної Пещери Північного Края, на мою думку з'явилася справжня гора артефактів, кіпіровки та найбільш різноманітного озброєння.
- Твою ж дивізію...!
Назви блискучих артефактів були яскравою сумішшю зелених, жовтих і фіолетових кольорів. Якби я взяв хоч кілька з них, то став би по-справжньому багатим і впливовим людиною! Звичайно, ще краще було б отримати відразу все добро, що тут є, але, на жаль, це було неможливо.
Цей предмет не може бути покинуте.
- Як подло...
Вони не могли дістати жодного шансу, навіть якщо вони лежали прямо переді мною! Коли я перевозив їх у свою сумку, вони просто поверталися в своє вихідне положення, ніби якийсь світж. Ця ситуація нагадувала нам одне з двох — пиріг, що плаває в небі, або вродлива, але вже заміжня жінка. Ні, заміжня жінка все-таки відрізнялася від пирога, оскільки якщо як слід спробувати, то дістати її було можливо.
Врешті-решт, все що мені залишалося - це з сумом дивитися на « аки пирога в небі » речі.
– Що ж... Якби все це міг отримати один гравець, то економіка "Satisfy" просто-напросто впала б. На жаль, я чудово розумію розробників.
Але я прийшов сюди зовсім не заради екіпіровки, а тому, заспоковшись свій розум і серце, перестав їсти очима гору блискучих артефактів і перевернув погляд на золотий стіл, серед якого лежала стара книга.
– Итак...
Одна за одною перед моїми очима пройшли всі ті труднощі, через які мені довелося пройти, щоб дістатися до цієї проклятої печери. На моїх устах з'явилася усмішка, а по щоках котилися сльози. Слава богу, у мене вистачило терпіння і наполегливості, інакше я б просто закинув гру через жахливу складність одного-єдиного завдання. Думаючи про те, що мені все-таки вдалося довести його до логічного кінця, я просто не міг не відчувати гордості.
– Ку-ху-хо... Ухе-хе-ге-хе! Нарешті я знайшов її! Оу, е-е-і!
Проклята задача S-класу, яка за раз змушувала мене здатися і скласти руки! Скільки разів я загинув, намагаючись його пройти? Скільки речей я втратив через те, що вони просто закінчили міцність?
І ось, переді мною лежало надбання людини-кузнака, якому вдалося переплюнути навіть гномів! Це був рукопис Пагми, чиє кузнечне ремесло досягло піку!
І коли я нарешті усвідомив це, перед моїми очима з'явився обличчя графа Ашура, який і відправив мене в п"ять заборонених ділянок Вічного Королівству.
- Коли я віднесу його йому, то отримаю меч Сонця. А з цим мечем ні один проклятий виродок більше не посміє виступити проти мене! Я поставлю їх заплатити за те, що вони напали на мене!
Коли я взяв книжку в руки, то відчув, що все моє тіло має почуття обов’язку і задоволення.
Ви підібрали книгу легендарного майстра!
Ви не можете ідентифікувати книгу. Щоб дізнатися більше про предмет, скористайтеся пунктом меню Оком Паллаліана.
Ви хочете використовувати Око Палаліана?
- Око Паллаліана? Для розпізнавання цього предмету потрібно оцінювача вищого класу?
Око Палаліана було найдорожчим серед усіх існуючих оцінкових артефактів. Шість місяців тому мені вдалося зірвати джек-пот, а тому я купив одне таке просто про запас. На жаль, я ніколи не використовував його для цього. Око так і далі пилялося в інвентарі по сьогоднішній час.
Вирішивши відкласти з автентифікацією предмета, я зробив ретельний огляд самого золотого столу. Мене турбує одне питання: можливо, розробники не наклали обмеження на елемент декора і я зможу присвоїти золотий стіл собі? Але, на моє глибоке нещастя, стіл не рухався і навіть не піддавалися розпилюванням. Гравці могли тільки дивитися на нього.
- Чорт, вони нічого не пропустили.
Змирившись, я подивився на книжку — єдиний трофей, який сьогодні добувався.
- З огляду на те, що я повинен віддати її графу, мені дійсно варто витрачати на його ідентифікацію такий дорогий предмет?
Деякий час я перебував у серйозних думках, після чого все-таки витягнув Око Палалаана. Так чи інакше, але я просто повинен був знати, заради чого страждав останні три місяці.
- Ідентифікація.
« Редатична книга Пагми»
Рейтинг: легендарний.
Ця книжка містить описи кузничного технік Пагми — ковальської коваля, яка перевершувала людські кордони. Той, хто відкриває цю книгу, може стати легендарним ковалем.
Ефекти:
Ставлення наступником Пагми.
Вимоги:
Відсутні.
* Якщо ви використовуєте ваш рівень і характеристики, вони зміняться.
Ви знайшли легендарний предмет!
Ваша репутація зросте на 500 по всьому континенту!
Прочитавши короткий інформаційний зводок, мої руки були мимовільно затремтіли.
- Здається... Я зірвав кушетку!
Це був справжній легендарний предмет! Моя репутація зросла на 500 за одне тільки її виявлення! Це був чудовий урожай, особливо враховуючи те, що навіть підвищення репутації на 100 пунктів, при цьому в рамках одного міста було справжнім досягненням.
- Репутація репутацію, але...
Потім я поставив цілком логічне запитання: можливо, все це мені придумалося? Але книга продовжувала лежати в моїй руці, а інформація про неї залишалася такою-ж скількома помилками.
- Джек-по-о-О-от!
Це була не галюцинація! Я був настільки схвильований, що навіть чув, як б'ється моє серце. Спочатку я думав, що це всього лише книга з деякими навичками, але її прочитання вело до зміни класу! Крім того, вона була легендарною! Це означало, що у неї був найвищий рейтинг!
- Більше того, немає ніяких умов для її використання...
З моїх очей потекли сльози. Протягом минулого року мені доводилося сплачувати проценти за кредит і навіть взяти академічну відпустку. Один за одним мене покинули майже всі мої друзі, а випускники моєї школи сміялися наді мною, думаючи, що я бездарний і лінивий...
Мій початковий план - продавати речі, які можна було отримати в грі. Я збирався зачищати підземелля і виконувати різноманітні завдання, перетворюючи отримані трофеї в готівку для виплати кредиту, оплативши витрати на запис та навчання. Проте «Satisfy» виявилася зовсім не таким дружнім і чесним світом. Заробляти гроші тут було важко, і я ледве зміг розжовуватися екпіровкою для себе, не кажучи вже про те, щоб почати заробляти на цьому.
Але тепер все мало бути інакше.
- Все скінчено... Тепер я можу попрощатися з цим кошмарним життям!
Легенда! Якщо я викладу цю книгу на аукціон у розділі "Аталійської торгівлі", то сума угоди буде вимірюватися десятками мільйонів в цьому місці.
Ні, цей предмет дозволив би отримати найкращу професію серед двох мільярдів гравців, отже навряд чи його ціна зупинилася б на декількох десятків мільйонів. Я був майже впевнений, що « Редова книжка Пагми» могла принести мені сотні мільйонів доларів! Я міг отримати цілий стан, про який раніше ніколи і не мріяв.
– Бу-ха-Ха-хо! Мамо! Тату! Я зробив це! Тепер настав час залишити цю чортову гру і забути про пошуки роботи! Ви перестанете соромитися свого сина і червоніти перед сусідами! У-хе-хе! Брат, я зробив це! Тепер тобі не потрібно буде соромитися відвертати голову щоразу, коли зустрічаєш мене на вулиці! А вам, друзі, більше не треба буде придумувати всякі виправдання, щоб тільки не їхати до мене в гості! Колишні однокласники! Ви більше не будете вважати мене жалюгідним задротом! Гра зробила мене успішним! Тепер я буду на кілька кроків попереду вас всіх, хлопці! Ухо-ха-Ха-ху!
Капсула для доступу до гри мені обійшлася в десять мільйонів геть, у зв'язку з чим я довелося взяти кредит, який, як і слід було очікувати, кожен місяць став рости на кілька сотень тисяч. Однак фінансові проблеми вже не є проблемою.
Я нарешті приїду на зустріч випускників на своєму іномарку і більше не буду слухати їх постійні виробки ... А ще...
- А Ен... Вона все ще дуже красива...
Перед очима мимовільно з'явилося обличчя моєї першої любові, А Ен, через що я все почервонів.
- Гаразд, спочатку – продаж!
Завдання? К чёрту! Очевидно, що меч Сонця отримав свою нагороду від епічеського рейтингу, але це було ніщо в порівнянні з « Книгою Пагми ». Мабуть, після відмови від завдання моя близькість з графом Ашуром впаде і, ймовірно, все закінчиться тим, що я перестану отримувати від нього нові роботи. Однак сотні мільйонів тих, хто їхав на горизонті, перевішували усі можливі труднощі.
- Вихід! - Я змовлював, а потім... Перед моїми очима з'явилося кілька інформаційних вікон.
Ви не можете вийти з гри в цій локації.
У місті Печера Північного Круя з’явився граф Ашур.
- ...?
Поки я намагався зрозуміти, що відбувається, печеру заповнювали десятки лицарів. А потім з'явилося і знайоме мені обличчя графа Ашура. Побачивши мене, він перекосився і, явно зтримуючи бажання кинутися на мене з голими руками, процідив:
- Дурний мандрівник. Ти такий же жадібний, як і всі інші.
Завдання « Секретне завдання графа Ашура» (S) було змінено на "Ярсть графу Ашура" (С).
"Ярість графа Ашура"
Рівень складності: SS.
Граф Ашур обрав вас через ваші ординарні здібності, Вашу дурість і простоти в експлуатації. Він доручив Вам завдання знайти « Реду книгу Пагми », хоча й був упевнений, що вам ніколи не вдасться виконати це доручення.
Однак граф Ашур приставив до вас спостерігача і як тільки йому передали донесення, що Ви увійшли в Пещеру Північного Края, він відразу ж кинувся слідом за вами.
Граф Ашур засвідчив, що ви були засліплені бажанням захопити книгу Пагми і тому планує прикінчити вас та забрати накладку.
Близькість з графом Ашуром впала на 100.
Ваші дії призвели до втрати позитивної репутації, яку ви заробили в Патріані. Тепер про вас говорять як про ганебну людину.
Близько 40 чоловік, які жили в Патріані, впала на 40. Навіть маленькі дітлахи будуть тикати у Вашу сторону пальцями і називати Вас злодієм.
Умови:
Смерть графа Ашура та його лицарів.
Нагорода:
Титул « Вбивця Дворян».
* Покращує Вашого Інтеллекта на 50 пунктів. Починаючи з цього моменту, палаци будуть зневажати Вас. Вам буде важко знайти роботу. Тим не менш, мало виросте ваша близькість з деякими простолюдинами і королівською сім'єю.
Штраф за провал завдання:
Рівень: -2.
Ви більше не зможете увійти в Патріан.
Зазрівши Вас, вартовий Патріана спробує відсіч Вам голову.
Патріан був стартовим містом, де я вперше створив свого персонажа. І, виконуючи це завдання ще з першого рівня, я досягнув досить високої репутації і моя близькість до жителів досягла максимального значення.
Всі без винятку торговці давали мені при купівлі товарів знижки в 20%, а товари, які я продав, набули на 15 відсотків більшої вартості. Мешканці дуже часто давали мені приховані завдання, але тепер... Тепер усі ці досягнення мали вирушити під хвіст кота.
– ... Чорт, я застряг, - пробурмотів я, після чого розбігся цілим потоком війни, — Ти не граф, ти підлий виродок! Ти змусив мене їхати з забороненої зони, при цьому навіть не вірячи, що я справлюсь із цим завданням! Якби не рідкісна книга тут не була, то кілька місяців мого життя пройшли б абсолютно безкоштовно! Це ти збрехав мені з самого початку, а тепер ще й хочеш закрити мені двері в Патріан? Та що б ти здох!
Коли лицарі почули, як постійно ругало свого пана, вони відразу обнажили свої клинки. Але граф лише змахнув рукою, утримуючи їх на місці і потім холодно оголосив:
- Ти вирішив зрадити мене ще до того, як дізнався, що тебе самого обдурили. А це заслуговує покарання.
— Чи ж бажання розсудливої нагороди після подолання стількох труднощів є зрадою? Зрада — обіцянка чогось, нерозмірного!
Однак у відповідь граф лише посміхнувся.
- Ти сам погодився. Ми уклали угоду, але твоя жадібність виявилася сильнішою.
На жаль, це була чиста правда. Поки я намагався підібрати хоч якісь слова у своє виправдання, граф обернув мене своїм важким поглядом і, нарешті, виніс вирок:
- Ти просто жалюгідна людина. Чим більше я спостерігав за тобою, тим більш переконувався в цьому. Але навіть такі, як ти, можуть бути проблисками здібностей. Чесно кажучи, я дійсно не очікував, що ти знайдеш цю всіх забуту печеру. А тепер я наведу тебе за твоє невігластво, а в якості нагороди за старанність я обіцяю, що твоя смерть буде якомога більш хворобливою.