Глава 1728 Зрештою, я про-іґрок.
Відставка.
Кожного літа це була неминуча тема.
Лінь Цзінь заявив про відставку після поразки Тірітанія в плей-оффе. Е Су тихо пішов після перемоги в чемпіонаті.
Кілька вікових гравців у Альянсі також вирішили піти. Вони не були такими знаменитими, як Лінь Цзіньгуанем та Е Сю. Тому їх зовсім не помітили.
Серед цих гравців був і Вей Чень. Його відхід не супроводжувався сентиментальними сценами. Це було схоже на те, що він просто втік в кут, щоб перерахувати отримані п'ять мільйонів. Він також не прощав щастя. Замість цього він подався до гільдейського відділу Спочащів, щоб посіяти хаос у грі.
- Старина У! Швидше приведи команду. Швидше! - Щодня в гільдейському відділі роздавали його обурені крики.
Конфлікти в грі були вічними. Щаслива гільдія спровокувала багато сил від того, як вона заснувала її. У той час він керував альянсом з середніх і малих гільдій, борючись разом із ними та великими ґілдією. Сьогоднішнє щастя було новим чемпіоном. Через це щаслива гільдія стала загальною ігровою метою.
Після повернення до гри Вей Чень був завантажений роботою. Щодня він з великим запалом боровся за інтереси гільдії. Лідером Гільдії все ще був у Чен, але Вей Чень щодня кричав в гільдейському відділі. Проте ніхто не вважав, що він поводиться неправильно. З його статусом і позицією, хто насмілиться поставити під питання авторитет боса Вея? У Чена не було ніякого дозволу на створення гільдії.
Коли старі люди йдуть, на їх місце приходять молоді. У багатьох про-команди були власні тренові табори. Щороку в командах з’являється нова кров. Але щастя було замолодим командуванням і тому ще не мало свого тренірового табору. Е Сю і Вей Чен пішли у відставку. Команда пішла два важливі гравці, тому могла думати лише про трансфери.
Цю справу було призначено Су Мученг і Фан Жую. Тепер вони були капітаном і віце-капітом Счасть, маючи достатній авторитет в цій області. У даний момент у Счасті не було спеціального оперативного менеджера.
Чень Ґо відчувала, що їх простий і грубий структури команди з низків недостатньо. Для щастя гроші більше не були серйозною проблемою. Після перемоги в чемпіонаті з командою захотіли попрацювати багато спонсорів. Навіть місто Н мав плани підтримати Страта.
Кіберспорт Слави продовжував нарощувати вплив. Місто Н стало відомим, тому що був будинком для трьохкратних чемпіонів, прекрасної Ери. На жаль, Велика Ера впала і почав все з нуля. Через сім довгих років команда, яка потопила Велику Еру, повернула кубок у місто Н. Це місто, звичайно ж, зосередило увагу на нових чемпіонах. Нова команда чудової Ери перемогла у змаганнях. У наступному сезоні вона буде разом з радістю битися в Альянсі.
Місто Н було все одно, яка команда буде більш відомою. Їх турбувало лише зростання економіки, яку кіберспорт Слави може забезпечити місту. Щаслива команда була чемпіоном царств, тому їй було надано більшої підтримки. З командою потрібно було обговорити багато речей. Крім того, багато спонсорів почали стукати у двері Счасть.
Вона почала працювати над розширенням організації, створення нових відділів і наймом нових працівників. Поки що їй самій доводилося справлятися з усіма запитаннями. Танг Ро трохи допомогла їй на початку. Ло Цзі та Ань Вен’ї присвятили себе дослідницькому відділі, допомагаючи Ґуань Жунфею поліпшити спорядження команди. Буллока і Цяо Іфан допомагали Вей Ченю з внутрішніми питаннями. Мо Фань повністю присвятився тренуванням і поліпшенні.
Під час перерви жоден з гравців Страта не поїхав у відпустку. Вони продовжували займатися тим, що робили з моменту створення команди. Всі робили все можливе, щоб досягти щастя.
Цього літа Е Сю пішов.
Однак коли Чен Ґо спостерігала за роботою, яка була зайнята, вона зовсім не відчувала його відсутності. Скрізь були його сліди. Її дух зберігся. Чень Ґо сподівалася, що ці сліди ніколи не зникнуть.
Щастя продовжувало рухатися вперед, навіть після його відходу.
Але якби він пішов трохи пізніше, це було б ще краще.
Чень Ґо подивилася у вікно. Минуло два дні від появи величезного рекламного щита. Золотий логотип Слави виблискував на сонці. В останні два дні з'явилися новини, які спільнота Слав почала палко обговорювати.
Світовий Чемпіон Слави.
Інтернаціональна кіберспортивна асоціація разом з ігровою компанією Слави запросила шістнадцять команд із 16 країн для участі в першому інтернаціоналі. Оголошення вже було зроблено. Всі почали називати турнір Світовим Кубком Слави. Безсумнівно, перемога в цьому турнірі буде найбільшою славою.
Перегони минуться з 17 липня по 6 серпня. Цюрих, Швейцарія, був місцем проведення. Шістнадцять країн присланих: Китай, Південна Корея, Японія, Швеція, Норвегія, Франція, Північна Республіка, Данію, Нідерландів, Німеччина, Великобританія, Італія, Росія, Канада та Австралія. Усі шістнадцять країн вже підтвердили свою участь у турнірі. У даний момент кожна країна запрошувала гравців приєднатися до національної команди.
Су Мученг і Фан Жуй отримали запрошення. Вони мусили відправитися до міста В, щоб почати тренування з національної команди. Повний склад команди ще не був оголошений. Навіть Су Мученг і Фан Жуй його не знали.
- Хто ще може бути обраним? - Форуми вибухнули пилками обговорення. Почали з'являтися голосування з гравцями. Фан Жуй не звертав особливої уваги на шумі. Поза всяким сумнівом, Національна команда складатиметься з топових гравців Альянса. Хоча офіційного анонса ще не було, більшість складів вже була відома. Візьмімо для прикладу цілителя. Хоча в кожній команді був свій визначний цілитель, Чжен Сінцзе не міг повірити першому номеру.
Так сталося, що коли Су Мученг і Фан Жуй зайшли в ліфт, щоб піднятися до центральної кімнати для зборів, вони зустріли Чжена Сінцзе.
- Здається, ми не дуже спізнилися, - пошула Су Мученг.
Чжан Сінцзе посміхнувся, зрозумівши, що вона має на увазі. Після цього він привітав щастя з їхньою перемогою в чемпіонаті.
- Ти один? – Фан Жуй випробував сумніви. Він і Су Мученг були в одній команді. Вони одночасно отримали запрошення і разом прибули на місце. Але Чжен Сінцзе був сам. Чи це означає...
- Чжен Цзяле пішов вперед, - відповів Чін Сінцзе.
- Йому пощастило, втік речей пов'язаних з чемпіонством - кивнув Фан Жуй. Підколін плавно покинула його рот. Можна сказати, що це було втілення його професіоналізму. В одному реченні він пов'язав два ключових слова: « Сполошення» і « чімпіонство » - дві кинджали, які ведуть до Чжана Цзяле.
- Тільки ти і Чжен Цзяле? - Су Мученг виявила інше значення слів Чжена Сінцзе.
- Капітан Хань відмовився запрошення, - спокійно відповів Чжен Сінцзе.
- Чому? - Фан Жуй запитав.
- Він сказав, що його енергія обмежена, тому він хоче зосередитися на Тиранії, пояснив той.
Треш болтівня була стихією Фан Жуя, але зараз він мовчав. Всередині ліфта стало тихо. Фраза: « Тримати протягом десяти років, ніби це один день» чудово описала відданість Хань Венцина Тіранія. Е Сю тихо пішов, але Хань Венцин продовжив важко працювати заради Тіранії. Він навіть відмовився від можливості виступити на найвищій сцені. Його вибір був гідний подиву.
- Неймовірно, - серйозно вимовив Фан Жуй. Чжан Сінцзе кивнув. До кінця поїздки троє вже нічого не говорили. Вийшовши з ліфта, хлопці попрямували до кімнати для зборів.
- Як я і сказав! Як Чжен Синцзе може запізнитися?
Три в останню хвилину прибули на місце. Коли вони ввійшли, то почули гучний голос Хуана Шаотяна і його вдарила по столі долоню. Той швидко помітив і Су Мученг з Фан Жаєм.
- Йо, і чемпіони тут. Вітаю! - Хуан Шаотян продовжував базікати, але на нього не звертали особливої уваги. Су Мученг і Фан Жуй обвели поглядом кімнату для зборів. Разом з Чжаном Сінцзе вони прибули до визначеного часу. Всі вже зібралися.
Юй Венчжоу і Хуан Шаотян з Синого Дощу.
Чжоу Зей і Сун Сян з Самсари.
Ван Єксі з Малої Трави.
Сяо Шицинь з Громового Удара.
Лі Сюань з Пустоти, Чу Юньшу з Туманного Дощу, Тан Хао із Воєчливого Ветра, Чжанґ Сінцзе та Жжен Цзяле з Тіранії, Су Мученг і Фан Жуй зі Святості.
Тринадцять людей є необхідними для участі в міжнародному турнірі. Ці люди склали національну команду.
- Дивно, що Хань Венцин не прийшов.
Су Мученг сіла на стілець. Чу Юньшу поміняла місце, щоб сісти поруч з нею. Дівчата почали щось обговорювати.
- Мм... - Кивнула Су Мученг. Відсутність Хань Венцина була найбільшим сюрпризом. Хоча такі гравці як Цзян Ботао, Сюй Бінь, Ян Цун, Тянґ Шен та багато інших були видатними гравцями, проте кількість місць у команді була обмежена. Місця не тільки могли роздаватись на основі чистих навиків. Ніхто не знав, якими були інші критерії.
- Як думаєш... Якби Хань Венцин погодився, то кого б він замінив? - Чу Юньшу хотіла копнути глибше. Іншими словами, кому відмовили Хань Венцина? Хто витягнув щасливий квиток?
- Важко сказати, - відповіла Су Мученг.
- Кхм, - закашляв Лі Сюань, привертаючи увагу Чу Юньсю. - Не говоріть здогадки, це не приведе ні до чого хорошого!
- Чому ти підслуховуєш? Хіба я сказала, що це ти? - Несмоволі вимовила Чу Юньсю.
- Це я, це я. Сестрёнка, ти можеш не розпускати чутки? - Лі Сюань цінував атмосферу в команді.
Чу Юньса перестала розмовляти, але її погляд продовжував блукати. Очевидно, її все ще цікавило це питання. У цей момент на ноги піднявся Юй Венчжоу. Всі подивилися на нього.
- Через те, що капітан Хань відмовився запрошення, а капітан Ван не погодився стати капітаном, організація хоче, щоб капітан став я. Звичайно, я хочу дізнатися вашу думку. Є заперечення? - Посміхнувся Юй Венчжоу. Така мова може бентежити багатьох, але Юй Венчжоу спокійно її вимовив. Коли він сказав, що треба сказати, то почав чекати на реакцію людей.
- Ні заперечень, - гучно вимовив Хуан Шаотян, підтримуючи свого капітана. Інші теж не стали заперечувати. Вони замахували руками:
- Звичайно, звичайно.
- Чудово, дякую всім за підтримку - з посмішкою проніс Юй Венчжоу, сівши на місце.
- Тоді ти проводитимеш збори? Про що ми будемо говорити? – запитав Сяо Шицинь. Усі зібрались, але не знали конкретних деталей. Всі просто спілкувалися один з одним.
- Ні, хоча я капітан команди, у мене небагато обов'язків. Організатори сказали, що вони призначили лідера команди. Саме він керуватиме всіма нами, - відповів Юй Венчжоу.
- Лідером? - Всі почали передивлятися. Ніхто з них не чув про цю роль.
- Вони ж не планують відправити аматора, щоб він розмахував руками? - Це був інтернаціональний турнір. Усі присутні тут люди були частиною національної команди. Вони будуть змагатися не тільки за честь своєї пролиги, але й за славу своїй країні. Існує ймовірність, що головне Управління Спіриту відправить тренувати їх людину, яка нічого не сенсує в Славі. Якщо так все і буде, то « влада » цього чоловіка стане для команди катастрофою.
- Я чув, що він експерт, - вимовив Юй Венчжу.
- Експерт? Хто на нашій змаганняй сцені більший експерт, ніж ми? Хто має кваліфікацію керувати нами? - Тан Хао запитав. Йому не подобалися слова: « Повна влада». Його слова не були позбавлені його звичайної зарозумілості, але сьогодні всі були раді їх почути. Багато гравців погодилися з ним. Хто з людей міг мати кваліфікацію управляти ними?
Хм?
Хм?
Зачекайте...
Раптом половина осіб у кімнаті змінилися. Інша половина залишилася спокійніше. Коли вони знову обдумали це питання, їм спало на думку одне ім’я.
- Не може бути! - Викрикнув хтось. Дві третіх людей подивилися на Су Мученг.
Та лише посміхнулася. Вона не почала нічого говорити. У цей момент двері в кімнату для зборів відчинилися.
- Привіт всім.
Хтось зайшов. Ця людина виглядала так, ніби вона не хоче тут перебувати. Його кроки були важкими.
- Я тут, - продовжував говорити чоловік. Він попрямував до панелі керування мультимедійною проекцією, після чого в’яло і вагався натиснув декілька клавіш, які запустили проектування відео.
- Давайте опустимо вітання. Подивимося на наших опонентів, - вимовив чоловік. Проекція ще не встигла отримати чіткість, а він вже почав говорити.
Окрім його голосу і звуків з відео, в кімнаті стояла мертва тиша. Тиша стояла цілих п'ять хвилин, поки...
- Чорт, ти хто такий? Що ти тут робиш? - Першим не витримав Чжен Цзяле.
- Хіба ти не пішов у відставку? - Поправив окуляри Чжан Сінцзе.
- Так! Чи ти вже повернувся? Визначся вже! - Сяо Шіцин.
- Ти можеш бути більш надійним? - Хуан Шаотян.
Навіть зазвичай тихий Чжоу Зекай щось вимовив:
- Так.
- Заткнитесь все! - Вуглюмо вимовив Е Сю. Він не хотів, щоб його ще хтось переривав.
- Думаєте, я хотів приходити? Мене змусили! - Це він зробив.
- Винудили? Кто? Нехай встане! - Хуан Шаотян виглядав так, ніби хотів застрибнути на стіл.
- Голова моєї родини, - похмуро відповів Е Сю.
- Що? - Його відповідь здивувала всіх. Це була несподівана відповідь, яка заставила всіх замовкнути.
В результаті Ван Єксі почав все спокійно аналізувати.
- Ти пішов у відставку і повернувся додому. Коли це сталося, твій батько відправив тебе геть, щоб ти очолив цю команду?
- Так, - вимовив Е Сю. - Голова Управління спортсмена зателефонував моєму батькові, сказавши, що я повинен виграти честь для країни. Слова "виграти честь для країни" потрапили в слабке місце батька. Я навіть не встиг розстелити ліжко, як мене вигнали з дому!
Усі були приголомшені. Що це за ситуація?
- Гаразд, досить нісенітниці! Всі ці відео про іноземних гравців я зібрав за останні кілька днів. Ви Боги, тому самі їх проаналізуєте. Грайте добре, не втрачайте обличчя. Я не взяв свою карту акаунта і тому не буду нікого з вас заміняти.
- Ти можеш грати? - Сан Сян почув підтекст у словах Е Су.
- Згідно зі спортивними правилами, команди складаються з тринадцяти осіб, але дозволяють мати неофіційного гравця, який у разі необхідності може встати на заміну. - Юй Венчжоу заздалегідь призначили капітаном. Він вже встиг переглянути турнірні правила.
- Що означає: "Сслуховуйте необхідні"? - Запитали гравці.
- Наприклад, якщо через травму гравець не зможе грати. Фінальне рішення приймають організатори турніру, - відповів Юй Венчжоу.
- Нам варто сподіватися на нещасний випадок? - Всі обмінюються поглядами. Хто буде піддавати сумніву вміння Є Сю?
- Буде краще, якщо цього не станеться, - вимовив Е Сю.
- Звичайно, не станеться! Навіть не думай про це! - Викрикували гравці, почавши підходити до столу управління, щоб скопіювати відео з ігровими гравцями. Після цього зібрання було закінчено, і всі пішли. Ніхто не залишився, щоб поспілкуватися з нею Сю, навіть Фан Жуй. У кімнаті для зборів залишилися лише Е Сю і Су Мученґ.
- Це дуже дратує, - безпорадно поскаржився Е Сю.
- Правда? - Похмульнулася Су Мученг.
Е Сю не почав нічого говорити.
Багато років тому він відмовився від усього, полишивши будинок заради слави.
Тепер він вирішив відпустити Славу, щоб надолужити втрачене, але сім’я відіслала його геть, аби він грав у славу.
Е Сю не знав, сміятися йому чи плакати. Тим не менш, на цей раз він був впевнений, що його старий був щирим. « Заслужити честь для країни» - ця причина могла на сто відсотків його переконати. Лише подумайте, слава розвинулася до такої міри, що навіть його старий готовий...
На проекції продовжували йти відео. Перед ним були навички і техніки іноземних експертів, з якими він ніколи не зустрічався. Проте звукові ефекти атаки та візуальні ефекти вмінь були для нього неймовірно знайомі.
Вона мовчки дивилася відео. Протягом десяти років він присвячував себе цим. Була річ, яку він завжди переслідував.
Слава!
Це слово вискочив на проекції.
- Ти збираєшся продовжити? — м'яко запитала Су Мученг.
- Звичайно, піднявшись, Е Сю посміхнувся. - Зрештою, я про-іґрок. А ти як думала?
Кінець.