Розділ 1411 досліджень карти.
Матч почався.
Пан Линь і Лі Бо повернулися до своєї звичайної програми. Дізнавшись, яку карту використовуватиме домашня команда, вони знайшли інформацію про неї і розповіли глядачам, коли гра завантажуватиметься. Для недалекох глядачів коментатори могли здаватися всезнаними істотами, які знають всі входи і виходи карт.
Карта: порожнє море піску.
Ця карта мала форму ромба. Команди з’ являлися на північному і південному кінцях карти. У центрі мапи стояв оазис. На сході були руїни, а на заході піщані дюни. На карті було багато різних об'єктів, тому команди могли використовувати різні тактики. Ця карта вимагала адаптивності.
Поки Пан Лінь і Лі, швидко закінчували своє бачення, команди завантажилися на карту.
Оператор зосередився на щасливій команді. У цьому ж сезоні щастя часто змінювало гравців на початку матчу. Вони вирішили поставити Вей Ченя, старого капітана Блакитного Дощу на позицію шостого гравця, ніби він був їх таємною зброєю. Навіть оператор хотів знати, чи щастя відразу стане влаштовуватись у гру.
Але щастя не було заміною. Після завантаження персонажі негайно висунулися вперед.
- Щастя виглядає дуже рішуче. Здається, вони щось задумали! З іншого боку персонажі Синього Дожя виглядають більш вагаючись, зробив пан Лін.
- Хаха, не можна сказати, що вони вагаються. Синій дощ завжди більше реагував, ніж нав'язував свою гру! До того ж це їхня виїзна гра, - вимовив Лі Бо.
- Добре, персонажі Блакитного Дожя також почали рухатися. Замість того, щоб направлятися до центру карти, вони повертали ліворуч. У даний момент вони прямують до стародавніх руїн, - вимовив Пан Лін.
Відкриття двох команд різнилися. Домашня команда попрямувала до центру, тоді як інша команда вибрала обхідний маршрут. Здавалося, що вони змінились ролями. Зазвичай прибулі команди були незнайомі з картами, тому вони воліли мати прямі конфронтації. Під час бою на відкритій території вони могли стерти свій домашній привілей опонентів. Чи могла домашня команда дозволити їм це зробити? Деякі гравці, як і Е Сю, воліли битися на простих картах у спортивних змаганнях та вгрупованні, але командні команди зазвичай вибирали карти складніші. За використання переваг карти було легше виграти.
- Команда Синого Дощу не дуже швидко пересувається! - Пан Лінь помітив, що Синій дощ досить неквапливо просувається на схід.
- Здається, вони хочуть вивчити карту, - продовжував він.
Матч тільки почався. Оскільки щастя не могло бути подібне до Бога, то побудова Синій дощ з неба була відносно вільною. У їх будівництві не було якогось суворого тактичного наміру. Оператор по черзі показав гру від облич усіх гравців Сінего Дожя. Глядачі побачили, що ті оглядають околиці. Команда йшла в один бік, але кожен гравець зайняв свою зону. Здавалося, що то були змагання з бігу. У кожного персонажа була своя лінія, по якій він рухався.
У кімнаті « Синьо - Дожд » відбувся неквапливий обмін повідомленнями. Завдяки йому глядачі змогли зрозуміти, як Синій Дощ вивчає карту.
- Ймовірно, Синій Дощ хоче спершу вивчити ділянку, щоб потім заманити на неї щастя і стерти їх домашній привілей, — вимовив Пан Линь.
- Але ж команди... часто так роблять, - вимовив він.
- Верно. Команда Грімового Удару часто дотримується подібної тактики у своїх виїздних іграх, кивнув Лі Бо.
- Але це не може бути випадкова область, чи не так? — запитав Пан Линь.
- Звичайно ні. Домашні команди не хочуть, щоб їх оппоненти заволоділи своєю ділянкою, тому вибір області є нелегким рішенням! - Лі відповів бо.
- Здається, Синій дощ прискорився, - раптово вимовив Пан Лін.
- Мабуть, їх не задовольняла ця область! - Промовив Лі Бож.
Повідомлення в Адамовому чаті, Синого Дожя підтримали його здогадку, тому Лі бо так упевнений говорив зі своїм міркуванням.
Розчарований у області, що знаходиться неподалік від їх точки походження, команда Синого Дощя продовжувала рухатися вперед. Час минув. Незабаром настав момент, коли команди ось-ось мали зустрітися один з одним. Команда Синього Дождя вже вивчала карту в формації. Тільки в цей момент глядачі виявили, що персонажі Синого Дожя більше не були безладно розгалужуються.
Вони не помічають цієї зміни. Цей момент показував, який плавною була командна робота Сіного Дожя.
Команда продовжувала просуватися на північний схід. Мало - помалу у полі зору гравців з’явилися стародавні руїни на сході та оазис в центрі. У оазисі були помітні персонажі Зачастья.
- Спробуйте залишатися під прикриттям, - написав Юй Венчжоу в чаті. Персонажі Блакитного Дождя почали ховатися. Під час прихованого руху вони стежили за своїми опонентами.
Синій дощ не нападав на щастя. Замість цього, команда продовжувала дотримуватися своєї початкової стратегії. Їхнім пунктом призначення були руїни.
Стародавні руїни оточували напівзруйновані стіни. Тут було багато місць для засідки.
- Це місце підійде, - оглянувшись по сторонах, вимовив Хуан Шаонтян.
- Оглянись тут. Шаотян, слідкуй за цим стороною, - написав Юї Венчжоу.
- Я можу просто сказати привіт, - написав Хуан Шаотян.
- Ти хочеш навідати їх? Якщо так, то візьми з собою Чжен Сюаня! - Юй Венчжоу наказав.
- Чорт, так напружено? Забудь про це! - Чжен Сюань висловив свою відмову битися.
- Ти не станеш цього робити? - запитав у нього Юй Венчжоу.
- Який стрес! Якщо ти хочеш, щоб я пішов - я піду, - відповів він.
Юй Венчжоу розсміявся. Він знав, що Чжен Сюань показує, як він вірить у свого капітана. Цей хлопець завжди був таким. Йому бракувало бойового духу, тому він рідко виявляв ініціативу. Йому потрібно було, щоб хтось підштовхував його вперед. Наприклад, зараз він не хотів бути добровольцем як Хуан Шаотян. Але якщо Юй Венчжові віддасть йому наказ, він спробує зробити все, щоб його виконати.
- Забудь про це, продовжуй оглядай місцевість. Шаотя, слідкуй за тим стороною. Постарайся не відкриватися - написав Юй Венчжоу.
- Я лише боюся, що вони зроблять велике відкриття, а я не зможу втриматися, - Хуан Шаотям потерти руки.
На відміну від чату Блакитного Дожя, то вони не були настільки оживлені. Глядачі добре розуміли їхні наміри. Фанати Счасть не могли стриматися. Однак вони не могли передати інформацію гравцям на полі. Вони могли просто гуляти на команду Блакитного Дощя, таким чином висловлюючи своє незадоволення.
Хуан Шаонтян на деякий час покинув свою команду. За допомогою кувирки і руху на коорточках він дістався до місця, де стояв Стягтя. Невдовзі він виявив, що ті рушили в їхньому напрямку.
- Вони йдуть до вас, - написав Хуан Шаотян. - Я їх затримка. Покваптеся.
- Зрозуміли.
Проблемний дощ перестав ховатися. Хуан Шаотян наказав йому випростуватися.
*Бум бах!*
У повітря відразу ж прибігли снаряди.
- Чорт, Суханг! Ти навіть не збираєшся сказати привіт? - Хуан Шаотян вигукнув.
Він перебував на краю радіусу атаки Лаунчера, тому атаки Танцуючого Дощу не представляли для нього загрози. Проблемний дощ з легкістю від них звернувся.
- Ми ще не привіталися, а ти вже почав базікати. Якщо б ми сказали привіт, то у тебе не закривався рот? - Відповідав Е Сю. Щаслива команда несподівано прискорилась. Хлопці залишили повільного Клерика позаду, а самі стрибнули в сторону профілактика.
Хех?
У Хуана Шаотяна запалилися очі. Яка ж чудова нагода! Ці хлопці залишили Клеріка позаду. Якщо він прослизне повз них і атакує його, наскільки круто це буде?
Команда « Синьо - Дожд » вже проходила по цій частині карти, тому Хуан Шаонт був трохи обізнаний з нею. Він наказав проблемному Дощу відступити і сховатися. Він міг почати боротися зі щастям, щоб їх затримати, але тоді він і сам тут застрелить. Ціна за їх затримку буде занадто висока.
Він мусив затримати їх з стратегічної точки зору. Він не міг дозволити Счастю розгадати їхні наміри.
Наприклад, сьогодні пробний дощ зник з поля зору Счасть. Чи могли вони проігнорувати його? Звичайно, що ні. Цей шукач можливостей міг вкусити їх у найслабкіший момент. Його укус може навіть бути фатальним.
Стиль Хуана Шаотяна не був секретом. Власне тому Хуан Шаотян мусив більше цікавитися своїм зникненням.
- Хуан Шаотян, чому ти пішов? Я не буду тебе проводжати! - написав до загального чату Е Сю.
- Почекай, я ще не пішов! Я слідую за вами! - Хуан Шаотян відповів. Він насправді не залишився на одному місці. З нею Сю було нелегко мати справу. Коли Хуан Шаотян залишається на одному місці, він не зможе принести щастя великого тиску.
- Правда? Тоді тобі краще не відставати від нас. Буде погано, якщо ти втратиш. До того моменту, як ти нас знайдеш, твої товариші вже будуть мертві! - написав Е Сю.
- Не переживай. Я грав на цій карті вісімсот матчів! Я знаю її як свої п'ять пальців. Я зможу знайти дорогу навіть з закритими очима. Ти знаєш, де я зараз? Хаха!
- Хіба ти не тут? - запитав Е Сю. Темний Лорд раптово з'явився перед пробним Дождем.
- Вісімсот разів? З заплющеними очима? - Е Сю послав у чат-шматний емоційок.
Хуан Шаотян знав, що його ситуація виглядає не дуже добре. Інша сторона розкушувала його наміри і визначила маршрут. У Сю, звичайно не збирався битися з ним один на один. Він хотів його замкнути!
Але ж Хуан Шаотян цього і хотів!
Якби він не створив цього відкриття, як би він заманив сюди щастя? Хуан Шаотян холодно про себе розсміявся.