Їхній власний провідник 1573.
Спеціальне святкове привітання Тіранія, яке приготувала для святкування свій прохід у фінал, не могло бути використане. На великому екрані з'явилися стандартні слова поздоровлення переможній команді.
Дві команди вишикувалися в центрі сцени.
Є Сю, Хан Веньцин, Лінь Цзіньгуань, Чжен Цсяле...
Старі генерали зустрілися разом на сцені, вибудованої з пристрасті. Вони знали один одного, вбивали одні одних; хтось відчував радість, хтось - смуток, а хтось був зворушений.
Можливо, їх не можна було назвати друзями, але їхнє мовчазне розуміння одне одного стримувало від знання близьких друзів. Вони мали однакові бажання і цілі. На цій сцені вони проливали один піт і горіли однією пристрастю.
На жаль, не всі могли досягти результату, якого прагнули. Завжди хтось залишав сцену на середині шляху.
Це був кінець...
Хань Венцин подивився на знайому сцену, мовчазний стадіон ...
Пройшов ще один сезон. Десятий сезон його професійної кар'єри закінчився.
Ще один провал.
Да. У своєму серці Хань Венцин вважав неповноцінним чемпіонським титулом провал. "Слава поразка" - це фраза йому не до душі.
Цього разу йому не вдалося піднятися на вершину Е - Сю, знову Є - Сі, хоча в минулому його звали Ю.
Гань Венцина не цікавилась причиною, чому той змінив ім’я. Яким би ім’ям той не був, він завжди міг знати його на сцені. Цей чоловік подарував йому найбільшу кількість спогадів за його десятирічну кар'єру, від початку до кінця, з радістю до трагедії.
Це був четвертий раз, коли Е Сю став причиною гіркого удару Тиранії в плей-оффе. Після того як все було закінчено, першими словами Хань Венцина, сказані Е Сю, були слова вітання:
- Вітаю.
- Дякую, - відповів Е Сю, після чого хлопці потисли руки.
Несподівано на тихому стадіоні лунали аплодисменти, які довго не затихали. Це була пара опонентів, справді гідних поваги. Протягом десяти років вони продовжували наполегливо працювати. Хоч би якими складними були їхні зусилля, вони ніколи не згасали.
На жаль, лише один з них міг пройти далі. Це була сумна правда життя.
Фанати Тіранії не любили і навіть ненавиділи Е Сю, але в цей момент вони мимовільно подумали: « Що якби Я та Ган Венцин були однією командою? Вони б змогли разом підняти над головою чемпіонський кубок, замість того щоб постійно вгризатися один одному у горлянки. Як би круто це було?
Але самі гравці не мали таких сентиментальних почуттів.
У цей момент на обличчя хлопців були спрямовані об'єкти безліч камер. Оператори відчайдушно сподівалися, що ті якимось чином взаємодіють один з одним, але нічого не відбувалося.
Вітання, подяка, роз'єднання.
Не кажучи вже про обійми, хлопці навіть не затягали рукостискання. Після цього вони повернулися до своїх наступних цілей...
Далі Хань Венцин зустрівся з Су Мученг. А як щодо Е Сю? Він побачив Лінь Цзіньгуаня, Чжан Цсяле...
Зазвичай під час церемонії рукостискання гравці дотримувалися певного порядку. Першим йшов капітан, потім віце-капітан і далі по низхідній.
У щастя тільки був капітан Е Сю. Ніхто не займав посади віце-капітана, тому вони могли дозволити собі вилаштовуватися в будь-якому порядку. На боці Тиранії присутність віце-капітана Чжану Сінцзе було дуже сильним, але зараз він не став потискати Е Сю руку після Хань Венцина. Замість цього, перед Іом Сю з'явилися Лінь Цзіньгуань та Чжен Цсяле.
- Відмінний матч, - вимовив Лінь Цзіньгуань, першим потиснув Е Сю руку.
- Дякую. - І Сю продовжував відповідати за допомогою простого слова вдячності.
Ці двоє перед ним не билися з ним протягом десяти років, як Хань Венцин, але в порівнянні з капітаном Тіранії їх доля була більш трагічна.
Пара Ханьє Венцина і Чжана Сінцзе хоча б поклала кінець династії чарівної Ери в четвертому сезоні, ставши чемпіонами. Ця перемога заклала якусь основу. Хоча згодом вони більше не змогли піднятися на Олімп, однак їхня кар’єра не була трагічною.
З іншого боку, Лінь Цзіньгуань і Чжан Цсяле, дебютани другого сезону, тільки на рік менше провели в про-лізі порівняно з Е Сью та Хань Венцином, але їм так і не вдалося підняти над головою чемпіонський кубок.
У минулому сезоні Лінь Цзіньгуань вперше потрапив у фінал. Чжен Цзяле був синонімом невдачі в Славі. Чотири рази він бився у фіналі і чотири рази його руки не дотягувалися до кубка чемпіонів. У цей сезон у нього навіть не буде шансу, щоб боротися за нього.
- Удачі, - вимовив Чжен Цзяле. У цей момент він згадав про той рік, два роки тому, коли він і Е Сю, двоє тих, хто пішов у відставку про-ігрока, зустрілися в грі.
Здавалося, що вони вже попрощалися зі Славою, але їхні чемпіонські серця відмовлялися вмирати. У результаті вони вибрали різні шляхи. Е Сю створив новий акаунт, прокотив його в грі, набрав нових солдатів і роздобув спорядження. Він сам створив надію і можливість, ставши капітаном нової команди. З іншого боку, Чжен Цзяле вибрав простіший і прямий шлях. Повернувшись до Тіранії, він разом з Ганою Венцином, Лін Цзіньгуаном і Чжаним Синьцзе зробив грізний склад.
Чжен Цзяле не забув, що тоді Е Сю запросив його приєднатися до нього. Тоді він і його дружина були б членами щасливої команди.
Чжен Цзяле не заперечував, що тоді він не думав що Е Сю зможе багато чого досягти, почавши все з нуля. У той час йому здавалося, що Е Сю з трьома чемпіонськими титулами за плечима приділяв більше уваги найбільшому шляху, ніж кінцевій точці призначення. А що сказати про Чжен Цзяле? Йому хотілося хоча б один раз стати чемпіоном. Хоч би яким був метод, він сподівався, що в його кар’єрі не буде цього пустого місця.
Хлопці пішли власними шляхами до перемоги.
Е Сю і його щастя перемогли Велику Еру в змаганнях. У минулому сезоні Чжен Цзяле і Тіранія програли Самсаре у фіналі.
Продовжити!
Хлопці продовжили переслідувати свою мрію. Прорвавшись через змагання, вона зі Сю прийшла до професійного Альянса і сміливо пішла на звання щасливої команди чемпіонства. Чжен Цзяле зі своїми новими товаришами також набрав розгон до вершини. В результаті їх дві команди зустрілися на порозі фіналу і переможцем став Е Сю та його команда, в той час як Чжен Цзяле залишився за дверима.
Він жалкував про це?
Я жалкував, що відмовився приєднатися до Счасти?
Ні, не шкодував.
Якби на його місці був Чжен Цзяле дворічної давності, то після поразки Счастю він би безсумнівно дуже засмутився, але Чен Жж Цзетелє з справжнього змінився. Протягом двох сезонів він бився пліч - о - пліч зі своїми новими товаришами з Тиранії. Йому як і раніше був дуже важливий результат, але тепер він почав цінувати й сам процес. За два роки він набув нового досвіду в боях. Його ментальний склад розуму також дуже змінився.
У минулому сезоні вони могли стати чемпіонами. У цьому сезоні щастя отримало шанс, який у них був в минулому сезону. Навіть якщо чемпіонський титул приносить щастя, Чжен Цзяле не буде шкодувати. Щастя у цій команді було б дуже щасливим, а якби він був там, то це вже було би щастям.
Навіть якщо поточний щастя зможе перемогти у фіналі, це не буде означати, що разом з ним команду б чекав аналогічний результат. На про-сцені не було нічого абсолютного, коли мова торкалася перемоги і поразок. Такі жалібні вчинки були зовсім необов’язковими. Саме цю істину звали Чжен Цзяле, і протягом минулих двох років він дізнався.
До чемпіонства вело багато доріг.
Е Сю вибрав одну, а він обрав іншу.
Ця дорога, вибрана Е Сю, була наповнена труднощами, тому Чжен Цзяле не думав, що ця подорож приведе його до успіху. А його власний вибір? Раніше він думав, що вибрав коротку дорогу, але тепер розумів, ніби це не так. До чемпіонства не вело коротких доріг. Той, хто вважав, що топових гравців і топових героїв вистачить для перемоги в чемпіонаті, був дуже недооцінив славу та природу змагань.
Чжен Цзяле це розумів і тому не жалкував про свій вибір. Відмова від пропозиції Е Сю, приєднання до Тиранії замість повернення до Сотні квітів: він ні про що не шкодував.
Тепер він поздоровив переможця. Йому потрібно як і раніше розраховувати на себе, щоб пройти по своєму шляху.
У такій атмосфері чотири генерали закінчили церемонію післяматкових рукостискання. Просто, без зайвих слів, обміняючись простими майже нудними фразами.
Але люди, які бачили це видовище, відчули, як вони стискалися від серця.
Навіть якщо це були прості і нудні фрази, чи зможуть вони почути їх знову?
Чотири генерали були на заході своєї кар'єри. Чи буде у них ще шанс стояти на сцені і обмінюватися вітаннями?
Успіху, дякую.
Для чотирьох хлопців ці фрази вже були розкішшю. Чи вони матимуть завтра? Скільки у них залишилося завтра? Глядачі відчували сильний неспокій.
- Неймовірно цікава гра. - Після трьох старих генералів Тіранії перед Е Сю з'явився Чжан Сінцзе.
- Так, - вимовив Е Сю.
- Це дуже сильна команда. - Чжан Сінцзе пробіг поглядом по стоячих за нею Сю гравцям Спочасті. - Всі мають територію, де їх не слід недооцінювати.
Е Сю посміхнувся. Він знав, що Чжан Сінцзе міг бачити набагато більше, ніж інші люди. Щастя вдалося перемогти Тиранію не через одну людину або будоражуючої крові моменту. Гра Счасть була надзвичайною і видатною. У цій вирішальній битві, під час перевороту гри щастя зовсім не було в чаті — це був найбільший доказ їхньої сили. Це показувало, що їхня командна робота була відкладена разом як одна команда до перемоги.
- Продовжуй наполегливо працювати, - вимовив Чжен Сінцзе.
- Ти теж, - відповів вона.
Чжан Сінцзе кивнув. Він не був людиною, яка говорила зневажливо. Щастя мало таку ж сферу для поліпшення, як і Тиранія. Незважаючи на те, що Чжан Сінцзе переміг Е Сю відразу після приєднання до Альянса, то ніколи не недооцінював його. Коли йшлося про стратегічну систему щастя, то команди Е Сю використовували надто багато часу для аналізу.
Зміст енциклопедії Слави постійно оновлювався, еволюціонував.