Глава 1343 немає якщо.
- Бог стрільців? Снайпер... Гравці Счасть почали представляти як Снайпер з ніком Осеніше дерево біг по грі, але Вей Чень похитав головою.
- Ні, не Снайпер. Всі підкласи Стрілка.
- Всі підкласи Стрілка?
- Снайпер, Огнемчик, Механік, Лаунчер, пояснив Вей Чень.
- Ще один такий експерт! - Фан Жуй вигукнув. Всі зрозуміли, чому він сказав: « Ще один». Хіба Е Сю не був ще більш божевільним експертом по всіх класах?
- Насправді в минулому було багато подібних людей. У кого не було кількох аккаунтів? Але дуже мало хто міг грати на різних класах так, як це робили хлопці - вимовив Вей Чень.
- Тоді що сталося потім? - Фан Жуй запитав.
- Потім, як і сказала маленька Танг, він помер... - відповів Вей Чен.
- Автомобільна аварія, я не знаю деталей, - додала Танг Ро.
Після цього всі подивилися на Вей Ченя.
- Я теж багато чого не знаю. Після створення Альянса почали створюватися команди. Його вже тоді не було видно. Мабуть хтось із цікавості запитав Е Сю куди поділися той гравець. Так поширилися новини про те, що він помер. Ніхто не знав, що він був старшим братом Су Мученг... - Вей Чене, бісів дорослий хлопець, глибоко зітхнув в кінці. На його обличчі можна було побачити жаль і гіркоту.
- Наскільки хороший він був? - Фан Жуй запитав.
- Я скажу так. В бою з ним у мене не було можливості скастувати жодного прокляття, - відповів Вей Чен. Його почуття власної гідності викликало в нього глибоку повагу.
Члени Счасті обмінюються поглядами. Вей Чень не зміг виявити на їхніх обличчях шоку, який він сподівався побачити.
- Це... не так уже й вражаюче, чи не правда? - Тан Жуй, нарешті.
- Виродок! - Вей Чен негайно зрозумів, на що той натякає. - Це було десять років тому! У той час я був богоподібним юнцом!
- Чёрт! - Фан Жуй виглядав так, ніби йому було нестерпно далі слухати Вей Чень.
- У всякому разі, він був дуже хороший! - Виніс Вей Чень.
- Хто був кращим: він чи Е Сю? - Танг Ро завжди цікавився питаннями сили.
- Це... Вони завжди билися на одній стороні. Нам завжди було цікаво дізнатися, хто з них сильніший, але ми ніколи не отримували відповіді. Звичайно, ні в минулому. Більше ми цього не дізнаємося... - Обличчя Вей Ченя знову наповнилося меланхолій.
Всі замовкли. Фан Жуй, Цяо Іфан та інші хлопці вперше чули про брата Су Мученга. Але коли вони побачили, що у них з’явився безпорядний Вея, то могли відчути на собі трагічну історію того часу.
- Якби він приєднався до прекрасної Ері разом з нею Сю ... - Тільки при самій думці про це Вей Ченя пробрав озноб.
- Якби він все ще був тут, то як би це було? - Танґ Ро також замислилась над цим питанням.
Якби...
Хто не задумувався над подібним питанням? На жаль, за своєю природою два слова: « Якщо б» використовувались у поєднанні з минулим часом, який, як відомо, неможливо змінити.
...
- Що це за квіти? - Перед могилою Су Муцю Е Сью дивився, як Су М’ячник кладе букет квітів на могальну плиту.
- Гіацинти.
- Чи є ще такі люди як ти, які змінюють квіти щороку? - запитав Е Сю.
- Має бути якесь нововведення, — відповіла Су Мученг.
- Новшість? - Розсміявся Е Сю. - Ти використовуєш різні типи кольорів, щоб виразити значення мови квітів?
- Йому б сподобався цей метод, - вимовила Су Мученг.
- Так, кивнув Е Сю. Людина, яка вигадала парасолю тисячі ймовірності і об'єднав свою задумку в реальність. Чи існували гравці, здатні порівнятися з ним у інновації?
Речі, створені Су Муцю, продовжували сяяти на полі бою Слави.
28 послідовних перемог.
Е Сю опустив руку в кишеню, де мовчазно лежала карта з акаунтом Мричного Лорда. Цей рекорд буде прив'язаний до Мрачного Лорда. І ще був не кінець, вона продовжувала його покращувати.
« Я назавжди увіковічу цей рекорд, але спочатку я залишив один матч, щоб ти міг мене перевершити".
Протягнувши руку, вона торкнувся могильної плити. Ця рука зараз управляла Марним Лордом, разом з ним створюючи чудеса в Славі.
- Якби замість мене був мій брат, як би все було? - Раптом запитала Сюженг.
- О? - Вона серйозно задумалась над цим питанням, але зрештою так і не знайшов відповіді.
- Ви б були чемпіонами Чемпіонів, чи не так? – запитала Сюженг.
- Можливо! - Відповідав Е Сю.
- І Танцюючий дощ напевно була б популярніше.
- Не обов'язково, - вимовив Е Сю. - Хлопець з жіночим аккаунтом у багато разів гірше гарної дівчини гравця.
- Хаха, - розсміялася Су Мученг, після чого доторкнулася могильної плити.
- Ну, ці речі насправді неважливі, - вимовила вона. - Якби тільки він був тут...
Її Су не почав нічого говорити, тому що... Сьогодні не було місця цим двом словам: якби.
Цього разу Чень Ґо затрималася на могилі свого батька, бо цього року відбулося забагато подій. Вона розповіла йому про багато речей і при цьому ще не наблизилася до кінця.
Їх команда перемогла у змаганнях.
Складність, з якою вони зіткнулися на початку сезону.
Божевільна серія перемоги команди.
Багато бездоганних перемог.
Покращення членів команди.
Розширення гільдії.
Розвиток персонажів.
І тепер вирушите до Плей-оффу, а там і до чемпіонства.
Чень Гові було про що розповісти...
Вона вже втомилася розмовляти при тому, що це був лише короткий переказ подій. Існувало ще багато деталей, багато речей, якими вона хотіла поділитися!
У Чень Ґо трохи закрутилася голова. Вона не знала, чи варто їй продовжувати чи ні. Через насиченість цього року їй знадобиться надто багато часу на переведення всіх подій.
- Босе, ти водиш? - У цей момент Чень Ґо почула чийсь голос. Вона обернулася і побачила, що її усміхали Е Сю та Су Мученґ.
Фестиваль Цінмін був сумним святом, але Сю і Су Мученґ знали, що цей рік видався для Чень Ґо дуже радісним. Вони розуміли, що вона хоче принести свою радість сюди.
- О, дякую, Чень Ґо прийняла з руки Е Сю пляшку води і зробила кілька ковтків.
- Ви вже все? - Вона запитала.
- Так, кивнули хлопці.
- Добре, тоді підемо!
- Ти вже закінчила? Чомусь здається, що ти ще не все розповіла. - Зі слів Е Сю можна було зробити висновок, що вони з Су Мученг якийсь час слухали Чень Го.
- На сьогодні достатньо. Я можу повернутися і доповісти все наступного разу. Ніхто не каже, що я можу приходити сюди тільки на Цінмін! - Ховаючи рукою, Чень Ґо почала спускатися з гори.
Повернувшись у кафе, вони застали інших дітей в треніровій кімнаті. Вони зібралися в одну групу і про щось розмовляли, але варто було повернутися Е Сю, Чень Го та Су Мученг, і вони швидко розійшлися по своїх місцях.
- Ходили на кладовище? - Закашляв, запитав Вей Чень.
- Так.
- Осеніше дерево? - Він продовжив допитувати Вей Чень.
- Верно, — кивнув Е Сю. Він не здивувався, що досвідчений Вей Чень знав цей нік.
- Дуже шкода, що так вийшло, - вимовив Вей Чен.
- Ніхто не говорить такого! - Посміхнувшись, вона зайняв своє місце.
У кімнаті настала тиша. Ніхто не наважувався її порушити. Їм було ніяково ставити запитання на таку делікатну тему. Всі лише знали, що колись існував неймовірно стиловий експерт у Славі, але він пішов до того, як йому випав шанс боротися за славу. Тут хлопці, що тут проходять: сильні і слабкі, новачки та старі ветерани продовжували важко працювати, щоб досягти своїх цілей. Не було більшого щастя, ніж це.
*Клик клік клика...*
У кімнаті лише лунали звуки натиску клавіш і кнопок. Усі важко працювали, щоб досягти своїх цілей. А втім, вони думали про інших щітків на їхніх плечах.
Вей Чень згадав про своїх старих товаришів з Синого Дожя. Ті вже покинули Альянс Слави, залишили це поле бою. Деяких хлопців він ще міг зустріти в реальному житті, але більшість зникли без слідів у незнаних місцях. У минулому всі вони хотіли стати чемпіонами, але зрештою їм довелося піти з жалем. Вей Чен повернувся на цю сцену, зі своїми старими навичками не в змозі втекти за темпом сучасної сцени. Але, незважаючи на це, він все ще був здатний нести свій тягар, чи не так? Якщо йому вдасться стати чемпіоном, то коли його старі брати дізнаються про це, чи не зрозуміють вони, що він втілив у реальність та їхню мрію?
Це було дуже добре!
- Эй! - Коли Вей Чен подумав про це, він відчув потребу щось зробити.
- Ей хто? - запитав Е Сю.
- Ти?
- Що?
- Я хочу грати в наступному матчі, - вимовив Вей Чен.
- О? Чи готовий метати блискавки? - Розсміявся Е Сю.
- Ти думаєш, я прийшов сюди, щоб тільки дивитися? - Питання на питання відповів Вей Чен.
- Залишилося мало раундів, цього досить? - запитав у нього Е Сю.
- Досить, - зарозуміло посміхнувся Вей Чен. - Я набагато краще розумію матчі, ніж ті що сидять тут нуби.
- Хмпф... - Тренувальна кімната миттєво наповнилась незадоволеним гулом.
- В рамках досвіду гри в про-лігу, хіба ти не гірше мене? - Проніс Фан Жуй. Він приєднався до Альянсу в п’ятому сезоні. Отже, він вже п'ять з половиною років провів на про-сцені, а Вей Чень? Його професійна кар’єра тривала лише два роки. Плюс в минулому було значно менше про-командувачу, і рівень їх гри був не таким високим, як зараз. У минулому змагання між людьми також відрізнялося від сучасного гостраючого формату.
- Про-лига? - Пикнув Вей Чень. - Чому я називаю вас нубами? Поле бою кличеться Славою. Про-ліга - це частина її.
- Тобто ти хочеш сказати, що збираєшся поїхати до Небесної Сфери і дістати для нас матеріали? - Фан Жуй запитав.
- Здається, тобі треба дати урок. Один на один, го! - Викрикнув Вей Чень.
- Та хто тебе боїться! Створіть кімнату! - Фан Жуй відповів.
У результаті хлопці почали змагатися у багнюці та безсоромності. Решта хлопців зі сміхом спостерігали за їх перебранкою. Вони виглядали активнішими, більш позитивними і настроєними на важку роботу.
Минуле могло бути лише переміненим на два слова: « Якби... », які зберігалися в серці. Тільки на справжнє можна було якось вплинути, а впливаючи на теперішнє, хлопці брали під контроль своє майбутнє.
До кінця сезону залишилося дев'ять раундів.
Всі подивилися на рейтинг команд, що висів у тренуванні. Якщо вони добре зіграють останні дев'ять раундів, то потраплять в плей-офф, де їх буде очікувати більш брутальна дорога. Починаючи з цього моменту, хлопці повинні буде подвоїти зусилля!