Глава 1115 Що це залайн-ап такий?
Битва між Туманним Дождем і Королівським Стілєм наближалася. Здавалося, що ці дві команди хотіли симулювати свій бій щоб паралізувати щастя, а підійшовши до гравців достатньо близько оточити їх і вбити. Але тепер їхні плани не мали тривати, тому що Е Сю їх розкусил. Він не збирався чекати на їхнє прибуття.
На жаль, у цей момент щастя було закрито між трьома командами. Якби вона була на місці Тиранії, то не вагаючись об’єднався б з двома командами для того, щоб безжалісно знищити щастя.
Що робити?
Шестерні в голові Е Сю прискорили свій хід. Почавши оглядатися, він з подивом побачив, що Тиранія явно відступила.
Втекти битви? Потім повернутися і добити тих, хто залишився в живих?
Це було занадто наївно! Вони вже виявили щастя. Хіба хлопці могли їм дозволити стояти осторонь і спокійно за всім спостерігати? Коли вони відвернуться, то не матимуть жодної користі. Їх чекатиме доля щасливої команди: бути розбитими трьома командами.
Це була надзвичайно проста логіка. Як старі лисиці з Тіранії могли її не зрозуміти?
У цей момент в мозку І Сю промайнула одна думка: можливо ці хлопці досі не зрозуміли суті цього інвента.
Якщо це було насправді так, тоді Тиранія не знала, що повинні були робити команди в цьому підземеллі. Саме тому вони вирішили зробити те саме, коли вперше зустрілися зі щастям — відступити і уникнути конфлікту. Вони не розуміли, чому вони повинні битися з іншими командами.
Він лише міг відчути жаль, навіть якщо це приховувало його під шаром ликання. Удача насправді була нестійною подругою. Після отримання осколка команди розуміли, що їм потрібно робити. Щастя Воєр Ветер, Королівський Стиль і Туманний дощ билися за своє життя: це показувало, що вони зрозуміли суть інвента. Кожна з цих команд змогла отримати осколок. Але Тиранія... все вказувало на те, що вони до цих пір не зустріли міні боса і тому не розуміли, як треба робити в цьому підземеллі.
- Чому Туманний дощ і Королівський стиль б'ються? - Е Су почав будувати з себе дурачка, щоб подивитися ступінь обізнаності Тіранії. Звичайно, на їхньому боці Танг Ро, Булока і Мо Фань не мали досвіду в таких тактичних змаганнях. Ймовірно, в даний момент вони були збиті з пантелику. І Сю швидко відправив повідомлення в командний чат, щоб ті не розкрили його гру.
- Без поняття, - відповів Чжен Сінцзе.
- Має бути якась особлива причина, - вимовив Е Сю.
- Очевидно, - погодився Чжен Цзяле.
- Давайте спершу відступимо! - Викрикнув її Сю.
Гравці Тіранії відразу почали відступати по тому шляху, з якого вони прийшли. Це показувало, що вони спочатку планували відступити. Е Сю глибоко зітхнув. Їм занадто вело! Щастя приснилося нічого необізнаної команди. Об'єднавшись з Тіранією, вони могли тимчасово уникнути конфлікту.
Дві команди почали відступати по тунелях. Вони витримували між собою певну відстань.
- Нехай б'ються один з одним, а потім ми ... - Е Сю відправив у чат-шумку.
- Подло! - Він вимовив Чжен Цзяле.
- Брудно! - додав Лінні Цзіньгуань.
- Ви не йдете? - запитав у них Е Сю.
Тірани замовкли, бо не мали доброї відповіді на це запитання. Як вони могли не піти? Вони досі не знайшли, що їм потрібно робити в цьому підземеллі, але битва між Туманним Дождом і Королівським Стілєм вказувало на те що ці команди знайшли відповідь. Якщо вони зараз з'являться, то це призведе до негативних наслідків. Тому було б краще почекати, поки дві команди знищать один одного.
Тиранія не стала прямо відповідати на питання Е Сю.
- Чому вони наближаються? Як вони б'ються? - Прислухавшись до звуку бою, виголосив Линь Цзінь.
- Можливо вони нас знайшли? - Зобразив шок Е Сю.
Королівський стиль і Туманний дощ отримали повідомлення від Фан Жуя, в якому говорилося, що десь у засідці їх чекає щаслива команда. Тому вони зобразили фальшиві битви і почали просуватися в напрямку засідки Стягтя. Але в результаті дві команди нікого не знайшли.
Можливо Фан Жуй їм збрехав?
Незважаючи на те, що цей хлопець любив грати брудно, йому не було нічого брехати Туманному Дощу і Королівському Стилю. Отже, дві команди були впевнені в правдивості отриманої їм інформації.
Існувало тільки одне пояснення того, що відбувалося: щастя розгадало їхні наміри.
Це розчарувало дві команди.
Щастя вирішило відступити. Знаючи, що дві команди рано чи пізно воюватимуть, чи вони чекатимуть на свій шанс? Дві команди не могли вирішити, що їм робити далі. Від Фан Жуя більше не приходило ніяких підказок, тому вони вирішили продовжувати прикидатися. Прибувши на відведений Фан Жаєм місце, вони виявили, що був лише один шлях до відступу.
Дві команди вирішили, що вони не зможуть продовжити між собою стосунки без точного становища. Оскільки ситуація вже досягла цієї точки, їм не потрібно було більше прикидатися. Тому дві команди перестали « битися » і пішли в погоню за щастям.
- Вони зупинилися?
Тірнійські звуки бою здивували його.
- Вони закінчили битися? Але ще занадто рано! - Він вимовив Чжен Цзяле. Ще зовсім недавно було чути звуки активації різних навичок. Це показувало, що в живих залишалося багато гравців. Можливо, на одному боці бився якийсь гігант, який одним ударом знищив протилежну команду? Це не мало сенсу.
- Можливо вони нас знайшли і вирішили поїхати в погоню! - Припустив Е Сю.
- Як вони могли нас виявити? Хто біг так повільно, що його змогли побачити? — запитав Линь Цинґуань. Тиранія залишалася в незнанні.
- Чому ми досі розмовляємо? Що нам робити? Продовжимо уникати їх або ... - Промовив Е Сю.
- Рано чи пізно нам доведеться битися, - зробив капітан Тиранії, Хан Веньцин. Вони й досі не знали, чому дві команди билися, але все вказувало на те, що в кінцевому підсумку їм теж доведеться вступити до бою. Якщо їм все одно доведеться битися, то краще було зробити це зараз. Відступ був не в стилі Тіранії.
- У такому випадку нам потрібно об'єднатися! Давайте застанемо їх зненацька! - Викрикнув її Сю.
Гравці Тіранії погодилися з ним. Якщо вони збираються битися, то треба було захопити ініціативу.
Отже, десять персонажів повернулися назад. Королівський стиль і Туманний дощ продовжували наздоганятися за щасливою командою. Невдовзі вони зустрілися. З другого боку, бойовий дух Стиля і Туманного Додя повністю погас.
- Чёрт! Це пастка! - одночасно подумали дві команди.
Вони ж гналися за однією щасливою командою! Звідки взялася Тіранія? Спочатку вони мали вдесятеро битися проти п'ятьох гравців: легкий бій, але тепер їхні шанси вирівнялися. Також вони витратили певну кількість енергії в нещодавній битві... але навіть якщо б вони були свіжі і повні сил, подивіться на склад іншого боку!
Е Сю, Су Мученг, Хань Венцин, Лінь Цзіньгуань, Чжан Цсяле, БАН Сінцзе...
Що це залайн-ап такий? Його було достатньо, щоб у будь-кого по щоках почали смоктати сльози! Команди Королівського Стиля і Туманного Дожя мали міцні склади на про-сцені, але перед своїми поточними оппонентами вони виглядали дуже жалюгідно.
Чи зможуть вони перемогти у цій битві?
Дві команди перебували в шокі, коли бачили незвичного лайн-апа, але Тиранія і щастя не вагалися. Навіть не привітавшись, вони напали на дві команди. Су Мученг запустила в повітря стингер, який вибухнув і обвалився дощем смертельних уламків на гравців. Зліва Танґ Ро пішла вперед разом з драконом, що руйнує ранги. Справа Чжан Цзяле створив область із світла і тіней, де сховався Хань Венцин. Наступного разу його можна було побачити в центрі ворожої побудови. Він там з’явився і активував шалений тигровий шквал.
Об'єднаний напад Счасті та Тиранії був занадто лютим, надто жорстоким і дуже сильним. Колись Королівський стиль і Туманний дощ вважали, що вони зачаровуються щастям. Але тепер вони не могли знайти свого місця в бою.
Вона також верещала проти нього, але замість того щоб шукати легких цілей, він почав рухатися по всьому полі бою і передавав мозку картинки для аналізу. Е Сю був упевнений, що коли двом командам потрібно було захищатися, буде легко виявити осколків. Ці гравці повинні знаходитися в середині побудови своїх команд.
Незабаром він дійсно знайшов їх.
Незважаючи на те, що команди були захоплені зненацька, вони все одно були професіоналами. Навіть в, здавалося б, абсолютному хаосі було місце порядку. Команда Туманного Дощу знову почала намагатися розірвати дистанцію між собою та іншими гравцями. Три Снайпери і Чу Юньсю постійно відступали. Траєкторія польоту куль Снайперів показувала, що вони намагалися захистити одного конкретного персонажа - Віттрений дощ. Королівський стиль не змінив свого стилю бою, вони як і раніше захищали свого цілителя, Небесного ангела.
Це була відповідь. Для неї Сю все стало зрозуміло, але для Тиранії... На жаль, вони нічого не знали про уламки. З їхнього погляду Королівський стиль був досить резонно для захисту свого цілителя. Снайперів також справедливо захищав свого капітана. Крім того, Снайпери мали кращу мобільність. Тому під час відходу вони могли прикривати незграбного елементаліста.
Після того як він визначив, хто є носієм уламків, повідомив про свої виходи команді. Однак, вони не змінили своєї стратегії. У даний момент вони грали в одній команді з Тиранням, метою якої було вбивство всіх гравців двох команд. Просто хлопці почали звертати більше уваги на дві конкретні цілі.
Команда Туманного Дожя була в більш жалюгідній ситуації, ніж команда Королівського Стіля, тому що вони не мали цілителів. На додаток до всього в хаотичній битві між 20 гравцями їхніх персонажів далекого бою не могли відійти на безпечну відстань, щоб вести вогонь здалека. Побачивши, що вони намагаються вислизнути, Е - Сю наказав своїм команді заблокувати їм шлях до відступу. Він також голосно звернувся до Тіранії, нагадуючи їм про те, щоб вони не випускали риби з сіті.
Почувши це, гравці Туманного Дощя і Королівського Стіля розлютилися.
Так, вони були не в дуже гарній ситуації, але поки що жоден з них не помер! Битва ще продовжувалася, і до виявлення переможця було далеко.
Не випустити рибу з мережі? Про що ти говориш? Хто тут сітка, а хто тут риба?
Провокаційні слова Е Сю підпалили дух гравців двох команд. Десять гравців раптово почали показувати гру вище рівня. Дві команди стабілізували своє положення.
- Ти можеш заткнутися! - Коли тиранія побачила зміни, які відбулися, почала закидати. Ця трэш болтовниня замість скрушення духу оппонентів призвела до прямо протилежного ефекту! У скрутному становищі команди Туманного Дощу і Королівського Стіля були невпевнені у своїх нападах, але після слів Е Сю вони хотіли боротися до смерті, щоб вирватися з тенет. Дві команди знали, що Воячі Ветром були знищені і що тепер у грі залишилося лише чотири команди. У цій битві міг визначитися переможець всього інвента.
З думкою про це дві команди почали контратакувати. Кожен гравець у двох командах відчув приплив енергії. Після зміни ритму битви захист двох важливих персонажів став не такою монотонною.
Хватаюча хмара кулак!
У цей момент Е Сю зловісно використовував ультимативний навик...