Глава 1479 Нова одежа імператора.
Велика поразка Блакитного Дощя! Саме цей заголовок був на головній сторінці останнього випуску щотижневого кіберспорту.
Щастя перемогло у битві, але випуск був більше зосереджений на Сині Дож і його програші в своїй домашній грі. Очевидно, це була більш цікава тема.
У кожному бою був переможець і переможений. Минулий матч Синій Дощ провів на домашньому стадіоні щасливої команди. Тоді команді Блакитного Дощу вдалося перемогти в командних змаганнях, але на загальній зустрічі вона програла і до ниток їй не вистачило всього одного оку. У своїй домашній грі вони знову програли, але цього разу в підрахунку очок не було потреби.
Групова арена — поразка, командні змагання є перемогою.
Їхня перемога у командних змаганнях викликала здивування. Команда була добре знайома з вибраною карткою, але вона все одно не змогла заволодіти нею ініціативною.
Так, до цього моменту команди вже мали хороше уявлення про стиль гри Счасть, але в битвах існувало занадто багато невизначеностей. Як говориться в газеті, « кожна людина за допомогою своїх власних унікальних сил перетнула море безсмертними". Це означало, що кожен мав свій шлях для досягнення кращого результату.
Коли гравці Стратять між щасливими і Синім Дождем, у людей з'явилось враження, що коли вони почали використовувати свої унікальні сили, силою гравців Сіного Дожя було придушено, а це призвело до поступового ураження.
Атмосфера на стадіоні була доброю, але згодом з’явилася хвиля критики.
Після появи фінального результату всі раптово стали експертами Слави. Навіть найменші вади в грі Синього Дощу стали піддати критиці.
Оскільки Синій Дощ був у небезпеці, то, звичайно ж, знав про їхні проблеми. Просто багато людей, як папуги, люблять повторювати критику десь.
Якщо ви хочете когось засудити, то для цього вам знадобиться хороша причина.
Здавалося, що всі програші повинні були відчувати інтенсивний сором, щоб підкреслити свій статус переможених.
Обвинувачений процес почався відразу після закінчення матчу, під час прес-конференції. Це було більше схоже не на сеанс інтерв'ю, а до сеансу нападу. Репортери записували у свої записні книжки не питання Сінему Дощу, а пристрасні думки про причину поразки команди.
Стратегия, тактика, судження, сповнення, свідомість...
Здавалося, що гравців Сінеґо Дожя намагалися розчавити догола. Вони сиділи на сцені, а в них летіли вербальні кинджали необізнаних жалю репортерів.
Кинджал за кинджалом. Усі кинджали потрапляли в ціль.
Хуан Шаотян не міг довго себе контролювати. Кілька разів він хотів заперечити, але щоразу його зупиняв погляд Юї Венчжоу. Той добре його розумів як на сцені, так і за її межами. Юй Венчжоу знав, які питання виведуть Хуан Шаотяна з себе і завдяки цьому він заздалегідь запобігав спалахам останнього.
Окрім контролю Хуан Шаотяна, Юй Венчжу більше нічого не робив. Він сидів на місці і зі слабкою посмішкою мовчки слухав репортерів.
Всі ці нескінченно балакучі люди перед ними були засмучені невдачою Синого Дощу. Вони ненавиділи залізо за те, що не змогли перетворитися на сталь. Юй Венчжоу впізнав багатьох журналістів. Багато хто з нетерпінням чекав цієї гри. Вони були фанатами Блакитного Дощя і навіть боролися заради них у письмовій війні.
Їм подобався Синій дощ, тому вони покладали на нього великі надії. Чим більша надія, тим сильніше розпач.
Однак...
Юй Венчжоу просто слухав, поки натовп нарешті не заспокоївся. Вся критика була висловлена. Після неї людям більше нічого було сказати.
Репортери почали переглядатися між собою, у цьому спокійності після хвиль лютих атак. Раптом вони гостро зрозуміли, що це була прес-конференція, на якій вони повинні були в меншій мірі ставити питання, а у більшій мірі вислуховувати відповіді гравців, замість базікати без заручини.
У цей момент ніхто не знав, як продовжити. У цій тиші слово нарешті взяв Юй Венчжоу.
- Дякую вам за турботу і доброту, яку ви виявили до Синого Дощу.
Всі слухали в тиші. Той факт, що капітан Блакитного Дожя вимовив ці слова, змусив їх відчути, ніби їхні гіркі слова образи не були висловлені даремно. Навіть якщо вони не змогли отримати від гравців ніякої інформації на прес-конференції, те, що вони могли їх розбудити, вже коштувало всіх зусиль, чи не так?
- Ви всі переживаєте за Синій дощ і бажаєте нам добра. Я добре це розумію, - продовжував Юй Венчжоу. - Але... - Він зробив паузу, після чого продовжував. - Навіть якщо це заради нашого блага, вибачте нас за те, що ми не можемо прийняти всю цю нісенітницю.
- Хахааха! - розсміявся Хуан Шаотян.
Рок зусиль ні до чого не довів, але в подібний момент Хуан Шаонт з душі розсміявся. Його ніхто не підтримав. Його сміх був покликаний приховати почуття смутку й образи, які панували в його серці.
Йому давно хотілося запитати: « Що ви розумієте? Що дає вам право нести всю цю нісенітницю?»
Репортери були приголомшені. Вони не думали, що після щирої подяки Юй Венчжоу назве їх нісенітницею.
Дехто встав на ноги, підготувавшись відповісти, але голос Юй Венчжоу зупинив їх.
На початку першої критичної операції Юй Венчжоу почав відповідати на всю критику.
Один за одним.
П'ятнадцять.
Загалом було п'ятнадцять репортерів, які пристрасно говорили про гру Блакитного Додя. Юй Венчжоу не пропустив жодного з них. Він навіть почав відповідати в послідовності, де вони говорили. Юй Венчжоу чітко, логічно і систематично спростував усі їхні аргументи.
Один за одним.
П'ятнадцять.
П'ятнадцять репортерів відчули, як вони запилювали вуха.
Спростування Юї Венчжоу було настільки чутливим, що журналісти були дуже здивовані, коли він закінчив свою промову. У цей момент вони відчули, що вони насправді нічого не розуміють, Що вони дійсно несли нісенітницю.
Матч був більш складним і високорівним, ніж вони собі уявляли. Після аналізу Юї Венчжоу почали здаватися незначними і поверховими.
Здавалося, що вони були натовпом нубів, яка підбігала до когось і закричала: « Чому ти не використовував безформні фантомні клінки для створення комбінацій зі ста ударів?». Потім людина, до якої вони підбігли, похлеснула їх по голові і ввічливо відповів, що безформні фантомні клінки мають кулдаун, тому їх не можна використовувати десять разів підряд.
Незважаючи на те, що їхні аргументи були розорені на шматки, жоден репортер не зреагував агресивно на слова Юї Венчжу. Той довів надто високі аргументи, до яких не можна було придертися.
Після закінчення промови Юй Венчжоу на прес-конференцію знову опустилася тиша.
- Тоді... - Юй Венчжоу востаннє оглянув натовп. - Дякую всім. Побачимося наступного сезону.
Після цього команда Блакитного Дожя покинула прес-конференцію.
Жоден репортер не захотів написати про те, що сталося на післяматковій прес-конференції. У результаті звіти надійшли зі збору зовнішніх описів. Ніхто не писав про емоції та відношення гравців Сінего Дождя.
Репортери закривали роти, але не всі люди були присутні на прес-конференції.
Репортери, які були присутні на прес-конференції при вигляді критичних коментарів відчували, що вся ця критика була неймовірно стислою, як і вони раніше.
Пости з критикою і аналізами дуже походили на пристрасні заяви репортерів на прес-конференції. Жодна людина так і не змогла дістатися до суті.
Просто люди не мали достатньо навиків. Тепер репортери знали, як вся ця критика виглядала професійно.
Вона була нісенітницею.
Цього разу на світ вийшло занадто багато чуші.
Небагато про-ігроків після від'їзду у відставку приєдналися до інших галузях медіа індустрії. Більшість ЗМІ були звичайними фанатами. Деякі з них отримали вказівки про Славу.
Їх так звані очі експертів не дотягували до професійного рівня, особливо в плей-оффе. Вони не могли зрозуміти занадто багато з того, що відбувалося в матчах.
У про-ігроків їх впевнені заяви викликали тільки сміх. Репортери до вчорашнього дня про це не знали. Вони походили на імператора, який вважав його новим одягом. Юй Венчжоу лагідно підштовхнув кількох з них до того, що вони сказали: « На вас нічого немає. Не біжіть по сторонах, інакше підхопіть простуду. "
Вони підхопили простуду!
Кількість хворих була дуже великою!
Ці люди були шоковані тим, що розгнівались. Вони не могли виступити з запереченнями, бо в промові Юя Венчжоу вони почерпнули лише кілька принципів. Вони не одягалися в новий одяг, а просто перестали бігати по вулиці голим.
Гравці Блакитного Дощу завдяки потужним словам свого капітана на прес-конференції виявилися глухими до роздратованих коментарів людей.
Вони набагато кращі за всіх цих людей знали, які вони мають проблеми. Навіщо їм було слухати думку сторонніх людей?
- Сьогодні починається відпочинок.
Це були перші слова, які вимовив Юй Венчжоу після матчу.
- Про все інше поговоримо в наступному сезоні, - продовжив він.
- Так! - Кинулися гравці.
Хоча це засмучувало їх, але не перший їхній програш. Що ж стосується кореня їхніх проблем...
У Синем Дожде не було ідіотів. Гравці не сприймуть їх капітаном на прес-конференції слова як звичайне метання бісера перед свинями.
Він просто використав найпотужніший момент для озвучення цих слів. Спогади про минулий матч одразу після його закінчення лише посилили цей ефект.
Синій Дощ спеціалізувався на використанні можливостей, з’являлися ті на полі бою або за його межами.
- Побачимося в наступному сезоні! - Хлопці попрощалися один з одним. Для них вже почався відпочинок.
Але ніхто з них не пішов.
- Ти не йдеш? - Юй Венчжоу подивився на Хуан Шаотяна.
- Я хочу побачити до кінця. Якщо з'явиться шанс, я збираюся підсмажити цього хлопця! - Водовід відповів Хуан Шаотян.
- А якщо цього шансу не з'явиться? - розсміявся Юй Венчжоу.
- Тоді мені доведеться спостерігати за його гордою фізіономією до самого кінця, - відповів Хуан Шаотян.
Усі хотіли пишатися до самого кінця.
У Синьох Дождя більше не було цього шансу. Цього вечора інша команда пропустила цей шанс.
Громовий Удар бився у виїзній грі проти Малої Трави, зрештою програвши в цьому матчі. Після двох ігор вони слідом за Синім Дождем покинули Плей-офф.
Сяо Шицинен разом з друзями показали чудову гру в час постійного сезону, але їм не вдалося пробратися далі першого раунду плей-оффа.
Їм бракувало індивідуальної сили!
Так говорив зовнішній світ. У командних змаганнях Грім не поступався топовим командам, але в окремих раундах вони сильно просідали. У плей-оффі їх проблема стала більш очевидною.
Одного разу, щоб дістати сильніші помічники, Сіо Шіцин залишив Гріму Удар, але цього разу серед критиків голосів...
- Ви чули? Усі вони кажуть, що нам бракує індивідуальної сили! Цього літа наполегливо тренуйтеся. У наступному сезоні ми їх гарненько налякаємо в індивідуальних раундах! - Сяо Шіцине, перед відходом на відпочинок. Цього разу він не вважав, що сили його товаришів були недостатньо сильними. Він підніметься разом з ними. Вони разом заповнюють перемогу, яка їм подобається.
- Розквіт 37 послідовних перемог! - Дай Яньці вигукнула.
У Сяо Шицина задрижали ноги.
- Стеж за собою! - Він кинув погляд на Дай Яньці. У підбадьоренні не було нічого поганого, але вони не могли бути абсурдними! Чи могла звичайна людина досягти цього?